Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.)
Мета дослідження – реконструювати процес вшанування постаті Т.Г. Шевченка на Чернігівщині середини ХІХ – початку ХХ ст. в контексті утворення української національної памʼяті. У статті застосовано історико-генетичний й історико-системний методи. Наукова новизна полягає в комплексному осягненні проц...
Збережено в:
| Дата: | 2024 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199891 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.) / С. Світленко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 87-101. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199891 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1998912024-11-05T17:19:06Z Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.) Світленко, С. Розвідки Мета дослідження – реконструювати процес вшанування постаті Т.Г. Шевченка на Чернігівщині середини ХІХ – початку ХХ ст. в контексті утворення української національної памʼяті. У статті застосовано історико-генетичний й історико-системний методи. Наукова новизна полягає в комплексному осягненні процесу вшанування постаті Т. Шевченка на Чернігівщині як важливого націотворчого чинника українства в сер. ХІХ – на поч. ХХ ст. Висновки. Осередками колективної памʼяті про Т. Шевченка були спочатку українські родини, маєтки яких у 1840-х–1850-х рр. стали місцями перебування митця в краї. На поч. 1860-х рр. памʼять про Т. Шевченка почала формуватися в осередках свідомого українства – Чернігівській українській громаді й недільній школі. Антиукраїнська політика царату негативно впливала на формування національної памʼяті про Кобзаря. Традиція збереження памʼяті про Т. Шевченка відобразилася в діяльності чернігівського земства, українських молодіжних гуртків 1880-х рр. Відродження Чернігівської української громади в 1893 р. сприяло активізації формування національної памʼяті про Т. Шевченка. Наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. засобами цього процесу стали Шевченкові роковини, публікація творів і портретів, музеєфікація спадщини. У 1906–1911 рр. чернігівські просвітяни проводили Шевченкові вечори пам’яті, читали реферати, організовували панахиди, збирали кошти на будівництво пам’ятника Т. Шевченку в Києві тощо. Просвітянська діяльність впливала й на органи земського та міського самоврядування. Вшанування Т. Шевченка викликало спротив імперських сил. Проте в Чернігові, Городні, Конотопі, Ніжині, Новозибкові, селах краю формувалася національна памʼять і культ Т. Шевченка як символу волелюбної української нації. The purpose of the study – is to reconstruct the process of honoring the figure of T.G. Shevchenko in Chernihiv region in the middle of the 19th – the early 20th c. in the context formation of the of Ukrainian national memory. The article uses historical-genetic and historical-systemic methods. The scientific novelty consists in a comprehensive understanding of the process of honoring the figure T.G. Shevchenko in Chernihiv region as an important nation-building factor of Ukrainianism in the middle of the 19th – the early 20th c. Conclusions. Ukrainian families, whose estates in the 1840s and 1850s became Kobzarʼs residences in the region, were the first centers of collective memory of T. Shevchenko. At the beginning of the 1860s, the memory of T. Shevchenko began to take shape in the centers of conscious Ukrainianism – the Chernihiv Ukrainian community and the Sunday school. The anti-Ukrainian policy of the tsar regime had a negative impact on the formation of national memory of Kobzar. The tradition of preserving the memory of T. Shevchenko found continuity in the activities of the Chernihiv zemstvo and Ukrainian youth groups in the 1880s. The revival of the Chernihiv Ukrainian community in 1893 intensified the formation of national memory of T. Shevchenko. At the end of the 19th – the beginning of the 20th c. the means of this process were Shevchenko ʼs anniversaries, the publication of works and portraits of the Kobzar, and the museumisation of his heritage. In 1906–1911, members of the Chernihiv «Prosvita» held Shevchenko memorial evenings, read essays, organized memorial services, collected funds for the construction of a monument to T. Shevchenko in Kyiv, etc. Educational activities also influenced zemstvo and city governments. The honouring of T. Shevchenko provoked resistance from imperial forces. Nevertheless, in Chernihiv, Horodnya, Konotop, Nizhyn, Novozybkiv, and villages of the region, national memory and the cult of T. Shevchenko as a symbol of the freedom-loving Ukrainian nation were formed. 2024 Article Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.) / С. Світленко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 87-101. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240308 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199891 (477.51)«18/19»(092) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Світленко, С. Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.) Сiверянський літопис |
| description |
Мета дослідження – реконструювати процес вшанування постаті Т.Г. Шевченка на Чернігівщині середини ХІХ – початку ХХ ст. в контексті утворення української національної памʼяті. У
статті застосовано історико-генетичний й історико-системний методи. Наукова новизна полягає в комплексному осягненні процесу вшанування постаті Т. Шевченка на Чернігівщині як важливого націотворчого чинника українства в сер. ХІХ – на поч. ХХ ст. Висновки. Осередками колективної памʼяті про Т. Шевченка були спочатку українські родини, маєтки яких у 1840-х–1850-х рр.
стали місцями перебування митця в краї. На поч. 1860-х рр. памʼять про Т. Шевченка почала формуватися в осередках свідомого українства – Чернігівській українській громаді й недільній школі.
Антиукраїнська політика царату негативно впливала на формування національної памʼяті про
Кобзаря. Традиція збереження памʼяті про Т. Шевченка відобразилася в діяльності чернігівського земства, українських молодіжних гуртків 1880-х рр. Відродження Чернігівської української громади в 1893 р. сприяло активізації формування національної памʼяті про Т. Шевченка. Наприкінці
ХІХ – на поч. ХХ ст. засобами цього процесу стали Шевченкові роковини, публікація творів і портретів, музеєфікація спадщини. У 1906–1911 рр. чернігівські просвітяни проводили Шевченкові вечори пам’яті, читали реферати, організовували панахиди, збирали кошти на будівництво пам’ятника
Т. Шевченку в Києві тощо. Просвітянська діяльність впливала й на органи земського та міського
самоврядування. Вшанування Т. Шевченка викликало спротив імперських сил. Проте в Чернігові,
Городні, Конотопі, Ніжині, Новозибкові, селах краю формувалася національна памʼять і культ
Т. Шевченка як символу волелюбної української нації. |
| format |
Article |
| author |
Світленко, С. |
| author_facet |
Світленко, С. |
| author_sort |
Світленко, С. |
| title |
Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_short |
Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full |
Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_sort |
вшанування постаті тараса шевченка на чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина хіх – початок хх ст.) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2024 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199891 |
| citation_txt |
Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національної пам'яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.) / С. Світленко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 87-101. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT svítlenkos všanuvannâpostatítarasaševčenkanačernígívŝinítaformuvannânacíonalʹnoípamâtíukraínstvaseredinahíhpočatokhhst |
| first_indexed |
2024-11-10T19:09:51Z |
| last_indexed |
2024-11-10T19:09:51Z |
| _version_ |
1815363758354071552 |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2024. № 3
87
РОЗВІДКИ
УДК (477.51)«18/19»(092)
Сергій Світленко
•
ВШАНУВАННЯ ПОСТАТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НА ЧЕРНІГІВЩИНІ
ТА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ УКРАЇНСТВА
(середина ХІХ – початок ХХ ст.)
DOI: 10.58407/litopis.240308
© С. Світленко, 2024.CC BY4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3313-9036
Мета дослідження – реконструювати процес вшанування постаті Т.Г. Шевченка на Чернігів-
щині середини ХІХ – початку ХХ ст. в контексті утворення української національної памʼяті. У
статті застосовано історико-генетичний й історико-системний методи. Наукова новизна поля-
гає в комплексному осягненні процесу вшанування постаті Т. Шевченка на Чернігівщині як важли-
вого націотворчого чинника українства в сер. ХІХ – на поч. ХХ ст. Висновки. Осередками колек-
тивної памʼяті про Т. Шевченка були спочатку українські родини, маєтки яких у 1840-х–1850-х рр.
стали місцями перебування митця в краї. На поч. 1860-х рр. памʼять про Т. Шевченка почала фор-
муватися в осередках свідомого українства – Чернігівській українській громаді й недільній школі.
Антиукраїнська політика царату негативно впливала на формування національної памʼяті про
Кобзаря. Традиція збереження памʼяті про Т. Шевченка відобразилася в діяльності чернігівськог-
о земства, українських молодіжних гуртків 1880-х рр. Відродження Чернігівської української гро-
мади в 1893 р. сприяло активізації формування національної памʼяті про Т. Шевченка. Наприкінці
ХІХ – на поч. ХХ ст. засобами цього процесу стали Шевченкові роковини, публікація творів і порт-
ретів, музеєфікація спадщини. У 1906–1911 рр. чернігівські просвітяни проводили Шевченкові вечо-
ри пам’яті, читали реферати, організовували панахиди, збирали кошти на будівництво пам’ятника
Т. Шевченку в Києві тощо. Просвітянська діяльність впливала й на органи земського та міського
самоврядування. Вшанування Т. Шевченка викликало спротив імперських сил. Проте в Чернігові,
Городні, Конотопі, Ніжині, Новозибкові, селах краю формувалася національна памʼять і культ
Т. Шевченка як символу волелюбної української нації.
Ключові слова: національна памʼять, Кобзар, Чернігівська українська громада, Чернігівське
земство, Чернігівська «Просвіта», Шевченківські роковини, націотворчий культ Т. Шевченка.
Постановка проблеми. Вивчення процесу формування національної пам’яті, тісно по-
вʼязаної з утвердженням в українському суспільстві національної свідомості й ідентич-
ності, становить значний дослідницький інтерес і є науково актуальним на сучасному ета-
пі історії України. Дослідження феномену вшанування пам’яті великого українця Тараса
Шевченка, який ще в першій пол. ХІХ ст. сміливо повстав проти російського імперського
режиму, дає можливість простежити формування колективної національної пам’яті свідо-
мого українства.
У сучасному українському історіописанні вже закладено теоретичні та прикладні ос-
нови осягнення процесу збереження колективної пам’яті про Кобзаря. Так, А. Киридон
концептуалізувала понятійний дискурс «історична памʼять» і в контексті репрезентації та
інтерпретації памʼяттєвого дискурсу вивела образ Т. Шевченка як соціокультурний код
нації1. С. Іваницька розглянула сюжет про С. Єфремова як співтворця Шевченкового ко-
меморційного канону2. І. Старовойтенко в джерелознавчому ракурсі висвітлила комемо-
ративні практики на прикладі Шевченківських заходів 1907–1908 рр. за матеріалами газе-
1 Киридон А. Гетеротопії памʼяті: Теоретико-методологічні проблеми студій памʼяті. Київ: Ніка-Центр, 2016.
С. 71–207, 217–227.
2 Іваницька С. Публіцистична спадщина Сергія Єфремова в контексті суспільних трансформацій (кі-
нець ХІХ ст. – 1920 р.): історико-біографічні аспекти: монографія. Херсон: Вид. дім «Гельветика», 2018. С. 340–
359 / Національна бібліотека України ім. В. Вернадського. URL: http://biography.nbuv.gov.ua/rating/r2018/
txt/g7/7001.pdf.
