Де ж народився Максим Березовський?
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200234 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Де ж народився Максим Березовський? / О. Ільїн // Сіверянський літопис. — 1996. — № 6. — С. 104-105. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200234 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2002342024-11-20T18:04:58Z Де ж народився Максим Березовський? Ільїн, О. Краєзнавча мозаїка 1996 Article Де ж народився Максим Березовський? / О. Ільїн // Сіверянський літопис. — 1996. — № 6. — С. 104-105. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200234 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Ільїн, О. Де ж народився Максим Березовський? Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Ільїн, О. |
| author_facet |
Ільїн, О. |
| author_sort |
Ільїн, О. |
| title |
Де ж народився Максим Березовський? |
| title_short |
Де ж народився Максим Березовський? |
| title_full |
Де ж народився Максим Березовський? |
| title_fullStr |
Де ж народився Максим Березовський? |
| title_full_unstemmed |
Де ж народився Максим Березовський? |
| title_sort |
де ж народився максим березовський? |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200234 |
| citation_txt |
Де ж народився Максим Березовський? / О. Ільїн // Сіверянський літопис. — 1996. — № 6. — С. 104-105. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT ílʹíno dežnarodivsâmaksimberezovsʹkij |
| first_indexed |
2024-11-26T04:12:21Z |
| last_indexed |
2024-11-26T04:12:21Z |
| _version_ |
1818524130908045312 |
| fulltext |
ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО
ПРИКРІ НЕДОРЕЧНОСТІ
Приємний подарунок своїм читачам зробив «Сіверянський літопис» (1996:
№ 2—3), видрукувавши статтю Степана Марценюка «Гордість нашої педагогіки». Осо-
бливо приваблює те, що автор її висловився щодо поглядів Ушинського на релігію,
правильно наголосивши, що «у період сталінізму писалось про його (тобто К. Д. Ушин-
ького — В. Т.) атеїстичні та матеріалістичні позиції: замовчувалась причетність до
релігії». Підкріпити б тут оцю останню думку — «замовчувалась причетність до ре-
лігії» — фактами. А вони є, і їх чимало! Кому не відомо про гостро-критичний від-
гук Белінського на останню публіцистичну книгу великого полтавця Миколи Гоголя
«Вибрані місця з листування з друзями». Та, щоправда, мало хто міг прочитати отой
відгук несамовитого Віссаріона. Ще зі шкільної лави нас усіх вчили дивитися на пра-
цю Гоголя лише очима Белінського. Так ось, коли преса Росії піднялася супроти Гого-
ля, Ушинський кинув їй такі рядки: «коли він у друці висловив свої релігійні переко-
нання... його (Гоголя — В. T.), свого колишнього кумира, викривача суспільних вира-
зок, звинувачували в брехні, в продажності і, зштовхнувши з підніжжя, на яке самі ж
його підняли, поставили ледве не в один ряд з затаврованими суспільним презир-
ством торгашами літератури... Дивне, дике явище, яке вказує нам всю глибину рани,
що мертвить наше суспільне життя». Цей вислів Ушинського в одному з його листів
був наведений ще О. Фролковим в його «Короткому біографічному нарисі»
(Спб., 1881). Та варто шукати ці рядки у його листі, вміщеному в т. XI Зіб-
рання творів К. Д. Ушинського, виданому в 1952 році. Або ще вислів педагога в лис-
ті до священика І. С. Белюстіна:« Ось що беззаперечно краще у нас в Росії, так це
православна церква. Ех, якби, врешті-решт, росіяни здогадались, яким скарбом вони
володіють. І зрозуміли, нарешті, що можна побудувати на цій скелі, яка простояла
нерухомо півтори тисячі років і тільки обросла мохом». На жаль, в статті «Гордість
нашої педагогіки» професор, доктор філософських наук Степан Марценок допус-
тився ряду прикрих помилок. По-перше, глибоко помилкове твердження, що «раннє
дитинство його (Ушинського — В. T.) минуло в с. Богданці, тоді Новгород-Сіверського
повіту, куди переїхала сім’я». Дитинство Кості Ушинського минало то в Тулі (і не
треба ставити під сумнів народження педагога в цьому місті!), то в Полтаві,
то у Вологді, де доводилося служити батьку. А гімназичні роки — у Новгороді-Сі-
верському. З Богданкою життя пов’язало К. Д. Ушинського лише тоді, коли він одру-
жився з Н. С. Дорошенко, дочкою поміщика з цього населеного пункту. Ось тоді за
дружиною йому дістався хутірець Богданка, маєток, про який з 1858 року на основі
купчої, здійсненої в С.-Петербурзі Н. С. Дорошенко, дружиною педагога, від її братів
Єгора, Степана, Костянтина та Петра, Ушинський міг писати у формулярних списках—
«маєток дружини, благопридбаний». До речі, хутір Богданка належав тоді не до Нов-
город-Сіверського повіту, як пише С. Марценюк, а — Глухівського. Це ж зазначає і
сам Ушинський в своєму формулярному списку 1861 року (див. Зібрання творів,
т. XI, с. 364).
