Брати Зосими
Автори висловлюють щиру подяку доктору історії та богослов’я пану Христосу Ласкаридісу (м. Фессалоніки, Греція) та директору архіву Префектури м. Янніна пані Марті Пападопулос за надані цінні рекомендації....
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200117 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Брати Зосими / О. Морозов, І. Костенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 65-72. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200117 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2001172024-11-17T13:07:39Z Брати Зосими Морозов, О. Костенко, І. Розвідки Автори висловлюють щиру подяку доктору історії та богослов’я пану Христосу Ласкаридісу (м. Фессалоніки, Греція) та директору архіву Префектури м. Янніна пані Марті Пападопулос за надані цінні рекомендації. 1996 Article Брати Зосими / О. Морозов, І. Костенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 65-72. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200117 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Морозов, О. Костенко, І. Брати Зосими Сiверянський літопис |
| description |
Автори висловлюють щиру подяку доктору історії та богослов’я пану Христосу Ласкаридісу (м. Фессалоніки, Греція) та директору архіву Префектури м. Янніна пані Марті Пападопулос за надані цінні рекомендації. |
| format |
Article |
| author |
Морозов, О. Костенко, І. |
| author_facet |
Морозов, О. Костенко, І. |
| author_sort |
Морозов, О. |
| title |
Брати Зосими |
| title_short |
Брати Зосими |
| title_full |
Брати Зосими |
| title_fullStr |
Брати Зосими |
| title_full_unstemmed |
Брати Зосими |
| title_sort |
брати зосими |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200117 |
| citation_txt |
Брати Зосими / О. Морозов, І. Костенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 65-72. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT morozovo bratizosimi AT kostenkoí bratizosimi |
| first_indexed |
2024-11-26T04:08:27Z |
| last_indexed |
2024-11-26T04:08:27Z |
| _version_ |
1818523893947695104 |
| fulltext |
РОЗВІДКИ
Олександр Морозов
Іван Костенко
БРАТИ ЗОСИМИ⃰
(До історії грецької громади в Ніжині).
Примхою долі на старому міському кладовищі в Ніжині зберігся
Грецький куточок. Майже два століття тут ховали членів Ніжинської
грецької громади, що існувала впродовж XVII—XIX ст. Вічною згад-
кою про славну її історію залишились на холодному камінні надгроб-
ків написи, виконані грецькою та російською мовами.
До вівтарної стіни кладовищенської церкви рівноапостольних Ко-
стянтина та Олени, «дбайливо» переробленої місцевими комунальника-
ми на «ритуальний зал», притулилися два масивні, потемнілі від часу
надгробки. Не без труднощів можна прочитати каліграфічні літери:
«Николай Павлович Зосима, греческий дворянин и Кавалер ордена
Греческого Командорского ордена Спасителя». На бічних поверхнях ін-
шого читаємо: «Здесь лежит раб Божий Анастасий Зосима, благород-
ного происхождения. Его жизнь была ознаменована следующими де-
лами: он обще с братьями своими воздвиг сей храм великим иждиве-
нием, как это всяк заметит; всегда был вместе с ними благодетелем
Греции, радел о пользе ея чрез издание в свете классических книг Ев-
гения и Никифора Мудрых и Кораи Хиосского, так как единогласно и
велегласно вся Греция проповедует благодеяния Зосимов. Отчизну
имел знаменитую — первенствующий град Эпира, древнюю столицу
царя Пирра, что ныне называется Иоаннина, град славный, знамени-
тый и вмещающий в себе обитель муз. Он вел жизнь безбрачную и по
благодати Божией благочестивую, так что семидесятилетним отошел
из сей жизни 1819-го января 14-го. Всеблагий Бог да упокоит и вчинит
его в недрах Авраама».
Хто ж вони були, ці благородні грецькі патріоти брати Анастасій
та Микола Зосими? Чим заслужили вдячну пам’ять своїх співвітчизни-
ків? Як опинилися у провінційному українському місті Ніжині?
