"Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі
Стаття присвячена генезі Запорозької Січі, від з’ясування якої значною мірою залежить підхід до висвітлення історії запорозького козацтва. Вона привертала увагу не однієї генерації вчених, породжуючи якнайширший спектр думок. Хронологічні межі, в яких дослідники визначали початок Січі, досить знач...
Збережено в:
Дата: | 2024 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
Назва видання: | Сiверянський літопис |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199838 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | "Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі / В. Щербак // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 29-35. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-199838 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-1998382024-11-02T20:30:20Z "Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі Щербак, В. У глиб віків Стаття присвячена генезі Запорозької Січі, від з’ясування якої значною мірою залежить підхід до висвітлення історії запорозького козацтва. Вона привертала увагу не однієї генерації вчених, породжуючи якнайширший спектр думок. Хронологічні межі, в яких дослідники визначали початок Січі, досить значні: крайні погляди на цю подію розділені між собою більше ніж століттям. Мета публікації: спростування стереотипу вітчизняної історії про «городок» князя Дмитра Вишневецького як першої Запорозької Січі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, наукової об’єктивності, діалектичного підходу до аналізу історичних явищ. Висновки. Виникнення козацького осередку на південному прикордонні було зумовлене зростанням його чисельності й необхідністю захисту українських земель від татарської експансії. У писемних джерелах не виявлено жодних прямих свідчень щодо функціонування Січі в 50-х рр. XVI ст., фіксується лише наявність на Запорожжі «городка» або ж «замку». Звідси сумнівною видається ідея ототожнення «городка» Дмитра Вишневецького з так званою «Хортицькою Січчю». Водночас представник аристократичної родини доклав багато зусиль задля оборони українських земель, чим сприяв консолідації козацької людності. Саме в цьому полягає визначна роль князя-лицаря Дмитра Вишневецького у вітчизняній історії. А збудований ним замок на Кічкаському мисі Дніпра, зафіксований у джерелах також о. Малою Хортицею, став своєрідним прототипом укріплення запорозької громади, яке, утвердившись на острові Томаківка у 80-х рр. ХVІ ст., дістало назву Запорозької Січі. The article is devoted to the genesis of the Zaporozhian Sich, on the clarification of which the approach to the coverage of the history of the Zaporozhian Cossacks largely depends. It has attracted the attention of more than one generation of scholars, generating a wide range of opinions. The chronological boundaries within which researchers defined the beginning of the Sich are quite significant: extreme views on this event are separated by more than a century. The purpose of the article is to refute the stereotype of national history about the «fortress» of Prince Dmytro Vyshnevetskyi as the first Zaporozhian Sich. The research methodology is based on the principles of historicism, scientific objectivity, and a dialectical approach to the analysis of historical phenomena. Conclusions. The emergence of the Cossack center on the southern border was due to the growth of its numbers and the need to protect Ukrainian lands from Tatar expansion. No direct evidence of the functioning of the Sich in the 50s of the 16th c. has been found in written sources, only the presence of a «fortress» or «castle» in Zaporizhzhia is recorded. Hence, the idea of identifying Dmytro Vyshnevetskyі «fortress» with the so-called Khortytska Sich seems doubtful. At the same time, the representative of an aristocratic family made great efforts to defend Ukrainian lands, thus contributing to the consolidation of the Cossack population. This is the outstanding role of prince-knight Dmytro Vyshnevetskyi in national history. And the castle he built on the Kichka cape of the Dnipro river, also recorded in the sources on the island of Mala Khortytsia, became a kind of prototype of the fortification of the Zaporozhian community, which, having established itself on the island of Tomakivka in the 80s of the 16th c., was called the Zaporozhian Sich. 2024 Article "Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі / В. Щербак // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 29-35. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240203 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199838 94(477)«16/20»:355.1 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
У глиб віків У глиб віків |
spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Щербак, В. "Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі Сiверянський літопис |
description |
Стаття присвячена генезі Запорозької Січі, від з’ясування якої значною мірою залежить підхід
до висвітлення історії запорозького козацтва. Вона привертала увагу не однієї генерації вчених, породжуючи якнайширший спектр думок. Хронологічні межі, в яких дослідники визначали початок
Січі, досить значні: крайні погляди на цю подію розділені між собою більше ніж століттям. Мета
публікації: спростування стереотипу вітчизняної історії про «городок» князя Дмитра Вишневецького як першої Запорозької Січі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму,
наукової об’єктивності, діалектичного підходу до аналізу історичних явищ.
