Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії
Одним із засобів переходу до ринкової економіки може бути кредитна кооперація. Розвиток руху кредитних спілок, який сьогодні в Україні переживає період свого становлення, заслуговує на особливу увагу. При цьому слід пам’ятати, що історія кредитної кооперації мала свої традиції, котрі формувались про...
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200118 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії / В. Власенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 73-80. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200118 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2001182024-11-17T13:07:47Z Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії Власенко, В. Розвідки Одним із засобів переходу до ринкової економіки може бути кредитна кооперація. Розвиток руху кредитних спілок, який сьогодні в Україні переживає період свого становлення, заслуговує на особливу увагу. При цьому слід пам’ятати, що історія кредитної кооперації мала свої традиції, котрі формувались протягом тривалого часу, але потім були незаслужено забуті. На нашу думку, варто було б звернутись до досвіду минулого, до маловідомих сторінок розвитку кредитної кооперації. 1996 Article Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії / В. Власенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 73-80. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200118 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Власенко, В. Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії Сiверянський літопис |
| description |
Одним із засобів переходу до ринкової економіки може бути кредитна кооперація. Розвиток руху кредитних спілок, який сьогодні в Україні переживає період свого становлення, заслуговує на особливу увагу. При цьому слід пам’ятати, що історія кредитної кооперації мала свої традиції, котрі формувались протягом тривалого часу, але потім були незаслужено забуті. На нашу думку, варто було б звернутись до досвіду минулого, до маловідомих сторінок розвитку кредитної кооперації. |
| format |
Article |
| author |
Власенко, В. |
| author_facet |
Власенко, В. |
| author_sort |
Власенко, В. |
| title |
Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії |
| title_short |
Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії |
| title_full |
Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії |
| title_fullStr |
Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії |
| title_full_unstemmed |
Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії |
| title_sort |
про відносини земства і кредитної кооперації в чернігівській губернії |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200118 |
| citation_txt |
Про відносини земства і кредитної кооперації в Чернігівській губернії / В. Власенко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 73-80. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT vlasenkov provídnosinizemstvaíkreditnoíkooperacíívčernígívsʹkíjguberníí |
| first_indexed |
2024-11-26T04:08:29Z |
| last_indexed |
2024-11-26T04:08:29Z |
| _version_ |
1818523895695671296 |
| fulltext |
Валерій Власенко
ПРО ВІДНОСИНИ ЗЕМСТВА І КРЕДИТНОЇ КООПЕРАЦІЇ
В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ
Одним із засобів переходу до ринкової економіки може бути кре-
дитна кооперація. Розвиток руху кредитних спілок, який сьогодні в
Україні переживає період свого становлення, заслуговує на особливу
увагу. При цьому слід пам’ятати, що історія кредитної кооперації ма-
ла свої традиції, котрі формувались протягом тривалого часу, але по-
тім були незаслужено забуті. На нашу думку, варто було б звернутись
до досвіду минулого, до маловідомих сторінок розвитку кредитної ко-
операції.
60—70-ті роки XIX ст. — час виникнення кредитної кооперації в
Росії і Україні. Обумовлювалося це рядом причин. По-перше, поглиб-
лення процесу розвитку капіталізму, який охоплював різні сфери су-
спільства, втягуючи в цей процес і дрібних виробників, спричинилося
до того, що натуральне, а потім і просте товарне виробництво поступо-
во витісняється виробництвом товарно-капіталістичним. Намагаючись
пристосуватись до нових умов і відчуваючи гостру потребу в коштах,
дрібні виробники створювали кредитні кооперативи. По-друге, виник-
ненню кредитної кооперації сприяла і політика правлячих кіл, держа-
ви, які бачили в ній засіб підвищення платоспроможності населення,
розширення внутрішнього ринку, певної стабілізації соціальних відно-
син.
Важливим аспектом історії кредитної кооперації, на наш погляд,
є питання про відносини земств як органів місцевого самоврядування
і кредитної кооперації в окремих регіонах.