На превеликий жаль, самі брати Зосими залишили після себе ду-
же мало документальних свідчень автобіографічного характеру, а
спогади сучасників, хоча й надзвичайно красномовні, містять небагато
фактичного матеріалу. Але спробуємо все ж таки дати відповіді на ці
запитання, спираючись на відомі нам джерела мемуарного характеру
та скупі архівні документи.
Брати Іоанн, Феодосій, Анастасій, Микола, Зой та Михайло Зоси-
ми (Зосимаді, або як їх називали в Ніжині — Жужми) народилися
*) Автори висловлюють щиру подяку доктору історії та богослов’я пану Христо-
су Ласкаридісу (м. Фессалоніки, Греція) та директору архіву Префектури м. Янніна
пані Марті Пападопулос за надані цінні рекомендації.
Сіверянський літопис 65
близько 1750—1760 p.p. в Греції, в невеличкому селищі Грамено, роз-
ташованому неподалік від Епірського міста Янніна. Виховувалися во-
ни в православній родині грецьких патріотів. Від свого батька, яннінсь-
кого комерсанта Павла Зосими, успадкували не тільки рід занять та
певний капітал, але й щиру любов до своєї поневоленої батьківщини.
1
Греція у другій половині XVIII ст. переживала нелегкі часи. Жор-
стокий військово-феодальний режим, встановлений Османською Туреч-
чиною на окупованих землях Еллади, суттєво гальмував економічний,
культурний та політичний розвиток країни. Чи не єдиною статтею при-
бутків, що давала змогу працьовитим еллінам підтримувати економіку
Греції, була посередницька торгівля. Грецькі купці, які намагалися, за-
безпечити недоторканість своєї власності та капіталів, були змушені
переселятися на сусідні землі, не пориваючи, однак, зв’язків зі своєю
багатостраждальною батьківщиною.
Значна частина грецької діаспори знайшла свій другий дім на су-
сідніх православних землях тодішньої України та Росії. Протягом XVII
—XIX ст. виникають грецькі колонії в Ніжині, Києві, Санкт-Петербур-
зі, Москві, Таганрозі, Феодосії, Маріуполі, Одесі. Намагаючись збере-
гти свою традиційну культуру, православну віру та мову, греки сели-
лися компактними групами, засновували свої школи, бібліотеки та
братства, будували церкви та монастирі.
Неабияку роль у торгово-економічних та культурних зв’язках з
країнами Західної та Східної Європи в цей період відігравали північні
провінції Греції, зокрема — Епір та його адміністративний центр Ян-
ніна. Місцеві купці та підприємці засновували за кордоном великі фі-
рми та банківські контори, які приносили величезні прибутки. У свою
чергу економічний розвиток міста сприяв бурхливому культурному роз-
квіту та поширенню ідей національного визволення. Особливо цей про-
цес прискорюється наприкінці XVIII ст. під впливом ідей Просвітницт-
ва та подій Великої Французької революції.
До ліберально-просвітницького крила грецького національного ру-
ху належали й брати Зосими. Близько 1785 р. вони залишили Грецію,
Займаючись комерційними справами, подорожували різними європей-
ськими країнами. Зрештою, Михайло Зосима осів у італійському міс-
ті Ліворно, а інших братів доля привела на терени тодішньої Російсь-
кої імперії. Анастасій та Микола обрали місцем перебування Ніжин, а
Феодосій та Зой невдовзі з Ніжина перебралися до Москви. (Іоанна
Зосими тоді вже не було в живих).
2
Грецька громада в Ніжині, до якої були записані брати Анастасій
та Микола Зосими, нараховувала на той час вже понад 100 років наси-
ченої подіями історії. Перші офіційні документи, що засвідчували існу-
вання грецької громади в Ніжині та зберігалися в архіві Ніжинського
грецького магістрату, датуються травнем 1657 p., коли гетьман Б. Хме-
льницький дозволив грецьким купцям вільно торгувати в українських
містах. Саме грецькі комерсанти, які обрали Ніжин для заснування
своєї колонії, перетворили це велике полкове місто на важливий осере-
док посередницької торгівлі на шляху з Києва до Москви. У 1680 р.
