"Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів

• Дата: 2024
• Автори: Іваницька, С., Бойченко, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Дослідницькі нотатки
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199898
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: "Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів / С. Іваницька, О. Бойченко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 156-166. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Мета статті – проаналізувати на матеріалах біографії актриси Любові Ліницької (1865–1924) в контексті історії українського «театру корифеїв» особливості святкування 25-річного ювілею її творчої діяльності (1913 р.), з’ясувати, як реагувала україномовна преса і ширше – театральна громадськість – на цю подію, як увіковічився ювілей у посвятах і біографічних нарисах, які трансформації й відлуння мала ця подія в пам’яті мемуаристів, що намагалися відтворити для нащадків неповторний мистецький образ героїні. Основними методами дослідження послугували історико-біографічний та дискурсивний. Новизна роботи полягає в тому, що систематизовано і в порівняльному аспекті висвітлено наявну в джерелах інформацію щодо відзначення творчого ювілею Л. Ліницької, акцентовано, що театр як явище національної культури посідає особливе місце на різних етапах модернізації суспільства, українського зокрема; окреслено роль і місце ювілеїв у житті театральної спільноти й української громадськості; доведено, що такі символічні події дають новий імпульс процесам націотворення; концептуальне пояснення «культурного коду» подібного роду явищ міститься в працях теоретиків націй та націоналізму (Е. Сміт). Висновки: аналіз джерел свідчить про те, що Л. Ліницька була яскравою представницею другого покоління актрис «театру корифеїв», із неповторним стилем і мистецьким арсеналом для створення сценічних образів; стосовно висвітлення в пресі ювілейної події 1913 р., найбільш змістовними текстами є публікації С. Єфремова в газеті «Рада» і М. Вороного в журналі «Світло», мемуарні замальовки Л. Лукасевича й В. Василька, історико-біографічна студія Ю. Меженка.