Треба зазначити, що в історії кредитної кооперації земству поряд
з С.-Петербурзьким Відділенням Комітету щодо сільських ощадно-по-
зичкових і промислових товариств, серед членів якого були і земські
діячі, належить почесне місце.
Відразу після свого виникнення Чернігівське земство звернуло ува-
гу на кооперативний кредит. Губернська земська управа, отримавши у
1871 році циркулярний лист кредитної канцелярії Міністерства фінан-
сів, на губернських зборах проголосила про організацію ощадно-позич-
кових товариств, підкресливши, що поширення їх є надзвичайно кори-
сною справою. На думку діячів управи, ініціатива у відкритті товариств
повинна була належати земству, тому що деякі несприятливі умови
економічного життя селян, їх залежність від місцевих куркулів і лих-
варів не дають змоги товариствам поширюватись серед сільського на-
селення. З цією метою управа опублікувала статути товариств у «Зем-
ском Сборнике Черниговской губернии». Вона запропонувала також
залучити до цієї справи повітові земські управи, увійти в зносини з за-
сновниками товариств стосовно позичок і змін зразкових статутів у за-
лежності від місцевих умов, асигнувати 15000 крб. на створення спе-
ціального капіталу для відкриття товариств, призначити опікунів для
нагляду за діяльністю товариств. Губернські збори, погодившись з
пропозиціями управи, постановили внести до кошторису 15000 крб. з
метою утворення спеціального капіталу на відкриття цих товариств.
1
Пізніше у 1873 році на ці цілі було асигновано ще 15000 крб.
2
Перші ощадно-позичкові товариства на Чернігівщині (Волинське,
Лавське, Савинське тощо) з’явилися у 1873 році. До їх створення зем-
ство мало безпосереднє відношення.
Сіверянський літопис 73
У 1874 році губернська земська управа констатувала байдужість
більшості повітових земств до справи організації товариств і запропо-
нувала їм докласти усіх зусиль для утворення товариств і нагляду за
ними, інформувати про район їх діяльності, умови місцевого життя,
спостерігати за діяльністю вже існуючих товариств з метою виявлення
їх впливу на життя селян. Наступного року губернська управа, відзна-
чивши збільшення кількості членів, розміру "пайового капіталу, прибу-
тку товариств, зробила висновок, що ощадно-позичкові товариства не
можна вважати кращою і найбільш придатною для населення формою
кредитних установ. До того ж товариства охоплювали лише незначну
частину населення — число їх членів стосовно загальної кількості лю-
дей в районі рідко доходило до 10%, частіше ж до 3—5%. Управа вка-
зувала на необхідність створення інших кредитних установ, які б біль-
ше відповідали потребам селян.
3
Деякі повітові земства так захопилися цією справою, що навіть
запропонували надати земству право проводити ревізію тих ощадно-
позичкових товариств, які не користувалися позичками земства. Але
губернські земські збори відмовили їм у цьому.
4
До 1882 року спостерігалась активна діяльність губернського зем-
ства щодо субсидування кооперативів. На 1 січня 1883 року початкові
позички від губернського земства отримало 27 товариств на суму;
34325 крб., Глухівського повітового — 1 товариство на суму 300 крб.
У сусідніх губерніях на ці цілі виділялося набагато менше коштів. Так,.
Полтавське губернське земство асигнувало 2000 крб., Золотоніське по-
вітове — 2000 крб., Харківське повітове — 100 крб.
5
З 1883 року починається період, який характеризується майже по-
вною байдужістю земства до кредитної кооперації. Видача нових пози-
чок припиняється. Діяльність губернської управи щодо тих товариств,
які раніше отримали від земства позички, зводиться до більш-менш
успішних намагань отримати назад позички. Зменшується і загальна
кількість кредитних кооперативів. Якщо на 1 січня 1894 року у 67 гу-
берніях і областях імперії з 1510 товариств із затвердженими статута-
ми кількість діючих товариств складала 794, то у Чернігівській губер-
нії — відповідно 44 і 15 товариств.
