Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського

Метою студії є спроба на прикладі виборів городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського показати реальні взаємовідносини між козацькими старшинами та рядовим козацтвом, проаналізувати причини конфліктних ситуацій та показати чинники, які впливали...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2024
Автори:	Петренко, І., Сірий, О., Боєчко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	У глиб віків
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199884
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського / І. Петренко, О. Сірий, В. Боєчко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 5-14. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199884
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1998842024-11-05T17:14:01Z Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського Петренко, І. Сірий, О. Боєчко, В. У глиб віків Метою студії є спроба на прикладі виборів городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського показати реальні взаємовідносини між козацькими старшинами та рядовим козацтвом, проаналізувати причини конфліктних ситуацій та показати чинники, які впливали на процес і процедуру виборів на посади. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, обʼєктивності та системності. Стаття підготовлена на основі антропологічного підходу. Застосовані методи: проблемно-хронологічний, історико-генетичний, аналітичний. Новизна. Зʼясовано, що стереотипні уявлення про владні відносини в козацькому Гетьманаті доби стабілізації суспільно-політичної ситуації як про таку ідилічну картину, в якій домінують сюжети вільного обрання на старшинські уряди на загальних військових радах, насправді всерйоз розходилися з дійсністю. Реальна владна буденність у Гетьманаті дисонувала з цією схемою, що віддзеркалювало складнощі налагодження порозуміння поміж козацькими старшинами та рядовим козацтвом. Висновки. У статті на основі застосування мікроісторичного підходу досліджено дотримання на території Гетьманщини в другій половині XVIII ст. основних козацьких прав і вольностей, показано взаємовідносини рядового козацтва, сотенної та полкової старшини, їх морально-етичні аспекти на прикладі Грунської сотні Гадяцького полку. Доведено, що реальна владна буденність у Гетьманаті суперечила схемі вільних і демократичних виборів на посади, що відображало складнощі порозуміння поміж козацькою верхівкою та рядовим козацтвом. The purpose of this study is to try, using the example of the election of a town otaman in the Hrun hundred of the Gadyach regiment during the period of the hetmanship of Kyrylo Rozumovsky, to show the real relationship between Cossack foremen and ordinary Cossacks, to analyze causes of conflict situations and to show factors that influenced the process and procedure of elections to positions. The methodological basis of the research is the principles of historicism, objectivity and systematicity. The article is prepared on the basis of an anthropological approach. Applied methods: problem-chronological, historical-genetic, analytical. The novelty of the study. It is found that stereotypical ideas about the power relations in the Cossack Hetmanate during the stabilization of the socio-political situation as such an idyllic picture, dominated by plots of free election of senior governments at general military councils, were in fact seriously at odds with reality. The real everyday life of the Hetmanate was inconsistent with this scheme, which reflected difficulties of establishing an understanding between Cossack foremen and ordinary Cossacks. Conclusions. In the article, based on the application of the microhistorical approach, the observance on the territory of the Hetmanate in the second half of the 18th c. was investigated the main Cossack rights and freedoms, the relationship between rank and file Cossacks, hundredth and regimental foreman, their moral and ethical aspects are shown on the example of the Hrun hundred of the Gadyach regiment. It has been proven that the real ruling routine in the Hetmanate contradicted the scheme of free and democratic elections for positions, which reflected difficulties of understanding between Cossack elite and ordinary Cossacks. 2024 Article Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського / І. Петренко, О. Сірий, В. Боєчко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 5-14. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240301 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199884 94:[347.9:355.312]](477.53)«1662/1781» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	У глиб віків У глиб віків
spellingShingle	У глиб віків У глиб віків Петренко, І. Сірий, О. Боєчко, В. Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського Сiверянський літопис
description	Метою студії є спроба на прикладі виборів городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського показати реальні взаємовідносини між козацькими старшинами та рядовим козацтвом, проаналізувати причини конфліктних ситуацій та показати чинники, які впливали на процес і процедуру виборів на посади. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, обʼєктивності та системності. Стаття підготовлена на основі антропологічного підходу. Застосовані методи: проблемно-хронологічний, історико-генетичний, аналітичний. Новизна. Зʼясовано, що стереотипні уявлення про владні відносини в козацькому Гетьманаті доби стабілізації суспільно-політичної ситуації як про таку ідилічну картину, в якій домінують сюжети вільного обрання на старшинські уряди на загальних військових радах, насправді всерйоз розходилися з дійсністю. Реальна владна буденність у Гетьманаті дисонувала з цією схемою, що віддзеркалювало складнощі налагодження порозуміння поміж козацькими старшинами та рядовим козацтвом. Висновки. У статті на основі застосування мікроісторичного підходу досліджено дотримання на території Гетьманщини в другій половині XVIII ст. основних козацьких прав і вольностей, показано взаємовідносини рядового козацтва, сотенної та полкової старшини, їх морально-етичні аспекти на прикладі Грунської сотні Гадяцького полку. Доведено, що реальна владна буденність у Гетьманаті суперечила схемі вільних і демократичних виборів на посади, що відображало складнощі порозуміння поміж козацькою верхівкою та рядовим козацтвом.
format	Article
author	Петренко, І. Сірий, О. Боєчко, В.
author_facet	Петренко, І. Сірий, О. Боєчко, В.
author_sort	Петренко, І.
