Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	1996
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1996
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	З історіографічної спадщини
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200126
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 105-122. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-200126
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2001262024-11-17T13:08:53Z Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика) З історіографічної спадщини 1996 Article Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 105-122. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200126 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історіографічної спадщини З історіографічної спадщини
spellingShingle	З історіографічної спадщини З історіографічної спадщини Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика) Сiверянський літопис
format	Article
title	Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика)
title_short	Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика)
title_full	Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика)
title_fullStr	Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика)
title_full_unstemmed	Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика)
title_sort	чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар ю. мицика)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	1996
topic_facet	З історіографічної спадщини
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200126
citation_txt	Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 105-122. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
first_indexed	2024-11-26T04:08:44Z
last_indexed	2024-11-26T04:08:44Z
_version_	1818523913032826880
fulltext	З ІСТОРІОГРАФІЧНОЇ СПАДЩИНИ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЛІТОПИС (Підготовка до друку, передмова і коментар Ю.МИЦИКА) Одна з важливих пам’яток української історичної думки та літератури XVII−XVIII ст. має умовну назву Чернігівський літопис. Насправді твір називається таким чином: «Літописець, що ся в руських и полских сторонах діяло и якого року». Тим не менш умовна назва є і зручнішою, і коротшою, і точнішою. Походження твору, його спи- сків і редакцій тісно пов’язано з Черніговом. Одна (1-а) редакція пам’ятки була впе- рше видрукована ще у 1856 p. М. Білозерським. 1 Друга редакція, представлена спи- ском Персидського, була опублікована О. М. Лазаревським: 2 У списку Персидського літопис охоплює події 1587—1725 p.p. Новий список другої редакції, що охоплює події 1497—1764 p.p., був виявлений нами ще у 1972 р. 3 і про нього нам вже дово- дилося писати. 4 Два останніх списки входять до складу ідентичних збірників історич- ного змісту і складають там п’яту за рахунком статтю. Відзначимо, що виявлений на- ми список (київський) є найбільш точним. Чернігівський літопис має досить скомплікований склад, на що вказував ще М. Білозерський, визначаючи три етапи у його створенні: 1) частина, що охоплює події 1587 — кінця XVII ст., котра була створена у Києві чи на Правобережній Ук- раїні; 2) частина, що охоплює 1692—1703 p.p., створена в Чернігові; 3) частина, що охоплює 1729—1750 p.p., створена там же, але іншою особою .5 Проведений нами аналіз з залученням Київського списку, інших пам’яток укра- їнської історіографії XVII—XVIII ст., подає іншу картину виникнення твору. Насампе- ред відзначимо, що обидві редакції мають спільну частину до 1704 р. Ця основна частина склала ядро пам’ятки, котра у подальшому доповнювалася різними осо- бами. Творець 1-ї редакції доповнив основну частину звістками за 1729—1750 p.p. Незалежно від нього творець 2-ї редакції доповнював пам’ятку звістками за 1704— 1725 p.p., а можливо, і 1726—1764 p.p. Якщо доповнення у 1-й редакції — це дріб- ні і малозначущі замітки виключно місцевого характеру, то у 2-й редакції вони яв- ляють собою розгорнуте і яскраве свідоцтво сучасника подібне літопису Самовид- ця. Київський список зберіг між іншим і ім’я творця 2-ї редакції. На маргінесах, про- ти опису подій 1687 p., є запис: «Сего ж году рождение мое, Ивана Янушкевича». 6 Іван Янушкевич (Янович, Яновський) був представником козацької старшини, черні- гівським судовим писарем. Таким чином, Лазаревський зробив свого часу вірне при- пущення, вважаючи, що автор додатків був канцеляристом. Янушкевич був близь- ким до відомого Павла Полуботка, його підпис, поруч з підписами інших представ- ників козацької старшини, стоїть під Коломацькими статтями. Тут він підписався не тільки за себе, але й за неписьменних старшин Чернігівського полку. У подальшому доля Янушкевича була, очевидно, подібна до долі Григорія Грабянки, арештованого російським урядом. Звістку про нього знаходимо тільки під 28.1.1732 р. у щоденни- ку Я. Марковича: «Холодович, сотник воронежский, повернулся з Москви и з ним Янушкевич, писар бивший черниговский». 7 Янушкевич був автором не тільки доповнень 1704—1764 p.p., але і розширив яд- ро пам’ятки звістками за 1497, 1507 (1577), 1587, 1611 (про чернецтво «царя Федо- ра»), 1614, 1615 p., запозиченими з «кроники» П. Полуботка. 8 Згадані доповнення від- сутні у списках 1-ї редакції. Використання записів Полуботка і при викладі подій 1711—1715 p.p. та деяких інших дозволяють вважати, що Янушкевич писав літопис з 1717 р. Деякі неузгодженості у звістках про долю Семена Палія дозволяють припу- стити, що Янушкевич використав також свої чи чужі щоденникові записи 1708 р. Що стосується основної частини пам’ятки, то вона була створена не двома осо- бами, як вважав Білозерський, а одним. Справа в тому, що більша частина повідом- Сіверянський літопис 105 лень літопису по 1672 р. списана з третьої частини «Кройніки» Феодосія Софоновича —«Кройніки о землі Полской» (1673 p.). Останній писав у Києві у 1672—1673 р.р., а його джерелом тут був переважно «Уманський» літопис, що не зберігся у чисто- му вигляді. Це створило враження, що нібито перша половина основної частини пам’ятки створювалася жителем Правобережної України. Про час створення основної частини Чернігівського літопису можна судити з деяких його звісток, серед яких треба вказати насамперед 1676 p.: «Того ж року Пе- тро Дорошенко цару московскому поклонился и поїхал до Москвы зовсім на меш- канє и там был в чести царской, а поживим літа многие, умер на Москві». 9 Оскільки Дорошенко помер 19.Х1.1698 р., то ясно, що основна частина літопису не могла бу- ти створена раніше 1699 р. Інші повідомлення чітко засвідчують, що основна части- на була створена не пізніше жовтня 1708 р. Враховуючи, що ядро пам’ятки закінчу- ється описом подій 1703 p., можна досить точно визначити час його створення: 1699 —1704 р. Лазаревський мав рацію, коли вбачав у авторі основної частини літопису черні- гівця, можливо, відомого творця одного з списків українського хронографа 2-ї ре- дакції, а саме: Леонтія Боболинського, який був тоді єромонахом чернігівського Тро- Їцько-Іллінського монастиря. 10 Додамо, що автор був близьким до чернігівського архиепископа (у 1693 (формально — з 1692 р.) — 1696 p.p.), святого Федосія Угли- цького, а його політичні погляди близькі до поглядів Боболинського. Однак слід ма- ти на увазі j деяку неузгодженість: Боболинський не пізніше 1699 p., коли почав створюватися літопис був уже ченцем київського Видубицького монастиря і перепи- сував там хронограф. Джерелами основної частини Чернігівського літопису, окрім «Кройніки о землі Полской» Софоновича, були й «Скарбниця» (1676 р.) Йоанікія Галятовського, ігумена (з 1668 р.) та архимандрита (з 1669 по 1688 р.р.) Єлецького монастиря у Чернігові; свідоцтва очевидців. Так, використанням свідчень старожилів Мгарського монастиря можна пояснити появу в Чернігівському літописі ряду повідомлень, що стосуються подій, які відбувалися у цьому монастирі та в Лубнах (див. звістки під 1632, 1638, 1661 р.р.). Складніше пояснюється походження комплексу звісток, що охоплювали події 1605—1611, 1615—1620 p.p., котрі відбувалися на Волині. Ці повідомлення збі- гаються з аналогічними звістками Острозького літописця, часом навіть доповнюють останні. Очевидно, даний комплекс звісток Чернігівського літопису походить від протографа Острозького літописця. 11 Через неоднорідність пам’ятки, участь у її написанні кількох авторів, не завжди критичне ставлення до використаних джерел важко чітко охарактеризувати її істо- ричні концепції. Можна відзначити тяжіння; упорядників до історії національно-виз- вольної боротьби українського народу, православної церкви, можна відзначити, що їхні симпатії були на боці поміркованої частини керівництва Української держави- Гетьманщини, котра тяжіла до досягнення компромісу з Річчю Посполитою. Симпа- тії до Богдана Хмельницького, Івана Сірка, Якима Сомка, патріарха Никона, Івана Ма- зепи (!) не були перешкодою до виявлення позитивного ставлення до відомого ди- пломата Речі Посполитої, українця за походженням і православного за віросповіду- ванням Адама Киселя. Негативне ставлення було висловлене щодо гетьманів Івана Брюховецького та Івана Самойловича, котрі відверто притримувалися промосковсь- кої орієнтації. У своєму прагненні зобразити Б. Хмельницького вірним слугою коро- ля Яна Казимира, автор явно переборщив і навіть вставив у свій твір сумнівні відо- мості (деякі деталі опису зустрічі Хмельницького з королем під Зборовом у 1649 p., промова гетьмана). Відомості Чернігівського літопису в цілому відомі дослідникам з інших джерел, хоча трапляються і оригінальні, наприклад про антифеодальне пов- стання у Лубнах в 1632 р. Але цінність Чернігівського літопису не стільки у нотуван- ні оригінальних звісток, скільки у трактовці подій, виявленні авторами свого історич- ного та громадсько-політичного світогляду. Без цієї пам’ятки картина розвитку ук- раїнської історичної та суспільно-політичної думки XVII—XVIII ст. була б значно блідшою. Хоча Чернігівський літопис у редакції І. Янушкевича був виявлений нами ще у 1972 р,, але в умовах щербиччини видати його в той час було практично неможливо Пізніше його планаеалося видати нами у збірнику документів, присвяченого ювілею Чернігова, але упорядники з незрозумілих причин не включили до збірника текст па- м’ятки. Між тим Чернігівський літопис все частіше опиняється у полі зору дослідни- ків. Насамперед, слід вказати на відому дослідницю історії запорозького козацтва О.