Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200106 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону / В. Савченко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 3-9. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200106 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2001062024-11-17T13:06:04Z Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону Савченко, В. Становлення державності України 1996 Article Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону / В. Савченко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 3-9. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200106 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Становлення державності України Становлення державності України |
| spellingShingle |
Становлення державності України Становлення державності України Савченко, В. Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Савченко, В. |
| author_facet |
Савченко, В. |
| author_sort |
Савченко, В. |
| title |
Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону |
| title_short |
Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону |
| title_full |
Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону |
| title_fullStr |
Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону |
| title_full_unstemmed |
Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону |
| title_sort |
соціально-економічна ситуація на черігівщині. стимулювання розвитку регіону |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Становлення державності України |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200106 |
| citation_txt |
Соціально-економічна ситуація на Черігівщині. Стимулювання розвитку регіону / В. Савченко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 3-9. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT savčenkov socíalʹnoekonomíčnasituacíânačerígívŝinístimulûvannârozvitkuregíonu |
| first_indexed |
2024-11-26T04:08:06Z |
| last_indexed |
2024-11-26T04:08:06Z |
| _version_ |
1818523871636094976 |
| fulltext |
СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ
УКРАЇНИ
Володимир Савченко
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ
НА ЧЕРНІГІВЩИНІ.
СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ.
Економічна ситуація в державі надзвичайно складна. Продовжу-
ється спад виробництва,нова економічна модель ринкового типу не від-
лагоджена як законодавчо, так і організаційно. Причому, організацій-
но це стосується всього господарського комплексу держави. Керівницт-
во в центрі і на місцях психологічно, та і за рівнем підготовки, в
більшості випадків не може перейти на нові форми господарювання.
Дефіцит керівників нової формації відчутний скрізь. Спільні проблеми
створюють в цілому не дуже сприятливий фон в усіх куточках країни.
Але і в цій ситуації відмінності в розвитку окремих регіонів значні.
Економічна ситуація на Поліссі значно складніша, ніж в державі в ці-
лому. До макроекономічних питань, на яких ми зупинялись, додаються
складні проблеми регіональної економіки.
Проаналізуємо ситуацію на прикладі нашої Чернігівської області.
Спочатку проведемо невеликий історичний екскурс. На початку
сторіччя Чернігівська губернія охоплювала величезну територію, що
включала в себе, крім того, що залишилося на сьогодні, ще і значну ча-
стину Брянської та Сумської областей, мала великий людський потен-
ціал, розвинуте сільське господарство.
Потім територія значно зменшилась. Те, що залишилось, було не типове
для України (ліси, болота і так далі), не вписувалось в загаль-
ну концепцію розвитку держави при проведенні індустріалізації. Боля-
че вдарили по жителях регіону колективізація і розкуркулення, голод
1933, а потім 1947 років.
Регіон практично став постачальником трудових ресурсів для ін-
дустріальних гігантів п’ятирічок, що зводились в Донбасі та Придні-
пров’ї. Пізніше населення стало масово від’їжджати до міста Києва,
територіальна близькість до якого та зручне транспортне сполучення
були основними причинами відтоку до нього значної маси людей. Про-
цес цей відбувався як в довоєнні, так і в післявоєнні роки.
Починаючи з 1959 року, область не має повного відтворення насе-
лення. Це був перший регіон в Україні з тривожними симптомами де-
Сіверянський літопис 3
мографічного характеру. Відбувається масове «старіння» населення об-
ласті, особливо сільського. На сьогодні 40 відс. сільського населення
території — пенсіонери, а в ряді поліських територій північної части-
ни області ця цифра перевищує 50 відсотків.
Такій ситуації «сприяла» економічна та соціальна політика держа-
ви відносно регіону протягом останніх десятиріч. Стабільної економіч-
ної політики відносно нього не було. Як наслідок цього, в області один
з найгірших показників в Україні по забезпеченню населення газом,
об’єктами соціально-культурної сфери, стану доріг з твердим покрит-
тям і ще багато чого іншого.
Створення нової держави, що на першому етапі її життєдіяльності
ставить ряд складних економічних проблем, співпало з переходом еко-
номіки України на ринкові рейки.