title	Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського
title_short	Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського
title_full	Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського
title_fullStr	Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського
title_full_unstemmed	Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського
title_sort	про вибори городового отамана в грунській сотні гадяцького полку в період гетьманування кирила розумовського
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2024
topic_facet	У глиб віків
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199884
citation_txt	Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського / І. Петренко, О. Сірий, В. Боєчко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 5-14. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT petrenkoí proviborigorodovogootamanavgrunsʹkíjsotnígadâcʹkogopolkuvperíodgetʹmanuvannâkirilarozumovsʹkogo AT sírijo proviborigorodovogootamanavgrunsʹkíjsotnígadâcʹkogopolkuvperíodgetʹmanuvannâkirilarozumovsʹkogo AT boêčkov proviborigorodovogootamanavgrunsʹkíjsotnígadâcʹkogopolkuvperíodgetʹmanuvannâkirilarozumovsʹkogo
first_indexed	2024-11-10T19:08:58Z
last_indexed	2024-11-10T19:08:58Z
_version_	1815363703865868288
fulltext	Siverian chronicle. 2024. № 3 5 У ГЛИБ ВІКІВ УДК 94:[347.9:355.312]](477.53)«1662/1781» Ірина Петренко, Олександр Сірий, Владислав Боєчко • ПРО ВИБОРИ ГОРОДОВОГО ОТАМАНА В ГРУНСЬКІЙ СОТНІ ГАДЯЦЬКОГО ПОЛКУ В ПЕРІОД ГЕТЬМАНУВАННЯ КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО DOI: 10.58407/litopis.240301 © І. Петренко, О. Сірий, В. Боєчко, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2994-3833, https://orcid.org/0009-0008-5669-2532, https://orcid.org/0000-0002-2359 -1558 Метою студії є спроба на прикладі виборів городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського показати реальні взаємовідносини між козаць- кими старшинами та рядовим козацтвом, проаналізувати причини конфліктних ситуацій та пока- зати чинники, які впливали на процес і процедуру виборів на посади. Методологічну основу дослід- ження становлять принципи історизму, обʼєктивності та системності. Стаття підготовлена на основі антропологічного підходу. Застосовані методи: проблемно-хронологічний, історико-гене- тичний, аналітичний. Новизна. Зʼясовано, що стереотипні уявлення про владні відносини в козаць- кому Гетьманаті доби стабілізації суспільно-політичної ситуації як про таку ідилічну картину, в якій домінують сюжети вільного обрання на старшинські уряди на загальних військових радах, на- справді всерйоз розходилися з дійсністю. Реальна владна буденність у Гетьманаті дисонувала з ці- єю схемою, що віддзеркалювало складнощі налагодження порозуміння поміж козацькими старши- нами та рядовим козацтвом. Висновки. У статті на основі застосування мікроісторичного підходу досліджено дотримання на території Гетьманщини в другій половині XVIII ст. основних козацьких прав і вольностей, по- казано взаємовідносини рядового козацтва, сотенної та полкової старшини, їх морально-етичні ас- пекти на прикладі Грунської сотні Гадяцького полку. Доведено, що реальна владна буденність у Гетьманаті суперечила схемі вільних і демократичних виборів на посади, що відображало складно- щі порозуміння поміж козацькою верхівкою та рядовим козацтвом. Ключові слова: городовий отаман, сотенне правління, полкова канцелярія, Гадяцька полкова старшина, Генеральна Військова канцелярія, права та вольності козацькі, вибори. Козаччина, як епоха національно-духовного й державницького ствердження українців та символ прагнення до волі, назавжди увійшла до свідомості нашого народу. Надбання з її минулого й сьогодні є орієнтирами, що рухають наше суспільство до самоствердження та незалежності. Тому популяризація й вивчення морально-історичних цінностей україн- ських козаків постійно перебуває в полі зору науковців і краєзнавців та належить до про- відних і актуальних тем вітчизняної історіографії. Ця студія дозволяє ознайомитися з сотенною старшиною Грунської сотні, склад якої зовсім не озвучується в історіографічній літературі. Так, у фундаментальній праці В. За- руби «Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького» в розділі 3 «Сотенний поділ Війська Запорозького», у відомостях про Грунську сотню є пе- релік лише сотників, та й то не всіх, а про іншу сотенну старшину немає жодних відомос- тей1. 1 Заруба В. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648–1782 рр. Дніп- ро: Ліра, 2007. С. 137. Сіверянський літопис. 2024. № 3 6 У працях таких дослідників, як В. Кистяківський2, М. Грушевський3, В. Кривошея, І. Кривошея, О. Кривошея4, В. Горобець5, О. Путро6, І. Петренко7, О. Сірий8 деякі акспек- ти цієї теми також знайшли висвітлення. І все ж, незважаючи на певні історіографічні здобутки й уведену до наукового обігу джерельну базу, історія адміністративного устрою окремих полків, їхньої політичної, військової, соціальної специфіки ще чекає своїх дослідників. Відповіді на ці та суголосні з ними питання, поза сумнівом, сприятимуть адекватній реконструкції як історії соціальних взаємин, так і моделі владних відносин Гетьманату. Метою статті є спроба на прикладі виборів городового отамана в Грунській сотні Га- дяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського показати реальні взаємо- відносини між козацькими старшинами та рядовим козацтвом, проаналізувати причини конфліктних ситуацій та показати чинники, які впливали на процес і процедуру виборів на посади. Географічними межами наукової студії є населені пункти Грунської сотні Гадяцького полку Гетьманщини: містечко Грунь – сотенний центр, села Комиші, Павловочка, Шенга- ріївка, Семенівка. Важливий елемент життя суспільства в Гетьманській Україні – це полково-сотенна ор- ганізація територіального устрою, що стала ознакою державності, де ще з сер. XVII ст. де- термінувалися традиції, які ґрунтувалися на устрої Запорозької Січі та реєстрового ко- зацтва. В них основним принципом була виборність гетьмана й своєї старшини вільними козацькими голосами. За словами історика Віктора Горобця, «однією з підставових орга- нізаційних засад соціополітичного життя Війська Запорозького, що з-поміж інших і фор- мувала сенс такої важливої засадничої лексеми політичної культури, як “козацькі старо- житні права та вольності”, було право товариства вільними голосами обирати собі стар- шину – від курінного отамана до гетьмана включно»9. Це, як складова «прав і вольностей козацьких», підтверджувалося польськими королями й