Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею

Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею

Мета статті полягає в розкриті історії рукописного богослужбового Євангелія, створеного в місті Сучава (Румунія), яке нині зберігається в фондах Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Особлива увага приділяється питанню визначення на основі аналізу доступних документів найімовірніш...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автор: Май-Борода, М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Церковна старовина
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199826
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею / М. Май-Борода // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 77-84. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199826
record_format dspace
spelling irk-123456789-1998262024-11-01T19:52:35Z Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею Май-Борода, М. Церковна старовина Мета статті полягає в розкриті історії рукописного богослужбового Євангелія, створеного в місті Сучава (Румунія), яке нині зберігається в фондах Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Особлива увага приділяється питанню визначення на основі аналізу доступних документів найімовірнішого населеного пункту, до храму якого була подарована священна книга. Стаття ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах історичності, цілісності та об’єктивності. Вони реалізуються через застосування історико-критичного, аналітичного та логічного методів. Наукова новизна: історія книги та шлях її надходження до музею раніше не досліджувалися. У статті систематизовано зібраний матеріал, який стосується історії рукописного Євангелія. Опрацьований матеріал дозволяє дійти висновків, що найбільш вірогідним місцем офірування Євангелія була Воскресенська церква міста Остер (нині Чернігівського району). Визначено, що богослужбова книга була створена двома майстрами писцями. Це простежується за відмінністю нюансів почерків, стилістичними та композиційними системами оформлення різних частин Євангелія. The purpose of the article is to reveal the history of the handwritten liturgical Gospel created in the city of Suceava (Romania), which is currently kept in the funds of the V. Tarnovskyi Chernihiv historical museum. Special attention is paid to the question of determining, the most likely settlement to whose temple the holy book was donated, based on the analysis of the available documents. The article is based on general scientific methodological principles of historicity, integrity and objectivity. They are implemented through the use of historical-critical, analytical and logical methods. Scientific novelty: the history of the book and the way it arrived at the museum has not been investigated before. The collected material related to the history of the handwritten Gospel is systematized in the article. The studied material allows us to conclude that the most likely place where the Gospel was donated was the Voskresenska church in the city of Oster (now Chernihiv region). It was determined that the liturgical book was written by two master scribes. This can be noticed due to the difference in nuances of handwriting, stylistic and compositional systems of design of various parts of the Gospel. 2024 Article Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею / М. Май-Борода // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 77-84. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240109 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199826 091:27247(498)«1581»:[069.51:94(477.5125) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Церковна старовина
Церковна старовина
spellingShingle Церковна старовина
Церковна старовина
Май-Борода, М.
Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею
Сiверянський літопис
description Мета статті полягає в розкриті історії рукописного богослужбового Євангелія, створеного в місті Сучава (Румунія), яке нині зберігається в фондах Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Особлива увага приділяється питанню визначення на основі аналізу доступних документів найімовірнішого населеного пункту, до храму якого була подарована священна книга. Стаття ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах історичності, цілісності та об’єктивності. Вони реалізуються через застосування історико-критичного, аналітичного та логічного методів. Наукова новизна: історія книги та шлях її надходження до музею раніше не досліджувалися. У статті систематизовано зібраний матеріал, який стосується історії рукописного Євангелія. Опрацьований матеріал дозволяє дійти висновків, що найбільш вірогідним місцем офірування Євангелія була Воскресенська церква міста Остер (нині Чернігівського району). Визначено, що богослужбова книга була створена двома майстрами писцями. Це простежується за відмінністю нюансів почерків, стилістичними та композиційними системами оформлення різних частин Євангелія.
format Article
author Май-Борода, М.
author_facet Май-Борода, М.
author_sort Май-Борода, М.
title Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею
title_short Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею
title_full Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею
title_fullStr Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею
title_full_unstemmed Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею
title_sort рукописне євангеліє 1581 р. із сучави в колекції чернігівського історичного музею
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2024
topic_facet Церковна старовина
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199826
citation_txt Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею / М. Май-Борода // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 77-84. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT majborodam rukopisneêvangelíê1581rízsučavivkolekcííčernígívsʹkogoístoričnogomuzeû
first_indexed 2024-11-10T19:05:50Z
last_indexed 2024-11-10T19:05:50Z
_version_ 1815363506567905280
fulltext Siverian chronicle. 2024. № 1 77 УДК 091:27­247(498)«1581»:[069.51:94(477.51­25) Мирослав Май-Борода • РУКОПИСНЕ ЄВАНГЕЛІЄ 1581 р. ІЗ СУЧАВИ В КОЛЕКЦІЇ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ DOI: 10.58407/litopis.240109 © М. Май­Борода, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0009­0005­3467­7380 Мета статті полягає в розкриті історії рукописного богослужбового Євангелія, створено- го в місті Сучава (Румунія), яке нині зберігається в фондах Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Особлива увага приділяється питанню визначення на основі аналізу доступ- них документів найімовірнішого населеного пункту, до храму якого була подарована священна кни- га. Стаття ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах історичності, ціліснос- ті та об’єктивності. Вони реалізуються через застосування історико-критичного, аналітичного та логічного методів. Наукова новизна: історія книги та шлях її надходження до музею раніше не досліджувалися. У статті систематизовано зібраний матеріал, який стосується історії рукопис- ного Євангелія. Опрацьований матеріал дозволяє дійти висновків, що найбільш вірогідним місцем офірування Євангелія була Воскресенська церква міста Остер (нині Чернігівського району). Визна- чено, що богослужбова книга була створена двома майстрами писцями. Це простежується за від- мінністю нюансів почерків, стилістичними та композиційними системами оформлення різних час- тин Євангелія. Ключові слова: рукописне Євангеліє, Сучава, село Остра, Остер, село Олбин, Воскресенська церква. Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави. Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського – один із найдавніших в Украї­ ні. На сьогодні його багата та різноманітна за хронологією та географією колекція нарахо­ вує понад 230 тис. предметів. Переважна більшість речей пов’язана з історією України, але чимало артефактів походять із різних країн світу. Окрасою музейної збірки є чудова колекція старовинних рукописних та друкованих книг, які мають важливе історико­куль­ турне значення та є ґрунтовним матеріалом для дослідників книжкової справи як в Украї­ ні, так і поза її межами. Сіверянський літопис. 2024. № 1 78 Хоч і невелику, проте унікальну підгрупу складають книги, які мають румунське ко­ ріння. Найстаршою з них є рукописне Євангеліє 1581 р. (інв. № Ал­417)1, яке було створе­ не при храмі святих архангелів Михаїла і Гавриїла в м. Сучава, що не зберігся до наших днів. Відомості про місце й час створення священної книги бачимо в дарчому написі на її сторінках (перед Євангелієм від Луки). Звідти ж дізнаємось, що богослужбове Євангеліє було подаровано до Воскресенської церкви «села острой» (див. додаток наприкінці стат­ ті). Розворот Євангелія 1581 р. На аркуші справа: початок Євангелія від Луки, на аркуші зліва: дарчий напис та малюнок із записом імен для поминання о здравії. На жаль, остаточно ідентифікувати цей населений пункт важко. Імовірно, дарувальник так іменує поселення, що виникло на місці зруйнованого в 1240 р. монголо­татарами дав­ ньоруського Остра. На перший погляд, цю версію дещо нівелює той факт, що в давніх джерелах Остер завжди