"Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства

"Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства

Мета. У статті аналізується «Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору» під назвою «Настоящее и будущее Русского мира», затверджений делегатами ВРНС 27 березня 2024 р. у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя в Москві під головуванням московського патріарха Кіріла Гундяєва. Прост...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автор: Шумило, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Дослідницькі нотатки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199850
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:"Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства / С. Шумило // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 148-160. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199850
record_format dspace
spelling irk-123456789-1998502024-11-02T20:35:30Z "Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства Шумило, С. Дослідницькі нотатки Мета. У статті аналізується «Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору» під назвою «Настоящее и будущее Русского мира», затверджений делегатами ВРНС 27 березня 2024 р. у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя в Москві під головуванням московського патріарха Кіріла Гундяєва. Простежено розвиток та аналізуються основні ідеологічні постулати сучасної російської фундаменталістсько-войовничої доктрини «русского міра», яка активно впро- ваджувалася в Московській патріархії Кірілом Гундяєвим та ФСБ з кінця 1990-х років і яка стала ідейним обгрунтуванням російської агресії проти України та геноциду українського народу в 2022–2024 рр. Автор доходить висновку, що прийнятий 27 березня 2024 р. документ є безпрецедентним як такий, що вийшов під егідою керівництва РПЦ МП і отримав найвище благословення й санкціонування від патріарха та інших ієрархів Московського патріархату. Автор статті зазначає, що цей документ за своєю суттю нагадує та частково копіює програмні документи пронацистського церковного руху 1930–1940-х рр., відомого під назвою «Німецькі християни» (нім. – Glaubensbewegung «Deutsche Christen»); він суперечить Євангельському вченню, християнському світосприйняттю та православному богослов’ю і є відвертою апологією антиєвангельських ідей. Зокрема, автор звертає увагу на те, що в документі війна Росії проти України проголошується як «священна війна», чим очільники Московського патріархату намагаються легітимізувати та «сакралізувати» її. При цьому розробниками документа цілковито заперечується право на окреме існування України та українського народу. Натомість проголошується повернення до старої, анахронічної та антинаукової імперсько-міфологічної доктрини «триєдності російського народу». Московський патріарх Кіріл та інші розробники документа заявляють, що «після завершення СВО вся територія сучасної України має увійти до зони виняткового впливу Росії», а «можливість існування на цій території» самостійної Української держави «має бути повністю виключена». Проголошуючи претензії на глобальне лідерство Росії в «новому світовому порядку», автори документа заявляють про власну «духовно-цивілізаційну» винятковість «русского міра», його «тисячолітнє царювання» на землі та роль «Катехона» («Стримуючого світову таїну беззаконня»). За висновновком автора статті, затверджений керівництвом РПЦ МП документ, посягаючи на свободу націй до самовизначення, свободи й незалежності, заперечує саме право існування українців як окремого народу, іг- норує історичні процеси розвитку його культурної самобутності та державності. Крім того, зазначені в цьому документі постулати підпадають під низку псевдохристиянських єретичних учень, які неодноразово були засуджені багатьма святими отцями православ’я. Автор статті наголошує, що спроби з боку керівництва Московського патріархату «сакралізувати» і наділити сучасну Російську Федерацію та її правлячий злочинний режим «месіанськими» ознаками засвідчують, що воно намагається штучно витворити нову громадянську релігію, яка назовні прикривається середньовічними християнськими термінами, але за внутрішньою суттю є антихристиянською та антиєвангельською. Крім того, прийнятий документ за своїмми ознаками є неофашистським і неонацистським, містить заклики до ксенофобії, расизму, насильства та геноциду. За висновком автора, московський патріарх Кіріл Гундяєв був тим, хто сформулював і подав Путіну та його оточенню нову войовничу фундаменталістську квазірелігійну ідеологію, яка була взята на озброєння путінським режимом у його агресії проти України, і яка тепер є причиною геноциду та смертей десятків тисяч мирних українських жителів. The purpose of the publication. The article analyses the «Order of the XXV World Russian Peopleʼs Council» entitled «The Present and future of the Russian world», which was approved by the delegates of the so-called «World Russian peopleʼs council» (WRPC) on 27 March 2024 in the Hall of Church councils of the Cathedral of Christ the Saviour in Moscow under the chairmanship of Moscow Patriarch Kirill Gundyaev. The author also examines the development and analyses the main ideological postulates of the modern Russian fundamentalist-militant doctrine of the «Russian world», which has been actively implemented in the ROC MP by Kirill Gundyaev and the FSB since the late 1990s and which served as an ideological justification for Russiaʼs aggression against Ukraine and the genocide of the Ukrainian people in 2022–2024. The author comes to the conclusion that the document adopted on 27 March 2024 is unprecedented as it was issued under the auspices of the leadership of the ROC MP and received the highest blessing and authorisation from the Patriarch and other hierarchs of the Moscow Patriarchate. The author of the article notes that this document essentially resembles and partially copies the programme documents of the pro-Nazi church movement known as the Glaubensbewegung «Deutsche Christen»; it contradicts the Gospel doctrine, Christian worldview and Orthodox theology, and is an outright apology for anti-Gospel ideas. In particular, the author draws attention to the fact that the document proclaims Russiaʼs war against Ukraine as a «holy war», which is how the leaders of the ROC MP are trying to legitimise and «sacralise» it. At the same time, authors of the document completely deny the right to separate existence of Ukraine and the Ukrainian people. Instead, they proclaim a return to the old, anachronistic and completely unscientific Russian imperial and mythological «doctrine of the triunity of the Russian people». Patriarch Kirill of Moscow and other drafters of the document state that «after the completion of the Special Military Operation (SMO), the entire territory of modern Ukraine should be included in the zone of Russiaʼs exclusive influence», and «the possibility of existence on this territory» an independent Ukrainian state «should be completely excluded». While proclaiming claims to Russiaʼs global leadership in the «new world order », the documentʼs authors declare the «spiritual and civilizational» exclusivity of the «Russian world», its «millennial reign» on earth and the role of «Katechon» («Restraining the worldʼs mystery of iniquity»). According to the author, the document approved by the leadership of the ROC MP, encroaching on the freedom of nations to self-determination, freedom and independence, denies the very right of existence of Ukrainians as a separate people, ignores the historical processes of development of their cultural identity and statehood. In addition, he falls under a number of pseudo-Christian heretical teachings that have been repeatedly condemned by many of the holy fathers of Orthodoxy. The author of the article emphasises that attempts by the leadership of the Moscow Patriarchate to «sacralise» and endow the modern Russian Federation and its ruling criminal regime with «messianic» features indicate that it is trying to artificially create a new civil religion, which is outwardly covered by medieval Christian terms, but is inherently anti- Christian and anti-Gospel. In addition, the adopted document is neo-fascist and neo-Nazi in nature, containing calls for xenophobia, racism, violence and genocide. According to the author, Moscow Patriarch Kirill Gundyaev was the one who formulated and presented to Putin and his entourage a new militant fundamentalist quasi-religious ideology, which was adopted by the Putin regime in its aggression against Ukraine and which is now the cause of genocide and deaths of tens of thousands of Ukrainian civilians. 2024 Article "Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства / С. Шумило // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 148-160. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240215 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199850 271.2722.51 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Дослідницькі нотатки
Дослідницькі нотатки
spellingShingle Дослідницькі нотатки
Дослідницькі нотатки
Шумило, С.
"Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства
Сiверянський літопис
description Мета. У статті аналізується «Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору» під назвою «Настоящее и будущее Русского мира», затверджений делегатами ВРНС 27 березня 2024 р. у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя в Москві під головуванням московського патріарха Кіріла Гундяєва. Простежено розвиток та аналізуються основні ідеологічні постулати сучасної російської фундаменталістсько-войовничої доктрини «русского міра», яка активно впро- ваджувалася в Московській патріархії Кірілом Гундяєвим та ФСБ з кінця 1990-х років і яка стала ідейним обгрунтуванням російської агресії проти України та геноциду українського народу в 2022–2024 рр. Автор доходить висновку, що прийнятий 27 березня 2024 р. документ є безпрецедентним як такий, що вийшов під егідою керівництва РПЦ МП і отримав найвище благословення й санкціонування від патріарха та інших ієрархів Московського патріархату. Автор статті зазначає, що цей документ за своєю суттю нагадує та частково копіює програмні документи пронацистського церковного руху 1930–1940-х рр., відомого під назвою «Німецькі християни» (нім. – Glaubensbewegung «Deutsche Christen»); він суперечить Євангельському вченню, християнському світосприйняттю та православному богослов’ю і є відвертою апологією антиєвангельських ідей. Зокрема, автор звертає увагу на те, що в документі війна Росії проти України проголошується як «священна війна», чим очільники Московського патріархату намагаються легітимізувати та «сакралізувати» її. При цьому розробниками документа цілковито заперечується право на окреме існування України та українського народу. Натомість проголошується повернення до старої, анахронічної та антинаукової імперсько-міфологічної доктрини «триєдності російського народу». Московський патріарх Кіріл та інші розробники документа заявляють, що «після завершення СВО вся територія сучасної України має увійти до зони виняткового впливу Росії», а «можливість існування на цій території» самостійної Української держави «має бути повністю виключена». Проголошуючи претензії на глобальне лідерство Росії в «новому світовому порядку», автори документа заявляють про власну «духовно-цивілізаційну» винятковість «русского міра», його «тисячолітнє царювання» на землі та роль «Катехона» («Стримуючого світову таїну беззаконня»). За висновновком автора статті, затверджений керівництвом РПЦ МП документ, посягаючи на свободу націй до самовизначення, свободи й незалежності, заперечує саме право існування українців як окремого народу, іг- норує історичні процеси розвитку його культурної самобутності та державності. Крім того, зазначені в цьому документі постулати підпадають під низку псевдохристиянських єретичних учень, які неодноразово були засуджені багатьма святими отцями православ’я. Автор статті наголошує, що спроби з боку керівництва Московського патріархату «сакралізувати» і наділити сучасну Російську Федерацію та її правлячий злочинний режим «месіанськими» ознаками засвідчують, що воно намагається штучно витворити нову громадянську релігію, яка назовні прикривається середньовічними християнськими термінами, але за внутрішньою суттю є антихристиянською та антиєвангельською. Крім того, прийнятий документ за своїмми ознаками є неофашистським і неонацистським, містить заклики до ксенофобії, расизму, насильства та геноциду. За висновком автора, московський патріарх Кіріл Гундяєв був тим, хто сформулював і подав Путіну та його оточенню нову войовничу фундаменталістську квазірелігійну ідеологію, яка була взята на озброєння путінським режимом у його агресії проти України, і яка тепер є причиною геноциду та смертей десятків тисяч мирних українських жителів.