М. Апанович, яка виявила редакцію І. Янушкевича незалежно від нас і майже од- ночасно. Ряд важливих зауваг вона висловила у своїй монографії, а у 1989 р. ви- друкувала (з перекладом М. Малюка сучасною українською мовою) заключну части- ну Київського списку пам’ятки (1726—І764 p.p.). 12 Тут дослідниця доповнила характе- ристику історичних поглядів автора пам’ятки, котрого вважає анонімним, і зробила це дуже грунтовно. Однак проблема публікації всього тексту Чернігівського літопи- су за Київським списком не знята з порядку денного. Готуючи академічне видання тексту пам’ятки з урахуванням всіх списків та редакцій, ми подаємо тут Чернігівський літопис за одним, але найновішим (Київським) списком, принаймні його першу час- тину, яка залишилася за межами публікації О. М. Апанович. 106 Сіверянський літопис При публікації тексту пам’ятки нами були використані спрощені правила тран- слітерації, розроблені свого часу Ярославом Дзирою. 13 Підкреслені у тексті слова написані у оригіналі на маргінесах. Звичайно, в межах журнальної публікації, до то- го ж розрахованої на широке коло читачів, навряд чи потрібно давати детальний ко- ментар, бо це зайняло б місце більше, ніж сам літопис. Тому обмежимося тільки мінімальними поясненнями та уточненнями. Примітки: 1 Южнорусские летописи, изданные Н. Белозерским. — К., 1856. — Вып. 1. Один список (Білозерського) був дефектним і уривався на подіях 1652 р. Другий (Ав- ксентія) охоплював події 1587—1750 p.p. 2 Лазаревский А. Черниговская летопись по новому списку (1587—1725). // Киев- ская старина. — 1890. — Апрель. — С. 70—104. 3 Центральна наукова бібліотека НАН України у Києві (далі — ЦНБ). — Відділ рукописів (далі — ВР). — № VIII, 147 М/56. 4 Мыцык Ю. А. Украинские летописи XVII века. — Днепропетровск, 1978.− С.69 —72. 5 Южнорусские летописи... С. 5—6. 6 ЦНБ. — ВР. — № VIII, 147 М/56. — С. 76. 7 Дневник генерального подскарбия Якова Марковича. // Киевская старина. 1895. — Октябрь. — С. 166. 8 ЦНБ. — ВР. — № VIII, 147 М/56. — С. 59, 60; Дневник генерального подскарбия Якова Марковича (1717—1776 г.г.). — К., 1893. — Ч. 1. — С. 1. 9 Лазаревский А. Новый список... С. 87. 10 Там же. — С. 71-72. 11 Там же. — С. 79. Мыцык Ю. А. Украинские летописи... С, 72, 39—46. 12 Апанович Е. М. Рукописная светская книга XVIII в. на Украине. Исторические сборники. — К., 1983. — С. 99—117; Апанович О. Ще одне джерело з історії Ук- раїни XVIII сторіччя. // Україна. Наука і культура. — К, 1989. — Вип. 23. — С. 213—231. 13 Літопис Самовидця. — К, 1971. — С. 40—42. МИЦИК Ю. А., проф., доктор істор. наук. ЛІТОПИС ЩО СЯ В РУСКИХ И ПОЛСКИХ СТРАНАХ ДІЯЛО И ЯКОГО ОТ РОЖДЕСТВА ХРИСТОВА РОКУ РОКУ ОТ СОЗДАРЕНИЯ МИРА 7001, ОТ РОЖДЕСТВА (ХРИСТОВА) 1493 Ляхи з волохами войну точали и волохи ляохв били и, побравщи многих в нево- лю, в плуг запрегали, орали ими и жолоде сіяли. Якое місце и до сего часу назы- вается Лядская дубрава. 1506. Земля тряслася. 1586. По смерти Стефана Баторого, короля полского, обран ест на королевство полское Жигмунт Третий, крол шведский, и коронован в Кракові. 1591. Быдло велми здыхало и невидимо по окнах слова были писаны. 1591. Михаіл Рогоза на митрополию киевскую посвящен в Вилню, Той же Ми- хаіл Рогоза, приехавши с Киева до Брестя-Литовского, учинил собор на духовенство. На котором соборі при нем были епископы Ипатий Поцией, прототроний митропо- лии киевской, епископ володимерский, Кирил Терлецкий, ексарх константинололский, епископ луцкий, Ермоген, архиепископ полоцкий и туровский, Дионисий Збаразский, епископ хелмский и белзский, будучи православными, на том соборі приняли унію и послушенство Михаіл Рогоза отдал папежові, пославши до Рыму епископов Ипа- тия Поциея и Кирила Терлецкого. Але той унии духовенство иншое руское и мона- стири всі и шляхта, не приняли. Того ж року Косинский воевал с поляками и зостал от них под Пяткою поражоным. Того ж року Наливайко спалил Слуцк и Могилев великий, а потим под Лубнями на Солониці ляхи збили его войско, а самого Наливайка и двох его полковников, Мазепу и Лободу, живцем побрали. 1600. Михаіл, воевода мултянский, воевал на Полшу // [с. 60]. 1601. На Жигмонта, короля полского, от панов был рокош. Того ж року татаре пречиские людей брали. Надобно разуміт: у жнива между праздниками около Успения и Рождества Богородицы, а те люде пречистыми назы- вают. Сіверянський літопис 107 Розстрига Гриша Отрепев. Того ж року лжеименитого Димитрия, царя, на Моск- ву провадили поляки, але там немного царствовал, бо его забили москали. 1609. Гайдук един благочестивый в Вилні тял шаблею с тылу на Ипатия Поциея, митрополиту уніяцкого, и надтял ему карку, але вылечился. А гайдука благочестивые сховали межи собою. 1611. Татаре выбрали Острожок. 1614. Цар Феодор чернцем стал. 1615. Саранча была всюды великая в Полщи, Литві и на Вкраїні и война Сагай- дачного на Москву. 1616. Татаре стрибинскиї взяли Шулжинці и людей много набрали. 1619. Сніг на Вознесение Господне выпал, з морозом же; в полю от великости снігу и зимна великого овечки померзли. 1620. Турки гетмана великого коронного Жолимовского* на Цоцорі з вейском его забили, а самому Жолиовскому, гетманові, мужик сокірою голову утяв над Дніст- ром, против Могилева Подолского. Того ж року у Варшаві на Сеймі шляхтич Пекарский на Жигмонта, короля пол- ского, гды выходил з костела, ударил чеканом, але Бог его сам боронил от смерти, бо плазом ударил и кров его облила и пал крол на землю, А потим, пришедши до себе, даровал его здоровем, але Владислав кролевич казал его на коню мідяном спалити и зараз выволано, абы чеканов нихто не сміл носити. 1621. Турки по(д) Хотінем ляхов осадили; в котором войску был Владислав, кро- левич полский, а гетманом // [с. 61] козацким тогды был Бородавка, до котрого кролевич не раз посылал, абы до него с козаками прибывал на помоч, але он за пянством не поспішил. Видячи теди козаки городовые озяблост его, без відома его послали на Запороже, даючи знати о гетманской на кролевские писма недбалости. Почувши тое, запорожцы выйшли зараз всі, зоставивши дві тисячи козаков на За- порожю, маючи собі вожем Сагайдачного. А пришедши до Межибожя, обачили не- порадки его в войсковой справі, (то) казал Сагайдачный Бородавці пяному шию втяти. Там же козаки Сагайдачного учинили гетманом. И зараз, яко найрихлій, Са- гайдачный пошол з войском козацким до кролевича под Хотін, а пришедши вночи под войско турецкое, подмял(?) полевую всю сторожу их. А справивши войско свое на дві части, ударил на войско турецкое о полночи, а положивши турков трупами тисячий пятдесят три, пробился до кролевича, пал пред ним на землю, витаючи его. Владислав, миле принявши, дяковал ему за таковую отвагу и милость и, ударовавши его самого и все его войско, казал отпочинути дни два. А турки, зараз будучи пре- страшены непомалу, оставивши поляков, станули в единой купі обозом своім, але Сагайдачный с козаками своїми промислом своїм рвал вночи турков, забиваючи их и живцем беручи. А потым цесар, мало що войска своего турецкого маючи при со- бі, оттягнул з ганбою преч, бо почул, же крол Жигмонт епод Илвова з войском чу- жоземским и посполитым рушенем міл тягнути до сына своего под Хотін в помощ. Року 1629. Переясловщина была, то ест война за Конецполского, гетмана вели- кого короннаго полского, а за Тараса, гетмана козацкого. 1630. Иов Борецкий, митрополит киевский, благочестивый, преставился. // [с. 62]. 1631. Петр Могила митрополитом в Києві.Исаия Копинский обран на митрополию киевскую, а на той час Петр Могила был архимандритем печерским киевским и іхал в справах своїх пилних до кроля до Варшавы, и просил его Копинский, абы ему привилей привез от кроля на митрополию киевскую. Але Могила помилився (и) не ему, да собі выправил привилей на митрополию тую ж. И правил церков Божию з великим приложением, боронячи еї от ляхов и униятов, маючи оп собі кроля Влади- слава защитника. Року 1632. Владислав, кролевич полский, взял от Москвы Смоленск,Москву збил, а гетмана их Шейна волно до Москвы пустил. Самозван. Того ж року в Лубнах мужик один назвался царем и зобралося до него много голоты. А гды царя того царя** поймали; гултайство его едних постина- ли, а иншие поутікали. А самого того царя, набивши гармату великую, вложили его в ней и выстрелили на воду, и там утонул. Того ж часу Копинский, зіхавши з Киева зовсім, мешкал в монастыру лубенским, строячи его, который зовется Мгар. Того ж року Морцаский добувал Ніжина, але его не взял. 1633. Война Шеінова на Смоленск за царя московского Михаїла Феодоровича, 1634. Жигмонт, корол полский, помер, а Владислава, сына его, по погребі, в Кра- кові короновано на королевство полское. Того ж року зимою по Рожестві Христо- вом гром великий гріміл и перуны были. Тимош умор, а Арендаренка гетманом учи- нено. 1637. Кумейщина была за Павлюка, гетмана козацкого, которого ляхи збили, а Павлюка в Боровици поймали. Тогды ж Кизиму, сотника, и сына его в Києві на пал збили, а Павлюка у Варшаві стято. I от того часу великая неприязнь козаков з ля- хами взчалася, // [с. 63]. * Ошибка.Правильно Жолковский или Жолкевский. ** Описка. Правильно «А где ляхи тогго царя…» 108 Сіверянський літопис 1638. Острянин ніякий под Лубнами войско забрал. А ляхи, учувши тое, зараз, ишли на него. А он пред ними пошол в степи, а ляхи гонилися за ним. Он, обер- нувшися, дал їм битву на річкі, названой Старица, и много там ляхов пало трупом, мало їх що утекло. А повернувши ляхи до дому, в городах, яких хотіли, козаков брали, а на пал збивали, и(з) своих маетностей козаков выганяючи, великое над ни- ми посмівиско чинили. 1645. Король и митрополит Могила померли. Владислав, корол полский, помер. Того ж року Петр Могила, митрополит, помер, а по нем зостал митрополитом Се- ливестр Косов. 1648.Война гетмана Хмелницкого з ляхами початковая.Богдан Хмелницкий на Запорожю повстал и там, що было в Січи ляхов, німцов, всіх выкололи козаки. А с татарами Хмелницкий взял премирие. Учувши тое, ляхи послали Потоцкого молодо- го, сына гетманского, з войском на Запороже, А Хмелницкий з козаками и ордою стрітил их* на Жовтых Водах о сродопостю великом и осадил их, и знесл військо лядское все, А комисара и каштеляна живцем узяли и татаром отдано. А потом по- шол Хмелницкий в городы и пришол под Корсунь и там ляхи з Потоцким, гетма- ном великим коронным(и) Калиновким учинили битву с Хмелницким, А збил ляхов мая 24 дня о святах зеленых, а гетманов обудвух лядских отдал живцем солтанови татарскому Тугай-беови. 