Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року

Вибори довели, що український рух є таким фактором в політиці, з яким необхідно рахуватись навіть в русифікованих містах. Всупереч всім негараздам і прорахункам, в цілому ряді міст України представники українського руху зайняли провідні позиції в думах. Та навіть там, де українці не мали більшості,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	1997
Автор:	Бойко, B.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1997
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Становлення державності України
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200242
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року / B. Бойко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 1-2. — С. 3-19. — Бібліогр.: 171 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-200242
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2002422024-11-23T14:03:33Z Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року Бойко, B. Становлення державності України Вибори довели, що український рух є таким фактором в політиці, з яким необхідно рахуватись навіть в русифікованих містах. Всупереч всім негараздам і прорахункам, в цілому ряді міст України представники українського руху зайняли провідні позиції в думах. Та навіть там, де українці не мали більшості, їх голос був досить сильним, щоб впливати на рішення, які стосувалися національних проблем в містах. 1997 Article Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року / B. Бойко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 1-2. — С. 3-19. — Бібліогр.: 171 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200242 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Становлення державності України Становлення державності України
spellingShingle	Становлення державності України Становлення державності України Бойко, B. Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року Сiверянський літопис
description	Вибори довели, що український рух є таким фактором в політиці, з яким необхідно рахуватись навіть в русифікованих містах. Всупереч всім негараздам і прорахункам, в цілому ряді міст України представники українського руху зайняли провідні позиції в думах. Та навіть там, де українці не мали більшості, їх голос був досить сильним, щоб впливати на рішення, які стосувалися національних проблем в містах.
format	Article
author	Бойко, B.
author_facet	Бойко, B.
author_sort	Бойко, B.
title	Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року
title_short	Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року
title_full	Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року
title_fullStr	Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року
title_full_unstemmed	Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року
title_sort	українські політичні партії і блоки у виборчій муніципальній кампанії 1917 року
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	1997
topic_facet	Становлення державності України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200242
citation_txt	Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року / B. Бойко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 1-2. — С. 3-19. — Бібліогр.: 171 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT bojkob ukraínsʹkípolítičnípartíííblokiuviborčíjmunícipalʹníjkampaníí1917roku
first_indexed	2024-11-26T04:12:36Z
last_indexed	2024-11-26T04:12:36Z
_version_	1818524147265830912
fulltext	СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ Володимир Бойко УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ І БЛОКИ У ВИБОРЧІЙ МУНІЦИПАЛЬНІЙ КАМПАНІЇ 1917 РОКУ 15 квітня 1917 року на засіданні Тимчасового уряду був затверд жений тимчасовий закон «О производстве выборов гласных городских дум и об участковом городском управлении»1. Тим самим був даний старт першій спробі реформувати систему влади в Російській державі на демократичних засадах. Але, на наш погляд, готуючи вибори за новим законом, Тимчасо вий уряд мав на увазі не тільки і, можливо, не стільки негайну потре бу реформування системи місцевого самоврядування, скільки необхід ність проведення своєрідної репетиції виборів до Установчих зборів. Населення гігантської країни, що до того в абсолютній масі своїй не було знайоме не те, щоб з тим, як за допомогою демократичних інсти туцій впливати на владу у вигідному для себе напрямку, а навіть гадки не мало, як голосувати, повинне було пройти, так би мовити, технічну підготовку. Крім того, Тимчасовий уряд сподівався виявити розстанов ку сил в містах країни,2 отже, міські вибори грали роль своєрідного со ціологічного опитування. Щодо його якості, правда, були великі сумні ви вже у сучасників. Серед численних листів до А. Керенського є лист В. Д. Імшенецького, який зазначав: «Ведь ошибки, обман, обнаружатся и последует разочарование и контрреволюция. Придавая выборам зна чение показателя Вы можете ошибиться».3 Справді, численні порушен ня виборчого законодавства, а головне, сама динаміка розвитку ситуації в країні, не дозволяють зробити за підсумками виборів однозначних висновків про вплив тих чи інших партій: Але, принаймні, на конкрет них цифрах вони дозволяють продемонструвати, чого була варта та чи інша політична партія станом на літо 1917 року. Особливе значення вибори мали для України, де вони стали пер шою серйозною перевіркою для українського руху на здатність конку рувати з російськими партіями в містах України. Крім того мова на той час йшла про оформлення реальної, державної влади. Української Центральної Ради на місцях, що дозволяло б українським партіям іні ціювати підтримку діям УЦР на місцях. Звичайно, муніципальна кампанія не обминула і Чернігівщину. Чер нігівська губернія, порівняно з іншими мала безпрецедентно велику Сіверянський літопис З кількість населених пунктів з правами міського самоврядування — 36 (для порівняння — на Херсонщині 20 і де другий показник).4 Ця обста вина розширює можливості для вивчення ситуації на Чернігівщині ста ном на літо 1917 року. Разом з тим, на нашу думку, розгляд перебігу муніципальної кампанії в окремій губернії поза контекстом загально українських подій є недоцільним, оскільки значно обмежує можливості для порівняння і аналізу. Тому в статті розглядаються всі 9 українських губерній в цілому. Попередні дослідники (І. Курас,5 Ю. Терещенко,6 В. Крижанів- ський7) зробили однозначний висновок про слабкість українських пар тій в містах. Це узагальнення грунтувалось головним чином на підра хунках Ю. Терещенка, згідно з якими по 67 містах за українські партії і блоки проголосувало 7,7% виборців, в тому числі за списки УПСР і УСДРП—6,6%8. Новітній дослідник О, Мельник, на відміну від попе редників, вважає цей показник «певним успіхом».9 Не маючи на меті піддавати сумніву загальний висновок попередників, треба зазначити, що при їх оцінці недостатньо враховані регіональні особливості, які, як це буде показано, мали дуже суттєвий характер. Крім того, до цього часу, як правило, не враховувались безпартійні українські списки («Про світи», української громади, військового товариства і таке інше), що, на наш погляд, не є правильним. Не враховувались