format Article
author Шумило, С.
author_facet Шумило, С.
author_sort Шумило, С.
title "Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства
title_short "Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства
title_full "Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства
title_fullStr "Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства
title_full_unstemmed "Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства
title_sort "звичайний фашизм", або "русскій мір" московського патріарха кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2024
topic_facet Дослідницькі нотатки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199850
citation_txt "Звичайний фашизм", або "Русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства / С. Шумило // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 148-160. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT šumilos zvičajnijfašizmaborusskíjmírmoskovsʹkogopatríarhakírílaâkapologíâantihristiânstvaksenofobíítanasilʹstva
first_indexed 2024-11-10T19:08:22Z
last_indexed 2024-11-10T19:08:22Z
_version_ 1815363665970331648
fulltext Сіверянський літопис. 2024. № 2 148 УДК 271.2­722.51 Сергій Шумило • «ЗВИЧАЙНИЙ ФАШИЗМ», АБО «РУССКІЙ МІР» МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХА КІРІЛА ЯК АПОЛОГІЯ АНТИХРИСТИЯНСТВА, КСЕНОФОБІЇ ТА НАСИЛЬСТВА DOI: 10.58407/litopis.240215 © С. Шумило, 2024.CC BY4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0001­7041­7766 Мета. У статті аналізується «Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору» під назвою «Настоящее и будущее Русского мира», затверджений делегатами ВРНС 27 березня 2024 р. у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя в Москві під головуванням московського патріарха Кіріла Гундяєва. Простежено розвиток та аналізуються основні ідеологічні постулати сучасної російської фундаменталістсько-войовничої доктрини «русского міра», яка активно впро- ваджувалася в Московській патріархії Кірілом Гундяєвим та ФСБ з кінця 1990-х років і яка стала ідейним обгрунтуванням російської агресії проти України та геноциду українського народу в 2022– 2024 рр. Автор доходить висновку, що прийнятий 27 березня 2024 р. документ є безпрецедентним як такий, що вийшов під егідою керівництва РПЦ МП і отримав найвище благословення й санкціо- нування від патріарха та інших ієрархів Московського патріархату. Автор статті зазначає, що цей документ за своєю суттю нагадує та частково копіює програмні документи пронацистського церковного руху 1930–1940-х рр., відомого під назвою «Німецькі християни» (нім. – Glaubensbewe- gung «Deutsche Christen»); він суперечить Євангельському вченню, християнському світосприйнят- тю та православному богослов’ю і є відвертою апологією антиєвангельських ідей. Зокрема, автор звертає увагу на те, що в документі війна Росії проти України проголошується як «священна вій- на», чим очільники Московського патріархату намагаються легітимізувати та «сакралізувати» її. При цьому розробниками документа цілковито заперечується право на окреме існування України та українського народу. Натомість проголошується повернення до старої, анахронічної та анти- наукової імперсько-міфологічної доктрини «триєдності російського народу». Московський патрі- арх Кіріл та інші розробники документа заявляють, що «після завершення СВО вся територія сучасної України має увійти до зони виняткового впливу Росії», а «можливість існування на цій те- риторії» самостійної Української держави «має бути повністю виключена». Проголошуючи пре- тензії на глобальне лідерство Росії в «новому світовому порядку», автори документа заявляють про власну «духовно-цивілізаційну» винятковість «русского міра», його «тисячолітнє царювання» на землі та роль «Катехона» («Стримуючого світову таїну беззаконня»). За висновновком автора статті, затверджений керівництвом РПЦ МП документ, посягаючи на свободу націй до самови- значення, свободи й незалежності, заперечує саме право існування українців як окремого народу, іг- норує історичні процеси розвитку його культурної самобутності та державності. Крім того, за- значені в цьому документі постулати підпадають під низку псевдохристиянських єретичних учень, які неодноразово були засуджені багатьма святими отцями православ’я. Автор статті наголо- шує, що спроби з боку керівництва Московського патріархату «сакралізувати» і наділити сучасну Російську Федерацію та її правлячий злочинний режим «месіанськими» ознаками засвідчують, що воно намагається штучно витворити нову громадянську релігію, яка назовні прикривається серед- ньовічними християнськими термінами, але за внутрішньою суттю є антихристиянською та ан- тиєвангельською. Крім того, прийнятий документ за своїмми ознаками є неофашистським і неона- цистським, містить заклики до ксенофобії, расизму, насильства та геноциду. За висновком авто- ра, московський патріарх Кіріл Гундяєв був тим, хто сформулював і подав Путіну та його оточен- ню нову войовничу фундаменталістську квазірелігійну ідеологію, яка була взята на озброєння пу- тінським режимом у його агресії проти України, і яка тепер є причиною геноциду та смертей де- сятків тисяч мирних українських жителів. Ключові слова: Русскій мір, Кіріл Гундяєв, Владімір Путін, Олександр Дугін, РПЦ МП, ВРНС, Московський патріарх, РФ, російська агресія, геноцид. Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної неофашистської док­ трини «русского міра», яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської РФ, стався 27 березня 2024 р. У цей день відбулася малопомітна, але знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя в Москві під голо­ вуванням московського патріарха Кіріла Гундяєва офіційно затверджено «Наказ XXV Всесвітнього Російського Народного Собору», який отримав назву «Настоящее и будущее Siverian chronicle. 2024. № 2 149 Русского мира». Як сказано в преамбулі цього документа, він «є програмним документом Всесвітнього Російського Народного Собору, а також наказом, адресованим органам зако­ нодавчої та виконавчої влади Росії»1. Цей документ є безпрецедентним як такий, що вийшов під егідою керівництва РПЦ МП й отримав найвище благословення та санкціонування від патріарха та інших ієрархів Московського патріархату. Він був одностайно схвалений 488 делегатами, серед яких – понад 30 архієреїв і 60 священників РПЦ МП. Як наголосив опальний протодиякон Анд­ рій Кураєв: «Безумовно, це офіційна позиція Російської православної церкви. Тому що все це розроблялося й схвалювалося під безпосереднім керівництвом російського патріарха. Він – голова цього Собору. У залі засідань цей документ голосували одноголосно. А там було щонайменше 20 єпископів РПЦ. Шість із них – постійні члени Синоду. Тобто поло­ вина складу Синоду була. Присутність патріарха дала більшість складу Синоду РПЦ МП. Тобто цей документ – офіційна позиція Російської церкви»2. Розроблений та затверджений під егідою РПЦ МП документ за своєю суттю нагадує і частково копіює програмні документи пронацистського церковного руху, відомого під назвою «Німецькі християни» (нім. – Glaubensbewegung «Deutsche Christen»). Зокрема певна схожість простежується з т. зв. «Директивами» від травня 1932 р. і «10 основними принципами» від травня 1933 р., де підтримувалася нова імперсько­релігійна доктрина Третього Рейху, «сакралізувалися» й благословлялися експансіоністські та ксенофобські ідеї, санкціонувались уніфікація церкви та держави, синтез християнства та німецького націонал­соціалізму. Рух «НХ» фактично дистанціювався від Євангельських заповідей миру, любові й прощення як таких, що роблять народ слабким. Вони прагнули монополі­ зувати статус єдиної імперської церкви, поставивши її на служіння інтересам гітлерів­ ського режиму та нацистської Німеччини3. Очевидно, що деякі з авторів нового засадни­ чого документа РПЦ МП надихалися цими зразками та ідеями. Принаймні, один із його розробників О. Дугін, який є членом Президії «Всесвітнього Російського Народного Со­ бору» (ВРНС), ніколи не приховував своїх симпатій до ідей фашизму, раннього нацизму та окультизму, упроваджуючи їх у переосмисленому вигляді до своїх квазірелігійних фундаменталістських концепцій4. 1 Наказ XXV Всемирного русского народного собора «Настоящее и будущее Русского мира». Русская Право- славная Церковь: Официальный сайт Московского Патриархата (далі – РПЦ: ОС МП). 2024. 27 марта. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/6116189.html. 2 Зависимость убеждений от геолокации. Блог протодиакона Андрея Кураева. 2024. 1 апреля. URL: https://diak­ kuraev.livejournal.com/4484544.html. 3 Meier K. Die deutschen Christen: Das Bild einer Bewegung im Kirchenkampf des Dritten Reiches. Halle; Gött., 1964; Ulbricht J.H. Deutschchristliche und deutschgläubige Gruppierungen. Handbuch der deutschen Reformbewegungen: 1880–1933 / Hrsg. D. Krebs u. a. Wuppertal, 1998. S. 499–512; Бровко Л.Н. Немецкая Евангелическая церковь и на­ ционал­социализм. Новая и новейшая история. 2010. № 1. С. 71–93; Бровко Л.