Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах
У 1996 році, а саме в кінці травня — середині червня, виповнюється 400-річчя від часу трагічної події в історії визвольної боротьби українського народу — останньої битви козацько-селянських повстанських загонів, очолених Северином Наливайком. Ця подія відбулася неподалік від Лубен в урочищі річки Со...
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200144 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах / П. Охріменко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 5. — С. 23-36. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200144 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2001442024-11-19T14:26:23Z Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах Охріменко, П. У глиб віків У 1996 році, а саме в кінці травня — середині червня, виповнюється 400-річчя від часу трагічної події в історії визвольної боротьби українського народу — останньої битви козацько-селянських повстанських загонів, очолених Северином Наливайком. Ця подія відбулася неподалік від Лубен в урочищі річки Солониці, набувши характеру жорстокого погрому, який ще раз засвідчив непримиримість польських магнатів і закріпаченого ними українського народу. Вона була симптомом грядущої неминучої розправи, яка незабаром реалізувалась у визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Одним з найважливіших підготовчих її етапів було саме повстання наливайківців. 1996 Article Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах / П. Охріменко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 5. — С. 23-36. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200144 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Охріменко, П. Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах Сiверянський літопис |
| description |
У 1996 році, а саме в кінці травня — середині червня, виповнюється 400-річчя від часу трагічної події в історії визвольної боротьби українського народу — останньої битви козацько-селянських повстанських загонів, очолених Северином Наливайком. Ця подія відбулася неподалік від Лубен в урочищі річки Солониці, набувши характеру жорстокого погрому, який ще раз засвідчив непримиримість польських магнатів і закріпаченого ними українського народу. Вона була симптомом грядущої неминучої розправи, яка незабаром реалізувалась у визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Одним з найважливіших підготовчих її етапів було саме повстання наливайківців. |
| format |
Article |
| author |
Охріменко, П. |
| author_facet |
Охріменко, П. |
| author_sort |
Охріменко, П. |
| title |
Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах |
| title_short |
Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах |
| title_full |
Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах |
| title_fullStr |
Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах |
| title_full_unstemmed |
Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах |
| title_sort |
солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200144 |
| citation_txt |
Солоницька битва наливайківців і її відображення в народних переказах та легендах / П. Охріменко // Сіверянський літопис. — 1996. — № 5. — С. 23-36. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT ohrímenkop solonicʹkabitvanalivajkívcívííívídobražennâvnarodnihperekazahtalegendah |
| first_indexed |
2024-11-26T04:09:19Z |
| last_indexed |
2024-11-26T04:09:19Z |
| _version_ |
1818523948806045696 |
| fulltext |
Павло Охріменко
СОЛОНИЦЬКА БИТВА НАЛИВАЙКІВЦІВ
І ЇЇ ВІДОБРАЖЕННЯ В НАРОДНИХ ПЕРЕКАЗАХ
ТА ЛЕГЕНДАХ
У 1996 році, а саме в кінці травня — середині червня, виповнюєть-
ся 400-річчя від часу трагічної події в історії визвольної боротьби укра-
їнського народу — останньої битви козацько-селянських повстанських
загонів, очолених Северином Наливайком. Ця подія відбулася непода-
лік від Лубен в урочищі річки Солониці, набувши характеру жорсто-
кого погрому1, який ще раз засвідчив непримиримість польських магна-
тів і закріпаченого ними українського народу. Вона була симптомом
грядущої неминучої розправи, яка незабаром реалізувалась у визволь-
ній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
Одним з найважливіших підготовчих її етапів було саме повстання на-
ливайківців.
Як відомо, в кінці XVI ст. в Україні і Білорусії помітно посилилась
боротьба проти феодального гніту. Закріпачені селяни разом з коза-
ками, в першу чергу запорозькими, а частково й реєстровими, та місь-
кою біднотою активно виступали проти експлуататорів, у тому числі й
своїх, але в першу чергу проти жорстоких польських магнатів та шлях-
ти, які поневолили український народ і соціально, і духовно. Особливо
небезпечним для феодалів виявилось козацько-селянське повстання
1594—1596 років під керівництвом Наливайка, що охопило майже всю
Правобережну Україну і значну частину Білорусії. Повстанці пройшли
через Поділля (звідки був родом Наливайко) , деякі райони Галичини,
Волинь, Полісся і південну Білорусь, «всюди стягаючи контрибуцію зі
шляхти і багатих міст»2 та «закликаючи до повстання селян і сіючи
жах серед шляхти»3. Наливайко, активно підтриманий запорожцями,
«втручався також у боротьбу проти унії, так що уніяти почали звати
(дещо згодом. — П. О.) православних «наливайківцями»4.
Взагалі Северин Наливайко був людиною незвичайною, таланови-
тим воєначальником, а також прекрасним гармашем, що визнавали
вже його сучасники не лише в Україні, а й за її межами, у тому числі
такі відомі особи, як польський хроніст XVI ст. І. Бєльський. Це ро-
било ім’я Наливайка авторитетним і популярним, про що особливо
яскраво свідчать численні присвячені йому фольклорні твори, які стали
з’являтися ще за життя цього народного героя.
Після ряду блискучих перемог наливайківців і запорозьких коза-
ків польський король Сігізмунд (Зигмунт) III на початку 1596 року
наказав (під тиском магнатів і шляхти) польному гетьманові (поміч-
никові коронного гетьмана — головного командувача польських військ)
Станіславу Жолкевському приборкати повстанців. Це спонукало їх до
остаточного об’єднання, ініціатором чого виступив Наливайко, звернув-
шись (у лютому 1596 року) до козацьких проводирів Григорія Лободи
і Матвія Шаули, загони яких діяли в основному теж на Брацлавщині,
а також Київщині та Поліссі і деяких районах Білорусії. Так перед за-
грозою багатотисячного королівського війська з’єдналися (під Білою
Церквою) своєрідний козацько-селянський загін Наливайка з козаць-
кими загонами запорожця Шаули і реєстровця Лободи. Але шляхет-
ське військо Жолкевського переважало повстанців удвічі, а згодом і
Сіверянський літопис 23
втричі. Тому козаки й селяни та міщани, які приєдналися до козаків,
змушені були відступити на Лівобережжя по шляху Біла Церква —
Трипілля — Переяслав — Лубни. Відступаючи, вони вели бої з багато-
тисячним військом Жолкевського під керівництвом вибраних на радах
гетьманів: спочатку Наливайка, а згодом Шаули і знову Наливайка,
замість якого в Переяславі було обрано Лободу. Та все ж основною
керівною силою фактично залишався Наливайко, у зв’язку з чим усіх
повстанців називали наливайківцями.
Скрутне становище наливайківців ускладнювалось (окрім давніх
незгод і навіть ворогування між козаками-«городовиками» і «низови-
ками» — запорожцями) тим, що в їхньому таборі, який мав 10—12 ти-
сяч5, приблизно половину становили жінки, діти і старики відступа-
ючих, які покинули домівки, боячись розправи розлючених поляків.
Повстанці направлялися, після довгих суперечок, до московського кор-
дону, що знаходився від Лубен за якихось сто верст. Але нежданий
напад польського війська під Лубнами порушив ці плани.
