Давно очікувана зустріч
Ось перед нами «Зібрання творів С. М. Музиченка та спогадів про нього». Воно вражає добротністю видання, оформлення, гарним папером. Не можна без хвилювання читати: «Ця книга видана за рахунок внесків благодійників Всеукраїнського благодійного фонду «Відродження села Макіївки Носівського району Черн...
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200211 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Давно очікувана зустріч / Т. Майданюк // Сіверянський літопис. — 1996. — № 6. — С. 120-122. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200211 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2002112024-11-20T17:58:22Z Давно очікувана зустріч Майданюк, Т. Придеснянська книжкова полиця Ось перед нами «Зібрання творів С. М. Музиченка та спогадів про нього». Воно вражає добротністю видання, оформлення, гарним папером. Не можна без хвилювання читати: «Ця книга видана за рахунок внесків благодійників Всеукраїнського благодійного фонду «Відродження села Макіївки Носівського району Чернігівської області». 1996 Article Давно очікувана зустріч / Т. Майданюк // Сіверянський літопис. — 1996. — № 6. — С. 120-122. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200211 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця |
| spellingShingle |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця Майданюк, Т. Давно очікувана зустріч Сiверянський літопис |
| description |
Ось перед нами «Зібрання творів С. М. Музиченка та спогадів про нього». Воно вражає добротністю видання, оформлення, гарним папером. Не можна без хвилювання читати: «Ця книга видана за рахунок внесків благодійників Всеукраїнського благодійного фонду «Відродження села Макіївки Носівського району Чернігівської області». |
| format |
Article |
| author |
Майданюк, Т. |
| author_facet |
Майданюк, Т. |
| author_sort |
Майданюк, Т. |
| title |
Давно очікувана зустріч |
| title_short |
Давно очікувана зустріч |
| title_full |
Давно очікувана зустріч |
| title_fullStr |
Давно очікувана зустріч |
| title_full_unstemmed |
Давно очікувана зустріч |
| title_sort |
давно очікувана зустріч |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200211 |
| citation_txt |
Давно очікувана зустріч / Т. Майданюк // Сіверянський літопис. — 1996. — № 6. — С. 120-122. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT majdanûkt davnoočíkuvanazustríč |
| first_indexed |
2024-11-26T04:11:38Z |
| last_indexed |
2024-11-26T04:11:38Z |
| _version_ |
1818524085704982528 |
| fulltext |
мий збирач української старовини, що пізніше перейшла до Черні-
гівського історичного музею його імені. Бували у Тростянці досить ві-
домі літератори, музиканти, живописці. Досить сказати, що у І. М. Ско-
ропадського тривалий час гостював М. М. Ге — один із відомих ху-
дожників того часу. «Помню также, — згадує П. П. Скоропадський, —
выдающихся музыкантов, братьев Зарембо. В Тростянце и дед, и все
остальные жители страшно любили музыку. Вообще, все пребывание
в Тростянце мое связано с миром звуков: постоянная игра на форте-
пиано, трио и квартеты струнные чередовались из дня в день. Я очень
любил музыку и старался всегда не упустить случая послушать му-
зыкантов. В смысле общего музыкального развития это Тростянецкое
пребывание, несомненно, имело для меня в жизни большое значение.
Могу сказать, что после уже в жизни не приходилось больше нахо-
диться в такой постоянной музыкальной обстановке».
Дитинство Павла Скоропадського повне переїздів. Деякий час він
жив у Стародубі, зупинялась родина і в Брезгунівці, але «самое луч-
шее время нашего детства провел я в Волокитине Глуховского уезда
Черниговской губернии». Закінчуються дитячі згадки переїздом до
Москви.
Коротка хроніка життя Павла Скоропадського дає читачеві змогу
більш повно познайомитись з його особою, життєвим шляхом та бага-
товіковою історією родоводу. І дуже добре, що теперішнє і майбутнє
покоління школярів і студентів, вивчаючи історію України, дійшовши
до періоду Гетьманату, може ознайомитись з правдивим описом оче-
видця та дати об’єктивну оцінку подіям того часу.