6
Незадовільний стан розвитку кредитної кооперації був зумовле-
ний рядом факторів. Офіційні кола головними причинами цього вва-
жали непідготовленість селян до самостійного ведення господарства,
відсутність необхідних коштів, недостатність контролю з боку влади,
деякі недоліки статутів, взагалі низький рівень культури селян. Однак
головні причини полягали у негативних сторонах соціально-економічно-
го і політичного ладу тодішньої Росії. В результаті обмеженого, непо-
слідовного, урізаного характеру селянської реформи 1861 року з села
були «викачані» великі кошти. Важке матеріальне становище селян
ускладнювалося аграрною кризою 80-х — сер. 90-х років. У цих умовах
значна частина позичок кооперативів не могла мати виробничого ха-
рактеру. До того ж розвиток товарно-грошових відносин ще не досяг
достатнього рівня. Земства ще недостатньо усвідомлювали суть і зна-
чення кредитних кооперативів. Мало було фахівців, компетентних у
цій справі. Тому організація земствами кооперативів носила в деякій
мірі штучний характер.
І все ж, незважаючи на невдачі у розвитку справи дрібного кре-
диту, суперечливе ставлення влади і поміщиків до кредитної коопера-
ції, питання про необхідність організації системи дрібного кредиту все
частіше обговорювалося в урядових колах.
Повільний розвиток кредитної кооперації продовжувався до 1895
року, коли було видано «Положення про установи дрібного кредиту»,
74 Сіверянський літопис
яке заклало фундамент системи установ дрібного кредиту. За цим за-
коном утворювалася нова форма кредитних кооперативів — кредитні
товариства, які відрізнялись від ощадно-позичкових товариств, перш
за все, відсутністю пайових внесків. Основний капітал їх утворювався
за рахунок позик казни і Державного банку. Таким шляхом передба-
чалося залучити до кредитних товариств «малодостаточных» осіб, на
яких саме й орієнтувалося «Положення». За цим законом земству на-
давалося право контролю за діяльністю кооперативів, якщо останні
отримали від нього позичку в основний капітал.
І ось у 1896 році на губернських зборах з ініціативи чернігівсько-
го губернатора знову піднімається питання про активну участь губерн-
ського земства у справі дрібного кредиту. Губернська управа, отрима-
вши відгуки повітових земств, винесла на сесію 1897 року доповідь, в
якій зазначалося, що найбільш придатними для губернії установами
дрібного кредиту є волосні і сільські банки й ощадно-позичкові това-
риства. Бажано, щоб останні могли користуватися позичками Держав-
ного банку через посередництво земства. Умовами позички від земства
повинні були стати: затвердження статуту товариства земськими збо-
рами або управою, подання звіту земській управі, призначення земст-
вами опікунів товариств. Губернські збори додали ще положення про
те, що земство повинно сприяти також і кредитним товариствам, якщо
такі будуть виникати.
7
Наприкінці 1894 року міністр землеробства та державного майна
звернувся в циркулярному листі до земств з пропозицією висловитися
щодо питання організації дрібного кредиту. До середини 1898 року
відгуки надіслали губернські збори 33 губерній, 12 з яких, в тому чи-
слі і Чернігівська, рішуче виступили за організацію цієї справи.
8
Однак, суперечливість думок серед правлячих кіл з даної пробле-
ми виявлялась у різних рішеннях. З одного боку, рішенням Державної
Ради від 27 квітня 1898 року земства позбавлялись права безпосеред-
ньо організовувати справу народного кредиту. З другого, в наступні
роки Особлива нарада про потреби сільськогосподарської промислово-
сті одним з головних своїх завдань поставила перегляд організації
дрібного кредиту і розширення ролі земств у цій справі.
Тому губернська управа на сесії 1902 року запропонувала утрима-
тися від будь-яких практичних заходів у цій справі до з’ясування в
законодавчому порядку питання про майбутнє системи дрібного креди-
ту й обмежитися, по-перше, клопотанням перед Міністерством фінансів
про скасування рішення від 27 квітня 1898 року і, по-друге, поданням
в Особливу нараду записки про організацію дрібного кредиту.
