Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет

Судова реформа 1864 р. – одна з найважливіших подій в історії розвитку правосуддя Російської імперії. Передбачені реорганізації мали на меті докорінно змінити судову систему та забезпечити доступність суду для громадян і закріпити незалежність суддів. У контексті нововведень був сформований інсти...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автори:	Курок, О., Гриценко, А., Чумаченко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Історія міст і сіл
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199772
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет / О. Курок, А. Гриценко, О. Чумаченко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 35-40. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199772
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1997722024-10-31T13:13:24Z Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет Курок, О. Гриценко, А. Чумаченко, О. Історія міст і сіл Судова реформа 1864 р. – одна з найважливіших подій в історії розвитку правосуддя Російської імперії. Передбачені реорганізації мали на меті докорінно змінити судову систему та забезпечити доступність суду для громадян і закріпити незалежність суддів. У контексті нововведень був сформований інститут адвокатури. Мета дослідження – окреслити умови добору та реконструювати соціально-професійний та колективний портрет присяжних повірених, помічників присяжних повірених, приватних повірених Чернігівської губернії за 1885–1915 рр., їх професійну біографію на основі статистичних матеріалів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, аналізу, індукції, а також історико-порівняльному. Висновки. Згідно з положеннями судової реформи 1864 р. судовий процес ставав змагальним, також було сформовано повнокровний інститут адвокатури. Головною вимогою для осіб, що бажали займатися адвокатською діяльністю, була наявність диплому та практики у відповідній сфері. Також законодавством Російської імперії достатньо вдало прописувалися повноваження присяжних і приватних повірених, що уможливлювало захист інтересів, як адвокатів, так і їхніх клієнтів. Важливим є те, що корпорація присяжних повірених контролювалася державою через Раду адвокатів відповідної судової палати. Протягом 1885–1915 рр. адвокатська корпорація Чернігівської губернії була репрезентована 148 особами. У 29 випадках простежується кар’єрний рух посадовців зі зміною посади, у 7 – зі зміною місця роботи. Доцільно зазначити, що за Календарями Чернігівської губернії можна простежити надані 38 працівникам інституту адвокатури чини, відповідно двоє мали V чин. Поодинокі дані з Календарів дозволяють передбачити, що більшість представників адвокатської корпорації були представлені особами, які репрезентували дворянську та міщанську страту, були почесними громадянами. The Judicial reform of 1864 is one of the most crucial events in the history of the development of justice in the Russian empire. Planned reorganizations aimed at fundamentally changing the judicial system and ensuring the accessibility of the court to citizens and strengthening the judges’ independence. In the context of innovations, the advocate institute was formed. The purpose of the research is to outline selection conditions and reconstruct the socio-professional and collective portrait of sworn attorneys, assistant sworn attorneys, private attorneys of the Chernihiv province for 1885–1915, their professional biography based on statistical materials. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, analysis, induction, and comparative. Conclusions. According to the provisions of the Judicial reform of 1864, the judicial process became adversarial and a full-fledged advocacy institute was formed. The main requirement for persons, who wished to practice law, was a diploma and practice in the relevant field. Also, the legislation of the Russian empire quite successfully prescribed powers of jurors and private attorneys, which made it possible to protect interests of both lawyers and their clients. It is important that the corporation of sworn attorneys was controlled by the state through the Bar council of the respective court chamber. From 1885 to 1915, the attorney corporation of the Chernihiv province was represented by 148 persons. In 29 cases, the officials’ career movement can be traced with a change of position and in 7 cases with a change of work place. It should be noted that according to Calendars of the Chernihiv province, it was possible to trace ranks of 38 employees of the advocacy institute, two of whom had the V rank. Some data from calendars give us background to suggest that the most of representatives of the lawyer corporation were represented by members of the nobility and middle class and were honourable citizens. 2023 Article Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет / О. Курок, А. Гриценко, О. Чумаченко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 35-40. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230605 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199772 94(477.51):34.08«1892–1912» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія міст і сіл Історія міст і сіл
spellingShingle	Історія міст і сіл Історія міст і сіл Курок, О. Гриценко, А. Чумаченко, О. Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет Сiверянський літопис
description	Судова реформа 1864 р. – одна з найважливіших подій в історії розвитку правосуддя Російської імперії. Передбачені реорганізації мали на меті докорінно змінити судову систему та забезпечити доступність суду для громадян і закріпити незалежність суддів. У контексті нововведень був сформований інститут адвокатури. Мета дослідження – окреслити умови добору та реконструювати соціально-професійний та колективний портрет присяжних повірених, помічників присяжних повірених, приватних повірених Чернігівської губернії за 1885–1915 рр., їх професійну біографію на основі статистичних матеріалів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, аналізу, індукції, а також історико-порівняльному. Висновки. Згідно з положеннями судової реформи 1864 р. судовий процес ставав змагальним, також було сформовано повнокровний інститут адвокатури. Головною вимогою для осіб, що бажали займатися адвокатською діяльністю, була наявність диплому та практики у відповідній сфері. Також законодавством Російської імперії достатньо вдало прописувалися повноваження присяжних і приватних повірених, що уможливлювало захист інтересів, як адвокатів, так і їхніх клієнтів. Важливим є те, що корпорація присяжних повірених контролювалася державою через Раду адвокатів відповідної судової палати. Протягом 1885–1915 рр. адвокатська корпорація Чернігівської губернії була репрезентована 148 особами. У 29 випадках простежується кар’єрний рух посадовців зі зміною посади, у 7 – зі зміною місця роботи. Доцільно зазначити, що за Календарями Чернігівської губернії можна простежити надані 38 працівникам інституту адвокатури чини, відповідно двоє мали V чин. Поодинокі дані з Календарів дозволяють передбачити, що більшість представників адвокатської корпорації були представлені особами, які репрезентували дворянську та міщанську страту, були почесними громадянами.
