Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.)
Продовження. Початок див. № 1.
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200034 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 63-67. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200034 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2000342024-11-12T13:25:57Z Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) Ситий, І. Історія міст і сіл Продовження. Початок див. № 1. 1996 Article Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 63-67. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200034 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія міст і сіл Історія міст і сіл |
| spellingShingle |
Історія міст і сіл Історія міст і сіл Ситий, І. Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) Сiверянський літопис |
| description |
Продовження. Початок див. № 1. |
| format |
Article |
| author |
Ситий, І. |
| author_facet |
Ситий, І. |
| author_sort |
Ситий, І. |
| title |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) |
| title_short |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) |
| title_full |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) |
| title_fullStr |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) |
| title_full_unstemmed |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) |
| title_sort |
новгород-сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Історія міст і сіл |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200034 |
| citation_txt |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 p. p.) / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 63-67. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT sitijí novgorodsíversʹkijcehkalačnikív17111900pp |
| first_indexed |
2024-11-17T08:25:49Z |
| last_indexed |
2024-11-17T08:25:49Z |
| _version_ |
1818523715618471936 |
| fulltext |
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
Ігор Ситий*
НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ЦЕХ КАЛАЧНИКІВ
(1711—1900 pp.)
Щодо питань, які регулювали організаційний, загальнолюдський та
релігійний бік цехової організації (взаємодопомога, обрядові дії, під-
тримка церкви, благодійність тощо), то, безумовно, вони вирішувались
на зразок інших цехів та звичаєвим правом. Ось як про це писав у сво-
єму підтверджувальному листі шевському цеху містечка Літок від 31
грудня 1770 р. ігумен Видубецького монастиря Іаков: «...в оном игуме-
на Пахомия листе или фундуше вираженный порядок между братством
цеху ремесла шевского, по иных братств порядку церковному, и по их
стародавнему в ремесле обычаю постановленный, и мною усматруется
быть».14
До важливих питань належали вибори керівництва цеху, т. зв. «ра-
ди», «уряду», яке складалося з цехмістра, 2 старших братів, ключника,
а з 1785 р., це управний старшина та 2 старшинських товариша. Це що
стосується Новгород-Сіверського цеху, але на Лівобережжі існували і
інші варіанти. Наприклад, рада Мглинського цехового товариства скла-
далася з 1 цехмістра, 1 старшого товариша, 1 шафара,* 1 ключника,15
Літківським цехом шевців керували цехмістр, 2 столових брата, ключ-
ник,16 у Глухівському різницькому цеху — 1 цехмістр, 2 старших бра-
та, 1 ключник, 1 молодший брат,17 у Глухівському калачницькому цеху
— 1 цехмістр, 1 старший брат, 1 ключник;18 такий же склад був у Во-
ронізькому ткацькому цеху;19 Кролевецькому20 та Коропському коваль-
ських цехах.21 Наведені приклади підтверджують думку, що для це-
хового ладу України були характерні розпливчастість, невиразність,
строкатість та розмаїття форм як відбиток ступеня розвитку тогочас-
ного українського суспільства і економіки.
* Продовження. Початок див. № 1.
14 ЧІМ — інв. № АД 2267.
15 ЧІМ — Книга Мглинського цехового товариства. — інв. № ВП 1474/29.
* Василь Балушок ототожнює ключника і шафара, що, як бачимо, помилково. Див.:
Балушок В. Світ середньовіччя в обрядовості українських цехових ремісників. —
К., 1993. — с. 20.
16 ЧІМ — інв. № АД 2267.
17 ЧІМ — інв. № АЛ 441.
18 ЧІМ — інв. № АЛ 371.
19 ЧІМ — інв. № АЛ 336.
20 ЧІМ — інв. № АЛ 510/13.
21 ЧІМ — інв. № АЛ 510/14.
Сіверянський літопис 63
Але повернемося до Новгорода-Сіверського. Безумовно, централь-
ною фігурою цехового «уряду» був цехмістр (в книзі також зустрічаю-
ться назви «пан», «чекмістр»).