По-друге. Степан Марценюк твердить, що Ушинський «сміливо клопотався про
переведення школи в рідній Богданці на рідну мову навчання, але попечитель Ки-
ївської учбової округи цього не дозволив». Особисто Ушинський клопотатися про це не
міг. Адже школа в Богданці за його заповітом була відкрита лише в 1894 році,
коли готувалися до відзначення 25-річчя від дня смерті славетного педагога (див.
про це докладно в наших статтях: В. В. Терлецький. Початкова школа імені К. Д. Уши-
нського — «Початкова школа», 1970, № 7, с. 60—64; В. В. Терлецкий. К. Д. Ушинский
и Ф. М. Достоевский. Некоторые параллели. Общие знакомые. В зб.: «Жизнь и на-
следие Д. Д. Ушинского», Ярославль, 1986, с. 25—33).
Невірне твердження, що Ушинського відрядили за кордон також і «для лікуван-
ня». Ні, про це не думалось тоді ні в міністерстві народної освіти, ні при дворі. Тре-
ба прислуховуватися до оцінки того відрядження, даної одним із ідеологів монархіз-
му П. О. Кропоткіним: Ушинський врятований «від долі багатьох талановитих людей
того часу, тобто від заслання».
Трапилася помилка і в назві однієї з статей Ушинського. Правильно не «Одна з
таємних сторін німецького виховання», а — «Одна з темних сторін німецького ви-
ховання».
Віктор ТЕРЛЕЦЬКИЙ.
ДЕ Ж НАРОДИВСЯ МАКСИМ БЕРЕЗОВСЬКИЙ?
У життєписі Максима Березовського чимало «білих плям». Документально не під-
тверджено, що він народився в 1745 році в Глухові і навчався в Києво-Могилянській
Академії. Напевно, Максим Березовський не писав автобіографії, а метрична книга
із записом про його народження не збереглася. Не треба плекати надію, що будуть
знайдені ці документи.
104 Сіверянський літопис
Документально відомо, що 29 червня 1758 року Максим Березовський був зара-
хований до оперної трупи престолонаслідника Петра Федоровича. Вірогідно, що ком-
позитор прибув до Петербурга із Глухова в почті гетьмана К. Розумовського. Гетьман
вважався у вищому світі Петербурга чередником і глухівчанином, а що казати про
його почт. Отак, напевно, став в народних переказах Максим Березовський глухівча-
нином. А звідси недалеко і до твердження, що він народився в Глухові.
Дивно, що дослідники при тих куцих зведеннях про його життя не звертають
уваги на прізвище композитора. А воно розповідає, що його предки були із населе-
ного пункту Береза. Нині в Україні є два поселення з такою назвою: поруч з Глухо-
вом і в Луганській області. Зазначимо, що в той час на Луганщині, крім козацьких
зимовників, поселень не було. У Білорусі є навіть невеличке місто Береза, яке рані-
ше називалось Берєза-Картузька. Можливо, тому, що була ще Береза на Глухівщині.
