Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським

Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським

У статті розглянуто та вперше опубліковано листування двох видатних діячів УАПЦ, українського визвольного руху ХХ ст. о. Петра Білона і єпископа Євгена Бачинського, яке зберігається в архівосховищах Канади. Воно є цінним джерелом з історії українських парафій УАПЦ в Німеччині, Канаді та США, проли...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автори: Мицик, Ю., Тарасенко, І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Мовою документів
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199844
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 73-91. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199844
record_format dspace
spelling irk-123456789-1998442024-11-02T20:32:36Z Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським Мицик, Ю. Тарасенко, І. Мовою документів У статті розглянуто та вперше опубліковано листування двох видатних діячів УАПЦ, українського визвольного руху ХХ ст. о. Петра Білона і єпископа Євгена Бачинського, яке зберігається в архівосховищах Канади. Воно є цінним джерелом з історії українських парафій УАПЦ в Німеччині, Канаді та США, проливає світло на біографію, особливості світогляду обох кореспондентів, їхню оцінку деяких провославних і політичних діячів. The article examines and publishes for the first time the correspondence of two prominent figures of the UAOC, the Ukrainian liberation movement of the 20th c., fr Petro Bilon and archbishop Yevhen Bachynsky, which is stored in the archives of Canada. It is a valuable source on the history of Ukrainian parishes of the UAOC in Germany, Canada, and the United States, shedding light on the biography, peculiarities of the worldview of both correspondents, and their assessment of some of the Orthodox and political figures. 2024 Article Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 73-91. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240209 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199844 94(=161.2:100) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Мовою документів
Мовою документів
spellingShingle Мовою документів
Мовою документів
Мицик, Ю.
Тарасенко, І.
Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським
Сiверянський літопис
description У статті розглянуто та вперше опубліковано листування двох видатних діячів УАПЦ, українського визвольного руху ХХ ст. о. Петра Білона і єпископа Євгена Бачинського, яке зберігається в архівосховищах Канади. Воно є цінним джерелом з історії українських парафій УАПЦ в Німеччині, Канаді та США, проливає світло на біографію, особливості світогляду обох кореспондентів, їхню оцінку деяких провославних і політичних діячів.
format Article
author Мицик, Ю.
Тарасенко, І.
author_facet Мицик, Ю.
Тарасенко, І.
author_sort Мицик, Ю.
title Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським
title_short Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським
title_full Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським
title_fullStr Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським
title_full_unstemmed Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським
title_sort листування о. петра білона з архієпископом євгеном бачинським
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2024
topic_facet Мовою документів
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199844
citation_txt Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 73-91. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT micikû listuvannâopetrabílonazarhíêpiskopomêvgenombačinsʹkim
AT tarasenkoí listuvannâopetrabílonazarhíêpiskopomêvgenombačinsʹkim
first_indexed 2024-11-10T19:07:02Z
last_indexed 2024-11-10T19:07:02Z
_version_ 1815363581211836416
fulltext Siverian chronicle. 2024. № 2 73 МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ УДК 94(=161.2:100) о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко • ЛИСТУВАННЯ О. ПЕТРА БІЛОНА З АРХІЄПИСКОПОМ ЄВГЕНОМ БАЧИНСЬКИМ DOI: 10.58407/litopis.240209 © Ю. Мицик, І. Тарасенко, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0003­1580­1284, https://orcid.org/0000­0003­1019­9749 У статті розглянуто та вперше опубліковано листування двох видатних діячів УАПЦ, україн- ського визвольного руху ХХ ст. о. Петра Білона і єпископа Євгена Бачинського, яке зберігається в архівосховищах Канади. Воно є цінним джерелом з історії українських парафій УАПЦ в Німеччині, Канаді та США, проливає світло на біографію, особливості світогляду обох кореспондентів, їхню оцінку деяких провославних і політичних діячів. Ключові слова: Церква, УАПЦ, еміграція, листування, джерела. Отець Петро Білон (1879–1959) є призабутою постаттю в сучасній Україні. Коротко згадують про нього лише в «Енциклопедії Українознавства»1 та «Біографічному довідни­ ку до історії українців Канади»2. Лише спогади о. Петра проливають достатньо світла на його біографію3. У той же час маємо цікавий документ з архіву митрополита Іларіона (Огієнка)4. Він підписаний Огієнком, котрий був тоді міністром сповідань УНР. Це спи­ сок осіб, яких Міністерство Ісповідань вважало кандидатами для українських православ­ них парафій y Канаді та США. Було визначено два кандидати: оо. Петра Табінського та Петра Білона; долучалися їхнi біографічнi довідки. Отже, о. Петро Білон відзначився не тільки як священник, але й публіцист, мемуарист, урешті як активний учасник українських визвольних змагань 1917–1921 рр. Він народився в м. Василькові (суч. Обухівського району Київської обл.), що у 20 км від Києва, у багато­ дітній сім’ї (12 дітей, з котрих вижило 8). У дитинстві о. Петра сталася подія, яка визначи­ ла його майбутню долю. Смертельно захворіла мати. Надія була лише на Бога. Якраз тоді в Чернігові святкували відкриття мощів св. Феодосія Чернігівського (Углицького). Батько й діти надіслали телеграму з проханням відслужити молебень біля мощів і прислати обра­ зок святого. Самі вони палко молилися за здоров’я матері. І сталося чудо! Мати одужала! Потім вони поплили Дніпром і Десною до Чернігова, щоб поклонитися мощам святого. У Чернігові Білону приснився святий Феодосій. І все це вплинуло на те, що пізніше він став священником. До речі, з Чернігівщиною пов’язана й біографія брата о. Петра – Миколи, який учителював у Сосниці, а за радянські часи повернувся з дружиною до Василькова, де вчителював у гімназії. У 1905 р. Білон склав іспит за 8 класів гімназії і став служити в різних державних уста­ новах відомства фінансів. У 1911 р. він вступив на службу в піший полк на посаду уря­ довця, служив квартирмейстером полку. Із початком Першої світової війни Петро Білон брав участь у боях у Галичині, потім у Білорусі та Латвії, був поранений, а в 1917 р. при­ був з фронту до Києва. Після лютневої революції він з більшістю вояків полку став на бік Центральної Ради. Від полковника (потім генерал­хорунжого Армії УНР) Михайла Садов­ ського П. Білон дістав доручення формувати авіаційні частини УНР, і він із завзяттям узявся за цю роботу; брав участь у командуванні українськими авіаційними частинами (з 1 Енциклопедія Українознавства / Ред. В. Кубійович. Львів, 1993. Т. 1. С. 132. 2 Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпег, 1986. С. 63 3 Білон Петро, протоієрей. Спогади. Пітсбург, 1952. Ч. 1. 194 с. 4 Мицик Ю. Фонд «Архів митрополита Іларіона (Огієнка)» в архіві консисторії УПЦ в Канаді (листування діячів української науки і культури). Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання: матеріали Міжнар. наук.­практ. конф., 7–9 квіт. Київ: Талком, 2015. С. 133–136. Сіверянський літопис. 2024. № 2 74 1919 р. – на посаді начальника канцелярії Головного Управління повітової флоти), був старшиною Головної Булави УНР, брав участь у боротьбі проти більшовицької Росії. У 1919 р. він вступив на богословський факультет Кам’янець­Подільського державного уні­ верситету, а у 1920 р. перейшов на третій семестр. Того ж року прослухав Пастирські кур­ си при університеті й витримав іспит. Після поразки українських визвольних змагань, у складі Армії УНР перейшов до Польщі й опинився в таборі для інтернованих вояків УНР в Олександрові Куявському. Тут він прийняв рішення перейти в духовний стан і в січні 1921 р. у м. Гродно був висвячений на диякона та священника гродненським єпископом Володимиром. У таборах інтернованих вояків УНР в Олександрові Куявському, Щипьор­ но та Каліші він проводив душпастирську та культурно­просвітню діяльність, видавав «Релігійно­науковий вісник» (далі – РНВ) – перший духовний журнал українською мо­ вою. Коли в 1923 р. розпочалася ліквідація таборів, о. Петро дістав запрошення очолити парафію в США. Після Великодня 1924 р. він вирушив у Новий світ… Спочатку осів у Канаді, служив там священником Української Греко­Православної Церкви в Канаді, окормляв парафіян в містах Едмонтон, Торонто, Гамільтон, Форт Вілліям та ін. У 1924 р. йому вдалося вирвати з СРСР дружину Клавдію та сина Юрія (у 1929 р. у подружжя Біло­ нів народилася дочка Оксана). У 1930 р. о. Петро переїхав із сім’єю до США і служив у православних храмах Клівленду, Огайо, Трентона, Честера та ін. До речі, є доступним фо­ то триповерхового будинку, в одній із квартир якого проживав о. Петро (Трентон, штат Нью­Джерсі, Вудланд­стріт, 18). О. Петро був заступником голови консисторії в США, секретарем та редактором журналу «Дніпро». У своїх тритомних мемуарах майже весь перший том він присвятив українським визвольним змаганням, а в другому й третьому описав емігрантський період свого життя. Він також був автором богословських і церков­ но­історичних розвідок. Помер у Пітсбургу, похований на цвинтарі в Баунд­Бруку. Більше відомо про архієпископа УАПЦ (С) Євгена Бачинського (1885–1978). Він похо­ див зі старого дворянського роду, гніздом якого була маєтність під Катеринославом (ни­ ні – Дніпро). Здобув військову освіту в Петербурзі, але через активну участь у революції 1905–1907 рр. мусив емігрувати до Європи (Франція, Швейцарія), де жив аж до самої смерті, ставши справжнім патріархом української еміграції5. Там він продовжив освіту, працював як журналіст і видавець, став членом СВУ (Спілки Визволення України), консу­ лом УНР у Швейцарії. Як великий прихильник УАПЦ, на І Соборі цієї Церкви (1921 р.) був призначений її уповноваженим за кордоном, а на ІІ Соборі УАПЦ став кандидатом у єпископи. Але заборона УАПЦ і репресії комуністичної влади не дали змоги втілити цей намір у життя. Бачинський був змушений зайнятися світською діяльністю і перед Другою світовою війною очолив Український Червоний Хрест (УЧХ). Тим не менш, він уважно стежив за тим, що відбувається в церковному житті України і став прихильником УАПЦ (Соборноправної), яка утворилася у 1947 р. на відомому Ашафенбурзькому Соборі. У 1955 р. був висвячений дияконом, священником, а потім і єпископом (архієпископом) УАПЦ (С). Важливо, що протягом усього життя він зібрав найбільший в еміграції архів, котрий зберігається в Карлтонському університеті м. Оттава (Канада), де нам вдалось по­ працювати, у т. ч. із згаданим листуванням. В архіві Бачинського відклалося 12 листів (7 листів о. Петра і 5 листів Є. Бачинського, один із яких було адресовано редакції РНВ), написаних протягом 1921–1936 рр. На жаль, це не всі листи. Так, у спогадах о. Петра говориться, що хоча вони ніколи не зустрічалися, однак жваве листування між собою тривало протягом як мінімум з 20­х рр. ХХ ст. Із наве­ дених нижче послань видно, що не всі вони збереглися. Наприклад, лист о. Петра 1925 р. (№ 2) є відповіддю на лист Бачинського «від 22 листопада». О. Петро тепло згадував Ба­ чинського у своїх спогадах, умістив там його фото і короткий біографічний нарис. Жваво­ му листуванню сприяла близькість поглядів обох кореспондентів, адже вони були не тіль­ ки глибоко віруючими православними, але й полум’яними українськими патріотами, прагнули ширити знання про Україну, мали широкі видавничі плани тощо. Чи не перший лист Бачинського до о. Петра був опублікований на сторінках «РНВ». У першому номері цього журналу були вміщені статті о. Петра, І. Огієнка (майбутнього митрополита Іларіо­ на), проф. В. Біднова та ін. І хоча він дістав схвальні відгуки українських читачів, у т. ч. й преси (Микола Вороний, Олена Пчілка), але знайшовся один (О. Костюченко), котрий піддав РНВ незаслуженій критиці. На цю критику Бачинський відповів листом, який був опублікований у № 94 «РНВ». Потім о. Петро вмістив його на сторінках своїх мемуарів6 (подається нижче під № 1). Цікаво, що Костюченко потім покаявся і навіть сумлінно пра­ цював у редакції «РНВ». 5 Див.: Листування Євгена Деслава / Упор. Мицик Ю.; ред. кол. Сохань П., Наулко В., Маврін О., та ін. Київ, 2009. С. 8–13; Листування Леоніда Мосендза / Ред. кол. Сохань П., Брехуненко В. та ін. Київ, 2005. С. 6–7. 6 Білон Петро, протоієрей. Спогади. Ч. 1. С. 70–71. Siverian chronicle. 