голоси, що були подані за українські партії в разі їх вступу в блок з російськими віза ві (за кількістю проведених гласних). Деякі висновки мали на собі явний відбиток часу. Запропонована стаття грунтується на даних ви борів у 107 містах і містечках України. Розглядаються лише два ас пекти виборів: — блокова тактика; — результати. Зазначимо, що при підрахунку голосів за представників україн ського руху враховані лише ті списки, що йшли під українським пра пором. В разі блоку з російськими партіями — лише ті кандидати, що напередодні виборів заманіфестували свою приналежність до україн ського руху. Між тим, як правило, їх було більше: частина проходила в думи по аполітичних списках, дехто з тих, хто належав до російських партій, згодом виявляв себе прихильником української ідеї. Для нас тут важливо, щоб саме на виборах та чи інша особа чи група осіб ви явили свої політичні симпатії. Успіх чи неуспіх партій на виборах залежить значною мірою від їх тактики щодо блоків, визначення, хто є союзником. Для українських партій існували дві принципові можливості щодо цього: тактика єди ного національного блоку або угода з близькими за ідеологією росій ськими партіями. Перехідне положення займала тактика українського соціалістичного блоку. На жаль, УЦР, що своїм авторитетом спромож на була спрямувати місцевих українських діячів на той чи інший ва ріант фактично самоусунулась від координації тактики українських партій на муніципальних, виборах, 3 травня на засіданні комітету УЦР І. Чопівський доповідав про створення в Києві бюро у справі виборів до міської думи. Але підтримки у керманичів УЦР доповідач не отримав. М. Грушевський та В. Винниченко заявили, «що ЦР як парлямент не може накладати (...) і брати на себе ініціативу в цій справі. Цим по винна займатися Міська Українська Рада. На том і погодилися».10 Не можна сказати; щоб УЦР вибори зовсім не цікавили: інформаційне бюро при організаційному комітеті УЦР збирало дані про вибори, по стійно вимагало від інструкторів УЦР на місцях займатися муніци пальними питаннями,11 багато хто з відомих діячів УЦР безпосередньо брав участь у виборчій кампанії: В. Винниченко, І. Шраг, Д. Багалій, І. Мазепа та багато інших. Але все це не могло замінити координуючої 4 Сіверянський літопис ролі загальноукраїнського центру. Мабуть, це зрозуміли і керівники УЦР. Наприкінці липня «Нова Рада» опублікувала її заяву з приводу проведення волосних і повітових земських виборів.12 На наш погляд, поява цього документа — непряме визйання помилки, допущеної при проведенні міських виборів. Не можна сказати, щоб провідні українські партії зайняли чітку позицію щодо блоків. 4 квітня відбулась конференція УСДРП. Спе ціально питання про міські вибори вона не розглядала. Але резолюція про об’єднання з РСДРП, відкинувши можливість самого об’єднання, наголошувала на необхідності порозуміння як з окремими соціал-демо- кратичними фракціями, так і з іншими соціалістичними групами на базі визнання, ними національної програми взагалі і українських до магань зокрема. Водночас резолюція про блоки під час виборів до Ро сійських Установчих зборів закликала до «найбільшого використання з боку соціал-демократії всіх революційних сил, як пролетарських, так і буржуазно-демократичних. Конференція УСДРП визнає можливим під час виборів, коли не має кандидатури соціал-демократії, входити в порозуміння і піддержувати кандидатів тих соціалістичних і буржуаз них груп, які, поруч з загально-демократичними вимогами, визнають національну програму і тактику УСДРП».13 Отже, на початок квітня українські есдеки визнавали можливість блоку як з російськими со ціалістами, так і з українськими лібералами. Ні червнева конференція, ні 1 і 2 з’їзди УПСР спеціально питання про тактику в муніципальній кампанії не розглядали. Щоправда, на конференції зазначалось, що в питаннях здобуття національно-терито ріальної автономії України «УПСР повинна увійти в блок з У. С. Д. та в порозуміння з соціалістичними партіями на Україні, Щоб вони не йшли всупереч національним домаганням УПСР»14. Більш детально питання про блоки розглядала Лівобережна конференція УПСР. Ліво бережні висловились за згоду з ПСР та СЕРПом, за організаційне злиття з УСДРП, за рішуче відмежування від українських правих пар тій як партій буржуазних.15 Взагалі, питання про блоки не належала до таких, що розділяло на той час УПСР на ліво- і правобережців. Позиція УРДП, згодом УПСФ, була наперед визначена її ідеоло гічними засадами. Як заявив О. Шульгин на конференції партії 25 червня 1917 року: «Є у житті людському основа етична, національна та інші, котрі дають змогу стати понад соціальною ворожнечею».16 Пар тія виступала за об’єднання всіх українців на позакласовій основі єди ного національного фронту. Крім того, з доповіді С. Сфремова випли вало, що «з партіями, групами, націями, що ставлять ті самі завдання й простують до тих же ідеалів, партія йтиме разом». Всі рішення керівних органів партій мають універсальний харак тер, вони не можуть врахувати, всіх обставин їх втілення в життя. То му надалі звернемося до розгляду стану справ на місцях. Свого часу І. Лисяк-Рудницький наголошував на необхідності від різняти основні українські землі, де національний рух устиг запустити коріння, від тих, що залишалися пасивними в націотворчому процесі.18 На його думку, в Україні треба розрізняти центр українського руху (Полтавщина, Київщина, Чернігівщина) та інші регіони; Правобереж жя, Слобожанщину, Південь, кожний з яких мав свої особливості.19 І хоч запропонована ним схема стосувалася інших питань, ніж ті, що розглядаються, але, спроектована на результати виборів, вона в ціло му знаходить підтвердження. Дійсно, найбільших успіхів український рух досяг на Полтавщині. З 14 досліджених міст так чи інакше він був представлений у 13 (за винятком Кобеляків20). Причому значного успіху — 14745 голосів або 15% досягли списки, що йшли під національним прапором. Досить Сіверянський літопис 5 часто, хоч і не завжди, вони об’єднували як українських соціалістів, так і лібералів. У ряді міст національний блок одержував беззапереч ну перемогу: Переяслав,— 60% (список Г. Хрустальова-Носаря),21 Лох- виця — 57%,22 Миргород — 68%, Золотоноша — 39%.24 Для Полтав щини характерно, що для підвищення популярності в деяких випадках до назви списку приєднувався прикметник «український». Так, в При луках два однакові за назвою списки мешканців окраїн одержали 18% і 2,3% голосів, перший йшов під українським прапором.25 Вплив українського руху вимушені були визнавати і його супротивники. Так, бундівський інструктор А. Жук зазначав, що в Лубнах: «Задолго до вы боров их исход был ясен: так как доподлинно известно, что мещанство пойдет за списком Украинской Рабочей Громады».26 Цей список отри мав 26,6% голосів.27 Складенийна позапартійній основі, він, однак, ре презентував українських лібералів. Виразно партійні списки останні мали лише в Полтаві — 11,9%28 і Кременчузі — 2,7%29 голосів. Як заз начав В. Андріевський, у Полтаві українські соціалісти відмовились утворити національний блок, мотивуючи це необхідністю укладення союзу за класовим принципом.30 Сам факт утворення окремих списків українських лібералів і соціалістів, незалежно від бажань їх лідерів, призводив до гострої конфронтації між ними. Об’єктивно це послаблю вало можливості українського руху. Взагалі, українські соціалісти мали на Полтавщині досить широке представництво. В трьох містах УПСР та УСДРП утворювали україн ський соціалістичний, блок: Кременчуг — 14,2%,31 Прилуки — 4,6%32 Переяслав — 5,4%.33 В Зеньківці — 32%34 і Золотоноші — 3,5%35 УПСР мала власні списки. УСДРП жодного разу свого списку не ви ставляла, але завжди брала активну участь у створенні соціалістично го блоку. З приводу її можливостей А. Жук зауважив: «Российская партия мало развита и работают в ней большей частью евреи. Мест ные рабочие или совсем не организованы или организованы украинской с.