"Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів

Мета статті – проаналізувати на матеріалах біографії актриси Любові Ліницької (1865–1924) в контексті історії українського «театру корифеїв» особливості святкування 25-річного ювілею її творчої діяльності (1913 р.), з’ясувати, як реагувала україномовна преса і ширше – театральна громадськість – на...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2024
Автори:	Іваницька, С., Бойченко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Дослідницькі нотатки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199898
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	"Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів / С. Іваницька, О. Бойченко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 156-166. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199898
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1998982024-11-05T17:20:37Z "Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів Іваницька, С. Бойченко, О. Дослідницькі нотатки Мета статті – проаналізувати на матеріалах біографії актриси Любові Ліницької (1865–1924) в контексті історії українського «театру корифеїв» особливості святкування 25-річного ювілею її творчої діяльності (1913 р.), з’ясувати, як реагувала україномовна преса і ширше – театральна громадськість – на цю подію, як увіковічився ювілей у посвятах і біографічних нарисах, які трансформації й відлуння мала ця подія в пам’яті мемуаристів, що намагалися відтворити для нащадків неповторний мистецький образ героїні. Основними методами дослідження послугували історико-біографічний та дискурсивний. Новизна роботи полягає в тому, що систематизовано і в порівняльному аспекті висвітлено наявну в джерелах інформацію щодо відзначення творчого ювілею Л. Ліницької, акцентовано, що театр як явище національної культури посідає особливе місце на різних етапах модернізації суспільства, українського зокрема; окреслено роль і місце ювілеїв у житті театральної спільноти й української громадськості; доведено, що такі символічні події дають новий імпульс процесам націотворення; концептуальне пояснення «культурного коду» подібного роду явищ міститься в працях теоретиків націй та націоналізму (Е. Сміт). Висновки: аналіз джерел свідчить про те, що Л. Ліницька була яскравою представницею другого покоління актрис «театру корифеїв», із неповторним стилем і мистецьким арсеналом для створення сценічних образів; стосовно висвітлення в пресі ювілейної події 1913 р., найбільш змістовними текстами є публікації С. Єфремова в газеті «Рада» і М. Вороного в журналі «Світло», мемуарні замальовки Л. Лукасевича й В. Василька, історико-біографічна студія Ю. Меженка. The purpose of the article is to analyse, based on the biography of actress Liubov Linytska (1865– 1924), peculiarities of celebrating the 25th anniversary of her creative activity (1913) in the context of the history of the Ukrainian «theatre of luminaries»), to find out how the Ukrainian-language press and the wider theatre community reacted to this event, how the anniversary was immortalised in dedications and biographical sketches, and what transformations and echoes this event had in the memory of memoirists who tried to recreate the unique artistic image of the heroine for posterity. The main research methods used were historical biographical and discursive methods. The novelty of the work is as follows: the information available in the sources on the celebration of L. Linitskaʼs creative anniversary is systematised and presented in a comparative aspect; it is emphasised that theatre as a phenomenon of national culture occupies a special place at different stages of modernisation of society, Ukrainian in particular; the role and place of anniversaries in the life of the theatre community and the Ukrainian public is outlined; it is proved that such symbolic events give a new impetus to the processes of nation-building, and; the conceptual explanation of the «cultural code» of such phenomena is contained in the works of theorists of nations and nationalism (E. Smith). Conclusions: the analysis of sources shows that L. Linytska was a bright representative of the second generation of actresses of the «theater of coryphaei», with a unique style and artistic arsenal for creating stage images; for the press coverage of the 1913 anniversary event, the most informative texts are publications by S. Yefremov in the newspaper «Rada» and M. Voronyi in the magazine «Svitlo», memoir sketches by L. Lukasevych and V. Vasylko, and historical and biographical study by Y. Mezhenko. 2024 Article "Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів / С. Іваницька, О. Бойченко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 156-166. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240314 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199898 94:929(477)«1913» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідницькі нотатки Дослідницькі нотатки
spellingShingle	Дослідницькі нотатки Дослідницькі нотатки Іваницька, С. Бойченко, О. "Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів Сiверянський літопис
description	Мета статті – проаналізувати на матеріалах біографії актриси Любові Ліницької (1865–1924) в контексті історії українського «театру корифеїв» особливості святкування 25-річного ювілею її творчої діяльності (1913 р.), з’ясувати, як реагувала україномовна преса і ширше – театральна громадськість – на цю подію, як увіковічився ювілей у посвятах і біографічних нарисах, які трансформації й відлуння мала ця подія в пам’яті мемуаристів, що намагалися відтворити для нащадків неповторний мистецький образ героїні. Основними методами дослідження послугували історико-біографічний та дискурсивний. Новизна роботи полягає в тому, що систематизовано і в порівняльному аспекті висвітлено наявну в джерелах інформацію щодо відзначення творчого ювілею Л. Ліницької, акцентовано, що театр як явище національної культури посідає особливе місце на різних етапах модернізації суспільства, українського зокрема; окреслено роль і місце ювілеїв у житті театральної спільноти й української громадськості; доведено, що такі символічні події дають новий імпульс процесам націотворення; концептуальне пояснення «культурного коду» подібного роду явищ міститься в працях теоретиків націй та націоналізму (Е. Сміт). Висновки: аналіз джерел свідчить про те, що Л. Ліницька була яскравою представницею другого покоління актрис «театру корифеїв», із неповторним стилем і мистецьким арсеналом для створення сценічних образів; стосовно висвітлення в пресі ювілейної події 1913 р., найбільш змістовними текстами є публікації С. Єфремова в газеті «Рада» і М. Вороного в журналі «Світло», мемуарні замальовки Л. Лукасевича й В. Василька, історико-біографічна студія Ю. Меженка.
format	Article
author	Іваницька, С. Бойченко, О.
author_facet	Іваницька, С. Бойченко, О.
author_sort	Іваницька, С.