2024. № 2 75 Лист № 2 цієї публікації розповідає про труднощі перших років життя о. Петра на чу­ жині, складну ситуацію на парафії. До речі, зміст цього листа дуже нагадує зміст відповід­ них сторінок другого тому його спогадів. У листі­відповіді (№ 3) Бачинський у свою чер­ гу писав про ситуацію УАПЦ в Європі. Тут він дав різко негативну оцінку Головному Отаману УНР Симону Петлюрі й петлюрівцям. На перший погляд, це є дивним, бо Бачин­ ський був особисто знайомий з Петлюрою і мав з ним добрі стосунки. Але основною при­ чиною цього було те, що Бачинський не сприймав «ганебний договір» з Польщею 1920 р., за яким Польща визнавала УНР, але взамін отримувала Галичину. Цього Бачинський, хоч і «східняк», не міг пробачити УНР. В українській суспільній думці цей договір навіть за­ раз викликає суперечки і не завжди зауважується, що Петлюра в тяжкій ситуації УНР змушений був підписати цей договір, розраховуючи з його допомогою врятувати україн­ ську державу хоча б на частині її етнічних земель. О. Петро у своєму листі (№ 4) не пого­ дився з такою оцінкою Головного Отамана, якого вбив у Парижі агент НКВД, та засту­ пився за проф. Василя Біднова, котрого з теплотою згадував у спогадах. У свою чергу він негативно відгукнувся про головного капелана Армії УНР о. Павла Пащевського (зараз важко сказати, у чому була причина цих розбіжностей) і продовжив опис ситуації в пара­ фії. У листі січня 1934 р. (№ 5), написаному після досить довгої перерви, о. Петро інфор­ мує про переїзд до США, про «плюси» й «мінуси» нової парафії, про запрошення очолити добру парафію в Канаді, але «дружина нізащо не хоче Канади» через холодні зими, бо її здоров’я значно погіршилося. У листі­відповіді Бачинського (№ 6) висловлена радість з приводу відновлення кореспонденції. Він ділиться інформацією про своє життя­буття, по­ дає цінні відомості про упорядкування свого архіву, про видавничі плани, про зв’язки з Україною (митрополитом Василем Липківським, єпископом Павловським) тощо. Ще один лист того ж року о. Петра (№ 7) містить в основному різдвяні привітання. Лист о. Петра від 6.02.1935 р. є відповіддю на листівку Бачинського від 11 січня, яка не збереглася. У ньому описується невдала спроба об’єднання двох Православних Церков США, подають­ ся новини з життя о. Петра, думки щодо змісту часопису «Дніпро», запрошення подавати в редакцію свої статті. Наступний лист (№ 9) був написаний у травні того ж року і був відповіддю на незбережений лист Бачинського. Тут о. Петро продовжує інформувати Ба­ чинського про новини церковного життя, зокрема про трагічну долю УАПЦ, про смерть історика Церкви і патріота України проф. Василя Біднова; пише про видавничі плани. Лист Бачинського 1936 р. (№ 10) містить відомості про його творчі плани і є відповіддю на лист о. Петра від 19.10.1936 р., який не зберігся. Лист № 11 о. Петра того ж року є по суті лаконічною цидулкою про отримання статті від Бачинського і містить обіцянку напи­ сати розлогого листа. На жаль, і цей лист не зберігся. Зате у відповідь Бачинський напи­ сав дуже детальне послання, у котрому містяться новорічні та різдвяні привітання, а та­ кож описує своє життя у Швейцарії, дає характеристику своєму сину (він хоч і став пізні­ ше чемпіоном Швейцарії з шахів, але розчарував батька, бо був далеким від його україн­ ських ідеалів), висловлює свою думку щодо церковних проблем у Канаді та США, щодо Українського музею визвольних змагань у Празі (Бачинський пропонував його перенести у Швейцарію і мав рацію!). Публікуючи листи, ми намагалися зберегти особливості авторського правопису, який у ті часи не був усталений (та й досі ця проблема не є остаточно вирішена). У той же час ми дещо поправили його, наближаючи до сучасних норм, наприклад, подаємо «галича­ нИ», а не «галичанЕ», «Інший», а не «Инший», «західного», а не «західнього» тощо. Влас­ не, сам Бачинський визнавав, що його правопис застарів уже в 40­х рр. ХХ ст., і тому спо­ кійно ставився до редагування мови своїх статей у редакціях газет. Оскільки окремі слова в листах були написані нерозбірливо, такі місця в тексті ми позначили так: (…)*. Якщо ж якийсь фрагмент зазнав механічних ушкоджень чи був відрізаний, то поставили такий знак: […]. Отже, наведене листування не тільки важливе як джерело до біографій о. Петра Білона й архієпископа Євгена Бачинського, але становища УАПЦ в еміграції в 20–30­х рр. ХХ ст. * * * № 1 1921, жовтня 15. – Женева. – Лист Євгена Бачинського до редакції РНВ. «Вельмишановні панове! Дозвольте мені, як старому вигнанцю рідної землі, висловити вам кілько хоть і прикрих може, але цілком безсторонніх і щирих думок з приводу рецензії на “Релігійно­Науковий Вісник” – видан­ ня Братства Св[ятої] Покрови, уміщеної в ч. 67 Вашої, так симпатичної часописи. Скажу вам одверто: за усю мою 18­літню журналістичну діяльність, як на Україні, так і за кор­ доном, я не знаю, чи маю нагоду читати іншу критику товариського видання більш несправедливу і, так мені видається, особисто­заздрісну. Я ніяк не можу зрозуміти, яка власне причина такого відно­ Сіверянський літопис. 2024. № 2 76 шення, а вона мусить бути безперечно… Може, я за своє емігрантське 13­літнє життя загубив чуття дійсности, може, справді задалеко відійшов у напрямі розуміння міри західного європейця, щоби відповісти: 1) Чому перше число одинокої проби видавання науково­релігійного православного журналу може викликати лише таке подразнення і незадоволення і ні рядка подяки чи одобрення бодай як, а все таки, видатному явищу в розвитку нашої національно­релігійної літератури на ви­ гнанні? 2) Чому некорисна праця товаришів по гіркій недолі, мешканця задротової площі, може ви­ кликати саме невдоволення, майже гнів та впрост, як може здаватися, заздрість? Я не можу входити в річеву аналізу критики О[лекса] К[остюченко], бо не маю потрібних даних, але, читаючи цей “Вісник”, по правді не нахожу нічого особливого, порівнюючи з іншими видання­ ми за кордоном, щоби мати підставу спеціяльно обурюватися. Навпаки, поява молодого видання ме­ не, як громадянина і патріота, дуже тішить. Далі я не можу збагнути, чому це число “можна розгля­ дати (на думку О[лекси] К[остюченка]) як рекляму отцеві Білонові”. Тоді ваша критика скорше вже заноситься на рекляму о. Мельника або видавництву “Української Автокефальної Церкви”! Само собою розуміється, що п. рецензент цього не мав на увазі, але таки з більшим правом можна, мені так видається, внести, ніж твердження про о. Білоня. Щодо змісту, так, дійсно дещо можна зауважи­ ти авторам, але це зовсім не забороняється, навіть корисно для письменників, лише під умовою ро­ бити це річево, спокійно і маючи метою доброзичливість публіцистичну. Принаймні скрізь так ро­ биться! Відносно “мудрьоних” слів – маєте рацію, але, по­перше, без них таки не обійдешся, особ­ ливо в наукових сюжетах, мова наша ще не досить вироблена і термінологія не уставлена, а по дру­ гому… прошу я вас порахувати, скільки таких самих або подібних “мудрьоних” чужих слів знахо­ диться в тому самому числі “Нового Життя”, де надрукована й рецензія. Я нарахував 25 слів, без доброї половини котрих можна було сміливо обійтися. А до того “Вісник” має не одну і не 4 сторін­ ки, а 28, і це перша проба редакції, й ви самі знаєте краще за мене, в яких умовах це число народи­ лося на світ! Ми здалеку тільки дивуємося й радіємо тим зусиллям правдиво надлюдським, з котри­ ми наше козацтво працює по таборах, видає, організується, розвивається. Й ми не хочемо нічого знати за ваші “інтриги” й інші хатні порахунки, не виносьте те на люди, бо сміятимуться з вас та­ ки!.. Хочете я скажу вам по щирости: соромно мені було читати отаку критику, віщує вона нам всім щось дуже лихе й сумне на майбутнє, повірте! Євген Бачинський Женева, 15 жовтня, 1921». (Опубліковано: прот. Петро Білон. Спогади. Пітсбург, 1952. Ч. 1. С. 70–71). № 2 1925, грудня 15. – Лист о. П. Білона до Є. Бачинського. «15 грудня 1925 Дорогий Євген Васильєвич! Я настільки почуваю себе винним перед Вами, що навіть соромно братись за перо. Але знаючи Ваше добре до мене відношення. Ви з листа мого зрозумієте, хоч я трохи і винний, та все ж на цей раз треба мені простить. Діло в тим, що на мій перший лист з дороги, далі з Америки, я одержав від­ повідь від Вас – щось через 6 місяців, як не більше. Ваш лист в Америці затримали і не відправляли мені щось на протязі трьох місяців, та Ви трохи спізнились з відповіддю. Одержав я якраз в період, коли біля мене було зле, коли становище моє було непевне. Я все вичікував, а дні, місяці шли. Май­ же щодня я брався за перо, не раз дружина мене сварила, що я не відповідаю Вам, і все ж я відкла­ дав. Нарешті я одержав від Вас листа від 22 листопада і нині спішу відповісти вам. Сердечно прошу вибачити мені за мою провину. Мовчав я не тому, що ніби забув Вас, що Кана­ да вплинула на мене зле, або якісь інші причини. Я хоч в Канаді і рік, але Канада мене не захопила і я все той же самий, якого пам’ятаєте з неволі. І все це відбивається на мені. Попав в осередок тем­ ноти, і мені тяжко, мене не розуміють, мене ганьбили, але я мушу терпіти, страждати. На то ми є священики… На початку в Канаді все йшло добре. Але в січні м[ісяці] ц. р. деякі керівники (?) захо­ тіли захопити владу в свої руки, це їм не вдалось і пішла після цього колотнеча. Ці керівники розби­ ли мені парафію, і я ось на протязі майже року стараюсь залагодити цю справу і неможливо. Мої парафіяни є буковинці, але з моїм приїздом перешли самі свідомі галичани (б[увші] уніяти) до моєї парафії. Було багато і симпатиків, які також перейшли. Галичани, які свідоміше від буко­ винців, приймали участь і в співах, і в церков[них] справах. Не сподобалось буковинцям це, і поча­ лась агітація. Із­за які були ще причини дрібні їхнього незадоволення. Наслідки цього прикрі, і бу­ ковинці деякі не ходять до церкви, та й галичани не хотять ходити (але все ж їх більше ходить ніж тих), бо церква є буковинська. Війна і революція дійшли й до Канади, і тут відбилося на всьому. Багато є серед наших атеїстів, маються і комуністи. Ми переживаємо страшне безробіття. На протязі п’яти років іде таке життя злиденне. Все це відбивається і в громадах, і у мене. Церква в руках громади. Громада невелика і бідна. Платню одержую малу, помешкання і опалення моє. А опал[ення] страшенно обходиться до­ рого, бо зима починається з жовтня по травень. Працюєш на опал[ення]. Життя дуже дороге. А тут і довги і то великі довги!… Виїхав я з неволі майже голий і босий. Уряд наш не міг мені дати ані до­ помоги, ані позички, бо сам очевидно бідував. Все ж дякуючи моєму братові, який позичив в банку для мене гроші під великі проценти, я мав можливість виїхати до Америки. Приїхавши до Ню Йор­ ку, мене зустрів голова Дух[овної] Конс[исторії] о. Каськів, редактор “Дніпра”. Побачивши мене, в якому я виді – він навіть не привітав мене, та вже я трохи згодом вітаюсь з ним. Відразу я відчув, що я тут чужий. І дійсно ми, наддніпрянці, серед галичан і буковинців чужі люде. Ми є москалі, а вони є українці!.. Тяжко нам працювати серед таких обставин. Хоч ми можливо і краще все викону­ Siverian chronicle. 2024. № 2 77 ємо і більше працюємо для народу і України, та все ж “він не наш, а чужий”. Отаке відношення і до владики. “Файний владика, та краще було б, якби мали свого з Галичини”. Звичайно, Галичина не може дати ніколи такого єпископа, як наш Іван Теодорович. Владика, як ідейна людина, талановита, здібна, цілком віддалась нашій справі і працює для народу та для України. Уніяцькі ж єпископи пра­ цюють лише для Риму, про Україну майже не згадують. Ще в Америці владика не відчуває тих не­ приємностей, які відчув він в ц. р. в Канаді. У нас церковна справа в руках інтелігенції, світських людей, які диктують від себе не тільки духовенству, але й владиці. У вересні міс[яці] ц. р. відбувся у нас соборчик. Був і я на ньому. Але враження від соборчику саме негативне Всі доклади владики, його вноски, пропозиції, бажання – все це відкидалось і відки­ далось в самій неприємні формі. Ви очевидно читали про “Свистуна” в газетах канадійських. Цей самий Свистун і є головним диктатором в нашій дієцезії. Що він хоче, то й робе, зовсім не рахуєть­ ся з єпископом. І головне, що і духовенство іде за ним. Треба сказати правду, що Свистун є в Канаді сила, що захоче, то й зробе, він це добре сам знає, тому то і в церковних справах він є єпископ, а не Іван Т[еодорович]. Тут людям не подобається, коли священик на зборах, або єпископ на соборчику, щось виносить або робить доклад. Вони мусять сидіти, мовчати, а то навіть і вдома бути. Так мені мої парафіяне сказали вже на третьому місяці. Отаке Свистун сказав владиці – краще мовчіть. Все ж владика користується успіхом, бо він є дуже симпатична і проста, не горда людина, а головне зна­ менитий бесідник. Його ми наз[иваємо] золотоустим. Він страшенно захоплює своїми промовами, а галичанам подавай лише “бесіди”, вони це люблять! Візитація владики проходе у нас дуже урочис­ то. Зустрічає на улиці владику процесія – староста вітає хлібом­сіллю, діти вітають, дають квіти – священик у церкві вітає. Далі владика вітає всіх, передає привітання від