Н. Немецкие христиане. Право- славная энциклопедия. Москва: ЦНЦ «Православная Энциклопедия», 2017. Т. 48. С. 632–636. 4 Shenfield S.D. Russian Fascism: Traditions, Tendencies, Movements. Armonk: M.E. Sharpe, 2001. P. 195; Умланд А. Три разновидности постсоветского фашизма. Современные интерпретации русского национализма / Под ред. М. Ларюель. Stuttgart, 2007. C. 129–170; Умланд А. Постсоветские правоэкстремистские контрэлиты и их влия­ ние в современной России. Неприкосновенный запас. Москва, 2008. № 1. URL: http://www.intelros.ru/readroom/ nz/nz_57/2286­postsovetskie­pravojekstremistskie.html; Якубова Л. Дугінізм: у лабіринтах неоєвразійських інтер­ претацій конструкта «русский мир». Якубова Л. «Русский мир» в Україні: на краю прірви. Kиїв: КЛІО, 2018. С. 44–67; Лакёр У. Путинизм. Россия и ее будущее с Западом. Негласные войны. С. 82–87. URL: https://www. Сіверянський літопис. 2024. № 2 150 Презентуючи цей документ перед винесенням на голосування, московський патріарх Кіріл Гундяєв так охарактеризував його значення: «Накази складаються з восьми розділів і стосуються Спеціальної військової операції, Російського світу [Русского міра], зовніш­ ньої політики, сімейної, демографічної та міграційної політики, освіти та виховання, еко­ номічного, просторового й містобудівного розвитку … Головне завдання цих наказів, як і багаторічна діяльність усього Всесвітнього Російського Народного Собору, – це захист і зміцнення Російського світу. Розділення та ослаблення російського народу, позбавлення його духовних і життєвих сил завжди призводило до ослаблення та кризи Російської дер­ жави. Тому відновлення єдності російського народу, а також його духовного та життєвого потенціалу є ключовими умовами розвитку Росії та Російського світу в XXI столітті»5. Апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства Санкціонований патріархом та ієрархами РПЦ МП документ по суті суперечить Єван­ гельському вченню, християнському світосприйняттю та православному богослов’ю і є відвертою апологією антиєвангельських ідей насильства, ксенофобії та геноциду, через що він потребує більш детального аналізу та коментування: 1. У першому пункті, який називається «Спеціальна військова операція», уперше в офіційних документах під егідою Московського патріархату російську військову агресію проти суверенної України названо «війною» (донедавна в РФ було заборонено використо­ вувати слово «війна» для позначення російського військового вторгнення в Україну). Більше того, «військова операція» і геноцид українського населення названі тут «священ­ ною війною» (раніше у своїх проповідях патріарх Кіріл називав війну Росії в Україні «ме­ тафізичною та екзистенційною боротьбою сил добра зі злом»). Зокрема, у документі ска­ зано: «З духовно­морального погляду Спеціальна військова операція є Священною вій­ ною, в якій Росія та її народ, захищаючи єдиний духовний простір Святої Русі, виконують місію “Утримувача” (ц.­слов’янськ. – «удерживàющàго»; див.: 2 Фес. 2:7 – С.Ш.), який за­ хищає світ від натиску глобалізму та перемоги зануреного в сатанізм Заходу». Також у документі проголошується, що «Спеціальна військова операція є новим етапом національ­ но­визвольної боротьби російського народу» проти «колективного Заходу, що ведеться на землях Південно­Західної Русі від 2014 р. У ході СВО російський народ зі зброєю в руках відстоює свої життя, свободу, державність, цивілізаційну, релігійну, національну та куль­ турну ідентичність, а також право жити на власній землі в межах єдиної Російської держа­ ви». Заперечуючи право українського народу на власну ідентичність, самостійність і дер­ жавність, документ проголошує, що «після завершення СВО вся територія сучасної Укра­ їни має увійти до зони виняткового впливу Росії». «Можливість існування на цій терито­ рії» самостійної Української держави «має бути повністю виключена», – заявляють мос­ ковський патріарх Кіріл та інші автори документа. Кожна фраза цього пункту цілковито суперечить базовим для християнства «Десяти заповідям» («не вбий», «не вкради», «не свідчи неправдиво», «не пожадай чужого») і Євангельським ідеалам любові, миролюбства, прощення, взаємоповаги та ненасильства. Адже будь­які військові вторгнення, агресія, убивства й насильство з погляду Євангелія не можуть називатись і виправдовуватись як «священні». Це суто язичницький підхід, де культу війни надавались особливі «сакралізація» та «освячення», що в корені суперечить вченню Христа. Імовірно, не випадково в цьому документі, розробленому під егідою ке­ рівництва РПЦ МП, узагалі відсутні згадки імені Христа та посилання на Євангеліє. Вар­ то зауважити, що термін «расова священна війна» (англ. – Racial Holy War, RaHoWa) є до­ сить поширеним серед сучасних неонацистських антихристиянських рухів язичницько­ окультного спрямування. Ураховуючи схильність деяких розробників документа до таких ідей (О. Дугін і Ко), не можна виключати, що саме вони стали натхненниками цих анти­ євангельських формулювань. Водночас, цей документ заперечує затверджені в 2000 р. «Основи соціальної концепції РПЦ», де у восьмому розділі під назвою «Війна і мир» за­ значено, що «війна є злом», а «вбивство, без якого не буває воєн», розглядалося як «тяж­ кий злочин перед Богом» (п. VIII.1), через що «священнослужителі та канонічні церковні структури не можуть надавати допомогу державі, співпрацювати з нею» у питаннях «по­ літичної боротьби», «ведення громадянської війни чи агресивної зовнішньої війни» (п. III.8.2), адже «Церква прагне здійснювати миротворче служіння … також протистоїть пропаганді війни й насильства, як і різним проявам ненависті, здатної спровокувати бра­ lander.odessa.ua/doc/laker­putinizm­rossiya­i­ee­budushchee­s­zapadom.pdf; Атанесян Г. Фашизм, эзотерика, трол­ линг. Справедливо ли связывать идеи Дугина с идеологией Кремля. BBC News: Русская служба. 2022. 27 авгус­ та. URL: https://www.bbc.com/russian/features­62692348. 5 Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на внеочередном соборном съезде Всемирного русского народ­ ного собора. РПЦ: ОС МП. 2024. 27 марта. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/6116021.html. Siverian chronicle. 2024. № 2 151 товбивчі зіткнення» (п. VIII.5)6. Отже, схвалення очільниками Московського патріархату загарбницької війни й убивств десятків тисяч мирних мешканців в Україні, яке вони нази­ вають «священною війною», свідчить про викривлення й спотворення ними православно­ го віровчення та невіру в базові засади християнства. 2. У другому пункті документа, названого «Російський світ» («Русскій мір»), проголо­ шується існування окремої російської духовно­культурної «цивілізації» («русского міра» або «російської ойкумени»), відмінної від інших християнських і навіть православних на­ родів. Проповідуючи власну «цивілізаційну» винятковість, автори документа проголошу­ ють, що «Росія є творцем, опорою та захисником Російського світу. Межі Російського сві­ ту як духовного та культурно­цивілізаційного феномену значно ширше державних кордо­ нів як нинішньої Російської Федерації, так і великої історичної Росії. Поряд із розпороше­ ними по всьому світу представниками російської ойкумени, Російський світ включає всіх, для кого російська традиція, святині російської цивілізації та велика російська культура є вищою цінністю й сенсом життя». Ця ідея закладена в основу виправдання сучасного російського експансіонізму. «Від­ новлення єдності російського народу» оголошується «ключовими умовами виживання й успішного розвитку Росії та Російського світу в XXI столітті». При цьому, наслідуючи теоретиків окультно­містичної течії в німецькому націонал­соціалізмі, які проголошували «відродження» хіліастичного «Тисячолітнього Рейху» (нім. – Tausendjähriges Reich), авто­ ри документа сповідують теорію про «побудову тисячолітньої російської держави», яка, за їх переконанням, «є найвищою формою політичної творчості росіян як нації». Таке «тисячолітнє царство» в особі Росії проголошується апокаліптичним «Утримуючим світо­ ву таємницю беззаконня» (Катехон, від грец. ὁ κατέχων), здатним зупинити воцаріння у світі «антихриста». Цю маргінальну теорію вже багато років популяризує в середовищі РПЦ МП окультист О. Дугін, який вважає, що Росія має протистояти «світовій змові євре­ їв і масонів» (улюблене гасло А. Гітлера). Але тепер вона вперше публічно озвучена та санкціонована на офіційному рівні від імені керівництва Московського патріархату. У до­ кументі, зокрема, проголошується: «Вищий сенс існування Росії та створеного нею Росій­ ського світу – їхня духовна місія – полягає в тому, щоб бути всесвітнім “Утримувачем”, який захищає світ від зла». В іншому місці декларується, що «з духовно­морального по­ гляду Спеціальна військова операція є Священною війною, в якій Росія та її народ, захи­ щаючи єдиний духовний простір Святої Русі, виконують місію “Утримувача”, що захи­ щає світ від натиску глобалізму й перемоги зануреного в сатанізм Заходу». Ці уявлення – про власну «духовно­цивілізаційну» винятковість «русского міра», його «тисячолітнє царювання» на землі та роль «Катехона» («Стримуючого