Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку
Мета публікації — привернути увагу істориків до генеалогії старшинських родин, з’ясувати не стільки в повному обсязі проблему їх родоводів, скільки виявити напрямки, стан і перспективи можливих досліджень. При цьому автор прагне розкрити персональний склад урядників (полковники, полкова старшина, со...
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200245 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку / B. Кривошея // Сіверянський літопис. — 1997. — № 1-2. — С. 32-46. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200245 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2002452024-11-23T14:04:05Z Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку Кривошея, B. Розвідки Мета публікації — привернути увагу істориків до генеалогії старшинських родин, з’ясувати не стільки в повному обсязі проблему їх родоводів, скільки виявити напрямки, стан і перспективи можливих досліджень. При цьому автор прагне розкрити персональний склад урядників (полковники, полкова старшина, сотники), на основі публікації поминальних рядів із синодиків, в першу чергу, Межигірського, Київського Михайлівського Золотоверхого, Київського Миколаївського Пустинного, Любецького Антонієвого монастирів, розкрити рівень наших генеалогічних знань відносно того чи іншого роду. 1997 Article Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку / B. Кривошея // Сіверянський літопис. — 1997. — № 1-2. — С. 32-46. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200245 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Кривошея, B. Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку Сiверянський літопис |
| description |
Мета публікації — привернути увагу істориків до генеалогії старшинських родин, з’ясувати не стільки в повному обсязі проблему їх родоводів, скільки виявити напрямки, стан і перспективи можливих досліджень. При цьому автор прагне розкрити персональний склад урядників (полковники, полкова старшина, сотники), на основі публікації поминальних рядів із синодиків, в першу чергу, Межигірського, Київського Михайлівського Золотоверхого, Київського Миколаївського Пустинного, Любецького Антонієвого монастирів, розкрити рівень наших генеалогічних знань відносно того чи іншого роду. |
| format |
Article |
| author |
Кривошея, B. |
| author_facet |
Кривошея, B. |
| author_sort |
Кривошея, B. |
| title |
Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку |
| title_short |
Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку |
| title_full |
Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку |
| title_fullStr |
Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку |
| title_full_unstemmed |
Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку |
| title_sort |
деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин чернігівського полку |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200245 |
| citation_txt |
Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівського полку / B. Кривошея // Сіверянський літопис. — 1997. — № 1-2. — С. 32-46. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT krivošeâb deâkípitannâgenealogííkozacʹkostaršinsʹkihrodinčernígívsʹkogopolku |
| first_indexed |
2024-11-26T04:12:42Z |
| last_indexed |
2024-11-26T04:12:42Z |
| _version_ |
1818524154175946752 |
| fulltext |
РОЗВІДКИ
Володимир Кривошея
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ГЕНЕАЛОГІЇ
КОЗАЦЬКО-СТАРШИНСЬКИХ РОДИН
ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ
Так сталося, що у вітчизняній історіографії через різні обставини
Чернігівському полку не вдалося посісти того місця, яке він відігравав
у історії Гетьманщини, козацького війська і українського народу. Якщо
відносно Стародубського, Ніжинського, Прилуцького полків маємо мо
нографічні праці О. Лазаревського, Лубенського — статтю В. Модза-
левського (1), Переяславського і Полтавського — дослідження в но
вітній літературі (2), то чернігівські старшинські родини, які після
гетьманування І. Брюховецького зайняли провідне місце на Лівобе
режжі, залишаються в тіні.
Мета публікації — привернути увагу істориків до генеалогії цих
родин, з’ясувати не стільки в повному обсязі проблему їх родоводів,
скільки виявити напрямки, стан і перспективи можливих досліджень.
При цьому автор прагне розкрити персональний склад урядників (пол
ковники, полкова старшина, сотники), на основі публікації поминаль
них рядів із синодиків, впершу чергу, Межигірського, Київського Ми
хайлівського Золотоверхого, Київського Миколаївського Пустинного,
Любецького Антонієвого монастирів, розкрити рівень наших генеалогіч
них знань відносно того чи іншого роду. Зрозуміло, що обсяг статті не
дозволяє охопити всі родини, але зроблені, по можливості, зауваження
та публікація підготовлених автором реєстрів козацької старшини ста
нуть поштовхом для більш глибоких досліджень в цьому напрямку.
Особлива увага звертається на ті аспекти і родини, які не мають опуб
лікованих родоводів. Гадаємо, що зважаючи на слабку джерельну ба
зу, особливо відносно 17 ст., введення до наукового обігу поминальних
рядів деяких родів допоможе дослідникам конкретних біографій ко
зацьких ватажків.
ПОЛКОВНИКИ
Небаба Мартин (1648— 1651 7.07), Толмач Іван (1651.04., нак.), По-
бодайло Степан Данилович (?— 1649.07,— 1651.07., нак.; 1651.07.— 1654. 10),
Шохів Іван (1651.05., нак.), Микифорович Дорох (1654.05., нак.)