митроп[олита] Василія, та всіх українців, говоре про значення церкви. По Євангелії друга промова – довга і в кінці третя про­ мова – подяка. Далі спільний обід або спільна вечеря. Вітає господар владику, далі вітають ріжні де­ путації від всіх організацій, Владика коротку подяку(?) і починається обід або вечеря. У часі вечері ідуть промови, після кожної промови співи, а в кінці встає владика – дає блискучу промову, під час якої співають “Вічну памʼять” за всіх борців, що полягли в боях та “Ще не вмерла України”. У честь владики майже завжди улаштовують вистави або концерти. Пишу я б. м. докладно про владику Вам як представнику нашої УАПЦеркви. Можливо, коли­ небудь на прикладі (?) напишете до ВЦПР про діяльність нашого владики та про тяжку працю. Мені незручно писати про це. Владиці також не варто, а я нахожу, що Вам краще всього написати про це і зіслатися на мене. Дуже приємно мені було дізнатися, що Ви призначені представником УПЦ. Про це мене повідо­ мив проф. В. Біднов. Я тішусь, горжусь, що на Вас випала висока честь захищати інтереси нашої церкви в Європі. Молю Бога, аби Він дав Вам сили, здоровля для Вашої так корисної праці. У листопаді м[ісяці] був на візитації у моїй парафії о. Владика. Ми говорили про Вас. В Канаді одержав від Bас листа, але обіцяв з Америки відповісти Вам і надіслати свою книжку про Унію. Моя дружина і син приїхали ще в березні м[ісяці]. З приїздом їх життя, звичайно, поліпшилось і навіть парафіяльне життя поволеньки стало кращати. Всі ми здорові, слава Богу. Клімат, звичайно, нам не подобається, мріємо лише, як би поскорше виїхати на Україну. Гадаю, що Ваші пророцькі слова ще у 1921 р. повинні збутися. Незабаром 1924 рік і ми повинні бути там! Про це я не раз у не­ волі говорив в церкві – говорю і тут скрізь. Юрчик наш росте, дуже цікавий, але канадійське життя робить його пустим. Він приймає скрізь жваву участь зі мною во всіх галузях і в церковних (і в цер­ кві і на требах) і на концертах і виставах. Відносно видавництва не маю ніяких тепер коштів, бо не маю грошей, та й не скоро буду мати, бо довги заїдають. Подорож моя, дружини, сина, купівля деяких речей з одягу тощо, все це дійшло до довгу – 1000 долярів. Скликав я якось наших “бізнесменів” – цебто купців, пропонував купити друкарню та взятись за друк книжок, журналів. Вони пропонували внести по 25 долар. пая, але це замало, тому то я і відмовився від цього. Все ж я мріяв з Бідновим, що буду в Празі друкувати “РНВ”, та й це не можна ніяк здійснити. І Ви, і Біднов, і я настільки бідні, що не годні винести той великий тягар, що предстоїть з друком. Все ж нашу працю продовжують в Польщі. Там виходить тепер журнал духовний “На варті”. То що ми мріяли зробить у своєму “РНВ” (див. 7/8) “Вартовий”, то тепер вони й роблять. Я одержую цей маленький журнал, який звичайно симпатизує нашій УАПЦ. Тут, в Канаді мені прийшлось взятись за іншу працю, за мистецьку. Улаштовую концерти та го­ товлю виставу. Таких концертів я дав з дорослими щось біля 8­ми, та дитячих – 7. Давав у Форт Вільямі на околицях. Ці концерти, праця марудна з робітниками, зробили успіх. Я маю тепер багато симпатиків серед католиків, і навіть большевики і ті ставляться не зле. Я ніяк не сподівався, що у мене знайдеться якийсь хист до диригування мішаним хором. Не дивлячись на те, що люди і без го­ лосів і не знають нотів, все ж співали досить добре. Я навіть і акомпаную на піано солістам. Раніш дітей навчив різним січовим вправам і робили під спів пісень – дівчата з віночками, хлопці з палка­ ми, а тепер учу пісень з рухами і примовками. Такі пісні дають розраду і викликають сміх. Громади мені за працю преподнесли презенти, одна дала повне убрання (а мені якраз бракува­ ло), а друга грошима. Багато можна дечого зробити, якби була згода, якби ми мали свою хату при церкві. А то все приходиться робити в Просвіті. Мене уповноважили в Калішу ще в одну (?) бути представником об’єднання тут, в Канаді та й в Америці. Але тяжка праця наша. Для наддніпрянців майже ніхто не дає. За цей рік я зібрав 100 до­ лярів, які і надіслані до Калішу. Наші панотці земляки нічого не роблять для наших, хористи б. ка­ пели Кошиця також забули про своїх. Скрізь писав я, давав оголошення в газетах, говорив в церкві, плакав не раз, коли читав відмови, та все як горохом в стінку. Чужі люди. Зібрав і для докт[ора] пані Сушко кошти – щось теж біля 100 долярів. Всі думають, що тут так легко живеться, що доляри рос­ Сіверянський літопис. 2024. № 2 78 туть на вербах і я завдяки цьому одержую також багато листів від різних країн, де натякають або позичити, або офірувати щось (?). Одержую книги для розпродажу, навіть образи олійними фарба­ ми, листівки та ин. І я сам іноді хватаюсь за голову, що його робити? Багато є бажаючих виїхати до Канади, багато хотять висвятись у священики, та вони всі не уявляють, що їх тут жде! Взагалі тепер скрізь біда. Щоб одержати свою платню, я улаштовую концерти, дохід весь іде мені в платню, улаштовую вечори, балі з танцями, базари, пікніки тощо. І ось з цього власне і живемо. Людина, яка не здібна до цього – бідує (?). Я навязав листування з Києвом. Одержав деякі книжки, утреню, требник, молитовник, ноти, ка­ лендар та ін. Було багато клопоту, та все ж сестра купила у ВПЦР і надіслала. Там в Києві продала мої забуті (?) речи і за це надіслала маленький пакунок книжок. Секретар ВПЦР Порфирій Гордов­ ський, мій приятель, служив в Укр[аїнській] Армії – в 1922 р. виїхав з Тарнова і тепер там (?) пра­ цює. Одержую з Києва “Пролетарську правду” – комуніст[ичну] газету. Жах охоплює, як читаєш цю газету. Вичитав м. и., що на ХІ Окружній партійній конференції староста центр[ального] Укр[аїн­ ського] ком[уністичного] ком[ітету] Петровський сказав, що інтелігенція розбіглась по Україні че­ рез Укр[аїнську] Ав[токефальну] Церкву, на чолі цього нібито релігійного, а по справедливому бі­ лого (?) політичного руху стоїть був[ший] с[оціал] д[емократ], відомий професор, член Цент[раль­ ної] Ради Чехівський. Проти ідеології цієї інтелігенції ми будемо рішучо боротися і рештки її ідео­ логії безумовно з успіхом переможемо (…)*. Виходить, що розколу нема, про який писала “Правда” Московії, а є сила, яку і хотять роздавити товариші (?). Запитайте Київ, чи дійсно (?) там є розкол в нашій Церкві. Одержую “Тризуб”. Дуже приємно, що нарешті наші cпромоглися випускати журнал. Але ж і деруть з нас. В Канаді одного доляра на місяць!! Щось (?) страшного. При нагоді напишіть їм, хай зменшать на половину. Мені не зручно писати про це. Чи правда, що помер Чижевський? Помер і О. Саліковський. Тяжка втрата для нас. Тішусь, що біля Вас добре. Маєте працю, хоч вона тяжка і неприємна, що (…)* робите, та все ж (…)* Приємно мені було дізнатись , що Ви випускаєте “Благовістника”. Статтю Вам надішле наш го­ лова Дух[овної] Конс[исторії] о. Савчук, якому я написав про це. Посилаю Вам на допис (?) і “Пр[авославного] Вістника”. Я гадаю, що Ви незабаром одержите (…)* А де ж Ваш синок Василь? Прийміть від мене і моєї дружини саме найщиріщі привітання. Ці­ лую Вас, Вашу (…)*. Вітаємо вас і Вашу дружину і сина з Різдвяними святами та Новим Роком! Пишіть про себе і про все. П[етро] Б[ілон]». (Автограф. Листа написано на бланку «Представник обєднання українських емігрант- ських організацій в м. Калішу, Польща. Священик Петро Білон. P.O. Box 183, Fort William, ONT». Рукою Є. Бачинського олівцем позначено: «Rèp[ondu] à Genève 4/І/[19]26 Batch[inski]», а також: «Відповів 5/ІV/[19]26 Batch[inski]»). № 3 1926, квітня 5. – Лист Є. Бачинського до о. П. Білона. «5 квітня 1926 223 В[ельми] Ш[ановний] п[ан] о[тець] Петро Білон, свящ[енник] в Форт Вільям (Канада) Дорогий о. Петро! Не поставте мені у зле, що відповідатиму на Ваш лист з 15 грудня м[инулого] р[оку] аж тепер: щоденна праця і діяльність для нашої Церкви перешкоджали мені відписати раніш. Ви не повірите, але на тижню я не маю жадної можливости сісти писати, а прийде неділя – така сила біжучої пере­ писки треба полагодити, що листування з приятелями або родичами все відкладаєш на пізніше. Так час лине! Я завше про Вас згадую і думкою із Вами там в далекій Канаді, де приходиться і Вам пити гірку чашу… Впрочім хиба я Вам не пророкував, що так воно буде, коли виїдете до Нового Світу? Там у Вас цілком інше життя, інші інтереси і заботи. Разом працювати та розвивати наші спільні пляни все нелегко. Може, і на добре, що виїхали до наших переселенців, спомагаєте їм і будуєте свою рідну церкву на чужині. Але я певен, що часто, може, і жалуєте за старим: працю і духовну, і видавничу. Ну та що вже казати за минуле якби, та що би було коли б! Треба бути вдячним за все Господу Богу. Він краще знає, що нам посилає. У всяком разі не залишаймо спільного контакту і бу­ демо листуватися як можна частіше. Свого часу послав Вам пару примірників свого “Благовістника”, як він Вам сподобався? Написа­ ли б за нього рецензію хоч до свого місцевого органу “Православного вістника”, а також надіслали б для майбутнього числа, яке я зараз готую статтю про розвиток і фактичний стан нашої Церкви в Канаді. Ви ж наш кореспондент на Канаду. Писали, що о. Савчук надішле статтю, але досі нічого від нього не одержав. Дякую за Ваші цінні інформації про життя нашої Церкви в Канаді та взагалі за правдиве освітлення тамтешнього становища. Я не раз перечитував Ваш лист і бачу, що ми тут в Європі занадто далеко стоїмо від американських справ і поглядів, перецінюємо силу і головно ідеа­ лізуємо стан положення. Пишіть мені частіше і інформуйте про все. Я в довгу не залишуся. З петлюрівцями я порвав, бо це за винятком кількох одиниць, самі інтригани і дбають про свою власну політику та всіх, хто інакше думає, нищать і плюгавлять. Раніш вони писали мені хвалебні гимни, що це власне мені припала честь бути представником Церкви за кордоном, бо гадали, що бу­ ду по їх дудці танцювати, а тепер беруть мене на баса і тім самім “Тризубі”, де не осмілилися помістити мою дуже помірковану статтю проти автокефалії Православної церкви, оголошену поль­ ським урядом. Не схотіли, бо у них (як Петлюри, Левицького і ін.) рильце в пушку, як то кажуть, і праця їх не що інше як польських наймитів. Треба нам тільки для переконання прочитати той ганеб­ ний договір, який вони заключили з поляками і який вірно досі додержують! Я маю в копії. Тепер Siverian chronicle. 2024. № 2 79 вони одержали від ляшків субсидію порядну і видають свій орган, де їм вільно лише чорнити все, що робиться на радянській Україні, а поза тим за все треба питати дозволу в Варшаві! Нікчемні лю­ де, загалом далеко їм до державних мужей! Особисто я добре їх пізнав і переконався, що найвідпо­ відніше їх місце це в редакції якого будь видання, а не державними справами займатися. Маю до то­ го докази з власного досвіду. Залишаючи абісінську і консулярську справу в Берні, розкажу Вам хи­ ба тільки про діло з призначенням священика о. Гречишкина на парахвію у Франції. Петлюрівська Ген[еральна] Рада громад у Франції на чолі франк­масоном Шумицьким, трохи низшої степені ніж сам Петлюра, завзялися за моєю поміччю і Центр[ального] Ком[ітету] у Варшаві придбати свого чоловічка на роль настоятеля парахвії. На щастя, я не зміг їм нічим допомогти і сво­ єї санкції не дав, бо їх інтриги попередила громадська ініціатива на чолі з п. Василіів та п. Костю­ ченко і ин. нашими співробітниками по “Р[елігійно] Н[ауковому] В[існику]”. Отже, в той час як во­ ни робили підшукування свого пан­отця, один з їх банди старався направити діло так, щоби свя­ щ[енником] став прихильник Унії, то з метою майбутнього переведення всієї парахвії до Риму. Є та­ кий в Парижі Релігійний Комітет на чолі з паном Клименком, цивільним єзуітою. Але цей останній є лише зброя в руках інших вищих за нього діячів. Це я знав і попереджав п. Прокоповича, але да­ ремно. Одним словом, Петлюра і його присні грали на два як не на три фронти і, уявіть собі, лише Божеським Провидінням нічого з того не вийшло, здається. Пишу здається, бо справа ще не розслі­ жена остаточно. Добилися вони лише того, що я примушений був спростувати їх махінації в боль­ шевицьким органі “Парижский вестник” цілком річево, з чого вони зробили з мене трохи не кому­ ніста! Потім на тім самим ґрунті трохи не посварили мене з проф. Шелухіним, з Праги, який повів занадто рішучо, безоглядно лінію. Натомість я вичекав час і коли діло все вияснилося погодився на кандидата. Поміг мені тут п. Василів (до речі, він все покликався на Вас і я прошу подати мені його характеристику, зветься він Петро, бувш[ий] сотник з 6­ої дивізії), який пояснив мені, як сталося не­ сподіване для мене і проф. Шелухіна, а рівно ж для Петлюри і Ко покликання і приїзд з Прикарпач­ чини о. Гречишкина. Все зробив його гурток в Омінкурі у Франції за поміччю О. Костюченка з Пра­ ги. (Нашого співроб[ітника] з “РНВ”). На жаль, вони дали помилку і не направили о. Гр[ечишкина] переїздом в Празі до проф. Шелухіна і не війшли зразу в порозуміння зі мною. Тому я, не знаючи цього, примушений був дезавуювати о. Гр[ечишкина]. Але коли довідався про те, як справа була і вважаючи волю громадян, погодився на його призначення, і тепер діло полагоджено. Отець Гр[ечишкин] молода ще людина, але певна, хоч і трохи не знаюча на початку на яку ступити: так він мав зв’язки з уніятами і слухав лекції в католицький школі, що і дало привід проф. Шелухіну від­ нестися до нього з підозрінням. Натурально цього б не було, коли б вони побачилися б і порозумі­ лися б. У всякім разі пляни петлюрівців не вдалися. Вчора в ОДЕН­ЛЕ­ТИШ відбувся вже з’їзд представників 7 парахвіяльних рад у Франції, а архієп[ископ] Теодорович прийняв парахвію під свою санкцію і прийняв о. Гр[ечишкинa] до нашої Автокефальної Церкви. Oтже, формальності сповнені. Я сам порадив поки що триматися Владики і не ангажуватися з Києвом, щоб не давати по­ воду обвинувачувати в стосунках з большевиками. Очевидно, це лише до часу, бо це все одна Церк­ ва і без митрополита не обійтися… Написав я про цілий перебіг справи і до архієп[ископа] Іоана, та ще не маю відповіді. На цей з’їзд не міг поїхати, бо тяжко одержати візу було, а потім подорож коштує гріш. Тепер бачите, що скрізь де наші люде, завше без інтриг не обійдешся! Щось як у Вас там з п. Свистуном… Ще занадто молода ми нація і головно не в міру амбітна, особливо коли долею хо­ чуть рішати такі нікчемні амбітники, як С.