Внесок вчителя
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200053 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Внесок вчителя / Г. Майданюк // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 142-143. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200053 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2000532024-11-12T13:28:36Z Внесок вчителя Майданюк, Г. Придеснянська книжкова полиця 1996 Article Внесок вчителя / Г. Майданюк // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 142-143. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200053 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця |
| spellingShingle |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця Майданюк, Г. Внесок вчителя Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Майданюк, Г. |
| author_facet |
Майданюк, Г. |
| author_sort |
Майданюк, Г. |
| title |
Внесок вчителя |
| title_short |
Внесок вчителя |
| title_full |
Внесок вчителя |
| title_fullStr |
Внесок вчителя |
| title_full_unstemmed |
Внесок вчителя |
| title_sort |
внесок вчителя |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200053 |
| citation_txt |
Внесок вчителя / Г. Майданюк // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 142-143. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT majdanûkg vnesokvčitelâ |
| first_indexed |
2024-11-17T08:26:31Z |
| last_indexed |
2024-11-17T08:26:31Z |
| _version_ |
1818523758356332544 |
| fulltext |
ВНЕСОК ВЧИТЕЛЯ
Ще за життя Миколу Миколайовича Баклана знали не лише в
рідній Макіївці, а й далеко за її межами. Адже маршрути викладача
історії, палкого краєзнавця пролягали через архіви та музеї Ніжина,
Прилук, Чернігова, Києва та інших міст, його формуляри були в бага-
тьох бібліотеках України.
Працюючи в школі, Микола Миколайович писав історію села, де
жили його далекі пращури, батьки, де сам народився і виріс.
Він завершив свою працю 1975 року, продовжував роботу над
збиранням нових матеріалів, але трагічний випадок не дав йому змо-
ги удосконалити і розширити свою «Історію».
Минуло 20 років. І ось я тримаю в руках блакитну книжчину, на
обкладинці якої золотими літерами написано «М. М. Баклан. Історія
села Макіївки». Друге життя дав рукописові Всеукраїнський благо-
дійний фонд «Відродження села Макіївки Носівського району Черні-
гівської області». Наприкінці 1995 року в Києві книжка побачила світ.
Звичайно, це неабияка подія для села. І не тільки. Адже Макіївка
— часточка України. Отож з’явилося слово про ще одну місцину на
карті суверенної держави. І це приємно.
У передмові до книги кандидат історичних наук, старший науко-
вий співробітник Інституту історії України НАН України Я. В. Верме-
нич зазначає: «У книзі Миколи Баклана «Історія села Макіївки», не-
мов у краплині роси, відбилися вся трагічна і героїчна історія україн-
ського народу, його болі й надії, його звершення. І нехай декому мо-
же здатися, що деякі сторінки її вже не цікаві сучасному читачеві. По-
ліпшення (прикрашання) історії — справа невдячна. Вона така, яка є,
й іншої історії у нас не буде... Книга ця написана людиною небайду-
жою, щиро закоханою у рідний край...».
Справді, Микола Миколайович був людиною чесною, принципо-
вою, сумлінною. Тому він слідував факту, документу, свідченням. І це
надає книзі особливої привабливості і достовірності.
Тепле слово голови Макіївської сільської Ради М. М. Коровая, уч-
ня автора, відкриває глибокий внутрішній світ сільського педагога,
який у нелегких «трудах і днях» знаходив час для науково-дослідни-
цької роботи, для створення літопису села, за що ніхто не брався тоді,
не взявся й досі. Отож переоцінити внесок вчителя в історію краєзнав-
ства, в скарбницю вивчення життя свого народу важко. Це — своє-
рідний подвиг, за який нащадки будуть безмежно вдячні безкорисли-
вому подвижникові.
У першому розділі автор подає загальні відомості про село. Він
переконливо твердить, що «ця Макіївка із сіл найбільша». З півдня на
північ вона тягнеться більш ніж 6 кілометрів, а з заходу на схід — по-
над 3. Від неї 100 км до Києва, 50 — до Ніжина й Прилук. І далі він
називає низку населених пунктів, які оточують село. Згадує й річку
Перевід, яка, незважаючи на всі старання меліораторів, ще живе. Опи-
сує навколишню природу, подає дані про флору і фауну.
