Посттравматичні взаємини статей у прозі Миколи Хвильового
Мета статті – проаналізувати відбитки ґендерних перетворень, спричинених Першою світовою війною та визвольними змаганнями в Україні (1917–1921), у взаєминах статей, варіації маскулінности та фемінности в письмі Миколи Хвильового. Методи: компаративістичний, герменевтичний, ґендерний та філософський...
Збережено в:
Дата: | 2024 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
Назва видання: | Сiверянський літопис |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199848 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Посттравматичні взаємини статей у прозі Миколи Хвильового / Ю. Карпець // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 119-132. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Мета статті – проаналізувати відбитки ґендерних перетворень, спричинених Першою світовою війною та визвольними змаганнями в Україні (1917–1921), у взаєминах статей, варіації маскулінности та фемінности в письмі Миколи Хвильового. Методи: компаративістичний, герменевтичний, ґендерний та філософський аналізи. Теоретико-методологічну основу склали праці С. Ґілберт, Ю. Крістевої, Л. Іріґаре, Т. Тейт, Е. Шовалтер, В. Агеєвої, С. Павличко. Новизна статті полягає в нюансованому аналізі ґендерних зрушень у прозі М. Хвильового, зокрема в компаративістичній та філософській перспективі. Висновки. Результати дослідження доводять, що письмо
М. Хвильового унікальне з огляду на взаємини статей у повоєнні 1920-ті рр. У порівняльному аналізі
англійської та української літератур було з’ясовано, що в кризі маскулінности персонажі М. Хвильового не намагаються насильницько поновити власну суб’єктність, як це стається у творах інших письменників. Натомість надано більшої суб’єктності персонажкам, які дорівнюються до
емансипаторної революційної потенції, звільняють власний сексуальний потяг і утримують аксіологічний та національний виміри ідентичности завдяки волі й інтелекту. Насамкінець, було оприявнено два екстремуми у взаєминах статей: з одного боку, утопійний зв’язок, який перевершує тілесність та ґрунтується на солідаризації; з іншого – деструктивний зв’язок, в якому відсутня чуттєвість. |
---|