При його обранні висувалися високі вимоги. Треба було вибирати,
як писав Пахомій Подлузький, «мужа статечного, розумного и уважно-
го, порядок своєго, ремесла добре ведомого и ведлуг того порядку брат-
ство пристойне исправляючого абы ни в чем жадной не мел наганы»,22
і як правило, «з межи себе». Так було і у новгород-сіверських калач-
ників. Нами зафіксовано прізвища 61 цехмістра та управної старшини
(цей підрахунок неповний, бо в книзі відсутні записи за 1738, 1752,
1755, 1779, 1784, 1785, 1793, 1807, 1814, 1823, 1828, 1835, 1840, 1844,
1845, 1851, 1854—1856, 1866—1867, 1871, 1877, 1879, 1884—1885, 1887—
1890, 1892, 1896, 1898—1899 pp. Загалом ще перші дослідники цехових
книг вказували, що книги «велись непорядочно», а записи в них «нере-
гулярны».23). Обирались вони частіше за все з числа старших братів,
або ключників. Наприклад, Лазута Йосип у 1743—1746 pp. серед стар-
ших братів, а у 1747—1749 pp. він вже цехмістр, Пушок Степан у
1731 р. — ключник, у 1740—1742 pp. — цехмістр. З наведених прикла-
дів бачимо, що важливий був і строк перебування у цеху. За стано-
вою ознакою всі цехмістри були міщанами. Обирали їх на рік* збора-
ми всіх ремісників у вересні місяці, про що робився відповідний запис
у книзі: «Року 1719 месяца септеврия Я, Павел Семенович Картуше-
нок постановлен естем цехмистром от всей братии старшой и меншой
и принял от Григория Лопаты цахмистра бывшаго готових грошей зол.
полтораста и десят зол:». Надалі термін виборів був перенесений на сі-
чень місяць. Якщо цехмістр задовольняв братчиків, то його переобира-
ли по кілька разів, наприклад Короткий Іван Андрійович був цехміст-
ром 7 разів, Свердлій Яків — 5 разів тощо.
Цікаво, що у новогород-сіверському цеху калачників існував ін-
ститут наказного цехмістра. Він виконував обов’язки постійного цех-
містра у разі його відсутності, як-от: Єфим Романов був наказним у
червні 1759 р.
А які ж обов’язки були покладені на постійного цехмістра? Він сте-
жив за непорушністю «установ», контролював фінанси, клопотався за
цехове майно та атрибутику, розглядав скарги між братчиками, пиль-
нував за відбуванням «молодчества», представляв інтереси цеху у від-
носинах з владою та іншими верствами населення; очолював цеховий
уряд при прийомі нових членів, дбав про правильне ведення цехової
книги та здійснення цехових обрядів тощо. Але, безумовно, компетенція
цехмістра була обмеженою, що випливало із засилля влади козацької
старшини, яка намагалася взяти під свій контроль всі сфери міського
життя. Так, без згоди сотника та війта обрання цехмістра було недійс-
ним, наприклад, новгород-сіверський сотник Федір Яісовецький та війт
Іван Семенович «благословили» обрання цехмістром Йосипа Лазаро-
вича у вересні 1720 р. Ще виразніше про обмеженість влади цехмістра
йдеться у книзі Глухівського цеху. Він «повинен толко малие справки
отправовать... а большие к нам старшим отсилать»,24 — вимагають у
«Листі за заведение цеху резницкого» глухівські сотник, отаман, війт.
Та все ж у своєму цеху цехмістр мав велику владу, що призводило до
зловживань, порушення цехових правил з його боку. Особливо це сто-
сувалось процедури вступу до цеху родичів цехмістра та відбування
22 ЧІМ — інв. № ВП 1474/83.
23 Василенко К. Остатки братств и цехов в Полтавщине // Киевская старина. —
1885. — № 9. — С. 159—160.
* На річний строк вказує і Ігумен Іаков. — ЧІМ — інв. № АД 2267.
64 Сіверянський літопис
молодчества. Так у книзі зафіксовано, що цехмістр Йосип Лазута від-
був молодчество не «по правде», а у 1804 р. управний старшина Іван
Волох відмовився сплачувати вступний внесок та відбувати цехові по-
винності за свою другу жінку на підставі того, що все сплачено і від-
буто за першу жінку, а також через «его ежечастого служения управе
и управным старшиною».