9
Утворені в той період місцеві комітети щодо потреб сільськогоспо-
дарської промисловості констатували незадовільний стан існуючої си-
стеми дрібного кредиту. Велика кількість населення, яка займається
сільським господарством, відчуває гостру потребу в дешевому кредиті,
а за відсутністю останнього цілком опиняється в руках лихварів. Глу-
хівський комітет висловився за необхідність збільшення кількості дрі-
бних кредитних установ і контролю за ними з боку земства.
10
Конотоп-
ський комітет зазначив, що широка постановка народного кредиту при
існуючих обмеженнях у праві власності на козачі і селянські землі не-
можлива. Організація народного кредиту повинна бути покладена на
земства. Дрібний кредит має призначатися не на торговельні цілі, а на
сільськогосподарські потреби.
11
Особлива нарада, врахувавши побажання міністерств фінансів і
внутрішніх справ, місцевих комітетів щодо потреб сільськогосподар-
ської промисловості, подала на затвердження законопроект про дріб-
Сіверянський літопис 75
ний кредит, який 7 червня 1904 року набрав сили закону. В основному
він повторював закон 1895 року, але були й деякі зміни. Система уста-
нов дрібного кредиту розширювалася за рахунок земських кас дрібно-
го кредиту, а також союзів кредитних кооперативів. Земські каси, які
призначалися для кредитування як кооперативів, так і одноосібних по-
зичальників, могли засновуватися звичайним шляхом, зате союзи —
тільки за спеціальним дозволом. За цим законом при Державному ба-
нку утворювалося на правах самостійного департаменту управління у
справах дрібного кредиту, яке наглядало за кооперативами і фінансу-
вало їх. На місцях створювалися губернські комітети у справах дріб-
ного кредиту, куди входили губернатор, предводитель дворянства, голо-
ви і члени земських управ тощо. Цим комітетам надавалося право при-
ймати клопотання про відкриття кредитних кооперативів, видачі пози-
ки з казни, призначення ревізій тощо.
Так, на початку XX cт. в основному завершилась кодифікація нор-
мативних актів стосовно системи установ дрібного кредиту. У 1905—
1907 p.p. були видані зразкові статути кооперативів і земських кас, які
конкретизували основні положення закону від 7 червня 1904 року.
Після цих заходів розвиток кредитної кооперації повинен був піти
краще. До початку XX століття фактично існував один вид кредитних
кооперативів — ощадно-позичкові товариства. З 1901 року на Чернігів-
щині виникають і кредитні товариства, які вже з 1909 року кількісно
переважають. Так, у цьому році існувало 54 кредитних і 43 ощадно-по-
зичкових товариств, у 1911 році відповідно 82 і 46, у 1913 р. — 121 і
54. За кількістю членів кредитні товариства починають переважати з
1910 року. В цьому році в них було 23805 членів, тоді як в ощадно-по-
зичкових товариствах — 20256, у 1912 році (на 1 січня) відповідно
45494 і 27814.
12
Поширення кредитної кооперації на Чернігівщині мож-
на спостерігати також і за підвищенням у період 1908—1912 p.p. по-
казників балансу кооперативів з 1,6 до 4,8 млн. крб., збільшенням по-
зичок — з 1,5 до 4,3 млн. крб., заощаджень — з 0,6 до 2,7 млн. крб.
13
Територіально кооперативи були поширені нерівномірно. Так, на 1 сі-
чня 1912 року найбільша кількість кредитних кооперативів була у Чер-
нігівському (27), Городнянському (21), Остерському (17) повітах, най-
менша — у Глухівському, Конотопському, Мглинському повітах (по
3).
14
Кількість об’єднаних у товариства товаровиробників склала на 1
квітня 1913 року приблизно 1/4 усіх товаровиробників губернії.