московськими царями, на що піз- ніше вказували: Г. Граб’янка в своєму літописі: «На всі пункти і гетьманові, і старшині, і всьому війську його царською величністю були видані на вічні часи привілеї»10; В. Кистя- ківський: «И для того всеподданейше вашего императорского величества просимъ под- твердить малороссійскимъ и низовымъ запорожскимъ козаками все ихъ прежнія привиле- гіи вольности, а именно: вольное избраніе гетмана и старшини»11; М. Грушевський: «Взя- ли з них слово, що цар не тільки зоставить в цілості права й устави, привілеї і всякі свобо- ди України, тобто її нинішній самостійний державний устрій, а ще примножить і розши- рить»12; а також сучасний дослідник козацтва В. Горобець: «На перемовинах щодо умов переходу Війська Запорозького під царську протекцію 1654 р. … право вільного обрання як гетьмана так і козацької старшини було визнано безумовною прерогативою Війська За- порозького, що регулювалася “винятково старожитніми правами та привілеями” козацт- ва»13. І якщо в сер. XVII ст. принцип виборності старшини ще дотримувався, то від поч. XVIII ст. він значно обмежився. Сотня ж як військова й територіально-адміністративна одиниця Гетьманщини та складова частина полку здебільшого продовжувала ще жити в своєму соціумі закрито, не допускаючи до лав своєї старшини неугодних товариству, а со- тенні уряди, звісно, окрім посади сотника, не були такі дохідні та значимі. Та життя в XVIII ст. продовжувало вносити зміни в побутування й цієї структурної одиниці Гетьман- щини, де поступово заміняються вибори сотенної старшини на їх призначення полковни- 2 Кистяковский В. Прошеніе малоросійскаго шляхетства и старшинъ, вместе съ гетманомъ, о возстановленыи разныхъ старинныхъ правъ Малороссіи, поданное Екатерине II въ 1764 г. Киевская старина. 1883. № 1. С. 317– 345. 3 Грушевський М. Історія України-Руси. Київ: Наукова Думка, 1996. Т. IX. Кн. 1 (1650–1654 рр.). 880 с. 4 Кривошея В., Кривошея І., Кривошея О. Неурядова старшина Гетьманщини. Київ: Стилос, 2009. 432 с. 5 Горобець В. Служба при дворі, «вірність монархові» та покровительство царських сановників як аргументи при обранні на уряд сотника Війська Запорозького. Український історичний журнал. 2020. № 5. С. 22–36. 6 Путро О. Сотенний устрій. Енциклопедія історії України: У 10 т. Київ: Наукова думка, 2012. Т. 9. С. 716. 7 Петренко І. Шлюбно-сімейні відносини в повсякденному житті мирян Російської держави XVIII ст.: У 2 ч. Полтава: РВВ ПУЕТ, 2010. Ч. 1. 276 с.; Ч. 2. 305 с. 8 Грунська сотня: Реєстри, ревізії, сповідні розписи, метричні записи 1734–1794 рр. / Автор-упор. О. Сірий. Пол- тава: Дивосвіт, 2020. 560 с. 9 Горобець В. Служба при дворі, «вірність монархові»… С. 22. 10 Літопис Гадяцького полковника Григорія Грабянки / Пер. із староукр. Київ: Т-во «Знання» України, 1992. С. 76. 11 Кистяковский В. Прошеніе малоросійскаго шляхетства и старшинъ… С. 331–332. 12 Грушевський М. Історія України, приладжена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл се- редніх / Упоряд. А. Трубайчук. Київ: Варта, 1993. С. 142. 13 Горобець В. Право вільної елекції полковника Війська Запорозького: козацькі традиції у випробуванні імпер- ськими новаціями. Український історичний журнал. 2015. № 5. С. 77. Siverian chronicle. 2024. № 3 7 ками, владні повноваження яких значно посилилася на місцях. Адже характерною особли- вістю владної структури організації Гетьманату був достатньо високий рівень децентралі- зації та, відповідно, зосередження широкого спектру владних повноважень на полковому рівні. Отже, від поч. XVIII ст. стало вже звичаєм, що на уряд сотники призначалися або пол- ковником, або генеральною старшиною, а іноді й царськими сановниками хтось із роди- чів, або за особливі перед ними заслуги, частіше з когорти значкових товаришів. Але сто- совно старшини: городового отамана, хорунжого, осавула, возного, писаря, які переважно були вихідцями з місцевих козацьких родів, – ще продовжувало діяти «старожитнє» пра- вило їх вибору козацькими голосами всієї сотні. І як вказує В. Горобець: «Натомість пра- во товариства вільно обирати нижчу ланку козацької старшини, зокрема сотників та ін- ших, московська влада тривалий час не лише не ставила під сумнів, а навпаки – з огляду на власні політичні інтереси в Україні активно підтримувала»14. Однак від сер. XVIII ст., «когда гетманство стало терять свой блеск и могущество, сот- ня попала въ большую зависимость отъ полковника, который сталъ распоряжаться по сво- ему усмотренію … У полковниковъ тоже была охота къ поставленію сотенной старшины, темъ более, что назначеніе въ сотенные урядники было сопряжено съ даваньемъ взятокъ, доставляло, стало быть, определенния выгоды»15. І якщо уряд сотника був прерогативою гетьмана або полковника, то до виборів членів сотенного правління почала активно втру- чатися полкова старшина: «За полковниками последовали ихъ помощники, которые ни сколько не стеснялись съ сотенной старшиной – назначали и смещали ее по своему произ- волу, хотя въ универсалахъ неизменно писалось, что сотенная должность получалась “за добропорядочную службу”»16. У першу чергу претендентами на ці менш значимі посади ставала неурядова полкова старшина – значкові товариші. Це так звана «безурядова старшина», за якими не було за- кріплено на постійній основі певних посад чи форми адміністративного управління. Але саме ці соціальні групи становили найближчий резерв при заміщенні старшинських ва- кансій. Звісно, це викликало протести місцевого товариства, про які ми дізнаємося з доку- ментів, насамперед архівних матеріалів, які зберігаються в Центральному державному іс- торичному архіві України в м. Києві, Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського та в Російському державному архіві давніх актів. Переважно це до- кументи полкових канцелярій, переписи, компути, ревізії, реєстри та описи полків і со- тень XVII–XVIII ст., а також універсали та ордери гетьманів, листи полкової та сотенної старшини. Якраз про один із таких випадків і йтиметься в цій студії, в основі якої лежить архів- ний документ, що міститься в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві, у фонді № 51 «Генеральна Військова Канцелярія», в описі під № 3, спр. 12567. Ця справа присвячена розбору скарги козаків Грунської сотні Гадяцького полку в Гене- ральну Військову канцелярію на несправедливе, як вони вважали, призначення городово- го Грунського отамана Гадяцьким полковим керівництвом в 1754 р.: «…безъ виборовъ на- шего Грунского сотника Семена Милорадовича сотенной старшины и козаковъ Грунской сотне в отменность