title	"Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів
title_short	"Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів
title_full	"Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів
title_fullStr	"Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів
title_full_unstemmed	"Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів
title_sort	"наша … українська сара бернар": ювілей актриси любові ліницької у просторі преси й мемуарів
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2024
topic_facet	Дослідницькі нотатки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199898
citation_txt	"Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів / С. Іваницька, О. Бойченко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — С. 156-166. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT ívanicʹkas našaukraínsʹkasarabernarûvílejaktrisilûbovílínicʹkoíuprostorípresijmemuarív AT bojčenkoo našaukraínsʹkasarabernarûvílejaktrisilûbovílínicʹkoíuprostorípresijmemuarív
first_indexed	2024-11-10T19:16:29Z
last_indexed	2024-11-10T19:16:29Z
_version_	1815364176461168640
fulltext	Сіверянський літопис. 2024. № 3 156 УДК 94:929(477)«1913» Світлана Іваницька, Оксана Бойченко • «НАША … УКРАЇНСЬКА САРА БЕРНАР»: ЮВІЛЕЙ АКТРИСИ ЛЮБОВІ ЛІНИЦЬКОЇ У ПРОСТОРІ ПРЕСИ Й МЕМУАРІВ DOI: 10.58407/litopis.240314 © С. Іваницька, О. Бойченко, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1677-1013, https://orcid.org/0009-0005-4685-7813 Мета статті – проаналізувати на матеріалах біографії актриси Любові Ліницької (1865– 1924) в контексті історії українського «театру корифеїв» особливості святкування 25-річного ювілею її творчої діяльності (1913 р.), з’ясувати, як реагувала україномовна преса і ширше – теат- ральна громадськість – на цю подію, як увіковічився ювілей у посвятах і біографічних нарисах, які трансформації й відлуння мала ця подія в пам’яті мемуаристів, що намагалися відтворити для на- щадків неповторний мистецький образ героїні. Основними методами дослідження послугували іс- торико-біографічний та дискурсивний. Новизна роботи полягає в тому, що систематизовано і в порівняльному аспекті висвітлено наявну в джерелах інформацію щодо відзначення творчого юві- лею Л. Ліницької, акцентовано, що театр як явище національної культури посідає особливе місце на різних етапах модернізації суспільства, українського зокрема; окреслено роль і місце ювілеїв у житті театральної спільноти й української громадськості; доведено, що такі символічні події да- ють новий імпульс процесам націотворення; концептуальне пояснення «культурного коду» подібно- го роду явищ міститься в працях теоретиків націй та націоналізму (Е. Сміт). Висновки: аналіз джерел свідчить про те, що Л. Ліницька була яскравою представницею другого покоління актрис «театру корифеїв», із неповторним стилем і мистецьким арсеналом для створення сценічних обра- зів; стосовно висвітлення в пресі ювілейної події 1913 р., найбільш змістовними текстами є публі- кації С. Єфремова в газеті «Рада» і М. Вороного в журналі «Світло», мемуарні замальовки Л. Лука- севича й В. Василька, історико-біографічна студія Ю. Меженка. Ключові слова: Любов Ліницька, Микола Садовський, Сергій Єфремов, Микола Вороний, Юрій Меженко, ювілей, театр корифеїв, біографічні студії. У поточному 2024 р. виповнюється 115 років, як актриса Любов Ліницька вийшла на підмостки стаціонарного театру Миколи Садовського в Києві. Це був час розквіту її та- ланту. І саме на цей період припало святкування 25-річного перебування зірки «театру ко- рифеїв» на театральній сцені. Ювілеї відомих акторів «театру корифеїв» XIX ст. мали велике значення як для їх власної кар’єри, так і для театральної громадськості. Вони надавали можливість ушанува- ти досягнення актора, показати вдячність за його внесок у театральну справу, а також сприяли просуванню та популяризації творчості митців. Ювілеї часто ставали об’єктом уваги суспільства, збирали велику аудиторію й відзначалися розмаїттям вистав та інших заходів, що сприяло популяризації театрального мистецтва серед глядачів. Такі символіч- ні події могли дати новий імпульс процесу націотворення у випадку народів Центрально- Східної Європи. Концептуальне пояснення «культурного коду» цих дійств знаходимо в працях сучас- них теоретиків націй та націоналізму. Так, Ентоні Сміт зауважує, що в добу «масової на- ціоналістичної мобілізації» (цей термін він уживає для новітньої доби, стосовно ж межі ХІХ–ХХ ст. більш доречно було б уживати назву «організаційний етап» національного руху) відбувається так зване «перепривласнення своєї культури». Процес народно-куль- турної мобілізації, розпочавшись із повернення «стародавньої етноісторії», плекання са- мобутності, почуття власної гідності, шанування мови як «самобутнього символічного ко- ду», логічним чином поширюється й на інші сфери – музичне мистецтво, танець, кіно, ма- лярство, скульптуру й архітектуру, національне «привласнення» краєвидів, історичні мо- нументи та музеї, конструювання національної політичної символіки і міфології. «Візу- альні мистецтва й музика мали особливе значення в кристалізації самобутніх національ- них образів і їхньому поширенні на більшу аудиторію»1. Ці зусилля, підкреслює Е. Сміт, 1 Сміт Е. Нації та націоналізм у глобальну епоху. Київ: Ніка-Центр, 2013. С. 97. Siverian chronicle. 2024. № 3 157 були викликані потребою продемонструвати володіння унікальною, самобутньою й аде- кватною культурною спадщиною та етнічним минулим, які витримують порівняння з ін- шими націями2. Театр як явище національної культури посідає особливе місце на різних етапах модер- нізації суспільств. Український випадок не є тут винятком. Серед характерних ознаках модернізації культури для цього періоду важливими є зміна моделі комунікації мистецтва з реципієнтом (глядач із пасивного спостерігача перетворюється на активного співтворця театрального дійства); зростання самосвідомості театрального мистецтва, яке переживало «розчаклування світу» (перефразовуючи тезу німецького соціолога М. Вебера), переходя- чи зі сфери традиційних уявлень про обов’язок «служіння народові» до раціонального усвідомлення себе як самодостатнього компонента та інструменту соціальних процесів; участь нового національного капіталу в культурному житті, залучення його до організації театральної сфери3. Ці тенденції ми спостерігаємо й стосовно творців та акторів «театру корифеїв». Здається, не існує комплексних і узагальнювальних досліджень як щодо ювілеїв діячів українського театру, так і щодо пошанування мистецько-театральною та патріотично-гро- мадською спільнотами актриси Любові Ліницької. Життя та творчість нашої героїні взага- лі мають не занадто врожайний історіографічний доробок. Це енциклопедичні статті Т. Лазанської й Р. Пилипчука, популярний начерк журналіста О. Зубаря, класичні тексти М. Вороного й Ю. Меженка, мемуари та розвідки В. Василька, статті сучасних авторів (Л. Овчієва). У змістовному дослідженні Ганни Веселовської «Театр Миколи Садовсько- го» окреслено місце й роль Л. Ліницької у цій знаменитій трупі, подано відгуки критиків щодо її гри, згадано про ювілей 1913 р.4 Причинами недостатньої уваги науковців до постаті Л. Ліницької є, вірогідно, надзви- чайна скромність цієї чудової жінки, а також той факт, що її професійне життя перебувало на межі двох епох – передреволюційної та післяреволюційної, причому