format	Article
author	Курок, О. Гриценко, А. Чумаченко, О.
author_facet	Курок, О. Гриценко, А. Чумаченко, О.
author_sort	Курок, О.
title	Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет
title_short	Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет
title_full	Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет
title_fullStr	Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет
title_full_unstemmed	Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет
title_sort	інститут адвокатури чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Історія міст і сіл
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199772
citation_txt	Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет / О. Курок, А. Гриценко, О. Чумаченко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 35-40. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT kuroko ínstitutadvokaturičernígívsʹkoíguberníí18851915rokívsocíalʹnoprofesíjnijportret AT gricenkoa ínstitutadvokaturičernígívsʹkoíguberníí18851915rokívsocíalʹnoprofesíjnijportret AT čumačenkoo ínstitutadvokaturičernígívsʹkoíguberníí18851915rokívsocíalʹnoprofesíjnijportret
first_indexed	2024-11-10T18:54:54Z
last_indexed	2024-11-10T18:54:54Z
_version_	1815362818130575360
fulltext	Siverian chronicle. 2023. № 6 35 УДК 94(477.51):34.08«1892–1912» Олександр Курок, Андрій Гриценко, Олена Чумаченко • ІНСТИТУТ АДВОКАТУРИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ 1885–1915 рр.: СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНИЙ ПОРТРЕТ DOI: 10.58407/litopis.230605 © О. Курок, А. Гриценко, О. Чумаченко, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5161-693, https://orcid.org/0000-0002-9107-1394, https://orcid.org/0000-0002-9107-1394 Судова реформа 1864 р. – одна з найважливіших подій в історії розвитку правосуддя Російської імперії. Передбачені реорганізації мали на меті докорінно змінити судову систему та забезпечити доступність суду для громадян і закріпити незалежність суддів. У контексті нововведень був сформований інститут адвокатури. Мета дослідження – окреслити умови добору та реконструювати соціально-професійний та колективний портрет присяжних повірених, помічників присяжних повірених, приватних повірених Чернігівської губернії за 1885–1915 рр., їх професійну біографію на основі статистичних матеріа- лів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, аналізу, індук- ції, а також історико-порівняльному. Висновки. Згідно з положеннями судової реформи 1864 р. су- довий процес ставав змагальним, також було сформовано повнокровний інститут адвокатури. Головною вимогою для осіб, що бажали займатися адвокатською діяльністю, була наявність дип- лому та практики у відповідній сфері. Також законодавством Російської імперії достатньо вдало прописувалися повноваження присяжних і приватних повірених, що уможливлювало захист інтере- сів, як адвокатів, так і їхніх клієнтів. Важливим є те, що корпорація присяжних повірених контро- лювалася державою через Раду адвокатів відповідної судової палати. Протягом 1885–1915 рр. адвокатська корпорація Чернігівської губернії була репрезентована 148 особами. У 29 випадках простежується кар’єрний рух посадовців зі зміною посади, у 7 – зі змі- ною місця роботи. Доцільно зазначити, що за Календарями Чернігівської губернії можна простежити надані 38 працівникам інституту адвокатури чини, відповідно двоє мали V чин. Поодинокі дані з Календарів дозволяють передбачити, що більшість представників адвокатської корпорації були представлені особами, які репрезентували дворянську та міщанську страту, були почесними громадянами. Ключові слова: Російська імперія, Чернігівська губернія, присяжні повірені, помічники присяж- них повірених, приватні повірені, професійна біографія, соціально-професійний портрет, колектив- ний портрет. Постановка проблеми. Судова реформа 1864 р. сприяла розвитку судової практики в Російській імперії. У ході її реалізації було встановлено принцип гласності в судочинстві, а відтак забезпечено доступ громадськості до судових засідань. Це робило судову систему більш прозорою та демократичною, гарантувало право громадськості на контроль за ді- яльністю судів. Звичайно, впровадження реформи не було легким процесом, і виникали труднощі на шляху до уніфікації судової системи. Зокрема, одним із потужних викликів був підбір кадрів. Хронологічні межі охоплюють 1885–1915 рр., що системно відображені в Календарях Чернігівської губернії. Територіальні межі дослідження охоплюють територію повітів Чернігівської губернії. Джерельна база презентована нормативно-правовим актом Російської імперії – «Учреждение судебных установлений» (№ 41475) і статистичними матеріалами – Кален- дарі Чернігівської губернії. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інститут адвокатури деяких повітів, біогра- фія присяжних повірених Чернігівської губернії уже ставали об’єктом наукового зацікав- лення1. Доцільно систематизувати матеріал для формування уявлення про чисельність за- безпечення кадрами губернії. 1 Бутко С. П’яті шрагівські читання у Чернігові. Краєзнавство. 2012. № 4. С. 201–202; Гриценко А., Чумачен- ко О., Прокопчук В. Міські судді Чернігівської губернії за 1892–1912 рр. У світлі статистичних матеріалів. Ак- туальні питання у сучасній науці. 2023. № 8 (14). С. 965–976; Демченко Т., Ясновська Л. Ілля Шраг як лідер дер- жавотворчих процесів на Чернігівщині 1917 р. Розумовські зустрічі: збірник наукових праць. Чернігів: Сівер- Сіверянський літопис. 2023. № 6 36 Постановка завдання. Об’єктом дослідження є корпорація працівників інституту адвокатури Чернігівської губернії за 1885–1915 рр. Предметом дослідження є соціально- професійний портрет працівників інституту адвокатури Чернігівської губернії пореформе- ної доби. Виклад основного матеріалу дослідження. Судова реформа 1864 р. сформувала са- мостійній правозахисний інститут – адвокатуру. Відповідно до Ст. 353 Відділу ІІ. «О присяжных поверенных» Глави ІІ. «О присяжных поверенных» Розділу ІХ «О лицах, состоящих при судебных местах Учреждения судеб- ных установлений», присяжні повірені були при судових місцях, займалися справами об- винувачених і призначалися Радою присяжних повірених і Радою голів судових місць. Згідно Ст. 354, до присяжних повірених зараховували особу, яка: пред’явила атестат за- кладу вищої освіти про закінчення курсу юридичних наук; не менше п’яти років перебу- вала кандидатом на посади по судовому відомству або прослужила в судовому відомстві, або займалася судовою практикою на посаді помічника присяжного повіреного. Відповід- но до Ст. 355 заборонено займатися діяльністю присяжного повіреного: особам до 25 ро- ків; іноземцям; боржникам; особам, які перебували на службі від уряду чи по виборах (ви- ключення – особи, які займали почесні чи громадські посади без забезпечення); обмеже- ним у правах; священнослужителям, які втратили духовних сан; особам, які перебували під слідством за злочини й проступки, що тягнули на позбавлення чи обмеження прав; не виправданим судовим вироком; виключеним зі служби по суду чи з духовного відомства, з дворянських зібрань; забороненим «ходити по чужих справах», виключеним із числа присяжних повірених. Той, хто бажав вступити до числа присяжних повірених, повинен був подати прохання до Ради присяжних повірених, вказавши місце проживання, не мати відповідностей до Ст. 355, подати необхідні документи для вступу. Рада присяжних пові- рених розглядала документи й видавала свідоцтво про схвалення чи відмову. У результаті прийняття до лав присяжних повірених робилося розпорядження щодо присяги (кожний присягався за правилами свого віросповідання). Після цього особу зараховували до спис- ків присяжних повірених і робили запис на свідоцтві: «видане Радою» (Ст. 379–382). У Ст. 383–406 Ч. ІІ Відділу ІІІ закріплювалися права й обов’язки присяжних повіре- них. Так, вони мали право займатися справами в усіх судових місцях округу судової пала- ти, до якої адвокат був приписаний. У випадку, коли присяжний повірений брав справу по своєму округу, то мав право за згодою клієнта продовжувати клопотання в усіх судах до остаточного рішення справи, в округах, де діяла інша Рада повірених. А відтак повинен переїхати в це місце, де продовжувалася вестися справа й зобов’язаний передати справи свого округу довіреній особі. Клієнти мали право з’явитися особисто до суду чи передава- ти прохання, документи через довірених осіб, тому не користувалися послугами присяж- ного повіреного, а оголошували свої вимоги особисто. Присяжні повірені провадили