Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні

Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні

Метою статті є висвітлення правового статусу ветеранів дивізії «Галичина» від липня 1944 р., коли вони вперше потрапили в радянський полон, і до сьогоднішнього дня. Аналіз нормативних документів, архівних матеріалів, біографічних даних окремих ветеранів дивізії, усних свідчень, зібраних авторкою,...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автор: Хом'як, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Розвідки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199847
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні / О. Хом'як // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 111-118. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199847
record_format dspace
spelling irk-123456789-1998472024-11-02T20:34:06Z Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні Хом'як, О. Розвідки Метою статті є висвітлення правового статусу ветеранів дивізії «Галичина» від липня 1944 р., коли вони вперше потрапили в радянський полон, і до сьогоднішнього дня. Аналіз нормативних документів, архівних матеріалів, біографічних даних окремих ветеранів дивізії, усних свідчень, зібраних авторкою, найновішої української та західної літератури становить наукову новизну, адже, за винятком поодиноких згадок, їхня повоєнна історія досі всебічно не розглядалася. Висновки. З’ясовано, якими були життєві траєкторії «українських дивізійників», порівняно з тими, які після Другої світової війни були інтерновані англійськими та американськими військами. Кістяк Галицького братства в 1992 р. склали ті, хто брав участь у битві під Бродами в липні 1944 р. (майже 80% членів). Після Бродівського котла вояки дивізії потрапили в радянський полон, і/або повернулись додому, і/або поповнили лави УПА. Зрештою, так чи інакше, більшість із них було заарештовано в повоєнні роки радянською владою, що трактувала їх як «зрадників Батьківщини», які перейшли на бік ворога. Тим не менш, є невеликий відсоток осіб, яким вдалося уникнути арешту. Їхній офіційний статус практично не змінився як після розпаду СРСР, так і після проведення політики декомунізації, частині ветеранів було відмовлено в реабілітації. The purpose of the article is to highlight the legal status of the «Galicia» division’ veterans from July 1944, when they were first taken into Soviet captivity, to the present day. The analysis of normative documents, archival materials, biographical data of the former soldiers, oral testimonies collected by the author, and the latest Ukrainian and Western literature would contribute to the understudied aspects of the divisionʼs postwar history. Conclusions. It is shown the life trajectories of the «Ukrainian divisijnyky» in comparison with those who were interned by British and American troops after the Second World War. Most of the Galician Brotherhood members in 1992 (almost 80% of its members) consisted of individuals who took part in the Battle of Brody in mid-1944. After the Brody encirclement, soldiers were taken prisoner by the Soviets and/or returned home and/or joined the Ukrainian Insurgent Army. Finally, one way or another, most of them were arrested by Soviet authorities during the post-war years. They were treated as «traitors to the Motherland» who defected to the enemy. Nevertheless, a small percentage of individuals have managed to avoid arrest. Their official status practically did not change both after the collapse of the USSR and after the implementation of the decommunization; some veterans were not rehabilitated due to their war records. 2024 Article Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні / О. Хом'як // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 111-118. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240212 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199847 947.084.8:355.311.5(477) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Розвідки
Розвідки
spellingShingle Розвідки
Розвідки
Хом'як, О.
Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні
Сiверянський літопис
description Метою статті є висвітлення правового статусу ветеранів дивізії «Галичина» від липня 1944 р., коли вони вперше потрапили в радянський полон, і до сьогоднішнього дня. Аналіз нормативних документів, архівних матеріалів, біографічних даних окремих ветеранів дивізії, усних свідчень, зібраних авторкою, найновішої української та західної літератури становить наукову новизну, адже, за винятком поодиноких згадок, їхня повоєнна історія досі всебічно не розглядалася. Висновки. З’ясовано, якими були життєві траєкторії «українських дивізійників», порівняно з тими, які після Другої світової війни були інтерновані англійськими та американськими військами. Кістяк Галицького братства в 1992 р. склали ті, хто брав участь у битві під Бродами в липні 1944 р. (майже 80% членів). Після Бродівського котла вояки дивізії потрапили в радянський полон, і/або повернулись додому, і/або поповнили лави УПА. Зрештою, так чи інакше, більшість із них було заарештовано в повоєнні роки радянською владою, що трактувала їх як «зрадників Батьківщини», які перейшли на бік ворога. Тим не менш, є невеликий відсоток осіб, яким вдалося уникнути арешту. Їхній офіційний статус практично не змінився як після розпаду СРСР, так і після проведення політики декомунізації, частині ветеранів було відмовлено в реабілітації.
format Article
author Хом'як, О.
author_facet Хом'як, О.
author_sort Хом'як, О.
title Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні
title_short Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні
title_full Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні
title_fullStr Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні
title_full_unstemmed Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні
title_sort правове становище ветеранів дивізії ваффен-сс "галичина" в срср та незалежній україні
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2024
topic_facet Розвідки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199847
citation_txt Правове становище ветеранів дивізії Ваффен-СС "Галичина" в СРСР та незалежній Україні / О. Хом'як // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 111-118. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT homâko pravovestanoviŝeveteranívdivízíívaffenssgaličinavsrsrtanezaležníjukraíní
first_indexed 2024-11-10T19:07:21Z
last_indexed 2024-11-10T19:07:21Z
_version_ 1815363601362321408
fulltext Siverian chronicle. 2024. № 2 111 УДК 947.084.8:355.311.5(477) Оксана Хом’як • ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ВЕТЕРАНІВ ДИВІЗІЇ ВАФФЕН-СС «ГАЛИЧИНА» В СРСР ТА НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ DOI: 10.58407/litopis.240212 © О. Хом’як, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0009­0008­6949­333X Метою статті є висвітлення правового статусу ветеранів дивізії «Галичина» від липня 1944 р., коли вони вперше потрапили в радянський полон, і до сьогоднішнього дня. Аналіз норматив- них документів, архівних матеріалів, біографічних даних окремих ветеранів дивізії, усних свідчень, зібраних авторкою, найновішої української та західної літератури становить наукову новизну, ад- же, за винятком поодиноких згадок, їхня повоєнна історія досі всебічно не розглядалася. Висновки. З’ясовано, якими були життєві траєкторії «українських дивізійників», порівняно з тими, які після Другої світової війни були інтерновані англійськими та американськими військами. Кістяк Галицького братства в 1992 р. склали ті, хто брав участь у битві під Бродами в липні 1944 р. (майже 80% членів). Після Бродівського котла вояки дивізії потрапили в радянський полон, і/або повернулись додому, і/або поповнили лави УПА. Зрештою, так чи інакше, більшість із них бу- ло заарештовано в повоєнні роки радянською владою, що трактувала їх як «зрадників Батьківщи- ни», які перейшли на бік ворога. Тим не менш, є невеликий відсоток осіб, яким вдалося уникнути арешту. Їхній офіційний статус практично не змінився як після розпаду СРСР, так і після прове- дення політики декомунізації, частині ветеранів було відмовлено в реабілітації. Ключові слова: Друга світова війна, СРСР, Україна, воєнні злочини, колаборація, дивізія Ваф- фен-СС «Галичина». Уже із часу офіційного оголошення про формування СС стрілецької дивізії «Галичи­ на» (назва на початку)1 28 квітня 1943 р. у Львові біля оперного театру, її історія під час та після Другої світової війни була й залишається контроверсійною. Це вкотре було за­ свідчено скандалом у канадському парламенті наприкінці вересня 2023 р. довкола особи Ярослава Гуньки та його приналежності до дивізії Ваффен­СС «Галичина»2. Дослідження історії дивізії «Галичина» означені прагненням авторів зобразити дивізійників як «зрадни­ ків Батьківщини», «воєнних злочинців» або ж «борців за волю України»3. В історіографії, за винятком поодиноких згадок, окремо майже не розглядалося питання правового стано­ вища ветеранів дивізії Ваффен­СС «Галичина» як в СРСР, так і в незалежній Україні. На основі аналізу нормативних документів, біографічних даних, усноісторичних джерел, зі­ браних авторкою, найновішої української та західної літератури, в статті висвітлено, яким був статус колишніх вояків дивізії та як він (не)трансформувався, як їх трактували спочат­ ку радянська держава, а потім і Україна. Найперше спробуємо відповісти на питання, на­ скільки воєнний досвід «українських дивізійників» вирізнявся від досвіду їхніх побрати­ мів за кордоном та чим був зумовлений. Після капітуляції нацистської Німеччини, вояки 1­ої Української дивізії Української національної армії (остання назва) були інтерновані британськими та американськими військами в Австрії. За даними Санітарно­харитативної служби Українського Червоного Хреста, відомо загалом про 11940 дивізійників­українців станом на осінь 1945 р.4 Близько півтори тисячі вояків під юрисдикцією американців були звільнені з полону влітку 1946 р. та в січні 1947 р.5 Натомість, солдати, інтерновані британцями, з листопада 1945 р. до 1 Оскільки назва дивізії Ваффен­СС «Галичина» впродовж 1943–1945 рр. змінювалась декілька раз, то в тексті рівнозначно вживатимуться також короткі назви дивізія або дивізія «Галичина». 2 Зеленський, Трюдо і ветеран СС «Галичина». Як українець спричинив відставку спікера парламенту Канади. BBC News Україна. 2023. 26 вересня. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/news­66910206. 3Див.: Дмитрук К. Безбатченки. Правда про участь українських буржуазних націоналістів і церковних ієрархів у підготовці нападу Німеччини на СРСР. Львів: Каменяр, 1974. С.234; Prus E. SS­Galizien. Patrioci czy zbrodniarze? Wrocław: Nortom, 2001; Верига В. За Рідний край, за нарід свій, або Хто такі дивізійники? Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2006. 288 с. 4 Боляновський А. Дивізія «Галичина». Історія. Львів, 2000. С. 369. 5 Там само. С. 354–356. Сіверянський літопис. 