"У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая

"У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая

І знову страшна звістка: 28 березня 2024 р. під селом Іванівське (напрямок Часів Яру), виконуючи бойове завдання, загинув український історикмедієвіст Юрій Лущай, чиста і світла людина, яка безмежно любила життя й людей. Він виконав найголовнішу заповідь Христову: возлюбив ближнього свого, я...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автор: Шуміло, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Пам'ятаємо
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199853
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:"У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая / В. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 165-166. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199853
record_format dspace
spelling irk-123456789-1998532024-11-02T20:36:49Z "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая Шуміло, В. Пам'ятаємо І знову страшна звістка: 28 березня 2024 р. під селом Іванівське (напрямок Часів Яру), виконуючи бойове завдання, загинув український історикмедієвіст Юрій Лущай, чиста і світла людина, яка безмежно любила життя й людей. Він виконав найголовнішу заповідь Христову: возлюбив ближнього свого, як самого себе (Матв. 22:39) – віддав життя своє за ближніх своїх (Іоан. 15:13)! Да прийме Господь його чисту душу во Царствіє Своє! 2024 Article "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая / В. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 165-166. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199853 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Пам'ятаємо
Пам'ятаємо
spellingShingle Пам'ятаємо
Пам'ятаємо
Шуміло, В.
"У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая
Сiверянський літопис
description І знову страшна звістка: 28 березня 2024 р. під селом Іванівське (напрямок Часів Яру), виконуючи бойове завдання, загинув український історикмедієвіст Юрій Лущай, чиста і світла людина, яка безмежно любила життя й людей. Він виконав найголовнішу заповідь Христову: возлюбив ближнього свого, як самого себе (Матв. 22:39) – віддав життя своє за ближніх своїх (Іоан. 15:13)! Да прийме Господь його чисту душу во Царствіє Своє!
format Article
author Шуміло, В.
author_facet Шуміло, В.
author_sort Шуміло, В.
title "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая
title_short "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая
title_full "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая
title_fullStr "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая
title_full_unstemmed "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая
title_sort "у серці моїм україна": пам'яті історика воїна юрія лущая
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2024
topic_facet Пам'ятаємо
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199853
citation_txt "У серці моїм Україна": пам'яті історика воїна Юрія Лущая / В. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 165-166. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT šumílov usercímoímukraínapamâtíístorikavoínaûríâluŝaâ
first_indexed 2024-11-10T19:08:49Z
last_indexed 2024-11-10T19:08:49Z
_version_ 1815363693437779968
fulltext Siverian chronicle. 2024. № 2 165 «У СЕРЦІ МОЇМ УКРАЇНА»: пам’яті історика-воїна Юрія Лущая • «Війна забирає в нас кращих», – так ми назвали некролог пам’яті історика і журна­ ліста Дмитра Рибакова, який загинув під час контрнаступу 18 липня 2023 р.1 І знову страшна звістка: 28 березня 2024 р. під селом Іванівське (напрямок Часів Яру), виконуючи бойове завдання, загинув український історик­медієвіст Юрій Лущай, чиста і світла людина, яка безмежно любила життя й людей. Він виконав найголовнішу заповідь Христову: возлюбив ближнього свого, як самого себе (Матв. 22:39) – віддав життя своє за ближніх своїх (Іоан. 15:13)! Да прийме Господь його чисту душу во Царст­ віє Своє! Буквально за кілька годин до відправлен­ ня Юрія на передову, 26 березня, ми обгово­ рювали з ним плани щодо видання його мо­ нографії та збірки наукових статей у нашому щорічнику «Чернігівські Афіни». А ще – збірку його казок. Юрій дуже хотів, щоб піс­ ля нього залишився слід в українській істо­ ричній науці, в українській медієвістиці. Він заслуговує на це, бо багато зробив. На щастя, ми встигли з ним усе це обговорити. Не турбуйся, Друже, я виконаю ВСЕ, що ми з тобою запланували зробити. Юрій родом із Краматорська, він добровольцем пішов на фронт захищати Україну та своє місто, свою рідну Донеччину. Це я пишу для тих, хто досі не розуміє, що Крама­ торськ – українське місто, а Донбас – це Україна! Народився Юрій Лущай 10 лютого 1982 р. в сім’ї робочих Новокраматорського маши­ нобудівного заводу Володимира Потаповича та Тетяни Михайлівни Лущаїв. У 2006 р. за­ кінчив історичний факультет Харківського національного університету імені В.