Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)

Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)

Метою статті є висвітлення історії Борисоглібського собору (поч. ХІІ ст.) м. Чернігова у 1618–1648 рр., коли Чернігово-Сіверщина перебувала у складі Речі Посполитої. Наукова новизна. На основі комплексного підходу з використанням писемних джерел і результатів архітектурно-археологічних досліджень...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автор: Травкіна, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Церковна старовина
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199827
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору) / О. Травкіна // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 85-95. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199827
record_format dspace
spelling irk-123456789-1998272024-11-01T19:52:44Z Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору) Травкіна, О. Церковна старовина Метою статті є висвітлення історії Борисоглібського собору (поч. ХІІ ст.) м. Чернігова у 1618–1648 рр., коли Чернігово-Сіверщина перебувала у складі Речі Посполитої. Наукова новизна. На основі комплексного підходу з використанням писемних джерел і результатів архітектурно-археологічних досліджень Борисоглібського собору проаналізовано перебудови стародавнього храму в пер. пол. XVII cт. та його функціональне використання. Висновки. Ченці Домініканського ордену, якому був переданий собор, провели роботи стосовно укріплення його конструктивних елементів: були зведені нові кам’яні склепіння храму та велика гранчаста абсида, що могло забезпечити Борисоглібському собору більш надійну збереженість. Відбулися зміни і в декоративних елементах та конструктивних деталях в оздобленні фасадів собору у формах, характерних для барокових католицьких костелів. Собор міг бути місцем, де проводилися депутатські сеймики, він став усипальнею для меценатів – шляхти та духовних осіб. The purpose of the article is to cover the history of the Borisoglib cathedral of the early 12th c. of Chernihiv in 1618–1648, when Chernihiv-Sivershchyna was part of the Polish-Lithuanian Commonwealth. Scientific novelty. Applying a comprehensive approach with the use of written sources and results of architectural and archeological studies of the Borisoglib cathedral, the restructuring of the ancient temple in the first half of the 17th c. and its functional use are analyzed. Conclusions. Monks of the Dominican Order, to which the cathedral was transferred, carried out work on the strengthening of its structural elements: new stone vaults of the temple and a large granular apse were erected, which could provide the Borisoglib cathedral with more reliable preservation. There were also changes in the decorative elements and structural details in the decoration of the facades of the cathedral in the forms characteristic of Baroque Catholic churches. The cathedral could be the place where the deputies were held, it became an embarrassment for patrons – nobility and clergy. 2024 Article Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору) / О. Травкіна // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 85-95. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240110 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199827 94 (477.51)«16» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Церковна старовина
Церковна старовина
spellingShingle Церковна старовина
Церковна старовина
Травкіна, О.
Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)
Сiверянський літопис
description Метою статті є висвітлення історії Борисоглібського собору (поч. ХІІ ст.) м. Чернігова у 1618–1648 рр., коли Чернігово-Сіверщина перебувала у складі Речі Посполитої. Наукова новизна. На основі комплексного підходу з використанням писемних джерел і результатів архітектурно-археологічних досліджень Борисоглібського собору проаналізовано перебудови стародавнього храму в пер. пол. XVII cт. та його функціональне використання. Висновки. Ченці Домініканського ордену, якому був переданий собор, провели роботи стосовно укріплення його конструктивних елементів: були зведені нові кам’яні склепіння храму та велика гранчаста абсида, що могло забезпечити Борисоглібському собору більш надійну збереженість. Відбулися зміни і в декоративних елементах та конструктивних деталях в оздобленні фасадів собору у формах, характерних для барокових католицьких костелів. Собор міг бути місцем, де проводилися депутатські сеймики, він став усипальнею для меценатів – шляхти та духовних осіб.
format Article
author Травкіна, О.
author_facet Травкіна, О.
author_sort Травкіна, О.
title Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)
title_short Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)
title_full Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)
title_fullStr Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)
title_full_unstemmed Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)
title_sort борисоглібський собор м. чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя борисоглібського собору)
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2024
topic_facet Церковна старовина
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199827
