Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200120 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах / О. Дудко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 87-89. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200120 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2001202024-11-17T13:08:01Z Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах Дудко, О. Розвідки 1996 Article Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах / О. Дудко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 87-89. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200120 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Дудко, О. Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Дудко, О. |
| author_facet |
Дудко, О. |
| author_sort |
Дудко, О. |
| title |
Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах |
| title_short |
Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах |
| title_full |
Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах |
| title_fullStr |
Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах |
| title_full_unstemmed |
Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах |
| title_sort |
форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200120 |
| citation_txt |
Форманти «-ани» та «-ичі» в слов'янських етнонімічних назвах / О. Дудко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 87-89. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT dudkoo formantianitaičívslovânsʹkihetnonímíčnihnazvah |
| first_indexed |
2024-11-26T04:08:33Z |
| last_indexed |
2024-11-26T04:08:33Z |
| _version_ |
1818523899789312000 |
| fulltext |
Олексій Дудко
ФОРМАНТИ «-ани» ТА «-ичі»
В СЛОВ'ЯНСЬКИХ ЕТНОНІМІЧНИХ НАЗВАХ
Походження слов’янських етнонімів хвилювало дослідників давно,
про що свідчить велика кількість робіт. Проте вперше увагу способам
утворення слов’янських етнонімів приділив О. М. Трубачов.
1
Він виді-
лив два основних суфікси, за допомогою яких останні утворювались.
О.М. Трубачов звернув увагу на те, що деякі етнонімічні назви сло-
в’ян трапляються кілька разів в різних кінцях ареалу розселення сло-
в’янських племен; на основі чого зробив висновок, що це безперечно є
свідченням слов’янських міграцій. Проте автором не було виділено ос-
новних напрямків переселення слов’ян. У своїй роботі він приходить
до висновку, що «ймовірна прабатьківщина слов’ян — територія на пі-
внічний схід від Карпат — не тільки слугувала відправним пунктом
слов’янських міграцій, але і сама приймала в окремих випадках зворо-
тні хвилі тих слов’янських племен, котрі після довгих міграцій немов
би знову знаходили батьківщину».
2
Формант «-ани» О. М. Трубачов
вважав продуктивним, а формант «-ичі» — непродуктивним.
3
Б. О. Рибаков у своєму дослідженні помітив, що всі без винятку
племінні об’єднання праслов’янської території завжди мають у своїх
етнонімічних назвах формант «-ани» («-яни»), а на окраїнах розсе-
лення слов’ян присутній також формант «-ичі» («-иці»). Ще він відзна-
чив, що етнонім «слов’яни» вживався лише поза праслов’янською тери-
торією (у різних формах), у той час, як па праслов’янській — не вжи-
вався (не зафіксовано) жодного разу. Він приходить до висновку, що
етноніми на -ани більш архаїчні, ніж, пов’язані безпосередньо з коло-
нізацією, етноніми на -ичі. Той факт, що на окраїнах інколи вживаєть-
ся і формант «-ани», вказує на дуже ранній термін переселення.
4
Для розв’язання даної проблеми необхідно знати функції, які ви-
конував формант «-ичі» в етнонімах. У літературі виділяють два етапи
еволюції значення назв з формантом «-ичі». На першому за допомогою
суфікса -итй — утворюються назви у патронімічній функції — за при-
належністю, походженням від когось; на другому, пізнішому етапі, цей
формант, поряд з патронімічними, утворює ідентичні за формою назви
у непатронімічяій функції: за походженням від чогось, звідкись і т. д.
5
Зіставляючи розповсюдження етнонімів на -ичі і їх значення, мо-
жна зробити висновок, що формант «-ичі» у більшості випадків вказує
на походження: плем’я, місцевість, ім’я вождя племені, з якого похо-
дять переселенці і под.
Проживаючи споконвічно на одній і тій же території, люди добре
знали своїх сусідів, а сусіди добре знали їх, тому підкреслювати своє
походження не було сенсу. І навпаки, опинившись на чужій землі по-
серед незнайомого населення з зовсім іншою культурою і мовою, сло-
в’яни починають використовувати етноніми на -ичі для того, щоб пока-
зати своє походження.
За таких обставин правдоподібною виглядає легенда про Радима
і В’ятка. Можливо, вони дійсно були вождями племен, переселенці з
яких стали називатися «радимичі» і «в’ятичі». Деякі етноніми зустрі-
чаються в різних частинах ареалу розселення слов’ян. Плем’я, криви-
чів, наприклад, фіксується, окрім півночі Білорусі, ще на Пелопонесі
Сіверянський літопис 87
(у формі «кривичани»), в Мессенії, в Мекленбурзі.
