Ліквідація останніх уніатських общин у Волинській області (1944–1945 рр.)

• Дата: 2024
• Автор: Федчук, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Церковна старовина
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199888
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Ліквідація останніх уніатських общин у Волинській області (1944–1945 рр.) / О. Федчук // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 43-50. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Мета роботи полягає у виясненні обставин функціонування та ліквідації останніх уніатських парафій у Волинській області в 1944–1945 рр. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, обʼєктивності та критичного аналізу джерельного матеріалу. Індукція та дедукція, як методи наукового пізнання, дали змогу зробити загальні висновки про стан уніатського руху на основі сукупності окремих фактів, чи ж пояснити ці факти з огляду на загальні закономірності. Просопографічний метод допоміг виявити найважливіші деталі біографій уніатських священників. Наукова новизна роботи полягає в доповненні й уточненні відомостей про обставини ліквідації останніх уніатських парафій Волинської області. Це вдалося завдяки залученню джерел, на які раніше не звертали увагу поодинокі дослідники неоунійного руху на Волині. Проведене дослідження дало змогу зробити висновки про те, що після повернення радянської влади у Волинській області залишилося функціонувати тільки дві уніатські парафії – в селах Гумнище Берестечківського району та Гнійне Вербського району. Заснована в 1934 р. парафія в Луцьку, хоча й вказувалася в статистиці Луцької курії, але вже не існувала. Збереження двох названих уніатських осередків стало наслідком ідейної твердості їх настоятелів – священників Маркела Височинського та Кіндрата Лавренчука. Курс на ліквідацію уніатських парафій на Волині влада взяла влітку 1945 р. Він повністю узгоджувався з процесом воззʼєднання Української Греко-Католицької Церкви із Руською Православною Церквою Московського патріархату, що стартував на Галичині. Формально місіонерською роботою в цьому напрямку займалося духовенство Волинсько-Рівненської православної єпархії під керівництвом єпископа Миколая (Чуфаровського), але його повністю контролювали уповноважені Ради у справах РПЦ та Ради у справах релігійних культів. Попри спротив обох уніатських священників, у грудні 1945 р. вказані парафії були возз’єднанні з РПЦ МП.