15
Розвиток кредитної кооперації залежав від ряду факторів. До су-
б’єктивних можна віднести такі, як урядова політика, допомога Дер-
жавного банку, ставлення місцевої адміністрації, земства тощо. Об’єк-
тивними факторами були перш за все рівень соціально-економічного
розвитку того чи іншого регіону, заможності, культури, господарської
заповзятливості селян, що значною мірою обумовлювалося розвитком
аграрного капіталізму.
Яку ж роль у цьому процесі відігравало земство? Як зазначалося
вище, із затвердженням 14 червня 1906 року зразкового статуту зем-
ських кас дрібного кредиту земства отримали можливість створювати
власні кредитні установи, які мали право приймати грошові заощад-
ження, видавати позички в основні капітали кооперативів, а також в
обігові кошти одноосібним і колективним позичальникам, вести посе-
редницькі операції, відкривати явочним порядком. кредитні кооперати-
ви, сприяти їм різними засобами, наглядати за ними і проводити реві-
зії. Перші земські каси в Росії з’являються у другій половині 1907 ро-
ку. Наступного року їх було вже 35, в тому числі 2 каси на Чернігів-
щині.
16
Напередодні першої світової війни за кількістю земських кас
76 Сіверянський літопис
(11) Чернігівська губернія займає перше місце в Росії.
17
Позичкові опе-
рації земських кас дещо відрізнялись. Одні каси обслуговували креди-
том одноосібних позичальників, інші надавали перевагу кооперативам.
У 1911 році позички кредитним кооперативам видавали лише Ніжин-
ська, Остерська і Суразька земські каси. Чернігівська повітова земська
каса на 1 січня 1914 року мала 1115 клієнтів з сумою виданих позичок
у 92789 крб., а на 31 липня цього ж року їх було вже 2210 з сумою ви-
даних позичок у 177246 крб., серед яких було 9 кредитних кооперати-
вів з сумою позичок у 8200 крб.
18
Дані свідчать про недостатню робо-
ту каси з кооперативами.
Посилення роботи земських кас і кооперативів повітові земства
вбачали у створенні губернської земської каси, яка могла б постачати
повітовим касам і кооперативам дешевий кредит. Такої ж думки дотри-
мувались і кооперативні діячі.
19
Але в цей період губернська каса так
і не була створена.
До першої світової війни Чернігівське губернське земство органі-
зувало два з’їзди представників кооперативів. Перший відбувся у 1907
році у Чернігові. Це була помітна подія не тільки для кооператорів,
але й для земських діячів. З’їзд схвалив ряд рішень, у тому числі і про
стосунки між кооперативами і земством. На другому з’їзді, який відбу-
вся у 1912 році, розглядались питання про співпрацю різних видів ко-
оперативів, необхідність утворення міжрайонних об’єднань і союзів ко-
оперативів, ставлення земства до кооперації тощо.
20
Представники зем-
ства і кредитних кооперативів Чернігівщини брали участь у крайових і
загальноросійських кооперативних з’їздах. Так, у червні 1913 року у
Катеринославі відбувся крайовий з’їзд, на якому обговорювалося питан-
ня про організацію збуту хліба на півдні Росії і участь у цьому коопе-
ративів, їх союзів і земств.
21
Представницька делегація була і на II
Всеросійському кооперативному з’їзді, який відбувся у серпні 1913 ро-
ку у Києві.
22
Чернігівське губернське земство одним з перших у Росії з 1908 р.
щорічно влаштовувало у різних пунктах губернські курси з сільського
господарства і рахівництва кооперативів. Така ініціатива земства була
не тільки корисною, а і необхідною. У 1913 році такі курси відбулися
в Чернігові. Земство розраховувало на 50—60 слухачів, а прибуло 190,
з яких 139 було зараховано. Кредитні кооперативи відрядили на курси
39 осіб, земські каси — 16, споживчі товариства — 16, решта прибула
за свій рахунок. Кооперативні курси, як зазначали земські діячі, спра-
ва земська і далеко не другорядна.
