Начерки до біографії С. Ф. Русової (1856–1940)

• Main Author: Студьонова, Л.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
• Series: Сiверянський літопис
• Subjects: Дослідницькі нотатки
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199897

Мета статті – проаналізувати відомі факти біографії С.Ф. Русової, аби визначити, як вона, попутниця діячів українського ліберально-демократичного та російського народницького рухів, визначилася й скерувала свою надзвичайну енергію на українську справу. Методи: історико-систематичний та аналітичний. Наукова новизна: уперше звернено увагу не на просвітницьку та педагогічну діяльність, про яку написано багато статей і книг, а власне на біографію С.Ф. Русової, яка складається з двох частин: української та емігрантської. Висновки: український період її життя визначається роздвоєнням політичної думки – між українством і російським визвольним рухом. В еміграції 65-річна С.Ф. Русова, потрапивши в українське середовище, яке впливало на перебіг та кристалізацію національного руху, віддано служила українству. За основу статті взято книжку С.Ф. Русової «Мої спомини» (1937), видану у Львові кооперативним видавництвом «Хортиця», заснованим групою емігрантів із Наддніпрянщини наприкінці 1928 р. У передмові чітко визначена позиція видавництва як до авторки спогадів, так і до їх змісту. Вона близька авторці цієї статті. Видавці зазначають, що в мемуарах зображені різні постаті: ті, які брали активну участь в українському визвольному процесі, і ті, котрі лише «творили близьке балянсування між українством і загально-московським визвольним рухом» та відзначалися роздвоєнням політичної думки. С.Ф. Русова, на наш погляд, належала до других. Лише в еміграції в Празі вона стала свідомою українкою. Цей заключний етап життя Софії Федорівни – тема для іншої студії. Автором же окреслений життєпис С.Ф. Русової в Україні від дитинства до 1921 р., коли вона змушена була залишити Батьківщину. Ця стаття – лише скромні начерки, в яких відображено діяльність ліберальної української інтелігенції 1870-х рр. – поч. ХХ ст. у контексті того, що в їхньому середовищі відбувався процес духовного формування С.Ф. Русової, створювався ідейний багаж і моральні норми та образ життя розумної, освіченої, суперечливої, гонорової жінки, яка постійно перебувала в процесі доволі напружених, болісних шукань.