остання припала на зрілий вік актриси. Складнощі життя в Наддніпрянській Україні у 1918–1920 рр. та ко- муністичні експерименти після установлення радянської влади не сприяли розвитку та- ланту Л. Ліницької. Останні роки її роботи в театрі Леся Курбаса були, скоріше, формаль- ними. Л. Ліницька не залишила після себе значної архівної спадщини. Хоча, безумовно, і сама постать актриси, і заявлена проблематика заслуговують на увагу й до цього часу не були предметом спеціального дослідження. Як відбувалася ювілейна подія, що їй передувало, як сама актриса поставилася до святкування 25-річного ювілею власної театральної діяльності, чи відгукнулася україн- ськомовна преса по обидва боки Збруча? Які праці можна назвати значущими в обгово- ренні заслуг актриси та її мистецького образу? Нарешті, як увіковічився ювілей у пам’яті мемуаристів, біографічних нарисах та працях із історії українського театру? Відповіддю на ці питання може бути запропонована увазі читачів розвідка. Якщо розглядати адекватну методологію для аналізу цієї проблеми, то це можуть бути історико-біографічний та дискурсивний методи. Останній має ґрунтуватися на трьох важ- ливих складових: дії, структурі та варіативності. Біографічний метод – це система прийо- мів і способів дослідження, діагностики, корекції та проєктування життєвого шляху інди- віда. Біографічний метод передбачає між іншим вивчення історії життя особистості, авто- біографій та ініційованих автобіографічних описів, інтерв’ю, вивчення біографічних про- дуктів діяльності особистості – листів, щоденників, сповідей; нарешті, вивчення свідчень очевидців і близького оточення – спогадів сучасників, посвят у пресі тощо. Варто надати стислі біографічні відомості про героїню. Любов Павлівна Ліницька (15 (27) грудня 1865, слобода Преображенська, Куп’янський повіт Харківської губ. – 5 лютого 1924, Київ), дружина актора І. Загорського. Більшу частину своєї кар’єри грала під дівочим прізвищем, а Загорською лишалася тільки за паспортом. Закінчила гімназію в Харкові (1884). Сценічну діяльність розпочала 1887 р. Становлення й розквіт таланту Л. Ліницької припадає на роки роботи в трупах М. Кропивницького (1889) та П. Саксаган- ського (1891–1909, з перервами). Була провідною актрисою відомих українських театрів: об’єднаної Трупи М. Кропивницького під орудою П. Саксаганського та М. Садовського за участі М. Заньковецької (1901–1902), Київського театру М. Садовського (1909–1915), То- вариства українських акторів за участі М. Заньковецької та П. Саксаганського під орудою І. Марʼяненка (1915–1916), Українського національного театру (1917–1918), Державного 2 Сміт Е. Нації та націоналізм у глобальну епоху. С. 98. 3 Див. детальніше: Лаврентій Р. Український театр Східної Галичини 20–30-х рр. ХХ ст.: процеси модернізації. Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАНУ, 2021. С. 55. 4 Веселовська Г. Театр Миколи Садовського (1907–1920): монографія. Київ: Темпора, 2018. С. 97–100. Сіверянський літопис. 2024. № 3 158 народного театру (1918–1922), Українського драматичного театру ім. М. Заньковецької (1922–1923), театру «Жовтень» (Київ, 1923–1924). Любов Павлівна виступала, на думку фахівців, як майстриня глибокого внутрішнього перевтілювання та широкого творчого діапазону: вона грала трагедію, драму, комедію, водевіль, мелодраму, співала в опері. Створила образи Галі («Назар Стодоля» Т. Шевчен- ка) та Ярини («Невольник» М. Кропивницького за Т. Шевченком), виконала партію Кате- рини (однойменна опера М. Аркаса за Т. Шевченком). Володіла високим мецо-сопрано гарного тембру та виразною манерою співу. Одна з її останніх театральних робіт – роль Черниці у виставі «Гайдамаки» за Т. Шевченком в інсценізації Леся Курбаса5. В. Василько, її молодший колега по сцені з 1913 р., дав таку виразну характеристику: «Коли від Садовського в 1909 р. пішла Марія Костянтинівна Заньковецька, на її місце за- просили Любов Павлівну Ліницьку – визначну українську артистку, трагедійну героїню. Її творчій індивідуальності близькі пристрасні, вольові, сильні натури. Була вище середньо- го зросту, мала крупне, виразне обличчя, сильний голос великого діапазону. Любов Пав- лівна працювала натхненно і вдумливо. Актриса глибокого темпераменту, вона вміла роз- крити “діалектику душі” образу, заразити глядачів своїми переживаннями. Створила неза- бутні образи Барки (“Безталанна” І. Карпенка-Карого), Марусі Богуславки з однойменної драми М. Старицького, Наталі (“Лимерівна” П. Мирного), Тетяни (“Бондарівна”), Ялини (“Лиха іскра поле спалить...”) І. Карпенка-Карого та ін. Ліницька перша зіграла багато ро- лей нового репертуару – Вишневська (“Тепленьке місце” О. Островського), Юліасєвичова (“Моральність пані Дульської” Г. Запольської), Естерка (“За синім морем” Я. Гордіна), Лукіна (“Весняні сни” А. Добровольського) та ін. Грала і в комедійному репертуарі – Людмила (“Лісова квітка” Л. Яновської), Проня (“За двома зайцями” М. Старицького)»6. В. Василько також залишив ґрунтовні спогади про актрису, де детально змалював її твор- чі пошуки в найбільш відомих ролях7. Сезон 1913–1914 рр. був для українського театру періодом ювілеїв. У колективі М. Са- довського святкували 25-річчя артистичної творчості Ф. Левицького та Г. Борисогліб- ської, а в жовтні такий самий ювілей відзначала Л. Ліницька. Проте, незважаючи на ці урочистості, артистка була змушена напередодні свого свята оприлюднити в газетах лист про недоліки умов у трупі, що не сприяли її творчості: «16-го жовтня має одбутися свят- кування 25-літнього ювілею моєї праці на сцені, про що вже оголошено в часописах, але, на жаль, лікарі мені заборонили всяке хвилювання з причин хвороби серця. 3 цього при- воду я, дякуючи всім, хто мав у ньому взяти участь, мушу одмовитись від ювілею і від всяких бенефісів. Прошу газети, які сповіщали про мій ювілей, передрукувати цей лист»8. Вона навіть відмовлялася від бенефісу, на який мала законне право щороку, а не лише з нагоди ювілею. Причина серцевої хвороби була вигадана: ні перед тим, ні після того Л. Ліницька ніколи не скаржилася на серце, хоч про різні інші свої недуги в листах часто згадувала. Справжня причина була інша: артистка відчувала, що адміністрація театру ор- ганізує її ювілей «по другому розряду» (порівняно з іншими). Так, наприклад, В. Василь- ко свідчить, що 27 листопада 1913 р. у театрі М. Садовського відсвяткували ювілей Ф. Ле- вицького, а 15 січня 1914 р. – Г. Борисоглібської. Обидва ювіляри самі вибирали п’єсу. Мали право за бажанням виступити і в ролі режисера. Л. Ліницькій, як бачимо, подібних умов не запропонували9. День ювілею Л. Ліницької київська преса відзначила численними статтями, в яких ду- же високо оцінювала заслуги артистки. В одній із газет писали: «Після Марії Костянти- нівни Заньковецької за кращу драматичну героїню вважають Любов Павлівну Ліницьку. Глибина й сила драматичного темпераменту, дар психологічної проникливості, чистота й цільність технічної майстерності, напрочуд гнучкий, багатий на модуляції голос – це ті сценічні багатства, якими артистку щедро обдаровано. Л.П. Ліницька пройшла звичайний для українських служителів сцени тернистий шлях, аж поки змогла заблищати дивовиж- ними вогнями свого надзвичайного таланту. В арсеналі сценічних досягнень Л.П. Ліниць- кої є довга низка блискучих образів, що відзначаються чудовою яскравістю й соковитістю барв. Ім’я Л.