правъ и волностей Малороссійскихъ тотъ чинъ похитивъ»17. Справа складається з 22 аркушів: переписка Грунського сотенного правління та Гадяцької полко- вої канцелярії з Генеральною Військовою канцелярією, ордери Гадяцької полкової канце- лярії до Грунської сотенної канцелярії, супліки козаків до канцелярії в Глухів та до Гадя- ча, рапорти, ордери, копії полковничих універсалів. Справа добре збереглася, написана канцелярським письмом, чітким, розбірливим, каліграфічним почерком на білому папері без помарок і граматичних помилок. У справі присутні 4 аркуші чорнових записів канце- ляристів Генеральної канцелярії, на основі яких написані ордери та розпорядження до Га- дяча. Суть цього документа полягає в тому, що у вересні 1731 р. під час походу Гадяцького полку на Українську лінію виник конфлікт між Грунськими козаками на чолі з Грунським городовим отаманом Тишком Яковлєвим і Гадяцьким полковником Григорієм Грабʼян- кою, що закінчився відставкою Грунського городового отамана: «Того Ради ми помянуто- го Іаковлева от отаманства отставили»18, і практично самочинним призначенням Грабʼян- кою нового Грунського отамана. Вибір полковника випав на значкового товариша С. Ли- сенка. Це, на думку грунських козаків, було порушенням їхніх прав, бо без більшості то- 14 Горобець В. Служба при дворі, «вірність монархові»… С. 23. 15 Слабченко М. Малорусскій полкъ въ административномъ отношеніи. Одесса, 1909. С. 120, 122. 16 Там само. С. 122. 17 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). Ф. 51. Оп. 3. Спр. 12567. Арк. 4 зв. 18 Там само. Арк. 3. Сіверянський літопис. 2024. № 3 8 вариства, сотенної старшини й сотника, а лише за участі частини їх, тих, що були в тому поході, були проведені вибори їх городового отамана: «За полковничества де Гадяцкого Григорія Грабянки онъ Сила Лисенко ухищренно и весма подступно, без воли и согласія нашего в 1731-м году в отменностъ Малороссійскихъ Прав и волностей, по единой власты полковничей Атаманомъ Городовимъ Грунскимъ насланъ»19. Сила Григорович Лисенко, колишній комісар сотенний, зажив недобру славу серед ко- заків. Його батько Григорій Лисенко, вельми заможний та впливовий шенгеріївський ко- зак, свого часу дав синові освіту, що уможливила його службу в Гадяцькій полковій кан- целярії. У 1718 р. він вже значився серед урядників Грунської сотні. Пізніше Сила Григо- рович посідав уряд сотенного писаря Куземинської сотні, із якого за супліками куземин- ців за здирництва та хабарі в 1726–1727 рр. його було відставлено: «…за умершого покой- ного Полковника Гадяцкого Гавріила Милорадовича находился при сотенном Куземен- скомъ правленіи в должносты писарской. Токмо по занесенной оному же Полковнику Милорадовичу от козаковъ сотне Куземенской жалобе о его несноснихъ взяткахъ и прот- чихъ непорадкахъ от того Правленія по прошенію Сотне Куземенской и всего Товариства низведенъ»20. Та завдяки звʼязкам у Гадячі (найвірогідніше, це вдалий шлюб з Оксаною Михайлівною, близької родички обозного полкового Василя Биковського), колишній пи- сар, замість сплати штрафу, протягом декількох років був управителем у с. Нехаївка – ма- єтності Милорадовича: «…онъ Лисенко умишленно чимбо закрит тогдашніе его винносты подался в протекцію полковника Гадяцкого Гавріила Милорадовича, партикулярно наслу- говуіа, бил в его Милорадовича прикажчикомъ чрез несколко летъ, в селе его Нехаев- кы»21. У 1731 р. С. Лисенко – значковий товариш Гадяцького полку, а від вересня того ж ро- ку – городовий Грунський отаман. Про останню посаду він отримав відповідний універ- сал в Походній Гадяцькій канцелярії на Українській лінії за підписом полковника Григо- рія Грабʼянки: «Даби атамане селские и курение и всей Сотне Грунской товариство з вой- сковихъ и гражданских делах надлежаще и без спреки отдавали послушенство»22. Після свого призначення Лисенко, згідно ревізії 1740 р., проживав у Груні, в парафії Покров- ської церкви, разом із дружиною та дітьми в ошатному дворищі з двома хатами. «Даже до прошлого 744 году чрез все многотрудние минувшини и после того всякие гражданские дела походи наряди ежичасние комиссии должно я полковое комиссарство и в случае и либо каково недостатка не бить здоровимъ но живота лишати доводилосъ. Все по указамъ і ордерамъ Полковой Гадяцкой Канцеляріи чотиринадесятъ летъ исполнялъ верно и без- опорочно»23, – так пише про свою службу Городовим Грунським отаманом в ці роки С. Лисенко. Зовсім інше пишуть у своїй супліці груняни: «…и с того года по 1744 Годъ будучи в должносты помянутый Лисенко атаманства Грунского Городового, и здирствам наклад- нихъ денегъ безмернимы боіамы и протчими Его непорадочними обхожденіями, немаліе намъ обиди и разоренія приключилъ»24. На це козаки неодноразово скаржилися й тодіш- ньому сотнику Грунському Іллі Милорадовичу. Справа дійшла в 1744 р. до відкритого протистояння С. Лисенка й І. Милорадовича, про що останній доповідав у Полкову канце- лярію: «…о которихъ нашихъ обидахъ и недоволствій онимъ Лисенкомъ вишеписаного жъ года 1744 бившому сотнику Иліи Милорадовичу (что нине Бунчуковій товариш по об- щему насъ нижайшихъ согласію доношеніе от насъ било поданно, которое по подачи от предписанного бившего Грунского сотника Иліи Милорадовича в Полковую Гадяцкую Канцелярію»25. Це привело до того, що сотник Милорадович зі згоди й вибору рядових козаків, курінних отаманів, старшини сотенної 6 жовтня 1744 р. відставив 45-річного С. Лисенка від уряду Грунського городового отамана: «…и по многократному насъ ни- жайшихъ словесномъ прошенію, а паче по доволному нас нижайшихъ иску, об отставке Его Лисенка от должности атаманской, бившимъ Сотникомъ Грунскимъ Милорадовичем, онъ Лисенко в 1744 Году в октябре месяце … даби намъ в последнее разоренніе не прій- ты, онъ Лисенко отставленъ»26, і на цю посаду затвердив козака Федора Лавріненка: «…в томъ 1744 году от бившого сотника Іліи Милорадовича и за общимъ согласіемъ всей сот- ни сотенной старшины по прежнимъ обикновеніямъ правамъ и волностямъ Малороссій- скимъ атамане куренние селские и казаки сотне Грунской, по верности знатносты и к то- 19 ЦДІАК України. Ф. 51. Оп. 3. Спр. 12567. Арк. 4 зв. 20 Там само. 21 Там само. Арк. 14. 22 Там само. 23 Там само. Арк. 3. 24 Там само. 25 Там само. Арк. 3 зв. 26 Там само. Siverian chronicle. 