Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)

Метою статті є висвітлення історії Борисоглібського собору (поч. ХІІ ст.) м. Чернігова у 1618–1648 рр., коли Чернігово-Сіверщина перебувала у складі Речі Посполитої. Наукова новизна. На основі комплексного підходу з використанням писемних джерел і результатів архітектурно-археологічних досліджень...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автор: Травкіна, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199827
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору) / О. Травкіна // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 85-95. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Метою статті є висвітлення історії Борисоглібського собору (поч. ХІІ ст.) м. Чернігова у 1618–1648 рр., коли Чернігово-Сіверщина перебувала у складі Речі Посполитої. Наукова новизна. На основі комплексного підходу з використанням писемних джерел і результатів архітектурно-археологічних досліджень Борисоглібського собору проаналізовано перебудови стародавнього храму в пер. пол. XVII cт. та його функціональне використання. Висновки. Ченці Домініканського ордену, якому був переданий собор, провели роботи стосовно укріплення його конструктивних елементів: були зведені нові кам’яні склепіння храму та велика гранчаста абсида, що могло забезпечити Борисоглібському собору більш надійну збереженість. Відбулися зміни і в декоративних елементах та конструктивних деталях в оздобленні фасадів собору у формах, характерних для барокових католицьких костелів. Собор міг бути місцем, де проводилися депутатські сеймики, він став усипальнею для меценатів – шляхти та духовних осіб.