Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди

Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди

Розвідка присвячена образу українського козацтва в «Хроніці» одного з найвідоміших польських істориків XVII ст. Веспасіяна Коховського. Він був придворним історіографом Яна ІІІ Собєського, але не лише описував події, а й брав участь у багатьох із них. Так, Коховський воював у складі польського вій...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автор: Пилипенко, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
У глиб віків
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199820
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди / В. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 32-38. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199820
record_format dspace
spelling irk-123456789-1998202024-11-01T19:51:44Z Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди Пилипенко, В. У глиб віків Розвідка присвячена образу українського козацтва в «Хроніці» одного з найвідоміших польських істориків XVII ст. Веспасіяна Коховського. Він був придворним історіографом Яна ІІІ Собєського, але не лише описував події, а й брав участь у багатьох із них. Так, Коховський воював у складі польського війська проти козаків у середині XVII ст. Його історична хроніка «Annalium Poloniae ab obitu Vladislai IV Climacteres», більш відома в українській історичній науці як «Польські аннали», мала значний вплив на формування образу козацтва та козацьких воєн. У «Хроніці» Коховський зобразив козацьке військо «незліченним», називав його «бандою» та «тлумом». Такі характеристики були образливими, принижували ворога. Водночас слід зазначити, що Коховський досить детально зображував Хмельницького та деяких інших козацьких ватажків. Цим його текст відрізнявся від більшості описів, створених іншими польськими істориками XVII ст. Не менш цікавим є портрет Богдана Хмельницького як правителя певних територій. Заперечити факт того, що влада гетьмана поширювалася на значні терени, Коховський не міг, тому в своєму описі ввів терміни з політичної теорії, які б указували, що Хмельницький був нелегітимним правителем. The article is dedicated to the analysis of Ukrainian Cossacks’ image in the «Chronicle» by the Polish historian Wespazjan Kochowski. Wespazyan Kochowski was one of the most famous Polish historians of the 17th c. He was a court historian for Jan III Sobieski, and not only described historical events, but also participated in many of them. Thus, Kochowski fought as a part of the Polish army against the Cossacks in the mid-17th c. His historical chronicle «Annalium Poloniae ab obitu Vladislaus IV Climacteres», better known in the Ukrainian history as «Polish annals», had a significant impact on the formation of the image of Cossacks and Cossack wars. In his «Chronicle», Kochowski portrayed the Cossack army as «innumerable», and called them «gang» and «rabble». Such characterizations were offensive and humiliated the enemy. At the same time, it should be noted that Kochowski described Khmelnytsky and some other Cossack leaders in quite a lot of detail. In this way, his text differed from most descriptions of the wars with Cossacks created by other Polish historians of the 17th c. No less interesting is the description of Bohdan Khmelnytsky as the ruler of certain territories. Kochowski could not deny the fact that Khmelnytskyʼs power extended over large areas, so in his description he used the terms from political theory that portrayed Khmelnytsky as an illegitimate ruler. 2024 Article Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди / В. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 32-38. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240103 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199820 821.162.1.0994 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic У глиб віків
У глиб віків
spellingShingle У глиб віків
У глиб віків
Пилипенко, В.
Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди
Сiверянський літопис
description Розвідка присвячена образу українського козацтва в «Хроніці» одного з найвідоміших польських істориків XVII ст. Веспасіяна Коховського. Він був придворним історіографом Яна ІІІ Собєського, але не лише описував події, а й брав участь у багатьох із них. Так, Коховський воював у складі польського війська проти козаків у середині XVII ст. Його історична хроніка «Annalium Poloniae ab obitu Vladislai IV Climacteres», більш відома в українській історичній науці як «Польські аннали», мала значний вплив на формування образу козацтва та козацьких воєн. У «Хроніці» Коховський зобразив козацьке військо «незліченним», називав його «бандою» та «тлумом». Такі характеристики були образливими, принижували ворога. Водночас слід зазначити, що Коховський досить детально зображував Хмельницького та деяких інших козацьких ватажків. Цим його текст відрізнявся від більшості описів, створених іншими польськими істориками XVII ст. Не менш цікавим є портрет Богдана Хмельницького як правителя певних територій. Заперечити факт того, що влада гетьмана поширювалася на значні терени, Коховський не міг, тому в своєму описі ввів терміни з політичної теорії, які б указували, що Хмельницький був нелегітимним правителем.
format Article
author Пилипенко, В.
author_facet Пилипенко, В.
author_sort Пилипенко, В.
title Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди
title_short Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди
title_full Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди
title_fullStr Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди
title_full_unstemmed Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди
title_sort українське козацтво в "хроніці" веспасіяна коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2024
topic_facet У глиб віків
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199820
citation_txt Українське козацтво в "Хроніці" Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди / В. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 32-38. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT pilipenkov ukraínsʹkekozactvovhronícívespasíânakohovsʹkogovídosobistogodosvídudoderžavnoípropagandi
first_indexed 2024-11-10T19:05:12Z
last_indexed 2024-11-10T19:05:12Z
_version_ 1815363466102308864
fulltext Сіверянський літопис. 2024. № 1 32 УДК 821.162.1.09­94 Володимир Пилипенко • УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО В «ХРОНІЦІ» ВЕСПАСІЯНА КОХОВСЬКОГО: ВІД ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ ДО ДЕРЖАВНОЇ ПРОПАГАНДИ DOI: 10.58407/litopis.240103 © В. Пилипенко, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0002­2133­243X Розвідка присвячена образу українського козацтва в «Хроніці» одного з найвідоміших польських істориків XVII ст. Веспасіяна Коховського. Він був придворним історіографом Яна ІІІ Собєського, але не лише описував події, а й брав участь у багатьох із них. Так, Коховський воював у складі поль- ського війська проти козаків у середині XVII ст. Його історична хроніка «Annalium Poloniae ab obi- tu Vladislai IV Climacteres», більш відома в українській історичній науці як «Польські аннали», мала значний вплив на формування образу козацтва та козацьких воєн. У «Хроніці» Коховський зобразив козацьке військо «незліченним», називав його «бандою» та «тлумом». Такі характеристики були образливими, принижували ворога. Водночас слід зазначити, що Коховський досить детально зображував Хмельницького та деяких інших козацьких ватажків. Цим його текст відрізнявся від більшості описів, створених іншими польськими істориками XVII ст. Не менш цікавим є портрет Богдана Хмельницького як правителя певних територій. Заперечити факт того, що влада гетьма- на поширювалася на значні терени, Коховський не міг, тому в своєму описі ввів терміни з політич- ної теорії, які б указували, що Хмельницький був нелегітимним правителем. Ключові слова: В. Коховський, «Польські аннали», історіографія, козаки, Військо Запорозьке. Імʼя Веспасіяна Єроніма Коховського золотими літерами вписане до історії польської культури та літератури. Польський шляхтич зі значним бойовим досвідом, що вплинув на його творчість, «голос» польського сарматизму в літературі та офіційний історіограф ко­ роля Яна ІІІ Собєського. Творчість Коховського мала значний вплив на формування по­ глядів наступних поколінь як польських, так і українських істориків. Не дивно, що життє­ вий шлях та творчій доробок письменника мають багату бібліографію. Доробком Кохов­ ського цікавляться історики, історіографи, філологи та філософи. З­поміж українських до­ слідників, мабуть, найґрунтовніший аналіз стану історіографічної розробки теми зробила Ольга Апросіна в дисертаційному дослідженні, присвяченому «Хроніці» Коховського1. Польські ж дослідники, ґрунтуючись на інтердисциплінарному підході до літературних творів Коховського, продовжують аналізувати його тексти як джерело до історії політич­ ної думки XVII ст.2 Метою цієї розвідки є проаналізувати образ українського козацтва в хроніці Кохов­ ського. Навіщо це потрібно, якщо можна дати просту й правильну відповідь: його став­ лення до козацтва було негативним. Однак за описом сховані більш глибокі світоглядні речі. Образ українського козацтва та окремих ватажків у «Польських анналах» Кохов­ ського є важливим для розуміння еволюції сприйняття його польською елітою. Окрім то­ го, ці рефлексії автора є частиною роздумів про поточний стан Речі Посполитої, про спо­ соби його покращення. Зважаючи на вплив творчості Коховського на сучасників, це важ­ ливо. На думку дослідників, Веспасіян Коховський почав писати свою хроніку на початку 1660­х рр.3 Це важливе зауваження, адже означає, що в нього було майже півтори декади на осмислення козацького повстання та подальших подій. Ще раз наголошу, що «Хроні­ ка» Коховського – це не поточні звіти з поля бою, новини чи оказіональні тексти. Хоча ав­ 1 Апросіна О. Хроніка Веспасіана Коховського як джерело до історії України середини і третьої чверті XVII ст. та пам’ятка польської історіографії: автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.06. Дніпропетровськ, 2001. 