У силу нового геополітичного становища регіону відбувся розрив
давніх і тісних господарських зв’язків з сусідніми Брянською та Го-
мельською областями, що стали відтепер регіонами держав близького
зарубіжжя. Проблеми прикордоння, які не вирішувались довгий час
та і на сьогоднішній день не зовсім вирішені, теж боляче вдарили по
економіці області.
Хотілось би досить детально зупинитись ще на одній дуже важли-
вій проблемі регіону — його екології.
Економіка та екологія не тільки співзвучні, але і досить залежні
одна від одної по ряду причин, головними з яких є:
— ослаблена економіка, відсутність доходів підприємств, пустий
бюджет призводять до скорочення витрат на екологічні потреби;
— розвалене виробництво, застаріле устаткування, низька техно-
логічна дисципліна є незмінними супутниками екологічних порушень
та трагедій.
У свою чергу:
— екологічні потрясіння, подібні Чорнобильській трагедії, вибива-
ють з колії стабільності економічне життя на багато років вперед;
— екологічні «проблеми» з повітрям, водними ресурсами і так да-
лі призводять до скорочення життя людей, демографічної прірви і без-
надії, економічної кризи;
— екологічно «брудна» продукція неконкурентоздатна на зовні-
ньому ринку.
Зупинимось на деяких екологічних проблемах Чернігівської обла-
сті та заходах, які вживаються, щоб загальмувати процес сповзання
до екологічної прірви.
Почнемо з ресурсів. Область по запасах поверхневої і підземної
вод займає одне з перших місць в Україні. Між тим, ситуація з во-
дою далеко не безхмарна. Однією з важливих проблем тут є забруд-
нення поверхневих і підземних вод. Щоб не обтяжувати фактичним
матеріалом і так не дуже «читальну» статтю, автор тут і далі не при-
водить цифр, але вони дуже тривожні. Ряд підприємств допускає ски-
ди забруднюючих стічних вод з показниками, що значно перевищують
допустимі норми. У результаті цього продовжує помітно знижуватись
вбірна і оздоровлююча властивість мікрофлори озер і річок області.
Як кінцевий результат — значний негативний вплив на якість вод —
особливо рік Десни, Сейму, Остра, Білоуса, Удаю. До 30 відс. очисних
споруд області для очистки господарсько-побутових стоків працює не-
стабільно і недостатньо ефективно.
Ще одна проблема — захист малих річок. Одним із вагомих фак-
торів, які регулюють їх чистоту, є додержання режиму водокористу-
вання в прибережних смугах і водоохоронних зонах цих річкових арте-
рій. Разом з тим господарська діяльність окремих підприємств і орга-
4 Сіверянський літопис
нізацій негативно впливає на їх стан. По берегах річок Білоуса, Стри-
жня, а також і красуні Десни проводиться самовільна забудова садо-
во-городніх ділянок. Продовжують розорювати смуги урізу води садо-
ві товариства. Ряд сільськогосподарських підприємств скидають стічні
води з ферм в яри. Трапляються порушення при застосуванні в цих зо-
нах міндобрив і отрутохімікатів.
В області діє близько 6 тис. підземних свердловин, переважна біль-
шість яких знаходиться в сільській місцевості. Стан їх експлуатації ба-
жає кращого, на більшості з них відсутні водовимірювальні прилади,
насосні станції в запущеному стані. Порушені або зовсім відсутні са -
нітарні зони. Необхідно закінчити інвентаризацію свердловин, приве-
сти в порядок санітарні зони, затампувати старі свердловини.
Потрібно значно підвищити частку води, що використовується в
зворотних та повторних системах водоспоживання, заборонити підпри-
ємствам використовувати питну воду на виробничі потреби.
Турбує і те, що в Чернігові місто невпинно рухається на терито-
рію водозаборів і похід цей зупинити дуже важко, практично немож-
ливо. А це призведе до різкого погіршення якості питної води для на-
селення.
Незважаючи на деяке зниження промислових викидів за остан-
ні 3 роки, рівень забруднення атмосфери досить високий. Найсер-
йозніша ситуація в м. Чернігові, Ніжині, Прилуках, де відмічено пере-
вищення гранично допустимих коефіцієнтів бензапірену. Незадовільна
екологічна ситуація складається в зоні роботи асфальто-бетонних за-
водів, біуумних баз та окремих підприємств хімічної промисловості.