-д. Российская партия пользуется влиянием среди железнодорожни ков (Конотоп, Ромны). С ростом украинской партии наблюдается пе реток рабочих к украинцам (Ромны). Если этот процесс будет раз виваться (а это желательно), то Российская партия превратится в пар тию русского меньшинства и еврейского ассимиляторства».36 Особливістю Полтавщини було те, що українські соціалісти в бло ках з російськими не грали роль молодших партнерів. Так, в Полтаві більше половини списку соціалістичного блоку складали представники УСДРП і УПСР, список очолював український есдек М. Криворотчен- ко.37 У Лубнах принаймні третину списку складали українські соціаліс- ти,38 в Ромнах — дві третини.39 Разом за українських соціалістів проголосувало 13679 виборців або 13,4% (в тому числі в блоці з російськими партіями близько 9000 — 9,2%), за УРДП—УПСФ—337і — 3,4%. За всі українські списки ра зом в Полтавській губернії було подано 31795 бюлетенів або 32,2% . Подібна ситуація склалася і на Київщині. З 12 досліджених міст Лише в Чигирині,40 Радомислі,41 Брусилові42 український рух не був представлений. Знову ж таки перевагу мали безпартійні українські списки. У Василькові такий список отримав 26,8% голосів,43 в Сквирі— З5%,44 в Умані — 17,7%.45 Як доповідав інструктор УЦР в Умані «ук раїнські партії с другими не входили в блок позаяк неукраїнські со ціалісти вороже відносяться до українського руху. Український список містить в собі представників українських соціалістичних і демократич них партій». 46 Наведена обставина спонукала до утворення українсько го блоку не лише в Умані. У цілому по губернії українські безпартійні списки отримали 8864 голоси — 3,3% (без Києва — 9,7%). 6 Сіверянський літопис Українські соціалісти, принаймні в двох випадках, вступали в блок з російськими, але їх роль, порівняно з Полтавщиною, була меншою. У Бердичеві за спільним списком вони отримали 5 місць в думі — 5,6%, у Василькові теж 5, але це склало 16,7% голосів.48 У двох міс тах українські соціалісти виступали окремо. У Чорнобилі за УСДРП проголосувало 16,7% виборців,49 в Черкасах український соціалістичний блок отримав 34,5%.50 Принагідно відзначимо, що в останньому випад ку українські соціалісти не досягли угоди з російськими через неузгод ження числа кандидатів.51 Розбіжності з українськими лібералами бу ли більш принциповими — останніх звинуватили у несоціалістичності.52 Це чергове звинувачення не в одному місті України зірвало спробу ут ворити національний блок. Модельною для українських соціалістів як в Черкасах, так і в ін ших містах України, напевно, була передвиборча тактика київських організацій УПСР та УСДРП. Через це, на наш погляд, є сенс роз глянути ситуацію в Києві більш докладно. За ініціативою товариства «Праця» 29 квітня в Києві були скли кані збори українських організацій міста. На них була обрана комі сія з представників різних політичних сил, перед якою були поставлені завдання: — порозумітися в справі виборів з УЦР; — провести вибори до київської міської української ради, яка по винна була об’єднати всі українські сили на муніципальних виборах.53 Як вже зазначалось, УЦР самоусунулась від міських виборів. Виникли складнощі і з утворенням міської української ради; перші її збори від булись 15 травня,54 але до кінця місяця українські соціалісти не могли з’ясувати питання, чи можна їм брати участь в цій раді. Так, на зборах УСДРП 30 травня М. Порш заявив, що вступ до вищезгаданої ради оз начатиме блокування з національною буржуазією, замість того, щоб вести класову боротьбу з нею. За наполяганням В. Винниченка УСДРП все ж таки послала делегатів в раду, але при цьому застерегла, що то є громадська організація, а не блок для проведення виборів.55 Таким чином, УСДРП відмовила лібералам у праві на блок. Водночас україн ські есдеки в Києві мали достатньо зіпсовані стосунки з РСДРП, щоб мова могла йти про блок з ними. Настрої українських есерів досить яс краво відобразив на червневій конференції партії М. Шраг: «Що ро сійські соціалісти ставляться до нас вороже, це доводить кожний день, кожна газета. Правда, в програмі, в ідеології цього немає, але в житті вороже ставлення видно на кожному кроці».56 Щоправда, українським есерам було значно простіше домовитись з російськими візаві, ніж ук раїнським есдекам. ПСР, принаймні, визнавала необхідність перебудо ви Росії на федеративних засадах. Але створення російськими партія ми соціалістичного блоку, за умови неучасті в ньому УСДРП, робило неможливою угоду між ПСР та УПСР. Треба віддати належне київ ській організації УСДРП: за такої ситуації вона вирішила проводити переговори про блок з УПСР до останньої можливості57 і досягла ба жаного результату. У Києві утворився український соціалістичний блок, але без УПСФ. Партія, що зібрала в Києві цвіт української інтеліген ції, була кинута молодшим поколінням, репрезентованим українськими соціалістами, напризволяще. Більше того, «Робітнича газета» віднесла список УПСФ разом з російським і єврейським соціалістичним бло ком, більшовиками до таких, що «треба стерегтися, бо вони можуть спокусити несвідомих».58 Водночас міська українська рада зайняла принципово іншу позицію: закликала голосувати за один з двох, але обов’язково за український список.59 У підсумку український соціаліс тичний блок отримав 35603 — 20,3%, це найвищий показник серед ве ликих міст, УПСФ— 1168 — 0,65%.60 Сіверянський літопис 7 У цілому по Київській губернії соціалісти отримали 44429 голосів — 16,9% (з них 2332 — 0,9% у блоці з російськими партіями). Цей високий показник досягнуто, головним чином, за рахунок Києва. За УПСФ, що мала власний список лише в Києві, проголосувало 0,4% виборців. За всі українські списки разом — 54454 — 20,4%. Якщо Київщина і Полтавщина — то більш-менш однорідний ре гіон, то Чернігівщина немовби розділена навпіл: якщо на півдні і в центрі маємо результати, подібні до попередніх, то на півночі лише в Стародубі був список української громади — 4,5%.61 Взагалі, з 32 до сліджених міст і містечок губернії українські списки були представле ні в 11, з них принаймні 7 — безпартійні. Такі списки мали успіх в Глу- хові — 33,5%,62 Ніжині — 13%,63 Городні (разом з поляками) — 16,3%,64 в інших містечках вони отримали незначну кількість голосів. Невідомо жодного випадку, коли б на Чернігівщині українські со ціалісти вступили в блок з російськими. Але і власні списки УПСР та УСДРП представлені були слабко. В Борзні за