Другий розділ розповідає про територію, на якій виникло село,
його адміністративне підпорядкування з найдавніших часів і до наших
днів.
Тут є чимало знахідок і відкрить, справжніх краєзнавчих родзи-
нок. По-перше, Микола Миколайович розшукав найдавнішу згадку про
Макіївку (1695 рік). Пo-друге, він довів, що село входило до складу
142 Сіверянський літопис
Кобижчанської сотні, яка була то в Ніжинському, то в Київському
полках, то в Козелецькому повіті. Саме в останньому Макіївка нале-
жала до Малоросійської губернії, згодом перейшовши до Чернігівської,
але вже в складі Ніжинського повіту. Після революції 1917 року село
належало до Ніжинського округу. Спершу Київської, а потім Чернігів-
ської областей.
Краєзнавець висловлює припущення (це вже в третьому розділі),
що колись цей населений пункт маб назву Держикрай. Пізніше, потра-
пивши у володіння київського полковника Костянтина Мокієвського,
воно одержало ймення Мокіївка, яке з часом перетворилося на Макі-
ївку. Адже Мокієвський, близький родич Мазепи (мати гетьмана бу-
ла з роду Мокієвських), учасник антимосковської коаліції був по-
збавлений маєтків. Його зятя Василя Мировича закували в кайдани і
відправили на каторгу до Сибіру. І хоч через деякий час донька пол-
ковника Ганна Мирович-Мокієвська і добилася повернення села у своє
розпорядження, фактично ним не володіла. Макіївкою заволодів київ-
ський полковник Антон Танський, зять Семена Палія. Це відбилося
на жителях села. Багато «мазепинців» змушені були втекти, а нато-
мість Танський привіз із-за Дніпра своїх людей, переважно вихідців із
Білоцерквіщини. Село так змаліло, що на квітень 1729 року в ньому
налічувалося всього 58 дворів. А сама Макіївка належала до Биків-
ської волості.
Вислів «щоб тебе каналія забрав», який і досі при сварках вжива-
ють макіївці, свідчить, що і їхніх земляків гнали на копання каналів
біля далекого Ладозького озера. Були наші земляки і учасниками ро-
сійсько-турецької війни, яка розпочалася 1735 року.
В описі Кобижчанської сотні за 1781. рік бачимо в селі Макіївці
вже 125 хат. А за переписом 1866 року тут було 271 двір і 1655 меш-
канців. У 1892-ому році — 512 дворів і 3219 жителів.
Село росло. Навіть голодомор 1932—33 років не вплинув на це.
Після другої світової війни, тут було близько 1300 дворів і понад 7 тис.
населення.
Автор з любов’ю пише про знамениті Макіївські ярмарки. Вони
збирали тисячі людей з України, Білорусії, Росії.
Чимало місця М. М. Баклан приділив опису періодів колективіза-
ції, війни, повоєнного життя.
Поставивши останню крапку, він, однак, написав післямову, де ви-
словлює впевненість у тому, що «Історію села Макіївки» будуть «до-
повнювати новими, мені невідомими сторінками, заповнюючи білі пля-
ми в давній історії села. Історія села Макіївки заслуговує на те, щоб
її доповнювали і розширювали».
М. М. Баклан мав рацію. Знайдуться ентузіасти, дослідники і про-
довжать його справу. Але те, що він зробив, варте найбільшої похвали,
доброї пам’яті нащадків.
Тамара МАВДАНЮК.
УКРАЇНСЬКЕ ВЧИТЕЛЬСТВО НА ВІЙНІ
До 50-річчя Великої Перемоги в Чернігові вийшло багато нових
книжок, про які вже йшлося на сторінках нашого часопису. І ось ще
одне видання: Г. Греченко «ВОЮВАЛИ, НЕ ЛІЧИЛИ РАН: (Бойові
подвиги освітян України у Вел. Вітчизн. війні 1941 — 1945 pp.)». (Чер-
нігів, 1995). Тема цієї книги відпрацьовувалася Г. Греченком протягом
Сіверянський літопис 143
|