15 (за новим стилем 25) травня 1596 року наливайківці перейшли
довгий дерев’яний міст через Сулу під Лисою горою (де нині залізнич-
ний міст магістралі Київ—Харків), від якого йшла дорога на Мирго-
род і до Дніпра. Як відзначив І. Бєльський, міст був незручний через
свою довжину для переправи громіздкого обозу6. Це затримало пов-
станців, які вирішили спалити цей міст, щоб перерізати шлях Жолкев-
ському. Але задум не вдався, бо Жолкевський послав великий загін
війська для переправи через Сулу нижче Лубен, який несподівано на-
пав з другого боку на повстанців. У цей же час настигла кіннота Жол-
кевського від Лубен і потушила підпалений міст. Наливайківці опини-
лися в пастці і змушені були спішно облаштувати для оборони табір,
облога якого розпочалася польським військом 26 травня (4 червня за
н. ст.). Цей табір та його околиці й стали останнім місцем запеклої бо-
ротьби повстанців-наливайківців з польсько-шляхетськими гнобите-
лями.
Дослідниками ще далеко не все вияснено в історії руху наливай-
ківців. Це стосується й локалізації їх останнього табору, пов’язаного з
заключною — трагічною за своєю суттю — Солоницькою битвою 1596
року. Конкретне місце цієї події досі залишається загадкою. Звичайно
стверджується тільки те, що останній бій наливайківців відбувся біля
їхнього солоницького табору, розташованого неподалік Лубен, а саме,
як свідчить І. Бєльський, «за півмилі» від мосту через Сулу7. Точніше
визначити місце Солоницької битви наливайківців не вдалося ні істори-
кам, ні письменникам, в тому числі таким, як Тарас Шевченко, Пан-
телеймон Куліш, Микола Костомаров, Василь Горленко, Іван Ле, які в
різні часи побували в селі Солониці, виявляючи пильну цікавість до ге-
роїчного минулого свого народу. Вияснення даного питання значно ус-
кладнюється тим, що народні перекази та легенди іноді пов’язують з
останньою битвою Наливайка не лише Солоницю, а й деякі інші, су-
сідні з нею, місцевості, про які в наш час уже майже ніхто не згадує.
Історик Лубен К. Бочкарьов, говорячи про місце битви Северина
Наливайка «під Солоницею», констатував (століття тому), що «саму
стоянку козацького табору визначити до сих пір не вдалося». Посила-
ючись на оповіді місцевих жителів, він писав: «Місце стоянки козаць-
кого табору вказують по-різному: одні в селі Солониці, другі в х. Ку-
п’єваха і в Квітчиному хуторі, треті в урочищі «Сухої Солониці», вер-
стах 12 від Сули. В останньому пункті, місцями збереглися окопи, в ін-
ших же — слідів їх нема»8.
Приблизно в той же час (але дещо пізніше від К. Бочкарьова)
фольклорист і етнограф В. Милорадович, який присвятив чимало своїх
праць вивченню Лубенщини, теж цікавився місцем останньої битви
24 Сіверянський літопис
Наливайка, але й він визначити його не зміг. «Як гадають деякі міс-
цеві жителі, — пише В. Милорадович, — між хуторами Куп’євахою,
Войнихою і Солоницею (остання вже була в часи цього автора досить
великим селом. — П. О.)... повинен був проходити бій Наливайка з
поляками. Така думка заснована на частих знахідках сусідніми селя-
нами залишків зброї... Одним словом, беззаперечним є лиш те, що по-
боїще Наливайка відбулося, як свідчить історія, на Солониці, але ос-
кільки назва ця родова і охоплює значну місцевість, то визначити точ-
ніше поле битви до нових досліджень неможливо»9.
Таким чином, з усіх названих місць останньої битви Северина На-
ливайка Солониця займає за вірогідністю перше з них, що підтверд-
жується як історичними джерелами, так і усними переказами та леген-
дами. Недарма ж саме сюди з метою пошуків місця битви 1596 року
приїжджали ще в XIX ст. Тарас Шевченко (в 1845 або 1846 році), Пан-
телеймон Куліш (у 50-х роках), Микола Костомаров (у 1883 році).
У тих випадках, коли відсутні чи недостатні документальні і ре-
чові дані про певні історичні події, учені часто звертаються до фоль-
клору, в першу чергу до народних переказів і легенд, які в цілому ряді
випадків є важливим джерелом вивчення минулого. Вони в своєрідній
художній формі часто відображають не лише загальну сутність історич-
них подій, але й такі, нерідко затемнені часом, їх важливі риси та де-
талі, які без урахування фольклорних свідчень не піддаються з’ясуван-
ню. Прикладом цього може бути ряд питань про місце Солоницької
битви 1596 року.
У визначенні конкретного місця Солоницької битви повстанців-на-
ливайківців вирішальну роль можуть зіграти місцеві (локальні) усно-
поетичні перекази та легенди, пов’язані з цією подією. На жаль, на них
не звертали належної уваги дослідники.
Цілком природно, що в селі Солониці, що виникло через століття
на правому березі однойменної річки, в урочищі якої 1596 року дав ос-
танній бій польським панам-загарбникам Северин Наливайко, а також
у сусідніх з ним поселеннях здавна відомі, та й тепер ще досить актив-
но побутують численні перекази та легенди про Солоницьку битву і по-
в’язаний з нею «наливайківський скарб», захований нібито в Довгому
озері (його місцеві жителі частіше називають просто Довгим). Місцеві
перекази та легенди про битву 1596 року добре відомі авторові цих рядків
— уродженцеві села Солониці, який більше п’ятдесяти років збирає
(в основному роблячи записи із уст земляків, а також виявля-
ючи записи інших збирачів) і вивчає їх10. Переважна більшість цих
фольклорних творів стверджує, що жахлива кровопролитна битва на-
ливайківців з польсько-шляхетським військом відбулася «колись коло
Довгого озера в нас у Солониці», що «Наливайко бився на Туркачах» —
тобто біля Довгого озера, де, як твердять у народі, він заховав і скарб
повстанців (від одного до шістнадцяти, за різними версіями, «бочонків
золота»).
Про те, що заключна битва наливайківців якось пов’язувалась із
Довгим озером (чи простіше — Довгим), яке знаходиться поблизу річ-
ки Солониці, було відомо давно. Так, посилаючись на місцевих старо-
жилів, К. Бочкарьов переповів у «Очерках лубенской старины» одну з
широко відомих легенд таким чином: «Треба зауважити, що легенда про
великі, заховані під Лубнами, скарби дуже поширена. Один скарб,
кажуть, повинен знаходитись у Солониці, де розбитий поляками Нали-
вайко кинув у «Довге озеро» всю козацьку казну — «шістнадцять бо-
чонків золота», другий (ідеться про скарб Ієремії Вишневецького. —
П. О.) — під містом... Відшукати перший скарб, — пише К. Бочкарьов,
— тяжко, тому що не лише «Довгого озера», але й саму стоянку ко-
зацького табору визначити до цього часу не вдалося»11.
Сіверянський літопис 25
Справді, конкретне місце розташування солоницького табору Се-
верина Наливайка встановити нелегко, а от де знаходиться «в урочи-
щі Солониці» Довге озеро — добре відомо, в крайньому разі місцевим
жителям. Воно знаходиться, як уже сказано, поблизу річки Солониці,
приблизно за півкілометра в південно-західному напрямку від її лівого
берега в районі Перевозу («центральної» частини цієї річки). Очевид-
но, це озеро колись являло собою невеличку річку, що протікала по бо-
лотистій місцевості і впадала в Солоницю. Фактично ж Довге давно
вже перетворилося в озеро і лише у весняну повінь з’єднується з річ-
кою Солоницею, входячи в її урочище (заплаву, пойму).