іменувався містом, «городом на [річці] Острі»2, а не селом. Проте слово «село» в дарчому написі могло використовуватися просто в значенні поселення як такого. Після розорення місцевість залишалась деякий час незаселеною. Пізніше з’яви­ лось поселення, що стало називатись то «городом старим Остром, то селом Старогород­ ка»3. На поч. XIV ст. неподалік виникло нове поселення під назвою Остер. Нині село Ста­ рогородка є частиною міста Остра. Є свідчення про те, що в XVII–XVIII ст. Старогородка іменувалася селом. Так, в «Историко­статистическом описании Черниговской епархии» згадується про антимінс із підписом митрополита Київського Варлаама (Ясинського) (1690–1707): «В храм Св. Троицы, придел храма арх. Михаила, новосооруженный муро­ ванный в с. Старогородке»4. Непрямим підтвердженням на користь визначення Остра як місця, куди була подаро­ вана книга, може бути той факт, що в Острі протягом XVII–XIX ст. будували храми на честь Воскресіння Христового після того, як попередня церква з таким само іменуванням з тих чи інших причин припиняла своє існування. Приблизно в 1522 р. король Польщі Си­ 1 Ситий І. Реєстр рукописних книг Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського. Скарбниця української культури. Чернігів, 2004. Вип. 4. С. 6. 2 Літопис руський за Іпатським списком / Пер. Л. Махновець. Київ: Дніпро, 1989. С. 154. 3 Филарет (Гумилевский ), архиеп. Историко­статистическое описание Черниговской епархии. Чернигов: Зем­ ская тип­я, 1874. Кн. 5. С. 422. 4 Там само. С. 423. Siverian chronicle. 2024. № 1 79 гізмунд І віддав Остер Альбрехту Гаштольду – Великому канцлеру литовському, воєводі віленському5. За його урядування в остерському замку була побудована церква, наймену­ вання якої не згадується: «Замок Остерский, который по разрушении татарами перенесен потом был во время Гаштульда на гору … на котором то месте этот же Гаштольд камен­ ную церковь построил, которая и до этого времени стоит»6. Цілком можливо, що це й могла бути перша Воскресенська церква в Острі, до якої (гіпотетично) і була подарована богослужбова книга. Топонім «Остра» співзвучний із назвою ще одного відомого старовинного українсько­ го міста – Острогом, де також існувала Воскресенська дерев’яна церква, заснована при­ близно у др. пол. XVI ст. Вона згадується в документах 1591 р. Була розібрана на межі ХІХ–ХХ ст. через ветхість7. В особливих статтях­додатках до літописів XV–XVII ст., що починалися словами «А се імена всем градом руським дальним и ближним» Острог імену­ ється «Остро»8. Можна припустити, що через зосередження в Острозі усіх сил на видання знаменитої Біблії, ктитор вирішив придбати Євангеліє у майстрів за межами свого міста. Проте безсумнівного підтвердження того, що богослужбову книгу могло бути подаровано в Острог, немає. Можливим місцем офірування Євангелія може бути й село Остра в жудеці Сучава. По­ селення має давню історію. Своїми грамотами господарі Молдавського князівства Ште­ фан IV9, Петро Рареш10, Штефан V Лакуста11 утверджували його за Свято­Успенським Хоморським монастирем. Ніяких згадок про наявність в селі храму на честь Воскресіння Христового немає. Прийняття цієї версії також ускладнюватиме пояснення того, як книга опинилася в Чернігові. Відомі імена дарувальників книги – «рабы божїи василїе олесиевич з острой съ женоя своею федею». Ктитор у власноручному записі в книзі застерігає в звичній на той час формі під страхом прокляття, щоб ніхто не смів відібрати Євангеліє від храму, до якого воно бу­ ло подароване. В кінці дарчого напису він про­ сить молитов священнослужителів біля престо­ лу за себе та своїх близьких, додаючи список імен в намальованому свитку. Схоже, що книга пережила пожежу. Можли­ во, це й стало причиною її віддалення від того храму, куди її дарували спочатку. На ній зали­ шилися сліди кіптяви, хоча сама книга не горіла. Вона могла бути облита водою при гасінні вог­ ню. Сторінки в ній нині зліплені цілими блока­ ми. Євангеліє потребує кропіткої високопрофе­ сійної реставрації. Те, що збереглася відкритою сторінка з вихідними даними про неї, є великою вдачею. Під час дослідження книги в ній було знай­ дено ще один запис уже ХІХ–ХХ ст. на вкладе­ ному аркуші, який розташовується між сторін­ ками, що злиплися (перед Євангелієм від Мар­ ка). Після обережної операції вдалося відкрити частину аркуша, не пошкодивши Євангеліє. Це дало можливість отримати нову інформацію про історію книги. На листку був переписаний в скороченому вигляді дарчий напис 1581 р. Є примітка: «немного попорчена сыростью». Та­ кож із напису дізнаємось, що останнім місцем перебування Євангелія була Свято­Миколаїв­ 5 Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Warszawa: Druk «Wieku», 1886. Т. VII. S. 667. 