Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини

Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини

Стаття підготовлена у рамках Проєкту № 2020.20/0237 «Якість життя та демографічні характеристики населення Наддніпрянської України другої половини XVIII – початку XX ст.», що фінансується Національним фондом досліджень України. Дослідження присвячене Генеральному опису Лівобережної України – масштаб...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автор: Сердюк, І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
У глиб віків
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199823
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини / І. Сердюк // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 54-59. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199823
record_format dspace
spelling irk-123456789-1998232024-11-01T19:52:08Z Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини Сердюк, І. У глиб віків Стаття підготовлена у рамках Проєкту № 2020.20/0237 «Якість життя та демографічні характеристики населення Наддніпрянської України другої половини XVIII – початку XX ст.», що фінансується Національним фондом досліджень України. Дослідження присвячене Генеральному опису Лівобережної України – масштабному перепису, який проводився протягом 1765–1769 рр. в усіх десяти полках Гетьманщини. Метою статті є вивчення Генерального опису як інструменту камералізму, що мав посприяти остаточній інкорпорації Гетьманщини до імперського політичного організму. Методологічною основою дослідження є аналіз технологій влади та їхньої імплементації на локальному рівні. Наукова новизна статті полягає в позиціонуванні Генерального опису не як історичного джерела, а як продукту камералізму та імперської бюрократії, що під час реалізації зазнав істотного впливу особливостей політичного організму самої Гетьманщини. При цьому зроблено порівняння з відповідними досвідами монархії Габсбургів. У висновках вперше наголошено на тому, що тотальний опис, який проводився з витратами багатьох людських і матеріальних ресурсів, виявився абсолютно не затребуваним ні російською, ні козацькою адміністрацією. При цьому симво-лічний вплив опису на населення Гетьманщини був істотним – це перший досвід тотального обліку й контролю, який навіть на емоційному рівні міг формувати відчуття, що відтепер «держава» знає, контролює та наглядає за кожним підданим. The article was prepared within the framework of Project № 2020.20/0237 «Quality of life and demographic characteristics of the population of Dnieper Ukraine in the second half of the 18th – the early 20th c.», financed by the National research fund of Ukraine. The study is dedicated to the General description of Left Bank Ukraine – a large-scale census that was conducted in 1765–1769 in all ten regiments of the Hetmanate. The purpose of the article is to study the General description as an instrument of cameralism, which was supposed to contribute to the final incorporation of the Hetmanate into the imperial political body. The methodological basis of the study is the analysis of government technologies and their implementation at the local level. The scientific novelty of the article lies in the positioning of the General description not as a historical source, but as a product of cameralism and imperial bureaucracy, which during its implementation was significantly influenced by the features of the political organism of the Hetmanate itself. At the same time, a comparison is made with the relevant experiences of the Habsburg monarchy. In the conclusions, attention is drawn for the first time to the fact that the total inventory, which was carried out at the expense of many human and material resources, turned out to be absolutely not used by either the Russian or the Cossack administration. At the same time, the symbolic impact of the description on the population of the Hetmanate region was very significant – it was the first such experience of total accounting and control, which even on an emotional level could form the feeling that from now on the «state » knows, controls and supervises every subject. 2024 Article Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини / І. Сердюк // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 54-59. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240106 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199823 314:930(477.5)«17.50/100» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic У глиб віків
У глиб віків
spellingShingle У глиб віків
У глиб віків
Сердюк, І.
Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини
Сiверянський літопис
description Стаття підготовлена у рамках Проєкту № 2020.20/0237 «Якість життя та демографічні характеристики населення Наддніпрянської України другої половини XVIII – початку XX ст.», що фінансується Національним фондом досліджень України. Дослідження присвячене Генеральному опису Лівобережної України – масштабному перепису, який проводився протягом 1765–1769 рр. в усіх десяти полках Гетьманщини. Метою статті є вивчення Генерального опису як інструменту камералізму, що мав посприяти остаточній інкорпорації Гетьманщини до імперського політичного організму. Методологічною основою дослідження є аналіз технологій влади та їхньої імплементації на локальному рівні. Наукова новизна статті полягає в позиціонуванні Генерального опису не як історичного джерела, а як продукту камералізму та імперської бюрократії, що під час реалізації зазнав істотного впливу особливостей політичного організму самої Гетьманщини. При цьому зроблено порівняння з відповідними досвідами монархії Габсбургів. У висновках вперше наголошено на тому, що тотальний опис, який проводився з витратами багатьох людських і матеріальних ресурсів, виявився абсолютно не затребуваним ні російською, ні козацькою адміністрацією. При цьому симво-лічний вплив опису на населення Гетьманщини був істотним – це перший досвід тотального обліку й контролю, який навіть на емоційному рівні міг формувати відчуття, що відтепер «держава» знає, контролює та наглядає за кожним підданим.