Важко сказати, чому К. Бочкарьову «не вдалося» розшукати Дов-
гого озера. Очевидно, він, не будучи місцевим жителем, не знав про
його реальне існування і все у згаданій оповіді старожилів (про скар-
би) сприйняв, у тому числі й географічні реалії, як вигадку, легенду.
Могло бути й таке, що історик Лубенщини Довге озеро шукав у степу,
де, за свідченням давніх історичних джерел, мала місце Солоницька
битва 1596 року. Мабуть, цей «орієнтир» спонукав і М. Костомарова з
В. Горленком шукати «табір Наливайка» саме в степу. Вони, очевид-
но, не знали або не взяли до уваги переказів і легенд про скарб у Дов-
гому озері, а тому й відправились у степ, бо, за традиційними уявлен-
нями, саме в степу був розташований табір наливайківців. Але не слід
забувати того, що з другої половини XVII — початку XVIII
ст. степи за Сулою стали заселятися (в основному вихід-
цями з Лубен та втікачами від польсько-шляхетської не-
волі з Правобережжя), включаючи й «урочище річки
Солониці», до якого приналежне і Довге озеро з правобічним пагорбом
біля нього. Коли ж з середини XIX ст. вчені та письменники почали до-
питливо цікавитись місцем останньої битви Наливайка, то тут давно
вже не було степу. Степом місцеві жителі стали називати тільки поле
на південний схід від села Солониці та її хуторів. Ось чому саме в цей
«степ» — місцевість, досить віддалену від солоницького табору нали-
вайківців — і їздили 1883 року М. Костомаров та В. Горленко з ме-
тою його пошуків. До цього «степу», очевидно, були скеровані погля-
ди і К. Бочкарьова, де, зрозуміло, він не міг відшукати згадуваного в
народних переказах і легендах про Солоницьку битву 1596 року Довго-
го озера, яке існує й понині, але, як кажуть, на своєму місці — на пів-
нічно-західній межі з колишнім «степом за Сулою». Заселення його
«переплутало карти» у визначенні тієї (нібито ще й у XIX ст. степо-
вої) місцевості, де відбулася заключна битва наливайківців з польсько-
шляхетськими поневолювачами.
В «Очерках лубенской старины» К. Бочкарьов, крім легенди про
«шістнадцять бочонків золота», захованих Наливайком «у Солониці»,
переказав (цитуючи деякі уривки з почутого в перекладі російською
мовою зі збереженням окремих українізмів) ще одну «легенду», по-
в’язану з подіями битви 1596 року, яка, по суті, є в своїй основі історич-
ним переказом. Говорячи про збережені в пам’яті народу події, цей іс-
торик звернув увагу, зокрема, на таке: «... у навколишніх жителів ві-
дома легенда «про славного лицаря Наливайка», розбитого під Солони-
цею поляками; «багато тисяч козаків було тут перерізано, тіла лежали
купами і кров текла в річку і почервонила (в оригіналі «окрасила». —
П. О.) воду, і вода стала солона»; цим пояснюють назву річки і села —
Солониці і хут. Куп’євахи (Куповаги) »12.
Дана «легенда» є одним із давніх і найяскравіших місцевих усно-
поетичних творів про останню битву Северина Наливайка, зафіксова-
них у літературі. Вона з підкресленою реалістичністю і наочністю пе-
редає незвичайну подію фіналу Солоницької битви наливайківців —
нелюдську розправу польсько-королівського війська з повстанцями.
Правдивість цієї передачі з абсолютною точністю підтверджується свід-
ченням відомого польського історика-хроніста XVI ст. Іоахима Бєль-
26 Сіверянський літопис
ського (1540—1599), який був, судячи з візуального характеру його
описів, очевидцем подій, найімовірніше як літописець походу Жолкев-
ського 1596 року на козацько-селянських «бунтівників».
Іоахим Бєльський подав немало цінних відомостей про українських
козаків і народні повстання на Україні його часу. Особливо виразно і
навіть із співчуттям описав він кінцеву розправу Жолкевського з пов-
станцями-наливайківцями: «Рубали їх немилосердно, так що на про-
тязі милі або більше лежав труп на трупі»13. В правдивості цих слів,
що прямо перегукуються зі згаданою вище народною «легендою» —
виключно цінним історичним переказом, — сумніватись не доводиться.
У народному усно-поетичному творі, неточно названому К. Боч-
карьовим легендою, про приголомшуючий фінал трагедії наливайків-
ців на Солониці, як засвідчує його опис І. Бєльським, нема ні перебіль-
шення, ні якоїсь незвичайної вигадки. В тій же частині цього фольклор-
ного твору, де говориться про виникнення назв річки Солониці та села
Солониці від пролитої крові наливайківців, від якої нібито стала соло-
ною вода в річці, виступає властива для народних легенд фантазія і
фантастика. Справа в тому, що річка під цією назвою, яка пізніше пе-
рейшла і на село (що виникло на її правому березі, спочатку у вигляді
хутора, десь на початку XVIII ст.), була відома ще до битви 1596 ро-
ку. І все ж навіть ця частина давнього уснопоетичного твору, в якому
поєднані визначальні ознаки історичного переказу з елементами леген-
ди, цінна тим, що підтверджує місце кривавих подій саме в районі Со-
лониці та її околиць.
Подібне переплетення (в різних співвідношеннях) достовірно істо-
ричних елементів з легендарними характерне для більшості фольклор-
них творів про останню битву Наливайка та захований ним скарб, чу-
тих і в значній кількості записаних автором даної праці в селі Соло-
ниці, а частково і в інших місцях (але, як правило, від уродженців
цього села). Саме ці твори локального характеру є надійною основою
для визначення конкретного місця Солоницької битви 1596 року. В цих
фольклорних творах воно точно вказується, а також говориться про
деякі характерні обставини даної події.
Із записаних у селі Солониці фольклорних творів про битву 1596
року найповнішим є наступний (він наводиться з незначними скорочен-
нями і деякими поясненнями):
«Моя баба так мені розказувала: «Ще мій дід Трохим було каже,
що Наливайко бився на Туркачах... Товариша і помічника Наливайка
убили. Він лежав під дубом. Наливайко розказав козакам... про його
хоробрість. Товариша почали ховать (хоронити. — П. О.), а тут з ху-
тора Назарівки (якого тоді ще не було. — П. О.) почало наступать во-
роже (польське. — П. О.) військо, — і Наливайко кинувся у бій. Але
була несила. Наливайко з козаками кинувся назад, почав одступать.
Він зняв план місцевості, щоб тут заховать завойоване ним золото, а
самому втекти. Пізніше він думав повернутися по скарб. Все золото
склав у цинкову бочку і задумався, де б його заховать, щоб не зна-
йшли вороги.
Тут було Довге озеро. Над озером стояв над обривом величезний
дуб. Козаки прокопали яму до його коріння, а потім в озеро, — і боч-
ку прив’язали цепом до коріння і спустили її в воду. На дубові був
зроблений ними сучок (одрубали гілку). Коли стать на цей сучок в
обідню пору, то тінь голови того, хто стоїть на сучку, падала якраз на
те місце води, де була спущена бочка з золотом.
Від дуба тепер залишилися лише паростки маленькі»14.