23 с. 2 Koehler K. 2021. Prości Sarmaci i piekielni politycy (kilka uwag na marginesie Kamienia świadectwa Wespazjana Kochowskiego). Perspektywy Kultury. 2021. № 35, 4 (grudz.). S. 437–452; Hanusiewicz­Lavallee M. Polski kryzys tożsamości. Obraz «potopu» w twórczości Wespazjana Kochowskiego. Najwyższa Pani swoich praw... Idee wolności, niepodległości i suwerenności Rzeczypospolitej, 1569-1795 / Red. A. Grześkowiak­Krwawicz, Warszawa: Wyd. IBL, 2019. S. 137–152; Kauer E. Idea władzy w «Niepróżnującym Próżnowaniu» Wespazjana Kochowskiego. Pamiętnik Literacki. Warszawa: Wyd. IBL, 2005. № 2. S. 123–141. 3 Апросіна О. Хроніка Веспасіана Коховського… C. 4. Siverian chronicle. 2024. № 1 33 тор і був безпосереднім учасником козацько­польської війни. Це – обдумана розповідь, у якій він намагається пояснити, чому так сталося. Послідовний аналіз історичних творів Речі Посполитої др. пол. XVII ст. дасть можли­ вість відстежити не лише зміну індивідуального ставлення когось із авторів (зокрема Ко­ ховського) до козацької проблеми, але й впише його образ до польського політичного дискурсу означеного періоду. Ця розвідка є частиною більш широкого дослідницького проєкту, присвяченого українському козацтву в політичному дискурсі Речі Посполитої. Джерельною базою студії став польськомовний переклад хроніки В. Коховського в обох варіантах – XIX ст. та сучасний. Одразу слід зазначити, що сама хроніка відома в історіографії під кількома назвами. Оригінальною є латиномовна «Annalium Poloniae ab obitu Vladislai IV Climacteres», і вона побачила світ у Кракові 1683 р. У XIX ст. її перекла­ ли польською і твір отримав назву «Roczników polskich od śmierci Władysława IV Klimakte- ry». А 2006 р. в Кракові видали ще один варіант перекладу частини тексту «Annalium Po- loniae…»4. У вітчизняній традиції цей твір називають «Хронікою» Коховського, або «Польськими анналами», українського перекладу немає. Отже, базуючись на тексті «Польських анналів» Веспасіяна Коховського, спробуємо дати відповіді на питання – як автор характеризував українське козацтво загалом та окре­ мих його ватажків. Для мене цікаво, які терміни використовував Коховський та чому саме їх, що вони означали для тогочасного читача хроніки? Почну із загальної характеристики козацького війська в Коховського. Найперше, коза­ ків багато. Він постійно повторює, що козаків багато, їхнє військо «незліченне». Тут ав­ тор «Польських анналів» цілком суголосний із відомим тогочасним польським поетом Са­ муелем Твардовським5. Так, князь Ярема Вишневецький атакував незліченне військо Кри­ воноса й «громив купи козацькі»6. Цей класичний прийом пропаганди Коховський вико­ ристовує впродовж усього тексту, тому немає сенсу множити приклади. Як варіант, це на­ голосити на величезній кількості жертв серед козаків і водночас вказати, що польських вояків загинуло мало. Так, в описі штурму козаками Замостя Коховський вказує, що «з польської сторони того дня загинуло 17, козаків до вечора сила полягло у відкритому по- лі, штурмуючи із голими грудьми»7. Такі розповіді вказують читачеві на міць та звитягу польського війська, адже ворогів завжди багато й протистояти їм – шляхетна справа. Істо­ рик вкладає в уста польським офіцерам такі слова: «чим у більшій небезпеці перебуваємо, тим більша слава, і малою кількістю людей даємо відсіч більшій кількості ворога»8. Окремо зазначу, що автор використовує різні слова на позначення козацького війська. Іноді це «військо», «полки», але досить часто це «купи». На мою думку, це – вказівка на «неблагородність» козаків. Зрештою, він говорить, що проти козаків «не треба зброї, кан- чуками їх з поля виженемо»9. Канчуками гонять худобу та карають злочинців. Тож козаки прирівнюються до кримінальних злочинців. У «Польських анналах» Коховського козацьке військо постає слабоорганізованим. Чим принципово відрізняється від польського. Традиційно польський автор називає коза­ ків «збунтованими