format Article
author Сердюк, І.
author_facet Сердюк, І.
author_sort Сердюк, І.
title Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини
title_short Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини
title_full Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини
title_fullStr Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини
title_full_unstemmed Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини
title_sort генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації гетьманщини
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2024
topic_facet У глиб віків
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199823
citation_txt Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьманщини / І. Сердюк // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 54-59. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT serdûkí generalʹnijopis17651769rrâkínstrumentkameralízmutaínkorporacíígetʹmanŝini
first_indexed 2024-11-10T19:05:35Z
last_indexed 2024-11-10T19:05:35Z
_version_ 1815363490205925376
fulltext Сіверянський літопис. 2024. № 1 54 УДК 314:930(477.5)«17.50/100» Ігор Сердюк • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОПИС 1765–1769 рр. ЯК ІНСТРУМЕНТ КАМЕРАЛІЗМУ ТА ІНКОРПОРАЦІЇ ГЕТЬМАНЩИНИ DOI: 10.58407/litopis.240106 © І. Сердюк, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0001­6946­7694 Стаття підготовлена у рамках Проєкту № 2020.20/0237 «Якість життя та демографічні ха- рактеристики населення Наддніпрянської України другої половини XVIII – початку XX ст.», що фі- нансується Національним фондом досліджень України. Дослідження присвячене Генеральному опи- су Лівобережної України – масштабному перепису, який проводився протягом 1765–1769 рр. в усіх десяти полках Гетьманщини. Метою статті є вивчення Генерального опису як інструменту каме- ралізму, що мав посприяти остаточній інкорпорації Гетьманщини до імперського політичного ор- ганізму. Методологічною основою дослідження є аналіз технологій влади та їхньої імплементації на локальному рівні. Наукова новизна статті полягає в позиціонуванні Генерального опису не як іс- торичного джерела, а як продукту камералізму та імперської бюрократії, що під час реалізації за- знав істотного впливу особливостей політичного організму самої Гетьманщини. При цьому зробле- но порівняння з відповідними досвідами монархії Габсбургів. У висновках вперше наголошено на то- му, що тотальний опис, який проводився з витратами багатьох людських і матеріальних ресурсів, виявився абсолютно не затребуваним ні російською, ні козацькою адміністрацією. При цьому сим- во-лічний вплив опису на населення Гетьманщини був істотним – це перший досвід тотального об- ліку й контролю, який навіть на емоційному рівні міг формувати відчуття, що відтепер «держава» знає, контролює та наглядає за кожним підданим. Ключові слова: Генеральний опис, камералізм, Гетьманщина, Лівобережна Україна, ранньомо- дерна історія, облік населення. Станом на сер. ХVІІІ ст. Гетьманщина все ще зберігала досить значну суб’єктність. Попри намагання російського уряду побудувати централізовану, уніфіковану й добре ке­ ровану державу, козацька автономія мала свій особливий адміністративно­територіальний устрій, власне оподаткування та митниці, поряд з російським законодавством використо­ вувала «старе» право, успадковане від Речі Посполитої1. На додачу до цього населення Гетьманщини було досить гомогенним й мало виразну локальну ідентичність, чітко від­ окремлюючи себе від «москалів» та мешканців довколишніх територій, що в соціальному плані ґрунтувалося на значних привілеях козацтва (яке мислило себе новою шляхтою)2, а в ідеологічному – на київському православ’ї, яке, попри підпорядкування Московському патріархату, все ж багато в чому зберігало власну релігійну традицію3. У цьому сенсі Гетьманщину можна вважати привілейованим та особливим регіоном, поряд із Ліфляндією, Фінляндією та Смоленщиною. Власне, цю особливість визнавали й російські урядовці. У своїй відомій настанові генерал­прокуророві