6 Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). Люстрация Остерского староства. 1628 г. 9 ноября / Ред. О. Тка­ ченко. Чернігів: Вид. журн. «Сіверянський літопис», 1998. С. 87. 7 Вихованець Т. Церква Воскресенська. Острозька академія XVI–XVII ст. Енциклопедія. Острог: Вид­во Націо­ нального університету «Острозька академія», 2011. С. 457. 8 Тихомиров М. Список руських городов дальних и ближних. Ізборник. URL: http://litopys.org.ua/rizne/spysok/ spys04.htm. 9 Documente privind istoria Roma ̂niei veacul XVІ. A Moldova. București: Editura Academiei Republicii Populare Ro- mâne, 1953. Vol. I (1501–1550). P. 149. 10 Ibid. P. 347. 11 Ibid. P. 364. Малюнок із записом імен для поминання о здравії. Сіверянський літопис. 2024. № 1 80 ська церква с. Олбин Остерського повіту. Відстань від Олбина до Остра становить всього лише 20 км. Така близькість двох поселень теж свідчить на користь того, що книга була придбана саме до храму в Острі Чернігівського регіону. Із клірової відомості про Миколаївську церкву с. Олбин за 1899 р. дізнаємось, що храм був дерев’яний, збудований у 1762 р.12 Настоятелем парафії був священник Феодор Руба­ новський, висвячений на служіння в ній 8 вересня 1859 р.13 Його ім’я бачимо й на вкладе­ ному в Євангеліє аркуші – «от свящ. Рубановского». Священник, який на той час прослу­ жив уже сорок років на одному приході, без сумніву, знав абсолютно все про богослужбо­ ве начиння свого храму. Але, на жаль, із відомостей за 1899 р. про Євангеліє з Сучави ні­ чого не говориться. Читаємо лише, що церква «утварью достаточна»14, а «опись церковно­ му имуществу приготовляется»15. У «Прибавлении» до «Черниговских Епархиальных известий» за 1 квітня 1863 р. має­ мо таку інформацію про церковне начиння храму с. Олбин: «В местном храме св. Николая Евангелие рукописное 1686 г. с припискою: “приписали – в храм воскресения Спаса на­ шего до села Острой”. Остра могила – в 15 в. от Таращи; Острийки – в 6 в. от Белой церк­ ви. Евангелие принадлежало вероятно храму Острой могилы. Апостол рукописный, где есть приписка: “мосце пане сотнику остерски, мой велце ляскавый мосце!”»16. Навряд чи можливий такий збіг, що три книги – рукописні Євангелія з Сучави 1581 р. та 1686 р. з приписами «до села Острой» та рукописний Апостол із приписом до пана «сотника остерського» потрапили до Олбина з різних населених пунктів, назви яких прос­ то мають спільний корінь. Зрозуміло, що всі вони потрапили до Олбина з одного села й храму. На якій підставі автор статті в «Епархиальных известиях» робить припущення що­ до с. Остра Могила (нині Білоцерківський район Київської обл.) як імовірного місцепере­ бування книги, невідомо. Це село згадується в документах кінця XVI ст.17, що хронологічно відповідає віку Євангелія. Краєзнавець та історик Лаврентій Похилевич, автор фундаментальної праці «Сказание о населенных местностях Киевской губернии», яка містить в собі детальні істо­ ричні, статистичні, топографічні та церковні відомості, не вказує нічого такого, що могло, хоча б опосередковано, підтвердити вищевказану версію походження книг саме з того се­ ла. Історія с. Остра Могила Таращанського повіту подається спільно з історією с. Любча, які розділяє лише маленький струмок. Храм у Любчі був освячений не на честь Воскре­ сіння Христового, а на честь апостола Іоанна Богослова. Побудований у 1752 р. Про наяв­ ність церкви в Острій Могилі взагалі не йдеться. До зведення церкви в Любчі «была по­ строена священником Василием Похилевичем каплица, в которой совершал Богослуже­ ние и был первым священником села