Абрамович Іван (Попович) (1654.04., нак.) , Силич Іоаникій (?— 1657.
2. — 1662.07.), Григор Микифор (1658.09., нак), Абрамович Іван (1661.
6., нак.), Миколенко Трохим, Гаврилів Тихін (Красна Башта?) (1662
32 Сіверянський літопис
— 1663), Многогрішний Дем’ян Гнатович (?— 1665.05.— 1668), Васильо
вич Гаврило (1668.01., нак.), Лисенко Іван Якович (1669— 1671), Коха-
ненко Станіслав (1659.08.; 1662.04.— 11., нак.), Свіонтицький Федір
(1668.01., нак.), Стрієвський Констяцтин (1669.01., нак.), Пригара Іван
(1670.01., нак.), Многогрішний Василь (1672) Дунін-Борковський Ва
силь Андрійович (1672— 1682), Коханенко Станіслав (1675.08., нак.),
Полуботок Леонтій (1671.09., нак.) Самойлович Григорій Іванович
(1683— 1687), Каленикович Микифор (1688, нак.) Лизогуб Яків Кінд
ратович (1687— 1699), Грембецький Микола (1696.10., 1697.11., 1698.
10— 11., нак.), Лизогуб Юрій Якович (1699— 1706), Затиркевич Юрій
(1704.12, нак.) Власович Іван (1705.11., нак.) Полуботок Павло Леон-
тійович (1706.09.— 1723), Грембецький Микола (1712.05.— 10.; 1713.03.,
нак.), Томара Василь (1716.03., 1721.03., нак.) Богданов Михайло Се
менович (1723— 1729.09.—?), Ізмайлов Володимир Васильович (?—
1746.12— 1748.06.—?), Леневич Карпо (1733.12., нак.), Божич Іван Пан
телеймонович (1750— 1752.04.—?), Милорадович Петро Степанович
(1762— 1779—?).
У свій час В. Модзалевський у «Молороссийском Родословнике» по
дав родоводи Небаб, Силичів, Многорішних, Лисенків, Дуніних-Бор-
ковських, Полуботків, Самойловичів, Лизогубів, Милорадовичів. Нещо
давно з’явилися публікації його родовідних Томар (3).
Наказний полковник Чернігівський, чи як іноді іменувався стар
ілий сотник, Степан Данилович Пободайло мав сина Василя, який став
сотником (можливо, Чернігівським) і за родовою легендою був дуже
бідним. Тому його нащадки отримали прізвище Бідні-Василенки. Він
мав синів Якима та Іосифа, які в 1697 р. отримали від полковника Чер
нігівського Лизогуба нерухомість, стверджену універсалом 1712 р. Геть
мана Скоропадського І. Їх нащадки Іван (бд. 1737—?), Леонтій (бл.
1750—?), Микита (бл. 1758—?), Степановичі та Каленик Сафонович
(бл. 1735—?) проживали у Сосницькому повіті. Виборні козаки Микита
і Федір Бідні володіли одним із хуторів поблизу містечка Смілого, «в
немъ хозяйских хатъ 5» (4). Очевидно, братами Степана Пободайла
були сотник Мартин та Гнат з товариства полкового Чернігівського
(1649 р.). На жаль, відносно цих осіб поки що додаткових даних у
нас немає.
ОБОЗНІ ПОЛКОВІ
Гутор Костюк (?— 1658—?), Ковтунович Олександр (?— 1661—?),
Внучко-Посудевський Сава (?— 1667—?), Захарович Лазар (?—1671.
01.—?), Угровецький Константин (?— 1672—?), Якимович Олександр
(?— 1673—?), Угровецький Константин (?—1676.08.— 1677.02.—?), Бай
дак Григорій (Гнат) Сергійович (?—1680.06.— 1681.06.—?), Каленичен-
ко Микифор Каленикович (?— 1681.11.—?), Якимович Олександр (?—
1685?), Каленикович Микифор (?— 1688.10.— 1690.09.—?), Лесько,
Ращенко Філон Хомич (?—1696— 1701.03.—?), Грембецький Микола
(?— 1696— 1710.11—?), Скоропадський Василь Ілліч ( ? — 1713.02. —
1721.6.—?), Сахновський Гнат Васильович (1723— 1731—?, за обоз
ного), Сангурський Павло (?— 1735.06— 1737.08.—?), Молявка Федір
Іванович (1738—1747.25.01), Сахновський Іван (?— 1752.12,—1760.03.
—?), Тризна Андрій Миколайович (1769.3.09.— 1779—?).
Шляхтич Констянтин Угровецький був у шлюбі з шляхтянкою Ган
ною Степанівною, вони мали сина і доньку, одружену з священиком
Карпом Рогачевським. Доречно згадати, що в сиву давнину був знаний
єпископ Холмський Харитон Угровецький (1416 р.) (5).
