Прогноз, який справдився на сто відсотків?
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200051 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Прогноз, який справдився на сто відсотків? / С. Дзюба // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 140-141. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200051 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2000512024-11-12T13:28:21Z Прогноз, який справдився на сто відсотків? Дзюба, С. Придеснянська книжкова полиця 1996 Article Прогноз, який справдився на сто відсотків? / С. Дзюба // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 140-141. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200051 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця |
| spellingShingle |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця Дзюба, С. Прогноз, який справдився на сто відсотків? Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Дзюба, С. |
| author_facet |
Дзюба, С. |
| author_sort |
Дзюба, С. |
| title |
Прогноз, який справдився на сто відсотків? |
| title_short |
Прогноз, який справдився на сто відсотків? |
| title_full |
Прогноз, який справдився на сто відсотків? |
| title_fullStr |
Прогноз, який справдився на сто відсотків? |
| title_full_unstemmed |
Прогноз, який справдився на сто відсотків? |
| title_sort |
прогноз, який справдився на сто відсотків? |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200051 |
| citation_txt |
Прогноз, який справдився на сто відсотків? / С. Дзюба // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 140-141. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT dzûbas prognozâkijspravdivsânastovídsotkív |
| first_indexed |
2024-11-17T08:26:26Z |
| last_indexed |
2024-11-17T08:26:26Z |
| _version_ |
1818523754050879488 |
| fulltext |
ПРОГНОЗ, ЯКИЙ СПРАВДИВСЯ НА СТО ВІДСОТКІВ?
Не встигла вийти у світ (у видавництві «Український письменник»)
наприкінці минулого року книга поезій лауреата Міжнародного кон-
курсу «Гранослов» Олександра Ярового «Небо в нетрях», як одразу
ж з’явились відгуки на неї: і відомих письменників, і літераторів-по-
чатківців. З рецензій, опублікованих у пресі, Сашко Яровий постає та-
ким собі «співцем безвиході», що не б’є у дзвони з приводу нового жит-
тя у незалежній Україні, а лише змальовує, світ брехні, жорстокості,
жахливих злиднів і велелюдного невігластва, одне слово, Пекло. Поет
не бачить просвітку, він не показує дорогу, а лише страждає... І ми-
моволі закрадається думка: а чи потрібний нам зараз такий поет?
Мені — так. Ми — різні з ним, але мені дуже близькі ці вірші.
Лауреатом Олександр став у 1994-му, отож поезії. написані ще рані-
ше — кілька років тому. Хтось швиденько міняв переконання, мов ру-
кавички, аби утриматись на троні місцевого божка. Хтось поспішав
набити кишені і чкурнути на Канарські острови, подалі від краю, куди
свого часу чомусь не дійшов Христос. А скільки тоді з’явилось пане-
гіриків про синьо-жовтий прапор! Правда, зараз я пробую і не можу
пригадати жоден з них...
Сашко відчував тоді те, що і я. Він не хотів лицемірити. Не зби-
рався «бавитись у поезію», підбираючи, фрази, ніби пасьянс. Йому бу-
ло погано. Він знав, що таке самотність. Його зрадили ті, яким він до-
віряв найбільше. Я пам’ятаю такий стан:
Люблю вас, друзі. Певно, що люблю.
І дивно, що люблю: за що любити?
Ми ще далеко не у всьому квити —
Ні в помсті, ані в дяці, ні в жалю.
І далі — справжній, не «кишеньковий» біль:
...Простіть мені, коли, дурний, дарма
Люблю міраж у вашій оболонці.
Ви — тіні. Вас немає тут. Нема.
Ви мною розквітована зима,
Ви — шрами на давно забутнім сонці...
По-моєму, дуже влучно сказала про поезію Олександра Ярового
Тетяна Дзюба (Мурзенко) — ми часто обговорюємо з дружиною про-
читане: «Вірші Сашка — це своєрідний прогноз, який повністю справ-
дився».
До всього — це не мистецтво зі знаком «мінус» (хто сказав, що
справжнє мистецтво має обов’язково бути антигуманним?!). Поезія
Олександра — сумна, а не зла. Вона не руйнує душі, а навпаки —
може зцілити їх.