В. П[етлю]ра і Ко. Тим часом справа з французькою па­ рахвією на мазі і коли направду о. Гр[ечишкин] покаже себе здібною і щирою людиною, не політи­ каном, а чесним громадянином, все буде гаразд. Натурально я не вважаю на всякі зачепки нікчемні, як те було в “Тризубі” з приводу моєї підписи і т. ін. Це вже злість, що справу програли і що не змогли піймати мене та вести на своїм поводі. В Чехословаччині також не все гаразд. Інтриги і пліт­ ки та бажання утопити ворога, що інакше мислить, хоч в ложці води! Через те діло в парахвії в Пра­ зі і Подєбрадах хромає. І мушу сказати одверто, що не досить порядну роль там грає проф. Біднов, мій земляк! До речі, напишіть мені, що він гадає про парахвію і о. Мельника? На жаль, нашої Церк­ ви уповноважений там проф. Шелухін занадто щира і гаряча людина, яка не переносе політиканства і звертає на дрібниці забагато уваги… Цим люде користаються і товчуть його працю і добре ймення. Але Вам, певно, вже не так цікаво наші усі оці справи і сварки. Так само як мені болюче стає іноді на душі, що навіть в таким святім ділі як церковнім люде вносять свої особисті порахунки і амбіції. А тим часом ворог не чекає, користається нашою слабістю і ми в дійсности на еміграції як сироти… З митрополитом я листуюся і ось недавно одержав цікавий документ – протест проти польської автокефалії Православної Церкви, але багацько наших листів конфіскується і навіть я не знаю, чи в Києві одержали нашого “Благовістника”. Тому будьте добрі, надішліть ще Ви від себе. Може скон­ фіскували, як мої документи в справі ТОМОСА Царгородського патріарха. Чи звертався до Вас хто в справі покупки прим. “Б[лаговістника]”? Може Вам треба ще надіслати кілька примірників? У неділю буду писати статтю для “Пр[авославного] Вістника”, журнальчик мені подобається. Чи не могли б Ви надіслати мені фотографії канадійських священиків і інші цікаві? Я хотів би дати їх в своєму “Б[лаговістнику]”. Подайте мені спис нашої Церкви панотців, де вони мешкають, їх ха­ рактеристику і скільки парахвій маєте та громад церковних в яких місцевостях? Які і де маються церкви? Скільки зараз священиків є? Скільки числиться взагалі вірних у всіх парахвіях на Канаду? Здається, автокеф[альних] лише 14 священиків, а греко­католиків 46. Чи це так? Як же Вам тепер живеться? Як синок Юрко? Як пані добродійко? Дякую за пам’ять. Жінка моя уклоняється і просе не забувати. Син мій Василько вчиться в гімназії у Франції, вже великий хло­ пець 14 років, більший за батька ростом, а неслухняний: чистий тип сучасних дітей!.. Що то з нього Сіверянський літопис. 2024. № 2 80 буде пізніше? Так здібний, вчиться досить добре і здоровий. Інших дітей Бог мені не дає, а у Вас там як з паніматкою? Га, може готується новий канадієць! Тепер закінчую вже листа, бо зморився цьокати: пишу безперестанку цілісінький день. Ще му­ шу написати спомини­статтю до “Дніпра” про П[авла] Ів[ановича] Чижевського, якому надходе че­ рез тиждень річниця смерти. Є ще інші листи, мушу на ці свята все полагодити, бо завтра вже почи­ наю поновно працю, а вона у мене тяжка. Надіюся до Великодня ще писати Вам і головно одержати відповідь, але у всякім разі бажаю сили перенести труди великопостні і стрінути щасливо Велик­ день. Ми з жінкою говіємо аж на останньому тижню. Із тим і бувайте здорові! Не забувайте і пи­ шіть! Щиро стискаю руку, завше відданий Вам». (Машинописна копія). № 4 1926, травня 24. – Форт Вільям, Канада. – Лист о. П. Білона до Є. Бачинського. «Ч. 13 Pacific ave, Fort William, ONT. 24 травня 1926. Дорогий Євген Васильович! Довгенько я чекав від Вас листа, та нарешті дочекався. Ваші листи, як завжди щирі, цікаві, да­ ють настрій. Особливо пригадую Ваші листи, коли я перебував у неволі, я чекав на них з такою не­ терпеливістю, як ото бувало чекав на листи од нареченої! Від’їзд мій до Канади якось нарушив на­ ше листування. І це зле. Але в цьому винен я. І ось я виправляю свої хиби і відповідаю порівнюючи хутко. Ви жалуєте, що я не во Франції. Тяжко сказати де краще, там де нас нема – там краще! І во Франції зле. Мені пише п. Васильїв, що тяжко буде сколектувати платню священикові. Та й взагалі там інтриги страшні. Я радив Васильїву улаштувати ріжні вечора, концерти, лотереї, вистави на ко­ ристь церк[овних] громад. Я так у себе роблю, але я тут майже сам собі заробляю. Маю дітей, учу їх і ставлю концерти. Хотів було розвернути працю на більшу скалю, хотів збільшити громаду, купити хату, де я мріяв ставити у себе концерти, а не в “Просвіті”, де приходиться платити за салю, та де не можна всього сказати, бо там більшість католиків. І що ж вийшли великі непорозуміння! Деякі пра­ в[ославні] просвітяне (б. уніяти, але хіба з уніята буде порядний православний?!) запротестували і я майже припинив свою працю. Кинув диригувати мішаним хором і ось починаю на кольонії з дітьми виїзжати. Тяжка праця, незвичайно тяжка. Я душу, тіло вкладав в працю. Поставив 11 концертів в Просвітах за цей час. Навчити робітників співати – самі знаєте як тяжко. Поставив від нашої грома­ ди 11 дитячих концертів та 4 концерти в дитячих школах. Праця велика і не по моїх силах. І що ж, віддячили мені за це! Ні, – навіть вороже поставились деякі наші самолюби­галіціяни. Я в неволі не доходив ніколи до такої розпуки, як тут. Там проти мене виступало духовенство на чолі з митро­ ф[орним] прот[оієреєм] Пащевським. Чого тільки вони не вигадували, як вони скрізь мене ганьбили, писали доноси проф. Огієнкові, і хоч Огієнко був з ними, але все ж я не боявся, бо суспільство за деяким винятком було на моїй стороні. Не подобалось їм, що я друкував реліг[ійні] книжки, “РНВ”, “До світла” і не давав їм на цензуру, не подобалось, що я відправляв службу Божу по перекладу ВЦПГ(?) і визнавав і навіть вимагав визнати митр. нашого Василія. Пам’ятаєте Вашу першу відозву відносно голови на В[еликій] Україні, де Ви надіслали відозву митрополита і ми написали “Нашого митроп[олита]”? Боже мій! Що я пережив за це слово: “нашого”! Полков[ник] Цівчинський, – п’я­ ничка (м. і. він був товар[ишем] предсід[ателя] в ВЦПР в 1918 р.) сказав мені, що якби я (…)* не був священиком, то він мене за це слово вбив би!! І все ж таки повторюю, не страшні мені були о. Пащевські, я робив своє діло. А тут, в цій холодній Канаді ходжу як підбитий птах. Але все ж я вдячний Господу Богу за Його милости. Я вірю, що за Його поміччю ми тут щось та зробимо. На Франції, або на Чехах я не міг би того зробити, що я тут зробив. За цей час я надіслав до Калішу для інвалідів 100 доляр. Другу Христині Сушко 100 доляр. на лікування студенткам, до Праги 25 дол. і сухотникам 15 дол. Тепер збираю студентам до Праги. Але що я маю за цю збірку! Які пішли інтри­ ги! Тут у Ф[орт] В[ільямсі] я вже не годен збирати на якусь ціль, агітацію зробив один учитель, хрунт, збольшевичений і я вже припинив тут цю роботу. Віднісся на кольонії. Надії мало. Симпатії до нас занадто мало, вони звичайно симпатизують своїм. Припинив на деякий час писати листи. Дізнався про трагічну смерть нашого б[увшого] Гол[ов­ ного] Отамана С.В. Петлюри і настільки я перехвилювався, що не годен був взятися за перо. Жалко, страшна втрата. Ми так бідні національно, так мало маємо людей, таких героїв, що смерть С.В. П[етлюри] є пряма катастрофа. Нещастя його головне, – він мав нечесних співробітників, яким і довіряв забагато. Ви очевидно не поділяєте моєї думки, та це нічого. Все ж тут в зимній Канаді українці з великим жалем зустріли цю страшну звістку. В Просвітах, в нашій громаді вивісили укр[аїнські] прапори в знак жалоби. В минулу неділю я в церкві під час науки говорив про небіжчика, а 6 червня улаштував панахиду. Ми недооцінюємо Петлюру, а колись історія скаже правду, відкриє нам очі. Комуністи на своїх з’їздах говорять, що УАПЦ то є «Петлю­ рівська», що 75% священиків, то б[увші] старшини укр[аїнської] армії. І всеукраїн[ський] староста Петровський про це говорив. І це правда. Митроп[олит] Липківський, Чеховський та ін. – всі вони однодумці Петлюри. Большевики вбили його, бо боялись, що П[етлюра] зробить повстання і зни­ щить їх. Можливо, що П[етлюра] і уряд заключили ганебний договір з поляками, а чи не рoбив і Богдан Хмельницький умов з москалями? Мені дивно з В. Прокоповича. Така ніби порядна, релігійна людина, але змінився во Франції. Його статті, критика, похід проти Вас[иля] Шелухіна і о. Т., дійсно мені противні. Але не думаю, що це вплив С[имона] П[етлюри]. Все ж дуже добре, що справу з о. Гр[ечишкиним] полагодили. А то вони страшенно хвилюва­ лись. Я одержував на початку листи, просили моєї помочи. І що ж я, бідний сарака, міг тут в Канаді Siverian chronicle. 2024. № 2 81 зробити? Просив владику аби взяв під свою опіку парафію і надіслав вашу адресу. П.В. Василіїв є дійсно той Василіїв, з котрим я в неволі працював. Надзвичайно славна, щира, порядна і релігійна людина. Читав в “Дніпрі” про з’їзд членів церк[овних] громад. Справа в Подєбрадах з священиком ще гірше строїть. Тут запросив о. Мельника, О[лекса] Костюченко, який симпатизував о. М[ельни­ к]ові. Я свого часу попереджав О. К[остючен]ка, аби він не робив цієї помилки, бо о. М[ельни]ка добре я розкусив в неволі на протязі 3­х місяців, але він добре себе показав і в Подєбрадах за ці ча­ си. Вчора я одержав листа від О. Костюченка, який пише, “Що нарешті о. Мельника парафія виста­ вила, занадто багато в ньому московського церковного духу, занадто він невихований, а просто ка­ жучи хамуватий, а до того були й художества*, а крім того уперто стоїть за злуку з Римом, цебто за унію. Зневажає нашого митр[ополита] Василія і ВПЦР”. “Файний! був священик!!”. Він м. і. просився до Америки і Канади, писав і до мене листа, аби я йому негайно відправив гроші на шифкарту! Я їм порадив взяти до себе о. Горохівського, який є місіонером в Карпатах. Він проситься до Ка­ нади, але (?) звичайно краще до Подєбрад. Якби я не мав довгу, та мав трохи грошей, я б негайно поїхав би до Подєбрад на парафію. Я про це й відповів о. Горохівському, пишу аби просив Шелухі­ на. Пишуть мені з Чехії – хотіли б мене бачити та… Мене здивувало, що ніби проф. В. Біднов якусь веде непорядну роль! В чим справа? Поінформуйте. Я не чув. Якщо в справі о. М[ельника], то діло бачте як стоїть. Думав я, що на чехах спокій, повне об’єднання, але й там сварки, інтриги. М. Шапо­ вал, як пишуть, робить колотнечу. Отака колотнеча й тут в Канаді серед простого народу. Велике мати треба терпіння тому чолові­ кові, який повинен вносити нові ідеї, він мусить бути готовий на все, він мусить пройти великий тернистий шлях. В неволі я краще себе почував звичайно в моральному відношенню. В матеріальному же відно­ шенню я хоч там і бідував, але не мав довгів, хіба що по виданню книжок і журналів.