1649. Жигмонт Казимир Третий зостал королем полским. И за его владіния по- ляки зобравшися, знову шли на городы козацкие и пришли под Пиляву. Хмелницкий с козаками и ордою стрітил их и там обої войска станули козацкие и лядские, там же день и другий тылко герцы межи собою отправовали. А в тым орда вся пришла до Хмелницкого и зараз ляхи з великою гордостию звели битву с Хмелницким, але їх Хмелницкий II [с. 64] зламал и розбил войско их. А ляхи, утікаючи, заперлися в Збаражю. Там их Хмелницкий стиснул облеженем, где великий голод ляхи терпіли, їли кони и псы свої коханиї, а крол Казимир сам с посполитым рушенем ишол ля- хом на отсіч. Почувши тое, Хмелницкий взял половину войска козацкого міл повто- раста тысячий, а орды осмдесят тысячий также и орды половину. Стрітил короля под Зборовом, до которого зараз ляхи з великим пудом скочили, але он их там много побил и облегл. Потым крол Казимир просил Хмелницкого до себе, давши козаком семи сенаторов в заставу за Хмелницкого. А Хмелницкий приіхал у сту ко- ней до обозу полского нарядно, бучно, збройно, а пришедши пред короля, пал пред ним на землю, а потым, гды за расказанем кролевским подведено его, мовил ему крол: «Естли то годится так сьінові коронному, тобі, пане Хмелницкий, на пана своего руку подносити и воевати на него», А Хмелницкий отказал, плачучи: «Я на кроля, пана моего милостивого, руки не подношу, толко на его сенаторов, которые и на святой памяти кроля Владислава, рожоного вашей кролевской милости, пана моего милостивого, (брата), не дбаючи напомнене, так мні самому, яко и всему на- родови малороссийскому незносные и невымовные чинили кривды. А тепер, чого не дай Боже, гдыбы нас зламали, не доставили бы и наслідку руского, а так, наяс- нійший милостивый пане, будем им боронитися, пока нас станет, абы в наши козац- кие городы ани заглянули. Я тепер, наяснійший пане мой милостивый, учинити го- тов все, що ми кажеш, а з ляхами буду битися». И плакал крол сам, сенаторове и Хмелницкий вельми, час немалый. Потым Хмелницкий пал знову пред кролем, пла- чучи, просил прощения и лежал, облапивши ноги кролевские, а крол казал его под- вести и, давши ему руку свою поціловати, просил, абы з облеженя выпустил войско полское з Збаража II [с. 65]. И так приіхавши Хмелницкий до обозу своего и заста- вных сенаторов казал до кроля отпровадити, а сам з войском своїм приіхавши под Збараж до другого войска свого, просил до обозу своего гетманов полских и инших панов на учту. А участовавши оных, дал сорок возов лигомин вшеляких войску ляд- скому и отступил от Збаража от ляхов, пошол в городы свої. А крол Казимир оти- шол зо всім войском до Полщи. 1650. Адам Кисіль, воеводою зостал киевским; пан благочестивый, того козаки любили велми. 1651. Война Берестецкая. Ляхи под Берестечком малым Хмелницкого войско збили; а как, покинувши и козаков и табур увес, мусил утікати, так же козаки и орда, хто могл утікали. И велми их там погинуло много по болотах и на перепра- вах от ляхов побито. Ляхи за Хмелницким ишли втропы аж до Білой Церкви, города козацкого. А Хмелницкий, знову зобравши войско, из ордою ишол противко ляхов, а ляхи впавши в Білую Церков, замкнулися в ней. А Хмелницкий там їх облегл. А Януш Радивил, гетман литовский, Иеремияш Вишневецкий з другими войсками, ишли на Вкраїну. А гды до Паволочи пришли, там Вишневецкий помер. И вернулися всі коронные жолніре до Полщи, взявши з собою тіло Вишневецкого. А Радивил з Ли- твою пришол до Киева и гді могл чути в кого скарбы, то побрал їх. А в Києві на той час был митрополитом Силвестр Косов и много подавал Радивилу скарбу. И в монастыру Печерском брал (Радивил), що сам хотіл, а потым вернулся до Литвы. А тые, що были ляхи в Білой Церкви в облеженю, просили Хмелницкого о мило- Сіверянський літопис 109 сердце; и пустил их в цілости додому. А гды выходили з міста, казал Хмелницкий на їх ганбу трубити в тые трубы, що мысливцы собак скликают, а было тых трубок триста. Року 1652. Мор на Україні. Великий был мор по свей Украйні и велми много по- мерло людей свіцких и духовных. // [с, 66]. 1653. Хмелницкий царю московскому поддался.Богдан Хмелницкий поддался со всею Украиною и Войском Запорожским и присяг в Переясловю Алексію Михайло- вичу, царю московскому. 1654. Война дрижиполская. Ляхи зимою доставали Уманя, а Хмелницкий с коза- ками и з москалями, над которыми гетманом был Борис Василиевич Шеремет, ишли на одсіч Уманю. Довідавшися того ляхи, же Хмелницкий з Москвою и козаками идет до Уманя, оставивши Умань, стрітили Хмелницкого в степу, (в) таком містцу, где не было ни воды, ни дров, ни сіна и там его, маючи при собі татар, осадили. А моро- зы велми были великие; ;тое чинилося по крещении; и так три дни будучи в обле- женю, где ни козаки, ни москалі, ни коні їх, ничого ни іли, ни пили. А дня четвер- того обоз свой Хмелницкий оточивши вкруг гарматами, бо вже не могл болш витри- вати голоду и зимна, пошол напролом, стріляючи з діл и ручной стрілбьі безпреста- нку, а пробившися на волю, бо не міли ему що ляхи учинити, обернулся на ляхов и на орду и много їх побил и аж до Буку,в міста и за Буки гонил їх. А тую войну козаки прозвали Дрожиполем, бо не один козак и москаль, дрижачи, сконал. 1654. Того ж року, августа дня 4, в середу, солнце все затмилося на годин (дві) была ноч о полудню и звіздьі было видати на небі. Року 1655. Взяте Вилни. Алексій Михайлович, цар московский, воевал Литву и взял місто столечное литовское Вилно. Того ж року ходил Хмелницкий под Каменец-Подолский, а постоявши под ним, отступил и пошол поды Илвов. А был з ним Василий Василиевич Бутурлин з моск- вою. Пришедши под Илвов, хотіл его добывати, але лвовяне откупилися ему. Он, взявши откуп, хотіл итти в Полщу далей, але же // [с. 67] зима наступила, вернулся додому. Той же осени, як был Хмелницкий под Лвовом, вышол хан со всіми орда- ми своїми на городы козацкие, почавши от Смілой, на Городище, на Волховец, на Звиногородку тягнул противко Хмелницкого; и под всіма городами украинскими бы- ло множество татар, хотячи добывати городов, бо хан розгнівався на Хмелницкого за тое, що здався москалеви. И тих козаков, що з городов українских ишли до Хме- лницкого албо от Хмелницкого с,под Илвова, татаре ловили. А самого Хмелницкого, сподкавши под Озірною, мало не розбили, бо войско свое Хмелницкий роспустил был и мало що было при нем. Потым, змиривши с ханом, сам Хмелницкий был у него в наметю, а поговоривши з собою наедині, разышлися в покою. И пришедши Хмелницкий с той дороги в Чигирин, захоровал. Того ж року Золотаренка, наказного гетмана, под Быховом мужик простый з мушкета забил. И когда в Корсуні его погребано, церков во время похорону з люд- ми и с тілом его згоріла. 1657. Антон, судия генеральный козацкий, ходил з зимі на Венгры, бо на той час вторгнули были венгры до Полщи. А знавшися з шведским королем, той Антон Вар- шаву, Краков и иншие городы поза Вислою воевали. Того ж літа Хмелницкий сына своего Юрася, еще молодого, от Чигирина выпра- вил до войска на Ташлик. Хмелницкий умер. Того ж часу Хмелницкий, гетман, помер, а сын его на Ташли- ку стоял неділ шест, а повернувшися до Чигирина, уже отца своего не застал жи- вого. Того ж року Силвестр Косов, митрополит киевский, помер. Виговский гетманом. А по Хмелницком Иоан Виговский, писар генералный, зо- стал гетманом козацким. // [с. 68]. 1657. Под Полтавою Пушкаря, полковника полтавского, который был збунтовал- ся на Виговского гетмана, под Полтавою козаков его збил, самого поймавши, казав стяти Выговский. Виговский, изміна. Того ж літа Данило Виговский подступил под город москов- ский киевский от монастыря Печерскіго з войском козацким, а Яненко, полковник киевский, з другого боку с козаками стоячи на Шкавицы добывали города москов- ского. Война в Києві скавищина. На той час в городі воеводою был Борис Василиевич Шеремет. А потым, гды дня едного Данило Виговский был весел, москва, вышед- ши з города, обоз Данилков розбили и козаков много згинуло. А Данило Виговский сам ледво утекл. Тогды ж и Киев прежде добываня своего, москалі город Киев спа- лили ввес, И тая война названа есть скавичщина. 1658. Война под Конотопом.Григорий Гуляницкий, полковник миргородский, от Москвы был в облеженю в Конотопі, которого Виговский, гетман, пришедши с ко- заками и ордою, освободил, а москву всю збил. 110 Сіверянський літопис 1659. Юрий Хмелницкий гетманом.Иван Виговский под Хвастовом Юрию Хмел- ницкому булаву и гетманство отдал. Того ж літа за Цюцюры, полковника переяслав- ского, козаки в Переясловки, а Ніжині, в Чернігові ляхов выбили и Вемірича, пана благочестивого, который з лютра тогды зостал благочестивым, мужик стяв косою. Того ж року Юрий Хмелницкий царю московскому поклонился, а на другий год змінил, яко послідующая гистория обявляет. 1660. Цюцюра гетманом. Борис Василиевич Шеремет з войском великим москов- ским и козаками, которым был гетманом сіверским Цюцюра, вышел с Киева на По- лщу воевати. Которых Москалев с Шереметом и Цюцюрою ляхи под Чудновом оса- дили, А потом москва и козаки, будучи голодом змореньїї, за персвазиею Ивана Ви- говского, который был // [с, 69] уже з ляхами, ляхом здалися, А ляхи Шеремета з Москвою и козаками в неволю отдали татаром, тылко Цюцюру до себе взяли и вя- зенем его в Дубні мучили, а потым на Вкраїну з Дубна утек и умер. Року 1661. Самко гетманом. Юрий Хмелницкий, гетман, который змінил царю московскому и, поклонившися королеви полскому Яну Казимирові, преправившися през Дніпр, ишол под Переясловль добывати в нем Ромодановского, воеводу мос- ковского. Сего ж 1662 году в Чернигові плакал образ Пресвятые Богоматери, который иміется ныні в обители Святотроицкой Илінской черниговской и чудотворный. И станул о полмилі от Дніпра з войском своїм, а Ромодановский из Якимом Са- мком, дядком Хмелницкого, гетманом сіверским, вышедши з войсками московски- ми и козацкими, пошол инсперате потоптом на Хмелницкого. Который, не могучи прийти до справы, утекати почал на конех през Дніпр вплавл против Канева. И по- тонуло Козаков его и ляхов тисячей десят и килка сот, отбигши всего табуру. А хто не вспів утекати, тых москали побили. А потым орда пришла силная на Вкраїну, по которую Хмелницкий посылал, але на той час не приспіла, гды Ромодановский го- нил Хмелницкого. И много шкоды в людях орда починила. И на той час Климентия Старушича, игумена видубицкого, под Лубнями взяли с челядю, который іздил на Преображение Господне до Мгара на праздник. На той час у Мгарі был ігуменом Виктор Загоровский, але Старушича законники терехтемировские выкупили. В Києві много людей порубали татаре и плінили и монастыр Ерданский спалили. 