Сенату Олександрові Вяземському імператриця Катерина ІІ визнала цей стан речей та забажала його змінити4. Все ж було б спрощенням привʼязувати процеси інкорпорації інакших територій до прим­ хи монарха. Процеси розбудови абсолютистської монархії, яка за визначенням прагнула б усіляко такі автономії розчиняти, були запущені істотно раніше й мали своїх ідеологів та будівничих. До кола останніх належав і Петро Румʼянцев – російський дворянин, який очолив Дру­ гу Малоросійську колегію після скасування посади гетьмана 1764 р. Румʼянцев тут був чужим, він не мав жодного пієтету перед місцевими порядками, але, як імперський чинов­ ник, він усвідомлював, що інкорпорація Гетьманщини до «тіла» Російської імперії – складне завдання. Для цього, а також для розуміння того, про які можливі ресурси йдеть­ 1 Когут З. Російський централізм і українська автономія, 1760–1830. Київ, 1996. 2 Kohut Z. The development of a Little Russian identity and Ukrainian nation­building. 18th c. Ukraine. New perspecti­ ves on social, cultural and intellectual history. Montreal: McGill­Queen’s University Press, 2023. S. 542–559. 3 Яременко М. Перед викликами уніфікації та дисциплінування: Київська православна митрополія у XVIII ст. Львів: Вид­во УКУ, 2017. 4 Сборник Императорского Русского исторического общества. Санкт­Петербург: Тип. имп. акад. наук, 1871. Т. 7. С. 348 Siverian chronicle. 2024. № 1 55 ся, слід було вдатися до тотального вивчення «інакшого» регіону, себто провести пере­ пис. Перепис – стандартна для того часу практика політичної арифметики та знаряддя «со­ ціальноі ̈ інженерії» імперій, які хотіли поглинути бунтівні чи новоприєднані регіони. Важливо, що місцеві переписи для цього не підходили. Так, Гетьманщина мала свою власну традицію переписів ще від XVII ст. Однак ці переписи не адресувалися колоніза­ торам, вони концентрувалися переважно на одній соціальній групі – козацтві, а також не давали імперській столиці практично жодної інформації про місцеві ресурси. Показово, що навіть останній правитель Гетьманщини гетьман Кирило Розумовський за 15 років свого гетьманування не зробив у цій сфері нічого нового, при тому, що він також був ще й Президентом Петербурзької академії наук, однією із задач якої було вивчення населен­ ня імперії та її ресурсів. Можливо тому, що якийсь всеосяжний перепис став би першим кроком до остаточної втрати самостійності. Порівняно «новаторська» й «свіжа» ревізія 1764 р., попри те, що вперше зафіксувала усе населення чоловічої статі, таких функцій не виконувала. Відтак, навіть маючи дані ревізії 1764 р., Румʼянцев одразу ж ініціював проведення то­ тального перепису, який би передав особливості населення та економіки Гетьманщини в сумірних і зрозумілих та зручних для імперського діловодства значеннях. Румʼянцеву йшлося про цілком камералістичне вивчення «усіх» та «усього», щоб знати, яким люд­ ським, військовим, мобілізаційним, економічним ресурсом імперія (в його особі) може скористатися на цьому терені, та як цей ресурс найефективніше використати. Слід зверну­ ти увагу на те, що до 1764 р. граф Румʼянцев був учасником Семилітньої війни, багато ча­ су провів у Пруссії та інших європейських країнах. Можливо, там він познайомився з практиками обліку населення та ресурсів, які вирішив запозичити, бо перепис, ініційова­ ний ним в Гетьманщині, виявився унікальним і був зовсім не схожий на ті, що проводили­ ся до того й після в Російській імперії, натомість мав багато спільного з тими, що прово­ дились Марією Терезією чи Йосипом Другим5. На перший погляд здається, що Генеральний (Румʼянцевський) опис станом на сьогод­ ні вивчений достатньо. Доволі об’ємна історіографічна традиція була започаткована ще в ХІХ ст. блискучими джерелознавцями О. Лазаревським та Д. Багалієм6. З того часу залеж­ но від фокусу, ідеологічних чи методологічних уподобань дослідники опису розкривали його потенціал як джерела з історії землеволодіння, економічного розвитку, класових чи соціальних розшарувань, генеалогії7. Сучасні дослідження концентруються