П. Ліницької дуже дороге для українського театру, і в його історії для неї бу- 5 Пилипчук Р. Ліницька Любов Павлівна. Енциклопедія сучасної України. Київ: Інститут енциклопедичних до- сліджень НАН України, 2016 / Енциклопедія сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article-55534; Лазанська Т. Ліницька Любов Павлівна. Енциклопедія історії України. Київ: Наукова думка, 2009. Т. 6: Ла–Мі.790 с.: іл. / Інс- титут історії України. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Linitska_L_P. 6 Василько В. Микола Садовський та його театр. Київ: Державне вид-во образотворчого мистецтва, 1962. С. 187. 7 Василько В. Спогади про Л. Ліницьку. Любов Павлівна Ліницька. Київ: Державне вид-во образотворчого мис- тецтва і музичної літератури, 1957. С. 107–177. 8 Цит. за: Меженко Ю. Життя артистки. Любов Павлівна Ліницька. Київ: Державне вид-во образотворчого мис- тецтва і музичної літератури, 1957. С. 81. 9 Василько В. Микола Садовський та його театр. С. 84–85. Siverian chronicle. 2024. № 3 159 де приділено вельми почесне місце»10. Авторитетний київський театральний критик Все- волод Чаговець писав: «З прекрасними зовнішніми й внутрішніми даними, з великим екс- пресивним драматичним талантом, тим своєрідним ліризмом, який становить особливість українського театрального мистецтва, Любов Павлівна одразу примусила говорити про себе як про достойну спадкоємницю незрівнянного таланту М.К. Заньковецької. Прийняв- ши на себе весь величезний репертуар старої української мелодрами, Любов Павлівна зав- жди поривалася до нового, і жодна з новин української драматургії не проходила повз неї»11. І по інших газетах відзначали, що тяжкий шлях української артистки Л. Ліницька пройшла, не розмінявши свій талант «на базарі житейської суєти», що вона ніколи не по- турала низьким смакам менш культурної публіки, завжди була з кращими й наполегли- вою працею досягла того, що стоїть в одному ряді з корифеями, ніколи не наслідуючи, а посідаючи своє власне, тільки їй належне місце. Так оцінювали Л. Ліницьку глядачі і вся театральна критика, але не театр, не керівництво трупи, в якій не було кращої драматич- ної артистки і яка своїм успіхом завдячувала значною мірою особливому талантові Л. Лі- ницької12. Вірогідно, несподівано для Любові Павлівни вистава в день її ювілею пройшла не зо- всім буденно. Зала була переповнена. З появою артистки на сцені публіка зустріла її гуч- ними оплесками й засипала квітковими підношеннями від окремих осіб і громадських ор- ганізацій. За словами «Вечірньої газети», підвищений інтерес глядачів до Л. Ліницької пе- ретворив виставу на справжню пошану великої артистки. Згодом відбулося ще одне свято: 10 листопада 1913 р. у клубі «Родина» було влашто- вано урочисту вечерю, де виголошували промови, зачитували адреси й телеграми, що на- дійшли ще на 16 жовтня. Серед численних телеграм були привітання від родини Кропив- ницьких, від Саксаганського й кілька колективних: від студентів університету, від студен- тів комерційного інституту та зворушлива телеграма з численними підписами «від колиш- ніх учнів Київської духовної семінарії», а нині студентів Харківського ветеринарного інс- титуту, які дякували артистці за «хвилини найбільшої духовної насолоди, що давала її глибоко талановита й незрівнянна гра»13. Після цього скромного свята становище артистки в театрі ніяк не змінилося, зауважує Ю. Меженко, але сама Любов Павлівна, можливо під впливом ювілейних статей, промов і адрес, стала відчувати пройдені на сцені довгі роки ще гостріше. Вона почала згадувати про свій немолодий вік, і в листах до близьких людей писала, що вже втомилася викону- вати молоді ролі. Навіть якщо вона мала стабільний успіх у цих ролях, вона розуміла, що це давалося їй не так легко, як раніше14. Український економіст-статистик, професор Левко Лукасевич (1901–1982) у згадках про актрису, яка була «великою приятелькою нашої родини та мешкала разом з нами в од- ному домі зі своїм сином Славком Загорським, приятелем моїх юнацьких літ», писав: «Чутливість і людяність були засадничими рисами характеру Л. Ліницької, яка завжди ак- тивно ставала в обороні покривджених молодших співпрацівників сцени, особливо моло- дих дівчат. Скромність її була часом аж перебільшена, що їй шкодило як артистці. Чутли- ва на всякі несправедливості й образи, вона навіть відмовилася від свого бенефісу, що мав відбутися в день 25-ліття її сценічної праці (здається, у 1912 р.), коли в театрі створились інтриги (зрештою звичайні за лаштунками цього храму мистецтва). Але проти волі “орга- нізаторів” й артистки, її ювілей пройшов дуже урочисто, а публіка обсипала квітами свою улюблену артистку. Український клюб “Родина” влаштував пізніше врочисту вечерю в честь ювілянтки, на котрій зачитали всі телеграми й привітання, що надійшли в день юві- лею»15. Він писав про те, що умови праці в театрі М. Садовського в 1912–1914 рр. не були сприятливі для Л. Ліницької, як також і для інших артистів. «М. Садовський тоді якось мало займався особливо режисурою й адміністрацією, що передав у не зовсім відповідні руки. Це утворило нездорові й натягнені відносини серед ансамблю. Інтервенція М. Са- довського не лагодила відносини, бо треба згадати, що він був тяжкий у співпраці: влад- ний, нерівний, запальний і необ’єктивний, він часто підпадав під вплив кліки або прима- донни (бо не був він байдужий до жіночої краси). Таке становище було теж і пізніше, що викликало занепад театру, а внаслідок цього з трупи виступила низка артистів на чолі з 10 Вечерняя газета. 1913. № 150. 16 октября. 11 Киевская мысль. 1913. № 286. 16 октября. 12 Див.: Меженко Ю. Життя артистки. С. 82–83. 13 Там само. С. 83–84. 14 Там само. С. 84. 15 Лукасевич Л. Роздуми на схилку життя. Нью-Йорк–Савт Бавнд Брук: Українське православне вид-во св. Софії, 1982. С. 42. Сіверянський літопис. 2024. № 3 160 І. Марʼяненком. У числі артистів, які виступили з трупи М. Садовського, була теж Л. Лі- ницька»16. Під орудою І. Марʼяненка, за участі П. Саксаганського та М. Заньковецької, було утво- рено «Товариство Українських Артистів», що почало грати навесні 1915 р. в Києві. Свідок цих процесів актор В. Василько писав: «Отже, у сезоні 1914–1915 рр. театр Садовського не тільки здав свої ідейні і художні позиції, здобуті наполегливою творчою роботою всьо- го колективу, а й утратив групу акторів, серед яких була премʼєрша театру – високотала- новита Любов Павлівна Ліницька. Його репутацію поки що підтримували постановки по- передніх років. Нові ж вистави свідчили, що театр перестав бути трибуною свіжих, акту- альних ідей. Бурхливе життя, загострення політичної боротьби – все це не знаходило від- ображення на його сцені»17. Л. Лукасевич наголошував, що Любов Ліницька на сцені була чарівна, і критика часто її порівнювала до Сари Бернар – «бачити її гру було великою насолодою»18. На його дум- ку, Л. Ліницька була героїня переважно трагедійна й володіла великим репертуаром укра- їнської побутової сцени минулого та податків сучасного століття. Доля судила Л. Ліниць- кій грати і в п’єсах репертуару світових класиків. Коли ж вона грала разом із М. Занько- вецькою в «Товаристві», то «гра цих двох найкращих артисток української сцени мала ви- нятковий успіх серед глядачів, бо були це артистки широкого діапазону та кожна з них мала свій оригінальний творчий профіль»19. Серед прижиттєвих публікацій не можна оминути виступ видатного українського істо- рика літератури, критика, публіциста Сергія Єфремова (1876–1939) на шпальтах щоденної газети «Рада». У тексті поєднується жанр ювілейної посвяти й мемуарна складова (див. додаток № 1). Так, Сергій Олександрович пригадував: «Вперше побачив я на сцені Л.