citation_txt Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору) / О. Травкіна // Сіверянський літопис. — 2024. — № 1. — С. 85-95. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT travkínao borisoglíbsʹkijsobormčernígovau16181648rrdo900ríččâborisoglíbsʹkogosoboru
first_indexed 2024-11-10T19:05:54Z
last_indexed 2024-11-10T19:05:54Z
_version_ 1815363510684614656
fulltext Siverian chronicle. 2024. № 1 85 УДК 94 (477.51)«16» Ольга Травкіна • БОРИСОГЛІБСЬКИЙ СОБОР М. ЧЕРНІГОВА У 1618–1648 РР. (до 900-річчя Борисоглібського собору) DOI: 10.58407/litopis.240110 © О. Травкіна, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0001­5658­2490 Метою статті є висвітлення історії Борисоглібського собору (поч. ХІІ ст.) м. Чернігова у 1618–1648 рр., коли Чернігово-Сіверщина перебувала у складі Речі Посполитої. Наукова новизна. На основі комплексного підходу з використанням писемних джерел і результатів архітектурно- археологічних досліджень Борисоглібського собору проаналізовано перебудови стародавнього хра- му в пер. пол. XVII cт. та його функціональне використання. Висновки. Ченці Домініканського ордену, якому був переданий собор, провели роботи стосовно укріплення його конструктивних елементів: були зведені нові кам’яні склепіння храму та велика гранчаста абсида, що могло забезпечити Борисоглібському собору більш надійну збереженість. Відбулися зміни і в декоративних елементах та конструктивних деталях в оздобленні фасадів со- бору у формах, характерних для барокових католицьких костелів. Собор міг бути місцем, де прово- дилися депутатські сеймики, він став усипальнею для меценатів – шляхти та духовних осіб. Ключові слова: Борисоглібський собор, ченці-домініканці, реставрація, відбудова. У 2023 р. виповнилося 900 років від часу першої писемної згадки про Борисоглібський собор у Чернігові (Іл. 1). Відтак, питання дослідження історії стародавнього храму набу­ ває особливої актуальності, зокрема в період 1618–1648 рр., коли Чернігово­Сіверщина входила до складу Речі Посполитої, оскільки в цей час відбулися суттєві перебудови собо­ ру. Джерела про історію Борисоглібського собору в кінці XVI – на поч. XVII ст. досить скупі та обмежені. Непрямим свідченням про стан Борисоглібського собору наприкінці XVI cт., можливо, є відомості, які містяться в книзі купця, мандрівника Мартина Груневега, коли той пере­ бував проїздом у Чернігові 1584 р. Він писав: «Незважаючи на те, що місто складається із поганих дерев’яних споруд, проте видно, що колись воно було одним із славніших. Там сім кам’яних церков, одна майстерної будови за грецьким взірцем і, поза сумнівом, [ство­ рена] греками часів Києва1. Серед цих указаних церков дві доволі великі, але стоять непо­ криті, оскільки під час минулої війни з королем Стефаном дахи були зірвані та стріляли зі склепінь церков, а середні куполи зовсім обвалилися. Чотири [церкви] стоять ще цілими, але в деяких місцях готові обвалитися, одна повністю впала на землю, вигляд же всереди­ ні храмів такий, як з’ясовується, [і в церквах] у Валахії та Турції, такого ж дотримуються і в Москві»2. Відомо, що за часів польського короля Стефана Баторія у 1579–1582 рр. Річ Посполита активізувала участь у Лівонській війні. У 1579 р. Чернігів пережив облогу польсько­ли­ товських військ, які наразі не змогли його здобути і відступили, спаливши місто3. Стосовно ідентифікації храмів, які зазначені в описі Мартина Груневега, то можна припустити, що церква «майстерної будови за грецьким взірцем», це – Спаський собор ХІ ст., дві інші доволі великі, з яких були зірвані дахи та стріляли зі склепінь, на думку дослідника Олександра Бондара, – Борисоглібський собор та Благовіщенська церква4. Він зазначає, що Борисоглібський собор був домінантою над основною частиною напільної сторони фортеці та частково міг із внутрішнього боку прикривати її Любецьку браму5. Отже, Борисоглібський собор, імовірно, зазнав ушкоджень під час Лівонської війни, був 1 Тобто часів Київської Русі. 2 Мартин Груневег (о. Венцеслав): духовник Марины Мнишек. Записки о торговой поездке в Москву в 1584– 1585 гг. / Сост. А.Л. Хорошкевич. Москва: Памятники исторической мысли, 2013. С. 177–178. 3 О нападении польско­литовских войск совместно с татарами на Чернигов. Чернигову 1300 лет. Сб. док. и мат. / Глав. ред. В.М. Половец. Київ: Наукова думка, 1990. С. 32. 4 Бондар О. Чернігів та його фортеця у XVI ст. Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2018. Вип. 5 (8). С. 155. 5 Там само. Сіверянський літопис. 2024. № 1 86 зірваний дах на храмі, також привертає увагу повідомлення про обвал середніх куполів цих двох церков. У той же час, за твердженням Миколи Холостенка, який досліджував храм та був авто­ ром проєкту його реставрації, центральна стародавня баня з куполом Борисоглібського собору збереглася й ніколи не перекладалася заново6. В описі Мартина Груневега нічого не сказано про існування монастиря при соборі, можливо, його територія обмежувалися дерев’яною невеликою забудовою, яка не привер­ нула уваги автора. Існують відомості про існування Борисоглібського монастиря, почи­ наючи ще з часів Київської Русі7. Невідомо, настільки достовірним є повідомлення Груневега про те, що зі склепінь двох церков Чернігова стріляли під час війни, оскільки він не зазначив джерело цих відо­ мостей. Знову­таки до цієї інформації треба ставитися з обережністю, оскільки, як зазна­ чав сам Груневег, траплялося, що він брав участь у містифікаціях, а його товариші для розваги розповідали слухачам різні небилиці8. Прикордонне місто