(…)* *"п’янствував і робив якісь скандали”». (Лист без кінця. Листа написано на бланку: «Представник об’єднання українських емі- грантських організацій в. м. Калішу, Польща. Священик Петро Білон». Вгорі рукою Є. Бачин- ського олівцем вказано дату відповіді: «Rèpondu à Genève […] 18 juin 1926 Batch[inski]». Також тут зберігається фотопортрет о. П. Білона з підписом на звороті: «Дорогому Євгену Васильо- вичу Бачинському на пам’ятку про спільну працю нашу в 1921–1924 рр. Свящ. Петро Білон. Fort William. Canada 2.V. [19]26»). № 5 1934, січня 14. – Джонсон Сіті. – Лист о. П. Білона до Є. Бачинського. «Box 127 14 січня 1934 Джонсон Сіти Н[ю] Й[орк] Дорогий Євгене Васильовичу! Сердечно даруйте мені за мою довгу мовчанку. Я не раз докоряв собі, не раз і ганьбив себе за те, що не відписую Вам, я не тримаю з Вами зв’язків. Отак, залишив бідну Канаду, та приїхав до бага­ тої Америки, але якраз попав сюди в часи страшної депресії, а тут розчарування на кожнім кроці. То владика наш своїм поводженням і ін. завдає нам стільки клопоту, стільки неприємностей, що годі передати, а до того деякі наші провідники недостойні бути в рядах нашого духівництва. І я болію душею, страждаю і нічого не можу помочи. Обібрали мене до уряду Д[уховної] К[онсисторії] і я, як наддніпрянець, не можу вплинути на отців настоятелів і примушений був зрезиґнувати з обов’язків заступаючого голови. І будучий склад Д[уховної] К[онсисторії] не в силі допомогти нашій Церкві, бо треба правду сказати, що ми не вперед ідемо, а в долину. Жуківці нанесли нам великої шкоди, кричали було про злуку, а тепер не хотять і слухати про якесь єднання. Ось бачите, як не хотілось мені ділитись з Ва­ ми нашими сумними новинами. А Ви, як уповноважений від Церкви в Європі, напевно цікавились, що доброго є в нашій Церкві? Ще в Канаді церковне життя дуже красно розвивається, в Америці підупадає. Не раз я жалую, що лишив Канаду. Мене просять туди знову. Одна з найкращих парафій звернулась до мене прийти до них. Але як подумаєш про ту страшну довгу зиму, про ті морози, то лякаєшся. Та й дружина ніза­ що не хоче Канади. Якось будемо бідувати тут. В Америці колись було добре, та не тепер. Люди здеморалізовані, до нашої Церкви перейшли переважно бунтарі. Ось і в нас вони бунтують і роблять анархію. Деякі провідники несуть тяжкий хрест. Часта зміна парафій наносить велику шкоду як гро­ маді, так і священикові. В Америці оце я вперше в цій громаді душею відпочив. Ось десять місяців минуло, як я в Джонсон Сіті і все якось, дякуючи Богові, іде все спокійно. Нема тертя. Але чи на­ довго? Ось в слідуючу неділю будуть річні збори парафії, буде зміна урядників. Виберуть добрих громадян, і буде добре, виберуть злих – буде зле і громаді і мені. Отак воно скрізь. Щастя наше те, що в Джонсон Сіті всі роблять. Це, можливо, єдина околиця на цілу Америку, де всі наші українці мають роботу. На попередніх парафіях була біда. В Мон(…)* напр. – 4 м­ця даремно працював, а у Честер давали таку платню, аби зміг якось бідувати. А тут із помсти до попереднього священика на початку дали малу платню. В літі трохи добавили. Є деякі парафії, де священики страшно бідують роками, деяким мусимо допомагати. Владика дуже бідує. Він має яких $30–40 платні на місяць! Платню одержує від нас, священиків. Ми щомісяця вносимо йому по $5, а дехто менше. В минулім році я почaв було сплачувати довги, та дружина моя, яка деякий час хорувала та крі­ пилась, примушена була піти на операцію. Операція була дуже серйозна, бо доктори вирізали жовч, вирізали каміння (а їх було вельми зело), та до того вирізали і сліпу кишку. Сіверянський літопис. 2024. № 2 82 Сильний організм, гарні хірурги, чудовий догляд в шпиталі, а головно надія на Бога – спасло дружину. Майже 3 місяця дружина лежала. Деякий час чулась добре, а потім погіршилось, тепер трохи поліпшилось здоровля. Та від таких операцій, я думаю, інвалідом залишиться. Доктори з нас взяли порівнюючи небагато, та все ж шпиталь, лікування – знову вивело з бюдже­ ту. А тут на Україні мої брати й сестри недоїдають. Час від часу допомагаю їм. Наш старенький митр[ополит] Василій дуже бідував, майже голодував. Та ось дізнались про нього і тепер ми йому допомагаємо, кожного місяця надсилаємо йому потроху. Наша мучениця Церква в катакомбах переживає страшенні утиски. Чи довго наш нарід буде отак мучитись? Може в цій війні, що ось вибухне, відродиться Україна? Оце одержав листа, пишуть, що єп[ископ] Жук тяжко хорий і нема надії на виздоровлення. Там знову шукають кандидата на єпископа, а його не так легко найти. Якби наш єп[ископ] І[ван] Т[еодо­ рович] був переосвячений грецьким патріархом, то тоді б визнали його жуківці. А може й тоді не визнали б? Бо там тепер течія галицька. Мати лише свого галицького єпископа. Канада проти пере­ освячення і я проти, але все наше духівництво домагається переосвячення. Владика і сам хоче, і від­ мовляється. Оце одержав від Вас “Ecclesita”. Хоч я не розумію, що там написано, та все ж я щиро вдячний Вам за надсилку. В них я відчуваю, що Ви й до цього часу, не дивлячись на ріжні перешкоди, особ­ ливо матеріяльні, Ви є “Благовістником” нашої Мучениці Церкви. Дай Боже Вам сили і здоровля в Вашій праці для добра нашої УАПЦеркви. Працюйте і надалі. Прикладаю доляра на “Ecclesita”. Даруйте, що так мало. Може трохи згодом більше надішлю. Одер­ жав від Вас і привітання. Сердечно дякую. Всі ми вітаємо Вас і Вш. п. добродійку з Новим Роком і бажаємо всім Вам усього доброго. Пишіть, не беріть з мене прикладу, а відповідайте негайно. Пишіть про всякі новини, що знаєте з України. Бувайте здорові та Богові милі! Ваш П. Білон». (Автограф. Оригінал. Тут же зберігаються фото за 1933 р. з підписом: «Частина моєї пара- фії під час Місії арх. Івана Теодоровича у Джексон Сіті НЙ в 1933 р. Посередині сидить арх. Іван і я». Також сімейне фото з підписом: «П. Білон з родиною 14 січня 1934. Gohnson Sity NY» і портрет «Дорогому Є.В. Бачинському о. П. Білон 14 січня 1934 р.»). № 6 1934, березня 26. – Женева. – Лист Є. Бачинського до о. П. Білона. «Женева, 26 березня 1934. Дорогий о. Петро! Так давно не писав Вам, що не знаю з чого починати. Наперед усього дякую сердечно за неза­ будь, за Ваш щирий лист і за лепту Вашу на Еклезію. Це все мене дуже зворушило, і я надзвичайно був урадований, коли одержав від Вас вісточку. Спасибі, мій далекий друже, за все! Втішений я був і за фотографії, але там Ви якийсь чужий “причер”: – у моїм серці Ви зовсім інший і молодший і більш милий… Дивно як чужа земля накладає свій одпечаток! А от я досі не можу Вам вислати сво­ єї з дружиною доброї фотографії. Чи лінощі піти до фотографа, чи брак грошей, а все лише “збере­ мося”! Вже і син надокучає (він закінчує свою матуру в Жевницях к[оло] Праги) і певно таки муси­ мо піти. Тоді Вам в першу чергу вишлю. Але й я постарів, вже незабаром стану цілком сивий (це після того як я мав нарив на голові, волосся швидко посивіло!) та й наші студенти до мене скоро як до діда будуть звертатися! Хоч духом я ніскільки не постарів і маю той самий бадьорий оптимізм, який Ви у мене знали за часи редагування “Р[елігійно] Н[аукового] В[існика]”, хіба що більш реа­ лістичний, так мовити мудріший. В своїм листі подаєте мені силу цікавих відомостів громадських, але дуже сумно було мені чи­ тати про стан здоров’я Вашої дружини. Це вже прийдеться нести хрест! Але може воно не так страшно, як Вам здається. Діти Ваші вже великі стали. Оце як і моєму Василькові вже 20 років ми­ нає! Молоді ростуть, а ми старі, старіємо!.. Закон. До змісту Вашого листа ще повернуся, а поки що напишу Вам пару слів, як ми живемо та наші женевські новини. Це певно Вас більше цікавить. От­ же, дяка Милосердному Богові, ми з дружиною поволі посуваємося до заможности, а все завдяки мозольній праці, витривалости та ощадности. Я далі служу в телеграфічній агенції і хоч мало, а все таки постійно заробляю, жінка, як Ви знаєте, має свій Інститут Краси – “боті парлор”, як, здається, кажуть у Вас в Америці, і заробляє більше. Маємо велике мешкання в осередку міста, свою обстано­ ву і головно свій маленький хутір в околиці Женеви. Про це, здається, я Вам ще не писав, бо лише рік минув, як купили ми цей ґрунт: всього 1650 кв. метрів, але вибудували там маленьку хатчину з льохом, насадили дерева, кущів, розвів я великий город, а жінка силу цвітів і от так тішимося! Але все буквально ми самі робимо і город нас годує, бо маємо запаси майже на цілу зиму. Цім літом ставлю пару вуликів і думаю розвести пасіку. Це все коштує великі гроші у людей, а у нас зовсім скромно, бо, як казав, я сам все роблю в години вільні (улітку там і мешкаю), навіть огорожу поста­ вив самий. Хто бачив попередній пустир і теперішній хутірець впрост не йме віри, такий гарнень­ кий. Маємо своє джерело води під старою грушкою. Ось посилаю Вам маленьку фотографію,* де ми на плантаторських або краще фармерських ролях! Тут я тільки і почуваю себе нормально здоро­ вою людиною та щасливий з природою і Богом Творцем! Взагалі я проповідую тепер всім опрощен­ ня і повернення до праці над землею. Життя наше занадто мерзенне і громада уряджена напрочуд погано, ніби нарочито, щоби людині страждати, а не насолоджуватися життям!... Хотів би я, щоби Ви, дорогий мій, побачили мене фармером та погостювали у нас! Тут з природою і відпочиваю ду­ шею та трохи забуваю про все лихо, що діється на Україні, в цім жидівськім антихристовім царстві Siverian chronicle. 2024. № 2 83 божевільних людей!.. Одначе я не занедбую трохи і громадської діяльности. Видаю потроху ЕКЛЕЗІЮ, головую в нашім женевськім товаристві та співробітничаю в місцевій пресі, де поміщу­ ють вряди годи мої статті на фр[анцузькій] мові про Україну. От так на Великдень я написав велику статтю про те, як тепер “святкують” на Україні! Шкода, що Ви не зможете прочитати, але я все­таки пришлю, може о. архієпископ схоче перекласти для “Дніпра”? Впрочім для українського читача там мало нового. До речі, хто тепер редагує “Дніпро”? Чом до мене не звернулися за співробітництвом постійним. А то виходе, що при о. Гундякові я писав, а тепер перестав. Натурально я не прохатиму гонорару, хиба що прислали б мені молитовник (його я досі не маю!), та й мушу все ж віддячити за надсилання часописи ще й допомогти рідній пресі. Вряди годи я все ж таки найшов би час, щоб скомпонувати щось, але при умові, щоби містили не так, як колись з дописю про Лігу Націй і інші, котрі перекрутили і зовсім дещо не вмістили. Для себе в обмін на “Еклезію” я одержую к. 200 ріж­ них видань і міг би з того давати цікавого матеріяла, тільки більш серйознішого, ніж тепер, а то “Дніпро” інтелігентові ніяково часто і читати: якась теребень. Я розумію, що круг читачів такий, але все таки треба рівень підносити, а не йти по течії. Про це все я хочу на днях писати архієп[иско­ пу], котрому давно вже не писав. Оце узимку якось заходився я та й привів бодай в побіжний порядок свій архів. Можете повіри­ ти, скільки назбиралося у мене всякого добра за 25 літ життя за кордоном! Окрім окремих досьє про ріжні питання, я відокремив щось к[оло] п’ять соток кувертів окремих діячів, з котрими мені при­ йшлося мати діло. Матеріял багатий, хто його буде колись використовувати?! До Праги в музей ви­ силати ще не хочу: може потрібний буде та й в дійсности час від часу треба по ріжним справочкам до нього заглядати, а потім я щось не дуже довіряю празькому архіву, не керівникам, крий Боже, ні, а місцю, бо якби війна почалася, там в першу чергу буде все розграбовано. Ні, все таки в Швейцарії певніше. Дивує мене, що ані в Канаді, ані в Зл[учених] Державах досі наше громадянство не подба­ ло про свою національну книгозбірню, а також про архів. Впрочім здається останнім часом щось читав, ніби збираються відкрити. А кудою Ви поділи архів і матеріали “Релігійно­Наукового Вісни­ ка”? Чи вони із Вами? Чи залишилися в Каліші? Шкода як пропали чи пропадуть. Добре було б, як­ би владика спробував би закласти таку інституцію при дієцезії, бодай церковно­громадську? Гадаю, що багацько можна було б назбирати цікавого матеріялу, котрий з часом пропадає і губиться для іс­ торії назавше… Що ж у Вас там тепер діється у “жуківців” після смерти о. Жука? Все ще шукають єпископа? Та роблять інтриги один проти другого. Певно, і о. Гундяк кандидатує? Дійсно шкода і велика, що не можна поєднати дві рідні сестри­церкви, але з галичанами це не так легко. Тут, на мою думку, “пе­ реосвячення" єпископа ні при чім і я не завидую владиці Теодоровичеві! Це правдива індивідуаль­ ність оригінальна і сильна, хай все терпить і береже себе, на нього колись буде єдина може надія. І мені здається, що йому не треба зовсім жадного “переосвячення”, бо це тільки його виб’є з шерегу рідної церкви. Он англікане і без всяких “переосвічувань” мають повагу і канонічність і решта цер­ ков включно до католицької тільки й мріє, коли б то Англіканська церква схотіла “направитися ка­ нонічно”, але англійці не поспішають і в цім власне полягає їх сила та незалежність їх Церкви. Під цим [в]зглядом раджу Вам спровадити від д­ра Річинського з Володимира на Волині його недавно тільки надруковану книгу п[ід] з[аголовком] “Проблеми Української Релігійної Співдружности”. Само я її зараз читаю з насолодою, хоч вона і не всім добре оброблена та й не зачеплює усі боки церковного питання, а між тим надзвичайно цінна розвідка, на яких триста сторінок з фотографія­ ми, і з погляду УАПЦ написана. Польська цензура її сконфіскувала, і тільки тепер вона з’явилася другим виданням в продажі. Мені надіслав автор. Думаю, що він надіслав її також о. Іоану, у котро­ го й Ви позичте прочитати. Мало у нас таких книжок. М. ін. чи Ви не маєте картки єпископату на­ шої Церкви в облаченнях? У мене немає, а хотів би її мати дуже, щоби зробити кліше і видати окре­ мо. Якщо маєте – пришліть мені. Як здоровля владики? Що він робе в часи вільні? І як до нього від­ носяться священики? Давно вже я хочу видати комунікат Еклезії про сучасний стан нашої Церкви в Канаді і в Америці та на жаль не маю всіх потрібних відомостів. Може Ви знайшли б час і написали мені річево про це. Скільки і хто духівництво? Скільки і де парафій? (назви на англ[ійській] мові). Скільки шкіл і ін. парафіяльних інституцій? Про Консисторію? Про школу­курси для підготовки ду­ хівництва. Про відношення чужих церков? Своїх? Дати заснування окремих парафій? Хори, Брацт­ ва, Сестрицтва? Майно? Історичний розвиток? і т. ін. Натурально це буде між нами, я Вас не зрад­ жу. Напишіть. З Києвом я не маю зносин. Послав був і я трохи грошей о. Василію, але ще не знаю чи одержав. Написав і архієп[ископу] Павловському в Харків, з котрим раніш листувався, але також щось мов­ чить. Чи може не одержав, чи сконфіскували мій чи його лист? Там стоїть правдивий жах і невідомо ще, як вийде наш нарід з цього пекла?! Тим часом оцим і закінчую свого листа. Як відповісте скоро, і я також скоріше напишу, бо вже заморився, завтра треба рано на роботу, а як не допишу, може лист замерзнути на цілий тиждень! От[же] усього доброго! Вітаю пані­матку і дітей, і Вас цілую заздалегідь з Христос Воскрес! Бо як одержите, буде певно якраз час. Моя дружина Вас і пані вітає сердечно і бажає не хорувати, а наби­ ратися сил. Ще раз вітаю сердечно і очікую відповіді. Гаразд! Ваш щиро прихильний Євген Бачин­ ський *ту, де я за тачкою, а Іда з лійкою к[оло] хати!» (Машинописна копія). Сіверянський літопис. 