Сіверянський літопис. 2024. № 3
88
ти «Рада», згадала й деякі Шевченкові свята в Чернігові3. Окремі архівознавчі аспекти те-
ми порушено в розвідці Р. Воробей4. Деяких сюжетів вшанування памʼяті про Т. Шевчен-
ка в Чернігові, зокрема в діяльності Чернігівської української громади, українських моло-
діжних гуртків, Чернігівського губернського земства, Чернігівської «Просвіти», торкали-
ся Т. Демченко, А. Катренко, О. Рахно, С. Світленко, С. Фомська та ін.5 Втім ця важлива
проблема потребує системного вивчення і концептуалізації. Науковий інтерес має роз-
криття процесу меморіалізації постаті українського поета – провісника вільної України,
що відбувався від сер. ХІХ до поч. ХХ ст. Студіювання цього сюжету є актуальним, бо
дає можливість опанувати такі важливі складові українського націотворення, як поступ
української національної памʼяті, свідомості й ідентичності на Чернігівщині.
Мета дослідження – реконструювати процес вшанування постаті Т. Шевченка на Чер-
нігівщині сер. ХІХ – поч. ХХ ст. в контексті утворення української національної памʼяті.
Методологічною основою статті є сукупність персоналістичного і системного підходів;
принципів історизму, наукової обʼєктивності, системності; історико-генетичного й істори-
ко-системного методів; теорія «колективної памʼяті».
Джерельну основу розвідки складає комплекс опублікованих й архівних документів,
матеріалів преси, епістоляріїв, щоденників, мемуарів.
Виклад основного матеріалу. Імʼя Т. Шевченка тісно повʼязане з Чернігівщиною. Ли-
ше протягом 1843–1844 рр. Кобзар відвідав 26 населених пунктів краю6. У сер. 1840-х рр.
він мав плідні контакти з низкою українських родин, зокрема Білозерськими в с. Мотро-
нівка та с. Миколаєві, Тарновськими в с. Качанівка та с. Потоки, Лизогубами в м. Седнів
та ін. Памʼять про Т. Шевченка довго зберігалася у цих українських родинах7.
Наприкінці свого життя Т. Шевченко почав укладати українські підручники для сіль-
ських і недільних шкіл, а наприкінці 1860 р. видав свій «Буквар». У 1860/61 навчальному
році поет-народолюбець встиг надати 100 рублів благодійної допомоги на потреби Черні-
гівської недільної школи. Можна з певністю зазначити, що в цьому закладі, де формува-
лись основи української освіти й виховання в місті, на уроках читання використовувався
Шевченків «Кобзар», подарований автором недільній школі8.
Смерть українського поета-народолюбця та перевезення його тіла в Україну, за слова-
ми чернігівського земського діяча І. Петрункевича, «викликали значний, чисто культур-
ний, без найменшої політичної домішки, рух во всій України, але, здається, виключно в
інтелігентних колах і серед учнівської молоді»9. Тіло Т. Шевченка везли через Чернігів
українські діячі О. Лазаревський та П. Чубинський, але місто виявило дуже слабкий інте-
рес до цієї події10.
Творчу спадщину Кобзаря вивчав ідейний лідер Чернігівської української громади
С. Ніс. У своїй оселі Степан Данилович зберігав поему Т. Шевченка «Гайдамаки». Жан-
дарми вилучили в українського народолюбця 197 примірників цього твору11. Як зізнавав-
3 Старовойтенко І. Матеріали української газети «Рада» про памʼятні Шевченківські заходи 1907–1908 рр.: їхні
особливості, зміст, географію та національне значення. Київська археографічна комісія в історії українсько-
го національного відродження. Зб. наук. пр. за матеріалами Всеукраїнської наук.-практ. конф., присвяченої
200-річчю від дня народження Т. Шевченка (Київ, 9 жовтня 2014 р.) / Відп. ред. Г. Папакін; упоряд. Д. Гордієн-
ко та В. Корнієнко. Київ, 2015. С. 233–258.
4 Воробей Р. Шевченкіана в документах Державного архіву Чернігівської області. Архіви України. 2014. № 2.
С. 58–72.
5 Демченко Т. Батько Шраг: монографія. Чернігів: Деснянська правда, 2008. С. 19, 38, 52, 59, 100, 130, 139 / Сіве-
рянський літопис. URL: http://siver-litopis.cn.ua/rab07.htm; Катренко А. Український національний рух ХІХ ст.
Київ: Київський національний університет ім. Т. Шевченка, 1999. Ч. ІІ: 60–90-ті роки ХІХ ст. С. 57, 126–127;
Рахно О. Чернігівське губернське земство та вшанування памʼяті Т. Шевченка. Українська біографістика. 2014.
№ 11. С. 190–200; Світленко С. Постать Т. Шевченка в діяльності українських громад Наддніпрянщини 60-х рр.
ХІХ ст. Українське ХІХ ст.: етнонаціональні, інтелектуальні та історіософські контексти. Дніпро: ЛІРА,
2018. C. 161, 163; Його ж. Постать Т. Шевченка в діяльності українських громад та гуртків Наддніпрянщини 70–
80-х рр. ХІХ ст. Там само. С. 188, 189; Його ж. Збереження історичної памʼяті про Т. Шевченка в українському
національному русі Наддніпрянщини 1890–1900 рр. Там само. С. 204–207; Фомська С. Становлення та діяль-
ність Чернігівської «Просвіти» (1906–1908 рр.). Сіверянський літопис. 2010. № 2–3. С. 186.
6 Воробей Р. Шевченкіана в документах Державного архіву Чернігівської області. С. 58.
7 Петрункевич І. На Чернігівщині: Уривки із спогадів громадського діяча кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Чернігів: Дес-
нянська правда, 2009. С. 88; Нахлік Є. Куліш Олександра Михайлівна. Шевченківська енциклопедія. Тарас
Шевченко та його сучасники (далі – ШЕ). Київ: Вид-во Ліра-К, 2021. С. 258; Большаков Л., Судак В. Білозер-
ський Микола Данилович. ШЕ. С. 51; Тарновський В. Дрібниці з життя Шевченка. Ізборник. URL: http://
litopys.org.ua/shevchenko/spog26.htm; Зленко Г. Тарновський Григорій Степанович. ШЕ. С. 500–501; Половнико-
ва С. Тарновський Василь Васильович (старший). ШЕ. С. 496–497; Линюк Л. Тарновський Василь Васильович
(молодший). ШЕ. С. 498–499; Мовчанюк В. Лизогуб Андрій Іванович. ШЕ. С. 318, 319.
8 Миловидов Л. Недільні школи на Чернигівщині в 1860-х рр. Чернигів і північне Лівобережжя. Огляди, розвід-
ки, матеріяли / Під ред. акад. М. Грушевського. Київ, 1928. С. 431, 434.
9 Петрункевич І. На Чернігівщині… С. 87.
10 Там само. С. 88.
11 Світленко С. Постать Т. Шевченка в діяльності українських громад… С. 163.
Siverian chronicle. 2024. № 3
89
ся С. Ніс на допиті у Височайшій слідчій комісії в Петербурзі 16–17 вересня 1863 р., укра-
їномовні книжечки-«метелики», що містили, зокрема, твори Т. Шевченка, та друкувалися
невеликими брошурами, він отримував від таких діячів, як І. Дорошенко, Д. Каменецький,
О. Кониський, П. Лобко12.
Твори Т. Шевченка були предметом зацікавленості учасників Чернігівської україн-
ської громади, які протягом 1860–1862 рр. збиралися в помешканні С. Носа – «Чернігів-
ського курінного батька». Виїжджаючи за місто на природу, подалі від «недремного ока»
жандармів та поліції, українські народолюбці, вдягнені в народне вбрання, співали укра-
їнські пісні та декламували вірші Кобзаря. Вони ж опікувалися розповсюдженням творів
українською мовою13. У 1862–1863 рр. чернігівські громадівці організували аматорський
театральний колектив, який дістав назву «Товариство кохаючих рідну мову», або «шанов-
ців своєї народності». Вірші Т. Шевченка посіли помітне місце в репертуарі народного те-
атру й цікавили глядачів14.
Багато зробив для збереження пам’яті про Т. Шевченка український народолюбець,
байкар і видавець Л. Глібов, який із великим захопленням читав «Кобзар» ще в 1841 р. У
другій половині липня 1845 р. він бачив поета в рідному селі Веселий Поділ, у маєтку
Г. та А. Родзянків15. Перебуваючи в колі чернігівських громадівців на початку 1860-х рр.,
Л. Глібов зі своїми однодумцями С. Носом та О. Тищинським сподівався зустрітися з
Т. Шевченком, який нібито мав прямувати через Городню, і підготував вітальні вірші, але
поет через це місто не проїздив16. Як редактор і видавець «Черниговского листка» (1861–
1863), Л. Глібов неодноразово публікував на шпальтах газети відомості про події з життя
Т. Шевченка, зокрема про його дарунок «Букваря южнорусского» Чернігівській недільній
школі, про відзначення памʼяті Т. Шевченка в селах Чернігівщині тощо17.
Після припинення діяльності через переслідування Чернігівської української громади
в 1863 р. умови для популяризації творчої спадщини Т. Шевченка й збереження історич-
ної памʼяті про нього на Чернігівщині були несприятливими18. Через перерву в діяльності
Чернігівської української громади вшанування памʼяті Т. Шевченка у др. пол. 1860-х –
1870-х рр. не мало якихось помітних виявів у краї. Побічну згадку про те, що і в ті роки
спостерігалося ходіння серед читачів поезій Кобзаря, знаходимо в листі С. Левицької до
свого чоловіка, історика О. Левицького, датованого 5 січня 1875 р. В ньому йдеться про
те, що вдома в одного станового пристава в Чернігівській губернії, як вона дізналася, збе-
рігалися «цілих дві скрині битком набиті разними древніми збірками, записками і замітка-
ми об Україні»19. Там були й деякі твори Т. Шевченка, зокрема «Гайдамаки», «Думи»,
«Тарасова ніч», «Катерина», «Наймичка», «Іван Підкова». Уривки з «Кобзаря» були ре-
тельно переписані становим приставом. Ці факти вельми симптоматичні.
У 1870-х – 1880-х рр. Шевченкова спадщина викликала інтерес у тих діячів Чернігів-
ського земства, які мали проукраїнські симпатії. До них належали очільники ліберальної
опозиції, гласні Борзнянського повіту, зокрема учасник Київської Старої громади, співро-
бітник «Основи» В. Вовк-Карачевський, а також мировий суддя В. Савич20.
Не можна не згадати й провідників ліберально-конституційної земської «партії»
О. Ліндфорса та І. Петрункевича21. Так, уже в 1874 р. О. Ліндфорс потрапив під підозру в
«політичній неблагонадійності»22. У першій пол. 1880-х рр. він запропонував губернсько-
му земському зібранню виділити 100 рублів для друку й розповсюдження на Чернігівщині
брошури про Т. Шевченка23. Виходець із Борзнянського повіту І. Петрункевич зазначав,
що памʼять про Т. Шевченка до цієї місцевості «мала особливе відношення», бо було по-
вʼязане з родиною Білозерських та П. Кулішем24. Взяти хоча б В. Білозерського (1825–
1899), колишнього кирило-мефодіївця і видавця журналу «Основа». Діяч Київської Старої
12 Державний архів Російскої Федерації. Ф. 112. Оп. 1. Спр. 73. Арк. 5.
13 Центральний державний історичний архів України у Києві (далі – ЦДІАК). Ф. 442. Оп. 813. Спр. 676.
Арк. 676; Російський державний історичний архів. Ф. 1405. Оп. 61. Спр. 6401 б. Арк. 207 зв.–208.