світову таїну без­ законня») – підпадають під низку псевдохристиянських єретичних учень, які неодноразо­ во були засуджені багатьма святими отцями православ’я. Зокрема заяви про «духовно­ци­ вілізаційну» винятковість росіян та «русского міра» підпадають під анафему на єресь ет­ нофілетизму, виголошену на Помісному Константинопольському Соборі в 1872 р. Акцент же на «міллєнаризмі» Росії (який не відповідає історичній дійсності) є перенесенням на православний ґрунт єретичних хіліастичних уявлень про «Тисячолітнє царство на землі», що неодноразово засуджувались отцями Церкви як неправославні, оскільки під таким «царством» у православному богослов’ї прийнято розуміти Вселенську Церкву, а не якесь із земних державних утворень. До того ж, як уже було зауважено вище, тут простежується вплив єретичної хіліастичної теорії про «Тисячолітній Рейх». Крім того, уявлення про Ро­ сію як єдине в світі втілення «сил добра», яким протистоять «сили зла» в особі «Заходу, що віпав у сатанізм», є проявом єресі маніхейства, заснованої на ідеї релігійного синкре­ тизму та дуалізму, де світ поділяється на протистояння протилежностей (світла й темряви, добра і зла, правди та кривди). Так само суперечить православному віровченню й прого­ лошення Росії певним «Катехоном», оскільки під таким «Стримуючим беззаконня» в бо­ гослов’ї зазвичай розуміють дію благодаті Духа Святого, яка впливає на духовно­мораль­ ний стан людства та його прагнення до добра, через що Святий Дух не відходить від ньо­ го, а сили зла не отримують у ньому легалізації (свт. Іоанн Златоуст, блаж. Феодорит Кир­ ський, свт. Фотій Константинопольський, свт. Феофан Затворник та інші під «Стримую­ чим» розглядали «дію Святого Духа», і навіть деякі теоретики російської консервативної думки кін. ХІХ – поч. ХХ ст. дотримувалися такого погляду, зокрема Лев Тихомиров роз­ вивав цю думку в роботі «Апокаліптичне вчення про долі та кінець світу»)7. Натомість спроби з боку керівництва Московського патріархату «сакралізувати» й наділити сучасну Російську Федерацію та її правлячий злочинний режим такими «месіанськими» ознаками 6 Основы социальной концепции Русской Православной Церкви, приняты Архиерейским Собором РПЦ 13– 16 августа 2000 г. РПЦ: ОС МП. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/419128.html. 7 Тихомиров Л.А. Апокалиптическое учение о судьбах и конце мира. Христианин. 1907. № 9. С. 80–105. Сіверянський літопис. 2024. № 2 152 засвідчує, що воно намагається штучно витворити якусь нову громадянську релігію, яка назовні прикривається середньовічними християнськими термінами, але за внутрішньою суттю є антихристиянською та антиєвангельською. Водночас, у цих претензіях простежується прагнення спонукати до відновлення Росій­ ської Федерації в якості імперії на чолі з одноосібним (самодержавним) «верховним ліде­ ром» – імператором, подібно до встановлення диктатури Наполеона Бонапарта та прого­ лошення ним L’Empire français. 3. У третьому пункті документ проголошує претензії на глобальне лідерство Росії в новому світовому порядку: «Росія має стати одним із провідних центрів багатополярного світу, який очолює інтеграційні процеси». «Як геополітичний центр Євразії», «Росія має регулювати баланс стратегічних інтересів і виступати оплотом безпеки та справедливого світопорядку в новому багатополярному світі». При цьому, у такому новому світовому порядку представниками РПЦ МП і правлячих російських політичних еліт цілковито за­ перечується право на окреме існування України та українського народу. Натомість прого­ лошується повернення до старої, анахронічної й цілковито антинаукової російської імпер­ сько­міфологічної «доктрини триєдності російського народу, згідно з якою російський на­ род складається з великоросів, малоросів і білорусів, які є гілками (субетносами) одного народу, а поняття “русскій” охоплює всіх східних слов’ян». За словами авторів докумен­ та, «Возз’єднання російського народу має стати одним із пріоритетних завдань зовнішньої політики Росії», а «доктрина триєдності має отримати законодавче закріплення, ставши невід’ємною частиною російської системи права. Триєдність має бути включена до нор­ мативного переліку російських духовно­моральних цінностей та отримати відповідний правовий захист». Отже, затверджений керівництвом РПЦ МП документ, посягаючи на даровану Богом свободу до самовизначення, заперечує саме право існування українців як окремого наро­ ду, ігнорує історичні процеси розвитку його культурної самобутності та державності. Водночас, як відзначають експерти Інституту вивчення війни (ISW), «відновлення єдності російського народу» за допомогою війни Росії проти України керівництвом РПЦ МП про­ голошено ключовою умовою виживання та розвитку «русского міра». Цей заклик має на меті «повномасштабне знищення української нації як такої» (геноцид) та її насильницьку військову окупацію Росією з метою остаточної асиміляції та знищення8. Тобто цей доку­ мент підпадає під ознаки ксенофобії й містить пропаганду та заклики до насильства і ге­ ноциду за національною ознакою. 4. У четвертому пункті, названому «Сімейна й демографічна політика», проголошуєть­ ся, що «для виживання в ХХІ столітті, збереження суверенітету та власної цивілізаційної ідентичності Росії необхідне стійке, а головне, інтенсивне природне зростання чисельнос­ ті населення». Очевидно, ці заклики теж запозичені в ідеологів німецького націонал­со­ ціалізму. Вирішення цього завдання авторами документа бачиться за допомогою культи­ вування «традиційної багатодітної сім’ї». Наголошується на тому, що «держава має по­ ставити перед собою довгострокову стратегічну мету – за сто років стійкого демографіч­ ного зростання довести чисельність населення Росії до “менделєєвських” 600 млн осіб». Прагнення «створити сім’ю, народити й виховати трьох і більше дітей має стати зримим втіленням ідей Російського світу». «Державою повинні бути вжиті вичерпні заходи» про­ ти «абортів, статевої розбещеності й розпусти, а також содомії та різних сексуальних збо­ чень». «Уся вітчизняна культура, насамперед масова, має працювати на створення в сус­ пільстві культу сім’ї, багатодітності, подружньої вірності». Навіть не згадуючи про демократичні права й свободи громадян, замість місії Церкви з добровільної духовної та моральної просвіти й виправлення населення, у РПЦ МП нама­ гаються наділити державу тоталітарними якостями у сфері контролю за мораллю суспіль­ ства, як це було в нацистській Німеччині та комуністичному СРСР і як це є в низці сучас­ них ісламістських тоталітарних держав. До того ж, тут вбачається низка постулатів, ха­ рактерних для німецької націонал­соціалістичної ідеології, таких, як ідея «крові та ґрун­ ту», культ дітонародження та примноження нації, моделювання сім’ї як основи (ланки) «арійського суспільства» тощо. Безумовно, до завдань Церкви входить проповідь мораль­ них цінностей. Однак їх нав’язування тоталітарним способом за допомогою поліцейських функцій держави суперечить принципу свободи волі людини, що проповідується Єванге­ лієм, і є ознакою прагнення РПЦ МП перекласти із себе на державу роль моральної осно­ ви суспільства. 5. У п’ятому пункті, названому «Міграційна політика», ідеологи РПЦ МП за зразком фашистсько­расистських і ксенофобських ідей одну з головних загроз для сучасної Росії 8 Russian Offensive Campaign Assessment, March 29, 2024. Institute for the Study of War (ISW). URL: https://www. understandingwar.org/backgrounder/russian­offensive­campaign­assessment­march­29­2024. Siverian chronicle. 2024. № 2 153 вбачають у «напливі» до країни мігрантів, зокрема з азійських країн. «Масовий наплив мігрантів, які не володіють російською мовою і не мають належних уявлень про російську історію та культуру, а отже, не здатні до інтеграції в російське суспільство, змінює вигляд російських міст, що призводить до деформації єдиного правового, культурного та мовно­ го простору країни», – зазначається в документі. І далі: «Безконтрольний масовий наплив іноземної робочої сили призводить до заниження оплати праці корінного населення й по­ дальшого їх заміщення мігрантами в цілих галузях вітчизняної економіки … У найбіль­ ших містах виникають і активно розвиваються замкнуті етнічні анклави, які є розсадника­ ми корупції, організованої міграції». З огляду на це, автори документа проголошують «ос­ новні пріоритети нової міграційної політики» Росії: «Захист російської цивілізаційної ідентичності, єдності правового, культурного та мовного простору країни. Захист прав і законних інтересів російського та інших корінних народів Росії»; «суттєве обмеження на­ пливу до Російської Федерації інокультурної низькокваліфікованої іноземної робочої си­ ли. Введення принципу максимальної правової та економічної відповідальності робото­ давця за інокультурних іноземних працівників, яких він наймає» тощо. Таке враження, що цей пункт цілком запозичений із програмних документів Націонал­соціалістичної німець­ кої робочої партії (NSDAP) з її расистськими та ксенофобськими ідеями. 