ніжинські греки розпочинають будівництво православних храмів, ство-
рюють церковне братство, реформоване 1687 р. у своєрідне культурно-
релігійне об’єднання усіх грецьких поселенців, при якому діяли і ціл-
ком світські установи — суд, школа та шпиталь. Українські гетьмани
та російські самодержці своїми універсалами неодноразово підтверд-
жували привілеї ніжинських греків.
На момент прибуття в Ніжин братів Зосимів місцева грецька гро-
мада була досить численною. За ревізією 1782 р. з 11704 мешканців мі-
ста 765 були греками. З 1785 р. за наказом імператриці Катерини II в
Ніжині було запроваджено орган місцевого самоврядування грецької
громади — Грецький магістрат.
4
66 Сіверянський літопис
Брати Зосими успадкували надзвичайно великий капітал. Цю спад-
щину вони збільшили в результаті успішної торгової діяльності і дове- ли,
за свідченням сучасників, до кількох сотень мільйонів російських
карбованців. Але на відміну від інших членів грецької громади Ніжи-
на, Зосими вели досить відлюдний спосіб життя, витрачаючи всі свої
кошти на численні благодійні справи. Внаслідок цього за ними закрі-
пилася репутація диваків, про братів ходило чимало легенд та перека-
зів. Так, розповідали, що після смерті у 1791 р. брата Феодосія (похо-
ваний у Москві на кладовищі Донського монастиря), Зосими вирішили
припинити усі торгові операції. Вони заприсяглися один перед одним
вести самотнє життя та ніколи не одружуватись, не витрачати на свої
потреби нічого, окрім найнеобхіднішого, присвятивши усі свої сили та
заощадження визволенню Греції, на розвиток національної освіти та
культури.
5
І дійсно, численні тогочасні джерела засвідчують благодійництво
та меценатську діяльність братів Зосимів. Вони щорічно надсилали у
далеку Грецію коштовності і великі суми грошей для роздачі бідним
та знедоленим, на викуп кинутих до боргової в’язниці, для створення і
утримання богоугодних закладів, православних храмів, заснування
шкіл, бібліотек, лікарень.
Але треба відзначити, що брати Зосими не були поодинокими у
cвоїх благородних справах. Серед діячів грецької діаспори в Україні
та Росії тих часів було чимало меценатів та жертводавців. Починаючи
своє благодійництво, брати Зосими, імовірно, наслідували приклад сво-
го земляка та старшого за віком товариша Зоя Капланіса, який трива-
лий час торгував у Бухаресті, Ніжині та Москві. У 1797 р. він відкрив
в Янніні на власні кошти лікарню та грецьке училище свого імені. Бра-
ти Зосими також вирішили заснувати у своєму рідному місті велике
училище, розраховане на 300 учнів, в якому викладалися філософія,
богослов’я та математика. З цією метою близько 1797 р. вклали вони у
сохранну казну при Московському Виховному Будинку велику суму
грошей, відсотки з якої призначалися на утримання штату викладачів,
сплату стипендії найбіднішим учням та придбання книг для бібліоте-
ки училища. Треба відзначити, що реалізувати на практиці цю ідею
братам Зосимам пощастило лише у 1828 p., після повалення в Греції
турецького панування. Саме тоді і почала діяти в Янніні заснована
братами «Загальна Грецька Школа». У 1841 р. за побажанням Миколи
Зосими, цьому навчальному закладу було офіційно надано ім’я братів
Зосимів.