2024. № 3 9 му чину способносты, з деда и отца Козака Знатного Грунского Федора Лавриненка в тотъ чинъ атаманства вибрали, и управлять должность атаманства Грунского Городового поверилы були»27. Федір Романович Лавріненко (Лаврененко, Лавриненко), 29-річний житель містечка Груні, проживавав із дружиною Уляною Василівною в батьківському дворі. На відміну від Лисенка, який «да и кроме того что оной Лисенко, от роду своему ни в каких знатнихъ военнихъ походах небивалъ»28, Федір Лавріненко «и в службахъ будучи з отцемъ Его … а с нимъ самимъ Федоръ Лавриненко билы в 1737 году на Тайних водах и под Карасевомъ в 1739 году м ͠сце марте комендированъ билъ онъ Лавриненко от Полковой Гадяцкой Канце- ляріи для перевоза от Очакова мимо Днепровскіе пороги сухимъ путем … артилеріи и болнихъ людей где обретался “16” месяцев и в протчихъ внутреннихъ комендирацііах29 и комессіяхъ служилъ верно ревностно без всякаго і малейшого порока»30. Про цю подію Милорадович 6 листопада 1744 р. доповів у Гадяцьку Полкову канцелярію. С. Лисенко ж не змирився з рішенням сотенного правління й скаржився до Полкової канцелярії на не- правомірні, як він вважав, дії Грунського сотника. Для розслідування в Грунь було направлено комісію на чолі зі значковим товаришем І. Бутовичем. Справу було передано до полкового Гадяцького мирового суду, де Милора- дович апелював до того, що сотник має право призначати городового отамана за вибором козаків, курінних отаманів і старшини сотні без затвердження полкових властей: «…онъ де Лисенко от атаманской должности отрешенъ резономъ того что де за прежное обикно- вение настоіащий Сотникъ сотенную старшину за преступления ай паче атаманов іакож де они всегда волними козацкими голосами избираютсіа от Сотенной Грунской Канцеля- рии»31. Полкова ж канцелярія стверджувала, що Сила Лисенко був «определенъ Городо- вимъ Грунскимъ Атаманомъ не от Сотенного Уряду но от Полковой Канцелярии з числа Значкових Товарищей», тому й звільняти з посади його має право тільки полкове керів- ництво, а «Его Лисенка от атаманской должности, ему Милорадовичу отрешат весма било недолжно»32. Та, як вказує сам Лисенко, мировий полковий суд прийняв сторону Грунського сотни- ка, бо Ф. Лавріненко зоставався на цьому уряді, був приведений до присяги й отримав універсал. Справі мабуть допомогло ще й особисте втручання в неї полковника Галецько- го (рід Милорадовичів зоставався впливовим у Гетьманщині й мав великі звʼязки серед генеральної старшини). Адже Лисенко домагався повернення йому посади вже після смерті полковника, а не за його життя: «Умершій Г͠спдн полковник Гадяцкій Галецкій … его от должности отаманской не отрешаль и настоящимъ атаманомъ Городовимъ Грун- скимъ реченного Лавриненка cчиталъ. Какъ оной умершій Господинъ Полковник Гадяц- кій Галецкій, такъ все господа старшина Полковая Гадяцкая и ͠пнове сотники всего полку імерновалы и признавалы, о чем рады уверенія и полученних з 744 году по сей 754 годъ с полковой Гадяцкой Канцеляріи Ордеровъ совершено»33. Однак колишній городовий отаман Лисенко не заспокоївся, надіславши в Генеральну Військову канцелярію донос на сотника Іллю Милорадовича вже за зловживання в сотні. Правда, комісія, яка прибула в Грунь, цього не підтвердила. Повернувшись до козацької служби в чині значкового товариша, С. Григорович проживав у Груні з дружиною Окса- ною Михайлівною та сином – Йосипом – канцеляристом Гадяцької полкової канцелярії. Згідно ревізії 1748 р., його двір вільний від податків і значиться серед різночинців. За ним хутір біля Груні з чотирма господарствами козаків-підпомічників і підварок у с. Шенгері- ївка, де проживав його зять Яків Марковський34. Втративши посаду, С. Лисенко, зі слів жителів сотні, обізлився на товариство, на- строюючи жителів проти своєї старшини, ініціюючи судові позови проти них, обіцяючи їм всіляку протекцію: «І с того времены егда отрешенъ от должности атаманской, завзяв- шы онъ Лисенко на козаковъ сотне Грунской злобу, ежели кто по сотенной Канцеляріи Грунской с нас нижайшихъ возиметь судовой процесс в иску своему, то онъ Лисенко … рады умноженія болшой сори, повод и наставленіе тогда подаетъ, пренебрегая Сотенною Грунской Старшиною, внушаючи простолюдину искомъ в вишнемъ суде, обнадеживая полученіемъ в ползу ищущего козака … однакъ и потому никакъ недействуется … его Лисенка подговоркамъ и поводамъ адни токмо убитки разоренія и волокиту темъ приклю- 27 ЦДІАК України. Ф. 51. Оп. 3. Спр. 12567. Арк. 4 зв. 28 Там само. 29 Там само. 30 Там само. 31 Там само. Арк. 15. 32 Там само. 33 Там само. Арк. 4. 34 Грунська сотня: Реєстри, ревізії, сповідні розписи… С. 44. Сіверянський літопис. 2024. № 3 10 чаются, а самъ онъ Лисенко сторонно с того ябедническую свою наполняетъ обиклостъ и посмеивается: і протчимы многимы своимы пронурливостями единіе между намы и стар- шиною сотенною своды на ссор»35. Городовий отаман Лавріненко служив вірою і прав- дою, не маючи зауважень від сотенної й полкової старшини та жителів Грунської сотні. Після смерті 26 червня 1754 р. Гадяцького полковника Петра Галецького, протягом 9 місяців до призначення в квітні 1755 р. на Гадяцьке полковництво Василя Івановича Розу- мовського, полком правила полкова старшина: обозний Василь Биковський та Писар Яків Ситенський. Мабуть, за їх порадою значковий товариш С. Лисенко й вирішив повернути собі уряд Грунського городового отамана. У липні 1754 р. він написав листа до полкової Гадяцької канцелярії з проханням відновити його на отаманській посаді, як власника уні- версалу від покійного полковника Гадяцького Г. Грабʼянки: «…оной Лисенко по умерт- вію Г͠спдна Полковника Гадяцкого Галецкого в поданномъ от него Доношеніи сего 754 Года іюля м͠сца в полковую Гадяцкую Канцелярию, с прошеніемъ об определеніи Его по прежнему атаманомъ Городовимъ Грунскимъ Межу протчимъ написалъ, что якоби бив- шій Сотник Грунскій Илія Милорадовичъ по взятой на него Лисенка партикулярной зло- бе, Его Лисенка от должности атаманской в 744-м Году отставилъ»36. Цього разу полкова влада взяла сторону Лисенка й за підписами обозного В. Биковського та писаря Я. Ситен- ського в Грунське сотенне правління 5 серпня 1754 р. надіслала ордер про відставку горо- дового отамана Ф. Лавріненка й відновлення на уряді С. Лисенка: «Того ради определено в Полковой Гадяцкой Канцеліарии реченному просителю Лисенку іако настоіащому Го- родовому Грунскому атаману содержат должност Грунского атаманства по прежнему после имеющегося у него на тое звание за рукою умершого Полковника Гадіацкого Грабі- анки Уневерсалу козаку ж Лаврененку которой з одной воле означенного Милорадовича в атаманской должности даби доселе зосталсіа оставатся в прежнемъ звании и о томъ даби известно било Сотенному Грунскому Правлению чрезъ сие в тое сотенное Грунское прав- ление предлагается. З Гадіача 1754 году августа 5 дня … подписали також Обозний Васи- лий Биковский Писаръ Полковой Іаковъ Ситенский»37. Таке рішення Гадяцьких можно- владців привело до невдоволень серед більшості рядових козаків: курінних отаманів, со- тенної старшини й сотника Семена Ілліча Милорадовича. 