ци- вільні справи або на основі особистої довіреності клієнтів, або довіреності клієнтів через суд, або призначення через прохання клієнтів, Ради присяжних повірених, чи за призна- ченням голови суду. Присяжний повірений призначався для провадження справи Радою чи головою судового місця й не мав права відмовитися від виконання доручення без ваго- мих причин. Винагорода присяжним повіреним за «ходіння у справах» прописувалася у письмовій угоді з довірителем. Щотри роки міністром Юстиції встановлювалася такса за представленням судових палат, Радою присяжних повірених, що по затвердженню в зако- нодавчому порядку публікувалася на загал. Присяжний повірений не міг діяти в суді як повірений проти своїх батьків, дружини, дітей, рідних братів і сестер, дядьків, двоюрід- них братів і сестер. Також заборонено було переходити на іншу сторону тієї само справи, а також розголошувати таємницю довірителя під час справи й у разі усунення від ведення цієї справи. Тоді, коли присяжний повірений особисто порушив ведення справи й клієнт зазнав шкоди, то другий мав право стягнути від першого збитки через той суд, де велася справа. А за зумисну шкоду присяжний повірений ніс кримінальну відповідальність. Кож- ний присяжний повірений був зобов’язаний вести список доручених справ і подавати до Ради повірених2. ський центр післядипломної освіти, 2022. Вип. 9. 192 с.; Мінченко М. Адвокатура повітів Чернігівської губернії 1885–1914 рр.: соціально-професійний зріз. Збірник матеріалів щорічної звітної науково-практичної конферен- ції здобувачів загальної середньої, передвищої і вищої освіти аспірантів, молодих учених. 11–12 березня. Глухів, 2021. Ч. 2. С. 128–133; Мінченко М. Адвокатура міста Чернігова 1885–1915 рр. Правозахисний рух: історія та сучасність. Мат. ІХ Всеукр. студ. наук.-практ. конф. До ХХ-річчя Конституції України. Полтава, 2016. С. 41–43. 2 Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Санкт-Петербург: Тип-я II Отделения Собст- венной Его Императорского Величества канцелярии, 1867. Т. 39. Ч. 2. № 41475. Siverian chronicle. 2023. № 6 37 Інститут адвокатури в Чернігівській губернії функціонував відповідно до законодавчої бази судової реформи 1864 р., за 1885–1915 рр. зафіксовано 148 осіб3. Протягом цього періоду адвокатською діяльністю у Чернігові займалася 71 особа. На посаді присяжного повіреного виявлено 34 службовця: Шраг І.Л. (1885–1916 рр.), Огієв- ський-Охоцький Я.П. (1885–1915 рр.), Ходот В.П. (1885–1890 р.), Бялковський А.Ф. (1887–1893 рр.), Коцеіовський Л.Є. (1887–1888 рр.), Шугаєвський А.С. (1887–1916 рр.), Баршевський В.В. (1889–1891 рр.), Рабинович Я.-К.Б. (1889–1891 рр.), Кленус М.А. (1891–1916 рр.), Каминер Б.І. (1898–1916 рр.), Зданович В.П. (1899–1903 рр.), Теренець- кий-Климович Ф.М. (1900–1914 рр.), Карпенко-Логвинов В.М. (1901–1909 рр.), Скугар- Скварський Д.М. (1903–1916 рр.), Іващенко В.С. (1904–1914 рр.), Селюк В.Ф. (1904– 1916 рр.), Піотровський Г.І. (1907–1910 рр.), Омелянський О.Л. (1907–1908 рр.), Ковалев- ський М.П. (1907–1916 рр.), Савич М.З. (1907–1916 рр.), Марченко Л.Ю. (1908–1909 рр.), Соколовський І.М. (1908–1916 рр.), Віхман Л.М. (1908–1916 рр.), Тессен В.Г. (1909– 1916 рр.), Созановський П.Ф. (1909–1916 рр.), Меншиков О.Т. (1910–1914 рр.), Імшенець- кий М.К. (1911–1916 рр.), Ласкоронський М.А. (1911–1916 рр.), Соколов О.П. (1912– 1916 рр.), Голембський Р.В. (1913–1916 рр.), Тржемеський О.О. (1913–1914 рр.), Міхель- сон М.О. (1913–1916 рр.), Петровський А.Ф. (1913–1914 рр.), Карповський М.Є. (1914– 1916 рр.). Із наведеного переліку видно, що Шраг І., Огієвський-Охоцький Я., Шугаєв- ський А., Кленус М., Каминер Б. працювали на посаді присяжного повіреного тривалий термін (від 19 до 32 років). Окрім цього, зафіксовано 37 помічників присяжних повірених: Баршевський В.В. (1885–1888 рр.), Рабинович Я.-К.Б. (1885–1888 рр.), Єльцен М.Ф. (1889–1891 рр.), Фрей- дин В.А. (1889–1896 рр.), Каминер Б.І. (1893–1896 рр.), Зоценко М.В. (1899–1900 рр.), Се- люк В.Ф. (1900–1904 рр.), Скугар-Скварський Д.М. (1901–1903 рр.), Пухтинський М.Д. (1901–1906 рр.), Черлюнчакевич М.О. (1902–1910 рр.), Ковалевський М.П. (1902– 1907 рр.), Савич М.З. (1903–1907 рр.), Марченко Л.Ю. (1903–1908 рр.), Іващенко В.С. (1903–1904 рр.), Віхман Л.М. (1903–1908 рр.), Сац Л.