14 Катренко А. Український національний рух ХІХ ст. … С. 57, 127, 148; Світленко С. Постать Т. Шевченка в ді-
яльності українських громад… С. 163.
15 Деркач Б. Глібов Леонід Іванович. ШЕ. С. 112.
16 Кононенко М. Спогади / Упоряд., передм., примітки та літер. редаг. П. Ротача. Полтава: Вид-во «Полтава»,
1998. С. 111–112.
17 Деркач Б. Глібов Леонід Іванович. С. 113.
18 Катренко А. Український національний рух ХІХ ст. … С. 59; Русанов Ю. Чернігівська Громада в громад-
ському русі XIX – поч. XX ст. в Україні. Сiверянський лiтопис. 1995. № 3. С. 61.
19 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів / Упорядк.: А. Адаменко, М. Візир (кер.), І. Лисоченко,
Й. Шубинський. Київ: Наукова думка, 1966. С. 55.
20 Русова С. Мемуари. Щоденник. Київ: Поліграфкнига, 2004. С. 65; Петрункевич І. На Чернігівщині… С. 168.
21 Русова С. Мемуари. Щоденник. С. 57.
22 ЦДІАК. Ф. 442. Оп. 824. Спр. 154. Арк. 1.
23 Рахно О. Чернігівське губернське земство… С. 192.
24 Петрункевич І. На Чернігівщині… С. 88.
Сіверянський літопис. 2024. № 3
90
громади О. Кістяківський записав такі враження від спілкування з ним 14 липня 1879 р.:
«Ніхто не в змозі так глибоко, так вірно, з таким почуттям передати сенс вірша Шевченка
або якої-небудь народної пісні, як він»25.
Становить інтерес «ліва» опозиція Чернігівського земства на чолі з повітовим лікарем
О. Карпинським. У лавах цієї частини земського табору перебували діячі, які належали до
свідомого українства або мали проукраїнські симпатії чи переконання. Це, зокрема, член
губернської управи М. Константинович, лікар земської лікарні І. Рашевський, земський
статистик О. Русов, кількарічний голова повітової земської управи О. Тищинський, адво-
кат І. Шраг26. До українського табору належав В. Тарновський (молодший) – губернатор-
ський урядовець, видатний маляр, артист, поціновувач музики, мистецтва, історії, поезії,
справжній аристократ і улюбленець місцевої аристократії, який допомагав українській
справі27. Виходячи із зазначеного, не є випадковим, що на поч. 1880-х рр. чернігівське гу-
бернське земство відправило в столицю імперії петицію, в якій просило скасувати заборо-
ну на українську народну мову в школах, що відповідало прагненням Кобзаря28. У першій
пол. 1880-х рр. чернігівські земці долучилися до впорядкування могили Т. Шевченка, по-
при спротив влади29.
Однак Б. Грінченко зауважував, що «за часів найгірших заборон» були періоди, коли,
наприклад, на початку 1880-х рр., у Чернігові, «не то національно-свідомих українців, а
просто людей, що цікавилися б українським словом, було так мало, що їх можна було по-
лічити на пальцях рук; про якусь свідомість по селах не могло тоді бути й мови»30.
Щоправда, у 1880-х рр. традиція вивчення Шевченкової спадщини, а відтак і збере-
ження національної памʼяті про українського поета-народолюбця, продовжилася в діяль-
ності українських молодіжних гуртків Чернігова. Так, у 1883–1884 рр. учасники гуртка
учнівської молоді в Чернігівській духовній семінарії читали рукописний збірник віршів
Т. Шевченка. Член цього ж гуртка В. Андрієвський організував читання творів україн-
ських літераторів, зокрема Т. Шевченка. Колишній учень Чернігівської духовної семінарії
О. Миронович занотував низку віршів поета в записнику31.
Із 1893 р. активну діяльність відновила Чернігівська українська громада. Ядро грома-
дівського осередку склали І. Шраг, В. Андрієвський, А. Верзилов, О. Тищинський, І.Ф. та
І.Г. Рашевські, В. Самійленко, М. Коцюбинський та В. Коцюбинська, Г. Коваленко-Коло-
мацький, О.О. та С.Ф. Русови, С. Василівський, Б.Д. та М.М. Грінченки, В. Хижняков та
ін.32 Громадівці повели боротьбу з царською цензурою щодо Шевченкових творів. Так, у
1894 р. очільник чернігівського осередку громадівців І. Шраг звернувся до Київського
окремого цензора з викладом юридично обґрунтованих підстав для скасування заборони
на видання двох збірок оповідань, віршів і казок українських авторів, серед яких згадува-
лися вірші Т. Шевченка з попередніх видань «Кобзаря»33.
Відновленню діяльності чернігівських громадівців сприяло те, що в той період, хоча й
нетривалий, чернігівським губерніальним маршалком став великий землевласник М. Дол-
горуков, який був діячем із ліберальними симпатіями. Прикметно, що «своєю людиною»
в родині Долгоруких став «органічний українець-демократ» О. Русов. Позитивний вплив
на створення певної національно-культурної атмосфери серед свідомих українців у місті
мали Б. Грінченко та М. Коцюбинський, які в 1890-х рр. оселилися в Чернігові34.
У 1894 р. Б. Грінченко заснував перше в Наддніпрянській Україні видавництво для
публікації популярних українських книжок для народу, насамперед селян. Первісний ка-
пітал склала сума розміром 1000 рублів, отримана в дарунок від І. Череватенка (1865–
1893), прихильника творчості Т. Шевченка. Для видання книжок Б. Грінченко витрачав
і власні кошти. За неповних вісім років, незважаючи на фінансові труднощі, брак часу,
повсякчасні цензурні заборони й постійні заходи перестороги, український видавець-
подвижник опублікував у Чернігові 50 окремих книжок загальним накладом 200 тис. при-
25 Кістяківський О. Щоденник (1874–1885): У 2 т. Київ: Наукова думка, 1994. Т. 1: 1874–1879. С. 465.
26 Русова С. Мемуари. Щоденник. С. 59–60, 62.
27 Там само. С. 61–62.
28 Кониський О. Двадцяті роковини Шевченка у Києві. Львівська національна наукова бібліотека України
ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. Барв. 4581. П. 298. Арк. 4 зв.
29 Рахно О. Чернігівське губернське земство… С. 191–192.
30 З українського життя. Грінченко Борис. Зібрання творів. Педагогічна спадщина / Упоряд.: О. Мислива,
А. Мовчун, В. Яременко. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2013. Кн. 2. С. 367.
31 Катренко А. Український національний рух ХІХ ст. … С. 148; Світленко С. Постать Т. Шевченка в діяльності
українських громад… С. 188.
32 Русанов Ю. Чернігівська Громада в громадському русі… С. 62; Катренко А. Український національний рух
ХІХ ст. … С. 124–125.
33 Русова С. Мемуари. Щоденник. С. 125; Українська ідентичність і мовне питання в Російській імперії: спроба
державного регулювання (1847–1914): Зб. докум. і матер. / Відп. ред. Г. Боряк. Київ: Ін-т історії України НАН
України, 2013. С. 264–265.
34 Русова С. Мемуари. Щоденник. С. 125.
Siverian chronicle. 2024. № 3
91
мірників. Серед цих видань своє важливе місце посіли твори Т. Шевченка, зокрема «Кате-
рина» (1895). Видання Шевченкової «Катерини» досить швидко розійшлося, тому в
1898 р. Б. Грінченко надрукував другий наклад. На жаль, попри відчайдушні зусилля
Б. Грінченка, імперська цензура впродовж 1894–1899 рр. заборонила до публікації 29 ру-
кописів, зокрема балади Т. Шевченка35.
У процесі збереження історичної пам’яті про Т. Шевченка свою роль відіграли й пуб-
лікації портретів українського поета. Б. Грінченко з однодумцями піклувався й про такі
видання. Управитель книгарні журналу «Киевская старина» В. Степаненко в листі до
Б. Грінченка від 31 березня 1896 р. писав про необхідність прискорити друкування порт-
ретів Т. Шевченка, яких у Києві з Чернігова очікували по сотні кожного виду36.
Чернігівські громадівці опікувалися популяризацією візуального образу Т. Шевченка у
своєму місті. Лист російського письменника й перекладача І. Бєлоусова до Б. Грінченка
від 9 червня 1898 р. засвідчує, що в той час у Чернігові в українського письменника Г. Ко-
валенка-Коломацького продавалися портрети Т. Шевченка37.
Чернігівська українська громада приділяла значну увагу формуванню національної па-
мʼяті про Кобзаря, влаштовуючи щорічні Шевченкові роковини. Такі заходи відбувалися
нелегально, по приватних оселях довірених людей, найчастіше у С. Василівського. У його
помешканні збиралося по кілька десятків осіб. Особливою прикметою чернігівських Шев-
ченкових роковин було читання рефератів про поета, а також із ширшої проблематики.
Так, І. Шраг переважно виступав із рефератами про український національний рух за ми-
нулий рік в Україні Наддніпрянській, Наддністрянській та в Америці38.
У 1895 або 1896 рр. Шевченкові роковини в Чернігові відбувалися в господі С. Васи-
лівського, де зібралися чотири десятки громадівців. На початку заходу І. Шраг згадав про
Шевченків день і прочитав реферат про український рух у минулому році на всій собор-
ній Україні. Провідника громади уважно слухала свідома українська молодь, якої в Черні-
гові було вже чимало. З другим рефератом виступив О. Русов, який розповів про тяжкі
утиски Т. Шевченка з боку царату, про вшанування памʼяті Кобзаря. Зокрема він запропо-
нував заснувати в Чернігові «Комитет грамотности имени Тараса Григорьевича Шевчен-
ка». Питання про характер діяльності такого комітету спричинило дискусію, зокрема за
участю громадівців І. Шрага та О. Русова.
Проте дискусійне обговорення на цьому не скінчилося й мало продовження згодом у
господі Іванова, де зібралося досить численне товариство. Б. Грінченко твердив, що укра-
їнському народові потрібна школа й книжка рідною мовою. Ліберали російської направ-
леності не сприймали прагнення українських народолюбців навчати народ рідною мовою
й опонували Б. Грінченку. Так, В. Хижняков розпочав свою відповідь трикратним промо-
вистим вигуком: «Мракобесие! Мракобесие! Мракобесие!» Але того вечора дискусія не
завершилася. Незабаром Борис Дмитрович підготував на нове зібрання реферат «Яка те-
пер народня школа на Україні». Проте його аргументи не вплинули на чернігівських лібе-
ралів, які зробили все можливе, щоб ідея із заснуванням «Комитета грамотности» в Черні-
гові не втілилася в життя39.
Шевченкові роковини відзначали не лише в Чернігові, а й у Ніжині. У цьому контекс-
ті має науковий інтерес лист ніжинського учителя Я. Гужовського до Б. Грінченка від
27 лютого 1896 р. Автор кореспонденції сповіщав, що при Ніжинському інституті є філо-
логічне товариство, члени якого нерідко читають публічні реферати з різних тем історії та
словесності. 26 лютого до Я. Гужовського прийшов його колишній учень із Фастовецько-
го земського училища Борзнянського повіту й повідомив про задум із товаришами підго-
тувати реферат про Т. Шевченка. Це потребувало найповнішого видання творів поета, яке
б містило й безцензурні вірші, зокрема повний текст «І мертвим, і живим…», «Кавказ» то-
що. Я. Гужовський просив Б. Грінченка надати допомогу й надіслати такі видання40.
