«Я помер у 1972 році»
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200050 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Я помер у 1972 році» / Л. Студьонова // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 138-139. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200050 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2000502024-11-12T13:28:14Z «Я помер у 1972 році» Студьонова, Л. Придеснянська книжкова полиця 1996 Article «Я помер у 1972 році» / Л. Студьонова // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 138-139. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200050 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця |
| spellingShingle |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця Студьонова, Л. «Я помер у 1972 році» Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Студьонова, Л. |
| author_facet |
Студьонова, Л. |
| author_sort |
Студьонова, Л. |
| title |
«Я помер у 1972 році» |
| title_short |
«Я помер у 1972 році» |
| title_full |
«Я помер у 1972 році» |
| title_fullStr |
«Я помер у 1972 році» |
| title_full_unstemmed |
«Я помер у 1972 році» |
| title_sort |
«я помер у 1972 році» |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200050 |
| citation_txt |
«Я помер у 1972 році» / Л. Студьонова // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 138-139. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT studʹonoval âpomeru1972rocí |
| first_indexed |
2024-11-17T08:26:24Z |
| last_indexed |
2024-11-17T08:26:24Z |
| _version_ |
1818523751478722560 |
| fulltext |
леині публікації на сторінках наукового збірника «Археологія», здій-
снені учасниками експедиції на чолі із Г. О. Кузнецовим. Лише на йо-
го рахунку 60 публікацій (на сторінках й інших видань).
Активну роль в діяльності Чернігівської обласної спелеоархеологі-
чної експедиції відігравав і О. В. Шекун. У 1977 р. він став її головою.
З того часу археологи зосередились на вивченні давньоруських старо-
житностей Чернігівщини. Якісно новий період в археологічних дослід-
женнях розпочинається з часу утворення постійно діючої археологічної
експедиції при Чернігівському історичному музеї ім. В. Тарновського.
О. В. Шекун працює тут спочатку співробітником, а з 1989 р. очолює
відділ охорони та досліджень археологічних пам’яток, який недарма
ж називають археологічним центром. Адже звідси зробили перші кро-
ки в науку відомі нині фахівці А. Казаков, Т. Валькова, В. Руденок
та ін. Сам же О. В. Шекун є автором близько 50 наукових публікацій.
Безперечно, чернігівське видавництво «Сіверянська думка» зроби-
ло відчутний внесок у справу створення бази наукової історико-крає-
знавчої літератури, який гідно оцінять наші спадкоємці.
Ніна РОМАНЧУК.
«Я ПОМЕР У 1972 році»
Сьогодні Микола Холодний — один з найяскравіших поетів Укра-
їни. Проте не всі з цим погоджуються, плутаючи Холодного-поета і Хо-
лодного-людину. Як людина, із своїми рисами характеру, що так дра-
тують багатьох, він сформувався після 1965 року. Тоді Микола Холод-
ний був виключений із Київського університету за видану за кордоном
книгу поезій «Крик з могили». Як згадує сам поет у статті «Черга у во-
жді: хто крайній?» (Київ. — 1995. — № 4—5. — С. 145—146), його
«без засобів до існування, морально й матеріально підтримав В. Некра-
сов». «Другою людиною, котра не залишила» Холодного «в біді, був
Л. Вишеславський». Письменник Г. Снєгірьов надав поетові притулок.
Завдяки цим людям Микола Холодний добре знав творчість чужих
владі І. Дзюби, О. Солженіцина, Наума Коржавіна, чув про генерала
Григоренка. У домі письменника В. Некрасова поет двічі бачив опаль-
ного академіка Сахарова, приїздив сюди і Володимир Буковський —
відомий російський дисидент. Саме ці люди впливали на світогляд Ми-
коли Холодного. Хоча своє сприйняття радянського світу у нього сфо-
рмувалось ще в дитинстві. П’ятнадцятирічним хлопчиком написав ось
ці рядки:
Відлітаєм на той світ у вирій ми,
по два метри на брата відмірюючи,
не віримо в те, що віримо, —
всі ми невіруючи.