Вчених тривожить посилення так званого «парникового ефекту» від ви-
користання органічного палива.
Значне забруднення атмосфери здійснюється автотранспортом. Від
загальної кількості викинутих шкідливих речовин до 70 відс. склада-
ють його викиди. Це обумовлено тим, що на автотранспорті відсутні
нейтралізатори, неетильований бензин постачається в малій кількості,
контроль за технічним станом автомобілів на підприємствах на низь-
кому рівні.
Шляхів по зменшенню забруднення атмосферного повітря немало.
Не все можливе зроблено по плануванню і будівництву об’їзних шля-
хів, проведенню озеленення міст і сіл (особливо в останній час).
Перехід до ринкових відносин вимагає забезпечити чітку дію по-
ряд із засобами адміністративного впливу економічного механізму при-
родокористування. Необхідна більш жорстка і послідовна робота по
стягненню платежів за скиди забруднюючих речовин у водойми, вики-
ди їх в атмосферне повітря, розміщення відходів в недозволених міс-
цях. Потрібно також запровадити платню за використання природних
ресурсів і за погіршення їх якості. Необхідно використовувати і мето-
ди стимулювання природокористування: пільгові податки і кредитуван-
ня, природоохоронне страхування і цільове фінансування природоохо-
ронних об’єктів і технологій.
Проблеми Чорнобиля. Від них нікуди не сховатись і не втекти. Це
наше горе, наш біль. Внаслідок Чорнобильської катастрофи на Черні-
гівщині до зон радіоактивного забруднення по цезію віднесені 252 на-
селені пункти. У забрудненій зоні знаходиться більше 74 тисяч гекта-
рів сільськогосподарських угідь та 102 тисячі — лісів. Понад 700 га
сільськогосподарських угідь, що мають високий рівень забруднення
радіонуклідами, виведено з виробництва.
На забрудненій території проживає 126 тисяч чоловік, в тому чи-
слі 34,5 тисячі дітей. Всього в нашій області проживає понад 150 тисяч
чоловік, які потерпіли від катастрофи. Всі вони потребують особливої
уваги.
Сіверянський літопис 5
Кілька років тому розроблена регіональна програма ліквідації в
області наслідків Чорнобильської катастрофи на період до 2000 року.
Вона передбачає екологічне оздоровлення середовища в зонах постій-
ного проживання населення, комплекс заходів по безпечному веденню
сільськогосподарського виробництва на забруднених територіях і одер-
жанню чистої від радіонуклідів продукції, посиленню контролю за ра-
діаційним станом лісових насаджень та безпечному їх використанню.
Заходи по стабілізації і поліпшенню екологічної ситуації в Черні-
гівському регіоні розроблені. Але їх реалізація багато в чому залежить
від загального економічного стану регіону та держави в цілому, мож-
ливості капіталовкладень в природоохоронну галузь, рівня виконавчої
дисципліни і відповідальності суб’єктів виробничої діяльності, а вони,
як відомо, невисокі. Звідси і результати.
Проблеми екології області охарактеризовані автором сухо, без
емоцій. Та від цього вони не стали менш похмурими і тривожними.
Стан екології приблизно відповідає економічному стану, всій ситуації,
як в регіоні, так і в державі. Немає чітко визначеного напрямку дій в
державі в цілому, відповідно, не може мати їх і регіон.
Підсумовуючи все вищесказане, складається таке враження, що
регіон попав у безвихідь. Який же шлях виходу з кризи? Які важелі
необхідно привести в дію, які позитивні фактори використати цілеспря-
мовано і ефективно? Чи є взагалі такі фактори?
Автором розроблені і видані окремою книгою (у співавторстві з
проф. Пилою В. І.) основи концепції розвитку Чернігівського регіону.
У цій статті є необхідність зупинитись на деяких окремих питаннях
даної роботи.
Перш за все, для реалізації концепції необхідно використати діло-
ву ініціативу та енергію людей, що звільнились від жорсткого тиску і
обмежень адміністративно-командної системи.
При цьому необхідно використати, як трудовий потенціал безпо-
середньо жителів області, так і інших регіонів України, а також ближ-
нього і дальнього зарубіжжя.