Це білоруське місто відоме тим, що там був у міжвоєнні роки польский концтабір,
де загинуло чимало українських патріотів. А недавно Береза знову «прославилась»:
поруч з нею білоруські військові збили повітряну кулю з американськими спорт-
сменами. Все ж таки більш ймовірно, що предки композитора були із-під Глухова і,
напевно, козаками.
Очевидно, також, що батько композитора не жив вже у Березі: тоді вони б не
були Березовськими. Напрошується думка, що Сазонт Березовський мешкав у Глу-
хові і був небагатим ремісником чи купцем, а, можливо, дрібним службовцем. Тому
про нього не залишалось жодних документальних свідчень.
Отже, з великою долею імовірності можна сказати, що Максим Березовський
народився в Глухові. Але, якщо і не народився в Глухові, то має глибоке глухівське
коріння.
Олександр ІЛЬЇН.
СПРАВА НІЖИНСЬКИХ «ДИСИДЕНТІВ» 1767 РОКУ
Розвиток самодержавно-кріпосницької системи в Російській імперії у другій по-
ловині XVIII ст. негативно позначився на становищі національних провінцій. Вступ у
1762 р. на престол Катерини ІІ, імператриці-німкені, відкриває останню фазу в іс-
нуванні української автономії, започаткованої «Березневими статтями» 1654 р. Вже
у першій інструкції до членів Сенату імператриця проголосила про наміри завести
по всій державі один устрій та одне право. «Малоросія, Ліфляндія і Фінляндія, —
писала Катерина II, — це провінції, що правляться дарованими привілеями. Пору-
шити ці привілеї було б незручно. Але не можна вважати ці провінції за чужі і по-
водитися з ними як з чужими землями — це був би явний нерозум. Ці провінції
треба легкими засобами привести до того, щоб вони зрусифікувались і перестали
дивитись, як вовки у ліс».
Свій «наступ» на Україну Катерина II розпочала у 1764 p., коли було звільнено з
гетьманства останнього гетьмана К. Розумовського, створено керівний орган — Мало-
російську колегію та призначено генерал-губернатором Малоросії графа П. О. Ру-
мянцева. Але прихильниця «освіченого абсолютизму» не відразу зважилася на рі-
шучі заходи, дозволивши українській старшині трішки «погратися» у ліберальні ре-
форми.
14 грудня 1766 р. проголошено Маніфест про утворення «Комиссии для сочинения
проекта нового Уложения и для советов к достижению народного благоденствия».
Депутати Комісії обиралися від різних станів та груп населення. Під час виборів в
українському суспільстві з новою силою ожили прагнення до відновлення автономії.
Усі накази та побажання до новообраних депутатів зводилися до вимоги підтверд-
ження старовинних прав та вольностей, повернення до договірних статей Б. Хмельни-
цького та відновлення гетьманства.
Побачивши у цьому небезпечні прояви «українського сепаратизму», роздратова-
ний Румянцев вдався до рішучих дій. Він через підлеглих йому офіцерів та чинов-
ників намагався впливати на обрання депутатів, цензурував та конфісковував ті на-
кази, в яких найчіткіше відобразились побажання прихильників автономії. До нашого
часу дійшли унікальні джерела, які висвітлюють надзвичайно показовий епізод, що в
цей час відбувся в Ніжині.
29 березня (за старим стилем) 1767 р. шляхетство Ніжинського полку, до складу
якого входила територія Ніжинського та Батуринського повітів, обрало на своєму
з’їзді депутатом земського суддю Лаврентія Селецького. Тоді ж було складено
текст наказу, до якого, за свідченням сучасника подій Я. Марковича, увійшла вимога
про відновлення гетьманства. Остаточний текст вирішили обговорити та затвердити
на другому з’їзді, який призначили на 28 квітня. Але депутат Селецький, котрий ви-
явився прихильником Румянцева, повідомив останнього про небажаний зміст складе-
Сіверянський літопис 105
|