Рід Микифора Каленика: Каленик, Матрона, Катерина, Данило,
Єремея, Матвій, Ганна, Пася, М-йкалай, Іван, Марія, Ганна, Ганна,
Іван, Ганна, Ганна , Ілля, Матвій, Василь, Петро, Матвій, Матвій, Мат-
Сіверянський літопис 33
вій, Сава, Леон, Параска, Корнилій, Карпо, Мартин, Марія, Захарій,
Єрмолай, Настасія, ієрей Михайло, Килина, Матрона, Тетяна, Марія,
Оксимія, Євфимія.
Рід Миколи Грембецького: Іван, Марія, Іван, ІІрокіп, Микола, Іг-
натій, Марина, Станіслав, Ірина, Стефан, Ганна, Симеон, Параска, Са-
муіл, Катерина, Іван, Тимофій, Павло, Кіндрат, Марко, Федір, Наста-
сія, Параска.
В. Модзалевський зробив такий генеалогічний розпис Грембецьких:
Микола
Федір + 1) Євдокія Криштоф. Фридрикевич
^ 2) Марія Степанівна
Василь + Євфросинія Яківна
Степан Федір + Ганна Михайлівна Василь Микола Пелагея Ірина
Як бачимо, В. Модзалевський відновив лише одну гілку роду.
Рід полкового обозного Андрія Тризни: Микола, Андрій, Василь,
Євфросинія, Семен, Олена, Іван, Іван, Євфросинія, Григорій, Параска,
Євстафій, Данило, Прокіп, Іван (слово не розбірливо), Іван, Ганна,
Єлисей, Дарія, Семен, Федір. Олександр, дівиця Марфа, Ірина, Феодо
сія, Єфросинія, Катерина, Катерина, Марія.
Цей рід започаткував Хома. Тризна, рідний брат архімандрита Пе-
черського Іосифа Тризни. Іосиф мав маєтності в сс. Городку і Обарові
на Волині, які сильно постраждали в 1648— 1652 рр. В 1648 р. там було
200 димів, в 1651 р. вже 150, а в 1652 р. залишилось — 26 («умерли от
эпидемии») (6). Важко сказати, чи мають якесь відношення до цього
роду реєстрові козаки Курило Тризна (Піщанська сотня) і Іван Триз-
ненко (сотня Шубцева Черкас, полку) 1649 р.
Хома відомий як «обиватель» Переяславський, який брав активну
участь в бойових діях козаків на території Білорусії (Могилів). Там
потрапив до московського полону і утримувався в смоленській в’язниці
(березень 1661 р.) (7). Після повернення став одним з найактивніших
прибічників Якима Сомка, писарем полковим Лубенським. В 1663 р.
Брюховецький заслав його до Сибіру, звідки він був звільнений лише
Многогрішним. По поверненні зайняв посаду спочатку Переяславсько
го, а потім — Лубенського полкового писаря.
Його син Іван (одружений з донькою військового товариша Ма
рією Михайлівною Яцинич) був спочатку сотником Слабинським, а по
тім — суддею полковим і загинув у 1711 р. в Прутському поході. Він
мав синів Юхима і Миколу, доньок Катерину (одруж. з Єлисеєм Філо-
новичем Рашком), Дарію (одруж. з войтом Черніг. Іосифом Титовичем),
Параску (одруж. з священиком Іваном Трипольським).
Микола Іванович Тризна спочатку служив бунчуковим товаришем,
а потім сотником Вибельським і помер у віці 82 років «старейшим»
бунчуковим товаришем 22 січня 1776 р. Син його Андрій, поминальник
роду якого наведено вище, розпочав службу з 1741 р. військовим кан
целяристом ГВК, продовжив — сотником Вибельським, обозним полко
вим, а 8 жовтня 1781 р. очолив Верхню Розправу Чернігівського наміс
ництва. Згодом отримав чин колезького асесора. Андрій одружений з
донькою полкового судді Чернігівського Василя Каневського - Оболон-
34 Сіверянський літопис
ського. Його рідний брат Яків був спочатку теж військовим канцеля
ристом, а потім — сотником полковим Чернігівським і бунчуковим то
варишем, сестри Олена — за військовим товаришем Семеном Іванови
чем Пустотою, а Параска — за полковником Василем Івановичем Губ-
чицем.
Андрій одружив своїх синів з доньками представників соціальної
еліти Гетьманщини: Петра (сотщіка Вибильського) — з донькою під
коморія Олександра Солонини Єфросинією, Івана (вакансового сотника
Чернігівського полку) — з донькою дійсного статського радника Іри
ною Прохорівною Забілою, Федора (значкового, військового товариша,
а потім — поручика) — з донькою хорунжого полкового Івана Соло
нини Матроною, Дмитра (військового товариша, потім — поручика) —
з Тетяною Романівною.
На жаль, наведений нами частковий розпис родини Тризн не доз
воляє зробити повної розшифровки наведеного вище синодика.