Наведений переказ містить у собі чимало достовірних даних істо-
ричного характеру. З нього дізнаємося; що битва наливайківців з поль-
Сіверянський літопис 27
сько-шляхетським військом 1596 року відбулася не просто «на Соло-
ниці», «на річці Солониці» чи в «урочищі Солониця», які ще не озна-
чають конкретного її місцезнаходження, а біля Довгого озера — «на
Туркачах», що вже точніше його визначає.
Туркачі — це назва місцевості і хутора, заснованого на ній пізні-
ше, десь у XVIII або XIX ст. Його основна частина розміщалася біля
Довгого озера на пагорбі (місцеві жителі називають його ще пагор-
ком, пригорбком, бугром, гіркою, зрідка горою, а найчастіше — гор-
бом), який, західним боком примикаючи до болотистої місцевості, де
знаходиться це озеро, був зручним для заснування табору в тій скрут-
ній ситуації, що склалася для наливайківців після їхнього переходу че-
рез Сулу. Цей пагорб панував над усією навколишньою місцевістю, що
було дуже важливим при обранні місця для оборонно-захисного табору.
З історичних джерел, починаючи з хроніки І. Бєльського, відомо,
що табір наливайківців мав укріплення з трьох боків, «а з четвертого
боку були великі болота від ріки Сули»15. Таке місце розташування
цього табору «було для оборони добре, високе, з широким оглядом на
всі боки. З одної сторони боронили його непролазні болота Сули, а з
інших сторін обгородилися козаки кількома рядами возів, за ними ва-
лами і шанцями»16. За думкою М. Грушевського, солоницький табір на-
ливайківців «був міцний і приступом його взяти було не можна»17. Саме
тому Жолкєвський і вдався, не припиняючи облоги і обстрілу табору,
до підступної «дипломатії», розрахованої на розкол керівної групи (ва-
тажків) повстанців, щоб посилити між ними незгоди, посіяти ворожне-
чу і таким чином добитися капітуляції, — здачі табору на його волю.
Коментуючи наведений переказ, слід сказати, що в ньому цілком
правдоподібно названа конкретна місцевість Солоницької битви Нали-
вайка, а саме «на Туркачах» біля Довгого озера, де і був, найімовірні-
ше, розташований останній табір повстанців-правобережців, які закін-
чили свій бойовий маршрут на Лівобережжі. Глуха згадка про «това-
риша і помічника Наливайка», якого нібито убили в бою «на Туркачах»
(у даному випадку слід розуміти битву наливайківців з поляками), теж
має конкретно-історичну основу, але дуже затемнену часом. У ній зву-
чить відгомін про смерть Лободи, що був обраний на раді ще в Пере-
яславі гетьманом повстанців замість Наливайка, причому з ініціативи
заможної старшини. Це викликало неприязнь між ними і загострило
відносини між власне наливайківцями і реєстровими козаками. На од-
ній із рад уже в солоницькому таборі щирі прихильники Наливайка
убили Лободу, підозрюючи його у зраді (таємних зносинах із Жолкев-
ським), але знову обрати Наливайка гетьманом їм не вдалося, бо пе-
ремогли реєстровці й січовики, які висунули на гетьманство запоро-
зького полковника Кремпського (що посилило напруження і нелад
у таборі). Ось ця ситуація, пов’язана зі смертю Лободи, й відгукнулася
з своєрідній формі у процитованому солоницькому переказі.
В основному відповідає історичній дійсності і те, що не тільки з
боку Лубен, а й з південного сходу — «з хутора Назарівки» — на по-
встанців натискало «вороже військо», — в дійсності польський загін
на чолі з Струсем, який був посланий в обхід Жолкевським для ото-
чення їх, що мало місце ще до спорудження табору. Навіть те, що
Наливайко, усвідомлюючи безвихідність становища, наказав заховати
скарб («завойоване ним золото»), як повідомляється в цьому та ба-
гатьох інших місцевих фольклорних творах, у Довгому озері, теж не
позбавлено реальної основи. Адже повстанці мали з собою немало кош-
товностей, належних козацькій казні, а також особистих і церковних.
Інша справа, що це було не лише «завойоване» золото, як говориться
в наведеному переказі, а й інші цінні речі, які були справді десь захо-
вані, але не обов’язково в Довгому18.
28 Сіверянський літопис
Цілий ряд інших уснопоетичних оповідань жителів села Солониці
про битву 1596 року лише в деталях розходиться з процитованим пе-
реказом. У більшості з них багато уваги приділяється наливайківсько-
му скарбу і згадується Довге озеро. Наприклад:
«Колись коло Довгого озера в нас у Солониці, кажуть старі лю-
ди, була велика війна. Козаків розбили; вони почали відступать і вки-
нули в Довге озеро свій скарб — бочку золота. Де лежить ця бочка —
невідомо, бо озеро поменшало: його занесло мулом і там зараз сінокіс.
Чи правду кажуть старі люди, ніхто сказать не може. Раніш про
це говорили частіше, а тепер майже ніхто не знає про ту давню війну
і про золото козаків, заховане в Довгому озері»19.
У цьому уснопоетичному оповіданні теж точно називається місце
останньої битви Северина Наливайка: «коло Довгого озера», а вираз
«в нас у Солониці» є наслідком пізнішого осмислення і уточнення міс-
ця подій, коли на річці Солониці виникло однойменне село. В переказі
відзначено й те, що про наливайківську битву жителі села поступово
забували, рідше говорили, але пам’ять про неї не зникла, причому на-
віть у самих загальних розповідях про події 1596 року і тепер часто
згадується Довге озеро і захований у ньому скарб. Прикладом цього
може бути така розповідь: «Колись давно казали, що в Довгому якесь
золото заховане, а що воно таке — ніхто не знає»20.
У сучасних фольклорних оповіданнях про Солоницьку битву Нали-
вайка на перший план виступають повідомлення про скарб у Довгому
озері. «Розказують старі люди, — говориться в одному з них, — що в
Довгому затоплені бочонки золота. Ці бочонки зв’язані цепом, а його
кінець прив’язаний до великого дуба, що ріс над озером»21. В іншому
оповіданні теж повідомляється, що «бочонки з золотом у Довгому ско-
вані цепом. Затоплені вони в тому місці, де найбільший дуб над озером
опівдні кидав тінь на воду. Де кінчалась його тінь, там, казали, й бо-
чонки з золотом затоплені»22. У деяких фольклорних оповіданнях це по-
відомлення варіюється таким чином: «Розказували так, що над Довгим
ріс великий дуб. І якщо злізти на його, та стать на найбільшу гілку
од озера, то в обідню пору тінь од голови буде падать на те місце в
озері, де заховане золото»23 і т. п. Іноді місце знаходження наливайків-
ського скарбу уточнюється іншим способом, що видно хоча б з такої
розповіді: «Давно ще було кажуть, що на Довгому заховано скількись
бочонків золота — якраз напроти Горових Туркачів»24.
В окремих переказах про Солоницьку битву Наливайка і його
скарб, що побутують і в наш час, детальніше і дещо по-іншому гово-
риться про цінності, які нібито заховані не лише в Довгому озері, але
й у землі біля нього. Ось одне з таких оповідань:
«Як був я ще малим, старі люди розказували, що на солоницькій
землі поляки розбили Наливайка, саме за Перевозом у напрямку до
Туркачів. Наливайко мав багато золотих, серебряних і церковних ре-
чей, які вирішив, щоб не достались вони польським панам, закопать
частково в землю, а частково спустить у Довге. Якраз на нашій —
Ляшенківській — ниві, яка ішла по косогору вниз до болота, Наливай-
ко звелів закопать золоті й серебряні церковні речі, а сім бочонків зо-
лота спустив у Довге. Їх прив’язали до коріння дубів, що росли над
озером.
