Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського

Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського

Метою студії є спроба на прикладі писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського дослідити деякі фрагменти особистого життя козацької еліти Гетьманщини XVIII ст., визначити причини конфліктних ситуацій в повсякденному житті, з’ясувати основні суспільні цінності козацької еліти. Методол...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автори: Петренко, І., Сірий, О., Михайлюк, Ю.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
У глиб віків
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199822
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського / І. Петренко, О. Сірий, Ю. Михайлюк // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 47-53. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199822
record_format dspace
spelling irk-123456789-1998222024-11-01T19:52:00Z Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського Петренко, І. Сірий, О. Михайлюк, Ю. У глиб віків Метою студії є спроба на прикладі писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського дослідити деякі фрагменти особистого життя козацької еліти Гетьманщини XVIII ст., визначити причини конфліктних ситуацій в повсякденному житті, з’ясувати основні суспільні цінності козацької еліти. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності та системності. Стаття підготовлена на основі антропологічного підходу. Застосовані методи: проблемно-хронологічний, історико-генетичний, аналітичний. Новизна дослідження. З’ясовано, що побутові взаємовідносини сотенної козацької старшини Гетьманщини першої половини XVIII ст. допомагають скласти уявлення про відносини, норми, світоглядні орієнтири, поведінку сотенної козацької старшини. На прикладі писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського показано, як високо цінувалися козацька честь і гідність у тогочасному соціумі. Висновки. У статті на основі застосування мікроісторичного підходу розглянуто побутові взаємовідносини сотенної козацької старшини Гетьманщини в першій половині XVIII ст. Аспекти досліджуваної справи допомагають скласти уявлення про відносини, суспільні норми, світоглядні орієнтири, поведінку сотенної козацької старшини на прикладі Грунської сотні Гадяцького полку. The purpose of this study is an attempt, using the example of the scribe of the Hrun hundred of the Gadyatsky regiment, Yakov Chemkalskyi, to investigate some fragments of the personal life of Cossack elite of the Hetmanate of the 18th c., to determine causes of conflict situations in everyday life, and to find out the main social values of Cossack elite. The methodological basis of the research is the principles of historicism, objectivity and systematicity. The article is prepared on the basis of an anthropological approach. Applied methods: problem-chronological, historical-genetic, analytical. The novelty of the study. It has been found that domestic relations of the hundred Cossack elders of the Hetmanate of the first half of the 18th c. help to form an idea about relations, norms, worldview orientations, behavior of a hundred Cossack elders. Using the example of Yakov Chemkalskyi, the scribe of the Hrun hundred of the Hadyatsky regiment, it is shown how highly Cossack honor and dignity were valued in the society of that time. Conclusions. The article, based on the application of a microhistorical approach, examines domestic relationships of hundred Cossack elders of the Hetmanate in the first half of the 18th c. Aspects of the investigated case help to form an idea of relations, social norms, worldview orientations, and the behavior of a Cossack officers on the example of the Hrun hundred of the Gadyatsky regiment. 2024 Article Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського / І. Петренко, О. Сірий, Ю. Михайлюк // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 47-53. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240105 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199822 94:[347.9:355.312]](477.53)«1662/1781» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic У глиб віків
У глиб віків
spellingShingle У глиб віків
У глиб віків
Петренко, І.
Сірий, О.
Михайлюк, Ю.
Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського
Сiверянський літопис
description Метою студії є спроба на прикладі писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського дослідити деякі фрагменти особистого життя козацької еліти Гетьманщини XVIII ст., визначити причини конфліктних ситуацій в повсякденному житті, з’ясувати основні суспільні цінності козацької еліти. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності та системності. Стаття підготовлена на основі антропологічного підходу. Застосовані методи: проблемно-хронологічний, історико-генетичний, аналітичний. Новизна дослідження. З’ясовано, що побутові взаємовідносини сотенної козацької старшини Гетьманщини першої половини XVIII ст. допомагають скласти уявлення про відносини, норми, світоглядні орієнтири, поведінку сотенної козацької старшини. На прикладі писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського показано, як високо цінувалися козацька честь і гідність у тогочасному соціумі. Висновки. У статті на основі застосування мікроісторичного підходу розглянуто побутові взаємовідносини сотенної козацької старшини Гетьманщини в першій половині XVIII ст. Аспекти досліджуваної справи допомагають скласти уявлення про відносини, суспільні норми, світоглядні орієнтири, поведінку сотенної козацької старшини на прикладі Грунської сотні Гадяцького полку.
format Article
author Петренко, І.
Сірий, О.
Михайлюк, Ю.
author_facet Петренко, І.
Сірий, О.