Висновки. Виникнення козацького осередку на південному прикордонні було зумовлене зростанням його чисельності й необхідністю захисту українських земель від татарської експансії. У писемних джерелах не виявлено жодних прямих свідчень щодо функціонування Січі в 50-х рр. XVI ст.,
фіксується лише наявність на Запорожжі «городка» або ж «замку». Звідси сумнівною видається
ідея ототожнення «городка» Дмитра Вишневецького з так званою «Хортицькою Січчю». Водночас представник аристократичної родини доклав багато зусиль задля оборони українських земель,
чим сприяв консолідації козацької людності. Саме в цьому полягає визначна роль князя-лицаря
Дмитра Вишневецького у вітчизняній історії. А збудований ним замок на Кічкаському мисі Дніпра,
зафіксований у джерелах також о. Малою Хортицею, став своєрідним прототипом укріплення запорозької громади, яке, утвердившись на острові Томаківка у 80-х рр. ХVІ ст., дістало назву Запорозької Січі. |
format |
Article |
author |
Щербак, В. |
author_facet |
Щербак, В. |
author_sort |
Щербак, В. |
title |
"Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі |
title_short |
"Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі |
title_full |
"Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі |
title_fullStr |
"Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі |
title_full_unstemmed |
"Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі |
title_sort |
"городок" князя дмитра вишневецького на запорожжі |
publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
publishDate |
2024 |
topic_facet |
У глиб віків |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199838 |
citation_txt |
"Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі / В. Щербак // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 29-35. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
series |
Сiверянський літопис |
work_keys_str_mv |
AT ŝerbakv gorodokknâzâdmitravišnevecʹkogonazaporožží |
first_indexed |
2024-11-10T19:06:35Z |
last_indexed |
2024-11-10T19:06:35Z |
_version_ |
1815363553417232384 |
fulltext |
Siverian chronicle. 2024. № 2
29
УДК 94(477)«16/20»:355.1
Віталій Щербак
•
«ГОРОДОК» КНЯЗЯ ДМИТРА ВИШНЕВЕЦЬКОГО НА ЗАПОРОЖЖІ
DOI: 10.58407/litopis.240203
© В. Щербак, 2024. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000000180255684
Стаття присвячена генезі Запорозької Січі, від з’ясування якої значною мірою залежить підхід
до висвітлення історії запорозького козацтва. Вона привертала увагу не однієї генерації вчених, по-
роджуючи якнайширший спектр думок. Хронологічні межі, в яких дослідники визначали початок
Січі, досить значні: крайні погляди на цю подію розділені між собою більше ніж століттям. Мета
публікації: спростування стереотипу вітчизняної історії про «городок» князя Дмитра Вишневець-
кого як першої Запорозької Січі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму,
наукової об’єктивності, діалектичного підходу до аналізу історичних явищ.
Висновки. Виникнення козацького осередку на південному прикордонні було зумовлене зростан-
ням його чисельності й необхідністю захисту українських земель від татарської експансії. У пи-
семних джерелах не виявлено жодних прямих свідчень щодо функціонування Січі в 50-х рр. XVI ст.,
фіксується лише наявність на Запорожжі «городка» або ж «замку». Звідси сумнівною видається
ідея ототожнення «городка» Дмитра Вишневецького з так званою «Хортицькою Січчю». Водно-
час представник аристократичної родини доклав багато зусиль задля оборони українських земель,
чим сприяв консолідації козацької людності. Саме в цьому полягає визначна роль князя-лицаря
Дмитра Вишневецького у вітчизняній історії. А збудований ним замок на Кічкаському мисі Дніпра,
зафіксований у джерелах також о. Малою Хортицею, став своєрідним прототипом укріплення за-
порозької громади, яке, утвердившись на острові Томаківка у 80-х рр. ХVІ ст., дістало назву Запо-
розької Січі.
Ключові слова: Запорозька Січ, замок, фортеця, Дмитро Вишневецький, козаки, запорожці.
Потужним імпульсом консолідації українського козацтва, формування його самосвідо
мості та утвердження організаційної структури стала Запорозька Січ. З різних причин змі
нювалося місце розташування козацької твердині, водночас запорозька громада витвори
ла унікальну форму самоврядування, ґрунтовану на демократичних цінностях, яка під
тверджувала свою ефективність упродовж трьох століть. Її історія привертала увагу не од
нієї генерації вчених, породжуючи якнайширший спектр думок. Зокрема, щодо правомір
ності ототожнення першої Січі з «городком» князя Д. Вишневецького на Запорожжі. Не
зважаючи на нові наукові відкриття, ця дилема через відсутність достатніх документаль
них свідчень і сьогодні залишається дискусійною, що зумовило продовження життя версії
про так звану «Хортицьку Січ». Разом із тим від її вирішення значною мірою залежить
підхід до висвітлення генези запорозького козацтва.
