"Російська православна церква Державної безпеки" (Московська патріархія у своєму сучасному форматі заснована 80 років тому – у 1943 р.)
Утворення сучасної Московської патріархії «на нових засадах» відбулося на початку вересня 1943 р., у переламний момент Другої світової війни. 12 вересня в Москві на патріарший престол було зведено митрополита Сергія (Страгородського), якого за тиждень до цього Сталін запросив до Кремля. Ця подія у...
Збережено в:
Дата: | 2023 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
Назва видання: | Сiверянський літопис |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199775 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | "Російська православна церква Державної безпеки" (Московська патріархія у своєму сучасному форматі заснована 80 років тому – у 1943 р.) / О. Солдатов // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 73-79. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Утворення сучасної Московської патріархії «на нових засадах» відбулося на початку вересня
1943 р., у переламний момент Другої світової війни. 12 вересня в Москві на патріарший престол було зведено митрополита Сергія (Страгородського), якого за тиждень до цього Сталін запросив до
Кремля. Ця подія увійшла до історії як «сталінський конкордат» церкви та радянської держави.
Про що говорили на тій зустрічі? Навіщо тирану знадобилося відроджувати церкву? І як модель
церковно-державних відносин, що її було тоді створено, зміцнює в РФ дух т. зв. «СВО»? Відповідь
на ці питання є метою цього дослідження. Методологія дослідження базується на використанні
як загальнонаукових, так і спеціалізованих методів, таких, як історико-генетичний, історико-порівняльний, структурний, біографістичний, історіографічний тощо. Новизна роботи полягає в
аналізі комплексу обставин, факторів і причин, які спонукали Сталіна створити в СРСР підконтрольну владі церковну інституцію – РПЦ МП, а митрополита Сергія з підлеглими йому архієреями
та духовенством – піти на конкордат із радянською владою, і наслідків, які це має у ставленні
Московської патріархії до т. зв. «СВО» – нинішньої російсько-української війни. Висновки. Московський патріархат формації 1943 р. за цілою низкою інституційних і типологічних ознак є політичним проєктом, а не релігійною організацією в класичному значенні слова. Його спадкоємний зв’язок
із майже 1000-літньою традицією російського православ’я зберігається головним чином на рівнях
літургійної обрядовості та «абстрактного» (теоретичного) богослов’я. У практичній соціальній
діяльності або в актуальних богословських рефлексіях, які прийнято називати «публічною теологією», РПЦ Московського патріархату відіграє допоміжну, несуб’єктну роль, обслуговуючи політичний режим, який є її засновником. Саме аналіз витоків і природи цього явища дозволяє послідовно
та всебічно інтерпретувати підтримку РПЦ МП військової операції РФ в Україні, яка (позиція), з
точки зору інших християнських деномінацій, вочевидь не узгоджується з Євангелієм, іншими джерелами віровчення православної Церкви та її традиційним Переданням. |
---|