Наталія ЛУЗІНА.
ДАВНО ОЧІКУВАНА ЗУСТРІЧ
Нині — доба відродження, повернення скарбів літератури й мис-
тецтва народові, нових зустрічей з відомими, але з різних причин при-
забутими іменами.
Ось перед нами «Зібрання творів С. М. Музиченка та спогадів про
нього». Воно вражає добротністю видання, оформлення, гарним
папером. Не можна без хвилювання читати: «Ця книга видана за ра-
хунок внесків благодійників Всеукраїнського благодійного фонду
«Відродження села Макіївки Носівського району Чернігівської обла-
сті».
Зупинимося на мить. Так, ми вже читали такі слова. Фонд видру-
кував цікаву працю М. М. Баклана «Історія села Макіївки». Отже,
книга С. М. Музиченка — друге видання Макіївських благодійників!
Чудово! Унікальний, єдиний в Україні такого типу Фонд діє! І діє ак-
тивно, плідно.
Хто ж такий С.М. Музиченко?
Про це розповідає у вступному слові голова Макіївської сільської
Ради М. М. Коровай. Степан Михайлович вчителював у рідному селі,
писав поезії, пісні, картини, керував хором, опублікував оповідання
про художників, зібрані у книзі «Подих землі».
Розширює і поглиблює образ С. М. Музиченка земляк, лауреат
міжнародної української премії ім. Г. Сковороди, лауреат літератур-
120 Сіверянський літопис
них премій ім. В. Сосюри та М. Коцюбинського, заслужений працівник
культури Чувашії С. Реп’ях:
«Степан Михайлович Музиченко — унікальна постать в українсь-
кій культурі. Він володів універсалізмом титанів Відродження. І хоч
йому не судилося сягнути найвищих вершин творчості, орлом злеті-
ти до неба слави, Степан Михайлович залишив по собі глибокий слід
як багатогранний митець, як виняткова людина».
Справді — поет, прозаїк, публіцист, критик, композитор, хоровий
диригент, артист, співак, художник, музикант. Але й цей перелік не
ввібрав усіх граней таланту Музиченка. Бо він ще був і редактором,
видавцем, фольклористом, журналістом.
С. Реп’ях продовжує: «Щедро наділений природою гроном талан-
тів, Музиченко мав єдиний недолік: мало любив себе! Повністю від-
давався іншим. До нього йшли і йшли. Подивися, почитай, проконсуль-
туй, перевір, допиши і т. д., і т. п. І Степан Михайлович кидав свою
дисертацію, свої записи і брався когось виручати..».
Така ж, як Музиченко, і його книга, розмаїта, багатопланова. Лю-
бовно і дбайливо упорядкована донькою автора Ярославою, вона від
початку до кінця читається з неослабним інтересом.
Спішу в Макіївку, забувши втому,
Не відчуваючи, що змок —
В село, до матері, додому,
В найкращу казку із казок,—
цим віршем відкривається книга, у якій, як і у творчості Музиченка,
за відправну точку править рідне село, земля, на якій народився і ви-
ріс, звідки розпочався нескінченний шлях до обріїв творення, до обріїв
своєї і світової культури.
Власне, творчість С. М. Музиченка подається з циклу ранньої по-
езії «Тисячолітнє кохання», присвяченого Олі Юрченко, майбутній
дружині. Авторові було на той час чотирнадцять років. Та крізь на-
слідування, наївність, стилістичні огріхи пробивається щирість, чисто-
та почуттів, зернинки справжньої поезії. І навіть вірш І. Франка, про-
цитований без вказівки на автора, вдало вплетений у цикл, робить
честь юному поетові. Адже тільки сьогодні прокинулася увага загалу,
до неповторних рядків:
Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,
Не дивися в той бік, моя пташко.
