Післямова. На відстані часу

Минув рік по смерті відомого українського фольклориста-музикознавця Валентина Володимировича Дубравіна. І все нагальніше постає потреба згадати добрим словом цього подвижника на ниві збирання і популяризації надбань усної народної творчості українського та інших народів, чудового педагога, сотні вих...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:1996
Автор: Чекан, Ю.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1996
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200114
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Післямова. На відстані часу / Ю. Чекан // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 52-54. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-200114
record_format dspace
spelling irk-123456789-2001142024-11-17T13:07:14Z Післямова. На відстані часу Чекан, Ю. Мистецтво Минув рік по смерті відомого українського фольклориста-музикознавця Валентина Володимировича Дубравіна. І все нагальніше постає потреба згадати добрим словом цього подвижника на ниві збирання і популяризації надбань усної народної творчості українського та інших народів, чудового педагога, сотні вихованців якого пішли у світ і продовжують його благородну справу. 1996 Article Післямова. На відстані часу / Ю. Чекан // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 52-54. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200114 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Мистецтво
Мистецтво
spellingShingle Мистецтво
Мистецтво
Чекан, Ю.
Післямова. На відстані часу
Сiверянський літопис
description Минув рік по смерті відомого українського фольклориста-музикознавця Валентина Володимировича Дубравіна. І все нагальніше постає потреба згадати добрим словом цього подвижника на ниві збирання і популяризації надбань усної народної творчості українського та інших народів, чудового педагога, сотні вихованців якого пішли у світ і продовжують його благородну справу.
format Article
author Чекан, Ю.
author_facet Чекан, Ю.
author_sort Чекан, Ю.
title Післямова. На відстані часу
title_short Післямова. На відстані часу
title_full Післямова. На відстані часу
title_fullStr Післямова. На відстані часу
title_full_unstemmed Післямова. На відстані часу
title_sort післямова. на відстані часу
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 1996
topic_facet Мистецтво
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200114
citation_txt Післямова. На відстані часу / Ю. Чекан // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 52-54. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT čekanû píslâmovanavídstaníčasu
first_indexed 2024-11-26T04:08:21Z
last_indexed 2024-11-26T04:08:21Z
_version_ 1818523887941451776
fulltext Вивчення пісенного репертуару ансамблів (справжній, аутентич- ний він чи в обробці), їх форм існування (первинна, коли участь беруть носії фольклору, чи вторинна, що передбачає у складі професіоналів, освоївших фольклорну традицію), способи реалізації фольклору (в кон- церті чи в складі проведення свят тощо) дозволить в подальшому зро- бити більш значні висновки відносно впливу цих пісенних груп на жит- тєдіяльність народної музики. 1 Загалом, в контексті розвитку та побутування народна культура області йде по двох напрямках: перший віддзеркалює процес функціо- нування аутентичного фольклору, продовжуючи його життя у традицій- ній формі вжитку (на весіллі, на народних святах та ін.); другий від- биває нові тенденції музикування, що пов’язані з концертно-виконавсь- кою діяльністю фольклорно-етнографічних ансамблів. Така двополюс- на організація народної культури на практиці ототожнюється у свідо- мості носіїв фольклору. І це зрозуміло, бо хоч за функцією ці два по- токи культури розходяться, та з точки зору мистецької сутності — во- ни майже однакові, адже етнографічні ансамблі без аутентичного фоль- клору неможливі. Такий об’єктивний стан фольклору Чернігівщини на сьогоднішній день. На завершення додамо, що на базі зібраної колекції нами укладе- но збірник пісень, куди увійшло 370 найбільш показових зразків фоль- клору області. Всі вони жанрово чітко атрибутовані, паспортизовані і прокоментовані укладачем. В такому повному жанрово-стильовому об- сязі пісні регіону представлені у збірнику вперше. Рукопис лежить у видавництві «Музична Україна»; пройшов вже стадію набору. Але відсутність коштів затримує завершення публіка- ції на невизначений час. А подібне видання зараз конче потрібне. Ад- же в період піднесення національного життя в Україні, духовного від- родження та культурного оновлення саме фольклор, і особливо, якщо він пов’язаний з рідним краєм, є найбільш впливовим у вихованні на- ціональної свідомості. Збірник міг би слугувати важливим практичним джерелом в роботі викладачів педвузів, мистецьких учбових закладів, вчителів шкіл, в концертній діяльності колективів художньої самодіяль- ності тощо. Матеріал збірника записувався на порубіжжі двох століть і є, по суті, підсумком фольклорних цінностей віку. Тому публікація могла б бути гідним пам'ятником культури краю прийдешнім поколінням. То ж надія на небайдужість спонсорів до національних художніх скарбів, на розуміння і матеріальну підтримку владних структур обла- сті в здійсненні загальної справи — видання повного зібрання пісень Чернігівщини. ПІСЛЯМОВА. НА ВІДСТАНІ ЧАСУ Минув рік по смерті відомого українського фольклориста-музико- знавця Валентина Володимировича Дубравіна. І все нагальніше постає потреба згадати добрим словом цього подвижника на ниві збирання і популяризації надбань усної народної творчості українського та інших народів, чудового педагога, сотні вихованців якого пішли у світ і про- довжують його благородну справу. 