Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200047 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі / І. Горілий // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 133-134. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200047 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2000472024-11-12T13:27:50Z Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі Горілий, І. Краєзнавча мозаїка 1996 Article Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі / І. Горілий // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 133-134. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200047 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Горілий, І. Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Горілий, І. |
| author_facet |
Горілий, І. |
| author_sort |
Горілий, І. |
| title |
Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі |
| title_short |
Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі |
| title_full |
Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі |
| title_fullStr |
Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі |
| title_full_unstemmed |
Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі |
| title_sort |
як з’явилась кооперативна торгівля в городищі |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200047 |
| citation_txt |
Як з’явилась кооперативна торгівля в Городищі / І. Горілий // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 133-134. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT gorílijí âkzâvilasʹkooperativnatorgívlâvgorodiŝí |
| first_indexed |
2024-11-17T08:26:18Z |
| last_indexed |
2024-11-17T08:26:18Z |
| _version_ |
1818523745746157568 |
| fulltext |
Приблизно в 1902 р. між Бахмачем і Гомелем будується друга колія. Модернізу-
ється залізничне устаткування. Будуються нові стандартні станційні приміщення з
цегли, які збереглися до цього часу. Біля станції Мена та в інших пунктах були спо-
руджені бази нафтопродукції Нобеля.
Але технічне оснащення залізниці все ж залишалося порівняно низьким. Парово-
зи «ОВ» та інших типів були малосильні, вагони маленькі. На один вагон в серед-
ньому припадало 36,72 пасажира, а на товарний вагон — 622 пуди вантажу. Швид-
кість поїздів становила 25—45 кілометрів за годину.
На цій залізниці відбувались важливі події. Діяла профспілкова організація за-
лізничників. У період революції 1905 року вони брали участь у загальному всеро-
сійському страйку, кілька тижнів залізниця не діяла. У роки революції 1917 р. і гро-
мадянської війни залізниця була живою лінією зв’язку і об’єктом боїв, рейдів бро-
непоїздів та ін.
Потім залізниця відіграла значну роль у відбудові господарства і дальшого еко-
номічного розвитку. Вона вже входила в групу Західних залізниць.
У 1925 р. залізничники відзначали 100-річчя виникнення залізниць. Правління За-
хідної залізниці за вказівкою Народного комісара шляхів сполучення видало спеціа-
льний бюлетень з фотографіями і наказом «Об об’явлении благодарности прослу-
жившим на железных дорогах от 25 до 50 лет и более». Ветеранам-залізничникам
Данильченку В. С., Лахненку В, Г. з ст. Мена, Кузьменку С. Ф., Бобровицькому Ф. Р.
з ст. Макошине, Гузію І. М., Синяку І. Д. з ст. Бондарівна та ішим були оголошені
подяки. У наказі писалось: «Обращаясь к Вам, товарищи — герои труда, с искрен-
ним приветом и пожелания успеха в Вашей дальнейшей честной службе на транспор-
те, Правление дорог совместно с Дорпрофсожем выражают Вам свою глубокую бла-
годарность за Ваш многолетний труд на общее дело транспорта вообще и особенно
теперь... Выражаем твердую надежду, что испытанные и закаленные полувековой
трудовой жизнью работники транспорта и в дальнейшем будут живым, ярким при-
мером и образцом для молодого поколения железнодорожников в деле усовершен-
ствования и укрепления советского железнодорожного транспорта».
Згодом ця ділянка залізниці стала називатися Білоруською залізницею. Удоско-
налюється її господарство. Великим авторитетом користувалося Сновське депо. За-
лізниця перед війною мала свої школи, лікарні, клуби, торгівлю. Були належний по-
рядок і культура облсуговування. Літні жителі згадують, що точність, годинників зві-
ряли з приходом поїздів.
У роки Великої Вітчизняної війни Білоруська залізниця мала стратегічне значен-
ня. На її рейках вели боротьбу з загарбниками чернігівські партизани.
При відступі окупанти підірвали залізничний міст через Десну, знищили ряд
станційних приміщень, водокачок, розібрали другу колію, завдали інших збитків.
Після війни героїчною працею наших людей залізниця була відбудована. У 1958 р.
вона увійшла до складу Конотопського відділення Південно-Західної залізниці. По ній
почали ходити могутні поїзди з народногосподарськими вантажами і пасажирами. За-
лізничні станції стали механізованими багатогалузевими господарствами з багатьма
службами: енергопостачання, сигналізації і зв’язку, навантажувальних і розвантажу-
вальних робіт, лісозахисних насаджень, колійними дистанціями та ін. У 70-х роках
встановились пости електросигналізації і автоматизації, замінена тяжка праця стрі-
лочників. Був проведений ремонт залізниці, розгалуження колійного господарства на
роз'їздах та в окремих місцях.
У наступні роки теж відбулись якісні зміни на транспорті.
На жаль, кризові явища 90-х років відбилися і на цій залізниці. Вантажні пере-
везення зменшились на 50—75 відсотків. Якщо у 80-і p.p. за добу проходило 17 пар
вантажних поїздів, то тепер одна. Збільшились простоювання вагонів. Несталий па-
сажирський потік. Впала культура обслуговування та ін.
Але залізничники, вірні своїм традиціям, тримаються і виконують покладені на
них обов’язки.
Дмитро КАЛІБАБА.
м. Мена.
ЯК З’ЯВИЛАСЬ КООПЕРАТИВНА ТОРГІВЛЯ В ГОРОДИЩІ
Коли людина потрапляє у безвихідь чи тяжке становище, в неї з’являються до-
поміжні сили, використавши які, вона вихдить переможцем і править за приклад
іншим.