Історики доклали немало зусиль до пошуків документальних матеріалів про організа
цію Січі за дніпровськими порогами, проте результати виявилися маловтішними, відпо
відно й висновки відзначаються розмаїтістю. Причому хронологічні межі, в яких дослід
ники визначали її початок, досить значні: крайні погляди на цю подію розділені між со
бою більше ніж століттям. Уже Д. БантишКаменський у праці «История Малой России»,
не вказуючи на рік заснування, назвав укріплення, зведене Д. Вишневецьким на о. Хорти
ця, фортецею1. У вступі до книги, присвяченій гетьману Б. Хмельницькому, М. Костома
ров охарактеризував фортецю на Хортиці 50х рр. ХVІ ст. як перший козацький осередок
на Запорожжі, покликаючись на грамоту польського короля та великого князя литовсько
го Сигізмунда ІІ Августа (1548–1572) Д. Вишневецькому2. Згодом ця теза спонукала роз
ширення наукових пошуків і зумовила появу різноманітних версій, у тому числі й істо
ричного стереотипу про «Хортицьку Січ». Так, І. Каманін, заперечуючи заснування Січі
Вишневецьким, визначав зародження осередку запорозької громади кінцем ХV ст., коли
1 БантышКаменский Д. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства.
Київ: Час, 1993. С. 75.
2 Костомаров Н. Богдан Хмельницкий. Исторические монографии и исследования. СанктПетербург, 1904. Кн. 4.
Т. 9–11. С. 17.
Сіверянський літопис. 2024. № 2
30
Дніпровий низ з островами Мала і Велика Хортиця.
на південному прикордонні усталюються місця постійного перебування козаків3. Проти
лежного погляду дотримувався його сучасник Л. Падалка, доводячи у спеціальній статті
про витоки Січі, що вона постала лише в середині ХVІІ ст.4 На думку дослідника, усі по
передні козацькі стоянки на Запорожжі слід називати «кошами», які не потребували спе
ціальних укріплень. Визнаним репрезентантом низового лицарства, за М. Грушевським,
Запорозька Січ стала у 80х рр. ХVІ ст. При цьому вчений слушно зауважував: «Се не
могло стати ся так від разу і розвій Січи супроти сього треба класти на передні десятиліт
тя – семе і восьме, слідом по заложенню Хортицького замку і діяльності Вишневецько
3 Каманин И. К вопросу о козачестве до Богдана Хмельницкого. Чтения Императорского общества Нестора
Летописца. Киев, 1894. Кн. 8. Отд. 2. С. 72.
4 Падалка Л. По вопросу о существовании Запорожской Сечи в первые времена запорожского казачества. Киев-
ская старина. 1894. № 6. С. 457–458.
Siverian chronicle. 2024. № 2
31
го»5. Д. Яворницький в «Історії запорозьких козаків» не вдавався до деталізації питання, а
лише припускав, що початки організації на Запорожжі можна пов’язувати із появою серед
козаків спільного провідника князя Д. Вишневецького, який зробив спробу об’єднати їх
задля спільної мети – боротьби з мусульманами, і поклав початок творення осередку, що
став прототипом Січі6. Підтвердження цієї тези міститься в його описі запорозької воль
ниці 60х рр. ХVІ ст., в якому вчений зазначив, що в цей час на Низу «не було ще ні Січі,
ні особливого товариства»7.
У радянську епоху, коли ця тематика в історіографії не толерувалася, В. Голобуцький
появу Січі за дніпровськими порогами визначав 30–50ми рр. ХVІ ст.8, а К. Гуслистий та
О. Апанович – 1554–1555 рр. на о. Мала Хортиця9. Натомість у добу незалежності значну
увагу створенню козацького осередку на Запорожжі приділив А. Сокульський. Він зазна
чив, що з об’єднанням Д. Вишневецьким козаківуходників «постала перша протосіч за
Дніпровими порогами, що продовжувалася у наступних ранніх січах – Томаківській, Ба
завлуцькій, Микитинській»10. Ця теза знайшла розвиток у колективних працях «Історія
українського козацтва»11 та «Історія Запорозької Січі»12. Водночас термін «Хортицька
Січ», вочевидь, з поваги до авторитетних попередників, продовжує існувати в історичній
літературі без жодних покликань на джерела13, і навіть сьогодні фігурує в шкільних під
ручниках з історії України.
Метою розвідки є спростування стереотипу вітчизняної історії про «городок» князя
Д. Вишневецького як першої Запорозької Січі.
Серед найважливіших причин виникнення Запорозької Січі слід насамперед зазначити
внутрішню потребу козацтва у своїй організації у зв’язку зі зростанням його чисельності
на середину ХVІ ст. З іншого боку, заснування центру козацької вольниці зумовлювалося
необхідністю захисту українських земель від татарської агресії, що зростала. Тривале пе
ребування козаків далеко від волостей стимулювало процес об’єднання в згуртовані заго
ни на чолі з досвідченим отаманом. Вони будували укріплені городки й невеликі січі, пе
ребуваючи в яких, можна було відбивати напади татар. Формування козацької громади в
умовах безпосередніх контактів з кочівниками вплинуло на її військову організацію, яс
краво проявилося навіть у мові та зовнішньому вигляді запорожців14.
Розширення козацьких промислів супроводжувалося появою на уходах тимчасових
сторожових постів або ж засік для перебування під захистом від нападів ординців і надій
ного зберігання здобичі. Очевидно, вони вже існували впродовж першої половини
ХVІ ст., оскільки в описі Черкаського замку 1552 р. досить чітко вказували межі уходів.