Чернігів, його храми, монастирі й надалі потерпали від війн, які вели Річ Посполита та Московська держава. Так, у березні 1610 р. київський підкоморій Самійло Горностай напав на Чернігів, спалив місто і Єлецький монастир. Як зазначав, спираючись на свідчення старожилів, Іоаникій Галятовський у книзі «Скарбница потреб­ ная» (1676 р.), Чернігів «презмногіе лета пустой зоставалъ» і лише «в дванадцятъ лет по­ чали знову люди до Чернигова збиратися и будуватися»9. Борисоглібський собор, певніше за все, також міг бути ушкодженим і залишатися без догляду. Микола Холостенко вважав, що він згорів під час набігу Горностая10. Новий період в історії Борисоглібського собору почався після включення Чернігово­ Сіверських земель до складу Речі Посполитої у 1618 р. Поступово на території почала по­ ширюватися правова й адміністративна система польського королівства. Польська влада прагнула відбудувати Чернігів, зокрема фортецю, пожвавити економічне життя, збільши­ ти кількість мешканців, надаючи привілеї жителям у ремісничій та торговельній діяльнос­ ті згідно з магдебурзьким правом, яке місто отримало у 1623 р. Польська адміністрація сприяла поширенню католицизму в краї. Можна припустити, що після розорення Горностаєм Чернігова, коли той запустів, та небажання православних священників, ченців залишатися під польським володарюванням, вочевидь, частина пра­ вославного духовенства покинула міські церкви й монастирі. Так, Іоаникій Галятовський писав, що «законники московскіи» з Єлецького монастиря після пожежі, вчиненої Горно­ стаєм, «пошли в свою землю з московскимъ войскомъ»11. У березні 1626 р. Єлецький мо­ настир став унійним, його очолив архімандрит Кирило Ставровецький. Відомо, що і Спаський собор у Чернігові довгий час пустував; 16 квітня 1631 р. польський король Си­ гізмунд ІІІ призначив настоятелем собору уніата Йозефа Грегоровича12. 1 грудня 1627 р. Сигизмунд ІІІ розпорядився передати Глібоборисівський собор домі­ ніканському ордену, а також виділити йому земельні угіддя13. У деяких документах XVIІ cт. Борисоглібський собор названий Глібоборисівським, можливо, у цій назві зберег­ лося старовинне найменування храму. Засновником собору був чернігівський князь Давид Святославич, а князь Гліб у хрещенні мав ім’я Давид. Князь Давид Святославич, засну­ вавши храм, міг назвати його Глібоборисівським на честь співіменного святого Гліба (Давида), який, вочевидь, був покровителем династії чернігівських князів, на противагу їх суперникам – київським князям Мономаховичам, небесним захисником яких був святий князь Борис. «За ревізськими книгами» храму належала слобода Мрин – свідчення того, що Глібо­ борисівський собор володів маєтностями й раніше14. Окрім цього, домініканському орде­ ну були виділені й інші землі: із 100 волок (одна волока близько 21,36 га), які призначали­ ся для «римського» і «руського» духовенства, 15 волок пропонувалося віддати унійному Єлецькому монастирю та 85 –домініканському ордену. Чернігівський магістрат виступив проти цього розпорядження капітана Яна Куновського. Проте, ігноруючи волю магістра­ та, земельні угіддя були передані «отцям проповідницького ордена Св. Домініка для кос­ 6 Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. Советская археология. 1967. № 2. С. 189. 7 [Гумилевский Ф.] Борисоглебский, бывший кафедральный монастырь. Общий обзор Черниговской епархии. Чернигов, 1861. С. 163–164. 8 Мартин Груневег (о. Венцеслав): духовник Марины Мнишек… С. 192–193. 9 Галятовский І. Скарбница потребная. Новгород­Северский, 1676. С. 25–26. 10 Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 189. 11 Галятовский І. Скарбница потребная. С. 26. 12 Кулаковський П. Чернігово­Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648). Київ: Темпора, 2006. С. 71. 13 [Гумилевский Ф.] Общий обзор Черниговской епархии. С. 164. 14 Там само. Siverian chronicle. 2024. № 1 87 тела і церкви Гліба і Бориса»15. Утім зазначалося, що із 100 волок мринських, 60 володів п. Прушевський. За книгами Чернігівського воєводства 1636 р. Борисоглібському монас­ тирю «за ігуменом домініканским с братіею» належали села Плоске та Кукшин16, а також село Козел (нині смт. Михайло­Коцюбинське)17, с. Киянка та Зайці18. Не виключено, що Борисоглібський домініканський монастир мав й інші володіння. Отже, домініканці були більш­менш забезпечені маєтностями. Першим пріором черні­ гівського домініканського конвенту був у 1627 р. Вацлав Гроловський19, а всього ченців­ домініканців могло бути 2520. Точно невідомо, коли домініканці взялися за відновлення та реконструкцію Борисо­ глібського собору, які, за дослідженнями й висновками Миколи Холостенка, були досить капітальними21. Можливо, його реставрація та перебудова у формах, характерних для ка­ толицьких костелів, відбувалася у кінці 20–30 рр. XVII ст. Перш за все, були відновлені кам’яні склепіння храму, зруйновані, на думку дослідни­ ка, ще під час монголо­татарської навали. Але всі верхні перекриття собору заклали знач­ но нижче первісних. Їх склали із стародавньої, вживаної цегли, ідентичної цеглі з Благові­ щенської церкви (1186 р.) (не збереглася) та із руїн споруди, яка знаходилася неподалеку, вочевидь, ХІІ ст., виходячи із сортаменту цегли та за характером форм, близьких до П’ят­ ницької церкви22. Цегла покладена на розчин доволі поганої якості й більш пізнього по­ ходження23. Під час відновлення склепінь, як вважав Микола Холостенко, були