селянську спілку прого лосувало 16,3%.65 У Конотопі за УСДРП — 40,5%.66 Відзначимо, що перемога в Конотопі була досить несподіваною для самих українських есдеків. Ще червні вони бажали мати лише 4 місця 42 у списку со ціалістичного блоку.67 Але блок не був створений через партійні чвари між меншовиками, більшовиками, Бундом, есерами.68 УСДРП, відки нувши пропозицію УПСФ створити національний блок, виступила само стійно і, незважаючи на шалену кампанію російських соціалістів, одер жала впевнену перемогу. «Яке щастя, що наші конотопські товариші не з’єдналися на виборах з цим шовіністичним, блазеньским кодлом», — підсумовувала результати виборів «Робітнича газета».68 Однак змуше ні констатувати, що приклад Конотопа не був типовим для Чернігівщи ни. Для Чернігівщини взагалі не характерні партійні списки. Тут домі нували передвиборчі об’єднання без жодного політичного забарвлення. За них було подано 39% голосів при середньому показнику по Україні — 9,8%. Без перебільшення унікальна ситуація склалася в Чернігові. До сить пізно, 13 серпня, вже після міських виборів, тут була утворена мі ська українська рада, подібна, до київської.70 Але це не завадило об'єд нанню українців міста. Мабуть, що навпаки: створення цієї організа ції — то був вираз диференціації різних українських партій в Черні гові. До цього часу існувала, громада українських автономістів-федера- лістів, авторитет якої визнавали всі українські діячі міста, від най- правіших до найлівіших. Так, 30 квітня на зборах громади лідер місце вих українських есерів В. Елланський заявив: «Коли погрожує наро дові якийсь ворог, коли Єсть спільна мета, то всі партії об'єднуються під одним гаслом... Кожна з них (українських партій) має свою історію, має ріжниці в своїх програмах, але тепер об’єдналися вони для бо ротьби за автономію України і Федерацію Росії, в один союз автоно містів: федералістів».71 Такий підхід зробив можливим мобілізацію всіх українських сил міста навколо одного списку, основу якого склали ук раїнські ліберали з залученням товариства поляків.72 У Чернігові не знайдемо звинувачень українських лібералів з боку українських соціа лістів у буржуазності, недемократичності і таке інше. Чернігів — єди не губернське місто України, де на муніципальних виборах була втіле на в життя тактика єдиного національного блоку. Українські соціалісти голосували за список, складений українськими лібералами — фактично УПСФ.73 У ̂ великій мірі це стало можливим, завдячуючи авторитетові І. Шрага. Його вплив на результати виборів належним чином оцінила газета місцевої ради робітничих і солдатських депутатів: «Это имя на столько популярно в городе, что достаточно было черниговскому обы вателю сказать, что в списке блока на первом месте И. Шраг, как этот обыватель охотно изъявил готовность голосовать за национальный 8 Сіверянський літопис блок».74 Список отримав 27% голосів75 — відносну більшість. Приблиз но таким був відсоток українців в складі населення міста.76 Отже, май же всі вони проголосували за національний блок. У цілому по губернії за українські безпартійні списки проголосу вало 3354 виборців — 3,8%, за українських соціалістів — 5047 — 6%, за УПСФ — 3467 — 3,7%. Разом — 12428 — 13,5%. Інший регіон, за І. Лисяком-Рудницьким — Правобережжя. Тут справді є багато подібного, особливо в розвитку польського і єврейсько го рухів, але щодо українського є певна різниця між Волинню і Поділ лям. Так, на Волині українські списки були представлені в 5 містах з 9 досліджених. І лише одного разу на виборах фігурував український соціалістичний блок — в Луцьку за нього проголосувало 4,6% вибор ців.77 Щось подібне до блоку було в Овручі, де за списком революцій них організацій пройшло 2 українських есдеки.78 В Житомирі за спис ком ПСР пройшов український есер, а за списком РСДРП — україн ський есдек.79 Але то був не блок, а скоріше включення до списків ок ремих кандидатів. У всіх інших випадках фігурували лише безпартійні національні списки. Власне, можна сказати, що там, де їх не було, не було взагалі нічого. Маємо наступні результати: Житомир — 8,2%,80 Ізаславль — 38%,81 Новоград-Волинський — 22%,82 Здолбуново (ра зом з поляками) — 30%.83 У цілому по губернії за українські безпартійні списки проголосу вало 4923 виборців — 9,3% виборців, за українських соціалістів — 774 — 1,5%. Разом — 5697 — 10,7%. На Поділлі партійна диференціація зайшла значно далі. В Проску рові українські соціалісти мали угоду з російськими (отримали 11 місць в думі — 22%84), в Жмеринці (23,7%85), Вінниці (І3%86) діяв україн ський соціалістичний блок. В останньому випадку зустрічаємось з зна йомим ставленням українських соціалістів до українських лібералів: як тільки з загальної організації оформлювались осередки УПСР і УСДРП, так зараз же не те, що вчорашніх — сьогоднішніх союзників звинувачували у буржуазності. На думку одного місцевого українсько го соціаліста, «треба було одмежувати себе од буржуазних елементів, які всю увагу звертали на національний рух, а соціальним питанням надавали мало значення, або трактували їх у дусі кадетів».87 Звинува чення у буржуазності робило неможливим утворення національного блоку. Ізольовані таким чином ліберали, що йшли на вибори, як без партійні, отримали в Вінниці 2% голосів.88 Взагалі, з 8 досліджених міст губернії безпартійний український список мав успіх лише в Хмель нику — 25%.89 У ряді міст (Могильов,90 Літин,91 Острог92) сучасники відмічали во роже ставлення міщанства до українського руху. Вочевидь потрібен був час, щоб переломити цей настрій. У цілому по губернії українські безпартійні списки отримали 1671 голос 3,7%, українські соціалісти — 4866 — 10,7% (з них у блоці з російськими партіями — 1124 — 2,4%). Разом — 6537 — 14,4%. Якщо Правобережжя за своїми показниками все ж таки ближче до Центру, то Слобожанщина більш подібна до Півдня. В цьому кон тексті важко однозначно визначити приналежність Катеринославщини, але що вона не належала до Центру — це вже напевно. З 6 досліджених міст губернії український рух був представлений у 5 (не було в Єнакієво93). За винятком списку луганської «Просвіти» (0,8% голосів94), то все партійні списки українських соціалістів.^ Але на віть безпартійність луганської «Просвіти» викликає сумніви. Її канди дат — член УСДРП Вовченко — зазначав, що з організації пішла ук раїнська інтелігенція в знак протесту проти утворення осередку Сіверянський літопис 9 УСДРП в місті.95 Українські соціалісти утворили власний блок в Олек- сандрівську — 11 %,96 Кривому Розі — 17,3%.97 На наш погляд, для промислового регіону то були досить непогані показники. В Луганську98 і Бахмуті — 10%99 УПСР та УСДРП входили відповідно до есерівсько го та есдеківського (меншовиків) списків. Для Катеринославщини вза галі характерне утворення в більшості міст окремих списків есерів і ес- деків. І це зрозуміло, якщо згадати, що саме тут політичні партії мали досить.