селянами», «гультяями» та «пияками». Так само Ярема Вишневецький називає їх «гультяйство козацьке»10. Автор, перераховуючи втрати під Збаражем за якийсь із днів облоги, вказує, що поляки «полягли від хлопської руки»11. Як приклад слабкої дисципліни козацького війська можна навести розповідь про втечу із поля бою після загибелі полковника Федоренка: «Там, коли полковника Федоренка гар- матна куля поранила, то всі козаки почали втікати. За ними наші погналися і багато трупів поклали»12. І це контрастує із описами високої дисципліни та вмотивованості поль­ ських жовнірів. Амбівалентною є оцінка жорстоких дій козацького війська. Якщо жертвами стає мир­ не місцеве населення (а так ставалося майже завжди), то Коховський вказує на неймовір­ ну жорстокість повстанців. А якщо так само чинить польське військо, то автор просто констатує факт. 4 Kochowski W. Roczników polskich od śmierci Władysława IV Klimaktery. Kraków, 2006. 180 s. 5 Дет. про образ козацтва у творчості С. Твардовського див.: Пилипенко В. Українське козацтво у творчості Са­ муеля зі Скрипни Твардовського. Сіверянський літопис. 2023. № 3. С. 99–108. 6 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza z klimakterów Wespazyana Kochowskiego przez współczesnego tłómacza w skróceniu na polski język przełożona. Wyd. z rękopismu w roku 1840 przez Edwarda Raczyńskiego teraz podług oryginału poprawiona i powtórnie wydrukowana. Poznań, 1859. T. 1. S. 2, 4. 7 Ibid. S. 29. 8 Ibid. S. 53. 9 Ibid. S. 7. 10 Ibid. S. 9. 11 Ibid. S. 62. 12 Ibid. S. 57. Сіверянський літопис. 2024. № 1 34 При такій характеристиці козацького війська, як недисциплінованого, гультяйського, завжди п’яного (про це трохи згодом), у читача постає логічне питання: як же вони досяг­ ли успіхів? І Коховський тут вдається до маніпуляцій із фактами та оцінками. Читаючи у хроніці про події Хмельниччини, виникає враження, що козацьке військо та його очільни­ ки не є самостійними в прийнятті рішень та й узагалі дуже залежать від свого головного союзника (який міг змінюватися з огляду на розвиток подій). На початку повстання голов­ ним союзником був кримський хан. Татари складали значну частину війська Хмельниць­ кого. Загалом, при описі Зборівсько­Збаразької кампанії, здається, що головним діячем були татари, а не козаки. Можливо, це спосіб показати, що козаки – менший ворог, або постфактум заретушувати Зборівську угоду. Адже вона була «поразкою» для Речі Поспо­ литої, бо визнавала козацьку автономію. А так виходить, що воювали не з козаками, а з татарами. Певну несамостійність у своїй політиці проявляє і Хмельницький, який був зму­ шений віддати українські землі на грабунок союзникам13. Після укладання Переяславської угоди Коховський ворогом називає не козаків, а «Москву»14. Цікавим є зображення різних козацьких ватажків. Автор згадує багатьох представни­ ків козацької старшини. Цим «Польські аннали» відрізняються від «Домової війни» Стані­ слава Твардовського – одного із фундаментальних текстів польського історичного та по­ літичного дискурсу др. пол. XVII ст. При цьому варто вказати, що хронологічні рамки тексту Коховського значно ширші за «Домову війну» й у «Польських анналах» вміщені розповіді про події не лише Хмельниччини. Тому у Коховського не вся козацька старши­ на була налаштована негативно щодо Варшави. Почнемо, звісно, із Богдана Хмельницького. Ставлення до цього гетьмана в Кохов­ ського негативне. Але в образі козацького ватажка можна виділити кілька домінантних рис. Найперше Коховський постійно наголошує на «зраді» Хмельницького. Цей сюжет став загальноприйнятим у політичних дискусіях як часів повстання, так і рефлексіях на­ ступних десятиліть. Гетьман не лише сам стає зрадником, а й підбурює до неї інших. Зокрема німецьких військових на польській службі. На що отримує відмову15. Ще одна цікава характеристика Хмельницького, як людини низького походження або простака16. Коховський пише, що хоча гетьман і був підлого походження, але так умів комбінувати навіть монархів, як чорнокнижник, що в оману поляків уводив17. На тому, що козаки використовують чари проти польського війська, наголошує й Твардовський. Він переповів історію про сестру одного з козацьких ватажків, яка за допомогою чарів намага­ лася захистити брата18, а в другій частині «Домової війни» звинуватив у чаклунстві само­ го Хмельницького. Але це не допомогло козакам, адже, на