6. У шостому пункті – «Освіта й виховання» – знов­таки, на кшталт тоталітарних ідей нацизму, головною загрозою «русского міра» вбачається поширення «деструктивних ідео­ логічних концепцій та настанов, передусім, Західних». Тому «вітчизняні освітні програ­ ми, а також програми виховання мають бути очищені» від них як від «чужих російському народові». «Засвоєння світоглядних ідей духовно­моральних цінностей російської цивілі­ зації є найважливішим аспектом у націоналізації сучасних російських еліт, і навіть у вихо­ ванні майбутніх поколінь громадян Росії». «Повинна бути розроблена та впроваджена у вітчизняне викладання соціальних і гуманітарних дисциплін нова соціогуманітарна пара­ дигма, що спирається на російську цивілізаційну ідентичність і традиційні російські ду­ ховно­моральні цінності». Для вирішення цього завдання – «побудови нової соціогумані­ тарної парадигми» – пропонується: «критичний перегляд західних наукових теорій та шкіл (насамперед у галузі соціальних і гуманітарних наук) на предмет відповідності суве­ ренному російському світогляду, корисності чи згубності для зміцнення народної самосві­ домості; проведення ревізії масиву гуманітарних знань, загальноприйнятих теорій та кон­ цепцій на основі їх кореляції із системою світоглядних ідей та моральних цінностей ро­ сійської цивілізації; перебудову методологічних систем, стандартів та оцінок без огляду на міжнародні (а по суті, нав’язані Заходом) критерії та зразки; реформування вітчизняної системи освіти для приведення у відповідність до основних параметрів суверенного ро­ сійського світогляду». Загалом нічого нового. Усе це вже проходили в нацистській Німеч­ чині та в комуністичному СРСР. 7. У сьомому пункті під назвою «Просторовий і містобудівний розвиток», з метою «за­ безпечення суттєвого зростання народжуваності» проголошується завдання «просторово­ го перетворення Росії». З огляду на це, пропонується насильницька масова депортація мешканців міст, у тому числі на окупованих Росією українських теренах, у занедбані села та селища по всьому величезному простору Російської Федерації. «До 2050 року Росія має перетворитися на рівномірно заселену й облаштовану малоповерхову країну 1000 відрод­ жених середніх та малих міст і селищ – у Гардарику XXI століття. Приміські селища ма­ ють стати основним типом поселень у країні», – проголошується в документі. Цей план передбачає «відмову від пріоритетного розвитку великих і найбільших міських агломера­ цій, масового зведення багатоквартирних житлових будинків, а також надконцентрації трудових ресурсів і продуктивних сил у мегаполісах; перехід до традиційного для Росії рівномірного розподілу населення та продуктивних сил по всій території країни шляхом масового переселення жителів міст у впорядковані приміські селища». 8. У восьмому пункті під назвою «Економічний розвиток» проголошується, що «го­ ловними цілями вітчизняної економіки» повинні бути «забезпечення зростання народжу­ ваності, заселення й освоєння величезних російських просторів, забезпечення сувереніте­ ту та обороноздатності країни». Знов­таки, цей пункт дуже сильно нагадує документи на­ цистської Німеччини. Аналіз документа «Настоящее и будущее Русского мира» засвідчує, що він цілковито суперечить Євангельському вченню та православному богослов’ю, є апологією антихрис­ тиянських і ксенофобських ідей та підпадає під ознаки дуалістичної єресі, заснованої, за визначенням архімандрита Кирила (Говоруна), на змішуванні релігії з політикою9. Замість 9 Говорун Кирило, архімандрит. «Російський світ» як еклезіологічна єресь. Релігійно-інформаційна служба України. 2023. 13 січня. URL: https://risu.ua/rosijskij­svit­yak­ekleziologichna­yeres_n135789; «Не є християнами ті, хто не прагне діалогу, а лише обвинувачує», – д­р Сергій Шумило про міжправославні стосунки. Релігійно-ін- Сіверянський літопис. 2024. № 2 154 проповіді основ християнського віровчення, документ запозичує та пропагує від імені РПЦ МП неофашистські, ксенофобські й антихристиянські ідеї. Оскільки його було роз­ роблено й затверджено за участі провідних ієрархів Московської патріархії на чолі з пат­ ріархом Кірілом Гундяєвим, цей документ є офіційним вираженням позиції РПЦ МП. Він містить геноцидну риторику і є не лише програмним документом ВРНС, але й (з офіцій­ ного благословення очільників РПЦ МП) адресується органам законодавчої та виконавчої влади РФ і легалізує пропаганду викладених у ньому ідей на рівні органів державної вла­ ди, представники яких входять до Президії ВРНС10. ВРНС як підміна Церкви та «лабораторія» з розробки ідеології «русского міра» У грудні 2001 р. Синод РПЦ МП (до складу якого входили й архієреї УПЦ МП) спеці­ альним рішенням офіційно оголосив «корисним розвиток діяльності Всесвітнього Росій­ ського Народного Собору як постійно діючого союзу громадських організацій за активної участі та духовного керівництва Російської Православної Церкви»11. Тож діяльність цієї організації «під духовним керівництвом РПЦ» офіційно має благословення та повнова­ ження від керівного органу – Синоду РПЦ МП. Головою цієї організації за статутом є московський патріарх. Як наголосив Кіріл Гундяєв під час презентації вищезгаданого «на­ казу», цей «Собор став дуже ефективним і по­справжньому відкритим майданчиком для обговорення багатьох проблем загальнодержавного та суспільного порядку денного, а та­ кож питань, пов’язаних із життям Російської Православної Церкви»12. Патріарх Кіріл надає важливого значення цій організації як у житті РПЦ МП, так і ро­ сійської держави13. Оскільки він, порушивши Статут, фактично скасував скликання вищо­ го керівного органу РПЦ МП – Архієрейського Собору (не скликається після 2017 р.), то створений ним т. зв. «Всесвітній Російський Народний Собор», в якому беруть участь єпископи, священники й миряни РПЦ МП, по суті замінив цей церковний орган. Тривалий час прийнято було вважати, що ВРНС є «маргінальною» організацією, через що її діяльності та заявам не надавалося принципового значення з боку багатьох експер­ тів. Проте саме ця структура ще від середини 1990­х рр. під егідою РПЦ МП виступає як свого роду «лабораторія» з розробки, тестування та просування неоімперських квазірелі­ гійних ідей, які були взяті на озброєння правлячим режимом РФ і застосовані як обґрун­ тування експансіонізму та війни проти України. Постала ця організація в 1993 р. невдовзі після розпаду СРСР як спроба замінити ко­ лишню КПРС з метою консолідації російських пострадянських еліт і запровадження нової російської національної ідеї, що мала заступити стару комуністичну ідеологію. Ініціато­ ром створення організації виступив тодішній голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московської патріархії, митрополит Смоленський та Калінінградський, а нині москов­ ський патріарх Кіріл Гундяєв (агентурний псевдонім в КДБ «Михайлов»). Ця новостворе­ на організація під егідою Московського патріархату об’єднала російських релігійних і культурних діячів, науковців та представників діаспори, а головне – представників влади, силових структур і правоохоронних органів РФ. Через цю «лабораторію» й почалося в РФ випробовування та впровадження нових ідей. До 2009 р. Головою ВРНС був московський патріарх Алексій Рідігер, а його заступни­ ком і фактичним керівником організації – митрополит Кіріл Гундяєв. Ставши в 2009 р. московським патріархом, він очолив і ВРНС. Тривалий час заступниками Кіріла у ВРНС були протоієрей Всеволод Чаплін, відомий скандальними висловлюваннями на підтримку ядерної війни, та одіозний російський олі­ гарх, власник телеканалу «Царьград» і спонсор тероризму в «ЛНР / ДНР» К. Малофєєв. Цього року він подав у відставку, але замість нього заступником голови ВРНС поставле­ ний гендиректор фонду К. Малофєєва, член Суспільної палати РФ, опікунської ради Си­ нодального відділу РПЦ із благодійності та соціального служіння й опікунської ради Троїце­Сергієвої лаври С. Рудов. Також заступниками голови ВРНС є керуючий справами Московської патріархії митрополит Воскресенський Григорій (Петров) та один із ідеоло­ формаційна служба України. 2023. 10 лютого. URL: https://risu.ua/ne­ye­hristiyanami­ti­hto­ne­pragne­dialogu­a­ lishe­obvinuvachuye­­d­r­sergij­shumilo­pro­mizhpravoslavni­stosunki_n136611. 10 Див.: Омбудсман України: Російська церква та суміжні до неї організації грають за правилами пропаганди Кремля. Омбудсман України – Ombudsman of Ukraine. 2024. 29 березня. URL: https://ombudsman.gov.ua/ news_details/ombudsman­ukrayini­rosijska­cerkva­ta­sumizhni­do­neyi­organizaciyi­grayut­za­pravilami­propagandi­ kremlya. 11 Всемирный русский народный собор. Patriarchia.ru – официальный сайт Московской патриархии. URL: https://patriarch.patriarchia.ru/vsemirnyy­russkiy­narodnyy­sobor/. 12 Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на внеочередном соборном съезде Всемирного русского на­ родного собора. РПЦ: ОС МП. 2024. 27 марта. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/6116021.html. 13 Президент России В.В. Путин и Святейший Патриарх Кирилл выступили на пленарном заседании XXV Все­ мирного русского народного собора. РПЦ: ОС МП. 2023. 