2024. № 2 112 травня 1947 р. перебували в таборі поблизу містечка Ріміні (Rimini) в Італії, звідки близь­ ко 8500 осіб було переміщено до Британії. Тут вони вже трактувалися як «військовополо­ нені» (Prisoners of War, PoW), на відміну від попереднього статусу «підданого ворожого персоналу» (Surrended Enemy Personel, SEP)6. Вояки дивізії так і не були репатрійовані до СРСР, як цього вимагали Ялтинські домовленості. Остаточне звільнення відбулося в лис­ топаді 1948 р., підтверджуючі документи надано 15 лютого 1949 р.7 Майже одразу після звільнення було ухвалено рішення про створення Братства І УД УНА наприкінці 1949 р. на першому з’їзді в Ульмі, Німеччина. Вперше Установчі збори Братства відбулися 29– 30 квітня 1950 р. в Мюнхені. Згодом засновано його п’ять Крайових управ (КУ): у США, Канаді, Аргентині, Німеччині, Австралії, які діяли автономно. У країнах, де проживало мало дивізійників (Іспанія, Франція тощо), діяли уповноважені Головної управи. Повоєн­ на історія Братства в період Холодної війни й у подальшому була означена необхідністю відповіді на низку викликів, передусім на звинувачення у воєнних злочинах8. Розпад Радянського Союзу став поштовхом не лише до початку переосмислення та пе­ реписування історії, а й до активної діяльності ветеранських організацій, яка ще кілька ро­ ків перед тим була неможливою. Так, 20 червня 1992 р. до структури Братства додалася ще одна Крайова управа – українське Галицьке братство, коли було прийняте відповідне рішення Установчих зборів у Львові в присутності 358 осіб. Далі було утворено 4 станиці у Львові, Івано­Франківську, Тернополі та Дрогобичі. Загалом, на момент створення Га­ лицьке братство налічувало 898 осіб9. Тож від задуму до реалізації цієї ідеї пройшло два роки: «Це довгожданий, святковий для нас дивізійників день, коли ми нарешті змогли зі­ братись разом на такі збори в нашій рідній Україні, що стала незалежною державою»10. Дивізійники в СРСР Дивізійники, які після Другої світової війни залишилися, повернулися чи були репатрі­ йовані на територію СРСР, стали радянськими громадянами й були зараховані до катего­ рії «ворогів народу». У радянський період ветерани дивізії не були інституційно оформле­ ні та не мали можливості соціальної комунікації. У ювілейному виданні, приуроченому до 10­річчя діяльності Галицького братства в Україні, вміщено загальні дані про воєнний до­ свід членів Братства11. Із нього чітко видно, що кістяк Братства (майже 80% членів) скла­ ли ті, хто брав участь у битві під Бродами влітку 1944 р. (див. табл. 1). Зрештою, навіть ті, хто добровільно «повернулися додому» до СРСР у результаті діяльності радянської репат­ ріаційної комісії до кінця 1945 р. (ідеться про 1052 особи з табору – близько 10% від за­ гальної кількості) і швидше за все опинилися в ГУЛАГу12. Серед них був і Василь Вінто­ няк, який після відповідної фільтрації відбував заслання в Ленінабаді до 1953 р.13 Таблиця 1. Структура Галицького Братства, 1992 р. Станиця Кількість членів З них: юнаки З них: участь у Бродівській битві З них: інший шлях (Австрія, Словаччина…) Дрогобич 95 16 78 (82%) 1 Івано-Франківськ 324 27 239 (73%) 58 Львів 348 23 296 (85%) 29 Тернопіль 131 – 93 (71%) 38 ВСЬОГО 898 66 706 (79%) 126 Джерело: пораховано авторкою на основі даних, вміщених у: Галицьке братство колишніх вояків І УД «Галичина» УНА. 1992–2002. Львів, 2002. С. 30–40. У цьому ж виданні вміщено 78 коротких біографічних довідок членів Львівської ста­ ниці Галицького братства. Із них було обрано 67 біографій власне ветеранів дивізії, які, 6 Різниця у статусі полягала в тому, що «військовополоненими» вважалися ті особи, які потрапили в полон під час бойових дій, а «підданим ворожим персоналом» ті, що здалися добровільно. 7 Про дискусії довкола статусу вояків дивізії в Британії у 1947 – поч. 1950 рр. див.: Khromeychuk O. «Undetermi­ ned» Ukrainians… Р. 121–145. 8 Див: Хом’як О. Дивізія Ваффен­СС «Галичина» та звинувачення у воєнних злочинах: історіографічний зріз. Краєзнавство. 2023. Ч. 3–4 (124–125). С. 162–169; Shkandrii М. In the Maelstrom. The Waffen­SS «Galicia» divisi­ on and its legacy. McGill­Queenʼs University Press, 2023; Khromeychuk O. «Undetermined» Ukrainians… P. 61–90. 9 Галицьке братство колишніх вояків І УД «Галичина» УНА 1992–2002. Львів, 2002. С. 30–40. 10 Державний архів Тернопільської області. Ф. Р­3464. Оп. 1. Спр. 59. Арк. 5. 11 Галицьке братство колишніх вояків… С. 30–40. 12 Верига В. Під сонцем Італії. Вояки Дивізії «Галичина» Першої Української Дивізії Української Національної Армії в Британському таборі полонених «5Ц» у Беллярії, Італія, червень–жовтень 1945. Торонто: [б. в.], 1984. С. 151. 13 Івано­франківська станиця Галицького братства колишніх вояків 1­ї Української дивізії Української націо­ нальної армії. Івано­Франківськ: Лілея­НВ, 2012. С. 113. Siverian chronicle. 