довкола істо­ рико­демографічних питань, соціальної історії Гетьманщини8. Натомість у рамках цієї статті я хочу поглянути на Генеральний опис як на інструмент камералізму, що окрім пря­ мої дії (облік ресурсів) також мав символічний та психологічний впливи. Це може стати продуктивною нагодою для перевірки ідей Мішеля Фуко про засади побудови модерної держави на українському матеріалі, зокрема про перші кроки до нагляду за індивідом9. Опис розпочався з розпорядження Рум’янцева від 9 вересня 1765 р., згідно якого була затверджена спеціальна інструкція, що складалася з дванадцяти пунктів і чотирьох форм. Перша форма призначалася для перепису міст. Друга – для коронних урядових і монас­ тирських маєтків. За третьою – описувалися поміщицькі (старшинські) маєтки, а за чет­ вертою – козацькі володіння10. Якщо говорити коротко, то передбачалося описати населе­ ні пункти, будівлі, торгові ряди, школи. Далі йшов перепис домогосподарств. По кожному двору слід було вказати власника, усіх мешканців обох статей, їхні родинні стосунки, со­ ціальні статуси, «національну» приналежність, місце народження, вік, стан здоров’я, зріст чоловіків. Також детально описувалася родинна економіка – кількість будівель різного призначення, коли, за скільки та в кого куплено двір, чим заробляють на життя його меш­ канці, обсяг прибутків, приналежність до цехів, наявність землі різної категорії, наявність лісових ділянок чи фруктових садів, кількість домашньої худоби (окремо коней, корів, свиней тощо), свійської птиці (гусей, качок, курей тощо), бджіл. Повторюсь, що ні Гетьманщина, ні Російська імперія ні до того, ні після не робили на­ стільки тотального перепису й деталізованого опису майна за один раз і в одному доку­ менті. Тому під час перепису постала низка проблем, які довелося вирішувати «з нуля». 5 Див., напр.: Vocelka K. Österreichische geschichte, Habsburgs angewandte Aufklärung: repräsentation, reform und re­ aktion im habsburgischen Vielvölkerstaat 1699–1815. Wien: Ueberreuter, 2001. S. 303–307. 6 Багалей Д. Генеральная опись Малороссии. Киевская старина. 1883. № 11. С. 402–432 7 Аналіз відповідної історіографії див.: Сердюк І. Полкових городов обивателі: історико­демографічна характе­ ристика міського населення Гетьманщини др. пол. ХVІІІ ст. Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011. С. 22–28. 8 Див., напр.: Волошин Ю. Козаки і посполиті: Міська спільнота Полтави др. пол. XVIII ст. Київ: К.І.С., 2016. 9 Фуко М. Наглядати й карати. Народження вʼязниці. Комубук, 2020. 10 Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр. Покажчик населених пунктів / Ред. І. Бутич. Київ, 1959. С. 5. Сіверянський літопис. 2024. № 1 56 Наприклад, так само, як і під час перепису 1770–1772 рр. в Габсбурзькій монархії, постала необхідність назв вулиць, нумерації будинків та домогосподарств, класифікації суб’єктів, визначення нумераційних одиниць. Так само, як і під час переписів ініційованих Марією Терезією та Йосипом ІІ виникали проблеми з виробництвом паперу, логістикою, комуні­ кацією, але головною проблемою була відсутність кадрів – людей, які б фахово проводи­ ли перепис на місцях11. На відміну від держави Габсбургів, в Гетьманщині до проведення перепису зовсім не було залучено священників. Останні ще не були на службі в держави, а навпаки – обиралися парафіянами та отримували платню від місцевої громади. До того ж їхня ієрархічна (адміністративна) вертикаль зовсім не співпадала із адміністративним поділом регіону та цивільною владною ієрархією. Єдиним бюрократичним ресурсом у регіоні були канцеляристи – писарі та працівники місцевих (сотенних і полкових) канцелярій, їх і намагалися залучити до проведення пере­ пису. Але канцеляристи часто належали до козацької старшини, вони як ніхто були заці­ кавлені в саботажі перепису та приховуванні своїх земель чи іншої власності. З усіх соці­ альних верств перепису не боялися лише духовенство й міщани, а всі інші його остеріга­ лися: селяни боялися бути прив’язаними до свого місця проживання та