До них, зокрема, належали уходи по Дніпру, Ворсклі, Орілі, Тясмину, обох Інгулах та на
Самарі15. Козакиуходники, як правило, промишляли на певній території й були добре
обізнані з її особливостями. З іншого боку, частина їх через посилення контролю замкової
влади та збільшення старостинських поборів не поверталася на волості й залишалася на
постійне проживання в уходах, про що красномовно свідчать записи державних люстра
торів. Очевидно, для забезпечення постійних прибутків адміністрація прикордонних ста
рост не дозволяла будівництва сторожових постів у південних степах. Зокрема, про забо
рону зведення «городців» для черкащан по Дніпру, Орелі і обох Тясминах ішлося в судо
вому рішенні короля Сигізмунда І (1506–1548) від 6 травня 1546 р. з приводу позову мі
щан на старосту Оникія Горностая. Однак, зі зростанням чисельності козацтва на Дніпрі
та його притоках аж до кордону з Кримським ханством, з’являлися нові «городки», які
створювали цілу мережу укріплених осередків.
Віддаленість від волості визначала своєрідну сферу життя та діяльності запорозького
козацтва. Потреба у хлібі та продукції ремісничого виробництва зумовлювала пошук аде
кватного товару для обміну. Тому козакуючі часто вдавалися до походів за здобиччю на
татарські улуси. Захоплені коні та вівці згодом продавалися на волості. Здобуття так зва
5 Грушевський М. Історія УкраїниРуси. Київ: Наукова думка, 1995. Т. 7. С. 139–140.
6 Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. Київ: Наукова думка, 1990. Т. 2. С. 19.
7 Там само. С. 27.
8 Голобуцький В. Запорозьке козацтво. Київ: Вища школа, 1994. С. 124.
9 Гуслистий К., Апанович О. Запорозька Січ та її прогресивна роль в історії українського народу. Київ: Держпо
літвидав, 1954. С. 11.
10 Сокульський А. Козацька Хортиця. Історикокультурне значення в процесі виникнення і становлення запо
розького козацтва. Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2008. С. 341.
11 Історія українського козацтва. Нариси у двох томах / Ред. кол.: Смолій В. (відп. ред.), Бачинська О., Гурбик А.,
Гуржій О. Київ: Вид. дім «КМ Академія», 2003. Т. 1. С. 532–536.
12 Історія Запорозької Січі / Ред. кол.: Смолій В. (відп. ред.), Чухліб Т., Щербак В. Київ: Арій, 2023. С. 10–20.
13 Сергійчук В. Іменем Війська Запорозького. Kиїв: Україна, 1991. С. 18–20; Мицик Ю., Плохій С. Як козаки
Україну боронили. Kиїв: Кліо, 2018. С. 44.
14 Щербак В. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV – середина XVII ст. Київ:
Вид. дім «КМ Академія», 2006. С. 50.
15 Описание Черкасского замка 1552 года. Архив Юго-Западной России. Киев, 1886. Ч. 7. Т. 1. С. 84.
Сіверянський літопис. 2024. № 2
32
ного «козацького хліба» супроводжувалося також звільненням з неволі співвітчизників.
Своїми сміливими діями козаки стримували турецькотатарську експансію в Україну.
Водночас південноукраїнські старости, виконуючи прикордонну службу, переймали прак
тику козаків, залучаючи їх до спільних походів.
Вищенаведені міркування прямо стосуються генези Запорозької Січі як осередку ко
зацької вольниці.
Ідея створення твердині на південних рубежах виникає, очевидно, у 20–30х рр.
ХVІ ст. у зв’язку зі спробами литовського уряду прийняти козаків на державну службу.
Проте через брак коштів реалізувати її вдалося лише згодом князю Д. Вишневецькому,
чий особистий штандарт із срібним хрестом, золотим півмісяцем та зіркою на малиново
му полі передавався в майбутньому на знамена дніпровської вольниці. Важливою підой
мою втілення в життя його плану стали розвій козаччини на південному порубіжжі та ор
ганічна потреба єднання зусиль перед татарською загрозою.
Як наслідок стала поява на Запорожжі в 50х рр. фортеці Д. Вишневецького. Найдавні
ше документальне свідчення про неї міститься в тогочасному літописі Ф. Норматського.
Зокрема, ідеться про зведення замку для перебування в ньому «немалого почту» козаків16.
Водночас місцем його локації у джерелах фігурує Кічкаський мис на правому березі Дніп
ра, який давав змогу здійснювати повний контроль за татарською переправою. Достовір
ним є той факт, що під час великих весняних повеней мис перетворювався на острів17.
Звідси виникла певна термінологічна розбіжність в окремих твердженнях дослідників, ко
ли під Хортицею розуміється, як правило, о. Велика Хортиця, де існує надзвичайно багато
залишків матеріальної культури козацтва. Хоча вже Л. Падалка дав чітке пояснення щодо
існування двох островів зі схожою назвою – Велика Хортиця й Мала Хортиця – та вказав
на їхнє географічне розташування18.