28 ноября. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/ 6080858.html. Siverian chronicle. 2024. № 2 155 гів «русского міра» О. Щіпков, який водночас є першим заступником голови Синодально­ го відділу РПЦ МП із взаємин зі ЗМІ та суспільством. Входить до Президії ВРНС і одіозний О. Дугін – російський окультний філософ і нео­ фашист, один із розробників сучасної російської неоімперсько­євразійської ідеології. Та­ кож до Президії ВРНС входять С. Шойгу, С. Глазьєв, С. Бабурін, С. Стєпашин, В. Мєдін­ скій, Д. Рогозін, митрополити РПЦ МП: Санкт­Петербурзький Варсонофій (Судаков), Во­ логодський Сава (Міхєєв), Казахстанський Олександр (Могильов), Ташкентський Вікен­ тій (Морар). Членами Ради ВРНС, окрім російських політиків і громадських діячів, також значаться митрополити РПЦ МП: Віленський і Литовський Інокентій (Васильєв), Таллінн­ ський і всієї Естонії Євген (Решетніков), Омський Діонісій (Порубай), Вологодський Сава (Міхєєв). Згідно зі звітами керівництва ВРНС, членами цієї організації є понад 100 архієреїв РПЦ МП у Росії та за її межами, а також 17 губернаторів, п’ять депутатів Держдуми РФ, 10 сенаторів, 10 голів законодавчих зборів суб’єктів РФ, 45 заступників губернаторів, а також низка керівників міністерств та адміністрацій суб’єктів РФ, голів суспільних палат, 16 ректорів вишів тощо14. Роль ВРНС суттєво зросла в 2001 р., коли його з’їзд у залі церковних соборів Храму Христа Спасителя в Москві відкрив особисто В. Путін. У роботі організації починають брати участь не лише представники РПЦ МП та громадських організацій, але й голова Державної Думи Федеральних Зборів РФ, перший заступник голови Уряду РФ, керівницт­ во Ради Федерації, Адміністрації Президента РФ, ФСБ та МВС РФ, лідери основних полі­ тичних партій, глави суб’єктів Федерації, громадських і релігійних об’єднань РФ. Отже, організація отримала вплив як на рівні РПЦ МП, так і центральних та регіональних орга­ нів законодавчої та виконавчої влади в РФ, представники якої ввійшли до Президії та ін­ ших органів ВРНС. До того ж, ця організація отримала консультативний статус при Еко­ номічній та соціальній Раді ООН. Саме цій організації, як уже було сказано, відведена роль чи не головної «лабораторії» з розробки доктрини «русского міра». Намагаючись бути активним учасником політичних та ідеологічних процесів у РФ, Кіріл Гундяєв намагався різнопланово пропагувати та по­ ширювати нову ідеологію, яку він створює, зокрема перед президентом РФ та його влад­ ним оточенням, впливаючи на формування агресивної імперської ідеології путінського режиму. Кремлівське замовлення на розробку ідеології «русского міра» було реакцією на київ­ ський «Майдан» 2004 р. Злякавшись можливого перенесення українського досвіду на ро­ сійський ґрунт, Путін шукав опертя на нову імперську ідеологію та пропаганду. Серед тих, хто підказав йому цей шлях, був митрополит Кіріл Гундяєв. Отже, ще до того, як він став московським патріархом, Кіріл залучав і підтримував різних маргінальних прихиль­ ників російського імперського «месіанізму», зокрема з відверто фашистськими, неона­ цистськими та окультними поглядами (О. Дугін, О. Платонов та інші). У 2005–2007 рр. експертами ВРНС було розроблено програму «Русская Доктрина», в якій, окрім ідеологічних гасел, проголошувалися конкретні завдання. Серед них – експан­ сія РФ у «ближньому зарубіжжі», захоплення Криму, Донбасу та всієї України. Отже, вій­ на РФ з Україною ідеологічно обґрунтовувалась і готувалася принаймні від 2005 р. У 2006 р. ця «доктрина» рецензентами Московської духовної академії РПЦ МП була «оціне­ на як така, що не суперечить духу і вченню православ’я»15. У 2007 р. «Русская Доктрина» була прийнята як основа ідеології ВРНС під егідою Московської патріархії за безпосеред­ ньої лобістської підтримки тодішнього голови ОВЦС МП митрополита Кіріла16. А оста­ точну редакцію доктрини він особисто презентував на всеросійському з’їзді руху «Росія молода17. У цій презентованій та розпіареній митрополитом Кірілом Гундяєвим доктрині чи не вперше запроваджувалися та випробовувалися серед російського суспільства терміни «русскій мір», «духовні скріпи», «єдиний історичний простір» тощо. Ось лише кілька цитат із цього документа, який благословив і просував на різних рів­ нях нинішній московський патріарх: 14 На съезде ВРНС Константин Малофеев представил отчет о деятельности ВРНС. Всемирный русский народный собор: Официальный сайт. 2024. 27 марта. URL: https://vrns.ru/news/na­sezde­vrns­konstantin­malofeev­predstavil­ otchyet­o­deyatelnosti­vrns­v­2023­godu­i­rasskazal­o­p/. 15 Получена рецензия на РД из Московской Духовной академии (выполнена по поручению Святейшего Патри­ арха Московского и всея Руси Алексия II). Русская Доктрина: Сергиевский Проект. 2006. 3 марта. URL: http:// www.rusdoctrina.ru/index.php?subject=9#n5. 16 Вступительное слово митрополита Смоленского и Калининградского Кирилла на соборных слушаниях по про­ екту «Русская доктрина». РПЦ: ОС МП. 2007. 20 июля. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/283339.html. 17 Митрополит Кирилл рассказал студентам о «Русской Доктрине». Русская Доктрина: Сергиевский Проект. 2007. 9 ноября. URL: http://www.rusdoctrina.ru/page95516.html. Сіверянський літопис. 2024. № 2 156 «СИМВОЛ ВЕРЫ В РОССИЮ. Россия является для своего народа духовным символом такого же порядка, как Бог, Церковь, вера. Символ веры в Россию – это кредо патрио- та, для которого Россия является высшей драгоценностью его жизни. Согласие с симво- лом веры в Россию делает всех людей в определенном смысле верующими – ВЕРУЮЩИ- МИ В РОССИЮ». «Официально провозглашается концепция пространства Исторической России, то есть естественного ареала РУССКОГО МИРА (нынешняя РФ плюс русские этнические анклавы – Таврия, Новороссия, Нарвская область, Латгалия, Южная Сибирь, Подкар- патская Русь, а также территории комплементарных этносов – белорусов, восточных украинцев, закарпатских русинов и др.)». «Россия вступает на путь русской ирреденты: идеологии возвращения и воссоедине- ния тех территорий исторической России, на которые у нее имеется историческое и моральное право и которые есть практический смысл возвращать. Для России это каса- ется прежде всего Белоруссии, Украины и Казахстана». «Россия должна совершить резкий разворот в отношении государств ближнего зару- бежья... Необходимо признать права России на целый ряд территорий. В случае с Укра- иной минимальными могли бы быть претензии на Донбасс и Таврию (Крым)». «Главными принципами обеспечения национальной безопасности являются принципы ... наступательности и экспансии». Уся ця параноїдальна маячня займає сотні сторінок і є у вільному доступі в інтернеті на однойменному сайті «Русская Доктрина»18. Тож, як бачимо, Кіріл Гундяєв ще задовго до того, як став очільником Московського патріархату, керував процесом розробки та просування особливої російської войовничо­ фундаменталістської ідеології, якою намагався пройняти Путіна та його оточення. Імовір­ но, саме завдяки цьому він зміг заручитися підтримкою Путіна й очолити МП у 2009 р. Ставши в січні 2009 р. московським патріархом, Кіріл Гундяєв намагається перетвори­ ти наративи «русского міра» на ідеологічну доктрину всієї Московської патріархії. За йо­ го словами, «ядром сучасного русского міра є Росія, Україна та Білорусь», проте до цього «єдиного простору» він відносить також Молдову, Казахстан і деякі інші колишні респуб­ ліки СРСР, які, згідно з ним, неодмінно потребують «відновлення єдності». «Только спло­ ченный Русский мир может стать сильным субъектом глобальной международной поли­ тики, сильнее всяких политических альянсов», – заявив московський патріарх Кіріл на відкритті III «Ассамблеї Русского міра» в листопаді 2009 р.19 Відтоді маніпуляція гаслами про «єдиний русскій мір», «єдину святу Русь», «єдиний цивілізаційний простір», «єдині духовні скріпи» тощо набувають системного характеру, їх беруть на озброєння не лише в РПЦ МП, але й у владних структурах і спецслужбах РФ. «Русскій мір» – «міф» чи «громадянська релігія» і єресь? Тривалий час ідеї та наративи т. зв. «русского міра» не були зведені остаточно до ці­ лісної концепції, виглядаючи подекуди як окремі висловлювання, доповіді та гасла різних церковних ієрархів, священників, громадських діячів і політиків. Це деяким скептикам да­ вало привід стверджувати, що не існує ідеології «русского міра» як цілісної концепції, що це «міф» тощо. Помилковість такого погляду криється, з­поміж іншого, і в різниці між за­ хідно­європейською та російсько­радянською ментальністю. Адже для останньої, на від­ міну від західної, не є характерним вироблення чітких і цілісних філософських, богослов­ ських чи ідеологічних концепцій та вчень. Достатньо набору гучних гасел, міфів та віри в них у певній частині суспільства («Умом Россию не понять, в Россию можно только ве­ рить»). Формування такої квазірелійної доктрини, яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, іще не завершилося. Цей процес триває. Але її обриси на етапі поступового формування були чітко спроєктовані ще 2007 р. у т. зв. «Русской Доктрине», яка заклала її основні вектори. Засадничим же офіцій­ ним програмним документом якраз і став «Наказ» ВРНС від 27 березня 2024 р., яким ви­ ведено процес формування ідеології «русского міра» на якісно новий рівень. Тепер вона набула виразних форм, що остаточно засвідчують її несумісність із християнським вчен­ ням. Як зазначають експерти Інституту вивчення війни (ISW), у прийнятому «наказі» «РПЦ об’єднує попередні кремлівські наративи у відносно цілісну ідеологію»20. 