Гуцульський діяч з Чернігівщини
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200125 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гуцульський діяч з Чернігівщини / І. Пелипейко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 103-104. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200125 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2001252024-11-17T13:08:43Z Гуцульський діяч з Чернігівщини Пелипейко, І. Краєзнавча мозаїка 1996 Article Гуцульський діяч з Чернігівщини / І. Пелипейко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 103-104. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200125 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Пелипейко, І. Гуцульський діяч з Чернігівщини Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Пелипейко, І. |
| author_facet |
Пелипейко, І. |
| author_sort |
Пелипейко, І. |
| title |
Гуцульський діяч з Чернігівщини |
| title_short |
Гуцульський діяч з Чернігівщини |
| title_full |
Гуцульський діяч з Чернігівщини |
| title_fullStr |
Гуцульський діяч з Чернігівщини |
| title_full_unstemmed |
Гуцульський діяч з Чернігівщини |
| title_sort |
гуцульський діяч з чернігівщини |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200125 |
| citation_txt |
Гуцульський діяч з Чернігівщини / І. Пелипейко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 103-104. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT pelipejkoí guculʹsʹkijdíâčzčernígívŝini |
| first_indexed |
2024-11-26T04:08:42Z |
| last_indexed |
2024-11-26T04:08:42Z |
| _version_ |
1818523911161118720 |
| fulltext |
ГУЦУЛЬСЬКИЙ ДІЯЧ З ЧЕРНІГІВЩИНИ
Чернігівщина і Гуцульщина — віддалені і дуже різні, з усіх поглядів, регіони Ук-
раїни. Однак вони поєдналися в долі однієї людини. Про неї й хочу розповісти.
Важко знайти серед старшого покоління Верховинського краю когось, кому бу-
ло б незнайоме прізвище Куриленка. Кажу про старше покоління, бо ж минуло вже
понад півстоліття, як людина з цим прізвищем зникла безслідно. Та добра пам’ять
про неї живе. Що ж цьому причиною, хто вона?
Народився Михайло 2 листопада (за старим стилем) 1885 року в м. Коропі Чер-
нігівської губернії в родині небагатих міщан Прокопія та Віри Куриленків. Невеликі
статки були причиною того, що пізно — аж у 1909 році — він закінчив Кролевецьке
міське училище, після чого вступив до Київського учительського інституту. Одержа-
вши диплом учителя (в 1913 році), працював викладачем педагогічного училища в
Ямполі (тоді Кам’янець-Подільської губернії), згодом став директором міського учи-
лища в Кам’янці-Подільському. Не маємо відомостей про те, як формувався світо-
гляд цього педагога. Бачимо лише наслідки: з 1917 року Михайло Куриленко — ак-
тивний учасник національно-визвольного руху, він твердо стояв на самостійницьких,
антибільшовицьких позиціях. Обирався до Центральної Ради, в часи Директорії йо-
го було призначено державним комісаром УНР на Поділлі. Був однодумцем відомого
політичного діяча і вченого Івана Огієнка (митрополита Іларіона). Про М. Курилен-
ка як стійкого прихильника незалежності України пишуть відомі історики (наприклад,
Н. Василенко-Полонська в «Історії України у 2-х т.», К., 1993 та ін.).
Після трагічного завершення національно-визвольних змагань М. Куриленко, як
і десятки інших їх учасників, опинився в еміграції. Спочатку були табори інтернова-
них у Польщі, а в 1922 році він переїхав до Косова. Це мальовниче містечко біля
підніжжя Карпат прихистило й інших емігрантів. Зокрема, деякий час тут жив ле-
гендарний полководець Юрій Тютюнник, декілька років працював Степан Скрипник
— майбутній патріарх УАПЦ Мстислав. Часто бував тут й Іван Огієнко.
Восени 1922 року М. Куриленко створює перше на Гуцульщині українське ко-
оперативне підприємство під назвою «Гуцульське мистецтво». Спочатку воно об’єд-
нувало килимарів і ткачів, а згодом охопило і різьбярів, і кераміків. Саме ці наро-
дні художні промисли були поширені в цій місцевості.
Якщо підприємці дбали тільки про зиск, нехтуючи якістю й мистецькою варті-
стю виробів, то М. Куриленко поставив перед створеною ним спілкою іншу мету:
виготовляти високомистецькі вироби, які б прославили талант українського народу.
Крім виробництва гуцульських килимів, мало відроджуватися й стародавнє килимар-
ство інших регіонів України, зокрема й Чернігівщини, Київщини, Полтавщини, Поділ-
ля. І технологію, і орнаментику майстри «Гуцульського мистецтва» черпали з народ-
них традицій. Вони відмовилися від фабричної вовни, перейшовши на ручнопрядену.