СУДДІ ПОЛКОВІ
Андрій (?— 1650.04.— ?), Домонтович Іван (?— 1662.11.— ?), Самой-
лович Іван, Артемович Марко (?— 1667.02.— 1671— ?), Болдаковський
Василь Семенович (?— 1673— ?), Стрієвський Констянтин (?— 1677—
1686— ?), Радич Пантелеймон (?— 1687— ?), Стрієвський Констянтин
(?— 1692— 1694— ?), Мокрієвич Карпо Іванович (?— 1688— 1690— ?),
Затиркевич Юрій Васильович (?— 1698— 1704— ?), Мокрієвич Іван
(?— 1704— ?), Тризна Іван Хомич (?— 1710.07.— 1711), Томара Василь
Іванович (?— 1715— 1727.07.— ?), Каневський-Оболонський Василь Ва
сильович (?— 1727— 1732), Мокрієвич Іван Іоникійович (1732.26.—
1739.12.7.), Сенюта Тимофій Михайлович (1739— 1767), Сахновський
Іван (1767— ?), Бакуринський Яків Леоптійович (1772— 1779— ?).
Рід колишньої судійної Чернігівської черниці Єфросинії: чернець
Гедеон, черниця Єфросинія, Филимон, Настасія, Стефан, Марія, Мико
ла, Марія, Василь, Логвин, Настасія.
Рід колишньої судійної Процихи, жительки Суличівської: Прокоп,
Ганна, Данило, Марія, Марія, Іван, Марія, Василь.
Наведені вище поминальники відносяться до родів, які нам уста
новити поки що не вдалося.
Родовід Бакуринських вперше опублікував О. Лазаревський
(1868). В Любецькому монастирі поминався рід Марії Лаврентійовни
Бакуринської (1780 р.): за здоров’я Якова і Тетяни з дітьми, Семена,
Василя, Софії з дітьми;
«за упокой»: Якова, Марії, Лаврентїя, Настасії, Леонтія, Марії,
Олексія, Петра, Федора, Якова, ієромонаха Пахомія, Івана, Якова, Си
меона, Марії, Марфи, Олени, Тетяни.
Це поминальник Марії Лаврентійовни — дружини сотника Роїсь-
кого Леонтія Яковича Бакуринського. Вона замовляла за здоров’я сина
Якова з його дружиною Тетяною (Андріївною Безбородько), сина Се
мена, доньки Софії з чоловіком Василем (Зіновійовичем Борсуком).
В. Модзалевський вважав, що вона була, можливо, з роду Кринкевичів.
Поминалися Яків Юр’євич Бакуринський, його дружина Марія
(Ворошило-Ярмолтинська (очевидно, Павлівна), Лаврентій і Настасія
— батьки Марії (в шлюбі Бакуринська).
З родоводу Кринкевичів відомі шляхтич Михайло, значний полку
Чернігівського, його два сини значкові товариші Іван та Олександр, їх
п’ять синів (серед них значкові: товариші Федір і Григорій). Поки що
ці дані не підтверджують і не заперечують гіпотези В. Модзалевського.
Сіверянський літопис 35
ПИСАРІ ПОЛКОВІ
Мокрієвич Карпо Іванович (?— 1660— 1661—?), Васильович Іван
(— 1664—?), Голобоярин (Слободецький) Михайло, Самойлович Іван,
Полуботок Левон Артемович (?—1668—?), Заборовський Лукаш (?—
1670.08 — 1671—?), Слободецький Михайло Степанович (?— 1672.06.—
1673.—?), Скоропадський Іван Ллліч (?— 1674.11.—1689—?), Булавка
Петро Михайлович (1698— 1708.11.—?), Наумович Семен (1700), Бу
тенко Іван Янушевич (?— 1723— 1727—?), Васильович Микита (1716,
1725, на місці писаря), Полунецький Іван (?—?), Васильович
Микита (?— 1728.10,— 1731.01.—?), Холодович Самійло (?— 1734— 1739.
06.—?), Максимович Григорій (1733— 1739—?), Миткевич Яків Прохо
рович (?— 1742— 1753—?), Миткевич Андрій Якимович (1754—1760.03.
— 1767.01.), Бакуринський Яків Леонтійович (1768— 1772—?), Рашев-
ський Яків Овсійович (1774— 1781).
В 1688 р. полковник Я. Лизогуб надав «значному и давно заслу
женному товаришу» Михайлу Слободецькому (інакше — Голобоярину)
с. Мощонку і при ньому «млинок», які потім перейшли до його доньки
Марії (?— 1744—?).
Рід Лукаша Заборовського: Микола, Андрій, Авдій, Василь, Заха-
рій, Мойсей, Яків, Ілля, (нерозбірливо), Василь, Климентій, Іван, Осип,
Матвій, Василь, Устимія, Тимофій, Іван, Ульяна, Марія, Олена, Євдо-
ікія, Домиа, ієрей Борис.