18 Русская Доктрина (текст). Русская Доктрина: Сергиевский Проект. URL: http://www.rusdoctrina.ru/ page95507.html. 19 Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на торжественном открытии III Ассамблеи Русского мира. РПЦ: ОС МП. 2009. 3 ноября. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/928446.html. 20 Russian Offensive Campaign Assessment, March 29, 2024. Institute for the Study of War (ISW). URL: https:// www.understandingwar.org/backgrounder/russian­offensive­campaign­assessment­march­29­2024. Siverian chronicle. 2024. № 2 157 Слід зазначити, що витворення ідеології «русского міра» тривало 30 років. Початково цей концепт зародився на поч. 1990­х у надрах групи «методологів» (у ЗМІ їх ще нерідко називали «сектою методологів») – московського інтелектуального гуртка, який за радян­ ських часів перебував під кураторством КДБ і на кінець 1980­х мав вплив на деяких пред­ ставників партійно­господарської номенклатури СРСР. У 1990­х до цієї «секти» належали П. Щедровицький, Є. Островський, Г. Павловський, С. Кирієнко, В. Сурков та інші, які сприяли приходу до влади в Росії В. Путіна. Так, Гліб Павловський із 1995 по 2011 рр. був офіційним політтехнологом Адміністрації Президента РФ, де очолював передвиборчі кам­ панії Б. Єльцина (1996), В. Путіна (2000), а також В. Януковича (2004). Тісно співпрацю­ ючи з тодішнім главою Відділу зовнішніх церковних зносин Московської патріархії мит­ рополитом Кірілом Гундяєвим, «методологи» в середині 1990­х стали шукати заміну не актуальній уже комуністичній ідеології, зробивши ставку на православ’я як основу нової національної ідеї РФ. Саме вони вперше розробили концепт «русского міра» і запропону­ вали його на озброєння керівництву РПЦ МП, а пізніше і Кремля21. Вони дали поштовх до просуванням цих ідей, якими почав займатися т. зв. «Всесвітній Російський Народний Собор» (ВРНС), що був створений у 1993 р. з ініціативи митропо­ лита Кіріла Гундяєва. В інтерпретації представників РПЦ МП наративи «русского міра» отримали вже зовсім інше, ніж до того, забарвлення та зміст, поступово набувши ознак окремої гібридної неофашистської ідеології. У новій доктрині, пропагованій московським патріархом, знайшли своє втілення запо­ зичення з різних квазірелігійних і маргінальних теорій. По суті, це така собі «гримуча су­ міш», «гібрид», в якому до купи зведено подекуди протилежні доктрини та ідеологеми, причому часто відверто нехристиянські, через що ця суміш набуває характеру «єресі». Зокрема, як ми вже могли переконатися, там знайшли своє відображення ідеї неофа­ шизму та неонацизму, а також старі комуністичні міфи й уявлення. Є там місце й для пе­ реосмисленої ісламістської фундаменталістської ідеї про політичну єдність «ісламського світу», відродження єдиного Ісламського Халіфату та його світової гегемонії задля проти­ стояння Заходу. Запозичуючи такі погляди та гасла, сучасні ідеологи «русского міра», по суті, спробували трансплантувати ідеї світового Ісламського Халіфату на православний ґрунт. Тож у новопосталій російській міфотворчості ідеал середньовічного священного Халіфату замінили штучним міфом про т. зв. «святу Русь» (якої ніколи в історії не існува­ ло). Власне й сам термін «російський світ» («русскій мір») упроваджений у вжиток як окрема ідеологема на кшталт «ісламського світу» (рос. «исламского мира»)22. Схильність «колективної свідомості» російського пострадянського суспільства до по­ дібних штучних міфів і тоталітарних ідеологем, а також їх затребуваність витворили сприятливий ґрунт для поширення та популярності новопосталих псевдоправославних фундаменталістських ідей, які насправді є сучасним трансформованим утіленням ідей неофашизму, неонацизму, націонал­комунізму та ісламістського фундаменталізму, пере­ роблених і пристосованих під православним камуфляжем до російсько­пострадянської ментальності. За влучним висловом професора кафедри теології Ексетерського університету Брендо­ на Галлахера, ідеологія «русского міра» «є формою етнорасового релігійного фундамен­ талізму, з апеляцією до крові, землі, віри, нації, народу, мови та царя / вождя. Як і попе­ редні етноцентризми, він демонізує всіх, хто йому протистоїть. А водночас у логіці ідео­ логії “русского міра” Захід є великим супротивником, таким собі “верховним демоном”. Ідеологія російського світу («русского міра») – це новий нацизм, нацистська ідеологія ХХІ століття»23. Такий погляд на це новітнє вчення поділяють понад 1500 християнських теологів сві­ ту, які підписали спільну Декларацію про вчення щодо «русского міра» і засуджують цю доктрину як нехристиянську та єретичну24. Один зі співавторів цієї Декларації, відомий православний богослов архім. Кирило (Говорун) надав богословське визначення пропагованій у РПЦ МП фундаменталістській ідеології як прояву філетизму та еклезіологічної єресі25. На його переконання, вона є дуа­ лістичною, заснованою на симбіозі релігії з політикою. Такі риси ще св. Іриней Ліонський 21 Якубова Л., Головко В., Примаченко Я. «Русский мир» на Донбасі та в Криму: історичні витоки, політична технологія, інструмент агресії: Аналітична доповідь. Київ: Інститут історії України НАНУ, 2018. С. 72, 74–79; Якубова Л. «Русский мир» в Україні: на краю прірви. Kиїв: КЛІО, 2018. С. 31–43, 98–111. 22 Шумило С.В. Ідея «русского міра» як теологія війни московського патріарха Кіріла: до постановки проблеми. Сіверянський літопис. 2022. № 4 (166). С. 126–134. 23 Gallaher B. ΦΟΝΤΑΜΕΝΤΑΛΙΣΤΙΚΗ ΙΔΕΟΛΟΓΙΑ ΤΟΥ «ΡΩΣΙΚΟΥ ΚΟΣΜΟΥ» ΚΑΙ Η ΕΠΕΙΓΟΥΣΑ ΚΑΤΑΔΙΚΗ ΤΗΣ. The Volos Academy for Theological Studies. 2022. 4 Μαρτίου. URL: https://www.polymerwsvolos. org/2022/03/04/fontamentalistiki_ideologia_russki_mir/. 24 A Declaration on the “Russian World” (Russkii mir) Teaching. Public Orthodoxy. URL: https://publicorthodoxy.org/ 2022/03/13/a­declaration­on­the­russian­world­russkii­mir­teaching/. 25 Говорун Кирило, архімандрит. «Російський світ» як еклезіологічна єресь… Сіверянський літопис. 2024. № 2 158 й інші святі отці Церкви визначали як єресь. Вони сприймали єресі як форми язичницько­ го мислення, замасковані під християнство. Це стосується й ідеології т. зв. «русского мі­ ра». Цю гібридну квазірелігійну ідеологію можна порівняти з офіційною язичницькою ім­ перською релігією, якою тепер підміняється православ’я в Росії26. По суті, у РПЦ МП відбувається «догматизоване» спотворення й перекручення право­ слав’я. Що, утім, відповідає меті як правлячого режиму РФ, так і московського патріарха Кіріла Гундяєва, які зацікавлені в догматизації підпорядкування Церкви державі та неосо­ вєтській реставрації під виглядом удаваного «відродження православ’я» в Росії. Процес совєтизації Церкви та перетворення її на інструмент тоталітарної держави (свого роду «релігійний придаток» такої держави) із зовнішнім падінням комунізму в сучасній РФ не лише не послабшав, а останнім часом помітно посилився27. Доводиться констатувати, що через сакралізацію підробок, міфів і брехні під удаваним зовнішнім виглядом «православ’я», у Росії нині відбувається тонка внутрішня підміна на більш глибинному рівні. По суті, можна сказати, що це є спроба перебрати на себе роль т. зв. «антихриста». Адже давньогрецьке слово «анти» (грец. ἀντί) у перекладі означає не лише «проти», але й «замість», тобто заміну одного іншим, фальсифікацію, підміну. А от­ же, «антихристиянство» – це не просто те, що «проти християнства», а те, що підміняє йо­ го при зовнішньому оманливому прикриванні удаваним християнством. Саме це нині ми спостерігаємо в РПЦ МП з її «теологією війни», масовою мілітаризацією церковної свідо­ мості та «сакралізацією» вбивств і геноциду українського мирного населення. Це явна ознака маргіналізації та виродження в єретичність і сектантство як РПЦ МП, так і тієї час­ тини російського суспільства, що готове сприймати й споживати такі духовні сурогати28. * * * Із прийняттям московським патріархом та іншими ієрархами РПЦ МП 27 березня 2024 р. програмного документа, в якому окреслюються основні принципи та апологія ан­ тиєвангельської ідеології «русского міра», фактично задекларовано їхній курс на остаточ­ не відпадання в схизму від Вселенського православ’я, яке вони розпочали від 2018 р. Цей офіційний документ є свідомим актом прийняття ними антихристиянського вчення, що ставить їх як єресіархів поза межі Православної Церкви та піддає церковно­канонічним санкціям і осуду. Усі 488 делегатів ВРНС, зокрема й московський патріарх, ієрархи та священники РПЦ МП, як і політичні та громадські