Імперська влада тримала в полі зору розповсюдження Шевченкових видань. 21 верес-
ня 1897 р. прокурор Стародубського окружного суду надав пропозицію прокуророві Київ-
35 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. С. 140, 169, 188, 408; Животенко-Піанків А. Педагогічно-
просвітницька праця Б. Грінченка. Київ: Вид. центр «Просвіта», 1999. С. 32, 66, 67; Катренко А. Український на-
ціональний рух ХІХ ст. … С. 126; Кобижча Н. Культурницька діяльність Б. Грінченка: світоглядний аспект. Ки-
їв: Вид-во Ліра-К, 2020. С. 91–92.
36 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. С. 173, 465.
37 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. С. 194, 456; Грінченко Б. Епістолярна спадщина / Упоряд.:
В. Яременко, О. Мислива, Т. Олещенко. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2020. Кн. 1. С. 203.
38 Грінченкова М., Верзилов А. Чернигівська українська громада. Спогади. Чернигів і північне Лівобережжя.
Огляди, розвідки, матеріяли. Київ, 1928. С. 485.
39 Там само. С. 485–487.
40 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. С. 171–172, 452.
Сіверянський літопис. 2024. № 3
92
ської судової палати розпочати слідство у звʼязку з розповсюдженням женевського видан-
ня «Кобзаря» серед мешканців міста Новозибкова Чернігівської губернії41.
Колоритною постаттю серед українських народолюбців Чернігівщини був В. Тарнов-
ський (молодший), великий землевласник, який свого часу листувався з Т. Шевченком.
Збереження національної памʼяті про титана українського духу стало життєвою місією
Василя Васильовича. За «Щоденником» О. Кістяківського від 19 лютого 1883 р., В. Тар-
новський в той час брав участь у зібранні київських громадівців, де йшлося про облашту-
вання могили «батька Тараса». Він оголосив через газети, що бере на себе витрати з при-
ведення могили Т. Шевченка до належного стану. Діяльність В. Тарновського з облашту-
вання місця спочинку Кобзаря стала прикметним проявом участі в українській справі ве-
ликого землевласника42.
В. Тарновський належав до непересічних інтелектуалів, меценатів і впродовж багатьох
років збирав колекцію памʼяток історії та культури, частиною якої були Шевченківські
матеріали. Це, зокрема, живописне й гравірувальне приладдя, сорочка, посмертна маска,
автограф «Щоденника», рукописи творів, зокрема й заборонені цензурою, світлини, при-
життєві видання творів з автографами поета, майже 400 гравюр, акварелей, рисунків, жи-
вописних картин43. Ці скарби мали величезне значення для матеріального забезпечення
збереження історичної памʼяті про Т. Шевченка.
На пошану памʼяті Т. Шевченка В. Тарновський проводив вечори. Щороку україн-
ський меценат наймав пароплав до Канева, щоб охочі могли вклонитися могилі Кобзаря.
Задля популяризації Шевченкової мистецької спадщини В. Тарновський видав альбом із
його офортами накладом 100 примірників, каталог власної колекції, сприяв публікації ма-
теріалів зі своєї шевченкіани в журналі «Киевская старина», передав до Музею НТШ три
памʼятки з колекції – портрет, перо та гіпсову посмертну маску. Він написав спогади про
Т. Шевченка, мріяв встановити памʼятник Кобзарю в Києві та назвати на його честь буль-
вар44.
Неабияке значення для вивчення Шевченкових матеріалів мала каталогізація їх колек-
ції, чим опікувався В. Тарновський. У 1893 р. він опублікував «Каталог предметов мало-
русской старины и редкостей коллекции В. Тарновского. Вып. 1. Шевченко» (К., 1893), а
згодом – «Каталог украинских древностей коллекции В. Тарновского» (К., 1898). У друго-
му виданні містився 3021 бібліографічний опис складових колекції. Всього ж у Музеї на-
лічувалося 8000 номерів експонатів45. Загалом Шевченків відділ музейної колекції В. Тар-
новського вирізнявся системністю й різноманітністю, налічував 18 розділів46.
У 1896 р. В. Тарновський написав лист до голови Чернігівської губернської управи з
пропозицією віддати у власність і під завідування чернігівського земства зібрані ним
українські культурні цінності. 24 лютого 1897 р. ХХХІІ сесія губернського земського зі-
брання уповноважила управу прийняти музей у своє завідування й у власність губерн-
ського земства. Водночас земці ухвалили рішення назвати музей іменем Василя Тарнов-
ського й надали 2000 рублів для перевезення й упорядкування колекції в Чернігові47.
Очевидно, щоб юридично підкріпити свої попередні дії, 25 жовтня 1897 р. В. Тарнов-
ський, як ішлося в листі Ф. Уманця до Б. Грінченка від 7 травня 1900 р., заповів Чернігів-
ському губернському земству свою «колекцію малоросійських древностей», яка, зокрема,
складалася із зібрання речей, паперів, книжок і всього, що стосувалося памʼяті Т. Шевчен-
ка48.
Однак у 1896 р. земці не вирішили питання про приміщення майбутнього музею. Це
спричинило бюрократичну тяганину, яка тривала не один рік. Нарешті управа надала про-
позиції, що стали підставою для розгляду питання про музей на ХХХІV земських зборах
на поч. 1899 р. Під час обговорення з’ясувалося, що в земському середовищі є консерва-
тивні сили, які проти облаштування музею. Адже така установа мала великий потенціал
для збереження скарбів української культури, зокрема творчої спадщини національно-
го велета Т. Шевченка. Відстоювали справу музею І. Шраг, А. Гамалія, П. Солонина,
Ф. Уманець та ін. І. Шраг виголосив дві гарні й палкі промови на оборону музею, що
41 Тарас Шевченко: документи і матеріали, 1814–1963 / Упоряд.: І. Бутич, Я. Дашкевич, Ф. Сарана. Київ: Держ.
вид-во політ. літ-ри УРСР, 1963. С. 138–139.
42 Кістяківський О. Щоденник (1874–1885): У 2 т. Київ: Наукова думка, 1995. Т. 2. 1880–1885. С. 390, 564.
43 Линюк Л. Тарновський Василь Васильович (молодший). С. 498.
44 Линюк Л. Тарновський Василь Васильович (молодший). С. 499.
45 Немирич. Музей Василя Тарновского. Літературно-Науковий Вістник. 1900. Т. 10. Кн. 5. С. 108, 117 / Чтиво.
URL: https://shron2.chtyvo.org.ua/Literaturno-naukovyi_vistnyk/1900_Tom_10_Knyha_05.pdf.
46 Там само. С. 115.
47 Отчет Черниговской губернской земской управы за 1897 г. Грінченко Б. Зібрання творів. Педагогічна спадщи-
на. С. 355; Немирич. Музей Василя Тарновского. С. 118.
48 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. С. 209.
Siverian chronicle. 2024. № 3
93
справили велике враження на присутніх. Земські збори більшістю голосів прийняли му-
зей, надали 20000 рублів на новий будинок і 300 – на щорічне утримання закладу49.
Водночас вороги музею прискіпливо шукали різні підстави, щоб не облаштовувати
музей. 26 земських гласних підписали ганебне «особое мнение», в якому висловилися
проти заснування музею. За цих обставин губернатор опротестував постанову земських
зборів. Натомість «Губернское по городским и земским делам присутствие» не погодило-
ся з губернатором. Тоді він подав справу міністрові. Майже через рік, під час ХХХV гу-
бернських земських зборів, прийшла офіційна звістка, що міністр лишив постанову зем-
ських зборів про музей без змін і її можна виконувати50.
13 (25) червня 1899 р. В. Тарновський помер. Колекцію він заповів у власність Черні-
гівського губернського земства без права відчуження й переміщення з Чернігова. Викона-
ти заповіт В. Тарновського мали кн. М. Долгоруков, гр. Г. Милорадович та голова Черні-
гівської губернської управи Ф. Уманець, але перший із них помер. Музей прийняли від
сина й дочки В. Тарновського на схов «Киевскому обществу древностей и искусств» до
1 січня 1901 р.51 Однак у Київському музеї належних умов для зберігання Шевченкового
відділу колекції В. Тарновського не було. Так, Б. Грінченко писав своїй дружині М. Грін-
ченко в листі від 14 вересня 1899 р.: «У музеї вогко, все цвіте». Тому він розмірковував
перевезти весь Шевченків відділ до Чернігова52. А вже 18 вересня 1899 р. виконавець за-
повіту В. Тарновського Ф. Уманець із дозволу Чернігівської губернської управи дав дору-
чення Б. Грінченку скласти її опис і перевезти «відділ Шевченка» до Чернігова, поперед-
ньо перевірити, впорядкувати всі матеріали по каталогу й доповнити його в разі необхід-
ності53.
Окрилений Борис Дмитрович писав своїй дружині Марії Миколаївні вже 20 вересня
1899 р. з Києва, що привезе до Чернігова увесь Шевченків відділ, чимало рукописів, «та
будемо дбати, щоб таки заложити сю інстанцію великої культурної ваги і тим “наш рід-
ний дух з занепаду підняти!”»54. 25 жовтня 1899 р. Б. Грінченко повідомляв М. Грінченко,
що «впорядкував Шевченків одділ (тобто: склав офіціальний скорочений список, а не ка-
талог – той ще доведеться складати)»55. 22 грудня 1899 р. у листі до Ф. Уманця Б. Грін-
ченко погоджувався цю роботу виконувати «абсолютно безкоштовно»56. 10 січня 1900 р.
частина музею В. Тарновського, зокрема Шевченківський відділ, уже перебувала в Черні-
гові57.
25 лютого 1900 р. Б. Грінченко отримав доручення від Чернігівської губернської зем-
ської управи скласти Каталог музею В. Тарновського58. У листі до А. Кримського від
22 березня 1900 р. він писав із Чернігова: «Складаю каталог Музею В. Тарновського (гра-
вюри та інші малюнки Шевченка, рукописи)»59. Допомагала виконувати цю копітку робо-
ту М. Грінченко, яка 22 серпня 1900 р. була призначена управою доглядачкою музею.
Станом на 1 жовтня 1900 р. вона занумерувала відділ Шевченка, який налічував 2314
предметів і рукописів, але залишила посаду, бо не була затверджена губернатором60. Вод-
ночас того ж таки 1900 р. побачив світ другий том Каталогу музею (перший виданий
В. Тарновським), укладений Грінченками безкоштовно61.
Загалом рукописи, малюнки, книги Шевченкового відділу доглядав Б. Грінченко62. Він
ставився надзвичайно уважно, навіть побожно до Шевченкових реліквій із колекції
В. Тарновського, які спочатку тимчасово зберігалися в приміщенні Чернігівської губерн-
ської земської управи. М. Чернявський залишив гарні згадки, як на початку 1901 р.
Б. Грінченко з глибоким пієтетом, знанням справи надавав йому пояснення стосовно скар-
бів колекції Шевченкових матеріалів63.
49 Отчет Черниговской губернской земской управы за 1897 г. С. 118.
50 Немирич. Музей Василя Тарновского. С. 120–122.
51 Там само. С. 122.
52 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. С. 200.