розібрані стародав­ ні закомари, збиті арочні карнизи, влаштований горизонтальний карниз на рівні капітелів колон собору, а також, вочевидь, збиті півколони до рівня землі того часу24. М. Холос­ тенко висловив також припущення, що під час перебудов Борисоглібського собору в кос­ тел усі прибудови, які прилягали до собору, були розібрані (тут, вочевидь, малися на увазі галерея із заходу та каплиця з півдня)25. Північна галерея, на думку Миколи Холостенка, була розібрана ще в ХІІІ ст., під час ремонту після монголо­татарської навали26. Можливо, у цей час капітально перебудували східну частину собору: замість трьох аб­ сид, які існували первісно, споруджена одна велика – гранчастої форми у вигляді трьох граней з вікном у кожній грані, що було характерною рисою пізньоготичних храмів Укра­ їни пер. пол. XVII cт.27 Вочевидь, спорудження великої абсиди у східній частині привело до збільшення площі всього храму. Дослідник Ігор Ігнатенко стверджував, що цю абсиду також побудували із плінфи вто­ ринного використання на вапняно­піщаному розчині28. У той же час М. Остапенко, вико­ ристовуючи матеріали досліджень М. Холостенка, зазначав, що нижні частини стін гран­ частої абсиди були складені із цегли початку XVII ст., підлога її викладена з цегли XVII ст. по битій цеглі ХІІ ст., а престол римсько­католицького типу знаходився непода­ лік від її східної стіни29. До абсиди з півночі та півдня, як свідчать плани XVIII ст. та план Борисоглібського со­ бору пер. пол. ХІХ ст., примикали прямокутні приміщення ризниці й паламарні, які, судя­ чи з їх форми, також могли бути збудованими домініканцями й використовувалися як ті ж самі закристії30 (Іл. 2). Окрім цього, до перебудов католицького часу можна віднести видовжені, стрільчатої форми вікна: три – на південному та два – на північному фасадах собору, притаманні спо­ 15 [Гумилевский Ф.] Общий обзор Черниговской епархии. С. 165. 16 Там само. 17 Кондратьєв І. Монастирське землеволодіння XVII–XVIII ст. на території Любецької околиці. Чернігівські ста- рожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2015. Вип. 2 (5). С. 147. 18 Кулаковський П. Чернігово­Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648). С. 287. 19 Там само. С. 70. 20 [Гумилевский Ф.] Общий обзор Черниговской епархии. С. 164. 21 Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 208. 22 Там само. С. 210. 23 Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Підсумки досліджень Борисоглібського собору у Чернігові (1947–48–49 рр). Національний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. ВХ17876/1 КН­ 5261/32. Арк. 6. 24 Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 189. 25 Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Дослідження Борисоглібського собору 1948 р. Національний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. ВХ17876/1 КН­5261/32. Арк. 50. 26 Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 208. 27 Юрченко С. Перебудова Борисоглібського собору в Чернігові Лазарем Барановичем та її вплив на архітектуру храмів Гетьманщини. Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2015. Вип. 2 (5). С. 106. 28 Ігнатенко І. Споруди Чернігівського Борисоглібського монастиря та їх оборонне призначення. Чернігівські старожитності. Чернігів: Десна Поліграф, 2018. Вип. 2 (5). С. 182. 29 Остапенко М. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. З матеріалів Архітектурної ради Управління в справах архітектури при Раді Міністрів Української РСР. Архітектурні пам’ятки. Київ, 1950. С. 67. 30 Юрченко С. Перебудова Борисоглібського собору в Чернігові Лазарем Барановичем… С. 106. Сіверянський літопис. 2024. № 1 88 рудам готичного стилю, про що свідчить графічне зображення фасаду собору першої по­ ловини ХІХ ст. (Іл. 2). Під час розтесування великих вікон на південному фасаді, над його порталом, були перерубані тягові опори розвантажувальних арок, унаслідок чого все на­ вантаження безпосередньо почало давити на арку портала, що призвело до її деформації31. Вочевидь, було вирішено з метою укріплення порталу його закласти. Імовірно, у цей же час був закладений домініканцями і північний портал собору, як вважав М. Холостенко, цеглою ХІІІ ст. на міцному цем’янковому розчині32. У 1947–1948 рр. у цегляній закладці південного порталу М. Холостенко виявив вісім фрагментів різьблених деталей із вапняка, залитих вапняним розчином із цем’янкою вели­ кої міцності й ретельно розклиненими у кладці фрагментами цегли. Як зазначав дослід­ ник, різблені деталі довелося буквально витягати із суцільної, перетвореної у монумент, закладки отвору. При чому розчин був настільки міцний, що під час вирубування сколю­ вання йшло по цеглі, але ніяк не по розчину33. Дослідник вважав, що віднайдені різьблені фрагменти – це дві капітелі з парними зві­ рами, які увінчували півколони на фасадах Борисоглібського собору34. Вони на цей час були вже збиті, розколоті й використані в якості забутовки цегляної кладки південного порталу Борисоглібського собору. Дослідження показало, що перед тим, як потрапити в закладку, різьблені деталі проле­ жали, вочевидь, деякий час у землі, були забруднені пилом та піском. Про це свідчив і культурний шар, який встиг утворитися за цей час біля порогу порталу35. Південний портал був серйозно ушкоджений під час розтесування домініканцями ве­ ликих вікон. Щоб витягти всі різьблені фрагменти в його закладці, спочатку