збільшення подат­ ків; козаки не бажали виконувати військові та податкові повинності; землевласники ж бу­ ли стурбовані тим, що їх маєткові права можуть опинитися під загрозою. Для проведення опису в Гетьманщину було відправлено десять (за числом полків) ро­ сійських офіцерів у ранзі від капітана до полковника. Після прибуття в полк російський офіцер звертався до полкової канцелярії та магістрату полкового міста про створення ко­ місії з перепису, виділення спеціальних приміщень, коней, провіанту, паперу, чорнил, гра­ мотних людей для проведення перепису. Тобто імперська влада давала тільки наказ і від­ повідального чиновника, а усе ресурсне забезпечення покладалося на місцеві адміністра­ ції12. Унаслідок цього робота комісій відбувалася з труднощами. Її супроводжували кон­ флікти, суперечки, бійки, взаємні звинувачення, бюрократична тяганина. За спостережен­ ням Ю. Волошина, конфліктність була результатом зіткнення двох різних політичних та бюрократичних організмів – Російської імперії та Гетьманщини13. Робота переписувачів була складною й жодним чином не оплачувалася. Тому навіть призначені насильно члени комісії всіляко намагались її уникнути. Зберігся масив документації з проханнями звіль­ нити від цього обтяжливого обов’язку через старість, хвороби, необхідність одружитися чи поїхати на чиєсь весілля, занепад власного господарства. Так, учасник переяславської комісії військовий товариш І. Гулак кілька місяців (з квітня по вересень 1767 р.) поспіль писав листи зі скаргами на те, що рік працює в комісії, не буває вдома, а тому його госпо­ дарство зовсім занепало, він мусив відволікатися на судові позови. Гулака таки звільнили від виконання обовʼязків14. Бунчуковий товариш Маркович, котрого командирували зай­ матися описом у Лубенському полку, заявив, що не може поїхати туди, бо побоюється на­ падів тяжкої хвороби й перебуває в Глухові на лікуванні15. Полтавський канцелярист І. Момонтов більше року безвилазно займався переписом і зміг відпроситися під приво­ дом власного одруження16. У цілком логічних прагненнях не брати участі в неоплачуваному та ще й російському проєкті народжувалися доволі цікаві резони, як от цей, що вийшов з­під пера члена комі­ сії з опису полтавського полку І. Юрачковського та був адресований до Малоросійської колегії: «Магистрата полтавского войт Чарныш затаил на меня злобу и гонение, … определил меня в оную комиссию для письма которого письмя я совершенно не обучался и писать скоро по старости лет моих неумею более, как написанный моею собственною рукою в малороссийскую коллегию рапорт, писать не могу да и в делах письменных я си- лы не маю и складу не умею, и отих дел исправлять не могу и никогда не исправлял. Кроме того … по моей бедности и обнищанию … себе жены и детей моих пропитать не могу, особливо ж я пообнищал. Для пропитания себе жены и детей моихъ нанялся на нынешнее наступавшое лето работать в монастырь полтавский Хрестовоздвиженский каменного кирпича, на что и занял денег рубль да пятдесят копеек того рады, с оной комиссии про- шу ради вышепрописанных резонов, меня от той комиси уволить, буди ж оная комиссия 11 Про це див.: Tantner A. Ordnung der häuser, beschreibung der seelen – hausnummerierung und seelenkonskription in der Habsburgermonarchie. Wien, 2004. 12 Багалей Д. Генеральная опись Малороссии… С. 410. 13 Волошин Ю. «Для точнаго исчисления и сведения всего малороссийскаго народа»: проведення Румянцевсько­ го опису в полковому місті Полтаві (1765–1766 рр.). Краєзнавство. 2011. № 1. С. 57–71. 14 Центральний державний історичний архів України у місті Київ (далі – ЦДІАК України). Ф. 54. Оп. 3. Спр. 2187. Арк. 1–9. 15 ЦДІАК України. Ф. 54. Оп. 3. Спр. 2184. Арк. 1–2. 16 Там само. Спр. 2181. Арк. 1–2. Siverian chronicle. 