стале історичне коріння. Між українськими соціалістами не бу ло на той час таких розбіжностей, як серед російських. В Луганську, навіть, за твердженням І. Майстренко, місцева філія УПСР була засно вана українськими есдеками.100 Однак, мабуть, загальна атмосфера кон куренції есерів та есдеків затягувала в свої тенета і українських соціа лістів. Ця обставина, а також почуття невпевненості у власних силах, часом перебільшене, розводило українських соціалістів по різних спис ках. Весь український, політичний спектр був представлений в Катери нославі, але це було чим завгодно, тільки не демонстрацією сили. Не можна сказати, щоб не було потягу до об’єднання. Так, на зборах ро бітників міста 30 березня, скликаних УСДРП, присутні висловились за те, щоб українські соціалісти в національних домаганнях йшли по руч з українськими ліберально-демократичними партіями.101 Разом з лібералами українські соціалісти, утворили український міський комі тет. Що за настрої панували в цьому комітеті виявив приїзд М. Авдієн- ка. Під час виступу емісар УЦР поскаржився, що в залі забагато синьо- жовтих прапорів і замало червоних. У відповідь присутні влаштували гостю обструкцію і змусили замовкнути.102 Але на виборах український об’єднаний список не відбувся. Виступаючи на конференції УСДРП в Києві 25 червня, делегат від Катеринослава пояснив це тим, що місце - ві радикал-демократи не вважали себе соціалістами.103 Натомість на зборах 14 травня українські есдеки висловились за блок з усіма соціа лістичними партіями, зберігаючи за собою право рівного представни цтва у блоці.104 І. Мазепа «пояснив велике значення для робітництва подібного блоку для боротьби з буржуазією».105 Але через суперечки між есдеками та есерами соціалістичний блок не відбувся. І хоч за та ких обставин УСДРП вважала для себе бажаним блок з російськи ми соціал-демократами,106 однак небажання останніх врахувати заува ження українців при розподілі місць зірвало і цю угоду. Отже, УСДРП вимушена була йти окремо. На жаль, достеменно невідомо з якої при чини УПСР вирішила виставити свій окремий список. Можемо лише припустити, що через брак часу, втраченого через невдалі переговори з російськими соціалістами, вони не мали іншого вибору. Українські ліберали в особі УРДП при підтримці губернської укра їнської ради створили досить широку коаліцію, куди ввійшли: громади залізничників, поштовиків, військових, «Просвіта», учительске товари- ство,група автономістів-федсіралістів.107 На думку одного місцевого ук раїнського есдека, «гасло свій до свого є єдиним керуючим мотивом в рішенні всяких питань цією групою».108 В свою чергу ліберали вважали, що через неможливість утворення національного блоку «...на УРДП на кинуто ролю того осередку, що мусить згуртувати і повести за собою всю ту українську людність нашого міста, яка не стоїть в організацій ному зв’язку з соціалістами і не відчуває на собі їх впливу».109 Не обі йшлося без скандалу. УСДРП. заперечила право губернської україн ської ради без згоди партії асигнувати кошти на передвиборчу кампа нію УРДП.110 Водночас українські соціалісти звинуватили українських лібералів в тому, що останні в своїй, агітації постійно затушовують різ ницю в політичних поглядах і класовій приналежності всередині ук раїнського руху.111 Хочу наголосити, що подібні сутички мали місце там, де взагалі відносини між українськими партіями відрізнялись ко- 10 Сіверянський літопис ректністю і взаємоповагою. Мабуть, немає сенсу казати, як це повинно було відбитися на підсумках кампанії. В цілому по Катеринославу за українські партії проголосувало 6087 виборців — 8,2%, з них за УСДРП —3381 — 4,6%, УПСР — 756 — 1%, УРДП — 1950 — 2,6%.112 «Не вважаючи на такий скромний успіх, українці щиро раділи. Ніхто не сподівався, що назбіраємо аж 6500 голосів. Ще менше чекали таких успіхів від українців росіяни і жиди», — підсумовував результати вибо рів тогочасний лідер місцевої організації УСДРП І. Мазепа.113 У цілому по губернії за українських соціалістів проголосувало 8202 виборців (у блоці з російськими партіями 707) або 6,2%. За УРДП, що балотувалася лише в Катеринославі, — 1,5%. Всі списки ра зом 10152—7,8%. Найбільша особливість Харківщини — то майже цілковита відсут ність самостійних українських списків в провінційних містечках. З 11 досліджених міст (без Харкова) лише в Сумах діяв безпартійний спи сок товариств «Праця» і «Просвіта» — фактично ліберали, — але без успіху — 1,1% голосів.114 Принаймні в трьох містечках українські со ціалісти йшли за списком соціалістичного блоку, але, як правило, на правах молодших партнерів. Так, в Богодухові вони отримали 4 місця в думі — 14,3%,115 в Лебедині — 4— 10%,116 в Валках — 1 — 3,6%.117 В інших випадках повідомлення про «успіхи» українського руху мали приблизно такий вигляд: «Українці власного списка не мали, но міська управа відповіла, що українців можно розпізнати по фаміліям». (Ку- п’янськ).118 Такий стан справ був безпосереднім наслідком того, що ук раїнський рух на Слобожанщині (можливо, за винятком Харкова) не мав такої сталої історичної традиції, як на Правобережжі чи тим біль ше в Центрі. Та навіть Харків, де все ж таки був український осередок напередодні революції, став лише прикладом ворожнечі в українському таборі. Ще наприкінці березня у відповідь на створення в Харкові укра їнського організаційного комітету українські есдеки заявили, «що вони не хочуть йти за невеличкою купкою українських буржуїв» і оголосили себе «виразником інтересів українського робочого люду».119 Українські есдеки при першій ліпшій нагоді підкреслювали відмінність від україн ських лібералів. Так, на мітинзі в кінотеатрі «Маяк» (березень) україн ський есдек І. Петренко спробував змінити синьо-жовтий прапор на червоний. Справа ледь не дійшла до бійки.120 30 квітня на організова ну українським національним комітетом маніфестацію українські со ціалісти демонстративно прийшли з червоними прапорами.121 Поясню ючи свої рішення взагалі взяти участь у цій маніфестації, останні зазна чали: «Наши организации украинской С. Д. Р. П. и У. П. С. Р. решили принять участие в манифестации, чтобы не дать украинской буржуазии монополии на решение национального вопроса на Украине».122 З цієї заяви випливало, що для українських соціалістів в Харкові головною справою було не вирішення українського питання як такого, а вирі шення його саме так, як вважали за потрібне вони. Водночас чи не го ловним ворогом оголошувались українські ліберали. Дещо пом’якшив відносини всередині української громади і зблизив українські організа ції міста вступ УСДРП до «Просвіти».123 Однак створення національно го блоку було вже неможливим. Українські есдеки прагнули до блоку з російськими: меншовиками чи більшовиками.124 Але, як з’ясувалось, російські інтернаціоналісти не виявили ані крихти бажання переробити свою муніципальну програму так, щоб були враховані специфічні національні вимоги українців.125 То му харківська організація УСДРП заявила, що піде на вибори окремим списком, але розгорнути широку виборчу кампанію виявилась неспро- Сіверянський літопис 11 можна: «Достаточно отметить, что большая часть членов организации не была даже занесена в избирательные списки».126 Значно більш такту виявили російські есери по відношенню до українських. Ще в березні збори ПСР Харкова визнали: «Партийная работа на украинской территории должна быть по своему характеру украинской».127 Приналежність українських есерів Лівобережного комі тету