Любчи зять его Иоанн Дашкевич. До того же време­ ни Любча с Острою­могилою причислялись к Богатырской церкви»18. Лаврентій Похиле­ вич походив зі священницького роду, і як ми бачимо, на цій парафії служили його родичі. Тож, якби в Любчі чи Острій Могилі раніше був Воскресенський храм, цю історію він знав би напевно і не пропустив би в своїх описах. У селі ж Острійки Васильківського повіту згадується церква Покрова Пресвятої Бого­ родиці 1650 р.19 Натомість згадування в рукописному Апостолі «сотника остерського» ще раз свідчить на користь версії м. Остра на Чернігівщині, який був сотенним центром. У документі 1887 р. з приватної колекції, який є досить детальною відповіддю свяще­ ника Феодора Рубановського на анкету Імператорської академії мистецтв щодо наявності в Свято­Миколаївському храмі с. Олбин речей, які мають художню та історичну цінність, він згадує рукописне Євангеліє 1686 р. та Апостол «неизвестно чьей работы»20, а про Євангеліє з Сучави нічого не говорить, приписуючи, що в храмі більше «ничего из стари­ 12 Державний архів Чернігівської області. Ф. 679. Оп. 2. Спр. 4986. Арк. 67. 13 Там само. Арк. 69. 14 Там само. Арк. 67. 15 Там само. 16 Остер и его уезд. (продолжение). Черниговские Епархиальные Известия. Прибавления. 1863 г. 1 апреля. С. 227. 17 Історія міст сіл Української РСР: У 26 т. Київська обл. / Голов. редкол. Тронько П. Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. С. 616. 18 Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Киев: Тип­я Киево­Печерской лавры, 1864. С. 444. 19 Там само. С. 528. 20 Описание церкви св. Николая в с. Олбин Остерского уезда Черниговской губернии. Ответ императорской Ака­ демии художеств о художественных и исторических ценностях, находившихся в этом храме. 1887 г. 14. арк. Арк. 5. Рукопис, приватна колекція. Цей рукопис ми виявили на сайті аукціонів антикваріату: Auction.ru. Описа­ ние церкви в с. Олбин Остерского уезда. URL: https://auction.ru/offer/opisanie_cerkvi_v_s_olbin_osterskogo_uezda­ i5489478033.html. Власник документу люб’язно надав інформацію та фото потрібних для цього дослідження аркушів. Siverian chronicle. 2024. № 1 81 ны не сохранилось»21. Тому, можливо, що Євангеліє 1581 р. потрапило до Олбина невідо­ мим нам шляхом лише після 1887 р., пізніше, ніж Євангеліє 1686 р. та Апостол. Місяцеслов у кінці книги активно використовувався. Залишилися позначки олівцем навпроти днів пам’яті святих відповідних їм днів тижня. Навпроти неділь по П’ятидесят­ ниці та перехідних неділь зазначені відповідні дати. Це дає можливість спробувати визна­ чити час використання книги. Очевидно, що такі помітки робилися в храмі, а не на вже музейному експонаті. Так, наприклад, неділя про митаря та фарисея датована 31 січня. Вказана неділя припадала на цю дату в 1832, 1843 та 1854 рр. Місяць січень написаний як «генварь», а не «январь», тобто за більш давньою формою, яка в ХХ ст. використовувала­ ся рідко. Навряд чи старовинну книгу, яка б уже була «немного попорчена сыростью», ви­ користовували на богослужінні та робили б у ній календарні записи. Тому можливо, що книгою в пер. пол. – сер. ХІХ ст. ще користувалися й постраждала вона пізніше. Євангеліє згадується в каталозі виставки XIV археологічного з’їзду, яка проходила в Чернігові 1908 р. (у відділі рукописів, № 17)22. Серед джерел надходження експонатів до цього відділу вказано Чернігівське єпархіальне давньосховище, Чернігівська губернська вчена архівна комісія та бібліотека Чернігівської духовної семінарії. Походження того чи іншого рукопису в каталозі не конкретизується. Найвірогідніше, що Євангеліє було пере­ дано до Чернігівського єпархіального давньосховища – церковного музею, який був ство­ рений 14 жовтня 1906 р., а аркуш із записами, знайдений в книзі, був вкладений в неї при її передачі. На жаль, встановити точний час надходження Євангелія до Чернігівського іс­ торичного музею наразі складно. Під час Другої світової війни музей горів (в 1941 р.) і вся документація була знищена. 4А: Початок Євангелія від Матфея. 4Б: Початок Євангелія від Марка. 21 Описание церкви св. Николая в с. Олбин Остерского уезда Черниговской губернии... 