Вихід на війну та військова магія українців: історичні та церковні джерела

• Дата: 2024
• Автор: Іваннікова, Л.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Філологічні студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199940
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Вихід на війну та військова магія українців: історичні та церковні джерела / Л. Іваннікова // Сіверянський літопис. — 2024. — № 4. — С. 127-137. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Тематика війни, антропологія війни в останні десятиліття, а особливо в час повномасштабного вторгнення РФ на територію України (2022–2024 рр.) актуалізувались у працях українських та зарубіжних учених – істориків, етнологів, фольклористів, соціологів. Особлива увага приділяється таким темам, як народно-визвольний рух у фольклорі українців, поведінкові стереотипи в час війни, становище жінки у війні, трагедія остарбайтерів та біженців, травми війни, фольклор у контексті війни тощо. Протягом 2022–2023 рр. науковці проводили запис та публікацію усно-історичних інтервʼю внутрішньо переміщених осіб, біженців, мешканців деокупованих територій. Однак поза увагою залишаються традиційні світоглядні уявлення, магія та ритуали, приурочені до виходу на війну, та ті, до яких вдавалися безпосередньо на полі битви, хоча вони існували з найдавніших часів і збереглися до наших днів. Мета статті – систематизувати, описати та простежити еволюцію ритуалів, засобів військової та апотропеїчної магії, повʼязаних із виходом на війну, від найдавніших часів до сьогодення. Джерельна база – історичні та церковні памʼятки X–XVII ст., фольклорні матеріали XVI–XXI cт. Методи. Під час написання статті використано історичний, описовий та порівняльно-історичний методи. Наукова новизна. Спираючись на літописні та церковні джерела, а також на фольклорні тексти, автор простежує тяглість релігійної та фольклорної традиції від X ст. до наших днів. У статті систематизовано та описано колективні й індивідуальні магічні практики, які мали забезпечити перемогу над ворогом та збереження життя кожного воїна. Автор показує взаємодію церковно-канонічної та усної народної традиції XI–XXI ст., взаємопроникнення літургійних і фольклорних текстів. Висновки. Протягом X–XXI ст. українці вдавалися до таких колективних і індивідуальних форм військової магії: передбачення та ворожіння; віра в знамення, віщування, прикмети, знаки та обереги; колективні жертвоприношення або пожертва на храм; принесення обітниці; соборна молитва в храмах та безпосередньо перед виходом у похід; благословення та освячення військових атрибутів (козацьких суден, хоругви, зброї); зображення хресного знамення на бойових знаменах; індивідуальна або колективна молитва на полі битви, використання предметів-оберегів (рідна земля, хрест). У цих магічних практиках спостерігається нерозривна єдність дохристиянської та християнської релігійно-світоглядних традицій.