2024. № 2 113 наскільки це дозволяє специфіка опублікованих матеріалів, були проаналізовані на пред­ мет їхніх біографічних траєкторій в СРСР14. Очевидно, що дані на 67 осіб вказують на за­ гальні долі людей (саме з цією метою їх наведено), вони аж ніяк не є репрезентативними для усього Братства. На прикладі пропонованої вибірки бачимо, що з 67 осіб в радянсько­ му полоні перебувало 26, 30 – було заарештовано радянською владою у повоєнні роки, а 11 – вдалося уникнути арешту. Розглянемо кожну з цих категорій детальніше. Полонені. До числа 26 полонених осіб віднесено тих людей, що потрапили в радян­ ський полон під час битви під Бродами в липні 1944 р., або ж пізніше в Словаччині чи Австрії тощо. В умовах полону не усі дивізійники вказували / виявляли свою національ­ ність: для багатьох це стало свідомою стратегією виживання в тих обставинах, адже Го­ ловне управління у справах військовополонених та інтернованих НКВС СРСР обліковува­ ло полонених не за належністю до збройних сил певної країни, а за національною чи ет­ нічною ознакою. Скажімо, Михайло Тарас перебував у полоні під німецьким прізвищем із травня 1945 р. по листопад 1947 р. у Вологодській обл. (м. Череповець), де працював ван­ тажником на шахті. Після звільнення він повернувся додому та допомагав місцевим під­ пільникам з УПА. Уникнути можливого арешту після повернення йому допомогло те, що від голови сільради він отримав документ, що під час війни перебував у Німеччині на примусових роботах15. Із 26 осіб вибірки, 16 повернулися з полону в Україну протягом 1946–1953 рр. або були звільнені за інвалідністю чи хворобою у 1946–1947 рр. Загалом звільнення полонених у СРСР, у тому числі й німців, розпочалося ще в сер. 1945 р., пе­ редусім ішлося про хворих, непрацездатних та інвалідів, окрім воєнних злочинців та осіб, які служили у військах СС, СД, СА та гестапо, незалежно від фізичного стану. Заарештовані. 30 осіб із вибірки не потрапили в радянський полон, але були заареш­ товані. Сюди слід додати також 10 осіб, які після звільнення чи втечі з полону повторно потрапили в поле зору каральних органів й були заарештовані. Зокрема, серед заарешто­ ваних можемо виокремити такі категорії: 1) особи, запідозрені в належності до націона­ лістичного підпілля; 2) вояки УПА, затримані під час бойових дій чи облав; 3) особи, за­ тримані за антирадянську агітацію тощо. Переважно їх усіх було засуджено за статтею 52­ 1 та 52­11 Кримінального кодексу СРСР за «зраду Батьківщині» (під амністію вони потра­ пили в 1955 р.). Маємо свідчення, що каральні органи знали про те, що певна кількість вояків дивізії «Галичина» таки була серед місцевого населення. Нарком внутрішніх справ Лаврентій Бе­ рія особисто інформував Сталіна 19 серпня 1944 р. про ситуацію в Західній Україні після вигнання нацистів, зокрема й про те, що багато вояків дивізії після її розгрому під Брода­ ми в місцевих лісах «займаються бандитизмом разом із бандитами УПА»16. Після Бродів­ ської битви, у спеціальному листі від 30 серпня 1944 р. начальникам УНКДБ та прокуро­ рам Західних областей УРСР роз’яснювалося, як кваліфікувати діяльність полонених воя­ ків дивізії в правовому полі: «Оскільки ця дивізія формувалася з добровольців, громадян СРСР, ці особи, вступаючи в цю дивізію і беручи в ній участь для боротьби з радянським народом, тим самим перейшли на бік ворога – зрадили Батьківщину. Учасники цієї диві­ зії, які залишилися на території СРСР після вигнання німецького окупанта, належить ре­ пресувати. Злочини їх кваліфікувати за ст. 54­1а або 54­1б КК УРСР»17. Утім, попри вказівки фільтрувати заарештованих осіб на членів ОУН, УПА та дивізії, у поле зору радянських каральних органів впродовж 1944–1946 рр. потрапило не більше 100 осіб, ідентифікованих як колишні дивізійники (із них найбільше у Львівській обл. – 30 осіб станом на 1 травня 1946 р.)18. Коли Володимиру Малкошу вдалося вийти з оточен­ ня під Бродами, він не зміг повернутися додому в Перемишль, бо лінія фронту уже прохо­ дила по території Східної Польщі. Так він потрапив у сотню «Лева» УПА, але за короткий час влаштувався на роботу архівістом у Яворівський відділ НКВД (про це дізнаємося з йо­ го кримінальної справи). Щоб уникнути арешту, він самовільно покинув робоче місце та вступив до Львівського політехнічного інституту у вересні 1945 р., де його заарештували 10 січня 1946 р.19 Цікавим також є випадок Любомира Волинця, якого заарештували за «антирадянську агітацію» у 1951 р. на території Росії під час проходження військової 14 Галицьке братство колишніх вояків… С. 30–40. 15 Інтерв’ю з Михайлом Тарасом від 23 лютого 2006 р. (Україна). Усі зацитовані усні свідчення проведено автор­ кою статті та зберігаються в її приватному архіві. 16 «Особие папки» Сталіна і Молотова про національно­визвольну боротьбу в Західній Україні у 1944–1948 рр. / Упор. Я. Дашкевич, В. Кук. Львів: Літературна агенція «Піраміда», 2010. С. 79. 17 Цит. за: Вронська Т. Упокорення страхом. Сімейне заручництво у каральній практиці радянської влади, 1917– 1953 рр. Київ: Темпора, 2013. С. 64. 18 Боляновський А. Дивізія «Галичина»... С. 302. 19 Інтерв’ю з Володимиром Малкошом від 25 жовтня 2007 р. (Україна); Архів Управління СБУ у Львівській об­ ласті. – А.к.с. 23615. Сіверянський літопис. 2024. № 2 114 служби в Червоній армії – за вислови, що німецька армія є більш дисциплінованою за ра­ дянську20. Якби не цей випадок, він міг би уникнути арешту. Згідно з указом про амністію21 від 17 вересня 1955 р., більшість радянських громадян, які співпрацювали з окупаційним режимом22, отримали звільнення, зокрема, через скоро­ чення їхнього строку. Скажімо, вирок Володимира Малкоша було скорочено з 15 до 10 років: це дозволило йому повернутися в Україну в 1956 р. Більшість дивізійників по­ вернулися в Україну впродовж 1955–1960 рр. Незаарештовані. 