думку Твардовського, на за­ хисті польського війська стояли Богородиця та Архангел Михаїл. Хмельницький в розповіді Коховського постає людиною хитрою, яка не тримає свого слова, він постійно намагається обманути поляків. Особливо це увиразнюється в поведін­ ці гетьмана на переговорах із польськими комісарами. Хмельницький, коли отримав листа від короля Яна Казимира, «прийнявши лист той з поцілунком, облився сльозами; так умів вдавати правдиве підданство і покору»19. На переговорах із королем гетьман постійно ви­ користовував різні форми самоприниження, що ретельно описував Коховський20. І козаки дотримувалися такої само стратегії: прибули на переговори із «вовчою покорою»21. Риса, на яку вказували Коховський та інші польські історики і публіцисти, – часті пия­ тики Хмельницького. Мабуть, ця особливість гетьмана не була таємницею для широкого загалу, і її навіть намагалися використати на переговорах. Так, за повідомленням хроніс­ та, містяни обложеного козаками Замостя вислали гетьманові 4 куфи угорського вина, щоб той напився й забув про військові справи22. Пʼяним він приймає необґрунтовані рі­ шення, але потім скасовує їх. Зокрема дав розпорядження стратити польських послів на 13 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza... Т. 1. S. 101. 14 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza z klimakterów Wespazyana Kochowskiego przez współczesnego tłómacza w skróceniu na polski język przełożona. Wyd. z rękopismu w roku 1840 przez Edwarda Raczyńskiego teraz podług oryginału poprawiona i powtórnie wydrukowana. Poznań, 1859. T. 2. S. 4. 15 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza... T. 1. S. 63. 16 Ibid. S. 121. 17 Ibid. S. 119–120. 18 Twardowski S. Woyna Domowa Z Kozaki i Tatary Moskwą, potym Szwedami, i z Węgry, Przez lat Dwanascie Za Panowania [...] Iana Kazimierza [...] Tocząca się. Na cztery podzielona Xięgi Oyczystą Muzą / Od Samvela z Skrzypny Twardowskiego Opus Posthumum – [War. A]. Calissii, 1681. S. 44 19 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza... T. 1. S. 102. 20 Ibid. S. 81. 21 Ibid. S. 124. 22 Ibid. S. 30. Siverian chronicle. 2024. № 1 35 чолі з Адамом Киселем, проте у ситуацію втрутився Іван Виговський і скасував наказ. А на ранок Хмельницький сказав, що «я вчора з гніву напився й ошалів»23. Водночас польський хроніст змушений визнати за козацьким гетьманом лідерські здіб­ ності та розум. Бо інакше було б не зрозуміло, чому ж Хмельницькому таки вдалося до­ сягнути певного успіху в боротьбі. Тому Коховський кілька разів наголошував на кмітли­ вості гетьмана. Автор вбачав у цьому задум Божий, адже, «коли Бог хоче когось покара- ти, то простакові розуму додає»24. Цікавим є ставлення Коховського до Хмельницького, як до правителя певних земель. Історик був свідком становлення козацької державності на українських землях Речі Пос­ политої одразу після повстання та подальших трансформацій Війська Запорозького. Текст був написаний із певної хронологічної відстані, коли гетьмани не лише легалізували свою владу, а й змінили кілька сюзеренів. Тож автор мав можливість розповідати про гетьмана не емоційно, як очевидець, що пише наживо, а вже проаналізувавши й події, й наслідки. І хоча Коховський жодного разу прямо не назвав Хмельницького монархом, проте кілька разів таку характеристику він вкладав в уста іншим героям «Анналів». Так, Юрій Кисіль, брат Адама Киселя, на переговорах із Хмельницьким у 1650 р. дорікав гетьманові, що той приймає протекторат султана й стає удільним князем25. Сам Хмельницький у листах до султана називає себе «Князем Запорозьким»26. Питання, чи планує гетьман проголосити себе монархом на певній території, обгово­ рювалося у шляхетському середовищі одразу після початку повстання. Також частина шляхти, зокрема князь Ярема Вишневецький, і говорили, і писали, що козаки планують створити власну державу. А їхні декларації вірності Речі Посполитій та королю – лише хитрість27. А якщо є держава, то має бути й правитель. Найкращим джерелом для розуміння того, як себе бачив сам Хмельницький, є щоден­ ник польсько­козацьких переговорів на початку 1649 р. Але він демонструє погляд Хмельницького. Звісно, гетьман називав себе князем і самодержцем. Але Коховський на­ вряд міг так писати. Натомість він зазначив, що «[Хмельницький] …шаленим апетитом вгору піднісся, вибився із послушенства, став