Усебічне дослідження ландшафту цього регіону Дніпра на основі архівних і картогра
фічних матеріалів щодо можливої локалізації фортеці Вишневецького провів В. Фомен
ко19. Він покликається на щоденник посла німецького імператора Рудольфа ІІ Габсбурга
(1576–1612) до козаків (1594), в якому Еріх Лясота по дорозі на Січ пише про Кічкас, а,
повертаючись, цей же географічний об’єкт називає о. Мала Хортиця (там стояв замок,
збудований Вишневецьким років тридцять тому й згодом зруйнований турками і татара
ми)20. Відповідно дослідник ставить між ними знак рівності, зробивши логічний висновок,
що «окоп Вишневецького міг бути тільки на Кічкаському мисі»21. Це твердження видаєть
ся цілком прийнятним, зважаючи на практику зведення аналогічних укріплень на Запо
рожжі в майбутньому.
Інше питання – архітектурний стиль замку. Можна послатися на тогочасні європейські
аналоги і взяти за основу поширену старонідерландську систему фортифікації, а саме зве
дення чотирикутного замку з виступаючими бастіонами. За таким принципом у 1635 р.
постала Кодацька фортеця біля першого дніпровського порогу22. Водночас сумнівним ви
глядає реалізація такого проєкту на далекому прикордонні Великого князівства Литов
ського в середині XVI ст. без належної державної підтримки. Очевидно, замок був спо
руджений не спеціалістами градобудівниками, а служебниками Вишневецького та козака
ми із дерева й укріплювався зовні високими валами, які згодом через бурхливі повені зми
ла дніпровська вода, що навіть залишків фундаментів віднайти не вдалося.
Достеменні свідчення про призначення замку на Запорожжі подає грамота Сигізмун
да ІІ Августа Д. Вишневецькому (1557). У ній король висловлював подяку за будівництво
фортеці, стійкість і мужність під час оборони від перекопських татар, обіцяв у майбутньо
му не забувати подвигів князя: «А що стосується збудованого тобою замку і виявленої
нам послуги, то така послуга приємна нам, бо ти влаштував замок для нас, господаря, у
потрібному місці, і саме такий замок міг би надійно стримати лихих людей, шкідників, і
забезпечити панства наші. Та щоб зміцнити той замок людьми й бойовими засобами, як
ти писав нам про це, то без особистого твого приїзду до нас ми тепер не маємо ґрунтов
них підстав виконати це, хоч виводити тебе з замку на цей час також не годиться з огляду
на звістку від тебе і з інших країн про намір великого московського князя збудувати зам
16 Летописец Норматского. Временник Московского общества истории и древностей российских. Москва, 1850.
Кн. 5. С. 103.
17 Ляскоронский В. Гильом Левассер де Боплан и его историкогеографические труды относительно южной Рос
сии: І. Описание Украины. II. Карты Украины. Киев, 1901. С. 14.
18 Падалка Л. По вопросу о существовании Запорожской Сечи… № 5. С. 260–263.
19 Фоменко В. Кічкаська переправа і городок на Малій Хортиці. Історичні джерела та їх використання. Київ,
1966. Вип. 2. С. 110–123.
20 Еріх Лясота зі Стеблева. Щоденник. Жовтень. 1984. № 10. С. 103, 109.
21 Фоменко В. Кічкаська переправа і городок на Малій Хортиці… С. 122.
22 Dubiecki M. Kudak twierdza kresowa i jej okolice. Warszawa, 1879.
Siverian chronicle. 2024. № 2
33
ки при ріці Дніпрі саме в тому місці, де й ти хотів збудувати городи, на нашій землі, а та
кож заради зачіпок, на які могли б зважитися за твоєї відсутності козаки, наражаючи на
небезпеку краї нашої держави. Виводити тебе з замку не годилося б іще й задля того, що
ти, залишаючись у ньому, міг велику користь принести, не допускаючи козаків робити за
чіпки чабанам і шкоди улусам турецького царя, з огляду на багато причин, на угоду і при
сягу нашу з турецьким цісарем і вічний мир з перекопським царем»23.
Прагнення монарха утримувати постійну військову залогу в замку для запобігання су
тичок козаків із татарами було б незрозумілим, якби він призначався лише для запорож
ців. Згідно з королівською грамотою зведення фортеці мало потрійну мету: створення
форпосту боротьби проти татарської агресії, недопущення появи на Запорожжі замків
московитів і здійснення контролю над діями українського козацтва.