5 грудня 1754 р. 48 козаків Грунської сотні пишуть «доношеніе» до сотенного правлін- ня, основним лейтмотивом якого було прохання про відставку С. Лисенка від уряду Грун- ського городового отамана та відновлення Ф. Лавріненка на цій посаді як обраного всім товариством вільними голосами ще в 1744 р.: «Какъ прежде сего не желалы Силе Лисенку бить атаманомъ Городовимъ Грунскимъ такъ и нине не желаемъ, и от всего общества сот- не Грунской атаманей и козаковъ ми нижайшіе в сотенную Грунскую Канцелярию подно- ся сіе наше Доношеніе, покорнейше просимъ об оном Силе Лисенку внести в Генераль- ную Войсковую Канцелярію с прошеніем Милостиваго разсмотрениіа и указу о битіи в томъ чину атаманства с общаго нашего согласия вибранному в 744 году Знатному Заслу- женному Грунскому Козаку Федору Лаврененку»38. Козаки тут вказують, що: «…онъ Си- ла Лисенко ухищренно и весма подступно, без воли и согласія нашего в 1731-м году в от- менностъ Малороссійскихъ Прав и волностей, по единой власты полковничей Атаманомъ Городовимъ Грунскимъ насланъ, и с того года по 1744 Годъ будучи в должносты помяну- тый Лисенко атаманства Грунского Городового, и здирствам на владнихъ денегъ безмер- нимы боіамы и протчими Его непорадочних обхожденій, немаліе намъ обиди и разоренія приключилъ»39. Тут же просять Сотенне правління передати своє донесення прямо в Ге- неральну Військову канцелярію, бо: «Подать сіе наше Доношеніе в Полковую Гадяцкую Канцелярію небезопасны находится дабы чрез него Лисенка ухищренія от Господъ Стар- шинъ Полкових обозного Биковского, и писара Ситенского кои в тотъ чинъ Его Лисенка определилы не понесты какого штрафа»40. Розглянувши звернення козаків сотні, сотенне правління стає на їхній бік і пише 12 грудня 1754 р. в Генеральну Військову канцелярію «всенижайшое доношеніе» за номе- ром 5315 і підписами сотника Семена Милорадовича й 114 рядових козаків: «…о нежела- нии іхъ быть Городовимъ Грунским атаманом жителю Грунскому Силе Лисенку» і «…ви- бранному Заслуженному Козаку, бывшому в Атаманской должности чрез десять летъ, за умершого полковника Гадіацкого Галецкого Федору Лавриненку, по прежнему Атама- номъ Городовимъ Грунским бит повелетъ»41. 35 ЦДІАК України. Ф. 51. Оп. 3. Спр. 12567. Арк. 4 зв. 36 Там само. 37 Там само. Арк. 15. 38 Там само. Арк. 5. 39 Там само. Арк. 3. 40 Там само. Арк. 5 зв. 41 Там само. Арк. 2. Siverian chronicle. 2024. № 3 11 У відповідь у Гадяцьку канцелярію з Глухова 14 грудня 1754 р. надіслано ордер, в яко- му вимагали надати пояснення щодо цієї справи: «Предоставитъ и по определенію Гене- ралной Войсковой Канцеляріи в Полковую Гадяцкую Канцелярію предлагается от ата- манства Городового Грунского Федора Лаврененка для чего отставлено, и на место Его в то атаманство кто, когда и за что определенъ в немедленномъ времени прислатъ в Гене- ралную Ввойсковую Канцелярию прислатъ вспартъ»42, та зоставити Грунським городо- вим отаманом до закінчення слідства Лавріненка: «По которому доношению посланъ в Полковую Гадяцкую Канцелярию ордеръ и велено всемъ прежного ордера прислатъ ре- портъ, якожъ оного по справке в присилке не явилосъ. А до резолюции на томъ репорте оставитъ Лаврененко при симъ Атаманстве»43. Гадяцька полкова канцелярія на початку січня 1755 р. доповіла в Глухів, що: «Сотник прежде бывший Ілія Милорадовичъ собою отрешилъ Его (Лисенка – Авт.) и вибралъ на место его жъ Лисенка Козака Лаврененка», і признала вибори Лавріненка в 1744 р. недійс- ними, бо вони не узгоджені й затверджені полковими властями, а відсторонення С. Лисен- ка «неправедним»: «…потому что он жалованъ в ту должност от умершого Полковника Гадяцкого Грабянкы». Саме цим полкова влада керувалася в серпні 1754 р. при відсторо- ненні Ф. Лавріненка від отаманського уряду в Груні й «нине же Полковая Гадяцкая Кан- целярия рапортом в Генеральную Канцелярію представила помянутомъ де Лисенку веле- но быть попрежнему Атаманомъ Грунским»44. Справу розглядали повторно в Генеральній Військовій канцелярії й 16 січня 1755 р. в Гадяч надіслали ордер, в якому зобовʼязують полкові власті залишити Ф. Лавріненка на посаді городового Грунського отамана: «В Сотенной Грунской Канцелярии полученним Ордером же предложено, іако по справки де в Полковой Гадіацкой Канцеляріи іавилосъ что оной Лаврененко за умершого Полковника Гадяцкого Галецкого в должности атаман- ской Городового Грунского находился, для того в силу обявленного Ордера Генералной Войсковой Канцеляріи велено оному Лаврененку битъ по прежнему Атаманомъ Городо- вимъ Грунскимъ, кой ту должностъ нине без народной обиди исправляетъ»45, а Силі Ли- сенку висловлена недовіра: «…а по доношеніямъ Лисенка в Генералную Канцелярію по- даномъ неверено бы»46, і наказувалося йому повернутися до своєї колишньої служби. От- же, уряд Грунського городового отамана знову посів Федір Романович Лавріненко. Незважаючи на розпорядження Генеральної канцелярії, 1 лютого 1755 р. значковий то- вариш Сила Григорович Лисенко, добре розуміючись на технології розглядання таких справ, подав зустрічного листа в Глухів. У «доношеніи» він детально виклав свій послуж- ний список в Гадяцькому полку: «Дедъ и отецъ мой служили в полку Гадяцкомъ все ми- нувшие походи по смерть свою и в низовомъ походе и на юнскомъ походе. Родной братъ мой в числе значковихъ товарищей при Грабянке помре»; своє призначення в 1731 р. опи- сав так: «…и по многим моиъ при полку оказаннимъ услугамъ з общего всехъ в Сотне Грунской в томъ походе будучихъ козаковъ согласия определено мени Городовымъ Грун- скимъ Атаманомъ вибран»; про видачу полковничого універсалу: «на тотъ уряд атаманст- ва Грунского от походной Полковой Гадяцкой Канцеляріей з рукою умершого Полковни- ка Грабянки ив апреле выданъ в томъ атаманстве урядъ»47. Особливо Лисенко наголошу- вав на своїй вірній службі: «Даже до прошлого 744 году чрез все многотрудние минувши- ни и после того всякие гражданские дела походи наряди ежичасние комиссии должно я полковое комиссарство и в случае и либо каково недостатка не бить здоровимъ но живота лишати доводилосъ. Все по указамъ і ордерамъ Полковой Гадяцкой Канцеляріи чотирина- десятъ летъ исполнялъ верно и безопорочно»48. Свою відставку в 1744 р. пояснив так: «Бывшие де тогда Сотником Грунскимъ … Ілія Милорадовичъ возимелъ со мною при- людную ссору безо всякой правости моей мимо ведения Полковой Гадяцкой Канцеляріи меня нижайше отъ должности атаманской отрешилъ и ко правлению не допустилъ, і на то место вибравъ козака Грунского Хведора Лаврененка собою Атаманомъ Грунскимъ опре- делил»49. Сотник, за словами Лисенка, не виконав і рішення мирового суду, не допустив- ши його до отаманського уряду ще в 1744 р. Щоправда, твердження С. Лисенка підтверд- жує лише Шенгеріївський козак Яцько Борисенко в своєму посланні до канцелярії в Глу- хів: «Лавриненко за прозби Милорадовича атаманство у оного Лисенка отобрал которое 42 ЦДІАК України. Ф. 51. Оп. 3. Спр. 12567. Арк. 6. 