удільним potentatem»28. Те, що гетьман справді мав владу над певною територією (яка змінювалася відповідно до військово­полі­ тичних обставин), було неможливо ігнорувати й вимагало пояснення. І, як на мене, Ко­ ховський дуже елегантно вирішив цю проблему. Він вжив латинський термін «potentat», який існував у античній політичній філософії від Платона до римських юристів. У Серед­ ні віки часто застосовували в дискусіях між Ватиканом та світською владою. Його можна перекласти, як «правитель», чия влада заснована на силі. В політичній філософії така вла­ да протиставлялася іншій, як позначалася терміном «auctoritas», що ґрунтувалася на по­ шані та авторитеті правителя. Отже, Коховський, з одного боку, визнав Хмельницького правителем, але не спадковим, тобто легальним. Важливою характеристикою Коховським правління Богдана Хмельницького була його несамостійність. Коховський досить часто вказує на залежність козацького війська зага­ лом та Хмельницького зокрема від татар. Так, саме хан наказує гетьману писати листи до короля, або куди вирушати козацькому війську29. А гетьман змушений коритися й навіть віддати татарам на грабунок українські села. Також Коховський вказував на залежність гетьмана від козацького загалу: «влада Хмельницького не завжди була незалежна, часом мусив робити те, що повсталий натовп наказував»30. Як на мене, такі згадки були введені автором до тексту з метою дискредитації Хмель­ ницького як політика, створившого українську козацьку державу. Коли Коховський писав «Польські аннали», гетьман уже давно помер, але в політичному дискурсі він лишався во­ рогом і зрадником Речі Посполитої, тому цілком свідомо закцентовано увагу читачів на його негативних рисах. Звісно, фігура Хмельницького є фундаментальною, і в творі Коховського створено ці­ кавий образ гетьмана. Але варто вказати, що в «Польських анналах» досить багато згадок і про інших козацьких ватажків – як про соратників старого гетьмана, так і про його на­ 23 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza... T. 1. S. 113. 24 Ibid. S. 120. 25 Ibid. S. 112. 26 Ibid. S. 113. 27 Respons na tę «Sententia o uspokojeniu wojska zaporowskiego jednego szlachcica». Pisma polityczne z czasów pano­ wania Jana Kazimierza Wazy, 1648–1668. T. 1. Wrocław, 1989. P. 37. Детальніше про дискусію між Яремою Виш­ невецький та Адамом Киселем на початку Хмельниччини див: Пилипенко В. Думки проти течії: непопулярна ідея замирення з козаками у політичному дискурсі Речі Посполитої першої половини XVII ст. Сіверянський лі- топис. 2022. № 5–6. С. 23–29. 28 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza... T. 1. S. 100. 29 Ibid. S. 77. 30 Ibid. S. 26. Сіверянський літопис. 2024. № 1 36 ступників. Цим «Польські аннали» принципово відрізняються від епічного твору Твардов­ ського. Коховський не лише називає десятки козацьких провідників, поіменно перерахо­ вуючи полковників та багатьох зі старшини: він досить детально описує діяльність одних, інших згадує лише побіжно, даючи коротеньку характеристику. Так, козацького полков­ ника Данила Нечая в творі названо «відважною людиною»31, Іллю Голоту – «буйною голо- вою та жорстоким»32, а Тимофій Цицюра постає як «найбільший бунтівник, який прива- бив козаків на московську сторону»33. Звісно, більшу увагу автора привертали особи геть­ манів, відтак у хронологічні рамки «Польських анналів» потрапляють Юрій Хмельниць­ кий, Іван Виговський, Іван Брюховецький та Петро Дорошенко. Перше, що привертає ува­ гу в описі гетьманів «постхмельницького» часу, це значно менша емоційність автора. Мо­ жу припустити, що причин було щонайменше дві. Перша – те, що Веспасіян Коховський завершив свою військову службу й почав будувати карʼєру суспільного діяча та згодом офіційного історіографа королівського двору. А відтак йому вже не довелося зустрічатися з гетьманами на полі бою. Друга – те, що Річ Посполита, втративши контроль над части­ ною українських земель, була змушена переорієнтуватися на інші зовнішньо­ та внутріш­ ньополітичні проблеми. Тому козацтво в певному сенсі перестало турбувати Варшаву. І спрацював принцип «очі не бачать – серце не болить». Найбільше уваги з­поміж наступників Богдана Хмельницького Коховський приділив Іванові Виговському. Інтерес історика саме до цього гетьмана цілком зрозумілий. Саме він намагався домовитися з Варшавою і в 1658 р. за умовами