О. (1904–1905 рр.), Соколов- ський М.М. (1904–1914 рр.), Біляєв В.А. (1904–1906 рр.), Павелко-Поволоцький С.Й. (1904–1913 рр.), Буштедт І.А. (1905–1914 рр.), Мачерет Х.А. (1905–1909 рр.), Турин О.І. (1905–1916 рр.), Ласкоронський М.А. (1906–1911 рр.), Тессен В.Г. (1906–1909 рр.), Меє- рович Л.Й. (1906–1910 рр.), Імшенецький М.К. (1906–1911 рр.), Дейкун А.І. (1907– 1910 рр.), Соколовський Г.М. (1908–1910 рр.), Ковалевський Ю.Г. (1909–1911 рр.), Зоро- хович Д.Б. (1909–1910 рр.), Голембський Р.В. (1910–1913 рр.), Мокієвський-Зубок В.С. (1911–1914 рр.), Ковальський О.М. (1911–1914 рр.), Голіцин А.О. (1911–1916 рр.), Анто- ненко І.М. (1912–1916 рр.), Крещановський П.Г. (1912–1915 рр.), Цвєтаєв М.П. (1912– 1915 рр.). З’ясовано, що помічники присяжного повіреного: Черлюнчакевич М., Соколов- ський М., Павелко-Поволоцький С., Буштедт І., Турин О. найдовше пропрацювали на цій посаді – від 9 до 12 років. Аналіз статистичних матеріалів дозволив виявити 14 чернігівських приватних повіре- них: Віхман С.М. (1885–1888 рр.), Сац О.М. (1885–1916 рр.), Базилевич О.П. (1885– 1916 рр.), Фистуль Я.М. (1885–1888 рр.), Миклашевський М.М. (1887–1888 рр.), Приго- ровський П.І. (1887–1888 рр.), Лисянський М.Д. (1899–1900 рр.), Вербицький-Антіо- хов М.М. (1899–1916 рр.), Обуховський О.М. (1902–1916 рр.), Малюга П.О. (1904– 1909 рр.), Плисецький К.С. (1908–1916 рр.), Рицлін І.М. (1908–1916 рр.), Білявський Г.І. (1911–1916 рр.), Пелехов В.І. (1912–1913 рр.). Як бачимо, Сац О., Базилевич О., Вербиць- кий-Антіохов М. працювали тривалий час (від 17 до понад 30 років). Доречно зазначити, що 14 службовців зробили успішний рух по кар’єрних сходах. Так, помічники присяжного повіреного через 1–7 років дослужилися до присяжного повірено- го: Баршевський В., Віхман Л., Голембський Р., Іващенко В., Імшенецький М., Ками- нер Б., Ковалевський М., Ласкоронський М., Марченко Л., Савич М., Селюк В., Скугар- Скварський Д., Тессен В., Рабинович Я. 3 Календарь Черниговской губернии на 1886 г. Чернигов: Тип-я губернского правления, 1885. C. 281, 282; Кален- дарь Черниговской губернии на 1887 г. … 1886. С. 816, 817; …на 1888 г. … 1887. С. 232, 233; …на 1890 г. … 1889. С. 180–183; …на 1891 г. … 1890. С. 231–234; …на 1892 г. … 1891. С. 267, 269, 271; …на 1893 г. … 1892. С. 245, 246, 248; …на 1894 г. … 1893. С. 327, 329, 330; …на 1895 г. … 1894. С. 369, 467; …на 1896 г. … 1895. С. 377; …на 1897 г. … 1896. С. 13, 98, 119; …на 1898 г. … 1897. С. 13, 102, 124; …на 1899 г. … 1899. С. 14, 106,129; …на 1900 г. … 1900. С. 14, 109,133; …на 1901 г. … 1900. С. 15–16,111,136; …на 1902 г. … 1901. С. 17– 18,138,168; …на 1903 г. … 1902. С. 18, 141, 173; …на 1904 г. … 1903. С. 18–19, 149, 184; …на 1905 г. … 1904. С. 17–18,150, 184; …на 1906 г. … 1905. С. 17–18, 155, 188; …на 1907 г. … 1906. С. 20, 162–163, 198–199; …на 1908 г. … 1907. С. 20, 174, 213; …на 1909 г. … 1908. С. 20–21, 181, 221; …на 1910 г. … 1909. С. 20–21, 193, 236; …на 1911 г. … 1910. С. 22–23, 204, 251; …на 1912 г. … 1911. С. 22, 207–208, 255–256; …на 1913 г. … 1912. С. 23–24, 221–222, 271; …на 1914 г. … 1913. С. 25–26, 225–226, 278; …на 1915 г. … 1914. С. 26–27, 235–236, 289; …на 1916 г. … 1915. С. 26–27, 242, 296–297. Сіверянський літопис. 2023. № 6 38 Протягом 1885–1915 рр. адвокатською діяльністю в Ніжині займалося 52 особи. Ана- ліз статистичних матеріалів дозволив зафіксувати 31 присяжного повіреного: Коломій- цев Є.Є. (1885–1888 рр.), Манцев М.М. (1885–1908 рр.), Шкляревський Ф.С. (1885– 1893 рр.), Гриневський В.Т. (1885–1912 рр.), Піотровський Г.І. (1885–1997 рр.), Сериков- Антонович Д.І. (1885–1895 рр.), Дейкун І.Л. (1889–1899 рр.), Наказний П.Д. (1899– 1916 рр.), Вікторов П.О. (1889–1890 рр.), Нечай-Грузевич Л.М. (1890–1901 рр.), Долгору- ков І.Д. (1890–1916 рр.), Модзелевський К.С. (1890–1916 рр.), Рабинович Я.-К.Б. (1893– 1897 рр.), Кристаловський В.Є. (1896–1916 рр.), Єгерс С.В. (1897–1899 рр.), Кисиле- вич Є.З. (1898–1913 рр.), Овсецовський К.І. (1898–1916 рр.), Карпенко-Логвинов В.М. (1899–1900 рр.), Петровський А.Ф. (1900–1901 рр.), Корнійчик-Севастянов М.М. (1904– 1916 рр.), Демидов М.В. (1907–1908 рр.), Довкгело В.Ф. (1908–1916 рр.), Круков- ський Й.К. (1908–1916 рр.), Даревський С.С. (1909–1915 рр.), Литвинов С.П. (1911– 1914 рр.), Лахневич М.