23
З розвитком кооперації увага до неї з боку земства зростає. Зем-
ські діячі, відзначаючи, що кредитна кооперація набуває характеру
важливого чинника народного господарства, стає зростаючою силою
соціального значення, намагаються виробити щодо неї певний план ро-
боти. З цією метою вони формулюють ряд завдань. По-перше, це об’єд-
нання кооперативів у союзи, тому що тільки шляхом об’єднання можна
вигідно використати накопичені і так розпорошені кошти, організувати
посередницькі операції, закупівлю і збут товарів. По-друге, координа-
ція зусиль кооперативів різних видів, які працюють паралельно і без
зв’язку між собою для досягнення певних економічних цілей. По-третє,
з’ясування чергових культурно-освітніх завдань кооперації. Нарешті,
визначення форм взаємодії земства і кооперативів з метою спільної ро-
боти над піднесенням народного добробуту.
24
Кооперативи самостійно і за допомогою земства проводили агроно-
мічно-культурну і просвітницьку роботу серед населення. Деякі з них
за рахунок відрахувань від прибутку створювали дослідні і зразкові
Сіверянський літопис 77
поля, пункти для покращення порід худоби, вводили страхування худо-
би, поштові послуги, організовували платний прокат сільськогосподар-
ських машин і знарядь, споживчі крамниці і навіть власні підприємст-
ва по переробці сировини, виробничі майстерні. Наприклад, Новобасан-
ське позичкове товариство Козелецького повіту за допомогою земства
і Департаменту хліборобства влаштувало ткацьку майстерню на 15
верстатів.
25
Перша світова війна наклала певний відбиток на відносини земст-
ва і кредитної кооперації. Вони набирають нових форм. Треба відзна-
чити, що хоча кількісний ріст кооперативів і відбувався, але інтенсив-
ність його зменшувалась. Якщо на 1 січня 1914 року в губернії існува-
ло 257 кооперативів,
26
то у 1915 році — 293.
27
На початку війни креди-
тна кооперація мала деякі проблеми через те, що частина керівників
і членів товариств була взята до армії, як наслідок «паніки» відбувся відплив
вкладів, але незабаром вони почали знову надходити. Це пев-
ним чином вплинуло на стосунки кредитної кооперації із земством.
Так, протягом першого року війни населення Ніжинського повіту не-
сло свої гроші до кооперативів і утримувалося від отримання позичок.
Сума вкладів збільшилась на 203213 крб. 17 коп., а сума позичок змен-
шилась на 85255 крб. 56 коп. Кооперативи почали швидко сплачувати
позики Державному банку і земській касі. Заборгованість земській ка-
сі зменшилась на 133600 крб.
28
У 1915 році з’являються Городнянська,
Конотопська і Кролевецька земські каси. Деякі каси починають креди-
тувати тільки кооперативи. Наприклад, Новозибковська каса зробила
це вже у 1915 році.
29
З початком війни з’являється новий широкий ринок — армія та
установи, що її обслуговували. Він вимагав сіна, вівса, чобіт тощо.
Уряд звернув увагу на земства і кооперативи. В особливому журналі
Ради Міністрів від 1 серпня 1914 року зазначалося: «Закупки и заго-
товки производятся по преимуществу непосредственно от производите-
лей или через посредство земских учреждений, а также сельскохозяй-
ственных и кредитных общественных организаций».
30
З цією метою
скликаються наради і з’їзди кооперативів. 7 вересня 1914 року відбу-
вся з’їзд кооперативів Городнянського повіту, на якому було схвалено
рішення про поставку кредитними і споживчими товариствами для ар-
мії 138 тис. пудів сіна. Земство зобов’язалося поставити 50 тис. пудів.
Справу організації закупівлі сіна на Місцях взяли на себе товариства.
Однак, тут виявились і деякі негативні моменти. Земство, отримавши
наряд на 50 тис. пудів сіна, поставку 29 тис. пудів розподілило між 7
товариствами, а решту вирішило поставляти самостійно. Це сіно воно
почало закуповувати в районах діяльності цих же 7 товариств, створю-
ючи їм конкуренцію.
31
В інших повітах губернії кооперативи і земство
також співпрацювали у справі поставок для армії різних товарів. У
більшості випадків ця співпраця була плідною.