53 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. С. 201; Немирич. Музей Василя Тарновского. С. 123.
54 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. С. 201.
55 Там само. С. 203.
56 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. 140. Оп. 1. Спр. 44. Арк. 106.
57 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. С. 204.
58 ДАЧО. Ф. 140. Оп. 1. Спр. 44. Арк. 127.
59 Епістолярна спадщина Агатангела Кримського (1890–1941 рр.): У 2 т. / Відп. ред. О. Василюк. Київ, 2005. Т. 1:
1890–1917. С. 114, 290, 295.
60 ДАЧО. Ф. 140. Оп. 1. Спр. 44. Арк. 355 зв.; Земский сборник Черниговской губернии. 1903. Февраль. Чернігів:
Изд. Черниг. Губ. Земс. Упр., 1903. С. 57 / ДАЧО. 6553/10.
61 Там само. С. 57; Грінченко Б. [Автобіографія]. Твори: У 2 т. Київ: Вид-во АН УРСР, 1963. Т. 1. С. 569.
62 Грінченко Б. Епістолярна спадщина. С. 165.
63 Чернявський М. Кедр Лівану. Українські письменники у спогадах сучасників. Київ: Видав. дім «Компʼютер-
прес», 2012. С. 174–176.
Сіверянський літопис. 2024. № 3
94
У впорядкуванні музею важливу роль відігравала М. Грінченко – вірна соратниця
Б. Грінченка, яка, опрацьовуючи Шевченківські матеріали, зрозуміла «дух великий» мит-
ця, поставивши його в один ряд із генієм В. Шекспіра. Станом на 5 листопада 1901 р. ро-
бота з опорядження предметів музею, повʼязаних із Т. Шевченком, ще не була завершена,
хоча залишалося вже небагато64. М. Грінченко уклала третій том Каталогу бібліотеки дру-
кованих книг. Але губернатор дізнався, що Грінченки працюють приватно, і висунув ви-
могу негайно залишити музей, погрожуючи висилкою з губернії. Улітку 1902 р. Грінчен-
ки переїхали до Києва65.
Утім ідеї свідомого українства щодо вшанування памʼяті Кобзаря поступово впливали
й на органи місцевого самоврядування Чернігова. Так, у 1899 р. Чернігівська міська дума
порушила клопотання перед царським урядом, щоб вул. Шосейну перейменувати на
вул. Шевченка. Але, звісно, таке вільнолюбне клопотання російський імперський режим
не задовольнив66.
У 1899–1900 рр. Шевченкові роковини стали проводитися не в приватних будинках, а
прилюдно. Свідоме українство насмілилося виходити на ширшу публічну арену. У зазна-
чені роки памʼять Кобзаря упорядковував І. Лагода, який репрезентував місцевій публіці
виставу «Назар Стодоля», створену аматорськими силами. Окрім того, до уваги глядачів
були представлені пісні на слова Т. Шевченка, зокрема «Реве та стогне…»67.
У 1901 р. в роковини смерті Т. Шевченка в Чернігові свідома громадськість відслужи-
ла панахиду за поетом. На цьому заході побував відомий український письменник і гро-
мадський діяч М. Коцюбинський68. У 1902 р. Шевченкова панахида відбулася у Воздви-
женській церкві Чернігова, куди зібралося чимало людей. Присутні стояли зі свічками в
руках. У наступні три–чотири роки панахиди за Кобзарем ставали все масовішими. Відбу-
валися ці заходи в Миколаївській церкві Чернігова69.
На початку ХХ ст. українська свідома молодь Чернігова влаштовувала гурткові вечір-
ки, на яких читали прозу, декламували, зокрема й поетичну творчость Т. Шевченка. На
одну з таких вечірок запросили М. Коцюбинського70.
Чернігівські громадівці надавали великого значення розвиткові української науки. У
цій справі важливу роль відігравало Наукове товариство ім. Шевченка. Членами НТШ бу-
ли Б. Грінченко та І. Шраг, які підтримували з цією науковою та культурною інституцією
контакти, про що свідчать два їхні листи до Товариства від 24 жовтня 1901 р. з Черніго-
ва71.
У березні 1906 р. відомий чернігівський громадський діяч і юрист І. Шраг переміг на
виборах до І Державної Думи за списком партії кадетів. На товариському обіді з цього
приводу він виголосив промову українською мовою і згадав про «борця за народну волю
українського поета Тараса Шевченка». Прикметно, що виступ І. Шрага зустріли жвавими
оплесками72. І. Шраг мав великий пієтет до Т. Шевченка, в його кабінеті височив великий
портрет Кобзаря роботи І. Крамського73. Навіть потрапивши до вʼязниці після розпуску
І Державної Думи, він читав твори улюбленого українського поета74.
Про тодішню суспільно-політичну атмосферу в Чернігові свідчить ухвала Чернігів-
ського губернського земського зібрання (не раніше 22 березня 1906 р.) про створення
фонду для встановлення памʼятника Т. Шевченкові в Києві. На зібранні земці розглянули
пропозиції губернської управи, яка пропонувала асигнувати на утворення згаданого фон-
ду 1000 крб, вносячи в кошторис протягом пʼяти років по 200 крб; надати дозвіл на від-
криття в межах Чернігівської губернії передплати на збір пожертв; просити повітові зем-
ства Чернігівської губернії визнати можливим асигнувати певні суми на утворення цього
фонду й прийняти на себе збір приватних пожертвувань у повітах; зібрані в Чернігівській
губернії кошти зосередити в розпорядженні губернської управи. Губернська управа вва-
64 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. С. 196, 217.
65 Грінченко Б. [Автобіографія]. С. 569.
66 Шевелів Б. Увічнення памʼяті Т. Шевченка та Л. Глібова в Чернігові. Хроніка, 1930. Інститут рукопису На-
ціональної бібліотеки України ім. В. Вернадського. Відділ рукописів (далі – ІР НБУВ). Ф. Х. Cпр. 18450. Арк. 2.
67 Грінченко Б. Шевченкові роковини в Чернігові. Літературно-Науковий Вістник. 1900. Май. Кн. 5. С. 138–-
139 / Чтиво. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Literaturno-naukovyi_vistnyk/1900_Tom_10_Knyha_05/.
68 Чернявський М. Червона лілея. Спогади про Михайла Коцюбинського. Вид. 2-ге, доп. Київ: Дніпро, 1989. С. 55.
69 Березняк П. Вихователь молоді. Київ: Дніпро, 1989. С. 100.
70 Там само. С. 102.
71 Грінченко Б. Епістолярна спадщина. С. 572.
72 Аплаксіна О. Сторінки спогадів. Спогади про Михайла Коцюбинського. С. 108; Демченко Т. Батько Шраг.
С. 100–101.
73 Лазаревський Г. Чернігів за часів Михайла Коцюбинського. Спогади про Михайла Коцюбинського. С. 138.
74 Демченко Т. Батько Шраг. С. 128–130.
Siverian chronicle. 2024. № 3
95
жала, що памʼятник Т. Шевченку бажано відкрити до 100-ліття від дня народження пое-
та75.
Помітна роль у справі увічнення памʼяті Т. Шевченка належала українському това-
риству Чернігівська «Просвіта», статут якого, підписаний 7 членами-засновниками і пода-
ний на затвердження ще на початку липня 1906 р., був зареєстрований у листопаді того ж
року. 27 грудня 1906 р. в залі міської думи під головуванням І. Шрага відбулися перші
установчі збори «Просвіти» у складі 47 осіб. Головою Чернігівської «Просвіти» обрали
письменника М. Коцюбинського, який брав у її організації найактивнішу участь. Членами
правління стали, крім голови, І. Шраг, В. Андрієвський, М. Жук, В. Коцюбинська, Ф. Ле-
вицька. Незабаром у лавах просвітян налічувалося вже 323 члени. Із перших кроків діяль-
ності організації імперська влада вдавалася до численних заборон і перешкод76.
Попри утиски, у 1907 р. просвітяни розгорнули активну діяльність, стали проводити
вечори з рефератами, зокрема «Шевченко і його Марія», що складався з двох частин. Про-
світяни не одразу отримали дозвіл на проведення вечора, присвяченого памʼяті Т. Шев-
ченка, який відбувся 26 квітня 1907 р. Участь у ньому брали й запрошені з Києва артисти.
Спочатку поліцмейстер відмовився підписувати афішу та вимагав дозволу попечителя
навчального округу на реферат, включений до програми вечора. Лише після того, як один
із членів ради Чернігівської «Просвіти» привіз від попечителя з Києва пояснення, що такі
заходи відбуваються «явочним порядком», поліцмейстер підписав афішу. Губернатор за-
бороняв продаж книжок «Просвіти» в кіоску-книгарні й навіть у просвітянському примі-
щенні. Відмовлено було у відкритті складу видань при «Просвіті» та в заснуванні бібліо-
тек-читалень по селах77.
Незважаючи на заборони й обмеження, 26 квітня 1907 р. чернігівські просвітяни про-
вели свій перший вечір памʼяті Т. Шевченка, який співпав із Великодніми святами. На по-
чатку Шевченкового свята І. Руденко прочитав лекцію про життя та діяльність україн-
ського поета. У літературно-музичній частині виступали як місцеві артисти, так і запро-
шені з Києва78. Шевченкова поезія зазвучала й на просвітянському літературно-музично-
му вечорі, який відбувся 20 листопада 1907 р. Присутні прослухали декламації низки вір-
шів Т. Шевченка: «Якби ви знали паничі», «Мені однаково», «Доля»79.
14 березня 1908 р. в Чернігівській «Просвіті» організували вечір, присвячений памʼяті
Т. Шевченка. Приміщення і портрет Кобзаря були прикрашені живими квітками та стріч-
ками. Народу прийшло так багато, що не всі змогли розміститися в чималій залі та в трьох
інших кімнатах. Член Ради «Просвіти» І. Шраг прочитав коротку біографію українського
історика В. Антоновича, а потім – реферат про життя та громадську діяльність Т. Шевчен-
ка як письменника, маляра й послідовного борця за свободу та відродження України. Піс-
ля реферату М. Вороний прочитав свій твір «Сон», О. Андрієвська – «Утоплену», а
М. Жук – «Посланіє до земляків…». На вечорі гарно звучали пісенні композиції на слова
Т. Шевченка, із якими виступив Ф. Смиринський та ін. Наприкінці заходу хор аматорів
виконав «Заповіт». Шевченків вечір справив на учасників «дуже гарне вражіння»80. Зага-
лом у 1908 р. на вечірках Чернігівської «Просвіти» було прочитано два реферати про
Т. Шевченка81.
Свідомі українці були й у місті Глухові. На початку 1907 р. вихованці Глухівського
учительського інституту утворили український гурток, який задекларував прагнення до
самоосвіти в національному дусі та поширення ідеї національної школи. Незабаром у міс-
ті почав функціонувати Український клуб, заснували українську бібліотеку гуртка. У се-
редині грудня 1907 р. один із членів гуртка прочитав у місцевому педагогічному інституті
75 Тарас Шевченко: документи і матеріали, 1814–1963. С. 148–149.
76 Черніговець [Шраг І.]. Перший рік життя чернігівської «Просвіти». Рада. 1908. 22 марта (4 квітня). № 69.