Що дає впевненість у можливості такого шляху? Це ті дійсно уні-
кальні переваги, якими володіє регіон, такі як геополітична, транспорт-
на, територіальна, сільськогосподарська, рекреаційна, туристична та
інші.
Але типовими, традиційними методами, таким же, як і раніше, від-
ношенням до неї область не підняти. Необхідні нетрадиційні підходи,
нові методи господарювання в органічному поєднанні з тим, що вже ви-
пробувано і давало ефект.
Доцільно знову, на цей раз досить-таки грунтовно, загострити пи-
тання вільних економічних зон на території регіону. Цьому питанню
в різні часи і «діставалось» по-різному. То від нього відмахувались, не-
мов від комахи (от ще придумали), то бились «на смерть», включаючи
важку артилерію у вигляді звинувачень прихильників вільних еконо-
мічних зон (ВЕЗ) в сепаратизмі, нерозумінні проблем держави, бажан-
ні нажитись на чужому горі і ще багато в чому лихому та корисливо-
му. Дійшло навіть до того, щоб в нашій області замість терміну «віль-
на економічна зона» був введений термін «вільний економічний район».
Це бач, щоб не нагадувало колючий дріт, дресированих вівчарок, бара-
ки і ще бог знає що... Але від цього ситуація з місця, звичайно ж, не
зрушила. До речі, як і в державі в цілому. Але ж в державі далеко не
скрізь такі сприятливі умови. Та і рівень розвитку багатьох інших ре-
гіонів значно вищий, а інфраструктура досконаліша. То там і питання
про ВЕЗ не стоїть. У нашому регіоні інша ситуація.
6 Сіверянський літопис
Але спочатку є необхідність зробити коротку історичну довідку
про ВЕЗ. З чого ж воно почалося і який давало ефект? ВЕЗ — це ма-
сове явище, направлене на підйом економіки в регіонах планети, чи
рідкісний хижак, якого необхідно занести до Червоної книги?
Почнемо нашу розповідь...
В 166 році до нашої ери Греція проголосила на острові Делос осо-
бливі умови прийому, збереження та відправки вантажів. Оце й була
перша в світі вільна економічна зона (ВЕЗ) торгового типу. Грецькі
державні мужі зрозуміли, що купці прийдуть у Грецію і пожвавлять
економічну ситуацію тільки тоді, коли їм нададуть певні пільги. Тому
було скасовано ряд податків, митних зборів, спрощено адміністративні
формальності. Після нововведення острів почав відігравати помітну
роль у торгівлі між Заходом та Сходом, а сама держава отримала зна-
чні економічні вигоди, зумовлені зростанням вантажообігу, появою
нових робочих місць для місцевого населення, збільшенням податкових
надходжень.
Згодом, уже в середні віки, практика ВЕЗ набула поширення в Єв-
ропі, зокрема в Німеччині та Франції.
Місто Гамбург офіційно отримало статус «порто-Франко» (вільна
гавань) у 1510 році. Сьогодні Гамбурзький порт — то значна (42 ква-
дратні кілометри акваторії та 58 квадратних кілометрів суші) функці-
онально підготовлена територія для цілодобового приймання, відправ-
лення та обробки вантажів. Порт обслуговує 50 держав світу та 8—10
тисяч суден щорічно, майже 50 мільйонів тонн вантажів.
У Німеччині нині діють 6 вільних портів та 3 безмитні зони, у Фра-
нції — два райони вільної торгівлі та підприємницької діяльності, в
Іспанії — 3 безмитні зони, в Італії — 3 спеціальні безмитні зони, в Япо-
нії — торгово-виробнича зона...
Навіть в Сполучених Штатах Америки, де, на наш погляд, і про-
блем-то економічних практично немає, створено і діє майже 130 зон
зовнішньоторговельної спрямованості, з яких 73 створено в період 1980
—1985 років. Станом на лютий 1993 року кількість зон загального при-
значення збільшилось до 194, а філій — до 255. Можливо, саме тому
там і проблем економічного характеру, які вирішувались би на рівні
держави, порівняно небагато. Працює саморегулюючий механізм еко-
номічної моделі ринкового типу.