1662.Тетера и Самко гетмановали.Юрий Хмелницкий в Чигрині Павлу Тетері от- дал булаву и гетманство, а за Дніпром Самко был гетманом, А Хмелницкий пост- ригся в «ернці в монастыру Корсунском. Стригл его Дионисий Балабан, митрополит киевский, а игуменом на той час в Корсунском монастыру был Феодосий Углицкий II [с. 70]. 1663. Брюховецкого гетманство, а Сомкова смерт. Рада албо зрада чернецкая козацкая была под Ніжином. И там Ивана Брюховецкого москалі учинили гетманом, а Сомка, гетмана, и Васюту Золотаренка, полковника ніжинского, Оникия Силича, полковника черниговского, и полковника переясловского Шамрицкого и еще пято- го Человека знатного казал Брюховецкий постинати татаринові в Борзні. И так зоста- ли мучениками, бо невинне потрачено их. Того ж году Сірко з Запорожя приходил добывати Чигирина, але не добывши, отступил. Року 1664. Смерт Виговского и жоны его. Тетера да Чернецкий и Маховский Ивана Виговского казал разстріляти, а он на той час в избі поклянувши, читал ака- фист Пресвятой Богородицы. Похован в Великом Скиті из жоною своею Стеткеви- човною, которой, гды сказано, же пана забито, пала и умерла, зоставивши и сына единого своего, еще невеликого. Война Чернецкого з ляхами на козаков. Того ж року Чернецкий з жолнірами своїми в пост великий, в середу першого тыждня о вечерной годині пришол до Чи- гирина и облегл Сірка в Бужині. А Сірко на самый день Воскресения Христова вы- шедши з своїми козаками з замочку, инсперате, вдарил на ляхи и много их пости- нал и поколол и пошол в поля, чрез Медведовку волно. А Чернецкий Бужин и Су- ботов спалил. Тіло Хмелницкого з гроба выкинуто.И там в Суботові тіло старого Хмелницкого и Тимоша, сына его, которого под Сачавою забито, казал з гробов в рынку выкину- ти на попелище. Суботов тогды был пуст, а псов с Чигирина, з Суботова и из ин- ших пустых міст украинских великое множество было, которые чередами ходячи, не толко мертвых трупы і ли, але и живых людей шкодили. А Чернецкий, набравши ска- рбов и гармат, вышол с Чигирина. Для того же и сам Тетера, гетман, с Чигирина до Полщи выражался, тылко Хлопицкий з ляхами в Чигирині зостался. // с. 71. Корол Казимир был под Глуховом войною. Того ж року Ян Казимир, крол полский, из войском полским и татарским и ко- зацким другого боку Дніпра был за Дніпром. Рождество Христово отправовал в Ко- зелцу и Глухова добывал неділ чотыри, а не доставши, отступил и пошол до Полщи, гдыж весна наступовала. А гды был в Корсуні, идучи на Задніпре, там Иосифа Не- любовича Токалского, митрополиту, по Балабані, киевского и Хмелницкого, которо- го в иночестві названо Гедеоном, казал запровадити до Малборку на заточение, а Антония Винницкого учинил митрополитом, епископа перемышлского. Сіверянський літопис 111 Комета. Того ж року была на небі метла з звізд и одна сходила з полночи на заход солнца, другия з вечера на заход солнца и было тое неділ дві. Року 1665. Тетера вышол ис Чигирина, не давши никому гетманства. Того ж ро- ку Брюховецкий Чигирина добывал неділ чотыри, а не добывши, отступил. Опара гетманом и Дорошенко. По Тетері настал гетманом Опара, а потым его татаре с козацкого табору взяли с собою в Крым. Потом Дорошенко в Чигирині зостал гетманом. Того ж року Брюховецкий оженился на Москві и з великим жало- ванием повернулся. 1666. Воеводы стали по городах на Украйні ц перепис был народу. Солнце мінилося, але не все, в петровку в пяток десятый по воскресениї Хри- стовом. Того ж року стали воеводы по городах украинских и был перепис во всей Малороссиї по указу царя московского Алексія Михайловича, як много людей на Вкраині, старых и молодых и вшеляких, писано. Того ж року на святого пророка Илию козаки, направленные от Дорошенка, убили Данка, полковника переяславского, и судию генералного, а потым и инших немало и, ввойшовши в Переяслов и выпаливши місто, утекли за Дніпр до Дороше- нка. Никона патриярхи зложене. Того ж року Никона, партиярху московского, зло- жили с партияршества партиярха александрийский, другий антиохийский, а невинне. И в заточение послано за росказанем царя Алексія Михайловича. // с. 72. 1668. Брюховецкий, гетман, царю московскому Алексіеви Михайловичу змінил и воевод московских и москалиов по городам веліл бити. Того ж часу москва Пере- явловл допалила и Ніжин ввес спалила. Брюховецкого убито. Того ж року Дорошенко пришол под Полтаву в чернецкую раду, а Брюховецкий з Гадячого ишол в тую ж раду. И там его запорожцы забили на Говтвах за Зінковом, а Дорошенко обоїх сторон Дніпра зостал гетманом. Того ж року Ромодановского, гетмана и воеводу московского, у Білых Вежах татаре оса- дили и сына его под Ичнею на бою взяли. 1669. Многогрешного гетманство.Демяна Многогрішного москва в Глухові третей неділи посту великого гетманом учинила. И той обрал собі житие в Батурині гетман- ское; и по нем и иншие гетманы там живут. 1671. Михал Корибут Вишневецкий стал королем полским. 1672. Взяте Каменца-Подолского чрез турков. Цесар турецкий сам был под Ка- менцем-Подолским и взял его августа дня 18, а подо Лвов посылал Каплан-пашу з войском турецким и татарским и Дорошенком с козаками. Который паша добывал его мощно и не добыл. А Дорошенко послал до манастыря Креховского спод Илво- ва Ивана Мазепу на залогу. Каплан-паша не відал того и послал часть войска турец- кого и татарского добывати того ж монастыря. А гды пришло войско его там, били їх, боронячися, чернцы добре и ханского забито сестренца гліотом желізньїм и сам залога Иван Мазепа з ручницы много турков трупом положил. За що велми роз- гнівався хан и болшую громаду войска татарского и турецкого добывати Крехова послано. Видячи чернцы, же трудно оборонитися, здалися турком и дали за себе окупу сребра церковного каменей чотыри и таляров тысячу. А так отишли от них турки и пришли до цесаря до Каменца-Подолского. // [с. 73]. А на той час Михаїл, крол полский, Корибут Вишневецкий с поополитым руше- нем стоял в Великой Полщи под Голембем, а Ян Собеский, гетман и маршалок ве- ликий коронный, з войском кварцяным полским был в Покутю. И под Калушем мі- стом бил велми орду и сам вож их Адзи Герей солтан блудил по лісу дний 5, аж его мужик един выпровадил на дорогу, а он ему за то дал 30 червоных. А лвовя- не поступили дати, іднаючи турков, сорок тысячий чирвоны золотых и сорок тыся- чий таляров битых. И дали в заставу им двох мещан руси, двох знову міщан поля- ков, двох міщан армянов и они отступили оды Лвова. Але посполитым в літ килка тых всіх міщан турчин взамін за едного великого якогос татарина пустил с Каменца до Лвова без датку вышпомененной сумы. 1672. Рождение императора. Того ж року 30 дня майя цар Петр Алексеевич ро- дился. Взятие гетмана Многогрішного. Гетманом стал Самойлович.Того ж времени в пост великий Демяна Многогрішного, гетмана козацкого, москали на заточение в Сибир заслали, а Ивана Самойловича гетманом учинили. 1673. Корол Вишневецкий умер, а Собеский стал королем. Михаіл, крол пол- ский, в Лвов умер. Того ж часу Ян Собеский, гетман и маршалок великий корон- ный, з гетманом литовским Пацом, маючи при собі войска коронние и литовское, збили турков под Хотінем. Послі Покровы и обоз взяли. Над турецким войском был гетманом Гуссейм-паша. Там Ян Собеский в замку Хотінском грошей милион сім взял скарбу турецкого. Того ж літа Ян Собеский, гетман, зостал королем полским. 1674. Цесар турецкий сам особою своею другий раз вышол и городы козацкие Уман. // [с, 74]. 112 Сіверянський літопис Ладыжин и Уман турки взяли за бунты их междоусобные. Ладыжин, Збараж, Лодгайцы и иншие городки побуривши, а людей множество великое забрали в по- лон. А то Дорошенко цесара на тое взрушил, бо уманцы были збунтовалися, а сами межи собою улицами билися, едни себе турецкими, а другие московскими назива- ючи. Як же пришол турчин, так всі погинули. 1675. Петро Дорошенко царю московскому с Чигирина прислал до Москвы сан- джаки турецкие. Митрополит Токалский в Чигирині помер. 1676. Цар Алексій умер, цар Феодор воцарился. Алексій Михайлович, цар мос- ковский, помер генваря дня 31. По нем зостал царем Феодор Алексіевич, сын его. Того ж року Петро Дорошенко царю московскому поклонился и поТхал до Москви зовсім на мешкане и там был в чести царской, а поживши літа многие, умер на Москві в маетности Ярополцу, гді и погребен. 1677.Имбраїм-паша Чигирина з великим добывал войском турецким и татар- ским, але, стративши войска немало якбы част болшую турецкого и татарского, сам три разы подбігал под замок, умыслне хотячи, абы его забито, а потым зе встыдом отступил додому. 1678. Взяте Чигирина и комета. Азем, визир турецкий, взял Чигирин місяца ав- густа дня 11 в неділю. Того ж року комета великая показалас, то ест звізда з хво- стом, зимою, а килка неділ трвала. Року 1679. Ян Третий, крол полский, под Журавном с турским пашею, названым Сартан-паша, міл войну. А потым згодилися з собою на літ шест на той час Скит великий, монастыр, в Покутю лежачий, турки спалили, а що в Галичу, в Тисменицы, Чорткові, Богородчаных и по инших містах людей в Покутю и ку Подолю забрали были турки всіх в цілости при згоді. Которых // [с. 75] было на тысячій 30, королеви полскому отдали и игумена скитского з килка братиями. На той час был игуменом Дорофей. Войска великие стояли под Киевом, ожидаючи бесурманского нашествия. 1680. Сірко умер. Феодор Алексіевич, цар московский, послал Василия Васили- евича Голицына з войском великим казацким от турков краю малороссийскому. 1681.Марта місяца дня 23. Гром был против Лазаревой суботы, страшною ве- лми блискавицею. Того ж року Феодор Алексіевич, цар, дал монастыр Свинский под Печерский монастыр. 