Допомагали, цехмістру так звані старші брати. Разом з ним вони
розглядали питання вступу до цеху та відбування молодчества, брали
участь в обранні нового цехмістра. Фактично на них була покладена
функція громадського нагляду за діяльністю цехмістра, захисту інтере-
сів рядових членів цеху. Обирались вони серед майстрів, які тривалий
час перебували у цеху і були відомі своїми високими людськими та
професійними якостями, походили з родин ремісників, з діда-прадіда.
Саме з них найчастіше висувалися цехмістри, ключники і навпаки, се-
ред старших братів ми бачимо колишніх цехмістрів та ключників. На-
приклад, Пророк (Пророченко) Оникій Андрійович вступив до цеху у
1747 p., у 1755—1757, 1761—1762 pp. — обирався цехмістром, у 1758—
1760, 1763—1769 pp. був старшим братом, вперше ж це прізвище ми
зустрічаємо ще у 1731 p., а остання згадка у 1795 р. З наведеного при-
кладу можна зробити висновок, що в разі сумлінного виконання своїх
обов’язків існувала практика неодноразового переобрання старшого
брата, але формально цей строк обмежувався, мабуть, роком і був по-
в’язаний з обранням нового цехмістра, хоча, безумовно, існувала ро-
тація старших братів протягом року, наприклад — у 1762 р. був такий
склад старших братів: у лютому та грудні Харитонов (Халимонов) Ми-
на та Малик Іван, у липні — Харитонов (Халимонов) Мина та
Козачок Пантелеймон. Вище ми вже вказували, що найчастіше
зустрічається саме такий склад — 2 старших брати, але були і відмін-
ності.* У січні 1744 р. згадується лише 1 старший брат, те саме у бе-
резні 1759 p., у липні 1770 p., у листопаді 1822 р.
Це вказує на те, що справи могли розглядатися і в разі відсутно-
сті одного з братів. З 1749 р. цей склад розширюється до 3 братів, а у
1753 р. — 4 брати, та найбільший склад зафіксовано у 1745 р. — 5
братів. Причини такого розширення складу незрозумілі.25 Остаточно
його стабілізація відбувається з 1772 p., коли ми зустрічаємо прізвища
2 братів. Останній відгомін багаточисельності цехової ради ми зафік-
сували у 1881 p., коли вступний запис був засвідчений управним стар-
шиною, 2 старшинськими товаришами та 3 «записными» майстрами.
Важливе місце у керівництві цеху посідав ключник. Перша згадка
про нього належить до 1711 p., а остання до 1813 р. Він виконував бух-
галтерські функції, тобто відповідав за лічбу цехових грошей, на що
вказує прикметник «ряховний» відносно цієї посади, входив до складу
цехової ради* і брав участь у розгляді питань про прийом нових брат-
чиків, про відбування молодецтва, про будівництво цехових споруд то-
що. Обирали ключника серед майстрів, які довго перебували у цеху,
але у другій половині XVIII ст. та на початку XIX ст. це правило по-
чало порушуватись, наприклад: Лаврен Ситий вступив до цеху 2 бе-
резня 1802 p., а вже 8 липня 1803 р. ми бачимо його ключником. Стро-
ки перебування на цій посаді були різні: у 1748 р. згадуються 3 ключ-
ники — у липні — вересні — Іван Коротченко, у травні — Мирон Жук,
у березні — Іван Савостін; у 1764 р. — лише один — Турок Тимофій.
24 ЧІМ. — інв. № 441.
* У 1731 — 1742 pp. До цехової ради входив 1 старший брат и 1 «меньшой».
25 В. Балушок пов’язує чисельний склад керівництва цеху з рівнем розвитку цехово-
вого ремесла у конкретному місті, але це звужене і одностороннє пояснення.
* Перша згадка про це у 1731 p., а постійно фіксується з 1742 р.