6
Щоб забезпечити необхідною літературою грецькі школи та біблі-
отеки як у себе на батьківщині, так і в країнах Європи, брати Зосими
розпочали бурхливу книговидавничу діяльність. За 40 років невтомної
просвітницької діяльності вони видали близько восьми десятків найме-
нувань книг з історії, філософії, богослов’я, математики, філології, ге-
ографії, зоології, медицини тощо. Ці гарно оздоблені книги виходили
грецькою, російською та латинською мовами в найкращих друкарнях
Афін, Парижа, Венеції, Болоньї, Лейпціга, Відня, Петербурга, Москви,
після чого безкоштовно розсилалися по навчальних закладах. На ниві
плідної видавничої діяльності брати Зосими входили в дружнє спілку-
вання з найвидатнішими грецькими просвітителями, вченими європей-
ського рівня К. Іконому, Є. Булгарісом, Н. Феотокі, А. Кораїсом.
7
Теплі дружні взаємини пов’язували Зосимів з яскравими представ-
никами грецького просвітництва кінця XVIII — початку XIX ст. Євге-
нієм Булгарісом та Нікіфором Феотокі. Уславлений діяч грецької діас-
пори в тогочасній Росії Євгеній Булгаріс (1716—1806 p.p.) походив з
еллінізованої болгарської родини, був справжнім вченим-енциклопеди-
стом, глибоким знавцем багатьох європейських мов, близьким знайо-
мим французького просвітителя Вольтера та перекладачем його творів
Сіверянський літопис 67
грецькою мовою. Емігрувавши до Росії, він деякий час завідував біблі-
отекою імператриці Катерини II, а згодом — займав посаду архієпи-
скопа Слов’янського і Херсонського, резиденція якого містилася у Пол-
тавському Хрестовоздвиженському монастирі. За фінансової допомоги
братів Зосимів Є. Булгаріс видав велику кількість філософських та
богословських трактатів. Надзвичайно цікавим є той факт, що видат-
ний вчений перед смертю всі свої ще невидані рукописи заповів саме
братам Зосимам.
8
Найближчим другом та учнем Є. Булгаріса був нащадок грецько-
го аристократичного роду Нікіфор Феотокі (1731 —1800 p.p.), який у
1781 р. змінив свого духовного вчителя на посаді Херсонського архі-
єпископа, а згодом займав вищі церковні посади в Астрахані та Ста-
врополі. Ця надзвичайно освічена особа була автором величезної кіль-
кості підручників та навчальних посібників для грецьких шкіл. Але го-
ловною працею видатного вченого, виданню якої також сприяли брати
Зосими, стала книга «Кіріакодроміон» або «Тлумачення недільних
Євангелій та Апостолів». Цей богословський трактат витримав кілька
видань, у тому числі — російською мовою.
9
Брати Зосими підтримували тісні взаємини з найкращими пред-
ставниками грецької діаспори і в країнах Західної Європи. Разом з ві-
домим діячем грецького національного руху Адамандіосом Кораїсом
(1748—1833 p.p.), який через переслідування з боку турецького уряду
був змушений майже все життя провести у Парижі, брати Зосими за-
початкували у 1805 р. видання 26-томної «Еллінської бібліотеки» —
унікальної збірки творів класичних давньогрецьких авторів: Гомера,
Плутарха, Ісократа, Діогена Лаертського, Езопа, Фукідіда та інших.
Це видання, фінансування якого взяли на себе брати Зосими, мало
справді історичне значення для національно-культурного відродження
грецького народу, оскільки саме воно поклало початок літературній
новогрецькій мові.
10
Але не тільки про далеку Грецію дбали брати Зосими. Не забува-
ли вони у своїх благодійних справах і ту країну, що стала для них дру-
гою батьківщиною.
Зой Павлович Зосима, який був записаний «для производства сво-
бодной торговли в московские именитые граждане» і жив в Москві у
будинку, що належав Грецькому Нікольському монастирю, у себе вдо-
ма створив приватний музей. Всім бажаючим він охоче демонстрував
унікальну колекцію антикварних речей, рідкісних коштовностей та до-
рогоцінних нагород. У 1820 р. журнал «Отечественные записки» надру-
кував схвальний відгук про цю колекцію, якій, на думку сучасників,
не було рівних в Європі, і яка, за висловом видавця, «представляет
полный и наставительный ряд исторических памятников».