Гадяцького трактату (Га­ дяцької унії) повернув Військо Запорозьке під контроль Речі Посполитої. Щоправда, уго­ да так і не була реалізована, проте попервах видавалося, що польські дипломати змогли зробити неможливе – повернули час назад. Однак спочатку діяльність майбутнього гетьмана була негативно поцінована хроніс­ том. Автор переповів історію, що Виговський працював канцеляристом у Києві та був за­ суджений до страти за махінації з міськими книгами. Тому він зі страху втік до козаків, де згодом зробив собі прекрасну кар’єру34. Виговський мав великий вплив на Хмельницько­ го, іноді скасовував емоційні накази гетьмана. Однак згодом характеристика Коховським Виговського змінилася. Автор анналів навіть написав, що «Конотопська перемога до кін- ця світу його [Виговського] славити буде»35. Як важливий здобуток Виговського подано й Гадяцьку угоду: «Виговський, гетьман війська запорозького, скинув із козаками тиран- ське московське панування й під Гадячем із комісарами польськими під панування поль- ське піддався»36. З погляду польського історика, такий вчинок був правильним і позитив­ но характеризував Виговського, який, до того ж, мав шляхетське походження. Надалі опис козаків та їхньої старшини стає нейтральним, автор уже не наголошує на низькому походженні козацьких ватажків, на способі, яким вони отримали владу, на кон­ фліктах поміж самими козаками, а просто фіксує події. Складається враження, що Кохов­ ський змінює власне ставлення до козаків, і вони вже не є ворогом чи опонентом Речі Посполитої у східній політиці. Тепер головним ворогом Варшави є Москва й татари. І ко­ ли автор розповідає про Лівобережний похід Яна Казимира 1663–1664 рр., козацьке вій­ сько постає тут як «молодший» партнер царських воєвод чи кримського хана. Однак загалом козацьке військо змальоване як зрадливе, що не тримає свого слова. Повстання козаків автор традиційно називає «ребелією», вважаючи, що вони, а тим біль­ ше селяни, не мали на нього права. Досить часто Коховський усе козацьке військо називає «хлопським» (селянським), що, вочевидь, є правдою лише частково. Але логіка автора по­ лягає в тому, що, вказавши на низьке походження козаків, він ніби застерігає, що від них годі чекати шляхетної поведінки. Звідси жорстокість і зрадливість козаків, які «кров’ю шляхетською … не наситяться, а лише зміцняться»37. Створюючи образ українського козацтва, Коховський вказує на соціальний аспект, на­ зиваючи козаків селянами; на релігійний – акцентуючи увагу на козацький ненависті до католиків та уніатів; на юридичний – відмовляючи їм у праві на повстання та називаючи Хмельниччину «ребелією» і бунтом. Такий набір характеристик козацького війська був досить типовим для тогочасного політичного дискурсу Речі Посполитої. Проте опис ко­ зацтва в «Польських анналах» мав і свої особливості. Найперше означу, що польський іс­ торик не лише перераховує козацьких ватажків, а й характеризує їх, до того ж, не завжди негативно. Досить цікавим є образ Богдана Хмельницького. З одного боку, він постає бун­ 31 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza... T. 1. S. 7. 32 Ibid. S. 87. 33 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza... T. 2. S. 107. 34 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza... T. 1. S. 21–22. 35 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza... T. 2. S. 25. 36 Ibid. S. 20. 37 Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza... T. 1. S. 9. Siverian chronicle. 2024. № 1 37 тівником, пияком та зрадником Речі Посполитої. З іншого – автор не міг ігнорувати те, що гетьман зумів створити власну автономну державу, тому слід було вирішити, як його на­ зивати. Позаяк Хмельницький не міг стати повноцінним монархом і Коховський у жодно­ му разі не міг його так визначати, історик використав термін «potentat» для окреслення влади гетьмана. Отже, Коховський у «Польських анналах» створив досить цікавий образ козацького війська та його ватажків. І якщо у розповіді про події Хмельниччини та самого Хмель­ ницького відчувається більше емоцій, що можна пояснити особистою ангажованістю у військові події, то опис «постхмельницького» часу відчутно виваженіший та більш доку­ ментальний. References Aprosina, О. (2001). Khronika Vespasiana Kokhovskoho yak dzherelo do istorii Ukrainy seredyny i tretoi chverti XVII st. ta pamiatka polskoi istoriohrafii [The Chronicle