22 Каталог выставки XIV археологического съезда в г. Чернигове. Чернигов: Тип­я Губернского Правления, 1908. С. 4. Сіверянський літопис. 2024. № 1 82 Рукописне Євангеліє з Сучави є значною історичною та культурною цінністю. Воно було створене двома майстрами писцями. Це простежується за відмінними почерками, стилістичними та композиційними системами оформлення різних частин книги. Один ка­ ліграф написав Євангеліє від Матфея (перші три чверті), Іоанна (другу половину) та вка­ зівник рядових євангельських читань за богослужінням на кожен день року, другий – ос­ танню чверть Євангелія від Матфея, повністю Євангелія від Марка та Луки та першу по­ ловину Євангелія від Іоанна. Початок Благовіствування від Марка та Луки прикрашені чу­ довими художніми заставками балканського стилю, а саме орнаментальною плетінкою, що є характерною рисою південнослов’янської книжкової орнаментики. Заголовки почи­ наються словами «Єжє от Марка…», «Єжє от Луки…». На жаль, першу сторінку Єванге­ лія від Іоанна відкрити неможливо. Перед Євангелієм від Матфея заставки немає. Текст починається словами «От Матфея…». Явно відрізняються стилі оформлення ініціалів двох писців (балканський та візантійський). Береги в першого писця завжди рівні, у дру­ гого правий не витримує чіткої лінії. Обидва пишуть текст на сторінці в 19 рядків. 5А: Заставка перед Євангелієм від Марка. 5Б: Заставка перед Євангелієм від Луки. За приблизними підрахунками дослідників, на написання такої книги могло знадоби­ тися від півроку часу. За день писали приблизно 1,5–2,5 аркуші23. Музейна книга має 364 аркуші. До того ж треба зважати на час, необхідний для художнього оздоблення книги де­ коративними заставками та ініціалами. Цілком можливо, що замовник міг квапити з вико­ нанням роботи, тому за написання і взялися два каліграфа. Так, перед Євангелієм від Мат­ фея залишилось чисте місце якраз під заставку, тобто її зображення там планувалось, але сторінку не оздобили декоративно до кінця. Цілком імовірно, що «раб Божий Василій» або хотів приурочити дарування книги до якоїсь конкретної дати чи визначної події, або ж просто домовився з виконавцями роботи забрати її під час своєї наступної поїздки з «Острої» до Сучави. 23 Запаско Я. Ошатність української рукописної книги. Львів: Фенікс, 1998. С. 28. Siverian chronicle. 2024. № 1 83 На папері проглядаються філіграні двох типів. На одній зображено корону (знайдена лише на одному листі). Цей знак належав паперовій фабриці в Брашові (Трансільванія, Румунія). Найдавніший документ, на якому виявлено таку філігрань, датується 1569 р.24 Через стан книги контури іншої філіграні видно не чітко. На одній її частині ледве про­ глядається слово, що закінчується літерою «В», можливо, написом «Брашов». У дарчому записі також є важко читабельні місця. Серед них у реченні «купил сію книгу у илія(?) тетръевангелие» слова «у илія» ми ставимо під знаком питання, хоча таке прочитання є найбільш прийнятним як за візуальними ознаками, так і за змістовністю. Близько 1560 р. в Сучаві народився майбутній митрополит Молдови Анастасій Крімка (або Крімкович). Він був каліграфом та мініатюристом, писав церковнослов’янською мо­ вою. Син сучавського торговця Іони Крімки. При хрещені був названий Іллею. Заснова­ ний ним на поч. XVII ст. монастир Драгомирна став важливим культурним центром Мол­ дови. В ньому була організована школа мініатюристів та каліграфів. Тому є вірогідність, що Євангеліє з музейної колекції пов’язане з першими кроками митрополита Анастасія в книжковій справі. Також ім’я «илїа» ктитор вказує третім в поминальнику після себе та своєї дружини. Розмір книги 31х19 см. Оклад втрачений. Додаток 1 Ізволеніем отца и сына и святаго духа и съпоспишенїем святой и живоначальной троицы. и всех святых и єгоже єcть храм въскресенїа господа бога и спаса нашего іисуса христа. призволи рабы божїи василїе олесиевич з острой съ женоя своею федею. съ размышленїем невразсужденїемъ(?). о божественных и животворящих тайнах(?) христовых. и о душевномъ спасенію и купил сію книгу у илія(?) тетръевангелие. и даде ей во мольбу здравїа своего и жены и чад и за отпущенїе греховъ своихъ. и приписа ей ко олтарю святому во храм въ храм въскресенїа господа бога и спаса нашего іисуса христа до села острой. про то ж да никто не имает власти сїю книгу возяти и продати. от записаннаго єму святого олтара. а кто б имил єй украсти или злодуи илї поп или дїак. тогда сим злочином да будет проклят от 318­і святых отец єже єй єй анафтема да будет проклят. и будет имитися и пред страшным судищем христовым. а вы отцы священнїи молимся вам (?)