11
Активну благодійницьку працю братів Зосимів високо поціновува-
ли сучасники. Відомий історик Дмитро Бантиш-Каменський, який, до
речі, теж мав ніжинське коріння і особисто був знайомий з братами Зо-
симами, у 1810 р. писав: «Кому неизвестны знатные пожертвования,
делаемые Зосимами для восстановления в Отечестве их прежних вре-
мен Софоклов и Демосфенов!.. Желательно, чтобы и другие, имеющие
достаточное состояние греки подражали похвальному примеру сих па-
триотов в любви их к Отечеству и просвещению оного». У 1804 р. уряд
Іонійської Республіки, враховуючи багаторічне невтомне благодійницт-
во Зосимів, пожалував братам диплом на дворянство. Серед нагород,
якими був відзначений Зой Зосима, російські ордени Св. Анни та Св.
Володимира, а також Грецький командорський орден Спасителя — ви-
ща грецька відзнака, якою нагороджували діячів національного руху
в діаспорі. Кавалером ордена Спасителя 2 та 3 ступенів був також і
Микола Зосима.
12
68 Сіверянський літопис
Благодійництво Зоя Зосими, який від імені братів мав право роз-
поряджатися капіталами, поширювалось на Московський університет,
Медично-хірургічну академію, Практичну комерційну академію, Мос-
ковську губернську гімназію. Брати Зосими жертвували величезні су-
ми грошей на утримання викладачів та поповнення бібліотек цих нав-
чальних закладів, фінансували дослідницьку і видавничу діяльність
багатьох наукових установ. За величезний внесок в розвиток науки та
освіти Зой Зосима був обраний почесним членом багатьох наукових то-
вариств Європи і Росії, зокрема — Товариства дослідників природи
при Московському університеті, Медично-хірургічної та Практичної
академій, Товариства історії і старожитностей Російських тощо.
13
Чимало добрих справ зробили брати Зосими і для грецької грома-
ди в Ніжині. Так, 9 квітня 1807 р. вони поклали в казну при Московсь-
кому Виховному Будинкові 6 тис. карбованців, відсотки з яких призна-
чалися для утримання найбідніших членів Ніжинського Грецького
братства. Копію фінансового документу та банківського білета через
Анастасія Зосиму брати надіслали на зберігання до Ніжинського гре-
цького магістрату, а розпорядниками грошей призначили епітропів
(старост) грецьких Михайлівської та Всіхсвятської церков. Перебува-
ючи в близьких стосунках з архімандритом Ніжинського Благовіщенсь-
кого монастиря, вихованцем Київської Духовної Академії Віктором
Черняєвим, брати Зосими фінансували розпочаті ним ремонтні роботи
на Георгіївському храмі колишнього Ветхоріздвяного монастиря, а та-
кож видали у 1815 р. в Москві книгу І. Чернова про історію будівни-
цтва в Ніжині Благовіщенської обителі.
14
На місці старої дерев’яної церкви на Грецькому кладовищі в Ні-
жині Анастасій Зосима розпочав будівництво кам’яного храму на честь
Костянтина та Олени, але 14 січня 1819 р. помер і був похований біля
вівтаря недобудованого храму. Його благородну справу продовжив
брат Микола, який і закінчив будівництво. У 1821 р. відбулося урочи-
сте освячення Костянтино-Оленинської церкви. Невдовзі Микола Пав-
лович виступив одним з ініціаторів побудови при храмі кам’яного кор-
пусу інвалідного будинку для хворих та знедолених членів грецької
громади.
15
Побудований у 1821 р. за проектом архітектора Д. Вісконті
цей одноповерховий класицистичний будинок, прикрашений портиком
та колонадою, і досі зберігся на Московській вулиці біля Грецького
кладовища.