Н. Каразі­ на, у 2017 р. – аспірантуру на кафедрі всесвітньої історії історичного факультету Харків­ ського педагогічного університету ім. Г. Сковороди. Свою першу історичну працю опуб­ лікував 2009 р. – на березень 2024 р. було опубліковано 25 наукових робіт. У січні 2023 р. Юрій Лущай вступив добровольцем до лав Збройних Сил України, 26 червня йому присвоєне звання старшого солдата. Про рішення захищати свою країну зі зброєю в руках він розповідав просто й без пафосу: «У ЗСУ я довго не міг потрапити, приходив до військкомату, а мені відмовляли, потім взяли. Я добровольцем пішов, бо хо­ тів захищати країну. Офіційно в лавах ЗСУ я з 30 січня 2023 року. У Донецькій області я був у Нью­Йорку біля Горлівки, під Андріївкою, Кліщіївкою, під самим Бахмутом, у Константинівці. Зараз я обіймаю посаду стрільця. Військової освіти в мене немає, всьому вчився на війні. Дуже хочеться миру. Це те, що мотивує мене захищати країну. Я дуже люблю Україну…»2 Науковим зацікавленням Юрія була історія Київської Русі, а більш конкретно: її даль­ ньої окраїни – Господина Великого Новгорода. Того самого Новгорода, який не знищила Монгольська орда в XIII ст., але знищила через 300 років – у XVI ст. – орда Московська, – та сама орда, що знищує зараз Русь­Україну. Ця орда знищила волелюбний Новгород са­ ме за те, що він був вільний, і майже поголовно вирізала його населення, а тих, хто вижив, 1 «Війна забирає в нас кращих, аби вони тримали нам небо»: пам’яті Дмитра Рибакова. Сіверянський літопис. 2023. № 6. С. 148–149. 2 «Після Перемоги я хочу бачити наше місто квітучим»: поет та військовий з Краматорська Юрій Лущай. Pro100Media Краматорська. 2024. 29 лютого. URL: https://pro100media.com.ua/eksklyuzyv/my­za­svobodu­ borolys­skilky­bulo­nashyh­syl­zahyshhayuchy­donechchynu­zagynuv­poet­z­kramatorska­yurij­lushhaj/. Сіверянський літопис. 2024. № 2 166 переселила на землі Московії й асимілювала. «Звільнені» ж від вільних людей Новгород­ ські землі заселила московитами – так само, як зараз заселяє «звільнений» український Маріуполь московитським люмпеном. Доля Господина Великого Новгорода чекає й нашу Русь­Україну, якщо ми не дамо відсіч ворогу й не відстоїмо нашу вільну країну. Як історик, фахівець з історії руського – не російського! – Новгорода, Юрій Лущай це дуже добре розумів, тому залишив свій науковий кабінет і пішов в окоп… У вересні 2023 р. Юрій видав збірку своїх віршів «У серці моїм Україна». Він уже про­ йшов через жорстокі бої і дуже хотів, щоб ця збірка побачила світ і потрапила в україн­ ські бібліотеки та до побратимів на фронт, у різні військові частини. Вчитаймося у вірш «Красива весна»: Як красиво, коли весна Розкриває свої листочки, І хмари як квочки Тісняться в закуточку. Як красиво, коли весна Зграєю птах летить, І струмок дзвінко журчить, Пробуджаючи тих, хто спить. Як красиво, коли весна Пахне свіжістю роси На зеленій молодій траві, Що прагне рости. Як красиво, коли весна В щасті й злагоді вирує, І нам красу свою дарує, Поки життя в нас нуртує3. От такий він – Юрій Лущай: любив життя, любив людей, носив у своєму серці Україну й весну. Із Україною в серці він і пішов весною, захищаючи свою країну та свій народ від лютої тоталітарної зими, яку вдруге Україна вже не переживе… Остання прижиттєва публікація Юрія була в нашому «Сіверянському літописі» – № 1 за цей рік4. Я запропонував йому опублікувати цю статтю ще восени 2023­го. Через Ши­ року війну Юрій не встиг її доробити, тому її трішечки доопрацював я, кожний момент ми узгоджували з ним, коли він повертався на перепочинок з нуля. Він встиг побачити цю статтю надрукованою. 26­го ми обговорювали з ним наукові плани під час і після війни, а 28­го Юри вже не стало. П’ять діб він вважався зниклим безвісти, п’ять діб рідні жили надією… Доземний уклін і безкінечна вдячність Юриним мамі й тату! Друже мій! Ворог забрав твоє життя, але йому НІКОЛИ не забрати твоє ІМ’Я!!! Віталій Шумило 3 Лущай Ю. У серці моїм Україна. Збірка віршів (2000–2023). Чернігів: SCRIPTORIUM, 2023. С. 18. 4 Лущай Ю. Русь на сторінках книги Марко Поло. Сіверянський літопис. 2024. № 1. С. 5–17.

Схожі ресурси