of Vespasian Kochowski as a source for the history of Ukraine in the middle and third quarter of the 17th c. and a monument of Polish histo­ riography]. Dnipropetrovsk, Ukraine. Hanusiewicz­Lavallee, M. (2019). Polski kryzys tożsamości. Obraz «potopu» w twórczości Wespazja­ na Kochowskiego [Polish crisis of identity. An image of the «deluge» in Wespazjan Kochowskiʼs literary works]. Warszawa, Poland. Kauer, E. (2005). Idea władzy w «Niepróżnującym Próżnowaniu» Wespazjana Kochowskiego [The idea of power in Vespasian Kochowskiʼs «Indolent Vanity»]. Pamiętnik Literacki – Literary Diary, 2, Р. 123–141. Warszawa, Poland. Kochowski, W. (2006). Roczników polskich od śmierci Władysława IV Klimaktery [Polish yearbooks since the death of Wladyslaw IV Klimaktery]. Kraków, Poland. Koehler, K. (2021). Prości Sarmaci i piekielni politycy (kilka uwag na marginesie Kamienia świadect­ wa Wespazjana Kochowskiego) [Simple Sarmatians and infernal politicians (some remarks on the margins of Vespasian Kochowskiʼs Stone of testimony)]. Perspektywy kultury – Cultural perspectives, 35, P. 437– 452. Pylypenko, V. (2022). Dumky proty techii: nepopuliarna ideia zamyrennia z kozakamy u politychnomu dyskursi Rechi Pospolytoi per. pol. XVII st. [Opposite opinions: the unpopular idea of appeasement with Cossacks in the political discourse of the Polish­Lithuanian Commonwealth in the first half of the 17th c.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5–6, P. 23–29. Pylypenko, V. (2023). Ukrainske kozatstvo u tvorchosti Camuelia zi Ckrypny Tvardovskoho [Ukraini­ an Cossacks in works of Samuel of Ckrypna Tvardovskyi]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 99–108. Пилипенко Володимир Миколайович – кандидат історичних наук, доцент, докто­ рант Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Pylypenko Volodymyr – candidate of historical sciences, docent, doctoral student at the M.S. Hrushevsky institute of Ukrainian archaeology and source studies of the National academy of sciences of Ukraine. E­mail: pylvova@gmail.com UKRAINIAN COSSACKS IN «CHRONICLE» OF VESPASIAN KOHOVSKY: FROM PERSONAL EXPERIENCE TO STATE PROPAGANDA The article is dedicated to the analysis of Ukrainian Cossacks’ image in the «Chronicle» by the Polish historian Wespazjan Kochowski. Wespazyan Kochowski was one of the most famous Polish historians of the 17th c. He was a court historian for Jan III Sobieski, and not only described historical events, but also participated in many of them. Thus, Kochowski fought as a part of the Polish army against the Cossacks in the mid-17th c. His historical chronicle «Annalium Poloniae ab obitu Vladislaus IV Climacteres», better known in the Ukrainian history as «Polish annals», had a significant impact on the formation of the image of Cossacks and Cossack wars. In his «Chronicle», Kochowski portrayed the Cossack army as «innumerable», and called them «gang» and «rabble». Such characterizations were offensive and humiliated the enemy. At the same time, it should be noted that Kochowski described Khmelnytsky and some other Cossack leaders in quite a lot of detail. In this way, his text differed from most descriptions of the wars with Cossacks created by other Polish histori- ans of the 17th c. No less interesting is the description of Bohdan Khmelnytsky as the ruler of certain terri- tories. Kochowski could not deny the fact that Khmelnytskyʼs power extended over large areas, so in his description he used the terms from political theory that portrayed Khmelnytsky as an illegitimate ruler. Key words: W. Kochowski, «Polish annals», historiography, Cossacks, Cossack Hetmanate. Дата подання: 12 вересня 2023 р. Дата затвердження до друку: 5 січня 2024 р. Сіверянський літопис. 2024. № 1 38 Цитування за ДСТУ 8302:2015 Пилипенко, В. Українське козацтво в «Хроніці» Веспасіяна Коховського: від особистого досвіду до державної пропаганди. Сіверянський літопис. 2024. № 1. С. 32–38. DOI: 10.58407/litopis.240103. Цитування за стандартом APA Pylypenko, V. (2024). Ukrainske kozatstvo v «Khronitsi» Vespasiiana Kokhovskoho: vid osobystoho dosvidu do derzhavnoi propahandy [Ukrainian Cossacks in “Chronicle” of Vespasian Kohovsky: from per­ sonal experience to state propaganda]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 32–38. DOI: 10.58407/litopis.240103.

Схожі ресурси