Цікаво, що з обставинами будівництва кладовищенської церкви
був пов’язаний якийсь фінансовий конфлікт поміж братами Зосимами
та Ніжинським Грецьким братством. Глухі натяки на це знаходимо у
пізніших відомостях про фінансові претензії громади до Зосимів. З ко-
лізіями цього скандалу, що свого часу порушив спокій провінційного
життя в Ніжині, безумовно, був добре обізнаний юний Микола Гоголь,
який саме в цей час навчався у Ніжинській Гімназії Вищих Наук кня-
зя Безбородька. У першому сатиричному творі майбутнього всесвітньо-
відомого письменника, що мав досить красномовну назву «Нечто о Не-
жине, или Дуракам закон не писан», і який до нашого часу не дійшов,
бо був знищений самим автором, містився розділ «Освящение церкви
на Греческом кладбище». Імовірно, початківець висміяв зашкарублість
більшості грецьких обивателів Ніжина, далеких від розуміння благо-
родних цілей, які переслідували Зосими. Цей гострий твір став відомий
у Ніжині. Як наслідок, до директора Гімназії з’явилася делегація від
грецької громади з вимогою покарати «зухвалого» гімназиста.
16
У 1821 р. в Греції розпочалися історичні події: патріотично налаш-
товані представники грецької національної аристократії підняли пов-
стання проти османських завойовників. Організаційним центром пов-
Сіверянський літопис 69
стання стало таємне товариство грецьких патріотів «Філікі Етерія»,
що базувалося в Одесі. Нам сьогодні невідомі факти, які б підтверджу-
вали зв’язки братів Зосимів з активними діячами етерійського руху.
Але достеменно знаємо, що Зосими фінансували антитурецьке повстан-
ня у Молдавській та Мут’янській землі. Про це, зокрема, свідчить лист
митрополита Угровлахії Ігнатія від 10 липня 1821 p., оригінал якого
зберігається у московському Архіві давніх актів. У листі православний
ієрарх висловлював подяку братам Зосимам за фінансову підтримку і
просив надіслати повстанцям для боротьби проти турків зброю: руш-
ниці, гармати, порох та кулі.
17
Пройшовши через кілька драматичних етапів, Грецька національ-
но-визвольна революція закінчилася у 1830 р. проголошенням держав-
ної незалежності. Але тільки одному з братів Зосимів пощастило дожи-
ти до цього омріяного патріотами часу. 28 серпня 1827 р. у Москві по-
мер Зой Павлович Зосима, і його поховали на цвинтарі Донського мо-
настиря. Перед смертю він заповів всі капітали останньому з братів
Миколі.
18
Віддавши перевагу провінційному Ніжину перед метушливими сто-
лицями, Микола Павлович Зосима доживав останні роки свого життя
майже безвиїзно у великому кам’яному будинку. Цікаво, що у 1920-х
p.p. місцеві старожили показували цей будинок, в якому за переказа-
ми, жив Микола Зосима, на розі вулиць Грецької та Ліцейської (за-
раз вул. Гребінки, 21; старовинна двоповерохва будівля в стилі барок-
ко кін. XVIII ст.). Як свідчили сучасники, Микола Зосима вів досить
скромний спосіб життя, продовжуючи, наскільки давали змогу залиш-
ки колись величезного капіталу, добродійні справи братів. Коли у 1828
р. в Греції було створено Національний банк, Микола Павлович став
одним з його співзасновників, придбавши відразу 500 акцій. Унікаль-
ну колекцію, яку все життя збирав його покійний брат Зой, Микола Зо-
сима надіслав до Афін для заснованого там Грецького Музею. На ві-
чну згадку про своїх братів він подарував училищу, заснованому Зоси-
мами в Янніні, 180 медальйонів та 20 портретів грецьких філософів.
Незважаючи на недоброзичливе ставлення з боку частини грецької
громади, Микола Павлович як щирий християнин продовжував жерт-
вувати чималі кошти на користь збіднілих членів братства. Отримуючи
відсотки від позичених колись різним особам грошей, він передавав
їх у розпорядження Ніжинського Грецького магістрату на благодійні цілі.