Довге згодом заросло, річка відійшла від косогору в болото за 50—
150 метрів (у різних місцях по-різному).
Мої родичі, як тільки робили на своїй ниві над Довгим, завжди
згадували про клад Наливайка, але ніяких слідів його не знайшли»25.
Наведений уснопоетичний переказ уточнює деякі дані попередніх
оповідей. Виявляється, що в наливайківців було не тільки золото, але
Сіверянський літопис 29
й інші цінні речі, в тому числі й церковні. Це пояснюється тим, що
нижче і середнє українське духовенство переслідувалось польськими
заграбниками. Воно, виступаючи проти наступу католицьких церковних
ієрархів, у ряді випадків активно підтримувало козацько-селянські пов-
стання, включаючи повстання під керівництвом Наливайка. Представ-
ники такого духовенства були і в солоницькому таборі, де, природно, в
числі «скарбу» знаходилися й церковні речі, головним чином культово-
го вжитку. Їх разом з військовою казною, а можливо, і частиною осо-
бистих цінностей повстанців, Наливайко і наказав, як це випливає з
щойно процитованої оповіді, заховати від ворогів, причому в різних
місцях: військову казну, найвірогідніше, в Довгому озері, а церковні
й особисті цінні речі — в землі біля цього озера, тобто на території та-
бору або поблизу нього. Такий висновок напрошується з даного пере-
казу.
Особливе місце серед оповідань про Солоницьку битву Наливайка
і його скарб займає повідомлення Л. Шматка (техніка-будівельника),
засноване, очевидно, не лише на фольклорних, а й деяких книжних
джерелах, які різними каналами проникали в народ. У ньому зазнача-
ється, що Наливайко, «оточений ворогами, затиснутий болотами... розу-
міючи безвихідність» свого становища, вирішив буцімто «піддатися, на
умову Жолкевського здатися одному йому», — тобто «своїм життям
розрахуватися за зняття облоги». Але перед тим, як добровільно зда-
тися Жолкевському з метою збереження людей, що знаходились у та-
борі, «Наливайко наказав: військові клейноди і скарбницю з золоти-
ми дукатами заховати, що й було виконано, помістивши цінності в шес-
ти (по інших переказах — у дев’яти) дубових бочонках», які «прикрі-
пили ланцюгами до кореня дуба і спустили в болотне місце»26.
У повідомленні Л. Шматка новиною є версія про згоду Наливайка
добровільно здатися «одному йому» в руки Жолкевського, тобто піти
на явну смерть в ім’я спасіння товаришів по боротьбі та їх сімей.
Про це ж говориться і в поемі П. Куліша «Солониця», в якій Наливай-
ку, що зрозумів безвихідність становища, приписуються такі слова:
«Ой оддайте мене, браття, ляхам на поталу!». Очевидно, П. Куліш ви-
користав місцеві легенди про Наливайка, які чув в селі Солониці, де
він бував у 50-х роках, і які дожили до нашого часу, про що свідчить
наведений спогад Л. Шматка. Безумовно, рішення Наливайка піти
«ляхам на поталу» не могло мати в тій ситуації місця, але дана вигад-
ка підкреслює благородність душі й помислів головного проводиря по-
встанців, що властиве фольклорним творам про улюблених героїв.
Крім того, з історичних джерел відомо, що Жолкевський вимагав ви-
дати йому не одного Наливайка, а всіх найрішучіших і непримиренних
ватажків повстанців (Шаулу, Шостака та деяких інших старшин).
Згадка ж про те, що наливайківський скарб «опустили в болотне міс-
це», відповідає решті народних переказів і легенд про нього, тільки в
даному випадкові прямо не назване заболочене. Довге озеро, але саме
воно розуміється, оскільки події і в цьому повідомленні пов’язані з
Туркачами — відбувалися «в Туркачах».
У першому з наведених солоницьких переказів про Северина На-
ливайка наявне зауваження про те, що «пізніше він думав повернути-
ся по скарб». Про це ж говориться і в повідомленні про село Солони-
цю І. Павлика: «Внизу Замостя протікає річечка Довге, де козаки вки-
нули 12 бочок золота, а прикріпили їх до двох дубів, що росли на ни-
зу. Вони мали мету повернутись і забрати його»27.
Яка доля наливайківського скарбу — невідомо. Відомо лише те,
що ним багато хто цікавився, найперше з тих, що приїжджали в Соло-
ницю збирати відомості про битву 1596 року. Вони розпитували місце-
вих жителів і про наливайківський скарб, що в свою чергу посилювало
30 Сіверянський літопис
цікавість до нього. Це викликало немало нових легенд, а також внесло
нові мотиви в деякі давніші усні оповідання про Солоницьку битву
1596 року.
Населення села Солониці нерідко вважало приїжджих у зв’яз-
ку з виясненням питань останньої битви Наливайка за «німців», які
шукали скарбів (хоча не виключена можливість, що насправді серед
них іноді траплялися й шукачі легкої наживи28). Так з’являлися міс-
цеві легенди вже не історичного, а пригодницько-побутового характе-
ру. Одну з них навів В. Горленко в публікації «Две поездки с Н. И.
Костомаровым». «Ми об’їхали майже всю місцевість, — пише він, —
яку можна було вважати стоянкою табору (наливайківців. — П. О.)…
але не могли стверджувально зупинитися ні на яких зовнішніх озна-
ках»29. Від їхнього провідника Івана Сахна (якого називали «по-вулич-
ному», як кажуть у Солониці, тобто по прізвиську, Москальчуком) «во-
ни теж мало про що дізналися, крім цікавого повідомлення про те, що
сюди приїжджали «якісь німці», шукали скарбів... «Приїхали верхи
(на конях. — П. О.), затрубили у труби і перед їми відкрився скарб.
Забрали — і відразу щезли, так що ніхто їх і не бачив»30. В. Горленко
зауважив, що «до цієї категорії (до шукачів скарбів. — П. О.), безу-
мовно, зарахував у думці Москальчук і нас (тобто Костомарова та
Горленка. — П. О.)... Микола Іванович (Костомаров. — П. О.) перед-
бачав тоді ж, що ми, ніби ті «німці», станемо героями легенди.
Потім я чув, — продовжує В. Горленко, — що в Солониці дійсно циркулю-
вали розмальовані оповідання про те, як «приїздило якихсь двоє —
старе і молоде, і допитувались про клади»31.
Подібні розповіді про шукачів наливайківського скарбу дожили
до нашого часу. Ось одна з тих, що активно побутували у селі Солони-
ці в 30-х роках: «Колись, дуже давно, козаки воювали на нашій (соло-
ницькій. — П. О.) землі з поляками. Коли козаків розбили, вони захо-
вали в Довгому озері багато бочонків золота. Хто не шукав його —
знайти не міг. Якось дізнались про це золото німці. Вони обіцяли ба-
гато грошей за те, щоб дозволили їм осушить і розкопать Довге, —
щоб забрать собі скарб. Та наші власті не согласились. Так козацьке
золото й досі лежить у Довгому озері»32.