П. Ліницьку р. 1895-го, побачив уже після того, як бачив не раз Заньковецьку, як ще сві- жі були вражіння од того чудового таланту і як ще мерехтіли в душі її незабутні образи, і коли мимоволі приходило на думку порівняння, мусив собі сказати: ні, це не наслідувачка Заньковецької – це самостійна артистична сила. Вона має свою власну, як той казав, шклянку і пʼє з неї по-своєму. Шклянка та менша, але то її власна, не позичена шклянка; чиста, мов кришталь, одбиває вона в собі веселку сонця життьового і грає, міниться на сцені тим промінням життя, що перепускає через себе в творчому натхненні. І для мене Л.П. Ліницька заняла назавжде місце серед кращих діячів нашого театра, тоді як багато з її товаришок не видержали того убійчого порівняння. І вона того місця не покинула й по цей день». Театр був пристрастю С. О. Єфремова з молодих років20, невипадково на сторінках юнацького діаріуша зафіксовано відвідування вистав М. Садовського, П. Саксаганського та інших труп21, що сприяло усталенню його естетично-мистецьких смаків у напрямку гри виразної, реалістичної та емоційної. Під час буття в Києві він починає постійно відвідува- ти театр з осені 1893 р. У 1894 р. юнак уперше побачив «справжній український театр в інтерпретації Садовського, Заньковецької, Затиркевички-Карпинської в кругу досить та- лановитої трупи». Того ж року до Києва завітав М. Кропивницький, а в 1895 р. – П. Сакса- ганський та І. Карпенко-Карий. Під враженням гри українських акторів С. Єфремов спіль- но з друзями по громаді видавничого товариства «Вік» підготував до друку збірку «Кори- феи украинской сцены» (1901) та оприлюднив у періодичній пресі чимало нотаток і ста- тей22. Згодом у мемуарах сформулював розуміння ролі «театру корифеїв» в націотворчо- му проєкті: «Я спізнав наш театр на вершечку творчих досягнень його артистів, я бачив усі визначніші сили його, мабуть, в усіх ролях і мушу сказати, що для виховання україн- ської публіки, для підготовки майбутніх читачів нашої літератури і преси, для розповсюд- ження української свідомості наш театр зробив надзвичайно багато»23. 16 Лукасевич Л. Роздуми на схилку життя. С. 42. 17 Василько В. Микола Садовський та його театр. С. 97. 18 Відповідний підрозділ споминів Л. Лукасевича так і названий: «Наша Любов Ліницька – українська Сара Бер- нар» (С. 40–45). 19 Лукасевич Л. Роздуми на схилку життя. С. 42. 20 Дет. див.: Гирич І. Сіячі. Українські інтелектуали, які пробудили ідею незалежності. Київ: Кліо, 2023. С. 323– 324; Іваницька С. Поколіннєва памʼять як біографічний концепт: Марко Кропивницький у публіцистичних текстах Сергія Єфремова. Українська біографістика. 2020. Вип. 19. С. 70–85. 21 Єфремов С. Щоденник (1.01.1895–4.02.1896). Про дні минулі: спогади (1876–1907). Київ: Темпора, 2011. С. 93–94, 96, 98–100, 103–105, 115–166, 134–135. 22 Начерки, згадки й сильветки публіциста про Є. Богемську (Боярську), М. Заньковецьку, Г. Затиркевич-Кар- пинську, М. Кропивницького див.: Єфремов С. Personalia: Публіцистика 1899–1917 рр. («Значущі Інші»: статті, посвяти, сильветки, некрологи, рецензії, полеміка): в 2-х т. Запоріжжя–Херсон: Грінь Д., 2016. Т. 1. С. 83, 283– 287, 390–413. Відповідні тексти про Л. Ліницьку, П. Саксаганського (Тобілевича), М. Старицького див.: Єфре- мов С. Personalia: Публіцистика 1899–1917 рр. Херсон: Вид-чий дім «Гельветика», 2018. Т. 2. С. 39–40, 210–216, 243–244. 23 Єфремов С. Щоденник (1.01.1895–4.02.1896)… С. 366. Siverian chronicle. 2024. № 3 161 Український поет, перекладач, лібретист, літературознавець, редактор і актор Микола Вороний (1871–1938), на той час один із провідних театральних оглядачів, умістив на сто- рінках журналу «Сяйво» (1913. № 10–11. С. 241–145) статтю «Два ювілеї», де значну ува- гу приділив постаті Л. Ліницької: «Корифеї нашого театру вже відсвяткували ювілеї своєї славної 25-літньої праці; дехто з них по тяжких трудах вже й опочив вічним сном… Фактично от уже 7 літ, як театр наш вступив в новий період свого існування, і цей пе- ріод позначується тепер рядом ювілеїв артистів другої генерації, артистів, що здобули своє сценічне хрещення і виховання під батьківським доглядом і досвідною рукою кори- феїв. Ці ювілеї в історії розвитку нашого театру важать дуже багато, бо як іспити навіч нам показують, яких здобутків досягли учні, перейнявши науку від своїх славних учителів. Власне такі іспити оце недавно складали заслужені і талановиті артисти – Любов Лі- ницька і Федір Левицький, ювілеї яких наш театр разом з громадянством святкував цього року в Києві»24. Показово, що критик не лише висловлював захоплення талантом і успіхами актриси, але намагався об’єктивно оцінити поточний стан речей, пов’язаний з викликами, які по- ставали перед «театром корифеїв» в добу модерну: «Останній час висунув перед Ліниць- кою нове і досить складне завдання – це ролі інтелігентних жінок, які в попереднім репер- туарі були явищем спорадичним, випадковим. В п’єсах Гордіна (з єврейського життя) з такими ролями артистка справляється цілком добре. В п’єсах Винниченка, де психіка жі- ноча складніша (“Брехня”), її спроби поки що непевні, в чім, очевидно, не мале значення мають незвикла будова п’єси і непристосованість антуражу, але в тих п’єсах, де Винни- ченко держиться старої будови і методу натуралістичного (“Натусь”), артистка почуває себе вільніше. Минуле артистки і всі дані її подають надію, що і в новішім репертуарі вона завоює належне собі місце. В особливу заслугу Ліницькій треба поставити те, що в своїй творчості вона йшла са- мостійним шляхом, не наслідуючи своїх попередніх товаришок. Тим-то сценічні здобутки її і загальнопризнаний успіх набувають ще більшої вартості і ваги і дають їй право на поважне і почесне місце серед діячів рідного театру»25. М. Воро- ний вважав повчальним еволюційний розвиток сценічної діяльності актриси від «школи нутра» у маленьких трупах та театральній трупі Марка Кропивницького, в яких існували значні проблеми з драматургічним матеріалом, і тому не було можливості для творчого розвитку актрис. Згодом, вступивши до трупи Панаса Саксаганського, Л. Ліницька мусила відмовитися від «надмірної екзальтації, ефектного жесту, істеричного вигуку…»26. Заува- жував, що «в особливу заслугу Ліницької треба поставити те, що в своїй творчості вона йшла самостійним шляхом, не наслідуючи своїх попередніх товаришок»27. У статті «Український театр у Києві (Враження та уваги)», уперше надрукованій у журналі «Дзвін» (1914. № 3. С. 282–289; № 4. С. 364–371; № 6. С. 555–567), М. Вороний дав критичний аналіз стану театру як національної інституції й зупинився на становищі трупи М. Садовського. «Якось випало так, що найбільш значні і талановиті сили цієї тру- пи якраз в цім році справляли 25-літні ювілеї своєї артистичної діяльності. З нагоди юві- леїв я мушу на цих артистах трохи спинитись. Було тих ювілеїв три – Л. Ліницької, Ф. Ле- вицького і Г. Борисоглібської»28, – писав критик. Зазначивши, що «в моє завдання не вхо- дить в обсягу цієї невеликої статті давати біографічні відомості і ширші характеристики цих артистів», М. Вороний спробував «тільки кількома характеристичними рисами дати їх артистичні силуети» та виклав низку влучних спостережень. «Любов Ліницька – герої- ня раг ехсеllеnсе; на це складаються і її зовнішні сценічні дані: показна, пластична по- стать, виразні риси лиця – рухливого і експресивного в міміці (особливо очі: імлисті і ефектовні, з огнем, коли треба) і гнучкий, з мелодійною вібрацією, голос. В драмі і траге- дії любить сміливі великі лінії, часом класичного закрою; в ліричній драмі і комедії ніби малює пастеллю м’яко і делікатно, де треба – квітчасто, але рисунок гри взагалі несклад- ний. Інтуїція не дуже глибока (за винятком кількох ролей, опрацьованих давніше і власти- вих чи ближчих її індивідуальності), натомість багато “нутра”, що зводить її нерідко на битий шлях мелодрами. Але є дані думати на підставі деяких її ролей (Тетяни в “Бонда- рівні”, Ялини в “Лихій іскрі”), що вона могла б творити і трагічні постаті Шекспірового 24 Вороний М. Два ювілеї. Вороний М. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика / Упоряд. Т. Гундорова; гол. ред. І. Дзеверін. Київ: Наукова думка, 1996. С. 372–373. 25 Там само. С. 375. 26 Там само. С. 375. 27 Там само. С. 376. 28 Вороний М. Український театр у Києві (Враження та уваги). Вороний М. Поезії. Переклади. Критика. Публі- цистика. С. 381. Сіверянський літопис. 2024. № 3 162 репертуару. В п’єсах Винниченка ще не цілком орієнтувалась, в мелодраматичних пере- кладних п’єсах Гордіна почуває себе дуже добре. Загалом Ліницька – артистка з виразно виявленим талантом, ще повним сили»29. Остання ґрунтовна праця М. Вороного, присвячена цій незабутній актрисі доби «теат- ру корифеїв», – начерк «Драматична примадонна. Естетично–критичний етюд. До харак- теристики сценічної творчості Любові Ліницької», що окремим виданням з’явилася дру- ком 1924 р. і в якій було розвинуто викладені вище ключові думки щодо сутності Ліниць- кої-актриси. «В історії українського театру постать Ліницької зафіксується як вивершений на свій час естетичний тип жіночої творчості на амплуа драматичної примадонни», – та- ким був заключний акорд нарису Миколи Кіндратовича30. На думку Л. Гуренко, репрезентативність мистецько-культурологічної думки критика– мислителя полягає в такому: від мікропроблеми – «способу творчості» актриси до макро- проблеми – естетики ролей новочасної драми. «Ця ґрунтовна робота Миколи Вороного охоплює всі головні процеси, не лише театральні, а й суспільно-політичні, поч. ХХ ст. Формування творчої особистості Любові Ліницької розглядається автором статті на тлі естетично-художніх проблем театрального світу. Характерна у викладенні матеріалу спо- радичність Миколи Вороного створює ефект монтажності при розгляді будь-якої події або явища. А науковий та оповідний стилі вдало синтезовані митцем. У статті актриса Любов Ліницька еволюціонує разом із епохою екстенсивного мислення»31. Дмитро Антонович у праці «Триста років українського театру» (1925) в оцінках потен- ціалу Л. Ліницької цитує М. Вороного й, у свою чергу, зазначає: «В трупі у Садовського в ріжні сезони були найбільші сили побутового українського театру – Заньковецька, Бори- соглібська, Ліницька, Левицький, І.В. Загорській, Мироненко (обидва вже покійні) і бага- то інших»32. Український адвокат і громадський діяч, письменник-мемуарист Олександр Семенен- ко в нарисі «Вогні сцени» (уперше надрукований в журналі «Сучасність» 1977 р.) прига- дував: «Молодість моєї мами, трудна, нерадісна молодість в Одесі була освітлена образа- ми української сцени. Вони довго жили в її пам’яті, коли вона вже переїхала до Єлисаве- ту. Тоді й актори були ще молоді і видно з усього, то була радісна доба розвитку. Мама любовно розповідала мені, дитині, про Затиркевич, Ліницьку, Саксаганського, Садовсько- го»33. Отже, виявлені й проаналізовані джерела свідчать про те, що Л. Ліницька була яскра- вою представницею другого покоління актрис «театру корифеїв», із своїм неповторним стилем і арсеналом мистецьких засобів для створення різноманітних і пам’ятних для гля- дача сценічних образів. Як людині, їй були притаманні природня інтелігентність, чутли- вість, вразливість, скромність, порядність і терплячість. Щодо ювілейної події 1913 р., слід зазначити, що сама актриса не виявляла належної ініціативи, а навіть намагалася уникнути святкування. Проте її прихильники не могли ігнорувати цю подію. Найбільш переконливими й змістовними текстами уявляються публікації С. Єфремова в газеті «Ра- да» і М. Вороного в літературно-мистецькому журналі «Сяйво». В інших українських пре- сових виданнях (див. додатки № 2–5), навіть таких солідних, як «Літературно-науковий вістник» та «Ілюстрована Україна», інформацію про ювілей було подано конспективно. Надзвичайно живими й цікавими для усвідомлення характеру актриси є мемуарні образи Л. Лукасевича та В. Василька (тексти останнього містять і професійну складову, бо автор був відомим актором, режисером, педагогом, театрознавцем) і, звичайно, сповнена глибо- кими спостереженнями й симпатією до героїні студія Ю. Меженка. Стосовно подальших досліджень, вважаємо за перспективне створення новаторської праці про Любов Ліницьку на підставі широкого кола джерел, із використанням методологічного інструментарію «жіночої історії» і соціокультурного аналізу. 29 Вороний М. Український театр у Києві (Враження та уваги). С. 382. 30 Вороний М. Драматична примадонна. Естетично-критичний етюд. До характеристики сценічної творчості Лю- бові Ліницької. Вороний М. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. С. 458. 31 Гуренко Л. Творчість М. Вороного у мистецько-культурному просторі кінця XIX – поч. XX ст.: дис. ... канд. мистецтвознавства: 26.00.01 / Нац. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. Київ, 2019. С. 104–105. 32 Антонович Д. Триста років українського театру. 1619–1919. Прага: Укр. громад. вид. фонд, 1925. С. 147–148, 204. 33 Полиновий мед: Євген Маланюк, Олександр Семененко, Кирило Емануель: поезії – спогади – листи – світли- ни / Упоряд. О. Чуднов. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2011. С. 57. Siverian chronicle. 2024. № 3 163 Додатки № 1 На почесній постаті. До 25-літнього ювілею Л.П. Ліницької Сьогодні в Народному домі в Києві мало відбутися святкування 25-літньої діяльности на україн- ській сцені відомої артистки, Любові Павловни Ліницької. На жаль, шановна ювілянтка, через стан свого здоровля, зріклася прилюдного святкування, але це не заважає багатьом і багатьом з тих, хто пив з джерела її творчого натхнення, одзначити цей день, як небуденний у літописях нашого теат- рального мистецтва. Це не особисте свято заслуженої артистки, – це свято всієї української сцени, яку обдарувала артистка своїм визначним талантом і якій служила увесь час цей, довгий у житті окремої людини час, не схибнувши з славної стежки перших піонерів українського театра. Так водиться вже, що про ювілятів говориться тільки добре, тільки заслуги їхні виставляються на суд громадський і лишаються у затінку їхні хиби. Тим приємніше, що цим разом можна по щи- рості, а не з самого тільки ювілейного звичаю, говорити про заслуги, поминувши хиби. Останніх не багато записано в артистичному формулярі п. Ліницької, зате заслуги її перед рідною сценою справ- ді-таки величезні. Л. Ліницька вийшла на сцену тоді, коли український театр завоював уже своє певне місце в на- шому національному надбанні. Гриміла слава