Розповім історію однієї сім’ї, тому, що це пов’язано з життям сільської гро-
мади.
Сіверянський літопис 133
Жив у селі Городищі малопомітний парубок Омелян, син Горілого Павла Якимо-
вича. Коли настав час одружуватися, взяв він собі за дружину Марію Іллівну із роду
Міщенків, що жила на суміжній вулиці. Більше двох років не мало подружжя дітей.
І тоді був у сім’ї якийсь лад. А пішли малюки, почалися сварки. Батько сина не
відділяє, бо ні з чого було виділити частку. Він мав п’ять десятин козачої (малопри-
датної, бо з держзапасів) землі та кілька десятин, отриманих у посаг за дружиною.
Ця земля і непогана, але після смерті тещі тітки пред’явили позов на дві третини.
Що ж робити Омеляну? Він був батьком двох дітей, і сімейне становище все погір-
шувалсь. На початку XX століття Росія будувала в Маньчжурії Східнокитайську заліз-
ницю. Туди поїхало доволі сільчан на заробітки. Поїхав з ними і Омелян. Це було
в 1905—1906 роках. Заробивши якісь там гроші, повернувся додому і придбав бід-
няцьке обійстя в Басараба, що переселився в Томську губернію. Батько виділив
йому 2,5 десятини малопридатного піщаного грунту — розживайся, сину!
Але головніше, що привіз Омелян із заробітків — ідею створення торгової ко-
операції, про яку в той час по селах ніхто, і гадки не мав. На будівництві залізниці
були, мабуть, засланці-демократи, котрі навчали людей, як організовуватися в колек-
тиви для боротьби з нестатками та несправедливістю, що творила тодішня, влада. Це
був післяреволюційний період. З цією ідеєю познайомились й інші городиські заро-
бітчани, тільки ніхто нею не скористався.
Ось Омелян зі свояком Конопляним Кузьмою написали «прошеніє» у волость,
щоб дозволено було відкрити торговельну кооперацію в селах, і описали принцип її
організації — концепцію статуту. Довго ходила їхня «бомага». Мабуть, не тільки в
повіті, а й у губернії побувала. Дуже вже начальство було налякане революцією.
Аж ось майже через рік надійшов дозвіл. Тільки треба було зареєструвати в воло-
сті статут і подати нове «прошеніє» за підписом ініціативної групи. Склали статут,
як навчали їх демократи на будівництві дороги в Маньчжурії, написали «прошеніє» і
дозвіл цього разу отримали набагато швидше. Тепер розпочалося найважче. До кого
Омелян не звертався з пропозицією вступити у пайщики, ніхто не заперечував, а от
гроші, хоч і малі, вкласти ніхто не поспішав. Тоді в селі торгувало до півтора десят-
ки єврейських сімей, і вони побачили в Омеляні страшного конкурента. Розпустили
чутку, щоб ніхто його не підтримував, бо, мовляв, той злидяга збере гроші, роз-
тринькає і кінці у воду. Навіть батько, Павло Якимович, засудив починання сина: люд-
ські діти, мовляв, працюють, а ти ходиш з політуркою по селу, соромно й дивитись...
Тоді Омелян за чиєюсь підказкою, а чи сам додумався, — звернувся до свяще-
ника, учителя і пана Мельника, що ще доживав свій вік у Глодах. Священик благос-
ловив починання і разом з учителем вступили в пайщики, внісши по 10 крб. Схвалив
ідею і пан, але зі вступом не квапився. Після благословення сільчани з більшою до-
вірою поставились до Омеляна. Стали записуватись у пайщики. Особливо родичі по
дружині Марії, бо були заможнішими, та й рід великий, не те, що в Омеляна. А
батько Омеляна в кооперацію не вступив і вже по відкритті торгівлі жодного разу
не зайшов до крамниці.
Так на весну 1908 року зібралося в кооперації близько п’ятдесяти чоловік, об-
рали правління в складі голови, рахівника, скарбника, продавця і голови ревкомісії,
орендували в Цюпира комору, що стояла на розі вулиць Журбівка і Шлях. Продав-
цем був призначений Омелян, а скарбником Кузьма Конопляний.
Торгівля пішла так успішно, що після першого поділу прибутків серед пайщиків
у кінці 1908 року селяни побачили вигоду і стали поспішно вступати в кооперацію.
Бо ціни в кооперації були нижчі, ніж у єврейських крамницях, а вибір товарів кра-
щий, та й прибуток у кінці року. Тоді єврейська торгівля майже зовсім припинилась,
і більшість їх виїхала з села. А кооперація процвітала. Незабаром було побудовано
власне приміщення на майдані біля церкви.
Так зародилась кооперативна торгівля в Городищї (тепер Бахмацького району
Чернігівської області).
Іван ГОРІЛИЙ.
АВТОГРАФИ ДРУЖБИ
Це було напередодні відкриття Сосницького літературно-меморіального музею
О. Довженка. Багато письменників України вирішили подарувати свої кращі книги
музеєві мудрого сина Десни. Одним із перших відгукнувся на це й наш великий
земляк Павло Григорович Тичина.
Як відомо, український поет завжди привітно ставився до Олександра Петровича,
в різні періоди свого життя раз по раз зустрічався з ним, високо шанував його щед-
рий талант. У свою чергу Довженко теж пильно стежив за неухильним літературним
зростанням Павла Тичини.
За спогадом автора книги «З берегів зачарованої Десни» О. С. Грищенка, Дов-
134 Сіверянський літопис
|