змушені були укріпити портал. Вибиті частини склепінь порталу відновили, паралельно ним додатково зробили розвантажувальні арки, пробиті великі вікна заклали в нижній частині на висоту 2,0 м36. Після укріплення порталу були витягнуті ще шість різьблених фрагментів. У 1947 р. під час обстеження порогу центрального, західного порталу Борисоглібсько­ го собору на глибині 2,2–2,25 м виявлено ще одного різьбленого каменя із вапняка, розмі­ ром 40х60 см із зображенням крилатого звіра зі зміїним хвостом та птахом (за версією М. Холостенка – кутовий камінь порталу)37. Ще 1860 р. під час розкопу порогу західного порталу храму була також знайдена капі­ тель з плетінкою (т. зв. «чернігівська капітель») і фрагмент півколони від порталу (на сьо­ годнішній день втрачені)38. У 1956 р. під час розкопок у нартексі храму, у засипці зрубної гробниці XVII ст., вияв­ лений фрагмент половини капітелі з гривастим звіром (левом), (голова не знайдена)39. У південній частині трансепта собору знайдені в якості підкладки під лаги підлоги XVII ст. три різьблені фрагменти (при їх складанні вони утворювали кутовий камінь від плиточної капітелі, вочевидь, кутових пілястр собору)40. М. Холостенко вважав, що ці знахідки пов’язані з підлогою та закладками 1627– 1628 рр. собору, коли, як зазначалося вище, були розібрані закомари, зроблений горизон­ тальний карниз до рівня капітелей півколон, а самі півколони збиті до рівня землі того ча­ су. Отже, за версією дослідника, під час перебудов Борисоглібського собору в католиць­ кий костел була розібрана й збита частина первісних конструктивних деталей та декора­ тивне оздоблення храму, при чому різьблені деталі використали в закладці південного порталу та в якості забутовки для підлоги XVII ст. Оскільки віднайдені різьблені деталі не збереглися in situ, то висловлювалися сумніви, чи всі вони походять із Борисоглібського собору, деякі з них могли бути із Благовіщен­ ської церкви або ж Успенського собору Єлецького монастиря, які також мали півколони, що могли завершуватися капітелями41. М. Холостенко зазначав, що виявлення такої вели­ 31 Технічний стан конструкцій Борисоглібського собору в м. Чернігові. 1948 р. Національний архітектурно-іс- торичний заповідник «Чернігів стародавній». Документальний фонд. КН­1193/9 Дф­1009. Арк. 6. 32 Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Дослідження 1947 р. Національний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. ВХ17876/1 КН­5261/32. Арк. 18. 33 Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Дослідження 1947 р. Арк. 21. 34 Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 198, 203. 35 Там само. 36 Там само. 37 Там само. Арк. 16. 38 Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 198. 39 Там само. 40 Там само. 41 Воробьёва Е. Семантика и датировка черниговских капителей. Средневековая Русь. Сб. ст. памяти Н.Н. Воро­ нина. Москва: Наука, 1976. С. 176–178. Siverian chronicle. 2024. № 1 89 кої кількості рельєфних фрагментів під час архітектурно­археологічних досліджень саме в Борисоглібському соборі «навряд чи буде переконливим для будь­кого вважати, що такий великий тягар узялися сюди переносити на таку велику відстань, від якої розташовували­ ся ці храми (Благовіщенський собор та Успенський собор Єлецького монастиря – О.Т.), лише для того, щоб потім кинути їх як баласт біля порогу храму або закласти в муруван­ ня, маючи на місці купу цегли із зруйнованих частин храму»42. Дослідник виявив нижні частини півколон на південному, західному і північному фа­ садах Борисоглібського собору, які були збиті, як він вважав, домініканцями. Коли їх зни­ щували, рівень землі навколо храму уже значно піднявся. Тому залишки півколон він ви­ явив, заклавши розкопи, на глибині приблизно півметра від поверхні землі. На цій глиби­ ні діаметр півколон становив 83–85 см43. М. Холостенко вважав, що, визначаючи діаметр півколон у верхній частині, де вони, імовірно, завершувалися капітелями, треба врахову­ вати їх ентазис, оскільки діаметр колони зменшується знизу догори. До речі, ентазис мала й баня Борисоглібського собору. Тому, зазначав дослідник, можна вважати, що розмір півколон Борисоглібського собору у верхній частині становив 79–80 см. М. Холостенко робить висновок, що віднайдені капітелі більше відповідають Борисоглібському собору, до того ж вони виявлені на місці44. Зазначимо, що розміри капітелі з парними звірами, яка найкраще збереглася, становлять 73х55х44 см, інші капітелі мають значні втрати та ушкодження. Необхідно враховувати й той факт, що під час відбудови Борисоглібського собору до­ мініканцями, зведення нових склепінь та інших ремонтних мурувань, за версією М. Хо­ лостенка, було використано чимало плінфи з розібраних стародавніх споруд; частина плінфи була від розібраної в цей час Благовіщенської церкви45. Тобто не можна повністю відкидати думку про те, що деякі різьблені деталі разом із плінфою могли потрапити із Благовіщенської церкви та використані як забутовка в переробках Борисоглібського со­ бору. Під час досліджень Благовіщенської церкви в 1946–1947 рр. були виявлені біло­ кам’яні різьблені фрагменти із зображенням птаха та орнаменту (за версією Б. Рибакова, який досліджував храм, залишки ківорія в абсиді)46. Дослідник архітектури С. Юрченко, аналізуючи перебудови Борисоглібського собору в часи польського володарювання за графічним зображенням фасаду Борисоглібського