43 Там само. Арк. 11 зв. 44 Там само. 45 Там само. 46 Там само. 47 Там само. Арк. 12. 48 Там само. 49 Там само. Сіверянський літопис. 2024. № 3 12 било надано за умершого Полковника Гадяцкого Грабянки»50. Коли ж він, згідно ордеру Полкової військової канцелярії, в серпні 1754 р. став Грунським городовим отаманом, сотник Семен Милорадович всіляко перешкоджав його роботі, а в грудні того само року сотник, підговоривши в себе вдома козаків та курінних отаманів вночі, написав донос на нього в Генеральну Військову канцелярію з проханням зняти з уряду. Із цим листом чоти- рьох козаків одразу ж було послано до Глухова: «…вручил оное Асаулу Грунскому и в часъ ночи созвавъ куреннихъ атамановъ с казаками якоби по якому другому делу и тое доношение вичитал ответ что отнине Лисенка атаманомъ не желаетъ къ чему атамани и казаки не предявляли и ихнихъ подписей»51. Ще С. Лисенко вказував, що вирішення цієї справи на користь Милорадовича та Лавріненка відбулося лише завдяки підтримці Га- дяцького обозного Івана Родзянки: «за рукою швагра его по Полку Гадяцкому Родзян- ки»52, який підписав ордер Полкової військової канцелярії в Грунь 15 січня 1755 р. Біль- шість же козаків сотні, зі слів С. Лисенка, були невдоволені таким рішенням Генеральної канцелярії, а сам він сприйняв його як приниження своєї честі та гідності: «…недоволни будучи про одной воли сотниковой терпити в принуждении я же нижайше темъ безрезо- нимъ отказомъ немерено обиденъ будучи иж в минувшие время здоровье и имущество свое тратилъ стресс той терпелъ и тое бедное почтение немалими трудами заработалъ … Я же по старости моихъ летъ в награждение получилъ себе превеликое знатное пониже- ние якого более не могучи стерпеть»53. Попри вирішення питання на користь Федора Лавріненка в січні 1755 р., в Груні було неспокійно. Знаючи про звʼязки С. Лисенка, боялися повернення його до отаманського уряду. Тож 6 лютого 1755 р. надсилається з Груні за підписами сотенного осавула Семена Кирилова, сотенного хорунжого Григорія Часника, курінних отаманів Нестора Кіяся, Фе- дора Ступака, Григорія Вертея ще одне «всеніжайше доношеніе» в Глухів, в якому вказу- ють на неправдиві свідчення С. Лисенка, що призводять до невдоволення, розбрату та сварок серед жителів сотні: «…жителствующій в местечку Груне именуемий Значковий Товарищ показанной Сила Лисенко по Его затвержденіемъ ябедническимъ … умисливъ в единое затрудненіе Генералной Войсковой Канцеляріи написалъ с опороченіемъ прежде отправленного в Генералной Войсковой Канцелярію прошеніемъ о битии Лаврененку ата- маномъ доношеніи іакоби то доношеніе не от собственного желанія атаманей и козаков но поединой будто би злобе сотника Грунского Семена Милорадовича сего февраля 1 дня в Генералную Войсковую Канцелярію доношениемъ представилъ весма ложно и неспра- ведливо, ибо не по злобе Его Сотника Милорадовича но з единственного согласия Сотен- ной Старшини атаманей куренних и козаков»54. Наприкінці донесення сотенне правління через своїх повірених козаків Г. Киселенка, У. Калантаєвського, Ф. Жолоба, М. Сухомли- на, О. Лавріненка, Г. Москаленка, П. Водотику просили Генеральну Військову канцеля- рію підтвердити свій ордер від 16 січня 1755 р. про затвердження на уряді городового Грунського отамана Ф. Лавріненка. Однак С. Лисенко намагався донести свою правду до Генеральної старшини, відпра- вивши 13 лютого 1755 р. ще одного листа до Глухова, де наголошував: «Указанние козаки Грунские хоч они Атаману Лавриненку в свойствахъ и братовстве часто от меня били обиждени и просили його писаря на меня в Генеральную Войсковую Канцелярию за до- ношение»55, розповідаючи, у який спосіб Лавріненко знову посів уряд атаманський: «Ради рапорту вступив в Атаманское правление старшину и казаковъ ухищрениями прель- стилъ»56. У кінці особистий підпис: «…сей доносъ составилъ бывший Атаман Грунский Сила Лисенко февраля 13 дня 1755 Году»57. Це вказує на те, що С.Г. Лисенко на той мо- мент вже не виконував отаманські обовʼязки. У подальшому, і до 1760 р. Грунським сотенним отаманом був Федір Лавріненко, який і став родоначальником старшинського роду. Пізніше його багаточисленні нащадки та ро- дичі продовжували займати старшинські уряди в Груні58. В імперські часи нащадки Ф. Лавріненка отримали дворянство, офіцерські чини, мали значні земельні володіння, двори в містечку Груні: у др. пол. XIX ст. в Груні проживали надвірний радник І. Лаврі- ненко та дворянин Д. Лавріненко. 50 ЦДІАК України. Ф. 51. Оп. 3. Спр. 12567. Арк. 18. 51 Там само. Арк. 12. 52 Там само. 53 Там само. 54 Там само. Арк. 18. 55 Там само. 56 Там само. 57 Там само. 58 Грунська сотня: Реєстри, ревізії, сповідні розписи… С. 520. Siverian chronicle. 2024. № 3 13 С.Г. Лисенко в сповідних розписах 1778 р. вже значився покійним, натомість у його дворі проживав його син Йосип Силович Лисенко, значковий товариш Гадяцького полку, з сімʼєю та матірʼю-вдовою. Однак, як це не дивно, попри всі вищеописані перипетії со- тенних взаємовідносин, у житті сімʼї Ф. Лавріненка та С. Лисенка зовсім не були ворога- ми. Навіть навпаки – через 20 років їх сімʼї породичалися, Ф. Лавріненко видав заміж свою доньку Єфросинію за сина С. Лисенка Йосипа. Отже, розглянувши цю справу, доходимо висновку, що стереотипні уявлення про владні відносини в козацькому Гетьманаті доби стабілізації суспільно-політичної ситуації як про ідилічну картину, де домінують сюжети вільного обрання на старшинські уряди на загальних військових радах, підконтрольного виборцям урядування новопоставлених можновладців над своїми товаришами в сотнях і полках з одночасною підзвітністю стар- шині, котра стоїть на вищому за них ієрархічному щаблі, насправді всерйоз розходяться з тими реаліями, що фіксуються історичними джерелами. Реальна владна буденність у Гетьманаті могла відверто дисонувати з цією схемою, що віддзеркалювало складнощі на- лагодження порозуміння поміж козацькою старшиною та рядовим козацтвом. Розгляд цієї справи становить