2024. № 2 84 № 7 1934, грудня 22. – Трентон. – Лист о. П. Білона до Є. Бачинського. «18 Wodland St. Trenton, N. G. Христос рождається! Дорогий Євгене Васильовичу! Я і моя родина сердечно вітаємо Вас і Вашу дружину з Різдвяними святами та з Новим Роком. Бажаємо повного щастя. В цім році писав Вам листа і просив бути співробітником Дніпра, але на той лист не мав відповіді. Пишіть мені і до Дніпра. Наші дві Прав[ославні] церкви оце нарешті злучаться. Як одержу од Вас відповідь, напишу дечого багато. Ваш о. Петро Білон». (Автограф. Листа написано на поштовій картці. Вгорі рукою Є. Бачинського зроблено на- пис: «Відп[повів] карткою 11.1.35»). № 8 1935, лютого 6. – Трентон. – Лист о. П. Білона до Є. Бачинського. «Trenton, N. G. 18, Woodland st. 6 лютого 1935 Трентон, Н[ью] Дж[ерсі] Дорогий Євгене Васильовичу! Вашу листівку з 11 січня одержав. Красно дякую за привітання і за памʼять, що мене не забуває­ те. Хотів би Вас потішити новиною про злуку обох церков, та наразі нічого доброго нема та питан­ ня чи буде?! Був і я на тим ніби історичнім засіданні двох духовних консисторій, та ні до чого доб­ рого не прийшли. Та друга група хоче понизити нашу Авт[окефальну] Прав[ославну] Церкву, за яку загинуло тисячі, а тисячі вірних єпископів та священиків. Ми й так багато де в чим попустили, по­ палили дещо, чому поклонялись, за що боролись, і все ж їм цього замало. Новий кандидат на єпис­ копа – о. Пристай є уніат, католик дуже упертий. Має 65 рок. Без всякої ідеї, без поглядів о. П[ри­ стай] висвятився на єп[ископа] православної церкви, до якої напевно не щиро ставиться!.. Ми хоче­ мо злуки, але не пониження. Чи вона буде, тяжко сказати. Скорше ні, бо маємо діло з авантюрника­ ми. Та це все – довірочно. Питаєте про життя моє. Та ось за працею і світa Божого не бачу. В останні часи сильно переоб­ тяжений працею. В січні м. був три рази у Філадельфії і чотири рази у Ню Йорку, де відправляв службу Божу. Ню­Йоркська парафія колись відійшла до жуків, а тепер до нас прийшла. І я мусив їх обслуговувати. Пропонували мені нюйорчани до себе, та я відмовився. Помимо роз’їздів є багато праці з писаниною в справах дієцезальних, маю клопіт з “Дніпром”, мене таки силою втягнули в це ярмо, а в парафії скільки то роботи різноманітної! Життя подорожчало в Америці і то з кождим днем все іде вгору, а платня… так про це вже і со­ ромно признатись. Всі ми здорові, діти ростуть як на дріжжах. В Вашій критиці про “Дніпро” є трохи правди. Але пригадуєте, як я писав Вам, газета ця не мала на протязі 3­х років редактора. Були опікуни, аз есм перший. Мусів бути, бо на той час виконував обов’язки голови Д[уховної] К[онсисторії] – отже мусів опікуватись бо міг і “Дніпром”. Не мав я на це ані відповідного часу, ані журналів, ані часописів. Власне і тепер я знаходжусь в таким самим стані. І я бідний б’юсь як риба об лід. То, що Ви пишете, аби зробити газету “Дніпро” подібну ніби до “РНВ”, взяти вищий напрям, то при наших обставинах річ неможлива. Ми мусимо пристосуватися до читачів, а читачі переважно – проста кляса. Скільки я мав м. и. критики під час видання “РНВ”, що вміщував деякі ст[атті] високого напрям­ ку, але ж тоді і читачі були свідомі, інтелігентні, а в Америці якраз того бракує. “Дніпро”, конечно треба піднести і давати в цій газеті повчаючі гарні моральні ста[атті], та для цього треба грошей, а ми бідні. Все ж я буду просити Вас, як старого приятеля, який мене підтримував щось на протязі 3­х ро­ ків, підтримати й тепер. Ви маєте велику бібліотеку, одержуєте реліг[ійних] журналів десятками. Подавайте цікаву хроніку зі світа, давайте коротенькі ст[атті] морального змісту, передруковуйте з ін[оземних] мов дописи та ін. Взагалі таке, що може інтересувати просту клясу. А за це постараюсь Вам час від часу надіслати гонорар за Вашу працю, звичайно, невеличкий. Отже не відкладайте, а нині беріться до праці, друкуйте, передруковуйте щось і негайно надсилайте. Гаразд! Бувайте здорові та Богові милі! Всі сердечно вітаємо Вас і В. п. пані добродійку. Пишіть, що те­ пер робите, де працюєте, яке життя громадське в Женеві? З любою до Вас Ваш о. Петро Білон». (Автограф). № 9 1935, травня 16. – Трентон. – Лист о. П. Білона до Є. Бачинського. «16 травня 1935, Трентон Н[ю] Дж[ерсі] Дорогий, дуже дорогий Євгене Васильовичу! Сердечно дякую Вам за Вашого листа, якого одержав оце цими днями. Хочеться вірити, що між нами листування знову як ото раніш було, нав’яжеться. А воно й потрібно нам. Ви, як бачу, по­ста­ рому цікавитесь церковними новинами. Хочу поділитись з Вами: о. митр. Василь Липківський живе на окраїні Києва в перехідній кімнаті з дружиною, спаралізованою і з сестрою, яка власне доглядає старця брата і хору його жену. По­старому бідує. Дещо наші допомагають, але дуже мало. Митр[о­ Siverian chronicle. 2024. № 2 85 полит] Михайло Борецький був на Соловках, та очевидно збожеволів, а може і розстріляли больше­ вики. В. Чехівський на Соловках бідує. Митр[ополит] Ів[ан] Павловський живе у Києві, має лише одну маленьку церкву на Подолі – Притиско­Микільську. Тепер цікавитесь Ви, як наш владика справиться з жуківцями та з о. Гундяком? Згода між ними і жуківцями. Але наш владика не є хитрий і не міг використати їх. Владика подав прохання до грець­ кого патріярха, та це прохання можливо і пошкодить чого доброго. Бо у нас є в більшости, які не хотять іти під захист УПЦ патріарха, а хотять і надалі бути під автокефальною церквою. На слідую­ чому тижні буде засідання двох консисторій і тоді дещо виясниться. о. Гундяк признається і жалує, що наробив багато шкоди, обіцяє бути вірним, та чи надовго? Живеться нам по­старому. Частенько міняємо парафії, бо деякі “приятелі” не дають спокійно жити. Правда, вони потім як від’їду, жалують своїх вчинків, та пізно. Скрізь я працюю так щиро, так самовіддано, та перешкодою є те, як я вже напевно писав, що народився на В[еликій] Україні, а не в Галичині. Хоч по мові мене не пізнати, що я з В[еликої] України. А ось з попередньої парафії мусів втікати лише за те, що хотів приєднати більше парафіян! І приєднав, та за це потерпів. А з Трентон як прийдеться відходити, то напевно за рідну українську мову. Скажете – байки, ні – суща правда. Отак терпимо. І маємо надію, хто терпить – той спасеться. Дав би Бог! Помер наш дорогий співробітник РНВ проф. Василь Біднов. Смерть його на мене так подостала, що я ось місяць безперестанно думаю про нього. Дуже жалко. То був праведний, святий чоловік, щось подібного до бл. п. Павла Чижевського. Читав я Вашу ст[аттю] про П. Чижевського, а в своїх молитвах згадував слугу Божого Павла. Одержав я від Вас і статтю “Брехнею світ перейдеш”. Мені прикро Вам признатись, але я ніяк не можу дати її до “Дніпра”, бо серед читачів повстало б обурення. А сам не співчуваю рухові групи Коновальця, але проти них виступати не можемо, бо майже в кожній парафії є відділи і могли б шкодити. Вони і так без причини шкодять, а надрукувати статтю, вони наробили б зорганізованого хаосу в церкві. Далі про Лондонське Бюро. У нас в Америці, та й в Канаді і в Європі скрізь опінія про Бюро найкраща. Роблять гарну роботу для української справи багато офірують. Отже робити на таку пре­ красну організацію якийсь напад було б небезпечно для нас, бо всі б взяли під захист це Лондонське українське Бюро, а нас скритикували б. Про Музей Визвольної боротьби у Празі я найкращої думки, багато де в чим допоміг їм. Працю­ ють в Музею найвидатніші люди і до них є довіра. Оце вчора я одержав від Управи того музею лис­ та з підписами всіх учасників зборів. Дякують мені за працю. Я пообіцяв їм відправити історичні папери Братства 6­й Стр[ілецької] Січ[ової] див[ізії] та редакції РНВ. Я б не радив Вам засновувати в Женеві музей, бо розбивати сили не варто – скажіть отаманові. Ви читали про Жіночий Конгрес в Галичині, що відбувся в минулім році. Наслідки величаві! Хочеться вірити, що й Всеукраїнський Конгрес принесе як Галичині, так і еміграції, що розпороше­ на скрізь, принесе неабияку користь. Плани гарні, тільки чи погодяться ріжні партії об’єднатися? Група Коновальця проти, от уже клопіт. Я з приємністю вітаю цей Конгрес і з радістю поїхав би. Та ба, нема засобів. Про скоропадчиків, то тут можна писати, бо майже всі не співчувають цій групі. Я щиро виложив свої думки і певний, що Ви не погніваєтесь на мене. Коли я не дам до друку Вашу статтю. Пишете, що становище наше таке безпросвітне погане, під цей час, що гіршого й не вигадаєш. Погоджуюсь з Вами. Отже (?) в цей поганий час треба дати читачам щось гарного, бадьорого, під­ нести їх на дусі. Під цю пору в Америці і навіть в Канаді із­за тої злуки повстала така погана ситуація, що не зна­ ти як ми і вийдемо з неї. Та про це я повідомлю Вас пізніше. Ці новини я подаю Вам довірочно. В минулім листі я піддавав Вам думку, який власне матеріял нам потрібний. Ви маєте багато ріжної духовної літератури, журналів франц[узькою] і ін. мовою. Перекладайте гарні оповідання морального змісту для молоді, жіноцтва, старших, перекладайте гарні золоті думки великих людей. Або дайте невелику розвідку про Костомарова, якраз минуло 50 років від смерти цього великого іс­ торика. Цікаво було б дати із твору його “Книги буття”. Дайте розвідку про філософа Григорія Ско­ вороду. Чи виходить Ваш “Бюлетень”? Пишіть. Я і дружина сердечно вітаємо Вас і Вашу В[исоко] ша­ н[овну] паню добродійку. Бажаємо всього найкращого. Бувайте здорові та Богові милі! З любов’ю до Вас о. Петро Білон. А де ваш синок?» (Автограф. Листа написано на бланку «Ukrainian orthodox church consistory of the United States of America»). № 10 1936, листопада 3. – Женева. – Лист Є. Бачинського до о. П. Білона. «Женева, 3.11. 1936. Дорогий о. Петро! Одержав Вашу цидулку від 19 жовтня і поспішаю сповнити Ваше бажання. Не знаю чи підійде. Я взяв зі своїх тек спомини про двох священиків. Але боюся, що забракуєте і в добавок трохи задов­ ге. Лишаю Вам справити трохи мову, а евентуально скоротити дещо. В нашій мемуаристиці це вперше буде мова про цих діячів. Зрештою я маю зі своїх споминів багато матеріялу, та немає де містити! Для “Дніпра”, як тільки одержу Вашу відповідь, напишу статтю про Різдвяні українські звичаї. Ще переклад з моїх статей для французької преси. Гадаю, що і для нашого українського читача буде цікаве. Можу ще надсилати Вам дещо з хроніки європейського релігійного життя наколи це буде Сіверянський літопис. 