УПСР полегшувала їх співпрацю з російськими есерами. Останні навіть домагались від свого ЦК згоди на участь своїх українських ко лег у III з’їзді партії.128 Як відзначали сучасники, під час передвибор чої кампанії харківські есери широко використовували українські гас ла, український прапор.129 Отже, харківська філія УПСР йшла на ви бори з ПСР. На думку одного з інструкторів УЦР, таке рішення стало можливим «через брак почуття сили з боку українських есерів в веден ні боротьби з іншими списками».130 Вочевидь у них вистачало сил для боротьби з українськими лібералами. Як соціалісти вони підписали спільну з ПСР та ОЄСРП відозву «До українців міста», яка наголо шувала: «На передусім у нас стоїть визвольно-економічна боротьба. Нам не треба такої України, де будуть класи пануючих і пригноблених, тому ми не йдемо в купі з українським напівбуржуазним блоком... Між українцями багатіями, великими крамарями чи підприємцями між де мократією немає нічого спільного».131 Наведений уривок, на диво, нага дує відомі висловлювання В. Винниченка чи М. Порша. Як бачимо, ліде ри українських есдеків мали своїх послідовників серед українських есе рів. Як результат такої позиції, маємо ізоляцію УРДП і розпорошення не дуже чисельних в Харкові сил українського руху. Спроба української губернської ради закликати до утворення в Харкові національного блоку132 заздалегідь була таким чином прирече на на невдачу. Всі несоціалістичні українські організації міста об'єд налися в український демократичний блок, фактичним лідером якого був Д. Багалій.133 Українських лібералів активно підтримала філія Всеукраїнського студентського союзу. При цьому студенти виявили вла сне розуміння інтернаціоналізму, відмінне від того, яке продемонстру вали українські соціалісти. Рішуче виступивши проти блоків з росій ськими партіями, як партіями централістичними, і заявивши, що вони бу дуть вести агітацію проти будь-яких українсько-російських списків, сту денти водночас вважали за необхідне утворення блоку з іншими недер жавними Націями.134 Реалізацією такого підходу була угода про блок з грузинами.135 У підсумку на виборах в Харкові УСДРП отримала 1437 голосів— 1,8%,136 УПСР — 6 місць — 5%,137 УРДП (УПСФ) — 1042 — 1,3%.138 В цілому — близько 8%. Невисокий показник, але підсумки по губер нії були ще менш втішними. За українських соціалістів проголосувало 6416 виборців — 5,2% (з них у блоці з російськими партіями 4973— 4%), за УПСФ, що мала список лише в Харкові, — 0,85%, безпартій ні списки — 0,1%. Разом — 7570 — 6,1 %. Найменш вдало ситуація для українського руху склалася на Півд ні. Український рух на Херсонщині, з урахуванням Хотина і Аккермана Бесарабської губернії, був представлений у 6 містах з 8 досліджених. Поодинокий успіх мав єдиний позапартійний український список «Про світи» у селищі Широке — 34%.139 В Єлисаветграді і Херсоні україн ські соціалісти відкинули пропозиції лібералів утворити національний блок. Останні отримали відповідно 2,2%140 і 0,8%141 голосів. Натомість в трьох містах (Херсоні,142 Миколаєві,143 Єлисаветграді144) українські со ціалісти вступили в блок з російськими. Причому далеко не завжди уго да про блок була вдалою. В Херсоні, скажімо, українські соціалісти відстояли принципові питання до вступу в блок. В думі мали фракцію з 17 осіб,145 хоча офіційно провели 8—8%.146 Навпаки, в Миколаєві, де 12 Сіверянський літопис діяли окремі списки есерів і есдеків, українські соціалісти утворили, блок з відповідними російськими партіями не домігшися від них жод них поступок в національному питанні.147 В результаті втратили нагоду для агітації і здобули лише два місця за есерівським спиком.148 Вибо ри проходили серпні, а вже в листопаді за УСДРП проголосувало 4005 виборців.149 Отже, і на літніх виборах могли на щось розрахову вати Відносний успіх мав український соціалістичний блок в Тирасполі — 15,2%.150 У найбільшому місті Півдня, яке багато в чому визначало облич чя цього регіону, Одесі, за споминами М. Грушка, «настрій більшості населення був рішуче антиукраїнський».151 Перебороти цей настрій не вдалося на той час навіть таким діячам, як В. Чехівський, І. «Липа, С. Шелухін. Ця обставина наклала свій відбиток на взаємини між ро сійськими і українськими соціалістами. Не можна сказати, щоб в ін ших містах відносини між ними були теплими, але в Одесі дійшло до того, що 22 травня місцева рада робітничих і солдатських депутатів заборонила збір коштів на український національний фонд.152 Міліція, треба думати не без впливу ради, не пускала агітаторів — українських есдеків — на потяги.153 На зборах УСДРП 14 червня відмічалось воро же ставлення РСДРП до українців, були навіть випадки, коли «ро бітники неукраїнських націй нападають на робітників українців, обзи ваючи їх шовіністами, а то й гірше».154 Збори постановили не здавати кошти на передвиборчу кампанію ПСР і РСДРП, що їх мала зібрати адміністрація заводів.155 Отже, питання про блок з російськими соціа лістами відпало само по собі. Спробу утворити національний блок зро бив український керівничий комітет (голова С. Шелухін), що об’єдну вав представників різних політичних течій.156 30 травня комітет зобо в’язав всі українські організації і партії, що входили до його складу, підготувати списки кандидатів для утворення з них єдиного українсько го списку.157 Однак і в Одесі об’єднаний список не відбувся. Приводом для розколу стала вимога українських есерів і есдеків виключати з списку УПСФ несоціалістів. Есери ж наполягали на включенні рядових непартійних українців.158 У підсумку український соціалістичний блок отримав 7764 голоси — 3,8%, УПСФ — 251—0,1%.159 Доводиться кон статувати, що населення Одеси, хоч і складене в значній мірі з етнічних українців, літом 1917 року було далеке від сприйняття української ідеї. У цілому по губернії за українських соціалістів проголосувало 14444 виборців — 4,3% (з них у блоках з російськими партіями — 5021 — 1,5%), УПСФ — 985 — 0,3%, безпартійні списки — 920 — 0,3%. По казник мізерний, але, як виявляється, не найгірший. Не менш кепською справа виглядала в Таврійській губернії (на жаль, лише по Севастополю, Керчі, Алупці і Бердянську вдалося дізна тися про чисельність виборців, що проголосували). Тут український рух мав свої організації в багатьох містах, але вплив їх був дуже обмеже ний. Відомо, що в Маріуполі УПСР входила до соціалістичного бло ку.160 У Бердянську «Просвіта» також увійшла до соціалістичного бло ку, але її кандидат був розташований у другій половині списку і в ду му не потрапив. Деякою втіхою для бердянських українців було те, що два просвітянина таки потрапили в думу, щоправда, не як представ ники своєї організації.161 Серед кримських міст українська громада бу ла представлена в Керчі — 1,5%, Севастополі — 4,2%.163 Принаймні в останньому випадку то не є показник реального впливу українського руху. Відомо, що на Трійцю українська маніфестація зібрала 20000 осіб.164 До вересня в місті існувала спільна організація українських і ро сійських есерів.165 Під час розколу газета «Боротьба» повідомляла, що Сіверянський літопис 13 в Севастополі існує велика і впливова організація УПСР, до якої «крім матросів... вписалось теж чимало