Михайлюк, Ю.
author_sort Петренко, І.
title Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського
title_short Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського
title_full Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського
title_fullStr Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського
title_full_unstemmed Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського
title_sort судова справа писаря грунської сотні гадяцького полку якова чемкальського
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2024
topic_facet У глиб віків
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199822
citation_txt Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського / І. Петренко, О. Сірий, Ю. Михайлюк // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 47-53. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT petrenkoí sudovaspravapisarâgrunsʹkoísotnígadâcʹkogopolkuâkovačemkalʹsʹkogo
AT sírijo sudovaspravapisarâgrunsʹkoísotnígadâcʹkogopolkuâkovačemkalʹsʹkogo
AT mihajlûkû sudovaspravapisarâgrunsʹkoísotnígadâcʹkogopolkuâkovačemkalʹsʹkogo
first_indexed 2024-11-10T19:05:26Z
last_indexed 2024-11-10T19:05:26Z
_version_ 1815363481436684288
fulltext Siverian chronicle. 2024. № 1 47 УДК 94:[347.9:355.312]](477.53)«1662/1781» Ірина Петренко, Олександр Сірий, Юрій Михайлюк • СУДОВА СПРАВА ПИСАРЯ ГРУНСЬКОЇ СОТНІ ГАДЯЦЬКОГО ПОЛКУ ЯКОВА ЧЕМКАЛЬСЬКОГО DOI: 10.58407/litopis.240105 © І. Петренко, О. Сірий, Ю. Михайлюк, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0002­2994­3833, https://orcid.org/0009­0008­5669­2532, https://orcid.org/0000­0003­1359­8454 Метою студії є спроба на прикладі писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкаль- ського дослідити деякі фрагменти особистого життя козацької еліти Гетьманщини XVIII ст., ви- значити причини конфліктних ситуацій в повсякденному житті, з’ясувати основні суспільні цінності козацької еліти. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності та системності. Стаття підготовлена на основі антропологічного підходу. Засто- совані методи: проблемно-хронологічний, історико-генетичний, аналітичний. Новизна досліджен- ня. З’ясовано, що побутові взаємовідносини сотенної козацької старшини Гетьманщини першої половини XVIII ст. допомагають скласти уявлення про відносини, норми, світоглядні орієнтири, по- ведінку сотенної козацької старшини. На прикладі писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського показано, як високо цінувалися козацька честь і гідність у тогочасному соціумі. Висновки. У статті на основі застосування мікроісторичного підходу розглянуто побутові взаємовідносини сотенної козацької старшини Гетьманщини в першій половині XVIII ст. Аспекти досліджуваної справи допомагають скласти уявлення про відносини, суспільні норми, світоглядні орієнтири, поведінку сотенної козацької старшини на прикладі Грунської сотні Гадяцького полку. Ключові слова: козацтво, сотенна старшина, Гетьманщина, Грунська сотня, Гадяцький полк, конфлікти, права, честь. Для Гетьманщини XVIII століття було переломним, бо тогочасні події різко змінили подальшу долю українського народу, його політичний, соціально­економічний, культур­ ний та духовний розвиток. Це був період остаточної втрати автономії. Ці трагічні події відбувалися на тлі формування нової української еліти Гетьманщини. У зв’язку з цим Ро­ сійська імперія прагнула підпорядкувати не лише політичне та соціально­економічне жит­ тя, але й приватне, особисте життя козацької старшини – тогочасної еліти суспільства, уніфікувавши його відповідно до великоросійських зразків. Одним із актуальних напрямків досліджень вітчизняної історичної науки є соціальна історія, зокрема повсякденність, тобто вивчення неофіційного, приватного, побутового життя людей різних історичних епох. У зв’язку з цим актуальності набувають питання суспільних норм, світоглядних орієнтирів, буденної поведінки козацької еліти Гетьман­ щини. У працях деяких науковців певні акспекти окресленої теми знайшли висвітлення. Се­ ред авторів варто назвати праці відомих дослідників: українського – О. Левицького й польського – Й Ролле1. У їхніх студіях ідеться про сімейних побут у XVI–XVIII ст. в Ліво­ бережній та Правобережній Україні, а також про конфлікти в українському соціумі, ви­ кликані різними причинами. Серед сучасних істориків слід зазначити глибокі й ґрунтовні дослідження Л. Буряк2, В. Маслійчука3, В. Горобця4, О. Гуржія5, К. Диса6, О. Романова7, В. Кривошеї8, І. Петрен­ 1 Левицкий О. Черты семейного быта в Юго­Западной Руси в XVI–XVII вв. Киев, 1909. 120 с.; Ролле И. Женщи­ ны при Чигиринском дворе во вт. пол. XVII в. Киевская старина. 1894. № 1. С. 107–126; № 2. С. 282–304; Його ж. Украинские женщины. Киевская старина. 1883. № 6. С. 268–309. 2 Буряк Л. Повсякденне життя козацької еліти Лівобережної України XVIII ст. крізь призму матеріального світу. Соціум. Альманах соціальної історії. 