11 осіб із вибірки не було заарештовано радянською владою. Серед них варто назвати двох осіб, які були переселені з Польщі в рамках операції «Вісла». Ін­ ший дивізійник після битви під Бродами повернувся додому, та за короткий час був мобі­ лізований радянською владою до Червоної армії, після демобілізації працював у колгос­ пі23. Втім, іншим, можна сказати, пощастило. Василь Тимчій вважає, що його не заареш­ тували тільки тому, що ніхто не знав, що він пішов до дивізії: він навчався не в рідному селі й саме звідти пішов добровольцем24. Василь Гузій потрапив у полон до «тітовців» в Югославії, тому повернувся додому лише в 1946 р. Йому вдалося закінчити Московський енергетичний інститут25. Отже, для майбутніх членів Галицького братства був характерний такий життєвий сце­ нарій у повоєнному Радянському Союзі: вступ до дивізії – військове навчання – битва під Бродами / бойові завдання / УПА – полон / арешт, який так чи інакше для переважної більшості закінчився сталінськими таборами ГУЛАГу. Статус в Україні Галицьке братство одразу розгорнуло активну діяльність, на той час більшість ветера­ нів дивізії були переважно молодими пенсіонерами. Основні активності були спрямовані на наповнення наявного інформаційного вакууму про дивізію в публічному просторі, а та­ кож на вшанування пам’яті про полеглих побратимів26. Утім, створення Галицького брат­ ства та його діяльність не означає, що суспільство та публічна думка прийняли колишніх вояків як повноправних ветеранів війни на кшталт солдат Червоної армії, а подекуди й УПА. Як буде показано далі, трактування колишніх вояків дивізії Ваффен­СС «Галичина» на офіційному рівні в незалежній Україні практично не змінилося з радянського часу. Згідно з чинним Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р., до «ветеранів війни» віднесено три категорії осіб: учасники бойо­ вих дій, інваліди війни та учасники війни (особи, які народилися до 1932 р. та під час вій­ ни працювали в тилу)27. Відповідно до нього, до учасників бойових дій зараховувалися ті вояки УПА (вояків дивізії в цьому переліку не було), які «брали участь у бойових діях проти німецько­фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941–1944 рр., які не вчинили злочинів проти миру і людства» та реабілітовані згідно з Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 р.28 Після перегляду кримінальних справ колишніх вояків у 1990­ті рр., багатьох із них не було реабілітовано. Відповідно до Постанови Верховної Ради України про тлумачення За­ кону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 р., реабілітації не підлягають ті особи, які в роки Другої світової війни «служили у військових формуваннях фашистської Німеччини та її сателітів, охоронних військах СС, поліції, адміністративних органах окупантів» (якщо не доведено, що саботували вимоги влади, надавали допомогу партизанам тощо)29. За твердженням Василя Вериги, дивізійни­ ка з Канади, вони «не вимагають реабілітації, бо вони не провинились супроти власного народу, навпаки, вони вимагають визнання їх як борців­воїнів за незалежну, вільну і де­ 20 Архів Управління СБУ у Тернопільській області. Ф. 13. А.к.с. № 12387. С. 20–134; Інтерв’ю з Любомиром Во­ линцем від 24 лютого 2006 р. (Україна). 21 Попередній указ «Про амністію» від 27 березня 1953 р. стосувався переважно кримінальних злочинців (звіль­ нили засуджених до 5 років, іншим скоротили термін вдвоє). 22 Див.: Система исправительно­трудовых лагерей в СССР / Упор. Смирнов М. Москва: Звенья, 1998. 23 Галицьке братство колишніх вояків... С. 27. 24 Інтерв’ю з Василем Тимчієм від 30 серпня 2007 р. (Україна). 25 Галицьке братство колишніх вояків... С. 24. 26 Див.: Хом’як О. Галицьке братство колишніх вояків Першої Української дивізії Української національної ар­ мії: заснування та діяльність. Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. Київ, 2013. Т. 143. C. 20–25. 27 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. Верховна Рада України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3551­12. 28 Там само. Згідно з новим законом «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність Украї­ ни у XX столітті», статус «учасника бойових дій» присвоювався усім воякам УПА без виключень. 29 Постанова Верховної Ради «Про тлумачення Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”». Верховна Рада України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3812­12. Siverian chronicle. 2024. № 2 115 мократичну Україну». Порівняння власного статусу зі статусом вояків естонської (20­та дивізія Ваффен­СС) та латвійських дивізій (15­та та 19­та дивізії Ваффен­СС) в їхніх краї­ нах не сприяє порозумінню з українською державою: «Вони воювали за свою державу, за Латвію чи за Естонію, але їх сьогодні ніхто колаборантами не рахує, знаєте. А рахують ще й героями, що воювали за свою державу. А в нас зовсім інше відношення»30. Оскільки багатьох вояків дивізії не було реабілітовано, термін перебування в ГУЛАГу не зараховувався до їхнього робочого стажу. А тому ветерани отримали низькі пенсії. Як­ що шість областей Західної України (пізніше також Закарпатська й Хмельницька) забез­ печили відповідну соціальну допомогу ветеранам УПА на рівні з ветеранами Червоної ар­ мії, то у випадку з дивізійниками цього не відбулося: «Це вбиває не тільки фізично, бо не вистачає коштів на лікування, а й морально»31. У 2001 р. Івано­Франківська міська рада 48­ма голосами із 50­ти проголосувала за те, щоб визнати 27 франківчан – ветеранів диві­ зії «Галичина» – «борцями за волю України». Однак мер міста Зеновій Шкутяк так і не підписав цього рішення32. У квітні 2009 р. Тернопільська обласна рада без видимого ре­ зультату офіційно звернулася до Президента України Віктора Ющенка щодо надання ве­ теранам дивізії статусу «борців за свободу України»33. Проте є