С. 2 / Цифрова бібліотека історико-культурної спадщини (далі – ЦБІКС). URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/
item/0001113; Черніговець [Шраг І.]. Доля Чернігівської «Просвіти». Рада. 1912. 28 февраля (12 березня). № 48.
С. 3 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001117; Фомська С. Становлення та діяльність Чернігівської
«Просвіти» (1906–1908 рр.). С. 186.
77 Черніговець [Шраг І.]. Перший рік життя чернігівської «Просвіти». С. 2; Черніговець [Шраг І.]. Доля Чернігів-
ської «Просвіти». С. 2.
78 Чернігівська «Просвіта». Рада. 1907. 11 квітня (апріля). № 85. С. 4 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/
item/0001110; Фомська С. Театральна діяльність товариства «Просвіта» Чернігівської губернії 1906–1918 рр.
Сумський історико-архівний журнал. 2013. № ХХІ. С. 15. URL: https://shaj.sumdu.edu.ua/data/21_2013/
Fomska_15-23_2013.PDF.
79 Фомська С. Театральна діяльність товариства «Просвіта» Чернігівської губернії 1906–1918 рр. С. 16.
80 Шевченкове свято у Чернігові. Рада. 1908. 18 марта (31 березня). № 65. С. 4 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.
gov.ua/dlib/item/0001113.
81 Черніговець [Шраг І.]. Доля Чернігівської «Просвіти». С. 2.
Сіверянський літопис. 2024. № 3
96
доповідь про справу зі встановленням памʼятника Т. Шевченку. Після цього гуртківці роз-
почали збір коштів на монумент Кобзарю82.
Ідею збору коштів на пам’ятник Т. Шевченку підтримали селяни, які були гласними
Глухівського повітового земства. 11 (24) жовтня 1908 р. газета «Рада» писала, що ця зем-
ська інституція за ініціативою гласних-селян ухвалила виділити на памʼятник Кобзареві
100 рублів83.
За умов політичної реакції, що постала після революції 1905–1907 рр., від серередини
1907 р. – впродовж 1908 р. Чернігівська «Просвіта» опинилася під пильним наглядом
жандармерії. У 1908 р. членами правління товариства були обрані М. Вороний, М. Жук,
М. Коцюбинський, Ф. Левицька, Д. Лебідь, В. Базилевич. У цей період просвітяни залуча-
ли до проведення своїх вечорів дітей, які грали, співали, читали й декламували, знайомля-
чи присутніх зокрема й із віршами Т. Шевченка84.
У серпні 1908 р. жандарми отримали дані, що в приміщенні «Чернігівського Україн-
ського Товариства “Просвіта”» на вулиці Миколаївській під виглядом читань, рефератів,
публічних лекцій, бесід, вечорів, співок, театральних репетицій часто збираються семіна-
ристи, гімназисти, реалісти, фельдшерські учні й навіть учні церковно-парафіяльної шко-
ли. Найбільш впливовими діячами «Просвіти» називали І. Гладкого, М. Вороного, О. Ма-
сютіну та ін.
Імперська влада репресувала низку активних діячів Чернігівської «Просвіти». 13 ве-
ресня 1908 р. начальник Чернігівського ГЖУ повідомляв начальнику Київського охорон-
ного відділення про притягнення до формального дізнання І. Гладкого та «політично не-
благонадійних»: М.М. та В.У. Коцюбинських, Ф. Шкуркіну-Левицьку, Л. Шрамченко,
І. Шрага, О. Андрієвську, О. Калинську85.
У 1909 р. утиски стосовно українського національно-культурного життя в Чернігові
посилилися. Царська влада заборонила літературні бесіди, читання для народу. Директор
народних шкіл не дозволив влаштовувати вечори памʼяті Т. Шевченка в будь-якій шко-
лі86. За вказаних обставин 27 лютого 1909 р. вечір, присвячений памʼяті Т. Шевченка, від-
бувся в Чернігівській «Просвіті». Окрасою приміщення став портрет Т. Шевченка, оздоб-
лений живими квітами. Спершу М. Вороний прочитав чудовий реферат-промову, в якій
розкрив значення поезії Т. Шевченка для українців та інших словʼян. Далі в програмі були
декламації та співи. Вечір справив таке гарне враження, що близько сотні просвітян не хо-
тіли розходитися й після 1-ї години ночі87.
12 (25) березня 1909 р. газета «Рада» поінформувала читачів, що днями в залі ремісни-
чої школи Чернігова «Літературно-артистичне товариство» влаштувало Шевченків вечір.
Більшість глядачів належали до учнівської молоді. На початку вечора до уваги присутніх
було запропоновано реферат, присвячений Т. Шевченку, читання якого привітали бурхли-
вими оплесками. Затим М. Вороний продекламував свій вірш «Сон» (памʼяті Т. Шевчен-
ка) і під час читання весь час звертався до портрета Великого Поета, облямованого руш-
никами й живими квітами. Далі виконувалися декламації та співи, які розкривали твор-
чість Кобзаря. Другий відділ вечора вирізнявся співами, грою на роялі, декламаціями з
Шевченкових творів, що мало значний успіх у глядачів. Половина прибутку від вечора пі-
шла на памʼятник Т. Шевченку88.
У 1910 р. чернігівські просвітяни робили спроби організувати вечір памʼяті Т. Шев-
ченка. 10 січня І. Шраг листовно прохав українського діяча І. Стешенка з Києва надати
допомогу в організації такого вечора, запланованого на березень 1910 р., взяти в ньому
особисту участь, бо «власних сил у Чернігові бракує». Також чернігівський просвітянин
звертався за допомогою і до актриси М. Старицької89.
Між тим імперські утиски посилювалися. У 1910 р. Чернігів залишився без Шевченко-
вого вечора, який заборонили. Місцева «Просвіта» двічі просила дозволу, подавала про-
граму, але марно. Карально-охоронні органи кожного разу вишукували для заборони нові
82 Малей Є. Лист з Глухова (З життя місцевих українців). Рада. 1908. 9 февраля (22 лютого). № 33. С. 2–3 /
ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001113.
83 З Чернігівщини. На памʼятник Шевченкові. Рада. 1908. 11 октября (24 жовтня). № 232 / ЦБІКС. URL: http://
irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001113.
84 ЦДІАК. Ф. 276. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 205–206; Фомська С. Становлення та діяльність Чернігівської «Просвіти»
(1906–1908 рр.). С. 190.
85 ЦДІАК. Ф. 276. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 205–206.
86 Черніговець [Шраг І.]. Доля Чернігівської «Просвіти». С. 3.
87 Театр і музика. Шевченкові роковини в Чернігові. Рада. 1909. 3 марта (16 березіля). № 50. С. 4 / ЦБІКС. URL:
http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001114.
88 Шевченкові роковини в Чернігові. Рада. 1909. 12 марта (25 березіля). № 58. С. 3 / ЦБІКС. URL: http://irbis-
nbuv.gov.ua/dlib/item/0001114 http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001114.
89 Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів… C. 293, 465; Демченко Т. Батько Шраг. С. 139.
Siverian chronicle. 2024. № 3
97
приводи. Наприклад, поліцмейстер вимагав від організаторів, щоб йому надали «цензуро-
вані» примірники декламацій90.
У 1911 р. чернігівські просвітяни готувалися вшанувати 50-ліття від дня смерті
Т. Шевченка. У лютому М. Коцюбинський їздив до Києва в справах конкурсу на кращий
проєкт памʼятника українському поету91. Того року до Шевченкових роковин передбача-
лося провести в Чернігові вечір памʼяті, але захід було знову заборонено імперською вла-
дою92.
Газета «Рада» сповістила, що 27 лютого 1911 р. в Чернігові має пройти панахида за
Т. Шевченком. Зусиллями Чернігівської «Просвіти» такий захід відбувся. Церква була
повна народу. Просвітяни готували наступні заходи: на 8 березня упорядковувався вечір,
присвячений памʼяті Кобзаря; того ж місяця мала відбутися постановка «Назара Стодо-
лі»93.
У 1911 р. відзначення Шевченківських роковин у Чернігові набуло музеологічного
змісту. Газета «Рада» повідомила, що від 26 лютого впродовж двох тижнів у Музеї укра-
їнських древностей В. Тарновського будуть виставлятися для огляду рукописи, малюнки,
офорти Т. Шевченка та його портрети94.
Діяльність чернігівських просвітян піддавалася всіляким переслідуванням імперської
влади, зокрема обшукам, у ході яких вилучалися твори Кобзаря. Так, у донесенні Черні-
гівського поліцмейстера від 23 червня 1911 р. йшлося про те, що під час трусу в члена
Чернігівського українського товариства «Просвіта» дворянина Ф. Калаша знайдено «Коб-
зар» Т. Шевченка та іншу літературу95. Результати цього обшуку, який призвів до вилу-
чення низки українських видань, у тому числі Шевченкового «Кобзаря», стали приводом
до закриття Чернігівської «Просвіти» 25 липня 1911 р.96
Популяризація особистості й творчості Кобзаря відбувалася й у селах Чернігівщини.
Так, улітку 1911 р. в с. Кладьківка Борзнянського повіту поставили «Назара Стодолю»97.
26 лютого 1912 р. в Михайлівській церкві Чернігова відслужили панахиду за україн-
ським поетом98. 3 березня 1913 р. в цьому храмі знову відслужили панахиду за Т. Шев-
ченком. У церкві зібралося багато народу, переважно молоді. Чудово співав хор семіна-
ристів99.
Заходи на пошану Т. Шевченка давали той інтелектуальний кисень, якого так не виста-
чало українству Чернігівщини через дискримінаційну політику російського царату. Так,
24 березня (6 квітня) 1913 р. газета «Рада» опублікувала замітки з Борзни та Ніжина, які
засвідчували, що в бібліотеках-читальнях і книгарнях цих міст бракувало українських
книжок, зокрема «Кобзаря» Т. Шевченка. Відтак у національно-культурному житті зали-
шалися лише українські пісні, звичаї та одяг. Тож не дивно, що свідомих українців було
мало100.
Важливою подією, яка засвідчила початок підготовки чернігівської громадськості до
100-літнього ювілею Т. Шевченка, стало засідання комісії Музею українських старожит-
ностей ім. В. Тарновського (нині – Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тар-
новського) 20 січня 1914 р. Музейна комісія запропонувала проведення низки ювілейних
заходів: відслужити панахиду за поетом; влаштувати урочисте засідання вченої архівної
комісії; видати альбом, присвячений памʼяті Т. Шевченка101.
Чернігівська міська дума й губернське земство виступили всупереч забороні царської
адміністрації й уряду в справі святкування 100-літніх роковин від дня народження україн-
ського національного поета й мислителя Т. Шевченка102. 21 січня 1914 р. Чернігівські
90 Г. Чернігів. Без Шевченкового вечора. Рада. 1910. 11 апріля (24 квітня). № 83. С. 4 / ЦБІКС. URL: http://irbis-
nbuv.gov.ua/dlib/item/0001115; Черніговець [Шраг І.]. Доля Чернігівської «Просвіти». С. 3.
91 Аплаксіна О. Сторінки спогадів. С. 115.
92 Черніговець [Шраг І.]. Доля Чернігівської «Просвіти». С. 3.
93 У Чернігові. Рада. 1911. 27 февраля (12 березіля). № 47. С. 3 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/
dlib/item/0001116 http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001116; Чернігів. Рада. 1911. 28 февраля (14 березня). № 48.