місцевого робітництва і інтеліген ції».166 Вибори, на яких есери здобули 78% голосів,167 відбулись в лип ні. Отже, якусь частину того відсотка склали прихильники українських есерів. У цілому по 4 досліджених містах губернії українські списки зіб рали 3% голосів. Можемо погодитись з оцінкою газети «Боротьба», за якою Таврія «займала щодо Поширення впливу українських партій ос таннє місце».168 Таким чином, станом йа літо 1917 року український рух опанував широкі верстви населення в містах Центру (Полтавщина, Київщина, значною мірою Чернігівщина). На Полтавщині українські списки пере могли. Менш вдалим, але все ж таки успішним, був виступ на Право бережжі. Звертає на себе увагу, що це саме ті регіони, де український рух мав сталу традицію. Значно гірше справи виглядали на Слобо жанщині і зовсім кепсько, особливо у великих містах, на Півдні. Неви падково, що саме Центр і Правобережжя стали опорою для україн ського руху в наступні роки. Вибори показали, що українські партійні організації на місцях б у ли на той час занадто слабкими, щоб висувати окремі списки. Як УПСР, так і УСДРП мали успіх в дуже незначному числі міст і отри мали відповідно по Україні 2686 голосів — 0,2% і 6020 — 0,5%. Вод ночас найбільш вдалою для українських партій виявилась тактика ук раїнського соціалістичного блоку — 61934 голоси — 5,1%, в той час, як в блоках з російськими соціалістами українці отримали 23891 голос 1,9%. Ці дані спростовують тезу Д. Дорошенка про те, що «українці здобували поважне число мандатів лише там, де вони блокувались з російськими соціалістами».169 Як правило, все було якраз навпаки. Ра зом з тим можемо лише частково погодитись з твердженням О. Мель ника про те, що українські соціалістичні партії, не маючи достатнього впливу в містах, проводили політику блоків з російськими соціаліста- ми,170 Як було продемонстровано в цілому ряді міст, насамперед на Пол тавщині, то був, принаймні, союз рівних. Що ж до інших випадків, то, як то було в Миколаєві, далеко не завжди блок з російськими соціаліс тами приносив українським бажані місця в думі. Отже, то ще питання, чи таким вже корисним, для українських партій був блок з російськими навіть в тих містах, де заздалегідь було відомо, що перші мають пере вагу. Доводиться констатувати, що у переважній більшості випадків виступ українських соціалістичних партій окремими списками був обу мовлений не стільки їх принциповою позицією, скільки часто випадко вим збігом обставин. Гостро відчувалась нестача координуючих дій Центру. Лише там, де російські партії займали відверто українофобську позицію або не вдавалося домовитись про чисельність кандидатів, ук раїнці приймали рішення про самостійний виступ. Разом з тим в од ному питанні українські соціалісти займали справді принципову пози цію: ніяких блоків з українськими правими партіями. В деяких випад ках це рішення було вимушеним, з причини настроїв у суспільстві, але далеко не завжди; Досить часто побоювання втратити ідеологічну чис тоту брали гору над міркуваннями доцільності. І вже зовсім недореч ним виглядає відвертів Шельмування українськими соціалістами україн ських же лібералів, що мало місце в деяких містах. Головна партія лібералів УПСФ (УРДП) мала власні списки в ду же обмеженому числі міст: губернських центрах і небагатьох значних повітових містах. УПСФ набрала 11983 голоси — 1%. Безумовно, це поразка, але хочемо звернути увагу на наступну обставину: найбільших 14 Сіверянський літопис успіхів українські соціалісти досягли в тих містах, де в попередні роки найбільш широко і плідно розгорнули свою діяльність українські лі берали. Разом з тим хочемо наголосити, що тактика лібералів, спрямова на на створення єдиного національного блоку, всупереч висновку Ю. Терещенка,171 далеко не скрізь зазнала поразки. Цей висновок є правдивим лише для великих міст. У цілому ряді повітових міст Украї ни списки, складені за позапартійним принципом, одержували перемо гу. Це той випадок, коли слабкість була силою: відсутність чіткої пар тійної диференціації в провінції робила можливим об’єднання прихиль ників різних партій навколо спільних гасел. Дуже часто об’єднуючим центром виступала «Просвіта». Взагалі, незалежно від регіону, в серед ніх і малих містах український рух користувався, як правило, більшим впливом, ніж у великих. У цілому по Україні за всі українські списки по 107 містах і міс течках проголосувало 143843 виборці або 11,8%. Цей показник важко назвати перемогою, але, якщо згадати, що українці в містах України складали етнічну меншість, що це була фактично перша спро ба відкритого виступу на виборах, що в багатьох містах України дово дилось пояснювати, що то воно таке є — Україна, то це був значний успіх. Вибори довели, що український рух є таким фактором в політи ці, з яким необхідно рахуватись навіть в русифікованих містах. Всупе реч всім негараздам і прорахункам, в цілому ряді міст України пред ставники українського руху зайняли провідні позиції в думах. Та на віть там, де українці не мали більшості, їх голос був досить сильним, щоб впливати на рішення, які стосувалися національних проблем в містах. Джерела і література: 1. Вестник Временного Правительства. — 1917. — 16 квітня. 2. Державний архів Російської Федерації (далі — ДАРФ). — Ф. 1788. — Оп. 2. — Спр. 15. — Арк. 9 зв.; Ф. 1791. — Оп. 1. — Спр. 401. — Арк. 16 зв. 3. ДАРФ. — Ф. 1788. — Оп. 1. — Спр. 362. — Арк. 62. 4. Вестник Временного Правительства. — 1917. — 4 травня. 5. Див.: Курас І. Боротьба більшовиків за здійснення союзу сил соціалістичної ре волюції і національно-визвольного руху // Український історичний журнал. — 1976. — № 12. — С. 26—44. 6. Див.: Терещенко Ю. Політична боротьба на виборах до міських дум України у 1917 році. — Дисертація на пошук ступеня кандидата історичних наук. — К., — 1971. 7. Див.: Крижанівський В. Більшовицькі організації України в боротьбі за здійснен ня ленінського курсу на революційну мобілізацію мас під час муніципальної кам панії 1917 року. — Дисертація на вошук ступеня кандидата історичних наук. — К., 1974. 8. Терещенко Ю. — Назв, праця. — С. 228. 9. Мельник О. Ставлення українських політичних партій до Всеросійських і до Ук раїнських Установчих зборів (березень 1917 — квітень 1918). — Дисертація на пошук ступеня кандидата історичних наук. — К., 1995. — С. 83. 10. Центральний державний архів вищих органів влади України (далі — ЦДАВО України). — Ф. 1115. — Оп. 1. — Спр. 16. — Арк. 8. 11. Див.: ЦДАВО України. — Ф. 1115 — Оп. 1. — Спр. 46, 48. 12. Нова Рада. — 1917. — 30 липня. 13. Робітнича газета. — 1917. — 7 квітня. 14. Боротьба. — 1917. — 3 липня. 15. Селянська спілка (Полтава). — 1917. — 31 липня. Сіверянський літопис 15 16. Нова Рада. — 1917. — 27 червня. 17. Там само. — 4 липня. 18. Лисяк-Рудницький І. Роля України в новітній історії // Лисяк-Рудницький І. Іс торичні есе в двох томах. — К, 1994. — Т. 1. — С. 153. 19. Там само. — С. 154, 155. 20. Полтавский день. — 1917. — 11, 13 липня. 21. Переяславская газета. — 1917. — 11 серпня. 22. Полтавский день. — 1917. — 28 липня. 23. ЦДАВО України. — Ф. 1115. — Оп. 1. — Спр. 48. — Арк. 14, 15. 24. Голос труда (Золотоноша). — 1917. — 9 серпня. 