У вітчизняній історіографії наводяться різні дати початку спорудження замку Вишне
вецького в межах 1554–1555 рр. з покликанням на опосередковані джерела. Зведення фор
теці, безумовно, потребувало значних матеріальних і людських ресурсів. Можливо, їх
брак став поштовхом до пошуку князем інших варіантів залагодження прикордонних кон
фліктів між кримськими татарами та запорожцями, а саме опертя на підтримку Оттоман
ської Порти. На думку М. Грушевського, у Вишневецького «була ідея союзу на два фрон
ти: опираючися на Литовськопольську державу і підтримуючи добрі відносини з Туреч
чиною, держати в руках Крим»24. Очевидно, з метою реалізації такого плану, влітку
1553 р. Д. Вишневецький з великим почтом здійснив поїздку до Царгорода25. Шестимісяч
не перебування в столиці Османської імперії було відзначене приязними прийомами при
султанському дворі, чому могла сприяти дружина Сулеймана Кануні (1520–1566) Роксо
лана. А повернувшись з Туреччини на початку 1554 p., Д. Вишневецький мав аудієнцію
під Любліном у короля Сигізмунда ІІ Августа, який надав князю охоронну грамоту і зве
лів ретельно охороняти південне прикордоння26. Разом із тим в антитатарському проти
стоянні Вишневецький використовував союз із московитами. Зокрема, навесні 1556 р. во
ни здійснили спільний похід проти кримських татар, а також турецької фортеці Очаків,
захопивши поблизу неї сотні голів худоби, про що писав султан у листі до польського ко
роля27. Одночасно князь завершував зміцнювати замок – «городок», готуючись до трива
лої боротьби з ординцями.
У писемних джерелах не виявлено жодних прямих свідчень щодо функціонування Січі
в 50х рр. XVI ст., фіксується лише наявність на Запорожжі «городка», «замку» або ж
«окопу». Можна гіпотетично припустити, що саме сюди стягувалися козаки перед похо
дами та під час повернення з останніх. Як показують дослідження французької історикині
Ш. Лемерес’єКелькеже, основані на оттоманських архівах, у війську Д. Вишневецького
«козаки» майже не згадуються, не кажучи вже про «січовиків». Натомість воїни «Дмит
рашки» найчастіше іменуються просто «руськими»28. Крім того, жодне з відомих нині
джерел не лише прямо не згадує «Січ», але й не дає можливості помітити на Запорожжі ні
коша, ні кошових отаманів, ні традицій демократичного вибору останніх. Разом з тим
Д. Вишневецький у документах фігурує як одноособовий володар, а не обраний січовика
ми поводир. Отже, сумнівним видається ототожнення «замку» Вишневецького з першою
Запорозькою Січчю.
Водночас інтерес до з’ясування питання зумовив дослідження, в яких містяться логіч
ні й аргументовані висновки. Як слушно зауважив М. ВладимирськийБуданов, «Хор
тицька фортеця стала гніздом низової вольниці, яке слугувало зерном майбутньої Січі»29.
Цілком прийнятним є також твердження М. Грушевського, який у статті, присвяченій іс
торичним заслугам Д. Вишневецького, назвав князя «духовним батьком вогнища нової
української плебейської республіки»30. Знаний американський козакознавець Л. Винар
вважав замок Вишневецького на о. Мала Хортиця «першим прототипом козацької Січі, в
якій розвивалося військове й господарське життя запорожців»31.
23 Грамота польского короля и великого князя Великого княжества Литовского и Русского Сигизмунда Августа
Дмитрию Вишневецкому. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. СанктПетербург, 1865.
Т. 2. С. 148–149.
24 Грушевський М. Історія УкраїниРуси. С. 116.
25 Listy Zygmunta Augusta. Kraków, 1868. S. 5.
26 Ibid. S. 76.
27 Жерела до історії УкраїгиРуси / Ред. М. Грушевського. Львів, 1908. Т. 8. С. 27.
28 ЛемерсьеКелькеже Ш. Литовский кондотьер ХVI в. – князь Дмитрий Вишневецкий и образование Запорож
ской Сечи по данным оттоманских архивов. Москва–Париж: Наука, 1970. С. 64.
29 ВладимирскийБуданов М. Население ЮгоЗападной России от второй половины ХV в. до Люблинской унии
(1569 г.). Архив Юго-Западной России. Киев, 1890. Ч. 7. Т. 2. С. 168.
30 Грушевський М. БайдаВишневецький в поезії й історії. Записки українського наукового товариства в Києві.
Київ, 1909. Кн. 3. С. 139.
31 Винар Л. Князь Дмитро Вишневецький. Козацька Україна. Київ–Львів–НьюЙорк–Париж, 2003. С. 109.
Сіверянський літопис. 2024. № 2
34
«Городок» князя Д. Вишневецького проіснував недовго. Уже на початку 1557 р. вій
сько кримського хана Девлет Герая І (1551–1577) оточило його і впродовж кількох тижнів
намагалося здобути постійними штурмами. Проте, через великі втрати кримці змушені
були відступити. А восени, під час другого походу, до ординців приєдналися турецькі та
волоські війська. Чисельна перевага далася взнаки, і Вишневецький змушений був відійти
на волості до Черкас32. Фортеця на Малій Хортиці була зруйнована, однак вона справила
помітний вплив на еволюцію запорозького козацтва. До складу замкового гарнізону оче
видно входили, крім козаків, представники військовослужбової людності – бояри, слуги,
драби. А проживання єдиною громадою в специфічних умовах південного порубіжжя
сприяло зародженню своєрідної військовополітичної організації запорозького товарист
ва, її моделі. Цілком логічно, що зі зростанням чисельності козацтва у краї, згодом вона
була реалізована у формі кошового устрою Запорозької Січі, який проіснував до другої
половини XVIII ст.