А що ж роблять в цьому питанні країну так званої (колись) соці-
алістичної співдружності? У 1963 році розпочато створення вільних
економічних зон в Югославії, у 1978 — в Румунії, у 1979—1980 — у
Китаї, у 1982 — в Угорщині, в 1987 — у Польщі, у 1989 — у В’єтнамі.
Починаючи з 1990 року, в республіках колишнього Радянського Союзу
проголошено про наміри створення вільних економічних зон, зокрема
в Казахстані, Киргизії, Бєларусі, Грузії, Латвії, Естонії, Росії.
А на кінець автор приберіг зовсім несподівану інформацію. При
цьому він спеціально не виділяє ні Гонконгу, ні ВЕЗ Китаю. Про них
знають усі. Але виявляється, що ВЕЗ існували і на території колишньої
Російської імперії, зокрема в Одесі (1817—1857), Батумі (1878), Амур-
ському та Усурійському краях (1858—1890), у Якутській та Примор-
ській губерніях (1858—1909), у Мурманську (1876), у гирлі річок Об,
Лена, Єнісей (1876—1906)...
Тобто нам треба тільки згадати, що нове — це добре забуте ста-
ре, обновити свій (російський) варіант, вивчити досвід світовий, пере-
класти його на нашу економічну ситуацію, геополітичне становище та
слов’янський менталітет — більше нічого і не треба. Та ще попрацюва-
ти конструктивно з метою створити ВЕЗ і працювати в них, а не погу-
бити саму ідею під будь-яким приводом, разом з водою, так би мови-
ти, не викинути б і немовля.
Сіверянський літопис 7
Що ж треба робити в першу чергу? Необхідно визначитись з крап-
ковими ВЕЗ на території області. На думку автора, реально можна го-
ворити і вирішувати питання створення на базі військового та цивіль-
ного аеропортів інтерпорту Чернігів-північ, що був би базою для дер-
жавного та приватного капіталу, його вантажів на шляху з Азії до Єв-
ропи. Такий інтерпорт з транспорґно-складською та переробною функ-
ціями необхідний для України. Потрібні інвестиції. Їх можна отримати
від Росії та країн Середньої Азії. Тоді товари з Азії в необхідні тер-
міни з відповідною якістю збереження, переробки та транспортування
будуть попадати до розвинених країн Європи. Це дасть пряму вигоду
як регіону, так і державі в цілому.
Наступна ВЕЗ — це Новгород-Сіверський — Грем’яч. Її функції:
транспортно-складська, виробнича, рекреаційна. З підвищенням інтен-
сивності руху на магістралі зросте роль транспортної та складської
функції. Незадіяні рекреаційні можливості регіон, його історично-куль-
турна спадщина, близькість кордонів з Росією і спільна історична до-
ля сусідів-регіонів дають великі перспективи для розвитку цього напря-
мку. Нарешті, незадіяні виробничі потужності Новгород-Сіверського і
Семенівського районів, інтегроване з Росією виробництво підкупляють
перспективністю створення багатопрофільного виробництва на засобах
використання виробничої бази, яка вже є, з відповідним поповненням
її національними та іноземними інвестиціями. Це сприятиме формуван-
ню і подальшому розвитку експортного потенціалу конкретного регіо-
ну та країни в цілому.
В перспективі можливе створення вільних економічних зон Ріпки
—Нові Яриловичі та Городня — Семенівка, які в основному несли б
транспортно-складську функцію.
Крім того, всі названі зони як основну функцію повинні нести зов-
нішньоторговельну, чому сприяє геополітичне положення названих ре-
гіонів.
Для функціонування ВЕЗ, крім практично ідеального геополітич-
ного положення, транспортних магістралей і так далі, звичайно ж, не-
обхідна відповідна інфраструктура, інвестиції під неї і реальні пільги
інвесторам.
Обслуговування та активізація транзитної торгівлі потім, як пра-
вило, переростає у виробництво експортної чи імпортозамінної продук-
ції, що особливо вигідно регіону.
Для проведення конкретної роботи є відповідна правова база у ви-
гляді закону «Про загальні принципи створення та функціонування спе-
ціальних (вільних) економічних зон, державної концепції формування
вільних економічних зон та методичних вказівок щодо розробки тех-
ніко-економічних обгрунтувань цих зон.