1682. Землетрясение. На святого апостола Матфія земля тряслася. Цар Феодор умер. Того ж року Феодор Алексіевич, цар московский, помер в четверг неділи фоминой априля 27 дня, царствовал літ 7 и місяцей два. Бунт стрелецкий. Того ж літа майя 15 дня стрілцы московские много бояр погу- били. В місті своем столечном Москві на Красной площади столп каменный там же были поставили, а потым его до основания розбили. 1682. Царие Иоан и Петр коронованы.Того ж літа Иоан и Петр Алексіевичи,ца- ря Алексія Михайловича сынове и братия единоутробная, почали царствовати; в Мо- скві короновал их Иоаким, партиярха московский, юня 25 числа. 1683. Инокентий Гизель, архимандрит печерский, умер, а по нем настал Варла- ам Ясинский. Война віденская. Віна резиденция цесарская. 1684. Ян Третий, крол полский, под Виднем, містом цесара християнского, турков збил и великиі скарбы там взял и намет вейзерский, который был вздовж на сажней 40, вшир — сажней 20, а верхов міл 23. И корогов махометанскую взявши, послал до Рыму, а потым, гонячи вейзира, который спод Видня утекл, місто великое цесар- ское, названое Стригония, котрое турки завоевали были, // с. 76 у сто літ того ж дня, якого взяли, цесарови отшукал. И там кавалерию турецкую тысячий 80 трупом положил, а татаре утекли, бо іх там убито тысячий три. 1685. Мир с Полшею. Року 1685. Иоани Петр,цари московские з ЯномТретим, королем полским, учинили вічное з собою примирне. Того ж року перший митропо- лит киевский Гедеон Святополк, княз Четвертинский, епископ луцкий от Иоакима, патриархи московского, посвящен на Москві на митрополию киевскую. Того ж року в Глухов; старый замок згоріл августа 13 с четверга на пяток. 1687. I. поход в Крым. Иоан и Петр, царие московские, князя Василия Василие- вича Голицына посылали воевати Крым. Который з великим войском московским и козацким пришедши на Самар, поставил город и назвал его Білогородицкий и по- шол был далей в татарскую землю, але не бывши в ней, вернулся. Взятие гетмана Самойловича. Сего ж году рождение мое ИванаЯнушкевича.Там же Ивана Самойловича, гетмана козацкого, з двома сынами взято на Сибир з по- дыску Мазепыного и нікоторой старшины украинской. Которые удали его князю Ва- силию Василиевичу Голицину, будто он хотіл зрадити Москву, а з ордою братерство міти. А на Коломаку тогдыж учинен гетманом Иван Мазепа. Сіверянський літопис 113 Мазепа стал гетманом. 1688. 2 поход в Крым. Иоан и Петр Алеисіевини, цари московские, того ж Го- лицына знову на Крым з великим войском москоівским и козацким посылали, а хан крымский стрітил его с потугою татарскою и орда віш/т/алася около войска. Але же войско Галичино было велми великое ишло як зода, не застановляючися, тылко от- стрілювалися, а пришедши под перекопские ворота, не учинивши жадной потребы военной, отишол до Москвы. И засланый ест на заточение в Сибир. Изміна 1690. Саранча. Саранча была великая мало не по всем світі. Того ж року Иоаким, патриярха московский, умер марта 18. Того ж року апри- ля дня 7 Гедеон Святополк, митрополит киевский, помер, а Варлам Ясинский, архи- мандрит // [с. 77] Печерский зостал митрополитом киевским. Святил его на Москві Адриян, партиярх московский. 1691. Марта дня 4, в пятницу, годины 4 на ден солнце мінилос, на три части розділившися. И дуга посреді неба стояла до гори на полноч. Трвало тое затміне на годыну. 1692. Феодосий Углицкий зостал архиепископом черниговским; посвящен от Адриана партиярхи московского, на Москві. 1693. Лазар Баранович, архиепископ черниговский, умер; жив літ всіх 77, правил престол 37, погребен в катедрі черниговской за лівьім крылосом. 1695.Зима великая лежала и снігу было много велми, аж до святого великому- ченика Георгия. Того ж року Казикирмін, город турецкий, Иван Мазепа, гетман ко- зацкий, и Борис Петрович Шеремет з войсками козацкими взяли. Того ж року Петр Алексіевич, цар московский, ходил под город турецкий Азов и много там войска погинуло московского; и отступил от них назад. 1696. Цар Иоан преставился. Иоан Алексіевич, цар московский, преставился мі- сяца януария 29 дня, А прежде смерти его створилося небо и были два місецьі на небі и билися з собою. Тоеї ж зимы орда была великая на Вкраині з Петриком. Азов взят. И Углицкий архиепископ.Того ж року Феодосий Углицкий, архиепископ черни- говский, помер и похован в катедрі чернигоской за правым крылосом. Того ж літа Петр Алексіевич, цар московский, ходил под Азов раз, другий и взял его за пово- дом и отвагою Якова Лизогуба, полковника черниговского, который то Лизогуб ка- зал козакам своїм засыпати фосу ровно з валом; и взяли его и зараз цар осадил людом своим москалями. // [с. 78]. 1697. Ян Третий, крол полский, Собеский умер. Был то пан мудрый, багатый и ялмужник великий, любил благочестивых, надавал на монастирі и церквы милосты- ню. И на войнах был щастливый, Того ж року Иоан Максимович зостал архиеписко- пом черниговским. Святил его Адриян, патриярха московский, на Москві. Архимандрия в Троицы. Того ж року перший архимандрит в Чернігові, в мона- стыру черниговском Илиїнском посвятился Лаврентии Крщанович, на Москві святил его крутицкий митрополит. Того ж року Константин Мокиевский, киевский полковник, з Палієм ходил под Очаков, город татарский, и много ясыру и добычи привезли. Голодный рок. Того ж року дорогувля на Вкраині и в Полщи и по иных нациях была. 1698. Август, княжа саское, зостал королем полским. Того ж року Яков Лизо- губ, полковник черниговский, умер. 1699. Солнце мінилося септеврия 13, в среду. Тогды был Иван Мазепа, гетман, в Чернигові. Того ж року турки Каменец-Подолский Августови, королеви полскому, добро- волне з росказаня цесара своего отдали. Того ж року Иосиф Шумлянский, епископ лвовский, зостал уніятом. Того ж року Михаїл Лежайский, архимандрит Новгорода-Сіверского, умер. 1700. Адриян, патриярха московский, помер октоврия дня 16. 1701.Крол шведский Полщу звоевал за поводом Сапиги, гетмана великого ли- товского, который противко короля полского Августа повстал. Поход ругодевский первый. Того ж року Иван Обидовский, полковник ніжинский, будучи гетманом наказ- ным, под Ругодевом, містом шведским, помер; похован в Печерском монастыру ки- евском. 1702. Василий Бурковский, обозный генералный козацкий, марта дня 4 умер; по- хован в монастыру Елецком черниговском в паперті по правом боці. // [с. 79]. 1703. Июл Місяц небесный настал в пяток, числа пятого, місяца юня и зараз в неділю о полудню, 7 числа того ж місяца, на небі відимый был извізды были бли- зко него, а потым, пред заходом солнца, не видати было его аж до своего часу звичайного в вечер до повна. 114 Сіверянський літопис Року 1704. Змий зеликий огнистый в панстві шведском з неба спал місяца июля дня 20 и был видимый от всіх так в Полщи, яко и в Білой Русии, на Ciвepy и Укра- йні; злетіл головою на землю, а полетіл по вечерні и долго в ноч трвал, маючи ошиб свой до горы, потым ввес зсунулся на землю. Того ж року Иван Мазепа, гетман, стоял з войском под Полоным. И тогды Се- миона Палія, полковника белоцерковского, взявши, през цілую зиму в Батурині три- мал в вязеню, а на потым запроважено его на Сибір на заточение. Ругодев взят. Того ж року, місяца июля, дня 8, цар Петр Алексіевич взял у шведа Ругодев и осадил своїм людом. Лещинский и прусак королями. Того ж року крол шведский учинил Станислава Ліщинського, воеводу познанского, королем полским на взгарду Августови Сасови, королеви полскому. ї 1705. Того ж року курфистрой, ксионженца пруского, цар московский, Петр Але- ксіевич учинил королем пруским, И так отпали Прусы от Короны Полской. Поход в Полщу гетманом Мазепою. Сего ж року Полуботок стал полковником. Року 1706.Миклашевский убит от шведов.Місяца марта 12 дня Михайла Макла- шевского, полковника стародубовского, в Несвіжю на консистенциї под час утрни (?) здрадецко шведы напавши, забили. Который пред тим у мнишок лядских в кляшторі ховалися три дни. Также и Андрія Гамалію, зятя его, и иных много козаков, а дру- гих в полон забрали. А сами ушли з корыстию до короля своего. Мирович взят в неволю. Того ж року місяца майя дня 1 Иоан Милович, пол- ковник переяславский, в Ляховичах на консистенции // [с, 80] был облежен от шве- дов. Там боронячися им, добре шведов до трох тысячей трупов положил, але шве- ды не отходили от того его облеженя. Где будучи полковник с козаками своіми в великой нужді и голоді, зіли козаки коней своїх сідм сот и еще бы им был боро- нился; але же не было дров, чим варити конины, и пороху не стало до стрелбы, здался потым шведом з своїми козаками, которых было 1735. И тот полковник в земли шведской и померл. Цар Петр Алексіевич был в Чернигові. Того ж року місяця июля, дня 2 Петр Алексіевич, цар московский, был в Чернигові и, хто хотіл, ишол до поцілованя руки его царской невозбранно; и тоїж ночи водою выїхал до Киева, Тогды в Києві был Александр Данилович Меншиков, ксионже римское, з войском великим. Там же был и Мазепа, гетман, з козаками, которые козаки сипали вал около монастыря Пе- черского. Оттол цар поіхал до Смоленска, а Меншиков з войском московским по- шол на консистенцию до Полщи и пришол под місто Каліш в Великой Полщи. Баталия калишская. Там міл баталию з шведами, ляхами, волохами и положил на пляцу трупом люду противного собі тисячи 27 и 299 человіка, а взял в полон шведов тысячий дві и человіка 482, гармат двадцет дві; дробной стрелбы, малой и великой, великое множество. А крол полский Август стоял оподал от него, присмо- труючися той баталиї и мало що з своего обозу на шведов стрелял. Там Меншиков великую здобыч взял. Там же взял был Потоцкого, воеводу киевского, и писаря ко- ронного, также Потоцкого, брата воеводы, киевского, стрыечного, и отдал их коро- леви полскому Августови. Крол пустил их волных до домов их в той баталиі. Трвали в непрестанном огню годын чотыри, з московского войска убито человіка всего 754, а ранено человіка 55. Року 1707. Місяца септеврия дня 14, годины другой в ноч был видіный меч на небі, концем острым до горы, над Полщею стоячий. // [с. 81]. Сего року заложена фортеца Печерская. Того ж року, місяца августа дня 22 помер митрополит киевский Варлаам Ясинский; погребен того ж місяца дня 28 ми- трополитом сибирским Нектарием. По нем зостал митрополитом Иасаф Круковский, архимандрит печерский, а архимандритом печерским зостал Иларион, намістник пе- черский, который того ж року и помер. Року 1708. Кочубея и Искру Мазепа згубил. Місяца июля дня 15 Василия Кочу- бея, судию генералного козацкого, и Ивана Искру, бывшаго полковника полтавско- го, государ цар Петр Алексіевич веліл послат к Мазепі. Которым Мазепа казал го- ловы в Борщовой, за Білою Церквою, постинати, чого и сам цар потым жаловал. Тот Кочубей и Искра донесли государеви, же Мазепа ест ему измівником, яко ж на- потым так и сталося, но Мазепа хитростию своею склонил к тому государя, что обоїх, Кочубея и Искру, головами для казни ему выдано за отступление яковых до- носу; в яком, не стерпівши обыкновенной доносителем пытки, доносу своего отре- клися. Поховано их в монастыру Печерском. Того ж году постал Булавин.