со­ бору пер. пол. ХІХ ст., звернув увагу на ще один цікавий елемент просторового розв’язан­ ня – псевдотрансепт, утворений завдяки аттикам, зведеним на поперечній осі головної ба­ ні47 (Іл. 2). На цьому зображенні собору аттик увінчаний пишним бароковим фронтоном. З огляду на те, що подібний за абрисами аттик проглядається на західному фасаді, а також беручи до уваги той факт, що його затуляє восьмигранний тамбур, можна припустити, вважає дослідник, що всі три аттики, розташовані на північному, південному і західному фасадах, вочевидь, могли бути зведеними домініканцями. І про що, припускає С. Юрчен­ ко, свідчить їх спорідненість із архітектурою пізнього ренесансу48. Отже, за версією Миколи Холостенка, наприкінці 20–30­х рр. XVII ст. домініканці провели досить серйозні консерваційно­реставраційні роботи стосовно укріплення важли­ вих конструктивних елементів Борисоглібського собору, а саме зведення нових кам’яних склепінь, що сприяло, вочевидь, надійному збереженню храму в подальші роки. Під час перебудови собору суттєвих змін зазнала ще одна конструктивна східна частина: була споруджена нова велика абсида. Чим була викликана така необхідність? М. Остапенко, ґрунтуючись на дослідженнях М. Холостенка, стверджував, що «на момент збудування гранчастої абсиди (1620–1630 рр.) древніх абсид уже не було, бо тут знайдені рештки двох поховань, що лежали частково під стінами центральної абсиди. На стіні абсиди є дві симетрично вирубані ніші від цих поховань. Поховання були порушені при будівництві абсиди XVII ст. і перебудовах ХІХ ст.»49. Можна припустити, що необхідність у будів­ ництві нової східної частини викликана руйнуванням стародавніх абсид. Замість трьох аб­ сид спорудили одну велику гранчасту, характерну для тогочасних католицьких храмів з облаштуванням у ній католицького престолу, що, як зазначалося вище, збільшило загаль­ ну площу храму. 42 Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Дослідження 1947 р. Арк. 23. 43 Там само. Арк. 2, 24. 44 Там само. Арк. 25. 45 Холостенко Н. Исследование Борисоглебского собора в Чернигове. С. 210. 46 Пам’ятки монументальної архітектури Північного Лівобережжя ХІ–ХІІІ ст. Каталог / Концепція та текст ст. Черненко О., упор., ред. Ярошенко О. Чернігів: SCRIPTORIUM, 2019. С. 9. 47 Юрченко С. Перебудова Борисоглібського собору в Чернігові Лазарем Барановичем… С. 106. 48 Там само. С. 107. 49 Остапенко М. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові… С. 69. Сіверянський літопис. 2024. № 1 90 Отже, були здійснені перебудови не лише конструктивних частин Борисоглібського собору, але відбулася зміна їх форм у стилі, властивій західноєвропейській архітектурі то­ го часу, при цьому знищено зовнішні деталі та оздоблення фасадів, притаманні архітекту­ рі часів Київської Русі. Собор набув вигляду близького до католицьких костелів. Звертає на себе увагу, що під час відновлення кам’яних склепінь собору була викорис­ тана плінфа із храмів, споруд Чернігова домонгольського часу. Мабуть, у цей час доміні­ канці не встигли організувати цегельні, які могли б виробляти нову цеглу. У той же час ві­ домо, що король Сигизмунд ІІІ дозволив збудувати 10 міських цегелень для кам’яного бу­ дівництва50. Відомо, що у другій половині XVII ст. у с. Козел, яке належало домініканцям, була цегельня. Чернігівський архієпископ Антоній Стаховський зазначав, що архієпископ Чернігівський Лазар Баранович «многократное прилежное прошение бывшего тогды игу­ мена Троицкого Лаврентия Крщоновича позволил был владети оным Козлом для вспомо­ жения строящейся тогда Троицкой церкви коштом Барановичовским для привозу кирпича и для воски дров на обжог к печам кирпичным»51. Домініканці могли врешті­решт налаго­ дити там виробництво цегли, оскільки існують свідчення, наведені вище, про використан­ ня, вірогідно, у їхніх перебудовах і цегли XVII ст. Стосовно розбудови території монастиря, то на сьогодні відсутня достовірна інформа­ ція про облаштування домініканцями чернечої обителі, хоча деякі дослідники помилково приписували будівництво кам’яних келій, або ж будинку настоятеля католиками52. Єпис­ коп Лазар Баранович у 1661 р. стверджував, що в Чернігові «не мав де і голову прихили­ ти». Він клопотався про покупку дворового місця для єпископа в Чернігові (за тисячу зо­ лотих) і ремонт Борисоглібського собору, про книги, ризи, сосуди, панікадила та ікони, серед них – і ікони святих страстотерпців Бориса і Гліба53. Лазар Баранович, вочевидь, планував обрати Борисоглібський монастир єпископською резиденцією, але свідчив, що він на той час був не облаштованим. П. Кулаковський висловив припущення, що Борисоглібський собор, перероблений у костел, міг бути місцем, де відбувалися депутатські сеймики чернігівської шляхти54. Вони мали проходити в Чернігові щороку в перший понеділок після народження Діви Марії55. З огляду на це, І. Ігнатенко зазначав, що Борисоглібський собор, який став костелом, дістав ім’я Діви Марії56. Вочевидь, під час перебування Борисоглібського собору у віданні католицьких ченців, храм почали використовувати як місце поховання світської шляхти, можливо, ктиторів, а також духовенства. Практика таких поховань була широко розповсюджена в пер. пол. XVII ст. як у православних, так і у католиків, поховання в останніх зафіксовані і у вівтар­ ній частині храму57. Під час архітектурно­археологічного дослідження Борисоглібського собору у 1948 р. був