корифеїв української сцени, театр придбав уже свою публіку, здобував потроху й новий репертуар, поширювався не тільки екстенсивно, а й інтенсивно, заглиблювався в грунт життя, шукав нових стежок до розвитку. Широкого поля, що стелилося пе- ред ним, не могли вже упорати власними руками ті, хто розпочав діло. Жнива кликали нових пра- цьовників, – і от тоді між молодшою генерацією, другого, скажу так, призива, українських артис- тичних сил починає свою діяльність і Л. Ліницька. Серед артистів цього другого призова я не знаю визначнішої сили, і то не тільки як брати на ува- гу величину таланта, а й ту чистоту, з якою вона ввесь час справляла свою важку й одповідальну працю. До неї, що прийшла після незрівняної М. Заньковецької на те саме амплуа, ставилися особ- ливі вимоги, її мимоволі порівнювали до тієї, хто неподільно доти царював на українській сцені, не знаючи собі рівної. Через те, може, ні до кого не ставилася критика так – не скажу: причіпливо, бо тут краще може буде вжити слово – ревниво, як до цієї наслідниці знаменитої української артистки. Ні на кого не спадає такий тяжкий хрест – щоб не поточитись і не впасти під вагою чужої популяр- ності, не потонути й не розпуститися в промінні чужої слави... І молода артистка вийшла з честю з свого надзвичайно тяжкого становища, видержала ту спробу, якої не кожне може доказати. Вперше побачив я на сцені Л.П. Ліницьку р. 1895-го, побачив уже після того, як бачив не раз Заньковецьку, як ще свіжі були вражіння од того чудового таланту і як ще мерехтіли в душі її незабутні образи, і коли мимоволі приходило на думку порівняння, мусив собі сказати: ні, це не наслідувачка Занько- вецької – це самостійна артистична сила. Вона має свою власну, як той казав, шклянку і пʼє з неї по- своєму. Шклянка та менша, але то її власна, не позичена шклянка; чиста, мов кришталь, одбиває во- на в собі веселку сонця життьового і грає, міниться на сцені тим промінням життя, що перепускає через себе в творчому натхненні. І для мене Л.П. Ліницька заняла назавжде місце серед кращих дія- чів нашого театра, тоді як багато з її товаришок не видержали того убійчого порівняння. І вона того місця не покинула й по цей день. Минали роки за роками, український театр роздав- ся в ширину, розпливався і – нігде правди діти – розмінювався часто на базарі житейської суєти, по- турав невисоким смакам менш культурної публіки. Але Л.П. Ліницька не зазнала тієї непевної долі. Вона, що своє артистичне охрещення одібрала ще під час першої голосної слави нашого театру, добре засвоїла собі традиції того часу й не розміняла свого таланту на дрібняки дешевих лаврів. Во- на раз-у-раз була з кращими і працювала над собою, щоб порівнятися з ними. Поважною силою, що серйозно ставиться до себе й до своєї праці, вона увесь час була на українській сцені, – аж до цього дня, коли вже доводиться вітати її з 25-літніми роковинами її служби рідному театрові. І певно, що не свої тільки особисті думки висловлю, коли бажатиму шановній артистці, щоб довго ще стояла на своїй почесній постаті й разом з кращими діячами нашого театра шукала йому шляхів до оновлення. Її свіжий і досі талант ручиться за те, що багато вона ще може дати доброго рідній сцені, як багато вже й дала за цих 25 років своєї діяльности. Сергій Єфремов Рада. 1913. № 236. 16 октября (29 жовтня). С. 2. № 2 Л.П. Ліницька Сьогодня сповнилося 25 років артистичної діяльності Любові Павловни Ліницької. Л.П. Ліницька виступила на сцену в 1888 ропі в невеличкій трупі М. Муравьева, яка грала в Ма- ріуполі. Л.П. вперше виступила в ролі Уляни в пʼєсі Г. Квітки-Основʼяненка «Сватання на Гончарів- ці». Думка йти на сцену у Л.П. Ліницької зʼявилася з малих літ. Скінчивши харківську гімназію, во- на брала участь в любительських виставах і потім вступила до трупи Муравьева. Але через ріжні умови їй при йшлося на деякий час оставити українську сцену і вона грала в трупі Іванова на Кавка- зі. Тут Л.П. зустрілася з Загорським, з яким одружилася. Зимою 1889 р. подружжя Заїрських перехо- дить служити в українську трупу Кропивницького. Після недовгої служби в трупі Кропивницького, Л.П. в 1891 р. вступає до трупи Саксаганського, в якій і грала майже увесь час, переживаючи з цією трупою усі злидні до кінця існування трупи. Не залишаючи праць в театрі Саксаганського, Л.П. ви- Сіверянський літопис. 2024. № 3 164 ступала в трупі Суслова. а після розпаду трупи Саксаганського в 1910 р. Л.П. вступав до трупи М.К. Садовського, де й грає а великим успіхом до сьогоднішнього дня. С. К[овальський] Рада. 1913. № 236. 16 октября (23 жовтня). С. 2. № 3 З українського життя 10-го падолиста в клюбі «Родина» київське громадянство шанувало славетну українську артист- ку Любов Ліницьку з приводу 25-літнього ювілею її сценічної діяльності. С. Черкасенко Літературно-науковий вістник. 1913. Т. 64. Кн. 12. С. 564. № 4 Хроніка. Ювілеї. Ювілей д-ки Ліницької Л.П. Л.П. Ліницька свій 25-літній ювилей празнуватиме в осени. Відомий письменник С. Черкасенко присвячує Любов Павловні свою нову пʼєсу «Казка старого млина», якою відсвяткується ювилей. Сяйво. 1913. Кн. 5–6. С. 161. № 5 На службі для рідної штуки. (Ювилей арт. Л.П. Ліницької) Місія і значення українського театру в відродженню російської України велика. Тоді, коли ука- зами замкнемо уста нашому народові, українська сцена була чи не одиноким місцем, звідки лунало рідне слово, де хоронилися зерна національної свідомости українського нагода, звідки вони перехо- дили до малосвідомої інтелігенції й до ширших мас і будили любов до рідного, українського. Подіб- не значіння має й тепер український театр, – в тих, що йому служать, вірно і витривало, мусимо ува- жати так за громадських служителів, як і за тих людей, що свої сили складають на вівтарі рідного мистецтва, будуючи нашу культуру. Святкування ювілею робітників на ниві нашої культури, се не свято маленького гуртка – скажім товаришів і прихильників артиста – а свято інтелігентних українських сфер. Таким святом був день 16 (29) жовтня с.p., в якім артистка українського театру Садовського в Київі Любов Ліницька свят- кувала 25-ліття своєї артистичної діяльності. Коли в славі зійшла з української сцени Заньковецька, її почесне місце стала займати Любов Лі- ницька, своїм таланом, своєю артистичною культурою, дарами своєї багатої душі, здобуваючи лав- ри і славу собі, а тим самим і українському театрові. Прапор служби для рідної штуки несла вона витривало. Не зважала на скупість української мізерії, не лякалася й того, що українська сцена і об- ставини, серед яких знаходився і ще до тепер знаходиться український театр, не давали може часа- ми простору для їх талану. Працювала і в славі обходить ювілей 25-літної діяльності. Любов Ліницька родилася 26 грудня 1866 р. в селі Преображенське Харк[івської] губ. Вже буду- чи гімназисткою харківської гімназії любила вона театр. З початку виступала ювілянтка в аматор- ських театрах в Таганрозі і грала комічні ролі. Перший її дебют на справдішній сцені відбувся 1888 p., коли Л. Ліницька виступила в невеличкій російсько-українській трупі М. Муравʼєва в ролі Уляни в «Сватанню на Гончарівці». Грає вона на Кавказі, потім в трупі Шаповалова в Маріуполі, де виступає в пʼєсах «Невольник», «Наталка-Полтавка», «Сватання на Гончарівці», «Назар Стодоля» і в деяких російських, а в 1889 р. виступає в «Наталці-Полтавці» в українській трупі