2024. № 1 57 сама собою того учинить не пожелаетъ то сие моё доношение представить к рассмот- рение с резолюцией в малороссийскую коллегию к сему доношению кузнец Иван Юрачков- ский подписался»17. Організатор проведення Генерального опису в Полтаві полковник Пу­ тімцев підтвердив рапорт Юрачковського, мовляв, той справді не вміє писати, а текст пи­ сав цілий день18. Сама механіка перепису була доволі складною. Створені 10 полкових комісій надсила­ ли в магістрати й сотенні правління вимоги подати інформацію відповідно до спеціальних форм та інструкцій. Магістрати та сотенні правління складали списки жителів населених пунктів й передавали їх до комісій. Комісії на основі цих списків розсилали інструкції та форми власникам нерухомості, землевласникам із вимогою подати відомості про свої ма­ єтності. Далі члени комісії перевіряли отримані дані та проводили подвірний перепис на­ селення, огляд домогосподарств, перерахунок худоби19. Опис затягнувся з 1765 по 1769 рр. і в деяких сотнях не завершився. Із 1768 р. Російська імперія втяглася у війну з Туреччиною й ініціатора та головного промоутера опису Румʼянцева відправили на війну. Отримані результати вражають. Навіть попри втрати, сьогодні корпус Генерального опису включає 969 книг обсягом 300–1200 арк. із переписом близько 3,5 тис. населених пунктів. Це «чистові» переписні книги, діловодна документація й листування про опис, копії купчих на землю та власність. Опис дуже нерівномірний через проблеми з кадрами. Помітно, що якість опису та деталізація у великих містах краща (вони описувались пер­ шими)20. Далі ретельність спадала21. Не всі дані було подано: так, інформацію про ріст людей написали тільки в кількох селах, свійську птицю не рахували взагалі або починали, рахували в кількох дворах і припиняли, помітний недооблік дітей та жінок. Імовірно, за­ нижені прибутки та не завжди вказувалося про заняття ремеслом. Однак навіть із цими недоліками, історики вважають Генеральний опис найбільш повним і тотальним фіскаль­ ним джерелом обліку населення України ХVІІІ – пер. пол. ХІХ ст. Але питання полягає в іншому: а як його бачили в той час, яким був його вплив на дисциплінування населення та політику камералізму? Це неймовірно, але провівши такий тотальний опис, доклавши чимало зусиль, і попри шалений опір населення, імперія його по суті викинула й ніяк не використала. Від лютого 1769 р. Книги опису зберігалися в архіві Малоросійської колегії в Глухові у вологому під­ валі. Уже в 1776 р. з’ясувалося, що кілька в’язок опису зогнило: Хорольської сотні Мир­ городського полку, Бакланської та Шептаківської сотень Стародубського полку, першої Лубенської, другої Пирятинської, другої Чигриндубравської, першої Сенчанської та Лу­ комської сотень Лубенського полку. Частина матеріалів опису Полтавського полку згорі­ ла під час пожежі 1784 р. в Глухові22. Інформація опису практично ніяк не використовува­ лася тогочасними управлінцями й статистами. Наступні ревізії населення (набагато про­ стіші) ігнорували Генеральний опис. Вочевидь, річ у тому, що ініціатор опису Румʼянцев від 1768 р. вже не керував Гетьманщиною, а імперський уряд увагу концентрував на ро­ сійсько­турецькій війні 1768–1774 рр. Козацька еліта до 1782 р. описом та його долею за­ галом не цікавилася, а після того Гетьманщина зазнала територіального перерозподілу й була включена до різних регіонів (намісництв), які не співпадали з її колишньою терито­ рією. Тобто опис втратив сенс як «колективний портрет», бо того «інакшого» регіону, що він описував, вже не існувало як окремої одиниці. Коли ж на поч. ХІХ ст. (у 1802 р.) ко­ лишня Гетьманщина була відновлена в Малоросійському генерал­губернаторстві (Черні­ гівська та Полтавська губернії), нові чиновники та бюрократія про нього вже забули. Вплив опису, як інструмента камералізму, виявився в іншому. Козацька еліта, мабуть, уперше впритул зіткнулася з такою тотальною і всеосяжною спробою імперського конт­ ролю та обліку. Чиновники Гетьманщини отримали потужний досвід використання імпер­ ської термінології, діловодства, запозичили відповідні дефініції та практики. Однак цей вплив не варто перебільшувати, думається, що тут «місцева» бюрократична традиція з’їла або ж істотно підкоригувала імперські очікування. Але є ще один рівень, на який хочу звернути увагу. Генеральний опис так чи інакше вплинув на все населення Гетьманщини. Вочевидь, для більшості простолюду це був пер­ ший досвід тісного контакту з імперією та відповідними практиками дисциплінування. 