Зруйнування «городка» Вишневецького не зупинило подальшого розвою в цьому ре
гіоні мережі козацьких громад. Тому симптоматично, що в листі до запорозьких козаків,
датованому 20 листопада 1568 р., Сигізмунд ІІ Август уперше звернувся до них як до
окремої групи української людності, що «із замків і місць наших українних, без дозволу і
відома старост наших українних, з’їхавши на Низу, на Дніпрі, у полі й на інших уходах
перемешкують: маємо про те відомості, що ви, на місцях прикордонних, на уходах різних
своєвільно живучи, підданих царя турецького, чабанів і татарів царя перекопського, на
улуси і кочовища їх приходячи, великі шкоди і лупезтва їм чините, а тим межі панств на
ших від неприятеля в небеспеченство приводите»33. Тобто монарха турбувало постійне
проживання козаків на Запорожжі, яке супроводжувалося походами на татарські володін
ня, що суттєво загрожувало мирним відносинам між Кримським ханством та Великим
князівством Литовським. З іншого боку, наявність чисельного козацького контингенту ви
кликало потребу створення єдиного центру для координації зусиль. Сучасники подій
польські історики М. Бєльський та Б. Папроцький зафіксували його появу в 70–80х рр.
XVI ст. на о. Томаківка34, про що засвідчують і нинішні дослідники35. Cаме із цього часу
можна говорити про утвердження на Томаківці коша як військовополітичної форми об’
єднання запорожців. У джерелах згадується січова старшина, очолювана кошовим отама
ном, якого під час походів називали гетьманом, регалії влади козацького провідника – бу
лава та бунчук36.
Відзначаючи відмінності в організації січової громади та козаків, які проживали в цей
період на волості, М. Грушевський писав: «Запороже таким чином значно випередило в
своїй політичній еволюції козаччину “городову”, кажучи традиційним терміном – органі
зацію її “на волости”. Там вона ще була вповні безправною, не признаною як організація,
як суспільна верства, не організованою вповні пригнетеною властю адміністрації й шлях
ти. Тим часом на Низу вона була вже сильно сконсолідованою, а далі й організованою си
лою, перейнятою почуттєм своєї окремішности й незалежности. Пізніша традиція, що
вважала Запороже властивим осередком і головою козаччини, й його рішення (а не рішен
ня військової ради городових полків), авторитетними для всієї козаччини, мала таким чи
ном свій корінь і оправданнє в відносинах ще з середини ХVІ в. Запороже було огнищем
козацької сили, солідарности, організованости»37. Тобто генеза консолідації козацької
людності мала місце на вільних просторах запорозького краю, значно випередивши так
звану «городову» козаччину, яка асоціювалася із реєстровим Військом Запорозьким.
Отже, аналіз наявних документальних свідчень дозволяє зробити висновок щодо лока
лізації та призначення «городка» Д. Вишневецького. У писемних джерелах не виявлено
жодних прямих свідчень щодо функціонування Січі в 50х рр. XVI ст., фіксується лише
наявність на Запорожжі «городка» або ж «замку». Звідси сумнівною видається ідея його
ототожнення з першою Запорозькою Січчю. Водночас фортеця має пряме відношення до
генези козацького осередку на Запорожжі. Представник аристократичної родини доклав
багато зусиль задля оборони південного прикордоння від татарської експансії, чим знач
ною мірою сприяв консолідації українського козацтва. Саме в цьому полягає визначна
32 Грушевський М. Історія УкраїниРуси. С. 120–121.
33 Универсал польського короля и великого князя Великого княжества Литовского и Русского Сигизмунда Ав
густа казакам. Архив Юго-Западной России. Киев, 1863. Ч. 3. Т. 1. С. 4–5.
34 Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrine i wydane roku 1584. Kraków, 1858. S. 158; Kronika
Marcina Bielskiego. Sanok, 1856. T. 3. S. 1358.
35 Гурбик А. Виникнення Запорозької Січі (хронологічні та територіальні аспекти проблеми). Український істо-
ричний журнал. 1999. № 6. С. 15; Жуковський М. Томаківська Запорозька Січ (до 450річчя її заснування).
Нікополь: «НКМ», 2018. С. 19–20.
36 Herby rycerstwa polskiego… S. 158–163.
37 Грушевський М. Історія УкраїниРуси. С. 141.