Неможливість окремих кооперативів організувати великі партії по-
ставок товарів для армії виявила нагальну потребу створення союзів
кредитних кооперативів. Треба зазначити, що ще напередодні війни ко-
оперативи, земство подавали уряду клопотання про вирішення цього
питання, але воно тоді так і не було розв’язане. Ряд земств намагали-
ся об’єднувати кооперативи шляхом створення договірних товариств.
Так, у 1915 році з’явились Ніжинське, Кролевецьке, Чернігівське това-
риства кооперативів з посередництва, до складу яких входили і креди-
тні кооперативи. Земські каси надали їм позики. Ці товариства працю-
вали досить ефективно. Наприклад, Ніжинське товариство кооперати-
вів за 5 місяців свого існування . здійснило обіг на 100 тис. крб. В ре-
зультаті його діяльності ціна на сіль була знижена у 3 рази. Але губер-
78 Сіверянський літопис
натор заборонив товариство.
32
Були спроби створити подібні об’єднан-
ня у Борзенському, Городнянському і Сосницькому повітах, але вони
не були реалізовані.
38
Хоча кооперативний рух на Чернігівщині був досить широким, со-
юзи кооперативів з’являються тут пізно. Лише у 1915 році дозволили
відкрити Мглинський і Конотопський, а у 1916 році — Новозибковсь-
кий кредитні союзи. їх роль у поставках для армії різко зростає. Так,
Конотопський союз, який об’єднував у 1916 році 44 кредитних коопера-
тиви Борзенського, Конотопського і Кролевецького повітів,у 1915—1916
господарському році відправив для армії понад 500 тис. пудів хліба.
34
Цей союз стає таким міцним, що вже сам починає кредитувати земст-
во. Наприклад, у 1917 році він видав позичку Конотопській земській
управі на суму 335 тис. крб.
35
У січні 1916 року при губернській земській управі розпочав свою
діяльність кооперативно-кустарний відділ, який повинен був розробити
питання про заснування губернської земської каси, виробити загальний
план сприяння кооперації. У багатьох повітових земських касах пра-
цювали інструктори з кооперації.
Нарешті, у червні 1916 року розпочала свою діяльність губернська
земська каса, на яку була покладена справа сприяння повітовим ка-
сам, кооперативам усіх видів та їх об’єднанням. Серед вкладників гу-
бернської каси на 1 січня 1917 року були 4 повітові земські каси, і со-
юз кооперативів, 12 кредитних кооперативів тощо. На союз і кредитні
кооперативи припадало вкладів на суму 106254 крб. або 21% від зага-
льної суми вкладів.
36
Губернська каса видавала кооперативам різно-
манітні позички. Так, за 1916 рік вона видала 9 кредитним кооперати-
вам позички для закупівлі шкіри і чобіт на суму 340567 крб. або 38%
від загальної суми виданих на цю операцію позичок.
37
Бурхливі соціально-політичні події 1917 року дали новий поштовх
відносинам земства і кооперації. Ці події мали великий вплив на по-
дальший розвиток земств і кооперації та стосунків між ними, і це ви-
кликає необхідність окремого дослідження цих відносин.
Як бачимо, взаємини між земством і кредитною кооперацією в Че-
рнігівській губернії, починаючи з 70-х років XIX ст., коли виникли пе-
рші ощадно-позичкові товариства, і до революційних подій 1917 року,
складалися по-різному —від захоплення земства кредитною коопера-
цією у 70-х — початку 80-х років і розчарування нею у 80—90-х роках
минулого століття до активного сприяння розвитку кооперативного ру-
ху на початку XX ст. і різнобічної співпраці у роки першої світової ві- йни.
З перебігом часу ці відносини набирали нових форм. Незважаючи
на окремі недоліки, певні розбіжності в оцінці цих відносин з боку зем-
ських діячів і кооператорів, їх можна вважати позитивними.
Джерела та література:
1 Холмский А. И. Свод постановлений Черниговских земских собраний 1865—1882 г.г.