2003. Вип. 2. С. 197–206. 3 Маслійчук В. Девіантна поведінка жінки на Слобожанщині у 80–90­х рр. XVIII ст. (за матеріалами повітових судів Харківського намісництва). Соціум. Альманах соціальної історії. 2005. Вип. 5. С. 197–215. 4 Горобець В. «Хочю <...> поняти б за себя московскаго народу вдову...» (Жінки в політичній біографії Івана Брюховецького). Соціум. Альманах соціальної історії. 2003. Вип. 2. С. 149–164. 5 Гуржій О. «Іван носить плахту, а Настя – булаву». Суспільно­політичний портрет елітної жінки першої третини XVIII ст. Соціум. Альманах соціальної історії. 2002. Вип. 1. С. 219–230. Сіверянський літопис. 2024. № 1 48 ко9, О. Дзюби10. У своїх розвідках вони порушили багато питань із соціальної історії Геть­ манщини др. пол. XVII – XVIII ст., зокрема відстежили родинні стосунки в середовищі козацької еліти, становище української жінки, її статус і вплив на перебіг тогочасних по­ літичних подій. Метою статті є спроба на прикладі писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського дослідити деякі фрагменти особистого життя козацької еліти Гетьманщи­ ни в XVIII ст., визначити причини конфліктних ситуацій у повсякденному житті, визначи­ ти основні цінності козацької еліти. Географічними межами наукової студії є села Грунь, Комиші, Гнилиця (нині Охтир­ ський район Сумської обл.) і Шенгеріївка (нині Зіньківський район Полтавської обл.). У XVIII ст. це були населені пункти Грунської сотні Гадяцького полку. Джерелами дослідження є документи ф. 53 «Перша Малоросійська колегія», що збері­ гаються в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві, зокрема, по­ зов в жовтні 1724 р. до Генерального Військового Суду писаря Грунської сотні Гадяцько­ го полку Якова Чемкальського11 до наказного сотника12 тієї ж сотні Михайла Олександро­ вича Милорадовича13 та дружини Гадяцького полковника Михайла Ілліча Милорадовича Уляни Степанівни Милорадович. Як відомо, жодне суспільство не існує без серйозних та незначних непорозумінь і су­ перечок між життєвими позиціями, ідеями, метою та поглядами окремих індивідів, тобто явища, що називаються конфліктом, які супроводжують людство й викорінити їх немож­ ливо. Історичне дослідження конфліктів корисне передовсім тим, що дозволяє виокреми­ ти цінності, поняття, ментальні стереотипні стратегії його учасників, виникає унікальна можливість побачити життя членів суспільства. Розслідуючи їх, ми зможемо скласти уяв­ лення про взаємовідносини, суспільні норми, світоглядні орієнтири, поведінку, реакцію членів суспільства на різні життєві ситуації тощо. Це дає можливість дослідити особли­ вості повсякденного життя сотні – адміністративно­структурної одиниці Гетьманської України. Фігуранти справи: позивач Яків Чемкальський; відповідачі – наказний Грунський сот­ ник Михайло Милорадович та дружина Гадяцького полковника Михайла Ілліча Милора­ довича Уляна Степанівна Милорадович; свідки – священник Петропавлівської церкви с. Павловочка (нині Мала Павлівка) Грунської сотні Гадяцького полку отець Костянтин Григорієвич Даценко та жителі м. Грунь Іван Рогальський, Микита Нестеренко, Петро Ка­ менський. Коротко про фігурантів цієї справи: Яків Чемкальський був вихідцем із сербів. У 1718 р. він був служителем14 при дворі полковника Гадяцького М. Милорадовича15. Яків Чемкальський, несучи службу при домі полковника, був добре знайомим із ним, його дру­ жиною та всією великою сім’єю Милорадовичів. Чоловік стверджував, що полковник ста­ вився до нього прихильно: «ибо на мене всегда Панъ полковникъ ласкавъ»16. У 1723 р. за вірну службу Я. Чемкальський отримав полковничий універсал на уряд сотенного писаря Грунської сотні Гадяцького полку та землі на території с. Павловочка (Мала Павлівка), і значиться як «жител Павловоцкий», маючи неподалік села в лісі нема­ 6 Диса К. У царині пліток: роль щоденного спілкування і репутації в українських судах про чари XVIII ст. Соці- ум. Альманах соціальної історії. 2003. Вип. 2. С. 185–194; Її ж. Роль родини в українських судах про чари. Соці- ум. Альманах соціальної історії. 2005. Вип. 5. С. 185–195. 7 Романова О. Народне розуміння християнської «праведності» та «гріховності» (на матеріалах Київської духов­ ної консисторії XVIII ст.). Terra Cossacorum: студії з давньої і нової історії України. Науковий збірник на поша- ну доктора історичних наук, професора Валерія Степанкова. Київ, 2007. С. 456–476. 8 Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. Київ: ІПіЕНД ім. І. Кураса НАН України, 2008. 452 с. 9 Петренко І. Шлюбно­сімейні відносини в повсякденному житті мирян Російської держави XVIII ст.: У 2 ч. Полтава: РВВ ПУЕТ, 2010. Ч. 1. 276 с.; Ч. 2. 305 с.; Її ж. Питання шлюбно­сімейних відносин у Гетьманщині XVIII ст. на шпальтах часопису «Киевская старина». Український історичний журнал. 