Постал и пропал.Того ж року повстал ніякийс ко- зак донский Семион Булавин за гетманства Мазепина, з его ж совіту и изміны, что Булавин выправил своего полковника Тимоша Дранника с козаками на полковника сумского, котрого Дранник и забил. А потым Феодор Володимерович, полковник узюмский, того Дранника Козаков збивши, самого Дранника поїмал и напал казал збиби. А Булавин са себе з пистолета забил. И так обидва погинули. Того ж году шведа ществие початковоє за факциею Мазепы. Того ж літа в ден святых апостол Петра и Павла крол шведский пришол з войском до Могилева ли- товского и все грабовал місто и монастыри, а потым, прешедши Дніпр, стоял межи Сіверянський літопис 115 Дніпром и Сожем ріками неділ килка, оттол пошол до Смоленска. // [с. 82], а недо- шедши, збоялся межи лісами войска московского, котрое на него чигало и много люду своего по лісах, болотах потратил там. И пришол на Сівер под містечко Мглин и штурмовал до него, там стративши люду своего осмсот и килко человік, отступил и окопався под Сарацовом (?) и постоял там немало. А то все чинил за поводом Мазепы, гетмана измінника. Того ж году генерала шведского Левенгоста розбите побідою. Того ж літа, ок- товрия 24 дня Левенгоунт, генерал шведский, которого пред тым в місяцу септеврию государ Петр Алексіевич, цар московский, йдучого до кроля шведского з провиан- том з Швециї, обоз розбил, шведов тысячий 12 на пляцу положил и великие скар- бы и гармат 40 взявши в него, до Смоленска отослал; ишол под под* Новгородок, маючи з собою люду шведского тысячий шести и волохов тысячу. А на той час в Новгородку был з полком российским полковник Григорий Петрович Чернышов. Бы- ло то в неділи под час службы Божой. Тот полковник, маючи офицеров своїх и ко- заков и прочиїх охотных комонника с килка сот, зараз выбіг з міста в поле и поты- кался з шведами у фолварках и забито килкох шведов, а Москалёв двох постреліно, але ся вьігоіли. И так той генерал, оставивши Новгородок, ишол далей и станул в Комані селі, миля от Новгородка, а крол шведский зо всею потугою стоял в Шеп- таках. Того ж году. Потым крол пришол до Горок, села монастыря новгородского, от Новгородка миля. И там ему Мазепа; гетман, перший раз поклонился. И станул Мазепа в Дегтеровці з сердюками компаниею и шведами. Изміна Мазепина. Того ж місяца, дня 27, государ Петр Алексіевич, цар, станул з войском в селі Погребках и был в Новгородку, а Борис Петрович Шеремет, стоя- чи там же, в Погребках // [с. 83] сбил шведов з мосту з гармат. Который мост ро- били шведы на Десні. Того ж дня дано государю знати, царю Петру, же конечне змінил ему Мазепа, бо пред тым не вірил и, когда Кочубей ознаймил ему пред тым о зміні, казал Кочубея и Искру головами отдать Мазепі и он им поотрубовал голо- вы, чого потым жаловал государ, але вже не в час. И зараз послал з войском кня- зя Александра Меншикова достават Батурина місяца ноеврия, дня 2, бо в нем за- перлися были з росказаня Мазепина полковник сердюцкий Чечел, Фридрик асаул артилерный, сотник батуринский Дмитрий Нестеренко з сердюками и з жолдаками и другими вооруженными людми. Гды пришол Меншиков под Батурин, давано огню з гармат велми з Батурина, але Меншиков не зараз добыл Батурина, но подержал первіе з милостивою государевою грамотою о эдачи города без противности и о цілости их здоровя с пожитками и як крайне не повинулися, тогда уже штурмовал и сплюндровал его огнем и мечем. А Чечеля, сотника Фридрика и Филипа, реента стартесного, который з дурачества бранил князя Меншикова, на стені градской по- брал живцем; и в Глухові полковника Чечеля четвертовано, а другим головы поот- рубано, а Фридрика в Конотопі колесовано для того, что за слабостию его не до- везли в Глухов. Того ж году. Того ж місяца, дня 5 Петр Алексіевич. цар, пошедши з Погребков, бился з шведами з гармат стріляючи чрез Десну у Білых Берегах под Мізином се- лом // [с. 84]. Гетманом учинен Скоропадский в Глухові.А напотом цар Петр пошол до Глухо- ва и там ноеврия дня семого учинил гетманом Иоана Скоропадского. А крол швед- ский и Мазепа, з войском переправившися чрез Десну, пошли до Батурина ноеврия дня осмого и знашол его спаленого, крви людской в місті и на передмістю было полно калюжами. Ревно плакал по Батурині Мазепа; и станул крол шведский в Го- родищу, а Мазепа в Обмочеві, о милю от себе, А напотым пошли на Прилуку; крол станул в Ромні, а Мазепа в Гадячом з компаниею и сердюками. Государева милост знатная к запорожцам. Того ж року, когда крол шведский пришол до Прилуки, цар (Петр) Алексіевич прежде приходу его посылал на Запоро- же до козаков, абы ишли ему на помоч и послал им жаловане свое царское само- му атаманови запорожскому Костю Гордієнкові на его особу чирвоных золотых пятсот, старшині козаком запорожским копіек діві тисячи рублев, черни зас козаком двенадцят тысячий рублев копіек. Того ж году. Они тые гроши побравши, едных по- сланных до змінника Мазепы послали, других потопили, а иныї повтікали. Костя, кошовый, измінил государю и Січ Запорожская за противност их разорена. И зараз Кост, атаман, з запорожцами всімы пошедши под городком Сокулкою ко- ролеви шведскому поклонился и Мазепі; там же присягли. Цар Петр Алексіевич разгнівавшися, послал на Запороже Симона Яковлева, полковника, з московским войском и Галагана, полковника черниговского з полком его ж и з иншими козака- ми на запорожцев. Там же осталци запорожцы боронилися им, стріляючи на них, леч Симон Яковлев и Галаган през штурм доставши, их всіх постинали и всі куре- ни, и всі их запорожские жилища до грунту зруйновали и зостало Запороже пустое // [с. 85], а Кост Гордієнко неотступно от Мазепы з своїми козаками, где он повер- нулся, всегда зоставал. * Слово «под» ошибочно написано дважды. 116 Сіверянський літопис Того ж року и Симиона Палія цар Петр з заточения сибирского до Россиї по- вернул и учинил его знову на его містцу полковником білоцерковским. Там потым Палій помер року 1710 и похован в Білой Церквы. Полтавская баталия Року 1709. Крол шведский и Мазепа з войсками своими навесні пришли под Полтаву. Полтава пред ними заперлася и добывал крол шведский всіми силами Пол- тавы; стоял в монастыру и з гармат бил из манастыря на місто, аж Петр Алексіевич, цар, юня дня 27 учинил баталию з кролем шведским о чверт мили от Полтавы. Крол шведский пошол на войско московское ноччу, не устоявши на поролі, ибо договор был дат баталию июня 29 публично, а он попередня, дал ночным нападением; там будучи обі стороны войска в огню зіло великом дві години и Божиею помощию побіждены шведы от войска московского застали на том же пляцу шведов тысячий 18 и /с/едм сот четыридесят шест человік. И на мил три от Полтавы по полях, лі- сах трупу шведского было полно. Которых москва, доганяючи, стинала, колола, а остаток войска шведского под Переволочною з генералами Левенгауптом, генера- лом-маиором Крейцом и Равзом, двома братами графы Дуглеов, графом Бонды, ге- нералом-аудитором Штерном 14 тысячий тридесят человіка, пооткидавши от себе оружие войсковое, Петру Алексіевичу // [с. 86] царю, поклонилися, просячи милости. Которых цар Петр опроч оружия войскового, при всем их в милости своей зоставил. Того ж 1709 году декабря 18 числа рождение ея мператорскаго величества го- сударыни Елизавет Петровны по церковным табелям. А сам крол шведский и Мазе- па, видячи погибел свою, переправившися през Дніпр в килкосот коней, утекли в землю турецкую до міста Бендеры. 3 московского войска в той баталиї убито тыся- чу триста четыридесят четыри человіка, а раненых тысячи три 192 человіка, здобичи гармат триста, флинтов и иінаго воинскаго оружия безчисленно москва взяла со всім обозом шведским и двором королевским з великим триумфом, благодарячи Господа Бога, давшого побіду царю Петру над прегордым королем шведским. Року 1710. Саранча. Саранча великая была по всем Сіверу и Задні,прю. Того ж року цар Петр Алексіевич взял город шведский Рыгу, граждан в нем пощадил, а воінских людей дванадесят тысячий смерти предал всіх. Мор в Києві. Сего ж року мор великий был в Києві и в околичных містах и се- лах. Того ж року Никон, архимандрит новгородский, помер місяца февраля с числа 2, а на его місцу зостал архимандритом отец Антоний Стаховский, еще за живота отца Никона. Который то отец архимандрит Никон доброволне уступил архимакдриї, будучи хорым. Року 1711. Орда в слободские полки выходила и добила городов два: Водола- гу и Марехву и много плінили народу. Под час зимы хан зо всімі ордами, міючи при собі тысячу янчаров,запорожцов тысячий дві или три, вышол в Слободы московские, добыл в полку харковском го- родов два Водологов, Марехву, прозываемую Сірковка, а до города, называемого Волного, як пришол, там зараз сотник // [с. 87] называемый Пляка, передался до хана. В том городі хан свое зоставивши президиум, так же и в Кочережках городку, пошол в свою землю, никим же гоним. А напотом пришовши москва до тых город- ков, Волного и Кочережок, жителей всіх з жонами и дітми и маєтками и татарское президиум в свою забрали землю, а городки преч поруйновали. На тот час хан ясы- ру взял болш пятидесят тысячий, а гетман козацкий Иоан Скоропадский з войском козацким стоял в Лубнях. Мор в Чернигов. Сего ж року был мор великий в Чернигові и в прочиїх горо- дах и селах сіверских. Сего ж року в великий пост в вовторок поїхал Иоан Максимович, архиепископ черниговский, по указу царскому на Москву, а оттол в Сибир на митрополию. Баталия у Прута и послы посланы. Того ж року за Прутом рікою цар Петр Алек- сіевич баталию з турками чинил и по окончаниі оной посланы послы при везиру в Царград Петр Павлович Шафиров з Михайлом Борисовичом Шереметом для укон- ченя договоров примирных. На якой баталиі от войска малороссийского был пол- ковник миргородский Данило Апостол з частю выборных козаков. Поход под Камен- ный Затон. А гетман Скоропадский з полками козацкими ходил под Каменный За- тон, откуду вывозивши ворошенные припасы до Орла и до других полку полтавско- го містечок, Каменный Затон, Кодак и Самар розрили. 