інтерес насамперед у краєзнавчому плані, несучи інфор- мацію про життя й побут населення Грунської сотні, Гадяччини та всієї Гетьманщини в сер. XVIII ст., допомагає виявити та відслідкувати генеалогічні лінії, що є підґрунтям для подальшого вивчення історії України та краю. Перспективами подальших розвідок цієї теми може бути залучення нових джерел і розширення територіальних меж дослідження. References Horobets, V. (2015). Pravo vilnoi elektsii polkovnyka Viiska Zaporozkoho: kozatski tradytsii u vypro- buvanni imperskymy novatsiiamy [The right of free election of the colonel of Zaporozhian Army: Cossack traditions in the test of imperial innovations]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian historical jour- nal, 5, P. 70–91. Horobets, V. (2020). Sluzhba pry dvori, «virnist monarkhovi» ta pokrovytelstvo tsarskykh sanovnykiv yak arhumenty pry obranni na uriad sotnyka Viiska Zaporozkoho [Service at the court, «loyalty to the mo- narch» and patronage of royal dignitaries as arguments for the election of a centurion of Zaporozhian Ar- my]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian historical journal, 5, P. 22–36. Kryvosheia, V., Kryvosheia, I., Kryvosheia, O. (2009). Neuriadova starshyna Hetmanshchyny [Non- governmental elders of the Hetmanate]. Kyiv, Ukraine. Petrenko, I. (2010). Shliubno-simeini vidnosyny v povsiakdennomu zhytti myrian Rosiiskoi derzhavy XVIII st.: u 2 ch. [Marriage and family relations in the everyday life of the laity of the Russian state of the 18th c.: in 2 parts]. Poltava, Ukraine. Putro, O. (2012). Sotennyi ustrii. Entsyklopediia istorii Ukrainy: U 10 t. [Hundred system. Encyclope- dia of the History of Ukraine: In 10 vols.]. Kyiv, Ukraine. Siryi, O. (Ed.). (2020). Hrunska sotnia: Reiestry, revizii, spovidni rozpysy, metrychni zapysy 1734– 1794 rr. [The Hrun hundred: Registers, audits, confessionals, and metric records of 1734–1794]. Poltava, Ukraine. Trubaichuk, A. (Ed.). (1993). Hrushevskyi M. Istoriia Ukrainy, pryladzhena do prohramy vyshchykh pochatkovykh shkil i nyzhchykh klasiv shkil serednikh [Hrushevsky M. History of Ukraine, adapted to the curriculum of higher primary schools and lower grades of secondary schools]. Kyiv, Ukraine. Zaruba, V. (2007). Administratyvno-terytorialnyi ustrii ta administratsiia Viiska Zaporozkoho u 1648– 1782 rr. [Administrative and territorial structure and administration of the Zaporozhian Army in 1648– 1782]. Dnipro, Ukraine. Петренко Ірина Миколаївна – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та суспільних наук Полтавського університету економіки і торгівлі (вул. Кова- ля, 3, м. Полтава, 36014, Україна). Petrenko Iryna – doctor of historical sciences, professor, head of the department of pedago- gy and social sciences of Poltava university of economics and trade (3 Kovalya St., Poltava, 36014, Ukraine). E-mail: poonsku@ukr.net Сірий Олександр Володимирович – член Національної спілки краєзнавців України (вул. Великотирнівська, 29/2, м. Полтава, 36034, Україна). Siry Oleksandr – member of the National union of local historians of Ukraine (29/2 Veliko- tyrnivska St., Poltava, 36034, Ukraine). E-mail: doc_seriy@ukr.net Боєчко Владислав Федорович – доктор історичних наук, професор, професор кафед- ри гуманітарних дисциплін Черкаської медичної академії (вул. Хрещатик, 215, Черкаси, 18000, Україна). Сіверянський літопис. 2024. № 3 14 Boiechko Vladyslav – doctor of historical sciences, professor, professor of humanitarian dis- ciplines department of Cherkasy medical academy (215 Kreshchatic St., Cherkasy, 18000, Ukra- ine). E-mail: osbb53@ukr.net ABOUT THE ELECTIONS OF THE CITY OTAMAN IN THE HRUN HUNDRED OF THE GADYACH REGIMENT DURING THE PERIOD OF THE HETMANSHIP OF KYRYLO ROZUMOVSKY The purpose of this study is to try, using the example of the election of a town otaman in the Hrun hundred of the Gadyach regiment during the period of the hetmanship of Kyrylo Rozumovsky, to show the real relationship between Cossack foremen and ordinary Cossacks, to analyze causes of conflict situations and to show factors that influenced the process and procedure of elections to positions. The methodological basis of the research is the principles of historicism, objectivity and systematicity. The article is prepared on the basis of an anthropological approach. Applied methods: problem-chronolo- gical, historical-genetic, analytical. The novelty of the study. It is found that stereotypical ideas about the power relations in the Cossack Hetmanate during the stabilization of the socio-political situation as such an idyllic picture, dominated by plots of free election of senior governments at general military councils, were in fact seriously at odds with reality. The real everyday life of the Hetmanate was inconsistent with this scheme, which reflected difficul- ties of establishing an understanding between Cossack foremen and ordinary Cossacks. Conclusions. In the article, based on the application of the microhistorical approach, the observance on the territory of the Hetmanate in the second half of the 18th c. was investigated the main Cossack rights and freedoms, the relationship between rank and file Cossacks, hundredth and regimental foreman, their moral and ethical aspects are shown on the example of the Hrun hundred of the Gadyach regiment. It has been proven that the real ruling routine in the Hetmanate contradicted the scheme of free and democratic elections for positions, which reflected difficulties of understanding between Cossack elite and ordinary Cossacks. Key words: city otaman, hundred board, regimental office, Gadyach regimental foreman, General mili- tary office, Cossack rights and freedoms, elections. Дата подання: 12 лютого 2024 р. Дата затвердження до друку: 1 квітня 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Петренко, І., Сірий, О., Боєчко, В. Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського. Сіверянський літопис. 2024. № 3. С. 5–14. DOI: 10.58407/litopis.240301. Цитування за стандартом APA Petrenko, I., Siry, O., Boiechko, V. (2024). Pro vybory horodovoho otamana v Hrunskii sotni Hadiat- skoho polku v period hetmanuvannia Kyryla Rozumovskoho [About the elections of the city otaman in the Hrun hundred of the Gadyach regiment during the period of the hetmanship of Kyrylo Rozumovsky]. Sive- rianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 5–14. DOI: 10.58407/litopis.240301.

Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського

Репозитарії

Схожі ресурси