С. 3 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001116; Черніговець [Шраг І.]. Доля Чернігівської «Просві-
ти». С. 3.
94 Чернігів. Рада. 1911. 2 марта (15 березіля). № 49. С. 2 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001116.
95 ЦДІАК. Ф. 1439. Оп. 1. Спр. 1316. Арк. 152.
96 Черніговець [Шраг І.]. Доля Чернігівської «Просвіти». С. 3.
97 C[ело] Кладьківка, борзенського повіту (на Чернігівщині). Українські спектаклі. Рада. 1911. 22 февраля (7 бе-
резіля). № 42. С. 4 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001116.
98 Панахида по Т. Шевченку. Чернігів. Рада. 1912. 24 февраля (9 березня). № 45. С. 4 / ЦБІКС. URL: http://irbis-
nbuv.gov.ua/dlib/item/0001117.
99 Шевченкові роковини. Рада. 1913. 7 марта (20 березня). № 55. С. 2 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/
item/0001118.
100 М. Борзна; м. Ніжин. Рада. 1913. № 70. 24 марта (6 квітня). С. 5 / ЦБІКС. URL: http://irbis-
nbuv.gov.ua/dlib/item/0001118.
101 Т. Шевченко: документи і матеріали, 1814–1963. С. 222.
102 Верзилов А. Чернігів за старого режиму (1905–1917 рр.). ІР НБУВ. Ф. Х. Cпр. 11580. Aрк. 107.
Сіверянський літопис. 2024. № 3
98
губернські земські збори обговорили заяву музейної комісії про святкування 100-річного
ювілею Т. Шевченка. Приставши на пропозицію комісії, збори ухвалили доручити гу-
бернській управі видати альбом, присвячений памʼяті Кобзаря. В ньому були представле-
ні репродукції речей, які є в Музеї українських старожитностей ім. В. Тарновського, а та-
кож найбільш цікаві речі з того ж музейного скарбу. На видання альбому призначено
2500 крб. Окрім того, було ухвалено відслужити в музеї панахиду за Т. Шевченком і про-
вести урочисте засідання музейної комісії.
До Чернігівської міської думи було подано заяву, в якій йшлося про те, що Київська
міська дума з приводу Шевченківського ювілею взяла на себе організацію вшанування па-
мʼяті великого поета, і містилось прохання до Думи взяти на себе ініціативу в Чернігові.
У заяві висловлювалася думка провести цілу низку ювілейних заходів, зокрема відслужи-
ти панахиду; установити в міській громадській книгарні український відділ ім. Т. Шев-
ченка; назвати вул. Шосейну Шевченківською; присвоїти ім’я Шевченка одній із міських
шкіл; подарувати школярам і школяркам усіх міських шкіл твори поета; направити до Ки-
єва делегатів міста Чернігова на закладання памʼятника Т. Шевченку і на участь у заходах
із вшанування памʼяті Кобзаря, запланованих на 25–26 лютого 1914 р.103
Газета «Рада» повідомила читачів 4 (17) лютого 1914 р., що Чернігівські губернські
земські збори, крім постанови про видання памʼятного альбому, ухвалили відслужити
26 лютого 1914 р. панахиду за великим поетом у Музеї українських старожитностей
ім. В. Тарновського та провести тоді ж засідання Чернігівської вченої архівної комісії,
присвячене памʼяті митця104. Однак 13 (26) лютого 1914 р. стало відомо, що Чернігівський
губернатор опротестував постанову губернського земського зібрання про відзначення
100-ліття від дня народження Т. Шевченка, вимагаючи її скасування105.
21 лютого 1914 р. шкільна комісія Чернігівської міської думи розглядала заяву, подану
в справі вшанування памʼяті Т. Шевченка. Комісія ухвалила: відслужити ввечері 26 люто-
го 1914 р., перед запланованим засіданням у залі думи, панахиду; найменувати сквер пе-
ред театром Шевченківським і поставити у сквері бюст Т. Шевченка; визначити дві сти-
пендії в художніх школах; заснувати український відділ ім. Т. Шевченка в міській громад-
ській книгарні. Отже, шкільна комісія Чернігівської міської думи ухвалила низку важли-
вих рішень. Відтепер справа була за ухвалою міської думи106.
26 лютого 1914 р. на засіданні Чернігівської міської думи відомий громадський діяч,
тодішній міський голова А. Верзилов виступив із промовою, присвяченою 100-літтю від
дня народження Т. Шевченка й запропонував розглянути питання про вшанування пое-
та107. Того ж дня Чернігівська міська дума опрацювала пропозиції шкільної комісії й ухва-
лила відслужити панахиду за Т. Шевченком, заснувати в міській бібліотеці Шевченків-
ський відділ, перейменувати Театральний сквер у Шевченківський та поставити там бюст
поета, а також заснувати дві стипендії його імені для дітей містян108. Рішення прийнято
переважною більшістю голосів109.
Утім ювілейному святкуванню чинився опір. Так, за кілька днів до Шевченкових роко-
вин Духовна консисторія наказала духовенству не служити панахиду за Т. Шевченком.
Підставою для цієї заборони стало твердження, що у творах Кобзаря нібито «часто поміт-
но протидержавний напрям»110. За цих обставин духовенство відмовилося служити пана-
хиду в залі міської думи. Панахиду не відслужили і в українському музеї ім. Тарновсько-
го, хоча її проведення було дозволено Чернігівськими губернськими земськими зборами.
Але рішення цих зборів про вшанування памʼяті Т. Шевченка, частиною якої була поста-
103 Перед святами в Чернігові. Рада. 1914. 31 января (14 лютого). № 25. С. 2 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.
ua/dlib/item/0001119; В Чернігові. Рада. 14 февраля (27 лютого). № 37. С. 2 / ЦБІКС. URL: http://irbis-
nbuv.gov.ua/dlib/item/0001119.
104 В Чернігові. Рада. 1914. 4 февраля (17 лютого). № 28. С. 3 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/
0001119.
105 В Чернігові. Рада. 1914. 13 февраля (26 лютого). № 36. С. 3 / ЦБІКС. URL: http://irbis nbuv.gov.ua/dlib/item/
0001119; В Чернігові. Рада. 14 февраля (27 лютого). № 37. С. 2 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/
0001119.
106 Чернігів. Рада. 1914. 27 февраля (12 березня). № 47. С. 3 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/
0001119.
107 Верзилов Аркадій Васильович (1867–1931): (біобібліографічний покажчик) / Упоряд. і вступ. стаття О. Кова-
ленка, О. Рахна, С. Скоренок. Чернігів, 2015. С. 33 / Репозитарій Національного університету «Чернігівський
колегіум» ім. Т.Г. Шевченка. URL: https:// epub.chnpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/5585/1/Аркадій%20
Васильович%20Верзилов%20.pdf.
108 Чернигів. Рада. 1914. 28 февраля (13 березня). № 48. С. 4 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/
0001119.
109 Шевченкові дні. В Чернигові. Рада. 1914. 2 марта (15 березня). № 50. С. 3 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.
ua/dlib/item/0001119.
110 В Чернігові. Рада. 1914. 22 февраля (7 березня). № 44. С. 2 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/
0001119.
Siverian chronicle. 2024. № 3
99
нова про панахиду, опротестував Чернігівський губернатор111. 25 лютого (10 березня)
1914 р. газета «Рада» сповістила своїх читачів, що Чернігівська єпархія розіслала по шко-
лах циркуляр, в якому доручала своєму Новогород-Сіверському відділу видати наказ про
заборону в школах цього повіту служити панахиду за Т. Шевченком, а також про зібран-
ня, присвячені памʼяті поета. Наказ розсилався не лише по церковно-парафіяльних, а й по
земських школах112. Напевно, такі ж циркуляри розіслали по всіх повітах.
До святкування 100-літнього ювілею Т. Шевченка готувалися в різних містах Чернігів-
щини. За три тижні до цієї дати громадськість міста Конотопа направила прохання до
Чернігівського губернатора дозволити влаштувати в день Шевченківських роковин вечір
із концертним відділом, декламацією та постановкою першої і другої дії «Назара Стодо-
лі». Але час минув, а дозволу не надійшло. 19 лютого 1914 р. у Конотопській міській думі
пройшло засідання гласних, на якому розглянули й внесене громадськістю питання про
встановлення памʼятника Т. Шевченкові в місцевому саду Конотопа. Гласні проголосува-
ли одностайно. Відтак обрали спеціальну комісію з кількох гласних для детального обго-
ворення цієї справи. Водночас гласні вирішили вулицю Жуковську, де не раз бував у ро-
дині Саєвських український поет, назвати Шевченковою. Хоча загалом день 100-літніх
роковин Т. Шевченка в Конотопі пройшов якось непомітно113.
Але попри заборони, завдяки ініціативі громадськості, подекуди панахиду все ж таки
вдалося відслужити, зокрема 25 лютого 1914 р. в повітовому місті Городня на Чернігів-
щині з ініціативи приватних осіб було відправлено панахиду по Т. Шевченку в місцевому
соборі114.
Зважаючи на заборони та обмеження, українська громадськість Чернігова не змогла
зробити «зовнішнього» або офіційного святкування ювілею Т. Шевченка115. Обурені рі-
шенням російського імперського режиму заборонити урочисте вшанування «найкращого
сина України», чернігівці надіслали телеграму до Львова, де пояснили, що протестують
проти заборони, а тому «змушені зректися зовнішнього вшанування». При цьому вони по-
братерському вітають із великим святом усіх українців116.
Невдоволення з приводу офіційної заборони виказали й у повітах Чернігівщини. Так,
ніжинські студенти-українці передали в газету «Рада», що вони разом зі всією Україною
співають «гімн Тарасові Шевченкові»117. Із Городнянського повіту теж повідомили, що
єдиним способом вшанувати памʼять українського поета була панахида, хоча через цирку-
ляр городнянський священник не зможе її відслужити. «Ювілей таки доведеться, – конс-
татувалося в кореспонденції, – мабуть, шанувати мовчанням»118. Перешкоди святкуванню
Шевченкового ювілею чинилися й у місті Новозибків на Чернігівщині119.
Деякі заходи свідомих українців Чернігівщини на пошану Кобзаря датувалися берез-
нем 1914 р. 6 (19) березня гурток чернігівської української молоді опублікував у газеті
«Рада» замітку до 100-літнього Шевченкового ювілею та приєднався до роковин «Велико-
го Прометею»120. 9 (22) березня газета «Рада» повідомила про спробу селян с. Прохори
Борзнянського повіту організувати панахиду за Т. Шевченком. Проте панотець відмовив-
ся, вказавши на офіційну заборону121. Все це засвідчило, що замовчати 100-літній ювілей
Кобзаря імперському режиму не вдалося.
Висновки. Наведені факти засвідчують, що історична памʼять про Т. Шевченка бу-
ла органічною для освічених кіл чернігівського українства ще від сер. ХІХ ст. Осередка-
ми колективної памʼяті були насамперед українські родини, маєтки яких у 1840-х –
1850-х рр. стали місцями перебування Кобзаря в краї. На початку 1860-х рр. історична й
національна памʼять про Т. Шевченка почала виходити за межі окремих родин і стала
формуватися в Чернігівській українській громаді та Чернігівській недільній школі. Укра-
111 Шевченкові дні. В Чернигові. С. 3.