виявлений досить великий склеп у межах стародавньої центральної абсиди, ближче до південної стіни, його побудовою знищено престол ХІІ ст. (Іл. 3). Склеп складений з ужи­ ваної раніше цегли як стародавньої, так і XVII ст. на глиняному розчині. Усередині скле­ пу знайдено троє дорослих і двоє дитячих поховань поганої збереженості: кості скелетів розклалися, дошки гробів та інвентар також майже повністю згнили. Найкраще зберегло­ ся поховання дівчинки 3–4 років, яке стояло в гробу дорослого поховання біля північної сторони склепу: частини шовкової коричневої сукні й шкіряні туфельки на підборах з нього разом із залишками взуття дорослого, залишками шитва каптана з ґудзиками, зраз­ ками дерева гроба передали до Чернігівського державного історичного музею58. У склепі були поховані світські особи, можливо, сім’я шляхтичів­ктиторів, жертводавців Борисо­ глібського собору, які удостоїлися честі бути похованими у вівтарній – престижній, са­ кральній частині храму (Іл. 4). 50 Чернігів магдебурзький: зб. законодавчих та публічно­правових актів XVII – пер. пол. XVIII ст. / Упор., вст. ст. і покажчики Доманова Г., Коваленко О., Мицик Ю. Чернігів: Десна Поліграф, 2023. С. 40. 51 Мицик Ю. З нових джерел до історії церковного землеволодіння на Чернігівщині ХVІІ–ХVІІІ ст. Сіверянський літопис. 1997. № 1–2. С. 113. 52 Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. Киев, 1851. С. 265; Говденко М. Чернігівський колегіум. Архітектурна спадщина України. Київ: НДІТІАМ; Головкиївархітектура, 2002. Вип. 5. С. 160. 53 Макарий (Булгаков), митрополит. История Руcской Церкви. Москва, 1996. Кн. 7. Т. 12. С. 563–564. 54 Кулаковський П. Чернігово­Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648). С. 147. 55 Там само. С. 149. 56 Ігнатенко І. Споруди Чернігівського Борисоглібського монастиря… С. 179. 57 Кулаковський П. Острозькі храми як місця поховання князів і шляхти у пер. пол. XVII ст. Наукові записки. Се- рія «Історичне релігієзнавство». Острог: Вид­во НаУОА, 2011. Вип. 5. С. 122–133. 58 Архів М. Холостенка. Борисоглібський собор в м. Чернігові. Дослідження Борисоглібського собору 1948 р. Національний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. ВХ17876/1 КН­5261/32. Арк. 55–57. Siverian chronicle. 2024. № 1 91 Дослідження Борисоглібського собору засвідчило наявність поховань, датованих XVII–XVIIІ ст., по всій площині собору (Іл. 3). Поховання були поганої збереженості, ін­ ші не відкривалися та не досліджувалися. У нартексі виявлено гробницю­зруб, довжиною 2,25 м, висотою 75 см, яка була виготовлена із тесаних дерев’яних дощок шириною 20 см. Окрім черепа, інших кісток скелета поряд не було. На поверхні бруса, яким була перекри­ та гробниця, знайдена монета «солід», яка в цей час була в обігу в Речі Посполитій та в Україні59. М. Холостенко повідомляв цікавий факт, що навколо Борисоглібського собору в куль­ турному шарі, який відповідав 1620–1630 рр. — часу перебудови його у костел, були ви­ явлені залишки посуду поч. XVII ст., польські друкарські шрифти та орел (від друкар­ ського набору), фрагменти скляного посуду, кахлів60. Можливо, польські шрифти належа­ ли друкарні Лазаря Барановича, переведеної 1679 р. до Чернігова? Відомо, що в середині 1670­х рр. був придбаний польський шифр для цієї друкарні61. Отже, у 1618–1648 рр., під час перебування Чернігово­Сіверщини у складі Речі Поспо­ литої, стародавній Борисоглібський собор, який, вочевидь, постраждав через тривалі вій­ ни між Річчю Посполитою та Московською державою, був відбудований. Борисогліб­ ський собор із монастирем забезпечили земельними угіддями, польський король Сигиз­ мунд ІІІ дозволив збудувати міські цегельні для кам’яного будівництва, що дало можли­ вість ченцям Домініканського ордену приступити до капітальної реставрації собору. Насамперед, були зведені нові кам’яні склепіння храму, які існують до сих пір, та одна велика абсида, замість зруйнованих трьох первісних, що могло забезпечити Борисогліб­ ському собору більш надійну збереженість. Для відбудови Борисоглібського собору, імо­ вірно, були використані будівельні матеріали з інших кам’яних храмів часів Київської Ру­ сі, зокрема Благовіщенського собору ХІІ ст., що могло прискорити руйнацію останнього. Окрім зміцнення та перебудови важливих конструктивних елементів Борисоглібського собору, відбулися зміни і в декоративних елементах та конструктивних деталях в оздоб­ ленні фасадів храму у формах, характерних для барокових католицьких костелів. Собор міг бути місцем, де проводилися депутатські сеймики, став усипальнею для меценатів – шляхти та духовних осіб. Іл. 1. Борисоглібський собор у Чернігові. ХІІ ст. Реставрація М.В. Холостенка, 40–50-ті роки ХХ ст. 59 Холостенко М. Щоденник. Борисоглібський собор. Жовтень 1956 р. Національний заповідник «Софія Київ- ська». Документальний фонд. Інв. № КН­5261/33. Арк. 37. 60 Архів М. Холостенка. Щоденник розкопок Борисоглібського собору в м. Чернігові. 1848–1950 рр. Національ- ний заповідник «Софія Київська». Документальний фонд. Інв. № КН­5261/32. Арк. 4. 61 Письма Преосвященного Лазаря Барановича с примечаниями. Изд. 2. Чернигов, 1865. С. 203–204. Сіверянський літопис. 2024. № 1 92 Іл. 2. План і фасад Борисоглібського собору. Кресленики першої половини ХІХ ст. Siverian chronicle. 2024. № 1 93 Іл. 3. Схема розміщення поховань у Борисоглібському соборі за дослідженнями М.В. Холостенка. Сіверянський літопис. 