17 ЦДІАК України. Ф. 54. Оп. 3. Спр. 2183. Арк. 2. 18 Там само. Арк. 3. 19 Ковальський І. Проведення Генерального опису опису в Переяславському полку (1765–1768 рр.). Український історичний журнал. 1960. № 6. C. 131–135. 20 Сердюк І. Румянцевський опис Малоросії як джерело вивчення демографічних характеристик міст Гетьман­ щини. Історична пам’ять. 2008. № 3. С. 144–152. 21 Сердюк І. Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: виміри локальної демографічної історії. На- уковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. 2009. Вип. 19. С. 407–416. 22 Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр. … С. 9–10. Сіверянський літопис. 2024. № 1 58 Комісія приїжджала до населеного пункту, обходила кожен двір. При цьому населення виганялося на вулицю та шикувалося, худобу також виводили на огляд і для підрахунку. Такий досвід був дуже стресовий та сприймався як обшук, або ж навіть щось апокаліптич­ не. Найвідоміший український політичний памфлет кінця ХVІІІ ст. «Історія Русів» зобра­ зив Генеральний опис як щось тотальне, неуникненне та апокаліптичне. Анонімний автор на двох сторінках описав, як перелякане населення стояло на вулицях, ридали маленькі ді­ ти й ревіла худоба: «Въ каждомъ селеніи выгоняли народъ изъ жилищъ его на улицы, не обходя никого, и даже самыхъ ссущихъ младенцевъ ... Ревъ скотскій и плачъ младенцевъ здали возвѣщали о приближеніи к нимъ Комисіонеровъ со многочисленною ассистенці- ею»23. Ба більше, люди настільки були налякані саме описом, що дякували Богові за те, що Він послав війну з турками, і держава залишила їх у спокої. Жодного разу до того ім­ перський чиновник так уважно не зазирав до «кишені» простолюду. Сам факт усвідом­ лення того, що держава тепер знає про тебе, твоїх рідних, власність, і навіть про твою сви­ ню чи вівцю, був серйозним інструментом впливу та новим викликом. Серйозність та діє­ вість якого на кілька поколінь простежуємо в одному з найважливіших творів класичної української літератури – «Енеїді» І. Котляревського. Одним із її персонажів є відьма Си­ вілла. За своє буремне життя вона пережила всяке: нальоти сарани, татарські набіги, Пол­ тавську битву... Вона не боялася нічого – ні пекла, ні пекельного сторожового пса Цербе­ ра, ні диявола, але лише від однієї згадки про Генеральний опис («великий трус») її почи­ нало трусити від страху. References Kohut, Z. (1996). Rosiiskyi tsentralizm i ukrainska avtonomiia, 1760–1830 [Russian centralism and Ukrainian autonomy, 1760–1830]. Kyiv, Ukraine. Serdiuk, I. (2008). Rumiantsevskyi opys Malorosii yak dzherelo vyvchennia demohrafichnykh kharak­ terystyk mist Hetmanshchyny [Rumyantsevʼs description of Little Russia as a source for studying the de­ mographic characteristics of the cities of the Hetmanate]. Istorychna pamiat – Historical memory, 3, P. 144–152. Serdiuk, I. (2009). Heneralnyi opys Livoberezhnoi Ukrainy 1765–1769 rr.: vymiry lokalnoi demohra­ fichnoi istorii [General description of Left Bank Ukraine of 1765–1769: dimensions of local demographic history]. Naukovi zapysky. Zbirnyk prats molodykh vchenykh ta aspirantiv – Scientific notes. Collection of works of young scientists and graduate students, 19, P. 407–416. Serdiuk, I. (2011). Polkovykh horodov obyvateli: istoryko­demohrafichna kharakterystyka miskoho na­ selennia Hetmanshchyny dr. pol. ХVIII st. [Inhabitants of regimental towns: historical and demographic characteristics of the urban population of the Hetmanate in the second half of the 18th c.]. Poltava, Ukraine. Voloshyn, Yu. (2011). «Dlia tochnaho yschyslenyia y svedenyia vseho malorossyiskaho naroda»: pro­ vedennia Rumiantsevskoho opysu v polkovomu misti Poltavi (1765–1766 rr.) [«For the accurate calculati­ on and information of the entire Little Russian people»: carrying out the Rumyantsev census in the regi­ mental city of Poltava (1765–1766)]. Kraieznavstvo – Local history, 1, P. 57–71. Voloshyn, Yu. (2016). Kozaky i pospolyti: miska spilnota Poltavy dr. pol. XVIII st. [Cossacks and pea­ sants: the urban community of Poltava in the second half of the 18th c.]