112 В чернігівській єпархії. Рада. 1914. 25 февраля (10 березня). № 46. С. 5 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/
dlib/item/0001119.
113 Гор[од] Конотоп. Рада. 1914. 2 марта (15 березня). № 50. С. 3 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/
0001119.
114 Шевченкові дні. В Чернигові. С. 3.
115 Шевченкові дні. Німий ювілей у Чернігові. Рада. 1914. 23 февраля (8 березня). № 45. С. 2 / ЦБІКС. URL:
http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001119.
116 Телеграма галицьким українцям. Рада. 1914. 23 февраля (8 березня). № 45. С. 2 / ЦБІКС. URL: http://irbis-
nbuv.gov.ua/dlib/item/0001119.
117 Ніжин. Рада. 1914. 27 лютого (12 березня). № 47. С. 3 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001119.
118 Городнянський повіт (на Чернігівщині). Рада. 1914. 23 февраля (8 березня). № 45. С. 2 / ЦБІКС. URL: http://
irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001119.
119 В Новозибкові, на Чернігівщині. Рада. 1914. 31 января (14 лютого). № 25. С. 2 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.
gov.ua/dlib/item/0001119.
120 Чернігів. Рада. 1914. 6 марта (19 березня). № 53. С. 2 / ЦБІКС. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001119.
121 Заборона служити панахиду по Шевченкові. Рада. 1914. 9 марта (22 березня). № 56. С. 3. ЦБІКС/ URL: http://
irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001119.
Сіверянський літопис. 2024. № 3
100
їнські народолюбці Чернігова, зокрема С. Ніс, Л. Глібов, О. Тищинський та ін., вивчали й
популяризували творчу спадщину Т. Шевченка. Під ту пору памʼять про Кобзаря почали
вшановувати в селах Чернігівщини. Ліквідація недільної школи й української громади в
Чернігові у 1862–1863 рр., загалом посилення антиукраїнської імперської політики царату
негативно позначилося на формуванні національної памʼяті про «великого Тараса», зумо-
вило перерву в цьому процесі в другій половині 1860-х – впродовж 1870-х рр. Лише в
першій пол. 1880-х рр. традиція збереження памʼяті про Т. Шевченка продовжилася в ді-
яльності земців і українських молодіжних гуртків. Відродження Чернігівської української
громади в 1893 р. сприяло активізації формування національної памʼяті про Т. Шевченка.
Наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. засобами цього процесу стали щорічні Шевченкові роко-
вини, публікація творів і портретів Кобзаря, музеєфікація спадщини українського поета та
мислителя. Значний внесок у справу збереження памʼяті про Т. Шевченка в цей період на-
лежить таким непересічним діячам, як лідер громади І. Шраг, Б. Грінченко, М. Коцюбин-
ський, О. Русов, В. Тарновський (молодший) та ін. До справи утвердження пам’яті про
митця доклалася Чернігівська «Просвіта» протягом 1906–1911 рр. У цей період просвітя-
ни, зокрема М. Коцюбинський, М. Вороний, М. Жук, І. Шраг та ін., проводили Шевченко-
ві вечори, читали реферати, організовували панахиди, збирали кошти на встановлення па-
мʼятника Т. Шевченку в Києві тощо. Ця діяльність викликала спротив імперських сил. У
результаті були заборонені вечори памʼяті в 1910, 1911 рр. Зусилля свідомого українства
стосовно вшанування Т. Шевченка поступово впливали й на органи земського та міського
самоврядування. У 1914 р. Чернігівська міська дума й губернське земство згуртувалися
всупереч забороні імперського режиму в справі святкування 100-літніх роковин. Шевчен-
ків ювілей підтримали й гласні Конотопської міської думи. Зважаючи на заборони та об-
меження, українська громадськість Чернігова відмовилася від офіційного святкування
ювілею великого українця. Свою незгоду з офіційною забороною вшанування 100-ліття
Кобзаря висловлювали свідомі українці в Городні, Ніжині, Новозибкові, селах краю. От-
же, в сер. ХІХ – на поч. ХХ ст. на Чернігівщині набув поступу процес формування націо-
творчого культу Т. Шевченка як символу волелюбної української нації та вияву утворен-
ня національної памʼяті українства.
References
Demchenko, T. (2008). Batko Shrah: Monohrafiia [Father Shrach: Monograph]. Chernihiv, Ukraine.
Fomska, S. (2010). Stanovlennia ta diialnist Chernihivskoi «Prosvity» (1906–1908 rr.). [Formation and
activity of Chernihiv «Prosvita (1906–1908)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2–3, Р. 185–192.
Fomska, S. (2013). Teatralna diialnist tovarystva «Prosvita» Chernihivskoi hubernii 1906–1918 rr.
[Theatrical activities of the «Prosvita» society of the Chernihiv province, 1906–1918]. Sumy historical and
archival journal – Sumskyi istoryko-arkhivnyi zhurnal, ХХI, Р. 15–23.
Ivanytska, S. (2018). Publitsystychna spadshchyna Serhiia Yefremova v konteksti suspilnykh transfor-
matsii (kinets ХІХ st. – 1920 r.): istoryko-biohrafichni aspekty [The journalistic heritage of Serhiy Efre-
mov in the context of social transformations (the end of the 19th c. – 1920): historical and biographical as-
pects]. Kherson, Ukraine.
Katrenko, A. (1999). Ukrainskyi natsionalnyi rukh ХІХ st. [Ukrainian national movement of the
19th c.]. Kyiv, Ukraine.
Kobyzhcha, N. (2020). Kulturnytska diialnist B. Hrinchenka: svitohliadnyi aspekt. Monohrafiia. [Cul-
tural activity of B. Grinchenko: worldview aspect. Monograph]. Kyiv, Ukraine.
Kyrydon, A. (2016). Heterotopii pamiati: Teoretyko-metodolohichni problemy studii pamiati. [Hetero-
topias of memory: Theoretical and methodological problems of memory studies]. Kyiv, Ukraine.
Rakhno, O. (2014). Chernihivske hubernske zemstvo ta vshanuvannia pamiati T. Shevchenka [Cherni-
hiv provincial zemstvo and commemoration of T. Shevchenko]. Ukrainska biohrafistyka – Biographistica
ukrainica, 11, Р. 190–200.
Starovoitenko, I. (2015). Materialy ukrainskoi hazety «Rada» pro pamiatni Shevchenkivski zakhody
1907–1908 rr.: yikhni osoblyvosti, zmist, heohrafiiu ta natsionalne znachennia [Materials of the Ukrainian
newspaper «Rada» about the commemorative Shevchenko events of 1907–1908: their features, content,
geography and national significance]. Kyiv, Ukraine.
Svitlenko, S. (2018). Postat T. Shevchenka v diialnosti ukrainskykh hromad Naddniprianshchyny
60-kh rr. ХІХ st. Ukrainske ХІХ st.: etnonatsionalni, intelektualni ta istoriosofski konteksty [The figure of
T. G. Shevchenko in the activity of the Ukrainian communities of the Dnipro region in the 60s of the 19th
century. Ukrainian 19th c.: ethno-national, intellectual and historiosophical contexts]. Dnipro, Ukraine.
Vorobei, R. (2014). Shevchenkiana v dokumentakh Derzhavnoho arkhivu Chernihivskoi oblasti [Shev-
chenkian in the documents of the State archive of the Chernihiv region]. Arkhivy Ukrainy – Archives of
Ukraine, 2, P. 58–72.
Світленко Сергій Іванович – доктор історичних наук, професор, дійсний член Нау-
кового товариства ім. Шевченка, Дніпровський осередок НТШ; Національна спілка крає-
знавців України, Дніпропетровська обласна організація (просп. Дмитра Яворницького, 19,
ауд. 63, м. Дніпро, 49005, Україна).
Siverian chronicle. 2024. № 3
101
Svitlenko Serhii – doctor of historical sciences, professor, active member of the Shevchenko
scientific society, Dnipro branch of the National academy of sciences; National union of local
historians of Ukraine, Dnipropetrovsk regional organization (19 Dmytro Yavornytskogo Ave.,
aud. 63, Dnipro, 49005, Ukraine).
E-mail: svitlenko@gmail.com
HONORING THE FIGURE OF TARAS SHEVCHENKO IN CHERNIHIV REGION
AND THE FORMATION OF THE NATIONAL MEMORY OF UKRAINIANS
(THE MIDDLE OF THE 19TH – THE BEGINNING OF THE 20TH c.)
The purpose of the study – is to reconstruct the process of honoring the figure of T.G. Shevchenko in
Chernihiv region in the middle of the 19th – the early 20th c. in the context formation of the of Ukrainian na-
tional memory. The article uses historical-genetic and historical-systemic methods. The scientific novelty
consists in a comprehensive understanding of the process of honoring the figure T.G. Shevchenko in Cher-
nihiv region as an important nation-building factor of Ukrainianism in the middle of the 19th – the early
20th c. Conclusions. Ukrainian families, whose estates in the 1840s and 1850s became Kobzarʼs residences
in the region, were the first centers of collective memory of T. Shevchenko. At the beginning of the 1860s,
the memory of T. Shevchenko began to take shape in the centers of conscious Ukrainianism – the Chernihiv
Ukrainian community and the Sunday school. The anti-Ukrainian policy of the tsar regime had a negative
impact on the formation of national memory of Kobzar. The tradition of preserving the memory of T. Shev-
chenko found continuity in the activities of the Chernihiv zemstvo and Ukrainian youth groups in the 1880s.
The revival of the Chernihiv Ukrainian community in 1893 intensified the formation of national memory of
T. Shevchenko. At the end of the 19th – the beginning of the 20th c. the means of this process were Shev-
chenkoʼs anniversaries, the publication of works and portraits of the Kobzar, and the museumisation of his
heritage. In 1906–1911, members of the Chernihiv «Prosvita» held Shevchenko memorial evenings, read
essays, organized memorial services, collected funds for the construction of a monument to T. Shevchenko
in Kyiv, etc. Educational activities also influenced zemstvo and city governments. The honouring of
T. Shevchenko provoked resistance from imperial forces. Nevertheless, in Chernihiv, Horodnya, Konotop,
Nizhyn, Novozybkiv, and villages of the region, national memory and the cult of T. Shevchenko as a symbol
of the freedom-loving Ukrainian nation were formed.
Key words: national memory, Kobzar, Chernihiv Ukrainian community, Chernihiv zemstvo, Chernihiv
«Prosvita», Shevchenkoʼs anniversary, nation-creating cult of T. Shevchenko.
Дата подання: 25 січня 2024 р.
Дата затвердження до друку: 22 травня 2024 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Світленко, С. Вшанування постаті Тараса Шевченка на Чернігівщині та формування національ-
ної пам’яті українства (середина ХІХ – початок ХХ ст.). Сіверянський літопис. 2024. № 3. С. 87–
101. DOI: 10.58407/litopis.240308.
Цитування за стандартом APA
Svitlenko, S. (2024). Vshanuvannia postati Tarasa Shevchenka na Chernihivshchyni ta formuvannia
natsionalnoi pamiati ukrainstva (seredyna ХІХ – pochatok ХХ st.) [Honoring the figure of Taras Shev-
chenko in Chernihiv region and the formation of the national memory of Ukrainians (the middle of the
19th – the beginning of the 20th c.)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 87–101. DOI:
10.58407/litopis.240308.
|