ОСАВУЛИ ПОЛКОВІ
Прокіп (?— 1649—?), Козьма (Казимир) Савич Картель (бл. 1650),
Бучинський (?— 1671—?), Калиниченко Микифор (?— 1672— 1674—?),
Мокрієвич Василь, Грибович, Рашко Філон, Устимович Василь (?—
І687—?), Донець Дмитро (?— 1689— 1696—?), Маркович Василь (?—
1691.7.—?), Зеленський Федір (?—1694.07,— 1699.10,—?),
Грембецький Микола (?— 1696.04.—1699.10—?), Бучин
ський Степан ( ?— 1704.01.—?), Бутович Степан Іванович (?— 1708.12.
—?), Красовський Михайло Осипович (?— 1710.01.— 1716.02.—?), Мок
рієвич Михайло (1723— 1725, за осавула; ?— 1728— 1738—?), Бобир
Іван (1725, за осавула), Лисенко Іван Федорович (?— 1723-03.—?),
Славатинський Стефан (?— 1734— 1754—?), Рашко Єлисей Філонович
(1742— 1750.03.—?), Норка Іван (?— 1753—?), Каневський Петро (?—
1767—?), Павловський Василь (?— 1755.11.— 1769.01.—?), Сахновський
Іван (?— 1764—1769.01.—?), Бакуринський Семен Леонтійович (1770.
7.10— 1779—?), Круп’янський Яків Олександрович (1776—1779—?),
Лисенко Андрій (1779—?), Долинський Іван (?— 1783), Посудевський
Петро Федорович (?— 1783).
Рід Стефана Бутовича: ієреї Микита, Матвій, Леонтій, Іван, Лука;
«раби божі»: Леонтій, Іван, Ганна, Євстафій, Феодора, Петро, Ган
на, Євстафій, Софія, Стефан, Яків, Петро, Феодора, Михайло, мл. (не
розбірливо), ієромонах Гедеон.
Степан Іванович номер 1717.13.01., був одружений з Марією Яків
ною Лизогуб. З ким були одружені його рідні брати Іван, Григорій, Ва
силь, Трохим — невідомо. Можливо, ці зв’язки слід шукати в родово
дах свояків Стефана Бутовича козаків Боромиківських Якова Крути-
цького, Стефана Барана, Федора Коробки, Василя Холодного. Крім то
го, слід вияснити, чи володіння його брата священика Григорія у с. Ку-
ликівці були наданням йому чи «отчизною».
Розписи цього роду і О. Лазаревським, і В. Модзалевським на по
чатку родоводу малоінформативні. Варто було б розробити генеалогію
правобережного шляхетного роду Бутовичів. Вони фіксуються в Київсь
кому воєводстві з кінця 16 ст. В першу чергу слід звернути увагу на
36 Сіверянський літопис
нащадків Ядька Дмитровича Бутовича (?— 1585— 1600—?), хорунжого
Київського (?—1600—?), який мав сина Семена (8), Григорія Бутови
ча, хорунжого Київського воєводства, що «Матвея Немирича изранил и
изувечил» (1583) та одружився з його колишньою дружиною Євою, і
Івана Бутовича, власника маетностей в Брусилові (1585) (9).
ХОРУНЖІ ПОЛКОВІ
Наум (?— 1649—?), Іван (?— 1649—?), Картель Ян (Іван) Савич
(бл. 1650), Силич Степан (?— 1672—?), Савенко Корній (?— 1681—?),
Терпецький Іван (?— 1695— 1698—?), Чечель Іван Власович (?— 1688
—?), Якубович Прокіп Семенович (?— 1696— 1704—?), Чечель Марко
Іванович (?— 1710—1730), Пешковський Панько (?—1720—?), Шум
Михайло (раніше 1728), Товстоліс Іван (1729—?), Медушевський Гнат
(?— 1734.12—?), Ярошевич (раніше 1753), Булавка Іван Тимофійович
(?— 1742— 1752.06.), Леонтовнч Степан (?— 1742— 1745.03.—?), Комо-
ровський Василь Іванович (1749—1760.04.—?), Григорович-Фурсанович
Петро Григорович (1752.6.08.—1766.17-01.), Петрашевич Василь (?—
(1764— 1774), Лисенко Михайло Васильович (1773—1779.09.—?) Ладан
ка Іван (1777—1779—?).
Чечелі походили з Віленського воєводства, де їх родинним маєтком
був Хожов, наданий ще в 1434 р. одному з їх пращурів Судимонтови-
чу. За сімейною легендою один із Чечелів ротмістрував у Вінницькому
замку ще перед відомим ротмістром Яном Альбертом. У Андрія Суди-
монтовича було два сини, від яких, за переказами, пішли дві гілки: від
Бориса — Чечелі-Судимонтовичі, а від Василя — Чечелі-Новоселецькі.