Використовували тільки природні барвники — зі звіробою, кори вільхи, дуба, трави
материнки, лушпиння цибулі тощо. Засновник спілки розшукував по всій Галичині
старі килими, переглядав музейні фонди, знаходячи зразки давнього килимарства.
Своїм ентузіазмом він захопив таких відомих художників, як О. Кульчицька, С. Гор-
динський, П. Ковжун, П. Холодний, Я. Музика, М. Бутович, Р. Лісовський та інші, які
створювали ескізи килимів, гобеленів, тканин для одягу, узори для вишивок, моделі
одягу в народному стилі і т. п. Тут виготовляли оригінальну тканину для верхнього
одягу, так званий «самоділ», що користувався великим попитом. Незабаром «Гуцуль-
ське мистецтво» зажило такої слави, що його вироби знаходили збут не лише в Га-
личині, а й за кордоном. Десятки й сотні килимів продавались у США, Канаді, Ав-
стралії, Німеччині, Швеції, До речі, косівський килим за проектом С. Гординського
досі висить у палаці шведських королів у Стокгольмі.
Реставрували старовинні килими. Так, за фрагментами, що чудом збереглися,
реконструювали килим з палацу гетьмана Мазепи в Батурині, столиці, яку в 1709 ро-
ці дощенту знищили російські війська під командуванням Меншикова.
Вироби спілки повсюдно вважалися еталонними.
Спілка, очолювана М. Куриленком, дала роботу сотням гуцульських народних
майстрів, серед яких і ті, що згодом стали всесвітньовідомими: брати Корпанюки,
Василь Девдюк,Павлина Цвілик, Петро Кошак та інші.Це було перше в історії об`-
єднання гуцульських народних митців.
Підприємці Косова та інших міст не любили Куриленка, бо їхня халтура не мо-
гла конкурувати з виробами «Гуцульського мистецтва», Зизом дивилися на спілку і
західноукраїнські комуністи. Так, відомий письменник-комуніст Я. Галан у своїх стат-
тях у комуністичній пресі зі злобою писав про «петлюрівського емігранта» М. Кури-
ленка, виставляючи його як «експлуататора» трудящих гуцулів. Тож не дивно, що
вересень 1939 року, коли Червона Армія вступила за угодою з Гітлером у Західну
Україну, означав кінець «Гуцульського мистецтва». Водночас розпочався мучениць-
кий шлях родини Куриленків. Енкаведисти ув’язнили М. Куриленка вже у жовтні
Сіверянський літопис 103
1939 року. Та трапилося щось зовсім несподіване: «експлуатовані» ним робітники по-
дали до влади петицію зі 140 підписами з вимогою звільнити директора спілки..То-
ді вони ще мали ілюзії щодо демократичного характеру радянської влади. Саме
йшла підготовка виборів до Народних Зборів, які мали вирішити питання про вклю-
чення Західної України до складу СРСР. З чисто пропагандистських мотивів М. Ку-
риленка випустили. Та ненадовго. Через два місяці його ув’язнено вдруге. Більше
його ніхто ніколи не бачив. Досі невідомо, де і як він загинув. Родину вивезли в
1940 році до Семипалатинська. Через дев’ять років дозволили повернутися, та неза-
баром знову вивезли, цього разу в Тюменську область. Майже тридцять років роди-
на Куриленків поневірялася на засланні. За що? Дружина М. Куриленка, Валентина
Іванівна також педагог за освітою, великий знавець народного мистецтва, зібрала
унікальну колекцію старовинних гуцульських вишивок. Коли її забирали на заслання,
вона залишила все нажите добро, але колекцію не покинула. Валентина Іванівна по-
мерла в Сибіру. Та колекцію зберегла дочка Ірина, яка живе тепер у Львові. Ця
самовіддана вірність народному мистецтву була єдиною «провиною» родини Кури-
ленків.
У Косові знищено всі сліди «Гуцульського мистецтва». Будинок майстерень роз-
валили. Зруйнували оригінальний дерев’яний павільйон, споруджений у гуцульсько-
му стилі, в якому була постійна виставка виробів спілки. На місці павільйону, що
пропагував народне мистецтво, встановлено... танк. Досить символічно.
І сьогодні на Гуцульщині з пошаною згадують Михайла Прокоповича Куриленка.
У грудні 1992 року з нагоди 70-річчя заснування «Гуцульського мистецтва» в Косові
проведено урочисте засідання, наукову конференцію, влаштовано виставку «кури-
ленківських» килимів, збережених місцевими жителями як велику цінність і пам’ят-
ку вже далеких часів. У Косівському музеї гуцульського мистецтва зібрано матері-
али про М. Куриленка. Для мешканців Гуцульщини Михайло Куриленко став уособ-
ленням єдності всіх віток українського народу, його боротьби за соборність Україн-
ської держави.
Ігор ПЕЛИПЕЙКО,
краєзнавець.
м. Косів Івано-Франківської області.
104 Сіверянський літопис
|