2014. № 5. С. 157–162; Її ж. Шлюбно­сімейні відносини козацької еліти Гетьманщини XVIII ст. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. 2008. Вип. 14. С. 15–20. 10 Дзюба О. Приватне життя козацької старшини XVIII ст. (на матеріалах епістолярної спадщини). Київ: Інститут історії України, 2012. 347 с.; Її ж. Дозвілля в повсякденному житті козацької старшини (на матеріалах мемуарної літератури пер. пол. ХVІІІ ст.). Соціум. Альманах соціальної історії. 2017. Вип. 13–14. С. 308–326. 11 Керівник сотенної канцелярії. 12 Сотник, який призначається наказом полковника на час відсутності дійсного сотника. 13 Племінник Гадяцького полковника Михайла Милорадовича, з 1724 р – сотник наказний Грунський. У 1755 р. – обозний Ізюмського Слобідського полку, з 1759 по 1761 рр. – полковник Ізюмського полку, з 1761 р. – генерал­майор у відставці. Одружений із Ганною Єреміївною Черняк, онукою полтавського полковника Івана Черняка. 14 Особистий слуга полковника. 15 Полковник Гадяцький, призваний царем Петром із Сербії за заслуги перед Росією в поході 1711–1712 рр., за що був пожалуваний урядом Гадяцького полковника. 16 Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі – ЦДІАК України). Ф. 53. Оп. 2. Спр. 168. Арк. 49. Siverian chronicle. 2024. № 1 49 леньку пасіку, де працюють наймані люди: «м­ца мая 1724 Року Престависіа Раб Б͠жий Матвей Филиппов син живучи впасеце у Іакова Чемкалского жителіа Павловскаго…»17 На відміну від відносин із полковником, зовсім інші стосунки склалися в майбутнього Грунського писаря з «панію Полковницею», можливо більш тісні, що навіть доходили до близьких, які, зі слів Я. Чемкальського, розірвалися якраз за його ініціативою: «толко Па­ неіа неласкова, за тое власне что іа непохотелъ жити с нею»18. Дружина Гадяцького полковника М.І. Милорадовича Уляна19 була жінкою з крутим норовом. Про її злодіяння в полку ходили легенди, боялися її більше за самого полковни­ ка. «Ульяна Степановна была женщина замечательной энергіи, при чем вся эта энергія была направлена была къ одной стяжательности, для удовлетворенія которой она, какъ и мужъ, тоже не разбирали средств. Заботясь объ умноженіи своего благосостояния, Ульяна Степановна распоряжалась въ полку какъ хозяйка … требовала отъ слугъ беспрекослов­ ного исполненія своихъ приказаний и за малейшие провинности наказывала ихъ иногда съ ужасными зверствами»20. Мабуть, тих часів сягають корені конфлікту писаря Я. Чемкальського з родиною Ми­ лорадовичів, що спалахнув пізніше вже в Груні. Там пан писар, вельми заможна людина, вів розгульний спосіб життя, був учасником веселих компаній, а випивши оковитої, був надто балакучим, особливо захопливо розповідаючи про свої «походеньки» в Гадячі. Ймовірно, через це в нього й не складаються стосунки з родиною Милорадовичів. Спочат­ ку певний конфлікт виник між ними на поч. 1724 р., коли Я. Чемкальський написав у Ге­ неральну військову канцелярію донос на Іллю та Михайла Милорадович за зловживання в сотні. Восени 1724 р. розгорнулася драма, яка стала предметом цього дослідження, і є части­ ною судової справи, що стосується допиту свідків – жителів Грунської сотні. Справа доб­ ре збереглася, написана рівним канцелярським розбірливим каліграфічним почерком, лег­ ко читається. Її укладено канцелярською мовою з притаманними для того часу зворотами. Нині багато з них вийшли з ужитку, тож знадобилася допомога спеціальних словників. Перейдемо до розгляду цієї справи. В Глухові 14 жовтня 1724 р. з Генерального суду за підписами судових асесорів, бунчукових товаришів Степана Шарія, Григорія Гамалії, Якова Доманського до Генеральної Військової Канцелярії надходить лист за результатами розслідування справи Я. Чемкальського, жителя с. Павловочки Грунської сотні Гадяцько­ го полку21, писаря Грунської сотні проти наказного сотника Грунського Михайла Милора­ довича. Я. Чемкальський стверджував у своїй чолобитній до суду, що за поданням наказного сотника Грунського М. Милорадовича, він був несправедливо й жорстоко покараний дру­ жиною полковника Гадяцького, а саме – до тримання під арештом та нанесення 400 уда­ рів канчуків «безъ всіакой Его винности тое Ему челобитчику бесчестіе и увече Полков­ никова Гадіацкая велела чинити»22, за, буцімто, образу її честі, якої Чемкальський не вчи­ няв. Для з’ясування всіх обставин справи рекомендувалося викликати до суду, або опитати на місці священника с. Павловочки Грунської сотні Гадяцького полку о. Костянтина, «по­ па отца Костантііа Павловицкого Гадіацкого полку в осведителство надлежит призва­ ти»23, основного свідка, який чув та передав «предерзостние слова» Я. Чемкальського на «пані полковникову» дружині24 сотника Грунського І. Милорадовича, «чуючи будто доно­ силъ Сотниковой Грунской Іленой Милорадовичевой»25. А для більшої ясності справи приписувалося допитати свідків, на яких укаже священник, «да и протчій люде також будто доносили о такових словах, которих помененних Персонъ дліа решенііа в томъ ихъ зводномъ челобитчика з Ответчикомъ делу Судъ Войсковій Енералній требует, того ради Войсковой Енералной Канцеліаріи извести предлагаетсіа, что повелит»26. 