І цілком слушно упорядниця тільки після, цього циклу подала
роз- діл «С. Музиченко — поет», у якому вміщено чудові вірші «Мати»,
«Десно, блакитна колиско!», «Макіївка», «Пасовисько», «В дорозі»,
«Андрієві Малишку», уривок з поеми «Коні Самокиша» та інші. Про-
зорі, чисті, як роса, запашні, як материнка і чебрець, поезії С. М. Му-
зиченка хвилюють і запам’ятовуються.
Я бачив, як нісся стривожений кінь
Туди, де Чорнобиль, туди, де полин.
Де чорна веселка, провісниця зла,
Згорьовані сльози Дніпрові пила.
Я бачив: розпластався кінь на землі,
Заблисли краплини-свічки на чолі,
І в тиші німотній розп’ятого дня
Озвалося дзвонами серце коня.
У розділі «С. Музиченко — композитор» представлено, на жаль,
лише три твори Степана Михайловича на вірші Д. Чередниченка,
Сіверянський літопис 121
B. Дідемка, В. Підпалого. А в нього ж було їх немало. Не дали чи
не збереглося? Мабуть-таки, останнє. Але й ці пісні чарують мелодій-
ністю, ніжністю.
С. Музиченко-прозаїк репрезентується кількома оповіданнями з
книги «Подих землі», що побачила світ у видавництві «Молодь» 1964
року. Тут — бентежні розповіді про І. Рєпіна, А. Куїнджі, М. Ге,
І. Левітана. Але особливу цінність становлять твори про українських
художників О. Сластьона, П. Мартиновича, І. Труша, С. Світославсь-
кош. По-перше, їх мало знає загал, по-друге, вони поставлені на те
високе місце, якого заслуговують. Ніколи не забуду, як зачитувалися
студенти книжкою «Подих землі»...
Чи не найширше подані у книзі вибрані статті С. М. Музиченка,
що друкувалися в газетах і журналах. І це добре. Адже саме за них
його прийняли до Спілки художників. Це — своєрідна історія образо-
творчого мистецтва України. У статтях, зрозуміло. А оскільки статті
Степан Михайлович писав жваво, барвисто, то вони часто-густо нага-
дують сконденсовані нариси, які приємно читати. Знайомлячись із
ними, отримуєш справжню насолоду.
Хіба можуть залишити байдужими щемні стосунки Тараса Шев-
ченка і Михайла Сажина? Хіба не зачіпають за найтонші струни душі
образи О. Довженка, Л. Ревуцького, І. Похитонова, К. Трутовського?
Хіба не припадеш спраглими вустами до спадщини П. Мартиновича,
C. Васильківського, П. Левченка, М. Самокиша, М. Мурашка, В. Се-
рова? Не обминав С. Музиченко сучасників. Тепле і проникливе сло-
во сказав про О. Шовкуненка, І. Гончара, Г. Ткаченка, Т. Яблонську,
І. Їжакевича та інших. З інтересом зустріне читач статтю «Мов неопа-
лима купина», де йдеться про діяльність Етнографічної комісії Все-
української а кадемії наук, члени якої зробили немало, хоч майже всіх
їх спіткали тяжкі репресії, вибрані записи із «Студентського щоден-
ника», листи С. Музиченка.
Важко переоцінити спогади про С. М. Музиченка. Вони допов-
нюють образ талановитого митця і діяча. З палкою любов’ю пишуть
про нього Б. Олійник, П. Засенко, Д. Чередниченко, І. Бокий, С. Реп’-
ях, Є. Товстуха, М. Стратілат, Г. Кобко, П. Чумак, О. Баклан, І. Редь-
ка, Д. Волков, О. Лаженко та інші.
Завершують книгу репродукції кількох художніх робіт С. Музи-
ченка та матеріали сімейного фотоархіву. Вони вдало доповнюють
словесний матеріал, допомагають глибше розкрити образ С. М. Музи-
ченка.
Скажу відверто, книжку хочеться знову й знову перечитувати, пе-
реглядати. Вона стає другом, співрозмовником.
Тамара МАЙДАНЮК.
м. Чернігів.
Сіверянський літопис 122
|