й інші, радше неофіційні, випадки. Скажімо, Івано­Франківська обласна рада видала розпорядження, щоб 29 травня 2011 р. на честь Дня героїв дивізійники змогли безкоштовно користуватися таксі34. Зго­ дом, за рішенням депутатів Львівської міської ради від 20 березня 2013 р., з 1 квітня близько 15 ветеранів дивізії, які проживали у Львові на той момент, отримають від міста доплату до пенсії в розмірі тисячі гривень. У контексті «війн пам’яті» довкола радянського спадку та Другої світової війни зокре­ ма, потрібно звернути увагу, що паралельно з ініціативами Братства, безпосередня участь крайніх правих націоналістичних організацій у приверненні уваги громадськості до диві­ зії слугує радше негативним чинником, який не сприяє порозумінню між прихильниками та противниками офіційного визнання ветеранів дивізії. Наприклад, за посередництвом ВО «Свобода» з 2010 р. у Львові проходить 28 квітня «парад вишиванок» до дня офіцій­ ного створення дивізії. Через надмір політичних лозунгів і відповідної атрибутики, сприй­ няття цієї події уже зовсім інше і, відповідно, не вносить конструктиву в ситуацію довко­ ла дивізії, а натомість є гарним інформаційним приводом для ЗМІ як чергова спроба реа­ білітації фашизму та його посібників. У результаті політичних змін внаслідок Революції Гідності та після того, як Україн­ ський інститут національної пам’яті (УІНП) очолив Володимир В’ятрович, було ухвалено кілька знакових законів в рамках політики декомунізації, які жодним чином не вплинули на зміну офіційного статусу ветеранів дивізії. Передусім ідеться про ухвалення 8 квітня 2015 р. Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалеж­ ність України у XX ст.»35. Так, цим законом уперше визначено великий список як зброй­ них формувань, так і органів влади, організацій тощо, яким надано офіційний статус «бор­ ців за незалежність України», починаючи від УНР, органів влади Східно­Лемківської (Ко­ манчанської, Команецької) Республіки та Гуцульської Республіки, уряду Карпатської України й завершуючи Українською Гельсінською Спілкою та Народним Рухом України за перебудову. До переліку окремо включено УВО та ОУН, а також УПА й «Поліську Січ» Тараса Бульби­Боровця. Дивізії Ваффен­СС «Галичина», яка співпрацювала з нацис­ тами в період Другої світової війни, у цьому переліку немає. Майже одночасно, у 2015 р. було ухвалено Закон України «Про засудження комуніс­ тичного та націонал­соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та за­ борону пропаганди їхньої символіки», який до нацистської символіки відніс символіку партії, державних органів Третього Райху тощо. Згідно з п. 3.8 статті 4, заборона викорис­ тання символіки не діє «на намогильних спорудах, розташованих на території місць похо­ вань, місць почесних поховань, на території кладовищ»36. Як бачимо, у переліку нацист­ 30 Товарянська О. Спогади колишніх вояків дивізії «Галичина». Інтерв’ю з Аксинчуком Зеноном Юліановичем. Магістеріум. Історичні студії. Київ: НаУКМА, 2007. Вип. 28. С. 97. 31 Малкош В. Чому легіон? Івано­Франківська станиця Галицького братства колишніх вояків 1­ї української ди­ візії Української Національної Армії. Івано­Франківськ: Лілея­НВ, 2012. С. 37. 32 Там само. 33 ВО «Свобода»: правда про дивізію «Галичина» замовчується. УНІАН. 2009. 28 квітня. URL: https://www.unian. ua/politics/216238­vo­svoboda­pravda­pro­diviziyu­galichina­zamovchuetsya.html. 34 На День героїв у Івано­Франківську ветерани УПА зможуть безкоштовно їздити в міських таксі. Кореспон- денТ.com. 2011. 18 травня. URL: http://ua.korrespondent.net/ukraine/1218284­na­den­geroyiv­u­ivano­frankivsku­ veterani­upa­zmozhut­bezkoshtovno­yizditi­v­miskih­taksi. 35 Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті». Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314­19#Text. 36 Закон України «Про засудження комуністичного та націонал­соціалістичного (нацистського) тоталітарних ре­ жимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/317­19#Text. Сіверянський літопис. 2024. № 2 116 ських символів у цьому законі немає символіки дивізії «Галичина». Саме довкола цього питання близько 5 років тривала судова епопея із судами різних інстанцій (із вересня 2017 р. до листопада 2022 р.) щодо того, чи уповноважений УІНП давати відповіді на звернення громадян, зокрема з тлумачення тих чи інших норм законодавства. У цьому кейсі йшлося про офіційну негативну відповідь УІНП на запит, чи підпадає символіка ди­ візії під визначення нацистської, оскільки її не було в переліку нацистської символіки зга­ даного вище закону. У міжчассі між судами, 9 жовтня 2020 р. УІНП надав офіційний коментар на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 р., зазначивши, що суд насправді «підтвердив право Інституту відповідати на звернення громадян у межах його компетенції», а про символіку в рішенні не йдеться37. Фінальне рішення в цій справі було ухвалене Верховним судом 28 листопада 2022 р., який залишив у силі деякі рішення саме Шостого апеляційного адміністративного суду38. Тим не менш, офіційного рішення суду саме про символіку немає. Це рішення Верховного суду радше підтверджує право УІНП тлумачити деякі закони, і такі висновки УІНП можна вважати офіційною позицією держа­ ви, а не приватним оціночним судженням її тодішнього очільника Володимира В’ятрови­ ча, що символіку дивізії не слід вважати нацистською. У 2020 р. скандальний депутат від «Слуги народу», відомий прорадянською та проро­ сійською позицією, Максим Бужанський виніс на розгляд ВР законопроєкт (реєстр. № 2797 від 03 лютого 2020 р.