Велосипед винаходити не обов’язково. Як уже було сказано, у сві-
ті функціонує біля 500 ВЕЗ і їх досвід необхідно грунтовно вивчати,
щоб використати з врахуванням деяких місцевих особливостей.
Який же досвід взяти за основу? Сьогодні керівництво економіч-
них служб держави рекомендує брати за взірець китайську модель.
На нашу думку, досвід функціонування вільних економічних зон у Ки-
таї навряд чи можна застосувати Україні, тому що структура нашої
економіки різко відрізняється від китайської. Крім того, у Китаї ВЕЗ
розміщено у найбільш вигідних, найбільш високорозвинених регіонах,
які з самого початку мали змогу залучити капітали закордонних китай-
ців.
У нас ситуація інша, і було б доцільніше брати досвід США, інтер-
портів Європи, зокрема, вільної економічної зони в Шеноні (Ірландія).
Ми не можемо орієнтуватися на Китай з його величезними територія-
ми та специфічною інфраструктурою.
8 Сіверянський літопис
I ще одне... Не треба кидатись в крайнощі і мріяти про створення
ВЕЗ на території всієї області чи хоча б її значної частини (наприк-
лад, поліської частини Чернігівщини). Досвід Закарпаття свідчить про
те, що це нереально. Єдиний реальний вихід, на думку автора, точко-
ві ВЕЗ в раціонально підібраних місцях і з реальними невеликими, а
потім всенаростаючими функціями.
Хотілось би зупинитись на вирішенні фінансових питань, що спри-
яли б використанню пріоритетів регіону. Бачиться проведення робіт в
двох напрямках:
1. Створення спільних банків з Росією, Бєларуссю і іншими держа-
вами. Не треба боятись спільних виробничих та фінансових закладів.
Цим ми не тільки залучимо капітал і виробництво інших держав, але і
в значній мірі стабілізуємо наші економічні відносини. До речі, і полі-
тичні також.
2. Вирішення законодавчо фінансової ситуації регіоні в разі ство-
рення в ньому вільної економічної зони (ВЕЗ). При цьому необхідність
змушує знову і знову повертатись до питання створення ВЕЗ, як кор-
динального заходу, який оздоровив би економіку регіону, підняв рівень
життя його людей.
Інвестиції і короткотермінові банківські кредити необхідні для
реанімації і структурної перебудови виробничої сфери. Такої перебу-
дови вимагають, в першу чергу, підприємства військово-промислового
комплексу. Проводитись вона повинна в напрямку енергозберігаючих
технологій по виготовленню товарів народного споживання, в тому чи-
слі складної побутової техніки, виробів для сільського господарства,
експортоспроможної продукції. Для вирішення цих завдань необхідна
зміна податкової політики держави. Потрібна підтримка пріоритетних
галузей виробництва, коли в період освоєння нових виробів податок
незначний або зовсім відсутній, а потім підвищується по мірі освоєння
продукції (але в заздалегідь обумовлені строки) і стає дуже високим,
коли продукція морально застаріває. Таким чином, в перехідний період
до ринкових відносин, коли ціна і якість як важелі ринкової економіки
не завжди спрацьовують, може регулюватись структурна перебудова
виробництва, стимулюватись його найважливіші галузі. Але це вже пи-
тання макроекономіки. Проте воно може частково, за рахунок місце-
вих податків, регулюватись і на регіональному рівні. Це ж стосується
і деяких статей місцевого бюджету.
В одній статті неможливо охопити всі проблеми розвитку регіону.
Автор зупинився на кількох, в тому числі, так би мовити, «нетрадицій-
них» питаннях. Але на закінчення хотілось би сказати таке. Рівень від-
працювання ринкових відносин в економіці в нас поки що недостатній
для її саморегулювання і інтенсивного розвитку на базі відносин кон-
курентного середовища.
Тому для ефективного розвитку регіону на даному етапі повинні
бути включені планові важелі. Концепція розвитку області, довгостро-
кова програма її реалізації, ретельно відпрацьований план соціально-
економічного розвитку — це та база, на основі якої запрацюють як
старі опробовані методи стабілізації економіки, так і паростки ринко-
вих перетворень, нетрадиційні і ефективні методи розвитку.
Сіверянський літопис 9
|