1712. Мосты на Дніпрі робили. Войска московские стояли над берегом дніпро- вым от Лоева до Новозу, для которых на Дніпрі козаки мосты робили, но, не пере- ходячи за Дніпр, пойшли к Смоленску // [с. 88]. 1712. В Києві линию поуз Либед до города верхнего ділали. Архиерей Стаховский Гетман Скоропадский с полками козацкими стоял в Києві, гді козаки робили фа- шинами вал поуз Либед до Подолу над Кожомяками от московского города. Сего Сіверянський літопис 117 року Антоний Стаховский прибыл з Москвы в Чернигов архиепископом, поставленый пред праздником Рождества Христова. 1713. Послов возвращение. Послы царского величества Петр Павлович Шафиров, Петр Андріевич Толстой, Михайло Борисович Шереметев и Безстужей выихали з Ца- риграда по заключениї мирных договоров. 3 между которых Михайло Борисович Шереметев в дорозі преставился и погребен в монастыру Печерском киевском. Того ж часу за послами пришол з Бендеру бывший полковник прилуцкий Гор- ленко з канцеляристою Иваном Максимовичем, з сынами Ломиковского и з прочи- ми на Украйні. Которому з его товарищи велено быти в Москву, гді и поныні об- рітается и живет свободно. Отпущен уже послі в дом и преставился, а другие в Мо- скві наперед, а послі померли в Прилуці. 1715. Отпущены з Москвы Михайло Гамалія, Кандиба и прочиї на Украіну. Протопоп сотником. Федор Лисовский, протопопа гадяцкий, выехал з Москвы сотником до Новгородка Сізерского. Иоан Максимович, митрополит сибирский, в Тоболску арестовился. Рождение великого князя императора втораго. Того ж року родился, царевич Петр Петрович октоврия 28 дня и сын царевичи Алексія Петровича Петр Алексіевич. Того ж року выіхал з Москвы на полковництво гадяцкое сербин Михайло Мило- радович з братами, а Ивана Черниша з полковництва гадяцкого учинено судиею ге- нералным. II [с. 89]. 1716. Взято з Киева к Москві ректора Феофана Прокоповича, Варлаама Голен- ковского и иных учителей. Того ж году я в началі 1718. Гетман Скоропадский стоял в Гадячи з генералите- том и з бунчуковыми, а полки лионованы понад Дніпром для осторожности от из- мінничого Орликова нападения и его партизантов. 1718. Гетман в Москву іздил и посватался. Гетман Иоан Скоропадский езлил в Москву з полковниками черниговским Павлом Полуботком, з лубенским Андрієм Марковичем,, с писарем гекералным Семеном Савиче.м для поклонения царскому величеству и там учинил сватовство дочки своей за сына Петра Андріевича Толсто- го, Петра Петровича. Тогда ж в Москві казнили епископа ростовского розстрижено- го Демида Глібова Какина и прочим многиим наказание чинено по ділу бывшей ца- рицы и царевича Алексія Петровича, о чом явствуют тогда ж публикованные печата- ные манифесты. А з Москвы были и в Санктпетербургі. Киев выгоріл. Того ж году Киев и Чернигов пожаром выгоріл. Царевич умер.Того ж году июня 27 царевич Алексій Петрович в Санктпетербу- ргі преставился и погребен в соборной церкві Петра и Павла в городі от западных Дверей по лівой стороні подлі своей супруги. 1719. Поход к Царицину. Того ж и другого 1719 году войска великороссийские и малороссийские робили под Царициным перекоп у степу от ріки Дону до ріки Волги. Того ж року учинен зят гетманский Петр Петрович Толстой полковником в Ні- жині. 1720. Коммисия гадяцкая. Был в малороссийских городах в Ніжині и в Гадячом світлійший княз Александр // [с. 90] Данилович Меншиков, генерал-фелтмаршал и кавалер. И в Гадячом чинил постановление или выпаржку (?) з гетманом Скоропад- ским з старшиною генералною и полковниками, приліжно требуючи о расположениї войска великоросийского в Малой Россиї, чтоб розписат на драгуна з конем по 15 дворов к сустентации, як козацких, так и мужицких, не выключая з ряду и з числа як (?) ни были жадных домов духовных и свіцких, знатных и мілких персон, начал- ных и простых, шинкоаных и загородных. Но понеже гетман з старшиною и с пол- ковниками выключали з того расположения духовных персон, старшинские и козац- кие дамы, шинки и футоры церковников, вдов и всяких неимущих людей, не ставля- чи оных в число к сустентациї драгунской, а приступили к тому, чтоб опреділит по 15 дворов пахатных господарских, самих посполитых, без козацких, охороняючи ко- заков для службы козацкой и в том наипаче обстоевал и договорил князю полков- ник черниговский Павел Полуботок, что естли по указу чиниш, обяви указ, повину- емся государеву указу, а естли от нас самих, мы того не силны чинит. Того ради тое постановление не состоялося и в несогласии з Гадяча разехалися. За тую ж Гадяцкую коммисию воздаяние по его ж княжом старателстві послі- дующее. Того ж году по указу веліно выстатчит з Украины до Смоленска муки житной 30000 четвертей. По его ж княжом стараню сего ж году веліно ехат в Санктпетербург преосвя- щенному Антонию, откуду и послан в Сибир на митрополию. Сего ж году архиепископ черниговский Антоний Стаховский опреділен митропо- литом в Сибир. // [с. 91]. 118 Сіверянський літопис 1721. Ход на канал в Ладогу. Его ж старанием ходило комендерованных козаков по указу десят тысячий, оприч кашеваров, а кашеваров дві тисячи, в Ладогу на ді- ло каната от Новой Ладоги до Шлюсенбурка, ділаючогося при полковнику чернигов- ском Павлу Полуботку, также при хоружому генералному Ивану Силимі, при пол- ковнику лубенскому Андрію Марковичу и як туда идучи, так назад повсрочаючи, куповали сіно и овес дорогою ціною, бо нигде сіна безденежно не велено давати, от чого много коней пропало, и оруже, также одежу козаки позбували за.безцінок, харчуючи коней в той дорозі, еще на канал идучи. И не дошовши Вишнего Волочка Сулима, хоружий генералный, помер. Козаков тож рядовых з числа десяти тысячно- го не повернулося в домы, умерло три тисячи с лишком. Того ж году мир з шведами. Того ж году великий государ цар и великий княз Петр Алексіевич учинил мир вічный с Короною Шведскою на таких кондициях, что всі городы завоеваные на сей стороні моря Варяжского ис провинциями Лизониею, Естляндиею и Филляндиею в стороні его величества осталис, яко то Нарва, Ревел, Рыга и прочиі. И того мира отправовалос торжество с колоколным во всем государ- стві звоном з місяцю септеврию из всенародным празднованием неділ дві, а при повіншованю учиненного мира просили господа сенаторы царского величества, дабы изволил титуловатися императором Петром Великим и отцем отечества. 1722. Гетманский поізд в Москву.Гетман Иван Скоропадский ездил в Москву за отданем своего поклону Императорскому Величеству, гді отправовзлося еще болшое того ж мира торжество // [с. 92] и выставлен был фейверк с различными огнями, превеликим коштом. Там же в Москві, в машкараді гуляючи, чрез увес мясоед и чрез сырую неділю іздили кораблями и иншими суднами, по улицах медведями, са- баками и свинями з немалым зрящаго народа удивлением. I. Поход в Дербен. Того ж літа его императорское величество изволил марш свой восприяти в низовый поход до Терку и далій в землю Персидскую до Дербе- ню. Которого города комендант и ключи сребные его величеству на сребреном же блюді подниос и отдался в протекцию его величества з городом Дербеню и со всі- ми гражданы. В том же поході было козаков под командою апостола полковника миргородского при полковниках прилуцких Галагану и при киевском Ганском десят тысячей, але пропала их там болшая половина. Там же над Сулаком, между Терком и Дербеню, изволил его императорское величество заложит новую фортецу и на- звал еі Святый Крест. Гетман Скоропадский умер. В сем же году июля 3 числа повернувшися з Мо- сквы гетман Скоропадский в Глухов преставился. И того ж июля 6 числа погребен зостал а монастыру Гамаліевском дівичом, в трапезі перед правым крыласом. А по его смерти по указу государевом принял правление полковник черниговский Павел Полуботок, до которого з Москвы прислана грамота за подписанием правителству- ющаго сената, чтоб до избрания гетмана правит ему Малою Россиею по правам малороссийского народа обще с старшиною генералною // [с. 93]. В сем же году выіхал до Москвы архиепископом в Киев Варлаам Ванатович, а в Чернигов епископом Иродион Жураковский. Коллегия в Глухові. Того ж году стала в Глухові коллегия и начали збират вся- кие зборы, учрежденные от оной коллегиі зборщики, в казну государеву и суды су- дит по своім великороссийским правам. 1723. Президент коллегиі Малой Россиі бригадир Стефан Лукич Веляминов ездил в Москву и в Петербург к государю и оттуду возвратившися в Глухов, привез указ з сената полковнику Павлу Полуботку, чтоб ем(у) з судею генералным Иваном Чер- нышем и с писарем генералным Семеном Савичом ехат в Санктпетербург, куда по- їхали июнч 13 числа. 