З Чечелів-Судимонтовичів в кінці 16 ст. відомі Григорій (за одни
ми свідченнями, підстароста (1598— 1629), за іншими — підчаший Він
ницький (1603) і Матіяш (обоє власники с. Кущиці в Брацлавському
повіті). Крім того, вони осадили Ново-Чечелівку, якою в 1629 р. і во
лоділи Григорій (21 дим) з Семеном і Лавріном Матіяшевичами (35
димів).
Семен був одружений з донькою Івана та Олени Оратовських Єв-
докією Яцковською, яка Чечелям як придане принесла добра Оратів у
Вінницькому повіті. У 1679 р. вона, будучи вдовою, залишила тестамент.
Цікаво, що в той час в її оточенні бачимо одного з представників роди
ни Фальковських — Олександра. Останні були споріднені з Волоськи
ми (один з яких був генеральним бунчужним, інший — полковником.
Київським), Туманськими (генеалогію яких після переходу на Лівобе
режжя подав О. Оглоблин в одному із нарисів «Людей старої Украї
ни»).* Рід був відомий як серед військової, так і духовної еліти: Іван
Фальковський був полковником охочепіхотним, його вдова пішла в чер
ниці (стариця Антонія), їх син, ієромонах Веніамін, став дияконом
Києво-Печерської лаври.
Семен з Євдокією мали трьох синів. Відзначимо двох з них: Семе
на, що «згинув під час війн козацьких», і Василя, який в 1648 р. від
імені воєводства Брацлавського підписав елекцію Яна Казимира. (До
речі, в полковому товаристві Уманському 1649 р. знаходився Василь
Чичиленко). Він був одружений з Вечорківною і мав чотирьох синів.
На Правобережжі залишилося двоє з них — Семен та Андрій, яких
бачимо поруч з батьком в 1664 р. власниками с. Кузьминця поблизу
Чечелівки.
З внуків Григорія Чечеля-Судимонтовича згадаємо ротмістрів Гри
горія (?— 1653— 1661—?), Констянтина (1667). Можливо, один із них
був тим ротмістром Чечелем, якого з місією до Стамбулу посилав геть
ман Павло Тетеря.
За Хмельниччини і дещо пізніше на чолі, православної волинської
шляхти стояли родини Головинських, Козинських, Новоселецьких.
Сіверянський літопис 37
Ще Андрій Чечель-Новоселецький на початку 17 ст. за 40 000 зло
тих відкупив у Вележинського сс. Вітків, Підліски, Баумоки у Луцько
му повіті.
Власники сс. Віткова і Підлісок на Волині Чечелі-Новоселецькі
вже в 1653 р. були майже розорені «от притеснений жолнерских» (в
названих селах відповідно залишилося 1 1 з 3 5 і 2 з 2 4 димів) (10). Але
такими ж погромами відзначалася і корогва ротмістра Григорія Че-
челя-Судимонтовича, в цей час вона розгромила маєток Данила Єло-
Малицького в с. Непелівці Кременецького повіту.
Волинська шляхта визнала над собою владу гетьмана і запросила
в свої повіти козацькі залоги на чолі з полковником Іваном Тарнав-
ським.
Весь же брацлавсько-вінницько-уманський регіон знаходився під
впливом Зеленських, предки яких зустрічаються ще в першому коза
цькому реєстрі 1581 р. Сотником Містківським при Нечаї був його на
ступник у полковництві Михайло Зеленський. В 1664 р. він як полков
ник Брацлавський сплачував податки з 202 димів і 2 млинів у містечку
Клевані, був дідичем сіл Холодівки, Захар’яшівки, Крищенець і Мерви-
нець, власником наданого в 1661 р. короною Серебрина. Разом з бра
том Андрієм, полковником Подольським, активно боровся то під знаме
нами Петра Дорошенка, то заарештовувався ним. Згодом же перейшов
на Лівобережжя до Самойловича.
Значна кількість брацлавської старшини зробила те ж саме. Се
ред них бачимо Петра Кожухівського, який під час облоги Чигирина
замінив загиблого полковника охочепіхотного Рубана. Через свого сина
Грицька, одруженого з донькою полковника Стефана Яворського, по
ріднився з Дмитром Чечелем. Через шлюби Яворського і Кожухівського
Дмитро Чечель посвоячився з родинами Негребецьких (старець Печер-
ський Костянтин Негребецький обирав архімандрита І. Тризну у
1647 р., Прокіп в 1649 р. був сотником Вузівським Уманського полку, а
Гаврило — полковником Кальницьким), полковника Стародубського
Тимофія Олексійовича.
З якихось причин щонайменше два сини Василя Чечеля-Судимон-
товича перейшли на Лівобережжя.
Дмитра Васильовича Чечеля бачимо серед когорти значних вій
ськових товаришів з Правобережжя, що найбільш активно боролися за
приведення у 1687 р. до гетьманства Івана Мазепи (Андрій Ребриков-
ський, Андрій Павловський, Андрій Михайловський, Іван Цеханський,
Іван Билевич, Гаврило Жеребецький, Самійло Савицький).