6
Навряд чи можна
припустити, що білоруські кривичі, які самі були немісцевого поход-
ження, переселялися і на південь, і на захід. Скоріше за все усі ці пле-
мена — вихідці з одного невідомого племені, що знаходилося на пра-
слов’янській території. Не викликає сумніву, що саме східнослов’янсь-
кі дреговичі мігрували в Македонію, а не навпаки, тому що апелятив
цього етноніма «драгва» ніде, окрім як у східних слов’ян, не зустріча-
ється.
7
Тут можна знайти деякі винятки, наприклад, згадуваний вже
етнонім «дреговичі» вказує на місцевість, де вони жили (болотисту),
також «уличі», «ободричі» (власне «жителі по р. Одеру»), проте вони
не перечать другому значенню форманта «-ичі», якщо припустити, що
це не самоназви, а назви, дані сусідами (для сусідів вони були вихід-
цями з племені, що живе на болотах і т. д.). Тут варто згадати етноні-
мічну назву «половці», дану слов’янами, яка теж має формант «-иці».
Етнонім «слов’яни», як уже зазначалося, розповсюджений поза пра-
батьківщиною слов’ян. Часто він має формант «-ці», що вказує на не-
місцеве походження цих племен («словенці», «словінці»). Або етнонім
конкретизується, наприклад, словени новгородські і под., що припу-
скає існування десь основної слов’янської території, з якої вони при-
йшли. Можна згадати ще й білих хорватів. Чому саме білих, а не про-
сто хорватів? Слово «білий» мало ще й значення «західний». З цього
можна зробити висновок, що існували десь ще просто хорвати, а білі
хорвати — вихідці з цього племені, що просувалися на захід.
Пізніше, коли на праслов’янській території починають складатись
окремі союзи племен і формуватись етнічні особливості, виникає ряд
нових племінних назв, які поступово витісняють загальний для всіх
етнонім «слов’яни». У колоністів з’являються назви з формантом «-ичі»
(в’ятичі, радимичі, лютичі та ін.), які вказували лише на їх зв’язок з
прабатьківщиною (не будучи ще етнонімами, тому що етнічні особли-
вості ще не сформувалися).
Тільки пізніше, коли колоністи починають відчувати свої етнічні
особливості, не відчувають зв’язків з прабатьківщиною, у них виника-
ють назви з формантом «-ани» («-яни») (бобряни, лучани та ін.), які
є безперечно етнонімічними. На підтвердження цієї думки можна на-
вести такий факт, що деякі назви племен вживаються як із форман-
том «-ичі», так і з формантом «-ани» (ободричі — ободрени, дедошичі
— дедошани), що говорить про оформлення переселенців в окрему ет-
нічну спільність.
8
Суфікс «-єн-» може також додаватися і до вже гото-
вого етноніма з суфіксом «-итй-», наприклад кривичани.
9
Таким чином, можна висунути гіпотезу про значенневу функцію
вживання формантів «-ани», «-ичі», на відміну від гіпотез О. М. Тру-
бачова і Б. О. Рибакова, які пояснювали їх вживання продуктивністю.
За цією гіпотезою етноніми на -ичі з’являються як результат слов’ян-
ських міграцій, вказуючи на походження переселенців, й існують до
оформлення у колоністів своїх етнічних особливостей, свого племінно-
го устрою, а потім поступово витісняються етнонімами з формантом
«-ани», що говорить про оформлення переселенців в окремі етнічні спі-
льності. Наявність у багатьох куточках слов’янського ареалу етнонімі-
чних назв з коренем «слав-» вказує на те, що розселення сягає пра-
слов’янських часів, коли ще існувало велике об’єднання племен, яке ще
не розпадалося на окремі етнографічні групи і, будучи єдиним цілим,
мало єдину назву «слов’яни».
88 Сіверянський літопис
Джерела та література:
1 Трубачев О. Н. Ранние славянские этнонимы — свидетели миграции славян // Вопросы
языкознания. — 1974. — № 6. — С. 48—67.
2 Там же. — С. 52.
3 Там же. — С. 55. .
4 Рыбаков Б. А. Исторические судьбы праславян // История, культура, этнография и
фольклор славянских народов: VIII международный съезд славистов. — М., 1978 — С. 186.
5 Купчинський О. А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-
географічних досліджень (Географічні назви на -ичі). — К., 1981. — С. 41.
6 Трубачев О. Н. Указана праця. — С. 55.
7 Там же. — С. 62.
8 Там же. — С. 55.
9 Там же. — С. 55.
Сіверянський літопис 89
|