19
18 березня 1841 p., відчуваючи наближення кінця життєвого шля-
ху, Микола Павлович в присутності свідків склав заповіт, у якому роз-
порядився залишками сімейного капіталу, що налічували близько 300
тис. карбованців сріблом.
Оскільки Микола Зосима, як і інші брати, не був одружений і пря-
мих нащадків у нього не було, він поділив гроші поміж далекими ро-
дичами та найближчими друзями. Але, залишаючись відданим даній
ще у молодому віці клятві, більшу частину своїх заощаджень перека-
зав на утримання штату та будівництво нових приміщень для заснова-
ного братами училища в Янніні, на утримання сирітського притулку та
школи на острові Патмос, богадільні, лікарні, церков та монастирів, а
також на посаг дівчатам із збіднілих родин міста Янніни та навколиш-
ніх селищ. Грецькому братству в Ніжині він залишив свій кам’яний
будинок, а також пожертвував гроші на утримання кладовищенської
церкви Костянтина та Олени, на платню сторожу та упорядкування
Грецького кладовища, на свічки для панікадил Всіхсвятської церкви
та придане дівчатам із бідних родин ніжинських греків. Велику власну
бібліотеку Микола Павлович просив передати в користування Грецько-
му Олександрівському училищу в Ніжині. Чимало книг, виданих свого
70 Сіверянський літопис
часу братами Зосимами, що були в бібліотеці Грецького училища, по-
трапили згодом до Ніжинського Ліцею. Сьогодні вони займають поче-
сне місце в експозиції Музею рідкісної книги Ніжинського педінститу-
ту ім. М. Гоголя.
20
У пам'ять про своїх батьків та братів Микола Павлович наостанок
просив священиків Грецького братства щорічно відправляти у Михай-
лівській та Всіхсвятській церквах та на кладовищі обідні. Влаштува-
вши усі фінансові та духовні справи, віддавши останні розпорядження
душеприкажчикам, він з почуттям виконаного обов’язку тихо відійшов
у вічність 26 лютого 1842 р. і був похований біля вівтаря побудованої
ним кладовищенської церкви, поруч з братом Анастасієм.
Добра пам’ять про братів Зосимів і досі живе в Греції. Вдячні на-
щадки досьогодні вшановують благородних патріотів, які зробили сті-
льки великих справ для відродження еллінського духу та відновлення
державної незалежності Греції. В місті Янніні, на батьківщині братів
Зосимів, їх ім’ям названо вулицю, бібліотеку, Педагогічну Академію.
На базі заснованого братами училища сьогодні діють дві гімназії та лі-
цей, а всім вихованцям цих учбових закладів за заповітом Миколи Зо-
сими символічно вручається тлумачний словник грецької мови.
На превеликий жаль, в Ніжині традицію вшанування пам’яті бра-
тів-меценатів на тривалий час було забуто, а їхні поховання по-варвар-
ськи зруйновано. Кілька десятків років пролежали біля вівтаря церкви
Костянтина та Олени надгробки, скинуті з могил братів Зосимів. Але
у 1991 р. працівникам відділу історії Ніжинського краєзнавчого музею
після тривалих архівних та натурних пошуків пощастило відшукати мі-
сце поховання братів Зосимів, а згодом — знайти і масивні бази, на
яких стояли пам’ятники. У 1993 р. Ніжинська міська Рада виділила не-
обхідні кошти на відновлення надгробків на могилах Анастасія та Ми-
коли Зосимів. Відтоді ім'я братів надано одній з вулиць у центрі Ніжи-
на. А громада Української Православної Церкви Київського Патріар-
хату при Ніжинському педінституті, якій передано тепер збудовану
греками у XVIII ст. Всіхсвятську церкву, відновила давню традицію
вшанування пам’яті братів Зосимів. Віднині на їх могилах щорічно
правитиметься заупокійна служба.