діячі РФ, котрі проголосували за цей антихристиян­ ський, ксенофобський та геноцидний за змістом документ, відтепер мають підстави підля­ гати міжнародному осуду та санкціям, а делегати від РПЦ МП – ще й церковному суду. Прийняття ними злочинного «наказу» створює унікальну можливість для притягнення до світського та церковного суду всіх, хто проголосував за нього. Відтепер він є важливим аргументом і «речовим доказом» як для майбутнього Міжнародного кримінального суду в Гаазі, так і для майбутнього церковного суду за участі Вселенського патріарха та інших представників помісних православних Церков. References Brovko, L. (2010). Nemetskaia Evanhelycheskaia tserkov y natsyonal­sotsyalyzm [German Evangeli­ cal Church and national­socialism]. Novaia y noveishaia ystoryia – New and modern history, 1, P. 71–93. Brovko, L. (2017). Nemetskye khrystyane. Pravoslavnaia entsyklopedyia [German Christians. Ortho­ dox encyclopaedia]. Moscow, Russia. Lakёr, U. (2015). Putynyzm. Rossyia y ee budushchee s Zapadom. Nehlasnыe voiny [Putinism. Russia and its future with the West. Unspoken wars]. New York, USA. Shenfield S. (2001). Russian fascism: traditions, tendencies, movements. Armonk, USA. Ulbricht J. (1998). Deutschchristliche und deutschgläubige Gruppierungen. Handbuch der deutschen Reformbewegungen: 1880–1933 [German Christian and German religious groups. Handbook of German reform movements: 1880–1933]. Wuppertal, Germany. Umland, A. (2007). Try raznovydnosty postsovetskoho fashyzma. Sovremennye ynterpretatsyy russko­ ho natsyonalyzma [Three varieties of post­Soviet fascism. Modern interpretations of Russian nationalism]. Stuttgart, Germany. Umland, A. (2008). Postsovetskye pravoekstremystskye kontrelyty y ykh vlyianye v sovremennoi Ros­ syy [Post­Soviet right­wing extremist counter­elites and their influence in modern Russia]. Neprykosnoven- nyi zapas – Untouchable reserve, 1. Moscow, Russia. 26 Див.: «Не є християнами ті, хто не прагне діалогу, а лише обвинувачує»… 27 Щоткіна К., Сверстюк Є., Шумило С., Сугоняко О. Священна Третьоримська імперія. Дзеркало тижня. 2007. 18 травня. URL: https://zn.ua/ukr/SOCIUM/svyaschenna_tretorimska_imperiya.html. 28 Шумило С. Фальшиві «пророцтва» чернігівського «архиєпископа» Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла. Сіверянський літопис. 2022. № 5–6. С. 157–166. Siverian chronicle. 2024. № 2 159 Yakubova, L. (2018). Duhinizm: u labiryntakh neoievraziiskykh interpretatsii konstrukta «russkyi myr». Russkyi myr» v Ukraini: na kraiu prirvy [Duginism: in the labyrinths of neo­Eurasian interpretations of the construct «russian world». «Russian world» in Ukraine: on the edge of the cliff]. Kyiv, Ukraine. Yakubova, L., Holovko, V., Prymachenko, Ya. (2018). «Russkyi myr» na Donbasi ta v Krymu: isto­ rychni vytoky, politychna tekhnolohiia, instrument ahresii: Analitychna dopovid [«Russian world» in Don­ bas and Crimea: historical origins, political technology, instrument of aggression: Analytical report]. Kyiv, Ukraine. Шумило Сергій Вікторович – кандидат історичних наук (PhD), доктор теології (ThDr), директор Міжнародного інституту афонської спадщини, запрошений науковий співробітник кафедри класики, древньої історії, релігії та теології Ексетерського універси­ тету (Великобританія), науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений працівник культури України (Київ, Україна). Shumylo Serhii – candidate of historical sciences (Ph.D. in history), doctor of theology (Th.Dr.), director of the International institute of the Athonite legacy, visiting research fellow in the department of classics, ancient history, religion and theology, University of Exeter (UK), re­ search fellow of the Institute of history of Ukraine at the National Academy of sciences of Ukra­ ine, associate professor of the department of humanities of National academy of managerial staff of culture and arts, honored worker of Ukraine culture (Kyiv, Ukraine). E­mail: institute@afon.org.ua "ORDINARY FASCISM" OR "RUSSIAN WORLD" OF MOSCOW PATRIARCH KIRILL AS AN APOLOGY FOR ANTI-CHRISTIANITY, XENOPHOBIA AND VIOLENCE The purpose of the publication. The article analyses the «Order of the XXV World Russian Peopleʼs Council» entitled «The Present and future of the Russian world», which was approved by the delegates of the so-called «World Russian peopleʼs council» (WRPC) on 27 March 2024 in the Hall of Church councils of the Cathedral of Christ the Saviour in Moscow under the chairmanship of Moscow Patriarch Kirill Gun- dyaev. The author also examines the development and analyses the main ideological postulates of the mo- dern Russian fundamentalist-militant doctrine of the «Russian world», which has been actively implemen- ted in the ROC MP by Kirill Gundyaev and the FSB since the late 1990s and which served as an ideologi- cal justification for Russiaʼs aggression against Ukraine and the genocide of the Ukrainian people in 2022–2024. The author comes to the conclusion that the document adopted on 27 March 2024 is unprece- dented as it was issued under the auspices of the leadership of the ROC MP and received the highest bles- sing and authorisation from the Patriarch and other hierarchs of the Moscow Patriarchate. The author of the article notes that this document essentially resembles and partially copies the programme documents of the pro-Nazi church movement known as the Glaubensbewegung «Deutsche Christen»; it contradicts the Gospel doctrine, Christian worldview and Orthodox theology, and is an outright apology for anti-Gospel ideas. In particular, the author draws attention to the fact that the document proclaims Russiaʼs war against Ukraine as a «holy war», which is how the leaders of the ROC MP are trying to legitimise and «sacralise» it. At the same time, authors of the document completely deny the right to separate existence of Ukraine and the Ukrainian people. Instead, they proclaim a return to the old, anachronistic and completely unscientific Russian imperial and mythological «doctrine of the triunity of the Russian people». Patriarch Kirill of Moscow and other drafters of the document state that «after the completion of the Special Military Operation (SMO), the entire territory of modern Ukraine should be included in the zone of Russiaʼs exclu- sive influence», and «the possibility of existence on this territory» an independent Ukrainian state «should be completely excluded». While proclaiming claims to Russiaʼs global leadership in the «new world or- der», the documentʼs authors declare the «spiritual and civilizational» exclusivity of the «Russian world», its «millennial reign» on earth and the role of «Katechon» («Restraining the worldʼs mystery of iniquity»). According to the author, the document approved by the leadership of the ROC MP, encroaching on the freedom of nations to self-determination, freedom and independence, denies the very right of existence of Ukrainians as a separate people, ignores the historical processes of development of their cultural identity and statehood. In addition, he falls under a number of pseudo-Christian heretical teachings that have been repeatedly condemned by many of the holy fathers of Orthodoxy. The author of the article emphasises that attempts by the leadership of the Moscow Patriarchate to «sacralise» and endow the modern Russian Fe- deration and its ruling criminal regime with «messianic» features indicate that it is trying to artificially create a new civil religion, which is outwardly covered by medieval Christian terms, but is inherently anti- Christian and anti-Gospel. In addition, the adopted document is neo-fascist and neo-Nazi in nature, contai- ning calls for xenophobia, racism, violence and genocide. According to the author, Moscow Patriarch Ki- rill Gundyaev was the one who formulated and presented to Putin and his entourage a new militant funda- mentalist quasi-religious ideology, which was adopted by the Putin regime in its aggression against Ukrai- ne and which is now the cause of genocide and deaths of tens of thousands of Ukrainian civilians. Key words: Russian World, Kirill Gundyaev, Vladimir Putin, Alexander Dugin, ROC MP, WRPC, Mos- cow Patriarch, Russia, Russian aggression, genocide. Сіверянський літопис. 2024. № 2 160 Дата подання: 1 квітня 2024 р. Дата затвердження до друку: 26 квітня 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Шумило, С. «Звичайний фашизм», або «Русскій мір» московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства. Сіверянський літопис. 2024. № 2. С. 148–160. DOI: 10.58407/litopis.240215. Цитування за стандартом APA Shumylo, S. (2024). «Zvychainyi fashyzm», abo «Russkii mir» moskovskoho patriarkha Kirila yak apolohiia antykhrystyianstva, ksenofobii ta nasylstva [“Ordinary Fascism” or “Russian world” of Moscow patriarch Kirill as an apology for anti­christianity, xenophobia and violence]. Siverianskyi litopys – Siveri- an chronicle, 2, P. 148­160. DOI: 10.58407/litopis.240215.

Схожі ресурси