17 Грунська сотня: Реєстри, ревізії, сповідні розписи, метричні записи 1734–1794 рр. / Автор­упор. О. Сірий. Пол­ тава: Дивосвіт, 2020. С. 176. 18 ЦДІАК України. Ф. 53.Оп. 2. Спр. 168. Арк. 49. 19 Уляна Степанівна (Бутович), дочка Генерального Осваула: Малороссійскій Родословникъ. Киев, 1912. Т. 3 (Л–О). С. 514. 20 Люди старой Малороссіи, Милорадовичи. Кіевская Старина. 1882. № 3. С. 485–486. 21 Село Грунської сотні Гадяцького полку, посполите населення якого несло повинності Скельському монасти­ рю, козаки служили в Грунській сотні, засноване в сер. XVII ст. 22 ЦДІАК України. Ф. 53. Оп. 2. Спр. 168. Арк. 44. 23 Там само. 24 Із 1722 р. одружений з вдовою Степана Свічки Іриною Петрівною (Булавковна), донькою Генерального писаря Військового Суду. 25 ЦДІАК України. Ф. 53. Оп. 2. Спр. 168. Арк. 44. 26 Там само. Сіверянський літопис. 2024. № 1 50 З іншого боку, потрібні були письмові свідчення й самої Уляни Милорадович «такожъ писат до Полковниковой Гадіацкой, чтобы ответствіе учинила писменно, или кого за себе в Пленпотентах присилале бъ до Суду»27, де б вона обов’язково пояснила, за що нею був покараний Грунський писар. Оскільки допит священника могла проводити тільки духовна влада, то 18 жовтня 1724 р. з Генеральної Військової Канцелярії за підписами Івана Левенця, Івана Мануйло­ вича та Федора Гречаного було надіслано листа до протопопа Зіньківського28 Феодора Сенкевича з проханням допитати панотця Костянтина своєю священницькою владою, ви­ їхавши в сотенне містечко Грунь. Зазначалося, що «да до отца протопопа Зенковского на­ писат листом; чтоб онъ зискавши пред себе Попа Константііа Павловицкого по совестію Іерейской допросилъ … и тотъ допросъ за рукою оного попа Павловицкого направленно в Енералную войсковую Канцеліарію присилалъ»29. 29 жовтня 1724 р. в будинку настоятеля Пречистенського (Успенського) храму Іва­ на Петровича в м. Грунь в присутності священника Зіньківського Михайлівського хра­ му о. Андрія Фотича, якого за нездоров’ям послав замість себе протопоп Зіньківський, «аже заслаб от своего здоровіа самъ не моглъ зехати»30, Грунського намісника Івана Ши­ мановського, священника Воскресенського храму Іллі Назаровича Яновського, пресвіте­ ра Трьохсвятительської церкви Андрія Івановича Шимановського, а також сотенної стар­ шини, було проведено «розиск» (розслідування) священника Петропавлівської церкви с. Павловочки Грунської сотні Гадяцького полку от. Костянтина Григоровича Даценка та інших свідків. Отець Костянтин31 розповів, що він, був «в погуліанни» в домі тещі Якова Чемкаль­ ського Анни Андріївни, де був і її зять. У розмові священник зауважив Чемкальському, що полкова влада негативно ставиться до розгульного життя сотенного писаря. На що за­ хмелілий Яків відповів, що пан полковник приязний до нього, недоброзичлива тільки пол­ ковникова дружина, бо колись він не відповів згодою на її залицяння: «отповедалъ мне Чемкалский, ибо на мене всегда Панъ ласкавъ толко Панеіа неласкова, за тое власне что іа непохотелъ жити с нею»32. Павловоцький ієрей ще раніше чув про такі висловлювання Я. Чемкальського й вказав ще на трьох свідків, які змогли б підтвердити це. Серед них: Грунський житель, колишній сотенний отаман Іван Рогальський, дозорця Грунський33 Петро Каменський та колишній писар Грунський Микита Тимофійович Нестеренко, які разом з о. Костянтином були на святковому обіді в Груні на ярмарку на Семена Столпни­ ка34 в будинку Кузьми Нестеренка. Їх того ж дня викликали на допит. Іван Рогальський розповів, що, будучи на святковому обіді в будинку К. Нестеренка, на свято Семена Столпника в Груні, за розмовами та жартами «в дому П ͠на Козми Несте­ ренка знатного товариша, зийшедшисіа дліа погуліанніа на малий часъ и по многомъ раз­ говоре и жартах»35 захмелілий Я. Чемкальський почав розповідати, як його домагалася з залицяннями дружина І. Рогальського, навіть обіцяла таляра36 за «блуд з нею»37. Пан Ро­ гальський в запалі сказав, що ці слова належать не його дружині, а дружині пана полков­ ника: «онъ і на ей Панскую особу іакіе слова произносилъ, а моей жени нечого в дело ста­ вити»38. Після цього зі слів Рогальського всі присутні присягнули про почуте. Висловлювання Я. Чемкальського на адресу полковниці підтвердив і Петро Камен­ ський – Грунський дозорця: «іа чулъ в люднице купно з покойнимъ Никитою Тимофееви­ чемъ Писаромъ Грунскимъ что Іаковъ Чемкалский будучи в Груне на іармарку о с ͠втом Симеоне Столпнику на пане Полковниковую продерзостливіе слова произносилъ подлуг више обіавленного сведителства іакие вишереченние самослишателъ»39. Третього допитуваного на момент дізнання вже не було живого, але він перед смертю в присутності свідків письмово підтвердив, що також чув, як Я. Чемкальський на святко­ вому обіді в людниці К. Нестеренка заявляв, що полковниця «похотіла його»40: «Іа Ники­ 27 Там само. 28 За церковно­адміністративним устроєм Київська митрополія поділялася на протопопії, тобто округи, очолюва­ ні протопопами, і намісництва. Адміністративні функції в протопопіях здійснювало духовне правління, що скла­ далося із намісника та 2–3 священників. Протопопи, як правило, проживали в містах при церквах. 