П. (1912–1915 рр.), Марченко В.В. (1912–1916 рр.), Лапа К.П. (1913–1914 рр.), Лесенко Д.В. (1913–1916 рр.), Будзилевич В.Й. (1914–1916 рр.), Косте- нецький Я.О. (1915–1916 рр.). Усього на посаді помічника присяжного повіреного працювала 21 особа: Долгору- ков І.Д. (1885–1890 рр.), Модзелевський К.С. (1885–1890 рр.), Зимелев Н.Б. (1885– 1886 рр.), Нечай-Грузевич Л.М. (1885–1886 рр.), Кристаловський В.Є. (1891–1893 рр.), Корнійчик-Севастянов М.М. (1903–1904 рр.), Крюковський Й.К. (1903–1908 рр.), Сенда- ровський П.А. (1904–1906 рр.), Даревський С.С. (1906–1909 рр.), Лапа К.П. (1908– 1913 рр.), Марченко В.В. (1909–1912 рр.), Коновалов І.П. (1909–1916 рр.), Дей- кун А.І. (1910–1912 рр.), Бардаков Л.Й. (1911–1916 рр.), Будзилевич В.Й. (1913–1914 рр.), Артеменко І.П. (1914–1916 рр.), Бутков Ф.А. (1914–1916 рр.), Жила Л.П. (1914–1916 рр.), Попов Ф.Я. (1914–1916 рр.), Войташевський І.П. (1915–1916 рр.), Юницький М.Я. (1915– 1916 рр.). Окрім цього, зафіксовано 11 ніжинських приватних повірених: Окуньков М.Ф. (1885– 1886 рр.), Шкляревський Н.С. (1885–1888 рр.), Алексєєв П.Г. (1886–1916 рр.), Вікто- ров П.О. (1890–1891 рр.), Лисянський М.Д. (1903–1906 рр.), Шостка Д.І. (1905–1906 рр.), Ольшанський Л.Д. (1908–1912 рр.), Подгайний М.О. (1908–1910 рр.), Риль М.В. (1908– 1916 рр.), Гецевич А.Ф. (1909–1916 рр.), Пижов К.Г. (1910–1916 рр.). Систематизований аналіз інформації дозволив з’ясувати, що у Ніжині понад 20 років на посаді присяжного повіреного пропрацювали: Гриневський В., Наказний П., Долгору- ков І., Модзелевський К., Кристаловський В.; приватного повіреного – Алексєєв П. Опрацьований список дозволив виокремити 10 службовців, які зробили успішну кар’є- ру: із посади помічника присяжного повіреного на посаду присяжного повіреного: Будзи- левич В., Даревський С., Долгоруков І., Корнійчик-Севастянов М., Кристаловський В., Круковський Й., Лапа К., Марченко В., Модзелевський К., Нечай-Грузевич Л. Почергово адвокатського досвіду набував Вікторов П.: з 1889 р. на посаді присяжного повіреного, з 1890 р. – приватного повіреного. Протягом 1885–1915 рр. інститут адвокатів у Стародубі представляла 31 особа. На посаді присяжного повіреного виявлено 11 осіб: Успенський М.П. (1885–1916 рр.), Островський Й.Ф. (1885–1906 рр.), Коченовський Ф.С. (1885–1914 рр.), Плешко В.А. (1887–1907 рр.), Невядомський В.Й. (1890–1891 рр.), Кулябко-Корецький Г.О. (1903– 1906 рр.), Регирер Я.С. (1904–1908 рр.), Гузиков О.М. (1905–1908 рр.), Оршаво-Орачев- ський Л.П. (1907–1916 рр.), Кореневський М.А. (1914–1916 рр.), Скиргелло М.С. (1915– 1916 рр.). Окрім цього, зафіксовано 9 помічників присяжних повірених: Регирер Я.С. (1889– 1904 рр.), Дмитренко В.В. (1901–1903 рр.), Кулябко-Корецький Г.О. (1901–1903 рр.), Оршаво-Орачевський Л.П. (1902–1907 рр.), Успенський М.М. (1908–1909 рр.), Коренев- ський М.А. (1908–1914 рр.), Плешко М.В. (1912–1916 рр.), Андреєвський І.М. (1913– 1916 рр.), Балтиданов П.С. (1915–1916 рр.). Стародубськими приватними повіреними були: Пробенко М.П. (1885–1916 рр.), Лома- ко Ф.Я. (1885–1886 рр.), Миклашевський М.І. (1885–1916 рр.), Боголюбцев А.І. (1885– 1888 рр.), Рогович І.Д. (1885–1888 рр.), Дорндорф М.А. (1885–1887 рр.), Белофастов М.В. (1891–1892 рр.), Козинцев Ю.І. (1891–1916 рр.), Биков В.П. (1908–1916 рр.), Поруч- ко М.В. (1908–1916 рр.), Білоус О.І. (1908–1916 рр.), Фрадкін М.З. (1908–1916 рр.), Дави- дович С.К. (1908–1916 рр.), Юрченко М.А. (1908–1916 рр.), Анбіндер С.М. (1908– 1916 рр.). Аналіз показав, що присяжні повірені Успенський М., Островський Й., Коченов- ський Ф., Плешко В., приватні повірені Пробенко М., Козинцев Ю. пропрацювали в інс- титуті адвокатури понад 20 років. Siverian chronicle. 2023. № 6 39 Кар’єрний рух виявлений у 4 осіб. Так, Кореневський М., Кулябко-Корецький Г., Оршаво-Орачевський Л., Регирер Я. з посади помічника присяжного повіреного перей- шли на посаду присяжного повіреного. Аналіз статистичних матеріалів дозволив зафіксувати в Чернігівській губернії зміну не лише посад чиновників, а й локації їх роботи. Так, чернігівський помічник присяжного повіреного Дейкун А., приватний повірений Лисянський М., присяжний повірений Раби- нович Я.-К.