Сіверянський літопис 65
У 1767—1771 pp. була порушена чоловіча монополія на владу. Протя-
гом цих років нами зафіксовано 7 жінок-ключниць. Цей факт спро-
стовує висновок про те, що лише чоловіки обирались у керівництво це-
хів, які складалися з чоловіків і жінок, або виключно з жінок.26
Вважається, що посада ключника, як і інші виборні посади, була
почесною.27 Так, мабуть, було у XVII — І пол. XVIII ст. ст., але після
введення в дію «Ремесленного положения» 1785 р. статус ключництва
змінюється. Воно переходить у категорію цехових повинностей поряд з
молодчеством. Вперше цей факт у книзі зафіксований у 1798 p., коли
Єрка Антон відбув молодчество і ключництво. З’являється практика від-
бування цієї повинності наперед, як це зробили у 1805 р. Шушпаний
Петро з жінкою, хоча частіше це робили після остаточного вступу до
цеху протягом кількох років згідно з потребами цеху, наприклад: Куб-
раков Дмитро прийнятий у цех 6 липня 1802 p., а відбув ключництво у
1805 р. Строк відбування цієї повинності був досить тривалий. Антипе-
нок Федір відбував її з 1 січня 1804 р. по 26.03.1805 р.
Дуже близько до цехової ради стояв цеховий писар. Він відповідав
за всю канцелярську справу, вів цехові книги, ділове листування тощо.
Потреба у ньому була дуже велика, бо переважна більшість населення
у той час була неписьменна.28 Наймала писаря цехова рада на рік з
відповідною платнею і умовами, що фіксувалися у цеховій книзі: «1723
году месяца генваря 2 числа за цехмистра Матвея Артемовича и при
братии всей старшой и меншой Я Тимофей Товарнецкий стал писарем
у их двор братерской на год за двадцать алтин». Такі умови були, як-
що цех наймав сторонніх людей, але, бажаючи зекономити гроші, цех
примушував виконувати обов’язки одного з письменних братчиків:
«1744 года месяца июня с первых чисел стал писарем Иван Тихонов на
год по приговору п: цехмистра Есифа Бика с братиею и жебы бил во
всем послушным». Існувала також практика, коли братчик виконував
обов’язки писаря замість цехової повинності: «Року 1729 декамрия
Иван Матвеев Коровякин зят за млодчество писал Ч[еки] год за п:
ц: Самойла Яковича и зо всею братиею». Ця тенденція отримала роз-
виток у XIX ст: «1817 года апреля 8 числа поеднал цех губернский ре-
гистратор Мануил Чалой с тем, чтобы послужить для братии год писа-
рем... и млодчества не ходит». У цьому столітті мала місце практика
безплатного виконання деяких обов’язків писаря за сумісництвом за
умови прийняття до цеху без виробництва хлібобулочних виробів:
«1827 года октября 13 дня поеднал цех служащий в Новгарадско-Се-
верском магистрате при письмених делах сограждан Ефим и жена его
Александра Довбишова... за производимие им Довбишом отписки по
бумагам сей калашницкой управи па постройку шопи и протчие...».
Строк службы писарем міг бути і значно більший за рік. Так у 1761 р.
міщанин Іван Малковський сплатив внесок за вступ до цеху своєї дру-
жини «за уговором таковым, что служит в их цеху братском писарем
три года и из того на расход братский и на напиток выключено денег
пятьдесят копеек...». В разі відсутності писаря записи у цеховій книзі
робив сам братчик, якщо був письменний, або залучались сторонні лю-
ди, наприклад, 30 жовтня 1753 р. вступні записи до цеху зробив Апа-
нас «інтелидатор» (брошуровщик, виготовляв також книжкові палітур-
ки). Записи 50-х pp. XVIII ст. свідчать про те, що, можливо, у ці часи
писар входив до складу цехової ради, бо ми бачимо його прізвище
26 Балушок В. — С. 15.
27 Балушок В. — С. 20.
28 Балушок В. — С. 20. Це ж підтверджується даними «Мазепиної книги» (ЧІМ —
інв. № АЛ 501/17): під сказкою батуринських міщан від 3.01.1726 про стан Бату-
рина — 30 прізвищ і жоден з них не зміг підписатися!
66 Сіверянський літопис
серед прізвищ цехмістра, старших братів та ключника, коли розгляд-
далась справа вступу нового члена цеху. Важлива роль писаря пояс-
нювалась також тим, що він робив у цехову книгу записи, які мали
юридичне значення, бо закріплювали статус людини, що було дуже
важливо у Середньовіччі, це з одного боку, а з другого — вони мали
сакральне-ритуальне значення.29
(Далі буде).
29 Балушок В. — С. 21, 30, 75, 81—82.
Сіверянський літопис 67
|