1. Явище фольклоризму вже досліджується в етномузикознавстві, проте однозначних висновків поки що не зроблено, бо процес цей складний і знаходиться весь час в стадії постійного руху. 52 Сіверянський літопис Автор багатьох грунтовних і самобутніх праць, професор, кандидат наук, член Спілки композиторів України, Валентин Володимирович за- слуговує високої поваги і шани, щирої пам’яті людської. Кілька штрихів до його біографії. Народився 1933 року. Батьків не знав. Виховувався в дитячому бу- динку с. Мончин Погребищенського району на Вінниччині, куди його привезли, засвідчують місцеві жителі, — з Києва. У роки війни малень- кий Валентин стає «сином полку», возить харчі на передову. Під час бомбардування його тяжко поранило, і це стало причиною втрати зору. 1945—46 p.p. перебуває у будинку інвалідів війни. З 1946 до 1950 року навчається в Чернігівській семирічній школі для слабозорих і не- зрячих дітей. Середню освіту здобуває в Саратові. Там же навчається на музично-теоретичному відділенні музичного училища: 1961 року за- кінчує Київську консерваторію за фахом музикознавця. Потім майже 18 років працює викладачем Сумського музичного училища. За цей час закінчує аспірантуру при Ленінградській консерваторії, згодом захи- щає кандидатську дисертацію. Після п’ятирічного завідування кафед- рою музики та співів Сумського педінституту переїздить до Ніжина, де йому присвоюють спершу звання доцента, а потім і професора. 35 років разом зі своєю дружиною Валентиною Григорівною він проводив фольклорно-збиральницьку роботу, записав понад двадцять п’ять тисяч зразків народно-пісенної творчості в Сумській, Харківській, Полтавській, Київській, Черкаській, Житомирській та Чернігівській об- ластях. Підготував до друку десять збірок українських та російських народних пісень. Частина з них побачила світ. Ще 1974 року в Москві вийшла книга «Русские календарные песни», 1988-го у Києві — «Пісні однієї родини» та 1989-го — «Пісні Сумщини». У видавництві «Музич- на Україна» чекають свого часу рукописи книг «Пісні Чернігівщини», «Пісні Полтавської області», «Пісні Слобожанщини», «Пісні одного се- ла» (село Мончин Погребищенського району), «Христинівські пісні». В архіві зберігаються рукописи двох книг: «Російські пісні на Україні» та «Російська балада «Вдовушка» у сучасних багатоваріантних запи- сах». Окрім цього, на основі зібраних Дубравіним матеріалів укладено і видано «Хрестоматію з музичного фольклору для студентів музично- педагогічних факультетів педвузів у 2-х частинах» (Ніжин, 1994, 1995 p p.). Це перший навчальний посібник такого плану в Україні. У царині науково-дослідної роботи Валентин Володимирович теж зробив багато. Ним опубліковано понад 60 статей та розвідок з про- блем ладової будови та методів розвитку мелодики українських народ- них пісень, вміщених у наукових збірниках та журналах «Народна творчість та етнографія», «Советская этнография», «Советская музы- ка», «Музыкальная жизнь», «Музика». З науково-методичних праць найвагомішими є «Програма з курсу української народної музичної творчості (проект) для музично-педагогічних факультетів педвузів Ук- раїни» (Київ, 1988), а також навчальний посібник «Народний музич- ний епос» (Ніжин, 1990). Валентин Дубравін також автор тільки опублікованих більше 50 статей і рецензій з питань фольклору, композиторської творчості та ви- конавства. Валентин Володимирович написав понад 80 музичних творів — ін- струментальних, вокальних та вокально-хорових. Вони ще потребують детального вивчення і популяризації, бо по-справжньому цікаві і само- бутні. Сіверянський літопис 53 Цей, безперечно, важливий і місткий перелік, однак, не вбирає всього зробленого В. В. Дубравіним. Його авторитет, як вченого, ви- значався не лише масштабами та кількістю наукової продукції. Не менш важливими були й такі якості Валентина Володимировича, як гранична наукова точність, прагнення в усьому спиратися на реальний матеріал — факти, для нього не існувало магії авторитетів та половин- частості істин. Професіоналізм, що грунтується на доведеному до філі- гранності освоєнні свого ремесла, — ось підвалини його пошуків, ось база його наукових узагальнень, ось основа його безкомпромісності й вимогливості — до себе і до кожного. І чим більше часу минає від того дня, як він пішов від нас, тим яс- нішим стає усвідомлення його ролі та місця в музичній фольклористи- ці, у музикознавстві, у творчій долі всіх, хто мав щастя працювати з ним, знати його. Юрій ЧЕКАН. 54 Сіверянський літопис