Б. переїздили до Ніжина на ті само посади. Натомість ніжинські присяжні по- вірені Карпенко-Логвинов В., Петровський А., Піотровський Г. – до Чернігова. Доцільно зазначити, що за Календарями Чернігівської губернії можна простежити на- дані 38 працівникам інституту адвокатури чини. Так, у чині губернського секретаря (ХІІ) були: Зданович В., Манцев М., Долгоруков І., Модзелевський К., Коченовський Ф., Скир- гелло М., Зоценко М., Пригоровський П., Алексєєв П., Пробенко М., Боголюбцев А., Біло- ус О.; у чині колезького секретаря (Х) – Гриневський В., Сериков-Антонович Д., Успен- ський М., Кулябко-Корецький Г., Бардаков Л., Ломако Ф.; у чині титулярного радника (ІХ) – Коцеіовський Л., Коломійцев Є., Шкляревський Ф., Наказний П., Довкгело В., Ост- ровський Й., Гузиков О., Оршаво-Орачевський Л., Попов Ф., Андреєвський І.; у чині ко- лезького асесора (VІІІ) – Огієвський-Охоцький Я., Бялковський А., Лахневич М.; у чині надвірного радника (VІІ) – Окуньков М., Белофастов М.; у чині колезького радника (VІ) – Теренецький-Климович Ф., Дейкун І., Петровський А.; у чині статського радника (V) – Карпенко-Логвинов В., Лисянський М. У статистичних матеріалах в окремих випадках прописувалася соціальна приналеж- ність адвокатів. Зафіксовано: Віхман С. – син купця, Сац О. – купець 2-ї гіл., міщанин та Обуховський О., Козинцев Ю., Фрадкін М., Анбіндер С. – міщани, Вербицький-Антіо- хов М. – дворянин. Окрім цього, кандидатами прав означені: Шраг І., Шугаєвський А., Кленус М., Піот- ровський Г., Плешко В., Регирер Я., Баршевський В., Фрейдин В., Рогович І., Микла- шевський М. Виявлено: Каминер Б. закінчив курс юридичних наук Імператорського Харківського університету з дипломом 1 ступеня, Ходот В., Невядомський В., Рабино- вич Я.-К.Б. – дійсні студенти. Цікаво, що у досліджуваних матеріалах є інформація про титули. Так, Селюк В., Бази- левич О. мали титул спадкових почесних громадян, Фистуль Я. – особистого почесного громадянина. Висновки. Згідно із положеннями судової реформи 1864 р., судовий процес ставав змагальним і було сформовано повнокровний інститут адвокатури. Головною вимогою для осіб, що бажали займатися адвокатською діяльністю, була наявність диплому та прак- тики у відповідній сфері. Також законодавством Російської імперії достатньо вдало про- писувалися повноваження присяжних і приватних повірених, що уможливлювало захист інтересів, як адвокатів, так і їхніх клієнтів. Важливим є те, що корпорація присяжних по- вірених контролювалася державою через Раду адвокатів відповідної судової палати. Протягом 1885–1915 рр. адвокатська корпорація Чернігівської губернії була репрезен- тована 148 особами. У 29 випадках простежується кар’єрний рух посадовців зі зміною по- сади, у 7 – зі зміною місця роботи. Доцільно зазначити, що за Календарями Чернігівської губернії можна простежити на- дані 38 працівникам інституту адвокатури чини, відповідно двоє мали V чин. Поодинокі дані з календарів дозволяють припустити, що більшість представників ад- вокатської корпорації були представлені особами, які репрезентували дворянську та мі- щанську страту, були почесними громадянами. References Butko, S. (2012). Piati shrahivski chytannia u Chernihovi [Fifth Shragiv readings in Chernihiv]. Kraie- znavstvo – Local history, 4, P. 201–202. Demchenko, T., Yasnovska, L. (2022). Illia Shrah yak lider derzhavotvorchykh protsesiv na Chernihiv- shchyni 1917 r. [Illia Shrah as the leader of state-forming processes in Chernigiv region in 1917]. Cherni- hiv, Ukraine. Hrytsenko A., Chumachenko O., Prokopchuk V. (2023). Miski suddi Chernihivskoi hubernii za 1892– 1912 rr. U svitli statystychnykh materialiv [City judges of the Chernihiv province for 1892–1912. In the light of statistical materials]. Minchenko, M. (2016). Advokatura mista Chernihova 1885–1915 rr. [Chernihiv bar association 1885– 1915]. Poltava, Ukraine. Minchenko, M. (2021). Advokatura povitiv Chernihivskoi hubernii 1885–1914 rr.: sotsialno-profe- siinyi zriz [Bar of the districts of Chernihiv province 1885–1914: socio-professional section]. Hlukhiv, Ukraine. Сіверянський літопис. 