Цікавий переказ-бувальщину про шукачів скарбу Наливайка роз-
повів у 1949 році 82-річний Антон Загинайло з хутора Куп’єваха, який
до недавнього часу належав до Солониці. Він повідомив про те, що бу-
ло насправді:
«Одного разу, близько перед революційним переворотом, вихожу
я на подвір’я і бачу, що по моєму городі ходить якийсь пан. Я підхожу
ближче й, привітавшись, розпитую, чого йому тут ходити. Скоро з го-
рода вийшов і другий пан. Вони між собою всміхнулися і кажуть: «Ти,
дядюшка, тут живеш і не знаєш, що на твоєму городі Наливайко за-
копав багато золота. Ось ми перевіряємо ці місця за своїм планом.
Коли ж перевіримо, то визвемо своїх людей, які будуть починать розко-
пувати, а вам за землю заплатимо дуже великі гроші і допоможемо
вам переселитися на інше місце».
По документах я дізнався, що ця комісія прислана з Київа. Днів
два вони міряли, фотографували, заносили на карту, а потім поїхали в
Київ, обіщаючи скоро прибути. Але скоро захопила (розпочалася. —
П. О.) революція і приїхати їм уже не вдалося»33.
Розглядаючи перекази і легенди про Солоницьку битву Северина
Наливайка та «його скарб» (тобто скарб військовий) і скарби нали-
вайківців, не можна не звернути уваги на те, що ця історична подія —
заключна боротьба наливайківців з польськими гнобителями — тісно
пов’язана у народній пам’яті з Довгим озером в урочищі річки Соло-
ниці. Якщо врахувати, що це озеро систематично вплітається місцеви-
Сіверянський літопис 31
ми жителями в трагічні події 1596 року, про що свідчать численні усно-
поетичні перекази та легенди, то місце Солоницької битви Наливайка
слід шукати в районі саме Довгого озера, конкретніше — «на Турка-
чах».
Туркачівський пагорб, що знаходиться на лівому березі річки Со-
лониці зі східно-південного боку Довгого озера, цілком відповідає істо-
ричним описам місця розташування останнього табору наливайківців.
Тільки тут він міг бути, згідно з свідченнями хроністів-літописців, насам-
перед І. Бєльського, та пізніших істориків (наприклад, М. Грушевсько-
го), укріпленим з трьох боків, а з четвертого примикати до «непролазних
боліт Сули». В інших же, як дехто вважає, місцях можливого знаход-
ження цього табору, не могло бути такого розміщення.
Правдивість висловленої думки підтверджується не лише фольк-
лорними, але й історичними даними, зосібна хронікою Іоахима Бєль-
ського. У ній чітко відзначено, що повстанці, перейшовши «дуже дов-
гий і для переправи трудний» міст через Сулу, змушені були споруди-
ти табір на відстані «за півмилі» від цього моста, «за річкою»34. У ті
часи в східнослов’янських землях, як і в Польщі, миля означала різну
довжину, але, як правило, дорівнювала 7 верстам (7,5 км)35. Відстань
же від моста через Сулу до Туркачівського пагорба становить дещо
більше трьох кілометрів, тобто приблизно півмилі (у вимірі XVI ст.).
Крім того, якщо за відправну точку брати даний міст, то цей пагорб
над Довгим озером і знаходиться якраз «за річкою» — саме за річ-
кою Солоницею, що цілком відповідає свідченню польського хроніста.
І. Бєльського — найавторитетнішого літописця подій Солоницької бит-
ви 1596 року.
У зв’язку з тим, що солоницький табір наливайківців був порів-
няно невеликим, то, як відзначив І. Бєльський, бойові сили повстанців
у значній частині знаходились поза ним. «Під своїм табором, — пише
він, — накопали вони в полі проти нас (це один з беззаперечних при-
кладів візуальності свідчень цього польського хроніста. — Підкресле-
но мною. — П. О.) густо ями (шанці, окопи: — П. О.) і в них піших
(козаків. — П. О.) з мушкетами посадили»36. Не випадково в околи-
цях Туркачівського пагорба, особливо в напрямку до річки Солониці,
навіть у наш час, за свідченнями очевидців, нерідко знаходили черепи
й кістки, пробиті кулями або з слідами ударів шабель чи списів37. Коли
ж у кінці 50—60-х років між Туркачівським пагорбом і річкою Соло-
ницею рили для місцевого колгоспу силосні траншеї, то були знайдені
поховання в одній ямі багатьох погиблих з такими черепами і кістка-
ми, що належали в основному молодим мужчинам. Такі поховання мог-
ли бути і козаків, які робили вилазки або охороняли підступи до свого
табору, і поляків, що його облягали.
Один з очевидців виявлення незвичайних поховань між Туркачів-
ським пагорбом і річкою Солоницею, тоді ще до всього цікавий шко-
ляр, пригадує таке: «Ця подія сталася років вісім назад (у середині
60-х років. — П. О.). На теперішньому колгоспному дворі (це свід-
чення давалося в 1975 році. — П. О.) копали силосну яму, і там екска-
ватор вирив багато кістяків і черепів... Тоді, як копали яму, я там був
декілька разів і добре пам’ятаю, що серед кістяків не було жодного
дитячого; і ще мені дуже запам’яталося, що майже всі вони були дуже
понівечені, порубані (видно сліди на кістках і черепах)... В ямі шири-
ною 3—4 метри і довжиною 30 метрів знайшли декілька десятків кі-
стяків»38.
Інший очевидець підтверджує щойно наведене: «Коли рили тран-
шеї під силос у 60-х роках на території колгоспу, від саду до Турка-
чів, то знаходили поховання: багато людських кісток, черепів, старо-
винні монети. Сам бачив»39. Вираз у цьому спогаді «від саду до Тур-
32 Сіверянський літопис
качів» означає, що роботи велися в західно-південній частині основного
колгоспного дворища, — якраз у тому місці, де кінчається болото, що
оточує Довге озеро; в цій місцевості воно підходить до річки Солониці.
Розповіді-спогади жителів і уродженців села Солониці про давні
поховання між Туркачівським пагорбом і річкою Солоницею мають
важливе значення. Вони є ще одним переконливим свідченням того, що
останній табір наливайківців знаходився на лівому березі річки Соло-
ниці біля Довгого озера, а саме «на Туркачах». Навколо цього табору
й точилися бої повстанців-наливайківців до їх капітуляції.
Не взявши солоницького табору приступами, у бою, Жолкевський
вдався до хитрощів і віроломства: намовив деяких не досить стійких
козацьких старшин (дуже можливо, через Лободу, що був схильний до
замирення) видати провідців, у першу чергу Наливайка, а також здать
гармати, за що обіцяв зняти облогу та «з миром» розпустити усіх по-
встанців. У той же час він, одержавши з Києва для зміцнення сил сво-
го війська облогові гармати, наказав з 4 (14) червня розпочати шале-
ний напад на табір. Дві доби не затихала канонада. Наливайківці за-
знали великих втрат, проте не здавалися, чекаючи допомоги від флоти-
лії запорожців, яка вже стояла у гирлі Сули. Канонада не припиняла-
ся, в таборі все збільшувалась кількість трупів, спалахнули епідемії, а
крім того, допікала нестерпна жара, нестача води і харчів, не кажучи
вже про пашу для коней. Все це посилило розбрат і чвари між оборон-
цями, викликало паніку, особливо серед жіноцтва та дітей, і значна
частина повстанців, за намовою схильної до перемир’я старшини і за-
можних козаків, вирішила прийняти умови Жолкевського.