29 ЦДІАК України. Ф. 53. Спр. 168. Арк. 44 зв. 30 Там само. Арк. 46. 31 Настоятель Петропавлівської церкви с. Павловочки Грунської сотні, в миру Костянтин Григорович Даценко. 32 ЦДІАК України. Ф. 53. Спр. 168. Арк. 49. 33 Наглядач за несенням повинностей посполитими Грунської сотні на користь Гадяцького замку. 34 14 вересня по новому стилю. 35 ЦДІАК України. Ф. 53. Оп. 2. Спр. 168. Арк. 49. 36 Рівний 75 копійкам або 1 єфимку. 37 ЦДІАК України. Ф. 53. Оп. 2. Спр. 168. Арк. 49. 38 Там само. Арк. 49 зв. 39 Там само. 40 Там само. Siverian chronicle. 2024. № 1 51 та Писар Грунский будучи ближщим ко смерти нежели к живому под совестію души сво­ ей признаю что Іаковъ Чемкалскій будучи в Груне на іармарку в Свтомъ Симеоне Столп­ нику Року 1723, в людниці Петра Каменского презентуючисіа пред нами з не іакойсъ речи говорил такіе слова: напрасно жене Пане Полковниковой била а за малое дело що не хо­ тевъ іа з нею блуду чинити, а при исходе души моей даю сіе мое сведителство»41. Із протоколом допиту було ознайомлено писаря Чемкальського, але він заявив, що визнає усі свідчення неправдивими, і наприкінці власноручно написав, що якщо слідст­ во доведе його вину, то він прийме її. «Неправда. Не говорил Іа техъ словъ попу Констан­ тию … Ивана Рогалского неправое сведителство … Если мене і всему розиску мене ули­ чат своимъ сведителствомъ в правленіе сведители и докажут, мне того что іа непременно говорилъ на пане полковникову Гадіацкую оклеветаніе и в томъ свое сумлене и поправ­ ліатъ что подлуг права подлежат тому наказанию на своемъ теле. Іаковъ Чемкалскій»42. 16 листопада 1724 р. з особистими підписами та печатками сотенного правління та Грунського намісництва «розиск» був доставлений в правління Малоросійської Колегії43 в Глухів. Про подальшу долю цієї судової справи достеменно невідомо, але, судячи з розсліду­ вання в Груні, де всі свідки підтвердили слова Я. Чемкальського на користь родини Мило­ радович, писар мети своєї не досяг і сатисфакції не отримав. У справі немає свідчень пол­ ковниці та вироку суду. Та все ж Я. Чемкальський продовжував служити в Груні писарем, не полишаючи свою боротьбу проти родини Милорадович. Так, в 1725 р. він знову пише супліку в Генеральну Військову Канцелярію на Іллю Милорадовича, обвинувачуючи того в невірному відборі козаків в Гилянський похід, а 1726 р. стає судовим повіреним у справі жителя м. Комиш­ ня44 Лазаря Костянтиновича Албанеза проти полковника Милорадовича та його дружини. Після цього в Груні він був жорстоко побитий та обкрадений за наказом Іллі та Ми­ хайла Милорадович, був розірваний його полковницький «писарський» універсал, а сам Я. Чемкальський в колодках доставлений в Гадяч, де був підданий тортурам знову ж дру­ жиною полковника, яка тепер пообіцяла йому переламати руки і ноги та відрізати вуха й ніс. Однак якимось дивом колоднику вдалося втекти з­під варти й добратися до Глухова. Щоправда, наступного 1727 р. Я. Чемкальський звертається знову до Генерального суду з позовом на свого ж колишнього повіреного Лазаря Албанеза й судиться вже з ним за не­ сплату ним боргу та отримання тілесних ушкоджень. У подальшому проживав Я. Чемкальський в Груні з дружиною Ганною, де в Трьохсвя­ тительській церкві охрестив свою дитину: «1731 года 20 февраліа Крестих младенца Ти­ мофея от родителей законновенчанихъ Якова Чемкальского и жени Его Анни воспреем­ ници же ихъ сия Веста Іерей Василій Пресвитеръ Святониколский и Ирина Булановна Приходу Покрова Пресвятой Богородици»45. У ревізії 1731 р. він значиться серед «того ж города убогших козаков»46. Очевидно, що Я. Чемкальський залишався доволі впливовою людиною, бо похресни­ ками його сина була дружина сотника Іллі Милорадовича та Миколаївський священник. Мабуть, зваживши на наполегливість та енергійність у боротьбі проти родини Милорадо­ вич, його підтримував новий гетьман Данило Апостол. У 1731 р. Я. Чемкальський отримав уряд писаря сусідньої з Грунню Куземинської сот­ ні. Правда, був там тільки рік. Протягом 1739–1742 рр. служив писарем, у 1748–1749 рр. – значковим товаришем Київського полку. Отже, на прикладі цієї судової справи відстежується багато аспектів повсякденного життя Гетьманщини пер. пол. XVIII ст. – складні взаємовідносини на рівні сотенної стар­ шини, роль