1689 р. він входить до складу почту гетьмана до Москви, а вже в
1690 р. був посланником Мазепи до царя під час місії митрополита Ки
ївського Варлаама Ясинського.
Його донька Феодосія померла між 5 січня 1689 р. і 3 липня 1695 р.
Вона була дружиною полковника Уманського (1674), а потім охочепі-
хотного полковника Степана Яворського. Не знаємо з яких джерел
В. Модзалевський брав інформацію про те, що в першому шлюбі вона
була за полковим Ніжинським осавулом Павлом Килдеєм, знищеним у
1663 р. разом з Золотаренком і Сомком (11). Якщо це визнати, то в
1709 р. Д. Чечель повинен був мати близько 90 років.
Петро Кожуховський востаннє згаданий полковником у 1693 р.,
приблизно в цей же час помирає полковник Стефан Яворський. Кого з
них замінив Чечель, невідомо, але він вступив у командування полком
близько 1694 р. Зазначимо, що основу полків і Кожуховського, і Явор-
ського складали брацлавці і уманчани, так що їм належить слава обо
рони гетьманської столиці Батурина у 1708 р.
38 Сіверянський літопис
У серпні 1704 р. він для пам’яті відзначав «деда моего дворище с
садом и лесом» в с. Кузьминцях і згадував «моих Чечелевых сынов и
онуков Семеновых и Андреевых». З цього робимо висновок, що, очевид
но, на Правобережжі у нього залишилися сини, Семенові онуки (стар
шого брата Семена і Софії Підгорецької — Констянтин Григорович,
Адам Миколайович, Стефан і Олександр Стефановичі споріднені з ві
домими козацько-старшинсько-шляхетськимн родинами Коряцьких і
Гуляницьких) і онуки Андрія.
Третім його братом, очевидно, був Влас Чечель, син якого зразу
з приходом до влади І. Мазепи отримує уряд полкового хорунжого.
Не виключене споріднення чи посвоячення Дмитра Чечеля з Оле
ною Андріївною Ребриковською (донькою полковника Кальницького,
а потім охочепіхотного), у якої він с. Нехаївку «насильно отнял», в той
час, коли її чоловік Павло Козловський (пізніше значний військовий
товариш) знаходився у татарській неволі (12).
Очевидно, до Івана Власовича та його сина Марка Івановича Чече-
лів слід віднести інформацію про те, що «племянник Чечела, казненого
за сопротивление русским в Батурине, получил от Скоропадского уни
версал на село Голубчичи в Черниговском полку» (13).
Пізнішим представником цієї родини бачимо значкового товариша
Чернігівського полку Івана Чечеля (помер до 1759 р.), з 1759 р. його
син Андрій теж став значковим товаришем (14). Він разом з козаком
Миколою Ященком володіли с. Голубчицями, але А. Чечель помирає
(до 1768 р.) і маєтність переходить до його дружини, хоча ще живим
залишався його брат. В 1776 р. згадується Яків Андрійович, в 1800 р.
Василь Чечелі.
СОТНИКИ ПОЛКОВІ
Подобайло (Пободайло) Мартин (?— 1649—?), Угровецький Іван
(?— 1650.04.—?), Коханенко Станіслав (?— 1658—?), Силич Степан
(?— 1661—?), Коханенко Станіслав (?— 1662—?), Болдаковський Ва
силь Іванович (?— 1669— 1670), Силич Степан (1670), Полуботок Леон
(?— 1670.06.—07.—?), Болдаковський Василь Іванович (1671), Чехов-
ський Андрій (1671.01., нак.), Силич Матвій Оникійович, Степан (1673,
10., нак), Барабані Лесько (1676.08,, нак.), Донець Дмитро Степанович
(?— 1678—?), Євтихієвич Антін (?— 1681.09—?), Мокрієвич Самійло
(?— 1690—?), Затиркевич Юрій (?— 1694—?), Голомада Іван, Ульяно-
вич Іван Уласович (?— 1698— 1699—?, нак.), Крутень Ясько (раніше
1698.11.), Ульянович Іван (?— 1705.11.—?), Булавка Тимофій Михайло
вич (?— 1711— 1719), Кущинський Тимофій (1723., нак.), Грисенко Ми
рон (1723, нак.), Медушевський Василь (1725, за сотника), Мокрієвич
Іван Іоаникійович (1729— 1732), Посудевський Федір Романович (1735
— 1760), Посудевський Федір Петрович (1760.03.— 1769.01.—?), Стоін-
ський (?— 1774), Тризна Яків (1774—1779—?), Кам’янецький Петро
(?— 1782—?).
Рід Івана Силича, отамана городового Чернігівського: Іваникій,
Стефан, Іван, Данило, ієрей Петро, Павло, Олена, Настасія, Килина,
Яків, Іван, Роман, Марія, Феодора, Гаврило, Леонтій, Свфимія, Іван,
мл. Михайло, Симеон.