Джерела та література:
1 Завещание блаженной памяти Николая Зосимы, благородного грека и кавалера
ордена Спасителя. — М., 1844. — С. 5—7; (далі: «Завещание Н. Зосимы...); Ніко-
лаїду Е. Епірська еміграція в Росії у XIX ст. та іі внесок в розвиток Епіру. //
Наукові праці з історії та археології філософської школи університету м. Янніна.
—Янніна, 1986. — Т. 15. — С. 110 (грецькою мовою).
2 Завещание Н. Зосимы... — С. 11; Сторожевский Н. Нежинские греки. — К., 1863. —
С. 9..
3 Харлампович К. Нариси історії грецької колонії в Ніжині. — К., 1923. — С. 7—24.
4 Шафонський А. Черниговского наместничества топографическое описание — М.,
1851. — С. 477—478.
5 Завещание Н. Зосимы... — С. 11.
6 Бантыш-Каменский Д Н. Путешествие в Молдавию, Валахию и Сербию. — М.,
1810. — С. 187—188; Редкий благодетельный подвиг Зоя Константиновича Капла-
ни. — М., 1809. — С. I—VI.
7 Сторожевский Н. Вказ.праця. — С. 9—10; Станиславская А. Россия и Греция в
конце XVIII — нач. XIX в. — М., 1976. — С 44; Авгитидис К. Прогрессивная гре-
ческая эмиграция. — К., 1987. — С. 32—33.
8 Словарь исторический о бывших в России писателях духовного чина Греко-Рос-
сийской церкви. — СПБ., 1827. — Ч. 1. — С. 145—163.
9 Словарь исторический... — Ч. 2. — С. 97—104; Жук В. Хрестовоздвиженський мо-
настир у Полтаві. /І Пам’ятки України. — К., 1992. — № 2—3. — С. 106—107.
Сіверянський літопис 71
10 Завещание Н. Зосимы... — С. 13; Шпаро О. Освобождение Греции и Россия. —
М., 1965. — С. 24; Станиславская А. Вказ. праця. — С. 290—291.
11 Отечественные записки. — М., 1820. — № 2. — С. 217—221.
12 Бантыш-Каменский Д. Вказ. праця — С. 187—188; Завещание Н. Зосимы... — С.
16—17, 27.
13 Бантыш-Каменский Д. Вказ. праця. — С. 187—188.
14 Державний архів Чернігівської області (ДАЧО). — Ф. 101. — On. 1. — Спр. 3537. —Л.
1—4; Чернов И. Краткая история построения Нежинского Благовещенского монастыря,
называемого Богородичным Назаретом, напечатанная от именитых бла- городных
греков братьев г.г. Зосимов в дар христолюбивым читателям. — М.,
1815. — С. 4—12.
15 Серед підписів під вироком Ніжинського Грецького братства бачимо підпис М. Зо-
сими. Див.: ДАЧО. — Ф. 101. — On. 1. — Спр. 3541. — Л. 2.
16 Сторожевский Н. Вказ. прац. — С. 16—17; Кулиш П. Николай Васильевич Го-
голь. // Лицей князя Безбородко. — СПб., 1859. — С. 33.
17 Ніколаїду Е. Вказ. праця. — С. 115, 122—124.
18 Могили братів Феодосія та Зоя Зосимів збереглися на цвинтарі Донського мона-
стиря, біля східної стіни Малого Собору.
19 Сторожевський Н. Вказ праця. — С. 16—17; Завещание Н. Зосимы... — С. 27, 151;
ДАЧО. — Ф. 101. — On. 1. — Спр. 3549. — Л. 1—1 об.; Спр. 3546. — Л. 1—2;
Бережков М. Город Нежин в начале XIX века по описаниям московских путеше-
ственников. — Нежин, 1895, — С. 6—8;
20 Завещание Н. Зосимы. . — С. 41—151.
72 Сіверянський літопис
|