25. Прилуцкая жизнь. — 1917. — 7 серпня. 26. Російський центр збереження і вивчення документів новітньої історії (далі — РЦЗВДНІ). — Ф. 271. — Оп. 41. Арк. 141. 27. Вістник лубенського громадського комітету. — 1917. — 8 серпня. 28. Полтавский день. — 1917. — 24 червня, 4, 17 липня. 29. Там само. — 8 серпня. 30. Андрієвський В. З минулого (про події 1917 року на Полтавщині. — Нью-Норк, 1963. — Т. 1 — С. 76. 31. Полтавский день. — 1917. — 8 серпня. 32. Прилуцкая жизнь. — 1917. — 7 серпня. 33. Переяславская газета. — 1917. — 11 серпня. 34. Труд (Зеньків). — 1917. — 9 серпня. 35. Голос труда (Золотоноша). — 1917. — 9 серпня. 36. РЦЗВДНІ. — Ф. 272. — Оп. 2. — Спр. 52. 37. Известия (Полтава). — 1917. — 22 червня. 38. Голос избирателя (Лубни). — 1917. — № 1. 39. Наша спілка (Ромни). — 1917. — 29 червня. 40. ЦДАВО України. — Ф. 1115. — Оп. 1. — Спр. 46. — Арк. 24. 41. Киевская мысль. — 1917. — 29 серпня. 42. РЦЗВДНІ. — Ф. 272. — Оп. 2. — Спр. 39. — Зошит А. — Арк. 68, 69. 43. ЦДАВО України. — Ф. 1115. — Оп. 1. — Спр. 46. — Арк. 11. 44. Там само. — Арк. 14. 45. Державний архів Київської області (далі — ДАКО). — Ф. 1716. — Оп. 2. — Спр. 117. — Арк. 19. 46. ЦДАВО України. — Ф. 1115. — Оп. 1, — Спр. 46. — Арк. 15. 47. Там само. — Арк. 9. 48. Там само. — Арк. 11. 49. ДАКО. — Ф. 9. — Оп. 33. — Спр. 104. — Арк. 7, 8. 50. Терещенко Ю. Назв. праця. — С. 226. 51. РЦЗВДНІ. — Ф. 271. — Оп. 2. — Спр. 39. — Зошит Г. — Арк. 144. 52. Робітнича газета. — 1917. — 22 липня. 53. Нова Рада. — 1917. — 2 травня. 54. Там само. — 18 травня. 55. Робітнича газета. — 1917. — 2 червня. 56. Боротьба. — 1917. — 3 липня. 57. Робітнича газета. — 1917. — 10 липня. 58. Там само. — 23 липня. 59. Там само. — 13 липня. 60. Терещенко Ю. Назв. праця. — С. 226. 61. Державний архів Чернігівської області (далі — ДАЧО). — Ф. 145. — Оп. 3 — Спр. 2836 — Арк. — 26. 16 Сіверянський літопис 62. Известия Черниговского губисполкома. — 1917. — 19 серпня. 63. Известия Нежинского общественного комитета, — 1917. — 3 липня. 64. ЦДАВО України. — Ф. 1115. — Оп. 1. — Спр. 48. — Арк. 110. 65. ДАЧО. — Ф. 145. — Оп. 3. — Спр. 2829. — Арк. 11. 66. Терещенко Ю. Назв. праця. — С. 227. 67. Робітнича газета. — 1917. — 22 вересня. 68. Там само. — 23 червня. 69. Там само. — 22 вересня. 70. Черниговская земская газета (далі — ЧЗГ). — 1917. — 22 серпня. 71. Там само. — 19 травня. 72. Там само. — 15 серпня. 73. Голос труда (Чернігів). — 1917. — 13 серпня. 74. Там само. 75. ЧЗГ. — 1917. — 15 серпня. 76. Статистика Украины: сборник № 18. ЦСУ УССР. — Харків, 1920. — С. 5. 77. Терещенко Ю. Назв. праця. — С. 226. 78. ЦДАВО України. — Ф. 1115. — Оп. 1. — Спр. 48. — Арк. 157. 79. Трудовая Волинь (Житомир). — 1917. — 2, 9 серпня. 80. Там само. — 9 серпня. 81. ЦДАВО України. — Ф 1115. — Оп. 1. — Спр. 48. — Арк. 197. 82. Там само. — С. 147. 83. Нова Рада. — 1917. — 23 вересня. 84. ЦДАВО України. — Ф. 1115. — Оп. 1. — Спр. 48. — Арк. 59. 85. Там само. — С. 58; ДАКО. — Ф. 1786. — Оп. 2. — Спр. 5. — Арк. 93. 86. Терещенко Ю. Назв. Праця. — С. 226. 87. Подільська воля (Вінниця). — 1917. — 18 липня. 88. Там само. — 11 вересня. 89. ЦДАВО України. — Ф. 1115. — Оп. 1. — Спр. 48. — Арк. 97 зв. 90. Там само. — Арк. 60. 91. Там само. — Арк. 86. 92. Нова Рада. — 1917. — 31 червня. 93. Социал-Демократ (Харків). — 1917. — 16 вересня, 94. Николаенко Н. Февральская революция в Луганске. // Літопис революції. — 1927. — № 4. — С. 44. 95. ДАКО. — Ф. 1447. — Оп. 1. — Спр. 9. — Арк. 12. 96. Терещенко Ю. Назв. праця. — С. 228. 97. Социал-Демократ. — 1917. — 14 вересня. 98. РЦЗВДНІ. — Ф. 275. — Оп. 1. — Спр. 12. — Арк. 18 зв. 99. Центральний державний архів громадських об’єднань України. — Ф. 41. — Оп. — Спр. 6о. — Арк. 126. 100. Майстренко І. Історія КПУ. — Мюнхен, 1979. — С. 23. 101. Робітнича газета. — 1917. — 11 квітня. 102. Там само. — 26 квітня. 103. Там само. — 27 червня. 104. Вістник товариства «Просвіта» (Катеринослав). — 1917. — 4 червня. 105. Робітнича газета. — 1917. — 24 червня. 106. Там само. — 6 червня. 107. Вістник товариства «Просвіта». — 1917. — 25 червня. 108. Робітнича газета. — 1917. — 25 липня. 109. Вістник товариства «Просвіта». — 1917. — 25 червня. 110. Робітнича газета. — 1917. — 1 серпня. Сіверянський літопис 17 111. Там само. 112. Вістник товариства «Просвіта». S. — 1917. — 20 серпня. 113. Мазепа І. Україна в огні і бурі революції (1917—1921). — Прага. 1942. — Ч. І. — С. 25. 114. Сумской вестник. — 1917. — 1 серпня. 115. ЦДАВО України. — Ф. 1115. — Оп. 1. — Спр. 46. — Арк. 29. 116. Там само. — Арк. 59. 117. Там само. — Арк. 40. 118. Там само. — Арк. 50. 119. Социал-Демократ. — 1917. — 22 вересня. 120. Русская жизнь (Харків). — 1917. — 24 березня. 121. Социал-Демократ. — 1917. — 4 червня. 122. Известия Харьковского губернского общественного комитета. — 1917. — 27 травня. 123. Эрде Д. Годы бури и натиска. — Харків, 1923. — С. 42. 124. Социал-Демократ. — 1917. — 27 травня. 125. Там само. — 25 травня. 126. Известия юга (Харків) .— 1917. — 24 серпня. 127. Земля и воля (Харків). — 1917. — 25 березня. 128. Там само. — 25 грудня. 129. Южный край (Харків). — 1917. — 20 липня. 130. ЦДАВО України. — Ф. 1115. — йп. 1. — Спр. 46. — Арк. 70 зв. 131. Земля и воля. — 1917. — 4 липня. 132. Южный край. — 1917. — 26 травня. 133. Там само. — 6 червня. 134. Там само. — 16 травня. 135. Нова Рада. — 1917. — 19 червня. 136. Терещенко Ю. Назв. праця. — С. 227. 137. Земля и воля. — 1917. — 4 липня. 138. Терещенко Ю. Назв. праця. — С. 227. 139. Зоря (Широке). — 1917. — 17—24 вересня. 140. Народная свобода (Харків). — 1917. — 6—8 серпня. 141. Робітнича газета. — 1917. — 9 серпня. 142. Там само. 143. Там само. — 30 серпня. 144. РЦЗВДНІ. — Ф. 275. — Оп. 1. — Спр. 4. — Арк. 3 зв. 145. Вістник товариства «Українська хата». (Херсон). — 1917. — 29 серпня. 146. Робітнича газета. — 1917. — 9 серпня. 147. Там само. — 30 серпня. 148. Ряппо Я. Борьба сил в Октябрьскую революциювНиколаеве. // Літопис рево люції. — 1922. — № 1. — С. 91. 149. Известия (Миколаїв). — 1917. — 15 листопада. 150. Терещенко Ю. Назв. праця. — С. 228. 151. Грушко М. 1917 рік в Одесі. // Розбудова нації. — 1930. — № 5—6. — С. 129. 152. Робітнича газета. — 1917. — 12 червня. 153. Там само. 154. Там само. — 21 червня. 155. Там само. 156. Нова Рада. — 1917. — 9 квітня. 157. Українське слово (Одеса). — 1917. — № 7, червень. 18 Сіверянський літопис 158. Одесские новости. — 1917. — 26 липня. 159. Терещенко Ю. Назв. праця. — С. 228. 160. Социал-Демократ. — 1917. — 5 вересня. 161. ДАКО. — Ф. 1447. — йп. 1. — Спр. 10. — Арк. 14. 162. ДАРФ. — Ф. 1791. — Оп. 6. — Спр. 416. — Арк. 50. 163. Одесские новости. — 1917. — 19 липня. 164. Робітнича газета. — 1917. — 4 червня. 165. ДАРФ. — Ф. 1791. — Оп. 6. — Спр. 6. — Арч. 101. 166. Боротьба. — 1917. — 14 вересня. 167. Одесские новости. — 1917. — 19 липня. 168. Боротьба. — 1917. — 31 вересня. 169. Дорошенко Д. Історія України 1917—1923 в двох томах. — Нью-Йорк, 1954. — Т. І. Доба Центральної Ради. — С. 143. 170. Мельник О. Назв. праця. — С. 61. 171. Терещенко Ю. Назв. праця. — С. 61. Сіверянський літопис 19

Українські політичні партії і блоки у виборчій Муніципальній кампанії 1917 року

Репозитарії

Схожі ресурси