«Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?»
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200025 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» / Н. Вереня // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 145-146. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200025 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2000252024-11-12T13:21:47Z «Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» Вереня, Н. Придеснянська книжкова полиця 1996 Article «Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» / Н. Вереня // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 145-146. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200025 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця |
| spellingShingle |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця Вереня, Н. «Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Вереня, Н. |
| author_facet |
Вереня, Н. |
| author_sort |
Вереня, Н. |
| title |
«Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» |
| title_short |
«Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» |
| title_full |
«Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» |
| title_fullStr |
«Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» |
| title_full_unstemmed |
«Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» |
| title_sort |
«невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200025 |
| citation_txt |
«Невже ж бо крізь пальці ковзнуло життя?» / Н. Вереня // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 145-146. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT verenân nevžežbokrízʹpalʹcíkovznuložittâ |
| first_indexed |
2024-11-17T08:25:29Z |
| last_indexed |
2024-11-17T08:25:29Z |
| _version_ |
1818523696930750464 |
| fulltext |
занського рух і антифашистського підпілля, про участь учительства в
Європейському русі Опору.
Видання є даниною поваги до ветеранів війни і полеглих. Воно
може використовуватись на уроках історії України, факультативних
заняттях та спецкурсах, у гуртковій, виховній та краєзнавчій роботі.
Ірина КАГАНОВА.
«НЕВЖЕ Ж БО КРІЗЬ ПАЛЬЦІ КОВЗНУЛО ЖИТТЯ?»
Василь Йосипович Буденний — не новачок у поезії. На його ра-
хунку вже сім поетичних збірок. Вірші писав хлопчиком, коли ходив
до однієї з чернігівських шкіл. Не кидав цього заняття під час нав-
чання в Київському педінституті. Навпаки, саме тоді його поетичний
голос зміцнів. У поезіях Василя Буденного з’явились інтонації людини
стурбованої всім, що відбувається навколо нього. У них він виступає
як справжній патріот. Тематика його віршів різноманітна: природа,
кохання, доля ветеранів минулої війни, любов до матері, до тієї хати-
ни, де народився, до друзів і багато ще такого, що неможливо окрес-
лити одним словом. Багато асоціативних поезій є в книжках Василя
Буденного. Останнім часом він пише саркастичні вірші. Цей жанр до-
помагає конкретно висловитись про ті болячки, які супроводжують нас
сьогодні. Але поет — оптиміст:
Я від буйних вітрів, я від синіх джерел,
Вглиб землі проросло мого серця коріння.
Ось тому я живу, я від бід не помер,
І людській доброті залишаюся вірним.
От ми і підійшли до його останньої збірки поезій «НА ВІСТРІ
ВЛАСНОГО МЕЧА» (Чернігів, 1995). Перегортаючи її сторінки, ще
раз впевнюєшся в тому, що не обсягом і кількістю сторінок вимірюєть-
ся творча наснага поета, а мірою зболеного, вистражданого слова за
людину, її сьогодення та її майбуття. Незабаром Василь Буденний зу-
стрічатиме свій полудень віку. І, звичайно, це його як людину і поета
хвилює. Від серця народився вірш, де є такі рядки: «Невже ж бо крізь
пальці ковзнуло життя?». І ще один поетичний рядок, котрий можна
вважати ключем до всієї збірки: «Звикаюсь в думці, що старію». Таке
зізнання дозволяє Буденному поринути в минуле, зазирнути в майбут-
нє, збагнути сенс життя. Ось чому основна тематика збірки — любов і
вболівання за долю рідного краю, за слов’янський великий народ,
котрий злі сили намагаються поставити на коліна. Дуже актуально
звучить заклик поета до єдності і дружби:
Єднаймося, бо буде горе,
В нас православіє одне.
Якщо забудемо про вчора —
День завтрашній нас обмине.
(«Диптих № 1»).
Помітне місце в збірці посідає філософська лірика — роздуми про
призначення людини на землі, про совість і Бога. Особливо це поміт-
но в триптихах. Філософське звучання характерне й для поезій «Дип-
тих № 1» та «Диптих № 2». У віршах, присвячених поетові Дмитру Іва-
нову та композитору й співакові Миколі Мозговому, криється велике
бажання поета жити, «пригортать півнеба» і пити «ще з не приватизо-
ваних криниць», пригортать «до серця молодят» і творити, творити, тво-
рити...
Приваблюють чудові «Рубаї», вірші про кохання.
Сіверянський літопис 145
На перший погляд, може здатися, що ідеї цієї восьмої збірки Ва-
силя Буденного такі ж традиційні, як і в попередніх. Може, і так. Але
тема любові до людини, Вітчизни, природи рідного краю — невичерп-
на, як і сама любов. Відчувається, що поет дійсно знаходиться на ві-
стрі меча, щиро переживає за все, що коїться навколо нас. Йому бли-
зькі і зрозумілі болі народу, бо він сам — з цього народу.
Щиро віриться, що і далі поет радуватиме нас своїм живим сло-
вом, буде творити, окрилювати слова, сіючи добро, щоб «...за врожай
доброти не прийшлось червоніти».
Наталя ВЕРЕНЯ.
146 Сіверянський літопис
|