М. Кропивниць- кого. Відтепер з малою перервою працює на тернистім шляху української сцени, яку збагачує щед- рими дарами свойого талану. В трупі Кропивницького грає 1 рік і 4 місяці, переходить на рік до ма- лої трупи Васил’єва, кілька місяців служить в трупі Старицького, а в 1891 р. запрошено її до трупи Саксаганського. Від тепер слава її стає голоснійшою, театральна критика пильну увагу звертає на її гру і ставить її вимоги як великому таланови, як найбагатшій силі українського театру. В театрі Саксаганського служить ювілянтка а перервами до 1909 p., в якім вступає а трупу Садовського на місце Заньковецької. В театрі Садовського займає місце першорядної артистки, виступає найваж- нейших пʼєсах; талан її має змогу розвинутися ширше. Грає вона і в штуках народних і з таким са- мим поводженням виступає в нових пʼєсах нашої сучасної літератури, які вимагають дуже широко- го талану, що зуміє глибоко ввійти і вдуматися в душу сучасного інтелігента з найтаємнішими, най- тоншими, з найшляхетнішими і найтемнішими її закутками. З нагоди ювілею Л. Ліницької появилися численні статі в київських часописях як українських, так і російських. Від формального святкування свойого ювілею Шановна Ювилятка відказалася. Ів[ан] Л[ичко] Ілюстрована Україна: літературно-художній журнал для українських родин / Редагує комітет під проводом д-ра І. Крипʼякевича. Львів, 1913. Ч. 23. 1 грудня. С. 3–4. Siverian chronicle. 2024. № 3 165 References Chudnov, O. (Ed.). (2011). Polynovyi med: Yevhen Malaniuk, Oleksandr Semenenko, Kyrylo Emanu- el: poezii – spohady – lysty – svitlyny [Wormwood honey: Yevhen Malaniuk, Oleksandr Semenenko, Ky- rylo Emanuel: poems – memoirs – letters – photographs]. Kirovohrad, Ukraine. Hundorova, T., Dzeverin, I. (Ed.). (1996). Voronyi M. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka [Vo- ronyi M. Poems. Translations. Criticism. Publicistics]. Kyiv, Ukraine. Hurenko, L. (2019). Tvorchist M. Voronoho u mystetsko-kulturnomu prostori kintsia XIX – poch. XX st. [Creativity of M. Voronyi in the artistic and cultural space of the late 19th – the early 20th c.]. Kyiv, Ukraine. Hyrych, I. (2023). Siiachi. Ukrainski intelektualy, yaki probudyly ideiu nezalezhnosti [Sowers. Ukrai- nian intellectuals who awakened the idea of independence]. Kyiv, Ukraine. Ivanytska, S. (2020). Pokolinnieva pamiat yak biohrafichnyi kontsept: Marko Kropyvnytskyi u publi- tsystychnykh tekstakh Serhiia Yefremova [Generational memory as a biographical concept: Marko Kro- pyvnytskyi in the publicistic texts of Serhii Yefremov]. Ukrainska biohrafistyka – Ukrainian biographical studies, 19, P. 70–85. Lavrentii, R. (2021). Ukrainskyi teatr Skhidnoi Halychyny 20–30-kh rr. XX st.: protsesy modernizatsii [Ukrainian Theatre of Eastern Galicia in the 20–30s of the 20th c.: processes of modernisation.]. Kyiv, Ukraine. Lazanska, T. (2009). Linytska Liubov Pavlivna. Entsyklopediia istorii Ukrainy [Linytska Liubov Pav- livna. Encyclopaedia of the history of Ukraine]. Kyiv, Ukraine. Smit, E. (2013). Natsii ta natsionalizm u hlobalnu epokhu [Nations and nationalism in the global age]. Kyiv, Ukraine. Veselovska, H. (2018). Teatr Mykoly Sadovskoho (1907–1920): monohrafiia [Theatre of Mykola Sa- dovsky (1907–1920): monograph]. Kyiv, Ukraine. Yefremov, S. (2016–2018). Personalia: Publitsystyka 1899–1917 rr. («Znachushchi Inshi»: statti, po- sviaty, sylvetky, nekrolohy, retsenzii, polemika): V 2-kh t. [Personalia: Publicistics 1899–1917 («Signifi- cant Others»: articles, dedications, syllabuses, obituaries, reviews, polemics): In 2 vols.]. Zaporizhzhya– Kherson, Ukraine. Іваницька Світлана Григорівна – доктор історичних наук, доцент кафедри історії України, Сумський державний педагогічний університет ім. А. Макаренка (м. Суми, Україна). Ivanytska Svitlana – doctor of historical sciences, docent of the department of history of Ukraine, Sumy A. Makarenko state pedagogical university (Sumy, Ukraine). E-mail: roxsolana1964@gmail.com Бойченко Оксана Петрівна – магістрантка ННІ історії, права та міжнародних відно- син, Сумський державний педагогічний університет ім. А. Макаренка (м. Суми, Україна). Boichenko Oksana – masterʼ s student of the Institute of history, law and international rela- tions, Sumy A. Makarenko state pedagogical university (Sumy, Ukraine). E-mail: bojchenko3232@gmail.com «OUR … UKRAINIAN SARAH BERNHARDT»: THE ANNIVERSARY OF ACTRESS LIUBOV LINYTSKA IN THE PRESS AND MEMOIRS The purpose of the article is to analyse, based on the biography of actress Liubov Linytska (1865– 1924), peculiarities of celebrating the 25th anniversary of her creative activity (1913) in the context of the history of the Ukrainian «theatre of luminaries»), to find out how the Ukrainian-language press and the wi- der theatre community reacted to this event, how the anniversary was immortalised in dedications and bio- graphical sketches, and what transformations and echoes this event had in the memory of memoirists who tried to recreate the unique artistic image of the heroine for posterity. The main research methods used were historical biographical and discursive methods. The novelty of the work is as follows: the informati- on available in the sources on the celebration of L. Linitskaʼs creative anniversary is systematised and pre- sented in a comparative aspect; it is emphasised that theatre as a phenomenon of national culture occupies a special place at different stages of modernisation of society, Ukrainian in particular; the role and place of anniversaries in the life of the theatre community and the Ukrainian public is outlined; it is proved that such symbolic events give a new impetus to the processes of nation-building, and; the conceptual explana- tion of the «cultural code» of such phenomena is contained in the works of theorists of nations and natio- nalism (E. Smith). Conclusions: the analysis of sources shows that L. Linytska was a bright representative of the second generation of actresses of the «theater of coryphaei», with a unique style and artistic arsenal for creating stage images; for the press coverage of the 1913 anniversary event, the most informative texts are publications by S. Yefremov in the newspaper «Rada» and M. Voronyi in the magazine «Svitlo», memo- ir sketches by L. Lukasevych and V. Vasylko, and historical and biographical study by Y. Mezhenko. Key words: Liubov Linytska, Mykola Sadovskyi, Serhii Yefremov, Mykola Voronyi, Yurii Mezhenko, anniversary, theatre of luminaries, biographical studies. Дата подання: 10 лютого 2024 р. Дата затвердження до друку: 30 травня 2024 р. Сіверянський літопис. 2024. № 3 166 Цитування за ДСТУ 8302:2015 Іваницька, С., Бойченко, О. «Наша … українська Сара Бернар»: ювілей актриси Любові Ліниць- кої у просторі преси й мемуарів. Сіверянський літопис. 2024. № 3. С. 156–166. DOI: 10.58407/lito- pis.240314. Цитування за стандартом APA Ivanytska, S., Boichenko, О. (2024). «Nasha … ukrainska Sara Bernar»: yuvilei aktrysy Liubovi Li- nytskoi u prostori presy y memuariv [«Our ... Ukrainian Sarah Bernhardt»: the anniversary of actress Liu- bov Linytska in the press and memoirs]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 156–166. DOI: 10.58407/litopis.240314.

"Наша … українська Сара Бернар": ювілей актриси Любові Ліницької у просторі преси й мемуарів

Репозитарії

Схожі ресурси