те и исправляйте и въ молитвах своих ктитора книги сїа. ихже подобает не оставляти въ мольбах олтарных святой церкве в веки аминь: + Исписа сїа книга рок божий на рождество ҂афп҃а: + в мисте сучаве при храме святого архистратига михаила и гаврїила + поминальник. зравиї. Василїе Федь Илїа Артим Хотїй Мїн (?) Веклы Юрїи Семїон: + Рукопис у розгорнутому вигляді. 24 Todericiu D. Filigranele hârtiilor fabricate în perioada 1539–1841. Celuloză și Hârtie. 1962. Vol. 11. Nr. 8. P. 302. Сіверянський літопис. 2024. № 1 84 References Buzun, O. (1998). Istoriia Ostershchyny (narysy istorii) [History of the Ostershchyna (essays of histo­ ry)]. Chernihiv, Ukraine. Sytyi, I. (2004). Reiestr rukopysnykh knyh Chernihivskoho istorychnoho muzeiu im. V.V. Tarnovsko­ ho. [Register of manuscript books of the V.V. Tarnovskyi Chernihiv historical museum]. Skarbnytsia ukra- inskoi kultury – Treasury of Ukrainian culture, 4, P. 3–37. Vykhovanets, T. (2011). Tserkva Voskresenska. Ostrozka akademiia XVI–XVII st. Entsyklopediia [Voskresenska church. Ostroh academy 16th–17th c. Encyclopedia]. Ostroh, Ukraine. Zapasko, Ya. (1998). Oshatnist ukrainskoi rukopysnoi knyhy [The elegance of a Ukrainian handwritten book]. Lviv, Ukraine. Май-Борода Мирослав Сергійович – кандидат богослов’я, доктор філософії, стар­ ший науковий співробітник Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського (вул. Музейна, 4, м. Чернігів, 14000, Україна). Mai-Boroda Myroslav – candidate of theology, doctor of philosophy, senior research fellow of the V.V. Tarnovskyi Chernihiv historical museum (4 Muzeyna St., Chernihiv, 14000, Ukrai­ ne). E­mail: miroslav_mb@ukr.net HANDWRITTEN GOSPEL OF 1581 FROM SUCEAVA IN THE COLLECTION OF THE CHERNIHIV HISTORICAL MUSEUM The purpose of the article is to reveal the history of the handwritten liturgical Gospel created in the ci- ty of Suceava (Romania), which is currently kept in the funds of the V. Tarnovskyi Chernihiv historical mu- seum. Special attention is paid to the question of determining, the most likely settlement to whose temple the holy book was donated, based on the analysis of the available documents. The article is based on gene- ral scientific methodological principles of historicity, integrity and objectivity. They are implemented through the use of historical-critical, analytical and logical methods. Scientific novelty: the history of the book and the way it arrived at the museum has not been investigated before. The collected material related to the history of the handwritten Gospel is systematized in the article. The studied material allows us to conclude that the most likely place where the Gospel was donated was the Voskresenska church in the city of Oster (now Chernihiv region). It was determined that the liturgical book was written by two master scri- bes. This can be noticed due to the difference in nuances of handwriting, stylistic and compositional sys- tems of design of various parts of the Gospel. Key words: handwritten Gospel, Suceava, Ostra village, Oster, Olbyn village, Voskresenska church. Дата подання: 17 листопада 2023 р. Дата затвердження до друку: 15 лютого 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Май­Борода, М. Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею. Сіверянський літопис. 2024. № 1. С. 77–84. DOI: 10.58407/litopis.240109. Цитування за стандартом APA Mai­Boroda, M. (2024). Rukopysne Yevanheliie 1581 r. iz Suchavy v kolektsii Chernihivskoho isto­ rychnoho muzeiu [Handwritten Gospel of 1581 from Suceava in the collection of the Chernihiv historical museum]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 77–84. DOI: 10.58407/litopis.240109.

Схожі ресурси