У ніч з 6 (16) на 7 (17) червня прихильники страченого Лободи
напали на Наливайка і його однодумців, які мали намір захищатися
до кінця, та, зрозумівши складність ситуації, хотіли вирватись із табо-
ру, але були схоплені і видані Жолкевському. Після того, як 8 (18)
червня Наливайко, Шаула, Шостак і деякі інші ненависні полякам
старшини, а також гармати опинились у Жолкевського, стали наявни-
ми його підступні наміри. Він, всупереч своїй обіцянці, дуже жорстоко
розправився з «чернню»: наказав усім кріпакам, які втекли від своїх
панів і в значній кількості «покозачились», повернутися до них, у їхнє
розпорядження. Таке віроломство обурило більшість брутально ошука-
них повстанців, — і вони вирішили оборонятись, — за виразом І. Бєль-
ського, «боронитись до останньої краплі крові»40. Але було вже пізно:
табір був відчинений і фактично зруйнований, причому тоді, коли пов-
станці погодились на умови Жолкевського і склали зброю. В таборі
відразу ж стали по-своєму розпоряджатися поляки; а головне — пов-
станці тепер майже не мали зброї, зокрема гармат, і надійного захисту.
Вільним же козакам (з числа яких рішуче були виключені «новонавер-
нені» з «черні») було дозволено відправитись, куди забажають. Таких
залишилося небагато, оскільки більша частина їх полягла в бою, а
значна група кінних козаків (біля півтори тисячі) ще до здачі табору,
прорвавши на чолі з Кремпським оточення польського війська, відпра-
вилась на Січ, куди повернулась і січова флотилія, так і не змігши про-
битись до Солониці. З тих же козаків, яким була «милостиво» дарова-
на Жолкевським воля, немало приєдналося до обдуреної і зневаженої
«черні», перед якою виникла грізна дилема: або знову повернутися в
рабство — у становище кріпаків, або відстоювати свою волю до кінця,
тепер уже в явно нерівній боротьбі з у кільканадцять разів сильнішим
польським військом.
Залишивши табір, «чернь» із значною частиною козаків, здійсню-
ючи намір Северина Наливайка, вирушила в північно-східному напрям-
ку до кордонів Московії, як підказує логіка, вверх по лівому березі
річки Солониці (іншого шляху фактично не було), де пізніше виникли
Сіверянський літопис 33
хутори Кошелиха, Войниха, Куп’єваха (які до останніх двох десятиріч
належали до села Солониці), а далі — Яновщина або Суха Солони-
ця і Квітка. Ошуканих повстанців, майже всіх піших, переслідувала
кіннота й піхота добре озброєного війська Жолкевського, яке й учини-
ло нечувану «огидну різню»41.
Цілком імовірно, що напівозброєні повстанці нашвидкоруч робили
спроби створити якісь захисні споруди десь у районі невеликих річок
Сухої Солониці і Матяшівки, де пізніше з’явилися хутори Суха Соло-
ниця (Яновщина) та Квітка, і де К. Бочкарьов, а за ним і В. Милора-
дович знаходили сліди «окопів» і якихось інших «земляних спород».
Ця обставина й послужила приводом до того, що в деяких локальних
переказах і легендах місцем розташування табору Наливайка або його
останньої битви називались не тільки Солониця, а іноді й Куп’єваха,
Суха Солониця чи Квітка. Насправді ж тут — на території цих пізніше
заснованих хуторів — відбувся печальний фінал Солоницької битви
1596 року. Від Туркачівського пагорба вверх по лівому березі річки
Солониці, починаючи від Перевозу і до хуторів Сухої Солониці та Квіт-
ки, «на протязі милі або більше», за цитованим вище свідченням
І. Бєльського, «лежав на трупі» або, як говориться в народному пере-
казі, трупи убитих «лежали купами». З літописців подій очевидцем ці-
єї жахливої картини був І. Бєльський, який зазначив, що вона займала
милю чи більше, а це становить від Туркачівського горба до Сухої Со-
лониці (за якою далі йде Квітка) 7—8 км, тобто у вимірі XVI ст. саме
таку відстань, про яку й пише цей польський хроніст. Він же засвідчив
і вражаюче число загиблих у фінальній битві наливайківців. А їх по-
лягло, як твердить ряд українських істориків, шість чи й більше тисяч,
причому не лише повстанців, а й членів їхніх родин. На Солониці бу-
ло пролито, кажучи не тільки фігурально, ріки крові, у тому числі жі-
нок та дітей, стариків. Дійсно, Жолкевський розправився з повстанця-
ми, як справедливо сказав І. Бєльський, немилосердно. Таким було
трагічне завершення останньої битви наливайківців (уже без участі го-
ловного — полоненого — керівника), які не схилили голів перед гно-
бителями, героїчно і самовіддано йдучи на смерть в ім’я волі.
Думка про те, що обдурені Жолкевським наливайківці після здачі
йому табору вирушили до кордонів Московії вверх по річці Солониці,
підтверджується місцевими народними переказами та легендами, в
яких говориться, що саме в цій річці від пролитої крові повстанців ста-
ла вода солоною. Але, як сказано, в місцевих фольклорних творах з
заключною битвою Наливайка іноді так чи інакше пов’язувались, ок-
рім Солониці, ще й такі населені пункти, як Куп’єваха, а також Суха
Солониця і Квітка, що пояснюється останніми фінальними «зіткнення-
ми» повстанців з поляками у цих місцевостях. Проте шукати тут — у
Куп’євасі і тим більше в Сухій Солониці та Квітці — табору Наливай-
ка, до чого схильні деякі дослідники подій Солоницької битви 1596 ро-
ку, нема ніяких підстав. Адже ці місцевості віддалені від моста через
Сулу далеко більше, ніж за півмилі, — тієї відстані, що відділяла його
від табору наливайківців. Це ж ще в більшій мірі стосується пошуків
даного табору десь далі — «у верхів’ях р. Солониці» (де вона у тій
місцевості так навіть не називається) чи аж «поблизу Лохвиці», —
тобто вже за десятки кілометрів від сульського моста. Якщо ж все-
таки захочеться комусь доводити, що останній табір Наливайка знахо-
дився десь у такій віддаленій від відправної точки (моста через Сулу)
місцевості, то обов’язково виникне необхідність якось спростувати свід-
чення очевидця подій І. Бєльського, на що ще ніхто не зважувався.
Інша річ народні перекази та легенди, особливо затемнені часом,
у яких нерідко зустрічаються неточності, які легко виявити. Властиві
вони й тим рідкісним фольклорним творам про Солоницьку битву На-
ливайка, у яких місце її основних подій локалізується місцевостями
34 Сіверянський літопис
хуторів Куп’євахи, Сухої Солониці та Квітки. Віддаленість двох остан-
ніх від моста через Сулу42 не викликає сумніву в неправдоподібності
таких фольклорних творів (які, до речі зазначити, до нашого часу не
дійшли і невідомі в записах). Куп’єваха теж знаходиться не «за пів-
милі» від сульського моста, та й назва її походить найвірогідніше від
«куп’я», «купин», характерних для місцевості цього хутора43.