2024. № 1 94 Іл. 4. Напис на склепіннях хор Борисоглібського собору XVII ст. References Bondar, O. (2018). Chernihiv ta yoho fortetsia u XVI st. [Chernihiv and its footrest in the 16th c.]. Chernihivski starozhytnostі – Chernihiv antiquities, 5, P. 152–160. Chernihiv, Ukraine. Domanova, H., Kovalenko, O., Mytsyk, Yu. (2023). Chernihiv mahdeburzkyi: zbirnyk zakonodav­ chykh ta publichno­pravovykh aktiv XVII – per. pol. XVIII st. [Chernihiv of Magdeburg: a collection of legislative and public legal acts of the XVII – the first half of the XVIII c.]. Chernihiv, Ukraine. Hovdenko, M. (2002). Chernihivskyi kolehium [Chernihiv collegium]. Arkhitekturna spadshchyna Ukrainy – Architectural heritage of Ukraine, 5, P. 153–169. Kyiv, Ukraine. Hruneveh, M. (2013) Dukhovnyk Marynі Mnyshek. Zapysky o torhovoi poezdke v Moskvu v 1584– 1585 hh. [Marina Mnishekʼs confessor. Notes on a trade trip to Moscow in 1584–1585]. Moscow, Russia. Ihnatenko, I. (2015). Sporudy Chernihivskoho Borysohlibskoho monastyria ta yikh oboronne pryzna­ chennia [Buildings of the Chernihiv Borysoglib cathedral and their defensive purpose]. Chernihivski staro- zhytnosti – Chernihiv antiquities, 2, P. 175–196. Chernihiv, Ukraine. Kondratiev, I. (2015). Monastyrske zemlevolodinnia XVII–XVIII st. na terytorii Liubetskoi okolytsi [Monastic land tenure on the territory of the Lubec region in the 17th–18th c.]. Chernihivski starozhytnosti – Chernihiv antiquities, 2, P. 147–150. Chernihiv, Ukraine. Kulakovskyi, P. (2006). Chernihovo­Sivershchyna u skladi Rechi Pospolytoi (1618–1648) [Chernihiv­ Sivershchyna as part of the Commonwealth (1618–1648)]. Kyiv, Ukraine. Kulakovskyi, P. (2011). Ostrozki khramy yak mistsia pokhovannia kniaziv i shliakhty u per. pol. XVII st. [Ostroh churches as burial places for princes and gentry in the first half of the 17th c.]. Naukovi zapysky. Seriia «Istorychne relihiieznavstvo» – Scientific notes. Series «Historical religious studies», 5, P. 122–133. Ostroh, Ukraine. Mytsyk, Yu. (1997). Z novykh dzherel do istorii tserkovnoho zemlevolodinnia na Chernihivshchyni XVII–XVIII st. [From new sources to the history of church land tenure in the Chernihiv region in the 17th– 18th c.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1–2, P. 100–116. Chernihiv, Ukraine. Chernenko, O., Yaroshenko, O. (Ed.). (2019). Pamiatky monumentalnoi arkhitektury Pivnichnoho Li­ voberezhzhia XI–XIII st. [Sights of monumental architecture of the Northern Left Bank of the 11th–13th c.]. Chernihiv, Ukraine. Yurchenko, S. (2015). Perebudova Borysohlibskoho soboru v Chernihovi Lazarem Baranovychem ta yii vplyv na arkhitekturu khramiv Hetmanshchyny [Reconstruction of Borysoglib cathedral in Chernihiv by Lazar Baranovych and its influence on the architecture of Hetmanate churches]. Chernihivski starozhytnos- ti – Chernihiv antiquities, 2 (5), Р. 105–113. Chernihiv, Ukraine. Травкіна Ольга Іванівна – кандидат історичних наук, завідувачка відділу музейної та науково­фондової діяльності Національного архітектурно­історичного заповідника «Чернігів стародавній» (вул. Преображенська, 1, м. Чернігів, Україна, 14000). Travkina Olha – the candidate of historical sciences, the manager of the department of mu­ seum, scientific and fund activity of «Ancient Chernihiv» National historical and architectural reserve, (1 Preobrazhenska Str., Chernihiv, Ukraine, 14000). E­mail: travkinaoi@ukr.net Siverian chronicle. 2024. № 1 95 BORISOGLIB CATHEDRAL OF CHERNIHIV IN 1618-1648 (to the 900th anniversary of the Borisoglib Cathedral) The purpose of the article is to cover the history of the Borisoglib cathedral of the early 12th c. of Chernihiv in 1618–1648, when Chernihiv-Sivershchyna was part of the Polish-Lithuanian Commonwealth. Scientific novelty. Applying a comprehensive approach with the use of written sources and results of architectural and archeological studies of the Borisoglib cathedral, the restructuring of the ancient temple in the first half of the 17th c. and its functional use are analyzed. Conclusions. Monks of the Dominican Order, to which the cathedral was transferred, carried out work on the strengthening of its structural elements: new stone vaults of the temple and a large granular apse were erected, which could provide the Borisoglib cathedral with more reliable preservation. There were also changes in the decorative elements and structural details in the decoration of the facades of the ca- thedral in the forms characteristic of Baroque Catholic churches. The cathedral could be the place where the deputies were held, it became an embarrassment for patrons – nobility and clergy. Key words: Borisoglib cathedral, Dominican monks, restoration, reconstruction. Дата подання: 3 листопада 2023 р. Дата затвердження до друку: 29 січня 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Травкіна, О. Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900­річчя Борисогліб­ ського собору). Сіверянський літопис. 2024. № 1 С. 85–95. DOI: 10.58407/litopis.240110. Цитування за стандартом APA Travkina, O. (2024). Borysohlibskyi sobor m. Chernihova u 1618­1648 rr. (do 900­richchia Borysohlibskoho soboru) [Borisoglib cathedral of Chernihiv in 1618–1648 (to the 900th anniversary of the Borisoglib cathedral)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, Р. 85–95. DOI: 10.58407/lito­ pis.240110.

Схожі ресурси