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання героїзації військових злочинців і легалізації нацизму, зокрема й про внесення змін до закону «Про засудження комуністичного та націонал­соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символі­ ки»39. Ішлося, зокрема, про те, щоб п. 5 частини першої ст. 1 доповнити переліком «сим­ воліки, зображень, написів, присвячених … СС (включаючи підрозділи Ваффен­СС), СА, гестапо та СД», а п. 1 ст. 4 аналогічним переліком «військових або напіввійськових фор­ мувань СС (включаючи підрозділи Ваффен СС), СА, гестапо та СД». Законопроєкт було відхилено 3 червня 2021 р. після експертних висновків низки державних і наукових уста­ нов. Зокрема, тут викладу витяг із відповіді УІНП (№ 2408/07­04­20 від 07.09.2020 р.) на лист Комітету Верховної Ради України з питань правової політики – їхньої експертної оцінки законопроєкту, в частині, що стосується символіки. У документі зокрема було на­ ведено низку прикладів поширеної практики того, як у військах СС використовувалися національні прапори та символіка окупованих Німеччиною країн і територій, де було сформовано відповідні частини. Так, 21­ша гірська дивізія СС «Скандербег» використову­ вала зображення чорного двоголового орла, який до та після Другої світової війни й по те­ перішній час є державним гербом Республіки Албанія. Інший приклад, 11­та добровольча дивізія СС «Нордланд» використовувала зображення герба Королівства Данія – жовтий щит із трьома блакитними леопардами, який на сьогодні є символікою Королівства Данія. Про символіку дивізії сказано наступне: «У символіці 14 гренадерської дивізії військ СС “Галичина” використовувався так званий галицький лев, який на сьогоднішній день вико­ ристовується у гербі м. Львова та на гербі і прапорі Львівської обл. 29 дивізія Російської визвольної народної армії (РОНА) в якості емблеми використовувала зображення георгі­ ївського хреста з мечами, який з 2000 р. є державною нагородою держави­агресора Росій­ ської Федерації»40. Тим не менше, символіка дивізії внесена до списків т. зв. символів ненависті (hate sym­ bols) низкою міжнародних організацій. Так, у звіті правозахисної неурядової організації «Freedom House» вказано, що символіка дивізії є популярною в Україні, зокрема некри­ тично використовується націоналістами та представниками крайніх правих. Наголошено, що потрібно звертати увагу на те, чи галицький лев використовується сам, чи разом із трьома коронами41. Міжнародна організація Антидефамаційна ліга (Anti­Defamation Lea­ 37 Коментар УІНП щодо рішення суду у справі про символіку дивізії військ СС «Галичина». Український інсти- тут національної пам’яті. 2020. 29 травня. URL: https://uinp.gov.ua/pres­centr/novyny/komentar­uinp­shchodo­ri­ shennya­sudu­u­spravi­pro­symvoliku­dyviziyi­viysk­ss­galychyna. 38 Див.: Символіка дивізії СС «Галичина» не є нацистською. Історична правда. 2022. 5 грудня. URL: https:// www.istpravda.com.ua/short/2022/12/5/162131/. 39 Детальніше про законопроєкт див.: Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання героїзації військових злочинців та легалізації нацизму. Верховна Рада України. 2020. 23 січня. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/857. 40 Документ із приватного архіву авторки. 41 Emblem of SS Galizien. REPORTING RADICALISM. URL: https://reportingradicalism.org/en/hate­symbols/ movements/nazi­symbols/ss­galizien. Siverian chronicle. 2024. № 2 117 que) також створила подібну базу даних, куди внесено на загал усю символіку дивізій СС та Ваффен­СС без конкретних назв військових підрозділів42. Слід згадати й те, що Львівська обласна рада 16 лютого 2021 р. надіслала офіційне звернення до Верховної Ради України щодо внесення змін до Закону України «Про право­ вий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX ст.» стосовно ста­ тусу воїнів Першої Української дивізії «Галичина»43. Відповідь було отримано від Мініс­ терства культури та інформаційної політики: вона була негативною. Серед причин назва­ но «політизованість питання» через прив’язку до СС та нацистів, «відсутність консолідо­ ваного погляду українського суспільства» і «можливий міжнародний резонанс». До відпо­ віді додано й позицію Міністерства соціальної політики України, яка полягала в тому, що українській державі загалом бракує коштів на поточні виплати пільговикам44. Вважаю за доцільне завершити статтю згадкою про публічні думки очільників УІНП щодо дивізії та її офіційного статусу. Так, і Володимир В’ятрович, і Антон Дробович у різний час висловлювалися проти глорифікації дивізії, які відбувалися в Україні, перед­ усім ідеться про «марші вишиванок» та відзначення роковин створення45. Підсумок: вояки дивізії не отримали в Україні жодного офіційного статусу, який би передбачав надання пільг та/чи офіційне їх визнання державою як «учасників бойових дій» чи «борців за незалежність України». На моє переконання, історія дивізії є частиною української історії, яка повинна неупереджено вивчатися та досліджуватися, не замовчу­ ватися, уникаючи при цьому як глорифікації, так і демонізації її вояків. References Bolianovskyi, A. (2000). Dyviziia «Halychyna». Istoriia [Division «Galicia». History]. Lviv, Ukraine. Dashkevych, Ya., Kuk, V. (2010). «Osobye papky» Stalina i Molotova pro natsionalno­vyzvolnu bo­ rotbu v Zakhidnii Ukraini u 1944–1948 rr. [Stalin and Molotovʼs «personal files» on the national liberation struggle in