2. Поход в Дербен. Полковника Полуботка з старшиною генералною ізд в Санктпетербург и чело- бите. А за приездом в Петербург, подали императорскому величеству септеврия 15 в Иностранной коллегиї челобитную за прошением милости от всей Україны и от- ставлениі зборов, о ненарушном содержаниї судов, прав и волностей козацких, грамотами Отца его величества, великого государя царя и великого князя Алексія Михайловича за гетмана Хмелницкого утвержденных. И от самого его имепратор- ского величества при наставлениі на гетманство Ивана Скоропадского конфирмован- ных. А в сенат другую подали такую ж слово в слово челобитную з особыми пун- ктами о доходах гетманских, з чего збиралис и куда росходилис, о заплаті войску комонному и піхотному, о канцеляриї, о слугах войсковых и полковых, то ест трем- бачах и армашах, о полковых канцеляриях, о покуховном, о станциі войска драгун- ского, як много коштует и о прочиїх всіх нуждах. А посля поданя оных челобитнык наряжен // [с. 94] и послан того ж часу на Україну лейб-гвардиі майор Преображен- ского полку Александр Иванович Румянцов для спросу старшины и черні малорос- сийской о тых челобитных, чи всі о том відают и просят. И уже з того числа виділи быст монарху загніваного. Полки стояли на Коломаку. Потым прислана з Украины от полковника миргородского Данила Апостола и от всего войска малороссийского Сіверянський літопис 119 за подписом рук всей полковой и сотенной старшины и товариша бунчукового и значкового другая челобитная з Коломаку через канцеляристу Ивана Романовича в Петербург. Которую, когда тот же канцелярист подал до рук самому императорско- му величеству з церквы святой Троїцы по службі божой йдучому, ноеврия 10 чис- ла, так зараз в кафейный дом войшовши и вычитавши и вышедши с того дому, того ж моменту изволил приказати своіми устами генералу-майору и гвардии Преобра- женского полку майору Андрію Ивановичу Ушакову, з великим гнівом и яростию, взят под караул полковника Павла Полуботка, судю генералного Ивана Черниша, Семена Савича. писаря генералного, также при кажном домі стоявших и всіх, кто за іми ассистовал, от которых и от всіх отвязавши своими руками шаблі, тот же ге- Взяте под караул старшины. нерал Ушаков веліл всіх попровадит в замок петербурский мурованый, гді з перво- го часу порозн были всі за караулом посажены. Потым по 4 человіка злучены, а да- лій знову неділ у килка по единцем разведены. А взято тогды при главной старшині под караул в замок полковников наказных трох: 1-го — гадяцкого полкового судю Григория II [с, 95] Грабянку; 2-го пєрєяслозского асаула полкового Ивана Карпича; 3-го — стародубского Петра Корецкого да бунчукового товариша Димитрия Волод- ковского, полкового черниговского писаря Ивана Янушкевича, канцелярист войско- вой генералной канцелярии Николая Ханенка, Иосифа Гаврилова, Василия Быковско- го, стародубского значкового Стефана Косовича, черниговского значкового Ивана Римшу, а слуг всіх на господі, гді стояли, под караул побрано и всі пожитки, у ко- го що было, сукні и денги, одобрано, попечатано и на Шафіров двор запроважено. А є Чернигові учинено з подполковников полковником коменданта Михаила Богда- нова. Того ж единого времени взято з Украины полковника миргородского Апостола в Москву в Санктпетербург, асаула генералного и бунчукового, з Глухова и з ніко- торых полков побрано в Глухов старшину полковую и держано под караулом. 1724. 3. Поход в Дербен. Коронована в Москві в соборной Успенской церкві ве- ликая государыня императрица Екатерина Алексіевна мая 7 чрез самого его импе- раторского величества и чрез архиереов великонов городского Феодосия и псковско- го Феофана Прокоповича, ей же подай Господи многолітное щасливое и тихомир- ное при не вредной здоровя цілости, государствование. Априля 28 преставился в замку петербурском под караулом Дмитрий Володков- ский. Полуботок умер. Декаврия 18 преставился в замку петрбурском под караулом полковник черниговский Павел Полуботок и погребен при церкві святого Самсона странноприимца за Малою Невою декаврия 29 числа 7 годины вночи с полудни. // [с. 96]; 1725. Преставился великий государ император и самодержец всероссийский Петр Великий, отец отечествия, Петр Первый, непобідимый християнский монарх благочестивый віры Христовы разширител, столп церкве российския, одолін зостал от смерти непреодоленный бывши двадесятлітнею згодом тяжкою з шведским ко- ролевством войною по безчисленных своих трудах в просвіщений своего государ- ства почил от рождения своего 53 году генваря в 28 ден. Ему ж подай Господи по земном вічное небесное царствие. Амин. 4 поход в Дербен. Того ж году послано бунчковых и значковых и в Дербен и в Гилян з Украины. В том же году февраля 6 выпущены з замку санктпетербурского з-под караулу судя генералный Иван Черныш, писар генералный Семен Савич и прочие, а миро- городский полковник Апостол, Василий Жураковекий, асаул генералный також з-под караулу освобожены. Которым всім в вышнем суді при освобожениі их отдано ша- бли, толко указом сказано жит в Санктпетербургу до указу, з которых писар гене- ралный Савич и асаул переясловсиий Карпич в скором часі в Петербургі померли. Коментар: 1493 р. Мова йде про розгром польського війська короля Яна Ольбрахта молдавською армією господаря Стефана III Великого, що панував у 1457—1503 p.p. Ця битва, у котрій поліг і сам польський король, відбулася біля м. Ботушани в Буковині. 1586 р. Йдеться про королів Речі Посполитої Стефана Баторія (1576—1586) та Сигизмун- да (Зигмунда) ІІІ (1586—1632). 1600 р. Михай І Вітеазул (1558—1601) — визначний організатор боротьби за незалеж- ність придунайських князівств, господар Валахії (1593—1601),об’єднав під своєю вла- дою також Молдавію (1600—1601) і Трансильванію (1599—1601). 1601 р. Свята Успіння та Різдва Пресвятої Богородиці припадають у православних відпо- відно на 28 серпня та 21 вересня за новим стилем. 120 Сіверянський літопис 1614 р. Йдеться про снна Бориса Годунова — Федора, вбитого під час повстання у Мо- скві 1 червня 1605 p. 1619 p. Православне свято Вознесіння Господня припадає на 1 червня за новим стилем. 1620 p. Під час Цоцорської битви у Молдавії поблизу Ясс (19.IX.1620 р.) турецькі вій- ська розгромили польські; при цьому загинув великий гетьман коронний і канцлер Станіслав Жолкевський (1547—1620). 1621 р. Мова йде про достатньо добре відомі події Хотинської війни 1621 p., в ході якої об’єднане польсько-українське військо розгромило армію Османської імперії під приводом султана Османа II, що панував у 1618—1622. 1629 р. Неточність. Йдеться про національно-визвольне повстання 1630., яке очолював гетьман Тарас Федорович (Трясило). Головні події розгорнулися під Переяславом, де 25 травня 1630 р. завдали полякам тяжкої поразки. Пізніше було підписано мир- ну угоду, яка поліпшувала становище реєстрових козаків, але не вирішувала карди- нальних проблем буття українського народу. Згадується також і про великого геть- мана коронного Станіслава Конецпольського, який обіймав дану посаду у 1632— 1646 p.p. 1630 р. Видатний український церковний, політичний та культурний діяч, київський ми- трополит Іов Борецький помер 22 (12) березня 1631 р. 1631 р. Петро Могила (1595—1647), видатний церковний, політичний та культурний діяч України, київський митрополит у 1632—1647 р. добився від короля Речі Посполи- тої Владислава IV (панував у 1632—1648 p.p.) легалізації в Україні та Білорусі пра- вославної церкви і поліпшення її становища. 1632 p., 1633 р. Йдеться про події російсько-польської війни 1632—1634 p.p. Московський воєво- да В. М. Шеін 10 місяців облягав Смоленськ, але без успіху. У лютому 1634 р. йо- го військо мусило капітулювати. Згадується тут і цар Московської держави Михай- ло Романов (1613—1645 р.р,). 1634 р. Якась плутанина, бо з джерел відомо тільки про гетьмана Війська Запорізького Тиміша Орендаренка (гетьманував з 29.VІ.1630 по 1631 p.p.). 1637 р. Битва під Боровицею була 10.ХІІ.1637 р. 1638 р. Битва на р. Старці мала місце 12.VI—29.VII.1638 р. 1648 p. Літопис повідомляє про добре відомі події Національно-визвольної війни укра- їнського народу середини XVII ст. під керівництвом Богдана Хмельницького. Відзна- чимо, що Корсунська битва була насправді 26 травня 1648 р. (тут і далі датування подій здійснено за новим стилем). 1649 р. Насправді король Речі Посполитої мав ім’я Ян-Казимир. Його обрали королем наприкінці 1648 p., а коронований він був у січні 1649 р. Пилявецька ж битва мала місце у вересні 1648 р. Літописець неправильно поєднав Пилявецьку битву із Зба- разькою облогою, бо остання мала місце влітку 1649 р. Зборівська битва була 14— 15.VIII.1649 p., a 18.VIII.1649 р. було підписано Зборівський мир. «Лигомин» — ла- гоминки, тобто провіант. 1651р. Основні події битви під Берестечком розгорнулися 30.VI.1651 р. 10 липня 1651 р. українська армія вийшла з облоги з тяжкими втратами. 1653 р. Загальновідомо, що Переяславська рада була 18.1.1654 р. Під Україною треба розуміти якщо не Наддніпрянщину, що було традиційним для авторів XVII ст., то принаймні Гетьманщину, західні кордони якої тоді проходили приблизно по лінії Житомир — Вінниця. 1654 р. Дрожипільська битва (вірніше битва під Охматовим) мала місце 29—30 січня 1655 р. В ній гору взяли українсько-російські війська над польськими. 1655 р. Українська армія відступила з-під Кам’янця-Подільського наприкінці серпня 1655 р. Битва під Озерною (9.ХІ.1656 р.) закінчилася перемогою українсько-росій- ського війська над ординцями. Сіверянський літопис 121 1657 p. Мається на увазі похід на Польщу корпусу Антона Ждановича, котрий разом із союзними шведськими та трансильванськими військами взяв Варшаву, Краків та ряд інших польських міст. Богдан Хмельницький помер 6.VІІІ.1657 р. Розгром Пушкаря під Полтавою мав місце 11.VI.1658 р. 1658 р. Насправді перемога української армії гетьмана Івана Виговського над російсь- кою під Конотопом відбулася 11 червня 1659 р. 1659 р. Юрія Хмельницького було обрано гетьманом 17.Х.1659 р. 1660 р. Тиміш Цицюра був переяславським полковником. Один з активних діячів опози- ції проти І. Виговського; в ході тяжких боїв під Слободищами був одним з ініціато- рів зміни орієнтації на пропольську. Гетьман Ю. Хмельницький підписав тоді 17.Х. 1660 р. Слободищенський трактат, який передбачав повернення України до складу Речі Посполитої всього лише на правах автономії. 1662 р. Йдеться про битву на лівому березі Дніпрз, напроти Канева 16.VІІ.1662 р. Ю. Хмельницький зазнав поразки від військ Я. Сомка та Г. Ромодановського, але че- рез деякий час взяв реванш. Ю. Хмельницький зрікся булави тільки на початку 1663 p., а не у 1662 p., і постригся у ченці в Онуфріївському монастирі у Корсуні. Феодосій Углицький був дійсно там ігуменом (1662—1664 p.p.). 1664 р. І.Виговського було розстріляно 26.ІІІ.1664 р. 1666 р. Повстання у Переяславі було у 1665 р. Тоді було вбито переяславського полко- вника Данила (Дацька) Єрмоленка. І. Брюховеццкий загинув 8.VI.1668 р. від руки повсталих козаків, котрі перейшли на бік гетьмана Петра Дорошенка. 1671 р. Михал Корибут Вишневецький був королем Речі Посполитої у 1669—1673 p.p. 1673 р. Ян III Собеський король Речі Посполитої у 1674—1696 р.р, 1684 р. Насправді Віденська перемога над турками союзних військ була восени 1683 р. 1698 р. Август ІІ, король Речі Посполитої у 1696—1733 p.p. 122 Сіверянський літопис

Чернігівський літопис (підготовка до друку, передмова і коментар Ю. Мицика)

Репозитарії

Схожі ресурси