— Одесса, 1884. — С. 455.
2 Краткий очерк экономических мероприятий земств 23 губерний России (1865—
1892 г.г.). — Полтава, 1894. — С. 238.
3 Соколовский П. А. Деятельность земства по устройству ссудо-сберегательных то-
вариществ. — СПб., 1890. — С. 295—296
4 Холмский А. И. Вказ. праця. — С. 457—458
5 Соколовский П. А. Вказ. праця — С. 8, 14.
6. Справка об историческом развитии и современном положении учреждений мелкого
кредита в России в некоторых иностранных государствах. — СПб., 1894. — С. 9
Сіверянський літопис 79
7 Журнал заседаний Черниговского Губернского Земского Собрания (далі — ЖЗ
ЧГЗС) XXXIII очередной сессии 1897 г. с 17 января по 1 февраля 1898 г. — Чер-
нигов, 1898. — С. 107—109.
8 Корелин А. П. Сельскохозяйственный кредит в России в конце XIX — начале XX в.
М., 1988. — С. 109.
9 Свод постановлений Черниговского Губернского Земского Собрания XXXIV—
XLVI сессий 1900—1909 г.г. — Т. 2. — Ч„ 1911. — С. 231.
10 Труды местных комитетов о нуждах с.-х. промышленности. — XLVII. — Черни-
говская губерния. — СПб., 1903. — С. 139.
11 Там само. — С. 249—250.
12 Кооперация на Всероссийской выставке 1913 г. в г. Киеве. — К., 1914. — Прило-
жение. — С. 54—55.
13 Там само. — С. 53.
14 Селянин. — Чернигов, 1913. — № 8. — С. 234—235.
15 ЖЗ ЧГЗС 49 очередной сессии 1913 г. — Ч., 1914. — Докл.№ 49. —С.24.
16 Статистический справочник по Югу России. — Полтава, 1910.— С. 34.
17 Корелин А. П. Вказ. праця. — С. 142.
18 Журналы заседаний Черниговского Уездного Земского Собрания сессии 1914 г. —
Ч.,1915 — С 39
19 Селянин. — 1913. — № 14. — С. 434.
20 Там само. — № 17. — С. 530—532.
21 Муравейник-Комашня. — К., 1913. — №№ 25—26. — С. 6—9.
22 Второй Всероссийский Съезд по Кооперации в г. Киеве 1—7 августа 1913г. Тру-
ды. — Вып. 1. — К., 1915. — С. 10—11.
23 Селянин. — 1913. — № 10. — С. 300—302.
24 ЖЗ ЧГЗС 49 очередной сессии 1913 г. — Ч., 1914. — Докл. № 25. — С. 12—14.
25 Муравейник-Комашня. — К., 1913. — №№ 29 — 30. — С. 22.
26 ЖЗ ЧГЗС 50 очередной сессии 1914 г. — Ч., 1915. — Докл. № 32.—С.2.
27 Витанович І.Історія українського кооперативного руху. — Нью-Йорк,1964. — С. 113.
28 Муравейник. — 1915. — № 40. — С. 899.
29 Черниговская Земская Неделя. — 1915. — № 1. — С. 4.
30 Цит. за кн.: Поставка для армии хлеба и фуража кредитными кооперативами. —
Пг, 1916. — С. 5.
31 Там само. — С. 9, 63.
32 ЖЗ ЧГЗС 51 очередной сессии 1915 г. — Ч„ 1916. — Докл. № 18. — С.2.
33 Черниговская Земская Неделя. — 1915. — № 49. — С. 7.
34 Державний архів Сумської області. — Ф. 904. — On. 1. — Спр. 11. — Арк. 11
(Далі — ДАСО).
35 Денежный отчет Конотопского Союза кредитных и ссудо-сберегательных товари-
ществ за 1917 г. — Конотоп, 1917. — С. 22.
36 ДАСО. — Ф. 904. — Oп. 1. — Спр. 4. — Арк. 82.
37 Там само. — Арк. 85—86.
80 Сіверянський літопис
|