Western Ukraine in 1944–1948]. Lviv, Ukraine. Khomiak, O. (2013). Halytske bratstvo kolyshnikh voiakiv Pershoi Ukrainskoi dyvizii Ukrainskoi na­ tsionalnoi armii: zasnuvannia ta diialnist [Galician brotherhood of former soldiers of the First Ukrainian Division of the Ukrainian National Army: foundation and activity]. Naukovi zapysky NaUKMA. Istorychni nauky – Scientific notes of the NaUKMA. Historical Sciences, 143, P. 20–25. Kyiv, Ukraine. Khomiak, O. (2023). Dyviziia Waffen­SS «Halychyna» ta zvynuvachennia u voiennykh zlochynakh: istoriohrafichnyi zriz [Waffen­SS Division «Galicia» and accusations in war crimes: review of historiogra­ phy]. Kraieznavstvo – Local history, 3–4 (124–125), S. 162–169. Khromeychuk, O. (2013) “Undetermined” Ukrainians. Post­War Narratives of the Waffen SS “Galicia” Division. Bern, Switzerland. Malkosh, V. (2012). Chomu lehion? Ivano­Frankivska stanytsia Halytskoho bratstva kolyshnikh voia­ kiv 1­yi ukrainskoi dyvizii Ukrainskoi Natsionalnoi Armii [Why the legion? Ivano­Frankivsk branch of the Galician brotherhood of former soldiers of the 1st Ukrainian Division of the Ukrainian National Army]. Ivano­Frankivsk, Ukraine. Shkandrii, M. (2023) In the Maelstrom. The Waffen­SS 'Galicia' Division and Its Legacy. Montreal– Kingston, Canada. Tovarianska, O. (2007). Spohady kolyshnikh voiakiv dyvizii «Halychyna». Interviu z Aksynchukom Zenonom Yulianovychem [Memoirs of former soldiers of the «Galicia» division. Interview with Zenon Yulianovych Aksynchuk]. Mahisterium. Istorychni studii – Magisterium. Historical studies, 28, P. 90–99. Kyiv, Ukraine. Vronska, T. (2013). Upokorennia strakhom. Simeine zaruchnytstvo u karalnii praktytsi radianskoi vla­ dy, 1917–1953 rr. [Pacification by fear. Family hostage­taking in the punitive practice of the Soviet go­ vernment, 1917–1953]. Kyiv, Ukraine. Хом’як Оксана Володимирівна – кандидатка історичних наук, старша викладачка кафедри історії, Національний університет «Києво­Могилянська академія» (вул. Сковоро­ ди, 2, Київ, 04070, Україна). Khomiak Oksana – PhD in History, senior lecturer at the History Department, National University of «Kyiv­Mohyla Academy» (2 Skovorody Str., Kyiv, 04070, Ukraine). E­mail: ok.khomiak@ukma.edu.ua 42 SS Divisional Insignia. Anti-Defamation League. URL: https://www.adl.org/resources/hate­symbol/ss­divisional­insig­ nia. 43 Перелік звернень Львівської облради. Львівська обласна рада. URL: https://www.lvivoblrada.gov.ua/plenary­ses­ sions/zvernennya­ta­zayavi­radi. 44 Відповідь Міністерства культури та інформаційної політики від 28 травня 2021 р. Google. URL: https://drive. google.com/file/d/1fUaV2wozTePHpjjFSfQbZhUTVeHCamuJ/view. 45 Володимиру В’ятровичу належать слова «Річниця створення дивізії “Галичина” не свято для українців» (Істо- рична правда. 2018. 30 квітня. URL: https://www.istpravda.com.ua/short/5ae748bbb79eb/). Антон Дробович висло­ вився так: «Глорифікація військ СС – це неприпустимо для європейської країни» (New voice. 2021. 29 квіт­ ня. URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/ss­galichina­v­instituti­nacpam­yati­zrobili­rizku­zayavu­cherez­marsh­ vishivanok­novini­kiyeva­50157383.html). Сіверянський літопис. 2024. № 2 118 LEGAL STATUS OF THE WAFFEN-SS “GALICIA” DIVISION’ VETERANS IN THE USSR AND INDEPENDENT UKRAINE The purpose of the article is to highlight the legal status of the «Galicia» division’ veterans from July 1944, when they were first taken into Soviet captivity, to the present day. The analysis of normative docu- ments, archival materials, biographical data of the former soldiers, oral testimonies collected by the au- thor, and the latest Ukrainian and Western literature would contribute to the understudied aspects of the divisionʼs postwar history. Conclusions. It is shown the life trajectories of the «Ukrainian divisijnyky» in comparison with those who were interned by British and American troops after the Second World War. Most of the Galician Bro- therhood members in 1992 (almost 80% of its members) consisted of individuals who took part in the Battle of Brody in mid-1944. After the Brody encirclement, soldiers were taken prisoner by the Soviets and/or re- turned home and/or joined the Ukrainian Insurgent Army. Finally, one way or another, most of them were arrested by Soviet authorities during the post-war years. They were treated as «traitors to the Motherland» who defected to the enemy. Nevertheless, a small percentage of individuals have managed to avoid arrest. Their official status practically did not change both after the collapse of the USSR and after the implemen- tation of the decommunization; some veterans were not rehabilitated due to their war records. Key words: World War II, USSR, Ukraine, war crimes, Holocaust, collaboration, Waffen-SS «Galicia» division. Дата подання: 22 січня 2024 р. Дата затвердження до друку: 27 березня. 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Хом’як, О. Правове становище ветеранів дивізії Ваффен­СС «Галичина» в СРСР та незалежній Україні. Сіверянський літопис. 2024. № 2. С. 111–118. DOI: 10.58407/litopis.240212. Цитування за стандартом APA Khomiak, O. (2024). Pravove stanovyshche veteraniv dyvizii Waffen­SS «Halychyna» v SRSR ta ne­ zalezhnii Ukraini [Legal status of the Waffen­SS “Galicia” division’ veterans in the USSR and independent Ukraine]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, P. 111–118. DOI: 10.58407/litopis.240212.

Схожі ресурси