Siverian chronicle. 2024. № 2
35
роль князялицаря Д. Вишневецького в історії України. А збудований ним замок на Кіч
каському мисі Дніпра, зафіксований у джерелах також о. Малою Хортицею, став своєрід
ним прототипом укріплення запорозької громади, яке, утвердившись на острові Томаківка
в 80х рр. ХVІ ст., дістало назву Запорозької Січі.
References
Gurbyk, A. (1999). Vynyknennya Zaporozkoyi Sichi (xronologichni ta terytorialni aspekty problemy)
[The emergence of the Zaporozhian Sich (chronological and territorial aspects of the problem)]. Ukrayin-
skyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian historical journal, 6, P. 3–7.
Holobutskyy, V. (1994). Zaporozke kozatstvo [Zaporozhian Cossacks]. Kyiv, Ukraine.
Mytsyk, Yu., Plokhii, S. (2018). Yak kozaky Ukrainu boronyly [How the Cossacks was defending
Ukraine]. Kyiv, Ukraine.
Serhiichuk, V. (1991). Imenem Viiska Zaporozkoho [By the name of the Zaporizhzhya Army]. Kyiv,
Ukraine.
Shcherbak, V. (2006). Ukrainske kozatstvo: formuvannia sotsialnoho stanu. Dr. pol. XV – ser. XVII st.
[Ukrainian Cossacks: formation of the social state. The second half of the 15th – the middle of the 17th c.].
Kyiv, Ukraine.
Sokulskyy, A. (2008). Kozatska Khortytsya. Istorykokulturne znachennya v protsesi vynyknennya i
stanovlennya zaporozkoho kozatstva [Cossack Khortytsia. Historical and cultural significance in the pro
cess of emergence and formation of Zaporozhian Cossacks]. Zaporizhzhya, Ukraine.
Vynar, L. (2003). Knyaz Dmytro Vyshnevetskyy [Prince Dmitry Vishnevetsky]. Kyiv–Lviv, Ukraine.
Zhukovskyy, M. (2018). Tomakivska Zaporozka Sich (do 450richchia yii zasnuvannia) [Tomakivska
Zaporizhia Sich (for the 450th anniversary of its foundation)]. Nikopol, Ukraine.
Щербак Віталій Олексійович – доктор історичних наук, професор кафедри історії
України Київського столичного університету ім. Б. Грінченка (вул. БульварноКудряв
ська, 18/2, м. Київ, 04053, Україна).
Shcherbak Vitalii – doctor of historical sciences, professor of the department of history of
Ukraine B. Hrinchenko Kyiv metropolitan university (18/2 BulvarnoKudriavska Str., Kyiv,
04053, Ukraine).
Еmail: shcherbak.vitalii@gmail.com
“FORTRESS” OF PRINCE DMITRY VISHNEVETSKYO IN ZAPORIZHA
The article is devoted to the genesis of the Zaporozhian Sich, on the clarification of which the appro-
ach to the coverage of the history of the Zaporozhian Cossacks largely depends. It has attracted the attenti-
on of more than one generation of scholars, generating a wide range of opinions. The chronological boun-
daries within which researchers defined the beginning of the Sich are quite significant: extreme views on
this event are separated by more than a century. The purpose of the article is to refute the stereotype of
national history about the «fortress» of Prince Dmytro Vyshnevetskyi as the first Zaporozhian Sich. The re-
search methodology is based on the principles of historicism, scientific objectivity, and a dialectical
approach to the analysis of historical phenomena.
Conclusions. The emergence of the Cossack center on the southern border was due to the growth of its
numbers and the need to protect Ukrainian lands from Tatar expansion. No direct evidence of the functio-
ning of the Sich in the 50s of the 16th c. has been found in written sources, only the presence of a «fortress»
or «castle» in Zaporizhzhia is recorded. Hence, the idea of identifying Dmytro Vyshnevetskyі «fortress»
with the so-called Khortytska Sich seems doubtful. At the same time, the representative of an aristocratic
family made great efforts to defend Ukrainian lands, thus contributing to the consolidation of the Cossack
population. This is the outstanding role of prince-knight Dmytro Vyshnevetskyi in national history. And the
castle he built on the Kichka cape of the Dnipro river, also recorded in the sources on the island of Mala
Khortytsia, became a kind of prototype of the fortification of the Zaporozhian community, which, having
established itself on the island of Tomakivka in the 80s of the 16th c., was called the Zaporozhian Sich.
Key words: Zaporozhian Sich, castle, fortress, Dmytro Vyshnevetskyi, Cossacks, Zaporozhians.
Дата подання: 23 січня 2024 р.
Дата затвердження до друку: 20 лютого 2024 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Щербак, В. «Городок» князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі. Сіверянський літопис. 2024.
№ 2. C. 29–35. DOI: 10.58407/litopis.240203.
Цитування за стандартом APA
Shcherbak, V. (2024). «Horodok» kniazia Dmytra Vyshnevetskoho na Zaporozhzhi [“Fortress” of prin
ce Dmitry Vishnevetskyo in Zaporizha]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, P. 29–35. DOI:
10.58407/litopis.240203.
|