2024. № 2 86 Вам бажано. Щодо окремих статей так вибачайте – відмовляюся: мені дуже тяжко пристосуватися до культурного рівня читачів “Дніпра” і я взагалі не популяризатор, тим більше з тим душком, який смакує нашим землякам в Америці. Надіюся, що мої спомини ще дійдуть завчасно. Тому поспішаю вислати і ставлю крапку. Відпи­ шу більше, хай на Ваше же письмо, котре заповідаєте. А я просив би Вас наколи мої спомини бу­ дуть надруковані в календарі, прислати мені два примірника. Із тим стискаю сердечно руку і бажаю усього найкращого. Ваш, щиро прихильний». (Машинописна копія). № 11 1936, грудня 1. – Монреаль. – Лист о. П. Білона до Є. Бачинського. «Montreal, Canada Дорогий Євгене Васильовичу! Привіт надсилаю Вам з Канади, куди приїхав з о. владикою на декілька днів взяти участь у Со­ борній Службі Божій. По приїзді додому напишу Вам подрібного листа. Листа з матеріялом одер­ жав. Дякую. Сердечно стискаю Вашу руку. Привіт дружині. З любов’ю Петро Білон». (Автограф. Листа написано на поштовій картці). № 12 1936, грудня 24. – Женева. – Лист Є. Бачинського до о. П. Білона. «Женева, дня 24 грудня 1936 Дорогий о. Петро! Ваш ласкавий лист мене направду розчулив, бо не уважаю себе достойним такої похвали, як Ви мені виписуєте… Дякую сердечно за добру памʼять і сердечне відношення, зі свого боку будьте пев­ ні: я зберігаю таке саме й до Вас відношення; направду ми із Вами щирі приятелі от вже скільки літ, і навіть не знаючи себе взаємно на вид особисто. Я також дуже й дуже ціную Вашу любов до мене та Вашу так віддану і безкорисну працю на добро Батьківщині. Іноді я навіть заздрю Вам і можли­ вости діяльности серед рідного оточення! У мене немає того і останнім часом я правдиво б’ю “бай­ даки” – нічого не роблю… Може вже старіюся, може набрався хуторянської філософії… Правдиве життя в боротьбі і в поборюванню труднощів, тому не скаржиться, а будьте довольні що маєте. В кінці кінців все завше виходе на краще, це мій девіз у життю був і є! Оптимізмом світ поборю­ ється! З нагоди найближаючих свят Різдва Христового та Нового Року бажаю Вам і родині Вашій здо­ ровля і успіху в праці, як від мене, так і від дружини моєї. Особливо дякую Вам за Ваші молитви, Ви також у нашій граматці записані. Незабаром я до Нового Року маю ще Вам писати і вишлю тоді статтю для “Дніпра”, а тепер пишу так мовити у відповідь на Ваш лист. Шкода, що не зможете видати цього року альманах, зачекати прийдеться на будучий рік. Мої статті натурально залишить не ту оказію, лише я дещо додам та зміню, бо відшукав нові матеріяли. Що тичеться о. Петрова, так може Ви і праві: не виключено, що він був москалем і, як кажете, зов­ сім не бідував, але все таки я про нього зберіг найкращі спомини і завдячую власне йому, що не став атеїстом… Тим приємніше було мені почути від Вас, що і Ви були його прихильником та що він і на Вас мав вплив. Зрештою якщо хочете, можна й не містити про о. Петрова? Що торкається споминів про о. Гапона, так вони варті друку, тільки я дещо хотів би там додати. Потім у мене є йо­ го фотографія, якщо схочете подати, можу її Вам надіслати для кліше. Те що пишете про о. архієпископа, дуже мене смутить, бо я хотів би бачити його на більшій ви­ соті архіпастирській, як він, здається, сам себе не хоче піднести… Про нього у мене є достаточний матеріял, щоби повірити Вашим пожаленням, але я не думаю, що Ви зможете на нього вплинути отакими новинними “незадоволеннями”? про котрі писали в “Дніпрі”! Або треба сильно і виразно обличати і значить вступити у війну, що і не бажано і не відповідно особливо Вам так само, як і ме­ ні, або старатися з терпінням впливати полюбовно, особистим способом в приватнім життю. Я дав­ но вже переконався, що для Амер[икансько]­Кан[адської] єпархії треба двох єпископів і власне ко­ лись робив заходи, щоби приїхав архієп[скоп] Шараївський. І це було на мазі майже, на жаль о. Нестор незадовго вмер! На мою думку, приїзд натурально проблематичний митроп[олита] Василя справу не залагодить і, скажу одверто, навряд чи навіть бажаний для добра Церкви. Митроп[олит] занадто прямолінійна і одверта людина, щоби міг дати раду з галицько­буковинськими елементами нашого народу, особливо з духівництва і в результаті настане розкол! Найкращого кандидата на єпископа до Канади могли б мати в особі сучасного паризького священика о. Бриндзана. Він буко­ винець, прекрасний священик і бесідник, тримає з наддніпрянцями і всі його люблять. Впрочім, я не знаю його особисто і не скажу, який би він був на американськім ґрунті?! Взагалі співчуваю Вам щиро, та помогти не можу. Майте терпіння, з Божою поміччю якось те все образується. О. Маєв­ ський на мій лист не відповів – певно незадоволений! Он, бачите, як то буває на світі: треба тільки сказати щиро свою думку і вже гнів викликається! А які я з ним був приятелі в переписці!.. Це так само, як з проф. Антоновичем, директором Укр[аїнського] Музею в Празі: все було га­ разд, поки я не написав, що уважаю Музей і усі там зібрані багатства під загрозою існування, а то з боку чехословацького уряду, котрий масонсько­большевизанський, може кожної хвилини зрадити слову і передати все, що вгодно уряду совітському. Це м. ін. моє глибоке переконання і тому я й Вам не раджу висилати речи до того музею, так само як і своїх не пересилаю. Я пропонував пере­ нести Музей до Швайцарії, де уряд даром дасть на умові лише утримування цілий замок для Му­ зею, так як колись дали полякам в Раперсвілю. Ні, таки хочуть будуватися і щось мерзенне, та й чи Siverian chronicle. 2024. № 2 87 вистане ще грошей, питання? Краще б ці гроші пішли на утримання і розбудову самого музею. Отак я писав Антоновичеви і що ж, – не відповідає!.. Раджу Вам поки що потримати у себе свої речи му­ зейні і архівні, там видко буде. Може можна погодитися так, щоби музей в Стемфорді стане загаль­ но український і не лише католицький, бо краще завше концентрувати все в однім місці. А зрештою хто Вам, дорогий мій, забороняє заснувати свій власний тобто національний лише де інде? Америка велика. Статтю пришлю про Водохрещі, бо як раз зараз пишу для місцевої газети по­французьки. З ве­ ликою бідою, а назбирав дещо цікавого. Найгірше натурально із світлиною, бо немає у нас відповід­ них цікаво сфотографованих для чужинців. Та й взагалі обіцюю надсилати Вам для кожного числа якусь допись, більше з хроніки церковної і як моралізаторське, це останнє не в моїм кодексі! Те, що пишете про молоде покоління і наших дітей, на жаль сумна і велика правда, та що зро­ биш, такий тепер став світ! Мій син вчиться в Празі, але я не можу достаточно йому надсилати гро­ шей і він там бідує і натурально вчення мляво йде. Тепер він покинув торговельну академію і перей­ шов на модерні мови, щоби скоріше скінчити і могти також скорше одержати посаду вчителя або­ що. Без дипльоми високих шкіл тепер нічого не варті, окрім чести! Загалом я маю також клопоти із сином, вже йому 22 роки, а заробити собі, окрім шахматів, в котрих він направду мистець, нічим не може і живе на мою поміч. На кінець ще пару рядків про моє життя сучасне. Я працюю, маючи посаду експедитора в теле­ графічній швайцарській агенції, дуже мало заробляю: якраз щоби заплатити за місяць чиншу за по­ мешкання та за огрівання, решту мусить заробляти жінка. Слава Богу, її Інститут Краси працює доб­ ре і кінці з кінцями ми зводимо, але щоби відкласти що на старість чи на який випадок, то тяжко! Виходе, що працюємо лише на свій прожиток і буржуйне життя зі дня на день, а решту все йде чу­ жим! Я навіть перестав видавати Еклезію, бо немає грошей. Яку копійчину треба резервувати на бі­ жучі видатки по хутору: чи гною купити, чи насіння, чи для пасіки. У мене вже є два вулика, а на­ весні надіюся мати ще два. Мед тут дорогий, по 5 фр. або катострофальний (!). Самий вулик Дада­ новський, тобто лише “будинок” треба заплатити 50 фр.! Не дивлячись на те, я розбудовую пасіку, бо маючи зо 20 вуликів можна робити річно зо дві тисячі франків, це на той випадок, якби залишив­ ся без роботи (посади) або вже на старість… Окрім того, у мене є 34 фруктових дерев, ріжні кущі ягідні, малина і суниці, багато квітів і город, котрий нас годує майже цілу зиму, навіть картоплю – все маємо свою. Це все я роблю власними руками, головно у неділю, а літом рано і увечері до і піс­ ля бюро. Ось чому літом у мене немає часу навіть на листування. Щодо громадського життя в Же­ неві, так його, я маю на увазі життя українське, майже немає. Лише окремі особи працюють, а зреш­ тою нас тут лише сім родин та трьох студентів. Навіть наш Клюб мало діяльний. На наше Різдво, я як голова Товариства запрошую на кутю та узвар усіх земляків до себе, так само як на Великдень. Громадських виступів не робили вже давно, одно те, що мало нас, а друге – все коштує гроші, а ме­ ценатів немає! Макогін весь час тримався осторонь і пиячив сам, ніби роблячи пропаганду, Конова­ лець виїхав, а решта мусить заробляти тяжкою працею на життя. З цього приводу хочу сказати Вам пару слів про так зв. “Укр[аїнське] бюро” п. Макагона у зв’яз­ ку з його комунікатом про завішення діяльности, про що Ви читали в пресі. Отже це великий блюф! В дійсности це Бюро жадної діяльности тут не провадило, особливо як виступив півтора роки тому з Бюра п. Микола Троцький (Данько), котрий бодай висилав комунікати до укр[аїнської] преси. Ось чому я в імені нашого Товариства на днях розішлю пояснення до того комуніката, де поставлю все на своє правдиве місце. Один примірник вишлю і до Вас та прошу його надрукувати в “Дніпрі”. Я уважаю діяльність Макогона скоріше шкідливу ніж корисну для нашої справи за кордоном. Так ува­ жає і вся наша колонія в Женеві. Макогон в дійсности є агентом розвідки американського уряду і посередньо працює на себе. Він особисто повна інтелектуальна нікчемність і навіть свого комуніка­ та про розв’язання Бюра замовив п. Троцькому за 30 франків! Єдиний, хто робе позитивну роботу на його гроші, це п. Кисилівський в Лондоні, та й то занадто зв’язаний з світовим жидівством, а це ворог найбільший для України, тим більш, що майже ідентифікується з большевиками. В нашім суспільстві про Макагона абсолютно не розбираються! 1. Бачинські, Коваліви, Лівицькі (син гол[овного] отамана), Ніжанківські, д­р Качалуба, Войце­ ховський, Троцьки­Даньки, Єремієви (…)* Як здоровля Вашої дружини? Як себе почуває після операції? Моя стара оце як раз рік, як опе­ рувалася і слава Богу почуває себе добре. Ми дуже раді, що наша фотографія Вам сподобалася, але там моя жінка ще хора і тепер думаємо знятися в українських костюмах, натурально пришлемо Вам. Тим часом здається відповів Вам побіжно на лист Ваш. Пересилаю щире поздоровлення на Но­ вий Рік і Свята. Не забувайте і пишіть. Сердечно стискаю руку і бажаю Вам усього найкращого! Ваш Євген Бачинський. Дружина Вас вітає і дякує за памʼять та добре слово і молитви». (Машинописна копія). № 13 1956 р. – Нотатка про перший том «Спогадів» о. Петра Білона. «“Спогади” прекрасно написані, легким стилем і дуже цікаві, навіть для мене старого архіваріу­ са. Рідко можна прочитати такі безсторонні і справедливі спомини. Шкода тільки, що Ви про себе самого і свою родину так мало згадуєте». (Білон П. Спогади. Пітсбурґ: Вид-во «До Світла», 1956. Ч. 2. С. 130). Сіверянський літопис. 2024. № 2 88 Коментар: № 1 «О[лекса] К[остюченко]». Олекса Павлович Костюченко (1892–1941) – редактор, перекладач, журналіст. Сотник армії УНР. Обіймав штабні посади у 6­й Січовій стрілецькій дивізії Армії УНР. № 2 «Іван Теодорович». Митрополит Йоанн (1887–1987) – український духовний діяч, ієрарх ство­ реної 1921 р. Української Автокефальної Православної Церкви, митрополит УПЦ США, митропо­ лит УПЦ Канади. «Свистун». Свистун Василь (1893–1964) – громадський діяч, вчитель, адвокат, публіцист. Урод­ женець Галичини, виїхав до Канади у 1913 р., вчився на філософському факультеті Саскачевансько­ го університету, став ректором Інституту ім. Петра Моили (Саскачеван, Вінніпег). Один із співорга­ нізаторів УГПЦ в Канаді. В роки Першої світової війни відійшов від українського національного та­ бору і став прихильником комуністів і СРСР. «митроп[олита] Василія». Мається на увазі Василь Липківський (1864–1937), видатний україн­ ський церковний діяч, перший митрополит УАПЦ (1921–1927), письменник і перекладач. Розстріля­ ний НКВД. «проф. В. Біднов». Василь Олексійович Біднов (1874–1935) – історик, богослов, освітній і гро­ мадський діяч. Викладав у духовній семінарії Катеринослава, керував катеринославською «Просві­ тою». У 1918–1920 рр. – професор Українського державного університету в Кам’янець­Подільсько­ му, 1920 р. емігрував до Польщі, був професором Варшавського університету, УВУ й Української господарської академії в Празі. «ВЦПР». Всеукраїнська Православна Церковна Рада була заснована у 1917 р. протоієреєм Васи­ лем Липківським і архієпископом Олексієм Дородніциним, взяла курс на українізацію Церкви та її автокефалію, яка була проголошена у 1920 р. У 1921 р. на Соборі була створена УАПЦ. Перестала існувати в 1930­х рр. у зв’язку з розгромом і забороною УАПЦ більшовицькою владою. Відновлена в роки Другої світової війни і продовжила діяльність на еміграції в УАПЦ (Соборноправній). «пані Сушко». Христина Євгеніївна Скачківська­Сушко (1894–1967) – дружина бригадира Стрілецької дивізії Романа Сушка, доктор медицини. У 1918 р. вступила до українського війська, брала участь у боях, була в полоні у більшовиків, тяжко контужена. У складі 46­го стрілецького ку­ реня разом зі своїм чоловіком брала участь у всіх походах і боях. 1922–1923 рр. дивізійна лікарка в таборі Щипйорно, була обрана Головою правління таборової Спілки інвалідів. Значною мірою її стараннями була відкрита «Хата інваліда», розрахована на 60 місць. «Кошиця». Олександр Антонович Кошиць (1875–1944) – видатний український хоровий дири­ гент, композитор, етнограф, мемуарист. Керівник Української республіканської капели, яка тріум­ фально гастролювала в Європі та Новому світі у 1919–1924 рр. З 1926 р. й до смерті проживав у США та Канаді, де писав музичні твори, провадив музичні твори для диригентів і т. д. «Секретар ВЦПР Порфирій Гордовський». Порфирій Іванович Гордовський (?