священників у тогочасному житті, статус і роль жінки в суспільстві. З одного боку, справді діяли козацькі вольності: кожен вільний був написати донос або позов до суду, не дуже зважаючи на ранг обвинувачуваного, а з іншого – жорсткі порядки на рівні полку, де полковник, а в цьому випадку і його дружина, були повноправними господаря­ ми, де уряди роздавалися або близьким родичам, або за особисті заслуги перед ними, дія­ ли жорстокі покарання за незначні провини. На прикладі проаналізованої справи, застосувавши мікроісторичний підхід, доходимо до висновку, як високо цінувалися козацька честь і гідність у тогочасному соціумі. Про­ стежується неповага місцевого «товариства» до необраної нею козацької старшини, тим 41 Там само. Арк. 49 зв., 50. 42 Там само. Арк. 49, 49 зв., 50. 43 Вирішувала питання військового, адміністративного, судового та фінансового управління за погодженням з Малоросійською колегією. 44 Сотенне містечко Гадяцького полку. 45 Грунська сотня: Реєстри, ревізії, сповідні розписи, метричні записи… С. 113. 46 Там само. С. 23. Сіверянський літопис. 2024. № 1 52 більш «інородців», у цьому випадку – сербів (родина Милорадовичів). Вразила хитрість позиції тих людей, які найбільш залежали від родини Милорадович: протопоп Зіньків­ ський особисто не приймав участі в розслідуванні, пославши замість себе представника; не брав участі особисто й дозорця П. Каменський, який жив у Гадячі; панотець Костянтин поводив себе надто прямолінійно, розпочавши цю справу, мабуть, під диктовку Милора­ дович. Позитивно себе показала й робота Генеральної Військової Канцелярії та Генераль­ ного Суду, які ретельно і без тяганини розслідували справу. Вражає швидкість вирішення справи, оперативність, мінімум бюрократії та чітке виконання наказів вищих органів вла­ ди Гетьманату, обов’язкова звітність. Перспективами подальших розвідок цієї теми може бути залучення нових джерел і розширення територіальних меж дослідження. References Buriak, L. (2003). Povsiakdenne zhyttia kozatskoi elity Livoberezhnoi Ukrainy XVIII st. kriz pryzmu materialnoho svitu [Everyday life of Cossack elite of the Left­Bank Ukraine of the 18th c. through the prism of the material world]. Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii – Society. Almanac of social history, 2, P. 197– 206. Dysa, K. (2003). U tsaryni plitok: rol shchodennoho spilkuvannia i reputatsii v ukrainskykh sudakh pro chary XVIII st. [In the realm of gossip: the role of daily communication and reputation in the Ukrainian co­ urts of enchantment of the 18th c.]. Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii. – Society. Almanac of social histo- ry, 2, P. 185–194. Dysa, K. (2005). Rol rodyny v ukrainskykh sudakh pro chary [The role of family in Ukrainian witch­ craft courts]. Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii – Society. Almanac of social history, 5, P. 185–195. Dziuba, O. (2012). Pryvatne zhyttia kozatskoi starshyny XVIII st. (na materialakh epistoliarnoi spad­ shchyny) [Private life of Cossack officers of the 18th c. (based on epistolary heritage)]. Kyiv, Ukraine. Dziuba, O. (2017). Dozvillia v povsiakdennomu zhytti kozatskoi starshyny (na materialakh memuarnoi literatury pershoi polovyny XVIII st.) [Leisure in the everyday life of Cossack officers (based on the mate­ rials of memoirs of the first half of the 18th c.)]. Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii – Society. Almanac of social history, 13–14, P. 308–326. Horobets, V. (2003). «Khochiu <...> poniaty b za sebia moskovskaho narodu vdovu...» (Zhinky v poli­ tychnii biohrafii Ivana Briukhovetskoho) [«I would like <...> to understand the widow of the Moscow pe­ ople for myself...» (Women in the political biography of Ivan Bryukhovetskyi)]. Sotsium. Almanakh sotsi- alnoi istorii – Society. Almanac of social history, 2, P. 149–164. Hurzhii, O. (2002). «Ivan nosyt plakhtu, a Nastia – bulavu». Suspilno­politychnyi portret elitnoi zhinky pershoi tretyny XVIII st. [«Ivan carries a plakhta, and Nastya carries a mace». A socio­political portrait of an elite woman of the first third of the 18th c.]. Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii – Society. Almanac of social history, 1, P. 219–230. Kryvosheia, V. (2008). Kozatska elita Hetmanshchyny [Cossack elite of the Hetmanate]. Kyiv, Ukrai­ ne. Masliichuk, V. (2005). Deviantna povedinka zhinky na Slobozhanshchyni u 80–90­kh rr. XVIII st. (za materialamy povitovykh sudiv Kharkivskoho namisnytstva) [Deviant behaviour of women in the Slobo­ zhanshchyna in the 80s–90s of the 18th c. (based on the materials of the district courts of the Kharkiv go­ vernorate)]. Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii – Society. Almanac of social history, 5, P. 197–215. Petrenko, I. (2010). Shliubno­simeini vidnosyny v povsiakdennomu zhytti myrian Rosiiskoi derzhavy XVIII st. [Marriage­family relations in the daily life of the laity of the Russian state of the 18th c.]