Так, поет не бажає молитись на яскраві лозунги новітніх «месій».
І облишимо порожні балачки про «непатріотизм». «Патріоти», які на
кожному кроці повторюють, як вони люблять неньку-Україну, при пер-
шій-ліпшій можливості прагнуть бути від неї подалі і своїх чад нама-
гаються пристроїти як не в «цивілізованій» Америці, то хоча б у ста-
ренькій Європі. Мабуть, правильно кажуть, що про любов до своєї
країни треба говорити пошепки...
Але «велика руїна» залишається, вона нікуди не поділася. Зали-
шаються бруд, страх, жадібність, сваволя. Виходить, є лише один по-
рятунок у поета, який вирішив жити у країні, де народився і не лукіа-
вити — кохання. А чому б і ні? Хіба є у цьому трагічному світі щось
140 Сіверянський літопис
прекрасніше за любов до Жінки?! Жити, щоб кохати. Кохати, щоб
жити. О, ні, — це зовсім не просто:
В медовому чаді — двох душ переспів,
Вуста наші жаляться палко.
В моїх ти обіймах — я світ пережив!
Я все віддаю тобі, чим дорожив.
(І храм визріває з німих міражів...)
...За чим же ти плачеш, весталко?
Що ж, навчитись кохати — це, мабуть, найтяжче в житті. Куди
легше дертись на еверести влади, слави, багатства...
За кілька років після написання своїх поезій, свого «Зів’ялого
листя» (пам’ятаєте, як громили свого часу Івана Франка деякі «демо-
крати» за гарну книжку?!). Олександр Яровий вдруге виграв «Грано-
слов» (як прозаїк, автор збірки новел «Рік чорного півня»), захистив
кандидатську дисертацію, одружився. Думаю, він видрукує ще не од-
ну книжку, напише не один вірш і навіть — не один роман. А якщо не
напише... Для мене, принаймні, дві поезії із збірки «Небо в нетрях»
(де, звичайно ж, не все рівноцінне) — «Люблю вас, друзі...» і «Вестал-
ко прекрасна...» — вже класика. І не тільки для мене.
Сергій ДЗЮБА.
НА ЗАСІЧНІЙ МЕЖІ
Книжкова поличка краєзнавця поповнилася цікавою новинкою: у
сумському редакційно-видавничому відділі побачила світ книга О. Д.
Лепьошкіна, А В. Луговського та В. Г. Дедюхіна «На засічній межі»,
яка присвячена 350-річчю села Бунякіно Путивльського району.
Як у краплині роси відображається навколишній світ, так на при-
кладі цього локального поселення, де пролягала «засіка» і де була пу-
тивльська сторожа «Бунякін Перевіз», відбито розвиток історичних по-
дій від давнини до сьогодення: селянські ремесла, освіта, колгоспне
будівництво, голодомор, репресії, партизанська боротьба проти німе-
цьких загарбників, каральні заходи мадярського загону щодо сусід-
нього села Нова Слобода, відродження народного господарства...
У книзі подано історичну довідку про адміністративно-територіаль-
ний поділ, з якої можна дізнатися, в які часи і кому підпорядковувався
Путивльський повіт. Виявляється, в 1836—1838 роках мали намір ство-
рити Путивльську губернію з включенням до неї сусідніх повітів Кур-
ської, Орловської, Чернігівської, Полтавської і Харківської губерній:
Путивльського, Рильського, Глухівського, Кролевецького, Конотопсь-
кого, Новгород-Сіверського, Роменського, Сумського, Севського та
Трубчевського. Проект залишився на папері.
Автори цього видання на чолі з уродженцем села Бунякіно Олек-
сандром Лепьошкіним внесли чимало нових сторінок в історію рідного
краю, розповівши, зокрема, про Путивльську Молчанську Різдво-Бого-
родську печерську чоловічу пущу, ченців Сільвестра Медведєва та
Каріона Істоміна, князів Бурятинських та цукрозаводчика М. І. Тере-
щенка, народовольця-терориста О. Д. Михайлова та поета-футуриста
І. О. Аксьонова тощо.
Олександр ПЕДЯШ
Сіверянський літопис 141
|