–?) – церков­ ний діяч УАПЦ, адміністративний підполковник Армії УНР. Наприкінці 1921 р. був заступником військового міністра Юрія Вовка з питань забезпечення армії УНР. 1925–1926 рр. – секретар Прези­ дії ВПЦР. 1928 р. заарештований і засланий до Казахстану. Із заслання не повернувся. «Петровський». Григорій Іванович Петровський (1878–1958) – державний і політичний діяч СРСР, один із співголів Центрального Виконавчого Комітету, потім Президії Верховної Ради СРСР (1922–1939), один з ініціаторів створення ЧК, яка відповідала за фізичний терор на окупованих те­ риторіях колишньої Російської імперії. «Чехівський». Володимир Мусійович Чехівський (1876–1937) – український політичний і гро­ мадський діяч, прем’єр­міністр УНР, магістр богословʼя, учасник Собору 1921 р., який проголосив утворення УАПЦ, був радником митрополита Василя Липківського і благовісником УАПЦ. Репре­ сований у 1929 р., розстріляний у 1937 р. «Чижевський». Павло Іванович Чижевський (1860­1925) – український громадсько­політичний діяч, активний учасник українських визвольних змагань 1917­1921 рр., публіцист. Помер і похова­ ний у Женеві. «О. Саліковський». Олександр Хомич Саліковський (1866–1925) – український громадсько­по­ літичний і культурний діяч, журналіст, дипломат, міністр внутрішніх справ УНР. З 1921 р. – на емі­ грації (Польща). «о. Савчук». Семен Савчук (1895–1983) – український громадський і культурний діяч, співза­ сновник УГПЦ, з 1920 р. – священник. Адміністратор (1922–1951) і голова Президії консисторії УГКЦ (1955–1963). «синок Василь». Василь Євгенович Бачинський (02.03.1913, Париж) – шахіст. Син Є. Бачин­ ського. Доктор філософії. Закінчив УВУ (Український вільний університет, Прага). Кількаразовий чемпіон Женеви, швейцарський шаховий майстер. На сеансах одночасної гри у Празі виграв у чем­ піона світу О. Альохіна, міжнародного гросмейстера С. Флора, звів унічию партії з М. Ейве, Ю. Бо­ голюбовим, Р. Шпільманом. 1943 р. переміг німецького гросмейстера Ф. Земіша. Його партії як зразкові публікували шахові часописи. № 3 «Лівицького». Андрій Миколайович Лівицький (1879–1954) – український громадсько­політич­ ний діяч. Президент УНР в екзилі (1926–1954). Siverian chronicle. 2024. № 2 89 «Тризуб». Громадсько­політичний і літературно­мистецький тижневик (виходив щонеділі). Ви­ давався у Парижі в 1925–1940 рр. Неофіційний орган УНР, заснований з ініціативи Симона Петлю­ ри. «о. Гречишкин». Павло Петрович Гречишкин (1900–1965) – військовий і громадський діяч, свя­ щенник, журналіст, редактор, видавець, організатор і настоятель перших українських парафій у Франції; козак Армії УНР. 1931 р. перейшов у католицтво і став священником Російської католиць­ кої парафії в Австрії. «проф. Шелухіним». Сергій Павлович Шелухін (1864–1938) – український громадський і полі­ тичний діяч, міністр юстиції УНР, письменник, правознавець. З 1921 р. на еміграції (Чехословаччи­ на), професор, з 1929 р. – декан в УВУ в Празі. «Шумицьким». Микола Шумицький (1889–1982) – громадський і політичний діяч, дипломат, архітектор, член Української ЦР, один із організаторів у 1917 р. масонської ложі в Києві («Молода Україна»). Потім діяв на еміграції, активно співробітничав із С. Петлюрою, був головою Союзу українських емігрантських організацій у Франції (1925–1940). № 4 «з митроф[орним] прот[оієреєм] Пащевським». о. Павло Пащевський (1874–1944) – право­ славний священник, протоієрей, Головний Капелан Армії УНР, з 1920 р. на еміграції в Польщі, слу­ жив у парафіях Луцька, Варшави та ін. «Огієнко». Митрополит Іларіон (Огієнко) (1882–1972) – видатний український церковний, полі­ тичний і науковий діяч. Професор Київського університету, перший ректор Українського державно­ го університету в Кам’янці­Подільському (1918–1920), міністр віросповідань УНР, на еміграції з 1920 р., професор Варшавського університету. У 1940 р. прийняв чернечий постриг, став архієпис­ копом Холмським і Підляським. У 1944 р. був змушений виїхати до Швейцарії, а у 1947 р. – до Ка­ нади. З 1950 р. до смерті очолював УПЦ в Канаді в сані митрополита. «В. Прокопович». В’ячеслав Костянтинович Прокопович (1881–1942) – український політич­ ний і громадський діяч, педагог, публіцист, історик. З 1921 р. в еміграції, редактор тижневика «Три­ зуб». З 1924 р. в Парижі тісно співпрацював із С. Петлюрою, після трагічної загибелі якого став го­ ловою екзильного уряду УНР (1926–1939). Заснував у 1927 р. Бібліотеку ім. С. Петлюри в Парижі. «М. Шаповал». Микита Юхимович Шаповал (1882–1932) – український політичний і громад­ ський діяч, соціолог, публіцист, член Центральної Ради, міністр УНР, дипломат. Секретар диплома­ тичної місії в Будапешті (1919–1920), потім – у Празі, де став співзасновником вищих українських шкіл у Празі й Подебрадах. Видавець і редактор місячника «Нова Україна» (1922–1928). № 6 «precher» (англ.) – проповідник. «beauty parlor» (англ.) – косметичний салон. «єп[ископ] Жук». Єпископ Йосиф Жук (1872–1934) – ректор Львівської духовної семінарії. У 1924 р. виїхав до Канади. У 1932 р. перейшов у православ’я і був рукоположений у Нью­Йоркського єпископа, заснував Українську Православну Церкву Америки. «Митр[ополит] Ів[ан] Павловський». Іван Данилович Павловський (1893–1936) – український церковний діяч, митрополит УАПЦ (1930–1936). Жертва сталінського терору. № 7 «о. Гундякові». о. Іван Гундяк – український православний священник, який служив в парафіях США та Канади. Автор публіцистичних робіт, як от «З Римом – чи без Риму? Чи дальша унія з Ри­ мом, чи незалежництво, чи рідна Церква» (Чікаго, 1928, 1944). «д-ра Річинського». Арсен Річинський (1892–1956) – український громадський, політичний і церковний діяч, лікар, краєзнавець, композитор. Невтомний борець за українізацію української Цер­ кви. У 1942 р. був репресований і засуджений на 10 років таборів. Святий УАПЦ. № 8 «о. Пристай». Олекса Пристай (1863–1944) – український релігійний та громадський діяч, гре­ ко­католицький священник, письменник­мемуарист, автор 4­х томних спогадів «Із Трускавця у світ хмародерів». 1907 р. емігрував до США, де служив у різних містах у греко­католицьких парафіях. № 9 «Митр[ополит] Михайло Борецький». Михайло Борецький (1879 – після 1935) – митрополит УАПЦ у 1927–1930 рр. Арештовувався НКВД, засуджений на 8 років таборів, був підданий торту­ рам в тюремних ізоляторах Ярославля та Соловецьких островів, внаслідок яких збожеволів. Переве­ дений до психлікарні Ленінграду, після 1935 р. його сліди губляться. «Музей Визвольної боротьби у Празі». Український музей дипломатичних документів часів УНР та Української Держави (1917–1921). Існував від травня 1925 до 1948 рр. в Празі. Музей ство­ рено зусиллями відомих українських дипломатів: Д. Антоновича, Д. Дорошенка, С. Смаль­Стоцько­ го й А. Яковліва. «Братства 6-й Стр[ілецької] Січ[ової] див[ізії]». Шоста січова стрілецька дивізія – піхотна ди­ візія Армії УНР, сформована навесні 1920 р. з полонених й інтернованих українських вояків у поль­ ських таборах Ланцута та Берестя. Командиром дивізії був полковник Марко Безручко, начальни­ ком штабу – полковник Всеволод Змієнко. Капеланом цієї дивізії був о. П. Білон. Сіверянський літопис. 2024. № 2 90 «Коновальця». Євген Михайлович Коновалець (1891–1938) – видатний борець за незалежну Українську державу, засновник ОУН. Загинув внаслідок терористичного акту НКВД. «про Костомарова». Микола Іванович Костомаров (1817–1885) – видатний український історик і письменник, громадський діяч. «Григорія Сковороду». Григорій Савич Сковорода (1722–1794) – видатний український філо­ соф і поет. № 12 «архієп[ископ] Шараївський». Нестор Шараївський (1865–1929) – архієпископ УАПЦ у 1921– 1929 рр., член Центральної Ради, видатний проповідник. «о. Гапона». о. Георгій Гапон (1870–1906) – церковний, політичний і профспілковий діяч, про­ повідник. Організатор демонстрації робітників у Петербурзі з петицією до царя (9.01.1905), яка за­ кінчилася «Кривавою неділею». Загинув у березні 1906 р. внаслідок терористичного акту, влашто­ ваного есерами. «проф. Антоновичем». Дмитро Володимирович Антонович (1877–1945) – український політич­ ний і культурний діяч, член Центральної Ради, міністр і дипломат УНР, син проф. Володимира Ан­ тоновича, історик мистецтва й театру, організатор Музею визвольної боротьби України у Празі. «в Раперсвілю». Польський музей в Рапперсвілі у швейцарському кантоні Санкт­Галлен, засно­ ваний у 1870 р. польським графом В. Брюель­Платером. Цей музей існував до наших днів як фор­ пост польської культури у Швейцарії. «музей в Стемфорді». Мається на увазі маєток Квінтардів у Стемфорді, де у 1937 р. відкрився Український Музей і Бібліотека. З роками колекція народного мистецтва постійно доповнювалася і тепер налічує 7000 предметів. Першим куратором у 1933–1938 рр. був о. Л. Чапельський. «Макагона». Яків Макогін (1880–1956) – українсько­американський військовий, громадський діяч, меценат, засновник «Українського пресового бюро в Лондоні» (потім з’явилися філії бюро в Женеві і Празі), котре поширювало в Європі знання про Україну, про український національно­виз­ вольний рух. «Микола Троцький». Микола Троцький (1883–1971) – український журналіст і публіцист (псевдо М. Данько). Член РУП–УСДРП, переїхав 1909 р. за кордон. 1914–1918 рр. у Відні, член СВУ та співробітник його друкованих органів, секретар посольства УНР у Відні, співробітник чис­ ленних українських і чужомовних газет. Згодом у Женеві співробітник Українського Інформаційно­ го Бюро. «п. Кисилівський в Лондоні». Володимир Юліянович Кайє­Кисілевський (1896–1976) – укра­ їнський історик, журналіст, видавець, науковець і державний службовець ЗУНР, Канади, професор Оттавського університету, керівник Українського Бюро в Лондоні, дійсний член НТШ (з 1958 р.), УВАН, Інституту цивілізацій (Бельгія). «Лівицькі (син гол[овного] отамана)». Микола Андрійович Лівицький (1907–1989) – україн­ ський громадський та політичний діяч, голова уряду УНР в екзилі (1957–1967), президент УНР в ек­ зилі (1967–1967). Хельґа Лівицька (Вайнцирль) – українська громадська діячка, благодійниця, акти­ вістка українського жіночого руху. Дружина М. Лівицького. «Ніжанківські». Омелян Петрович Нижанківський (1895–1973) – український органіст і компо­ зитор. Навчався у Музичній Академії Відня. Професор філії Лондонської консерваторії у Каїрі. З 1928 р. – професор класів фортепіано та органа у Берні (Швейцарія). Автор музики до Маршу укра­ їнських націоналістів. «д-р Качалуба». Качалуба Михайло Олексійович (1908–1993) – доктор медицини, прозаїк, поет, громадський діяч. Бувший в’язень комуністичних тюрем, член ОУН. «Єремієви». Єреміїв Михайло Михайлович (1889–1975) – український громадський і політич­ ний діяч, дипломат, журналіст. За доби Директорії УНР долучився до творення української дипло­ матичної служби: працював секретарем Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Італії. Викладав в Українській господарській академії в Подєбрадах (1924–1927). Від 1928­го (з деякими перервами) до смерті 16 вересня 1975 р. мешкав у Женеві. о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушев­ ського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001, Україна). pr. Mytsyk Yurii – doctor of historical sciences, professor, chief scientist at the M.S. Hru­ shevsky Institute of Ukrainian archaeography and source studies of the National Academy of sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Str., Kyiv, 01001, Ukraine). E­mail: mytsyk2002@ukr.net. Тарасенко Інна Юріївна – кандидат історичних наук, науковий співробітник Інститу­ ту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001, Україна) Tarasenko Inna – Ph.D. in historical sciences, research fellow at the M.S. Hrushevsky Insti­ tute of Ukrainian archaeography and source studies of the National Academy of sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Str., Kyiv, 01001, Ukraine). E­mail: innatarasenko86@gmail.com. Siverian chronicle. 2024. № 2 91 CORRESPONDENCE OF FR. PETER BILON WITH ARCHBISHOP YEVGENY BACHYNSKYI The article examines and publishes for the first time the correspondence of two prominent figures of the UAOC, the Ukrainian liberation movement of the 20th c., fr Petro Bilon and archbishop Yevhen Bachynsky, which is stored in the archives of Canada. It is a valuable source on the history of Ukrainian parishes of the UAOC in Germany, Canada, and the United States, shedding light on the biography, peculiarities of the worldview of both correspondents, and their assessment of some of the Orthodox and political figures. Key words: Church, UAOC, emigration, correspondence, sources. Дата подання: 2 листопада 2023 р. Дата затвердження до друку: 2 березня 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Мицик, Ю., Тарасенко, І. Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським. Сі- верянський літопис. 2024. № 2. С. 73–91. DOI: 10.58407/litopis.240209. Цитування за стандартом APA Mytsyk, Yu., Tarasenko, I. (2024). Lystuvannia o. Petra Bilona z arkhiiepyskopom Yevhenom Bachyn­ skym [Correspondence of fr. Peter Bilon with archbishop Yevgeny Bachynskyi]. Siverianskyi litopys – Si- verian chronicle, 2, P. 73–91. DOI: 10.58407/litopis.240209.

Схожі ресурси