. Kyiv, Ukraine. Yaremenko, M. (2017). Pered vyklykamy unifikatsii ta dystsyplinuvannia: Kyivska pravoslavna mytro­ poliia u XVIII st. [Facing the challenges of unification and discipline: Kyiv Orthodox metropolis in the 18th c.]. Lviv, Ukraine. Сердюк Ігор Олександрович – доктор історичних наук, професор, асоційований до­ слідник Французького центру гуманітарних і соціальних досліджень (CEFRES, UAR 3138 CNRS–MEAE, Прага, Чеська Республіка), професор кафедри історії України Полтавсько­ го національного педагогічного університету ім. В. Короленка, (вул. Остроградського, 2, Полтава, 36000, Україна). Serdiuk Igor – doctor of historical sciences, professor, associate researcher at French rese­ arch center in humanities and social sciences (CEFRES, UAR 3138 CNRS–MEAE, Prague, Czech Republic), professor at Poltava V. Korolenko National pedagogical university (2 Ostro­ hradskoho Str., Poltava, 36000, Ukraine). E­mail: Ig.Serdiuk@gmail.com GENERAL DESCRIPTION OF 1765–1769 AS A TOOL OF CAMERALISM AND INCORPORATION OF THE HETMANATE The article was prepared within the framework of Project № 2020.20/0237 «Quality of life and demo- graphic characteristics of the population of Dnieper Ukraine in the second half of the 18th – the early 20th c.», financed by the National research fund of Ukraine. The study is dedicated to the General descrip- 23 Исторія Русовъ или Малои ̆ Россіи. Сочинение Георгія Конисскаго, архиепископа Бѣлорусскаго. Москва: В Университетскои ̆ тип­фии, 1846. С. 256. Siverian chronicle. 2024. № 1 59 tion of Left Bank Ukraine – a large-scale census that was conducted in 1765–1769 in all ten regiments of the Hetmanate. The purpose of the article is to study the General description as an instrument of camera- lism, which was supposed to contribute to the final incorporation of the Hetmanate into the imperial politi- cal body. The methodological basis of the study is the analysis of government technologies and their im- plementation at the local level. The scientific novelty of the article lies in the positioning of the General description not as a historical source, but as a product of cameralism and imperial bureaucracy, which du- ring its implementation was significantly influenced by the features of the political organism of the Hetma- nate itself. At the same time, a comparison is made with the relevant experiences of the Habsburg monar- chy. In the conclusions, attention is drawn for the first time to the fact that the total inventory, which was carried out at the expense of many human and material resources, turned out to be absolutely not used by either the Russian or the Cossack administration. At the same time, the symbolic impact of the description on the population of the Hetmanate region was very significant – it was the first such experience of total accounting and control, which even on an emotional level could form the feeling that from now on the «sta- te» knows, controls and supervises every subject. Key words: General description, cameralism, Hetmanate, Left Bank Ukraine, early modern history, po- pulation accounting. Дата подання: 14 листопада 2023 р. Дата затвердження до друку: 15 лютого 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Сердюк, І. Генеральний опис 1765–1769 рр. як інструмент камералізму та інкорпорації Гетьман­ щини. Сіверянський літопис. 2024. № 1. С. 54–59. DOI: 10.58407/litopis.240106. Цитування за стандартом APA Serdiuk, I. (2024). Heneralnyi opys 1765–1769 rr. yak instrument kameralizmu ta inkorporatsii Het­ manshchyny [General description of 1765–1769 as a tool of cameralism and incorporation of the Hetmana­ te]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 54–59. DOI: 10.58407/litopis.240106.

Схожі ресурси