. Poltava, Ukraine. Petrenko, I. (2008). Shliubno­simeini vidnosyny kozatskoi elity Hetmanshchyny XVIII st. [Marriage­ family relations of Cossack elite of the Hetmanate of the 18th c.]. Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavno- ho pedahohichnoho universytetu imeni Mykhaila Kotsiubynskoho – Scientific notes of Vinnytsia M. Kotsiu- bynskyi state pedagogical university, 14, P. 15–20. Petrenko, I. (2014). Pytannia shliubno­simeinykh vidnosyn u Hetmanshchyni XVIII st. na shpaltakh chasopysu «Kyevskaia staryna» [The issue of marriage­family relations in the Hetmanate of the 18th c. on the pages of the periodical «Kyivska staryna»]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian historical jhournal, 5, P. 157–162. Romanova, O. (2007). Narodne rozuminnia khrystyianskoi «pravednosti» ta «hrikhovnosti» (na materi­ alakh Kyivskoi dukhovnoi konsystorii XVIII st.) [Folk understanding of Christian «righteousness» and «sinfulness» (based on the materials of the Kyiv spiritual consistory of the 18th c.)]. Kyiv, Ukraine. Siryi, O. (Ed.). (2020). Hrunska sotnia: Reiestry, revizii, spovidni rozpysy, metrychni zapysy 1734– 1794 rr. [Hrun hundred: Registers, audits, confessionals, and metric records from 1734–1794]. Poltava, Ukraine. Петренко Ірина Миколаївна – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та суспільних наук Полтавського університету економіки і торгівлі (вул. Кова- ля, 3, м. Полтава, 36014, Україна). Petrenko Iryna – doctor of historical sciences, professor, head of the department of pedago- gy and social sciences of Poltava university of economics and trade (3 Kovalya Str., Poltava, 36014, Ukraine). E­mail: poonsku@ukr.net Siverian chronicle. 2024. № 1 53 Сірий Олександр Володимирович – член Національної спілки краєзнавців України (вул. Великотирнівська, 29/2, м. Полтава, 36034, Україна). Siry Oleksandr – member of the National union of local historians of Ukraine (29/2 Veliko­ tyrnivska St., Poltava, 36034, Ukraine). E­mail: doc_seriy@ukr.net Михайлюк Юрій Миколайович – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (бульвар Шевчен­ ка, 81, м. Черкаси, 18031, Україна). Mykhailiuk Yurii – candidate of historical sciences, docent of the department of history of Ukraine, B. Khmelnytsky National university of Cherkasy (81 Shevchenko Blvd., Cherkasy, 18031, Ukraine). E­mail: Mykhailiuk_10@ukr.net THE COURT CASE OF THE SCRIBE OF THE HRUN HUNDRED OF THE GADYACH REGIMENT YAKOV CHEMKALSKYI The purpose of this study is an attempt, using the example of the scribe of the Hrun hundred of the Gadyatsky regiment, Yakov Chemkalskyi, to investigate some fragments of the personal life of Cossack elite of the Hetmanate of the 18th c., to determine causes of conflict situations in everyday life, and to find out the main social values of Cossack elite. The methodological basis of the research is the principles of histo- ricism, objectivity and systematicity. The article is prepared on the basis of an anthropological approach. Applied methods: problem-chronological, historical-genetic, analytical. The novelty of the study. It has been found that domestic relations of the hundred Cossack elders of the Hetmanate of the first half of the 18th c. help to form an idea about relations, norms, worldview orientations, behavior of a hundred Cossack elders. Using the example of Yakov Chemkalskyi, the scribe of the Hrun hundred of the Hadyatsky regi- ment, it is shown how highly Cossack honor and dignity were valued in the society of that time. Conclusions. The article, based on the application of a microhistorical approach, examines domestic relationships of hundred Cossack elders of the Hetmanate in the first half of the 18th c. Aspects of the inves- tigated case help to form an idea of relations, social norms, worldview orientations, and the behavior of a Cossack officers on the example of the Hrun hundred of the Gadyatsky regiment. Key words: Cossacks, hundred officers, Hetmanate, Hrun hundred, Hadyach regiment, conflicts, rights, honor. Дата подання: 12 грудня 2023 р. Дата затвердження до друку: 20 січня 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Петренко, І., Сірий, О., Михайлюк, Ю. Судова справа писаря Грунської сотні Гадяцького полку Якова Чемкальського. Сіверянський літопис. 2024. № 1. С. 47–53. DOI: 10.58407/litopis.240105. Цитування за стандартом APA Petrenko, I., Siry, O., Mykhailiuk, Yu. (2024). Sudova sprava pysaria Hrunskoi sotni Hadiatskoho polku Yakova Chemkalskoho [The court case of the scribe of the Hrun hundred of the Gadyach regiment Yakov Chemkalskyi]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 47–53. DOI: 10.58407/litopis.240105.

Схожі ресурси