2023. № 6 40 Курок Олександр Іванович – доктор історичних наук, професор, ректор, Глухівський національний педагогічний університет ім. О. Довженка (вул. Київська, 24, м. Глухів, Україна, 41400). Kurok Оleksandr – doctor of historical sciences, professor, rector, O. Dovzhenko Hlukhiv national pedagogical university (24 Kyivska Str., Hlukhiv, Ukraine, 41400). E-mail: kurok1955@gmail.com Гриценко Андрій Петрович – доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання, Глухівський національний педагогічний уні- верситет ім. О. Довженка (вул. Київська, 24, м. Глухів, Україна, 41400). Hrytsenko Andriy – doctor of pedagogical sciences, docent, the head of department of his- tory, law and teaching methods, O. Dovzhenko Hlukhiv national pedagogical university (24 Kyivska Str., Hlukhiv, Ukraine, 41400). E-mail: metodistAndre@gmail.com Чумаченко Олена Анатоліївна – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії, правознавства та методики навчання, директор Навчально-наукового інституту філоло- гії та історії Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка (вул. Київська, 24, м. Глухів, Україна, 41400). Chumachenko Olena – candidate of historical sciences, associate professor of the depart- ment of history, jurisprudence and teaching methods, director of the Educational and research institute of philology and history of O. Dovzhenko Hlukhiv national pedagogical university (24 Kyivska Str., Hlukhiv, Ukraine, 41400). E-mail: jasminel@ukr.net THE ADVOCATE INSTITUTE OF CHERNIHIV PROVINCE 1885─1915: SOCIAL AND PROFESSIONAL PORTRAIT The Judicial reform of 1864 is one of the most crucial events in the history of the development of justice in the Russian empire. Planned reorganizations aimed at fundamentally changing the judicial system and ensuring the accessibility of the court to citizens and strengthening the judges’ independence. In the con- text of innovations, the advocate institute was formed. The purpose of the research is to outline selection conditions and reconstruct the socio-professional and collective portrait of sworn attorneys, assistant sworn attorneys, private attorneys of the Chernihiv province for 1885–1915, their professional biography based on statistical materials. The research metho- dology is based on the principles of historicism, objectivity, analysis, induction, and comparative. Conclusions. According to the provisions of the Judicial reform of 1864, the judicial process became adversarial and a full-fledged advocacy institute was formed. The main requirement for persons, who wi- shed to practice law, was a diploma and practice in the relevant field. Also, the legislation of the Russian empire quite successfully prescribed powers of jurors and private attorneys, which made it possible to pro- tect interests of both lawyers and their clients. It is important that the corporation of sworn attorneys was controlled by the state through the Bar council of the respective court chamber. From 1885 to 1915, the attorney corporation of the Chernihiv province was represented by 148 per- sons. In 29 cases, the officials’ career movement can be traced with a change of position and in 7 cases with a change of work place. It should be noted that according to Calendars of the Chernihiv province, it was possible to trace ranks of 38 employees of the advocacy institute, two of whom had the V rank. Some data from calendars give us background to suggest that the most of representatives of the lawyer corporation were represented by members of the nobility and middle class and were honourable citizens. Key words: Russian empire, Chernihiv province, sworn attorneys, sworn attorney assistants, private attorneys, professional biography, social and professional portrait, collective portrait. Дата подання: 4 вересня 2023 р. Дата затвердження до друку: 18 грудня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Курок, О., Гриценко, А., Чумаченко, О. Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет. Сіверянський літопис. 2023. № 6. С. 35–40 DOI: 10.58407/litopis.230605. Цитування за стандартом APA Kurok, O., Hrytsenko, A., Chumachenko, O. (2023). Іnstytut advokatury Chernihivskoi hubernii 1885– 1915 rokiv: sotsialno-profesiinyi portret [The advocate institute of Chernihiv province 1885–1915: social and professional portrait]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 6, P. 35–40. DOI: 10.58407/lito- pis.230605.

Інститут адвокатури Чернігівської губернії 1885– 1915 років: соціально-професійний портрет

Репозитарії

Схожі ресурси