Отже, із викладеного з усією чіткістю постає висновок про те, що
розв’язання складної проблеми суті й конкретного місцезнаходження
останньої битви Северина Наливайка — Солоницької битви 1596 року
— неможливе без урахування даних не лише авторитетних історичних
джерел та надійних археологічних свідчень, а й відповідних народно-
поетичних творів, у першу чергу місцевих переказів та легенд. Вони є
важливим і надійним підступом до остаточного вияснення тієї загадки,
що таїть у собі ряд питань однієї з найвідоміших битв за волю укра-
їнського народу. Це дуже складні питання, якими цікавляться допит-
ливі історики й письменники майже два століття, — близько двохсот із
чотирьох сотень років від часу солоницької трагедії наливайківців.
Джерела і література:
1 Грушевський М. Ілюстрована історія України. — Київ: Львів, 1913. — С. 239;
Його ж. Історія України. — Київ: Відень, 1920. — С. 100.
2 Крип’якевич І. П. Історія України. — Львів, 1990. — С. 162.
3 Субтельний О. Україна. Історія. — К., 1991. — С. 106.
4 Крип’якевич І. П. Історія України. — С. 162.
5 Грушевський М. Ілюстрована історія України. — С. 214.
6 Історія України в документах і матеріалах. — Т. III. — К, 1941. — С. 32.
7 Там же.
8 Бочкарев К. П. Очерки лубенской старины. — М., 1900. — С. 16—17.
9 Милорадович В. Средняя Лубенщина // Киевская старина. — 1903. — № 9. —
С. 290—291.
10 Значна частина записів цих переказів та легенд про Солоницьку битву Нали-
вайка і «його скарб» опублікована в таких роботах автора даної розвідки: У перека-
зах і легендах // Ленінська зоря (Лубни). — 1975. — 14.VI; Народные предания и
легенды о последней битве Наливайко // Фольклор и историческая действительность:
Всесоюзная научная конференция. — Махачкала, 1976. — С. 86—88; Солоницька битва
Наливайка // Ленінська зоря. — 1976. — 4.ХІІ; Перекази та легенди про місце остан-
ньої битви Наливайка // Народна творчість та етнографія. — 1988. — № 5. — С. 35—
39; Остання битва Наливайка // Молодь України. — 1989. — 17.VIII.
11 Бочкарев К. П. Очерки лубенской старины. — С. 16.
12 Там же. — С. 17.
13 Історія України в документах і матеріалах. — Т. III. — С. 34.
14 Записано автором даної статті 3 лютого 1941 р. в с. Солониця від I. Г. Яким-
ця (17 років). Далі такі записи будуть подаватися без вказівки імені збирача.
15 Історія України в документах і матеріалах. — Т. III. — С. 32.
16 Грушевський М. Ілюстрована історія України. — С. 213.
17 Там же. — С. 214.
18 Висловлений здогад у якійсь мірі підтверджується згадкою про «великії кла-
ди» в пісні (з деякими ознаками думи) «Славна стала та кравчина» (Історичні пісні.
— К, 1961, с. 173). У ній говориться про героїчні подвиги повстанців-наливайківців
і страту Наливайка у Варшаві, де «на раді» судді присудили спалити його «в волу».
Ці події були, судячи зі змісту даної пісні, добре відомі соратникам і однодумцям
(«браттям») Наливайка, які вирішили і далі мститися «кателикам» («ляхам»). «Тяж-ко-
важко» сумуючи «за гетьманом своїм», вони «раду положили», на якій «на поляків
поход присудили». Для озброєння нових «кравчин» (загонів) повстанців потрібні бу-
ли гроші на придбання зброї («самопалів»), на що продовжувачі справи Наливайка
Сіверянський літопис 35
постановили використати заховані «великії клади»:
Сходилися всі козаки, раду положили
Да на раді на поляків поход присудили.
Розходилися козаки із своє ї ради,
Вибирали з-під каменів великії клади.
Клади продавали, самопали куповали,
Куповали самопали, в поход виступали...
З наведеної цитати видно, що наливайківці справді-таки мали «великії клади» і
що вони вже в ті часи були в певній (значній, очевидно) частині використані «для
загального добра».
19 Записана 3 лютого 1941 р. у с. Солониця від С. С. Якименка (близько 75—80
років).
20 Записано 15 серпня 1976 р. в с. Засулля (сусідньому з Солоницею) від урод-
женки с. Солониці Т. С. Шевченко (74 роки).
21 Записано 16 серпня 1976 р. в с. Солониця від Я. Н. Охріменко (82 роки).
22 Записано 16 серпня 1976 р. в с. Солониця від О. П. Охріменка (48 років).
23 Записано 15 серпня 1976 р. в с. Солониця від П. В. Охріменка (84 роки).
24 Записано 5 вересня 1976 р. в с. Солониця від М. В. Охріменка (78 років).
25 Записано весною 1976 р. в м. Полтаві від уродженця с. Солониця С. К. Ля-
шенка (80 років).
26 Зі спогадів Л. А. Шматка (1917 р. народження, уродженця с. Солониця, ви-
кладених у листі до його двоюрідного брата М. О. Шматка від 6 березня 1986 p.).
27 Записала вчителька В. Я. Кульченко 20 серпня 1949 р. в с. Солониця від
І. З. Павлика (73 роки).
28 Про те, що були й такі «шукачі», говориться у згаданих вище спогадах
Л. А. Шматка. Він, «ще будучи пацаном», бачив у с. Солониці якихось людей, що
розпитували про «клади Наливайка»; але хто вони були, «чи то з експедиції, чи
просто аматори в пошуках кладів», які приїжджали «з Полтави, Києва» та деяких
інших міст.
29 Горленко В. Две поездки с Н. И. Костомаровым // Киевская старина. — 1886.
— № 1. — С. 116.
30 Там же. — С. 116—117.
31 Там же. — С. 117.
32 Цю легенду чув, зокрема, від товариша-ровесника П. Д. Моренця ще в 30-х
роках автор цієї робота.
33 Із записів 17—20 серпня 1949 р. В. Я. Кульченко.
34 Історія України в документах і матеріалах. — Т. III. — С. 32.
35 Див. Словник іншомовних слів. — К., 1974. — С. 432; Даль В. Толковый сло-
варь. — Т. 2. — М., 1935. — С. 333.
36 Історія України в документах і матеріалах. — Т. III. — С. 33.
37 Очевидці відзначали, що ці кістки в ряді випадків були більші від звичайних
розмірів, а черепи — виключно міцні, навіть не піддавалися молотам ковалів кол-
госпної кузні, які з цікавості «випробовували» їх міцність, роблячи небезпідставний,
може, висновок, що вони належали козакам. Про це неодноразово доводилось чути,
зокрема, від батька автора даної розвідки — П. В. Охріменка, який, говорячи про
«випробування» черепів ковалями, додавав: «Хай Бог їм простить таке».
38 Ці спогади викладені в листі О. О. Охріменка, надісланого в кінці червня
1975 р.
39 Записано в с. Солониця 26 жовтня 1993 р. від А. І. Солошенка (45 p.).
40 Історія України в документах і матеріалах. — Т. ІІІ. — С. 34.
41 Грушевський М. Ілюстрована історія України. — С. 215.
42 Відстань ця становить (за вимірами А. І. Солошенка) до Сухої Солониці (Янов-
щини) шість з половиною кілометрів, а до Квітки — до дванадцяти кілометрів (чи,
як писав К. Бочкарьов у «Очерках лубенской старины», «верст 12 від Сули»).
43 Див.: Милорадович В. Средняя Лубенщина // Киевская старина. — 1903. —
№ 9. — С. 290; Охріменко П. У переказах і легендах // Ленінська зоря. — 1975. —
14.VI.
36 Сіверянський літопис
|