А потім вибухнула судова справа Василя Стуса. Це сталося теж
у 1965 році. Під час прем’єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих
предків» у київському кінотеатрі «Україна» поет кричав антирадян-
ські гасла і був заарештований. Микола Холодний потрапив до в’яз-
ниці 20 лютого 1972 року, а у вересні був викликаний на процес Сту-
са як свідок. Йшлося про згубний антирадянський вплив книги М. Хо-
лодного «Крик з могили» на Василя Стуса. Холодний заперечував та-
кий вплив. Сказав, що ніяких розмов з підсудним про збірку поезій не
вів.
Василь Стус написав покаянні листи на ім’я лідерів компартії Ук-
раїни П. Шелеста, Ф. Овчаренка й В. Щербицького. Вони не публіку-
138 Сіверянський літопис
вались у державній пресі. Коли ж зробив відповідну заяву й Микола
Холодний, її видрукувала газета «Літературна Україна». Це сприйня-
лося як зрада. Бо незабаром автор заяви опинився на свободі, а Ва-
силь Стус залишився за гратами. Там він написав:
Колись Холодний свині пас
І пах від смороду і поту.
Цей поетичний ловелас
Вкраїнську оббрехав Голготу.
Злі, відверті рядки поета обійшли всю Україну. З ними і сьогодні
живе Микола Холодний. На наш погляд, поки ми, читачі обох поетів,
достеменно не знаємо судової справи Василя Стуса (вона досі не опу-
блікована) і ролі в ній Миколи Холодного як свідка, не варто під ци-
ми словами Стуса підводити риску. До того ж, не збагнути, навіщо
Холодного випустили із-під варти: адже двадцять років це ім’я було
заборонено. Лише Микола Холодний і Василь Стус та їхні слідчі зна-
ють, що сталося між поетами 1972 р. Одного немає серед нас. Інший...
Час розставить всі крапка над «і». Безперечно лише одне: ті події пе-
ревернули все життя Миколи Холодного. Недарма ж він одного разу
сказав: «Я помер у 1972 році». За цими словами криються причини
людських вад характеру М. Холодного, котрі так не подобаються ба-
гатьом сьогодні.
Попри усілякі політичні вибрики він залишився талановитим по-
етом. Його остання збірка вибраних поезій «УСМІШКА ДЖОКОН-
ДИ» (К.: Укр. письменник, 1995. — 271 с.) — гарний цьому свідок.
Вперше твори, вміщені до збірки, увійшли до закордонних видань
«Крик з могили», «Кобзар № 3», «Куди і навіщо біжить вода?». Це та-
кож замовчувані вірші, які у 1992—1994 pp. повернуті авторові із сей-
фів КДБ. Книжка складається із чотирьох циклів (розділів).
Перший цикл «Лелеки Чорнобиля» склали вірші, написані протя-
гом життя з десятилітнього віку. Всі вони мають політичне забарвлен-
ня.
Враження від перебування в квітні 1992 р. в Салехарді, Наримі,
Ново-Уренгої лягли на папір поетичними рядками другого циклу «Не-
нецькі мотиви». За сталінських часів у цих місцях утримувались тися-
чі політичних в’язнів. Кожний вірш циклу б’є у самісеньке серце.
Старовинне українське місто Кролевець, яке Микола Холодний від-
відав навесні дев’яносто третього, заспокоїло поета. Він відчув радість
буденного життя, жіночого кохання. Здавалось, що «Сонце сходить в
Кролевці». Це — назва третьої частини збірки. Вірші сонячні, лагідні,
викликають добрі асоціації.
«Ялтинське літо» — завершальний цикл книги «Усмішка Джокон-
ди». Микола Холодний постає тут як автор саркастичних, ліричних, по-
літичних віршів, людиною — вірною собі. Правда, тональність поетич-
них рядків більш розважлива і спокійна. Мабуть, на краще міняється
життя поета.
Твори із збірки «Усмішка Джоконди» дуже музичні, поновлюють
у пам’яті давно забуті образи людей, подій, художніх полотен.
Поетові з Остра Миколі Холодному 56 років. Він лауреат літера-
турної премії ім. В. Нефеліна, має почесну премію Ватикану, його ім’я
занесено до Британської енциклопедії. Проте суттєвіші перемоги у ньо-
го ще попереду.
Людмила СТУДЬОНОВА.
Сіверянський літопис 139
|