За розписом роду Силичів В. Модзалевського дійсно перший відо
мий його представник Іоаникій Силич, полковник Чернігівський. Його
дружина, донька місцевого бургомістра Євгенія Василівна Радченко,
чомусь не поминалась. Радченки брали активну участь у Хмельниччині
(так, Хому бачимо у козацькому реєстрі 1649 р., в подальшому досить
відомий представник цього роду Оліфер). Ми не маємо свідчень про
відношення до чернігівських Радченків дорошенківського судді гене
рального Михайла Радченка.
Сіверянський літопис 39
Рідний брат Іоаникія Степан був сотником полковим, згодом пол
ковим хорунжим, його дружина Євфимія, що померла до 1694 р., поми
нається одною з останніх. Можливо, один із згаданих Іванів і є горо
довий отаман (1721 —1733) Іван Степанович Силич. В такому разі роз
пис В. Модзалевського включає чотири з дев’ятнадцяти імен дорослих
членів роду, зафіксованих у поминальнику.
Шляхетний рід Кохановських фіксується перед Хмельниччиною на
Брацлавщині і Чернігівщині. Варто сказати, що більшість урядів у Сі-
верському повіті Чернігівського воєводства займала брацлавська шлях
та. З більш визначних представників роду назвем Ольбрихта Коханов-
ського, який був суддею земським Брацлавським (?— 1639—?).
Кохановський Станіслав (в реєстрі 1649 р. — Стась Коханенко) ви
дав своїх доньок: Ганну — за Карпа Мокрієвича, Гафію — за Миколу
Грембецького, Параску — за Константина Дворецького, Ульяну — за
Івана Тадріна, син загинув з вини одного з Силичів і з цього приводу
підписувалась «мирова».
Документи Станіслава Кохановського (оригінали 2-ї половини 17
ст.) після фонду Іллі Новицького складають досить помітний корпус
джерел того часу, хоча вони і розпорошені по різних фондах і справах.
У тестаменті Станіслав згадує «дворец» с. Ляховий Білоус, який і
був, очевидно, його «отчизною».
Рід Дометіана Посудевського: Сава, Дометіан, Кіндрат, Роман,
Марія, Тетяна, Гафія, Любов, Федір, Ульяна, Іван, Василь, Георгій,
Стефан, Тетяна, мл. Симеон, Іван, Семион.
Сава відомий як сотник Любецький.
Рід Марфи Княжницької-Посудевської: Іван, Любов, Даміан, Гри
горій, Георгій, Георгій, Георгій, Тетяна, Юліана, Роман, Марія, Катери
на, Василь, ієрей Стефан, Ганна, Федір, Климентій, Гафія, мл. Тимо
фій, Іосиф, Євфимія, мл. Наталія, Іван, Симеон, Яків, Феодосія, Ганна,
Марія, Марія.
БЕРЕЗНЕНСЬКІ
Підгайний Семен (?— 1654—?), Гоневський (Іовенко) Сава (?—
1660— 1680—?), Грибовський Павло Мартинович (1676, нак.), Антоно
вич Василь, Мокрієвич Самійло Карпович (?— 1689— 1690—?), Мандри-
ка Прокіп (1688, на місці сотника), Іваниненко Яків (1695, нак.), Ско
ропадський Василь Ілліч (1697— 1709.02), Іванович Михайло, Бонатке-
вич (Бушаркевич) Василь (1711— 1719, нак.), Лисенко Федір Іванович
(?— 1723— 1727.12.), Давидович Іван (1724, нак.), Брежицький Олек
сандр (1730, нак.; 1731.12.01.—?), Лисенко Андрій (?— 1744— 1745.03.
—?), Михно Андрій (1742, нак.), Сахновський Яким (?— 1750— 1767—?),
Сахновський Павло (1770— 1781—?).
Рід Павла Грибовича поминав Козьму, Катерину, Павла, Гафію,
Лук’яна, Авдотью, Діонісія, Симеона, Гаврила, Варвару, Ірину, Парас
ку, Феодосію, Марію, Григорія, Євгіраксимія, Ігнатія, Симеона, Мела-
лію, Горпину, Марію, Миколу, Луку, Парфенія, Василя, Євстафія.
Павло Грибовський, значний військовий товариш і наказний сот
ник, був сином земського возного Мартина (1641).
Рід Карпа Мокрієвича: ієреї Іван, Федір; Карпо, Ілля, Іван, Влас,
Андрій, Симеон, Прокіп, Гафія, Христина, Іван, Ганна, Марія.
Рід Карпа Мокрієвича: ієрей Іван, ієрей Федір, Карпо, Ксенія, Іл
ля, Іван, Андрій, Симеон, мл. Прокіп, Гафія, Марія, Макрина, Іван.
Рід Карпа Мокрієвича: Іоаникій, Карпо, Ганна, Марія, Ульяна, іє
рей Іван, Стефан, Іван, Ганна, Дарія, Опанас, Ульяна, Опанас, Мала-
хій, черниця Маркіяна, Софія, Самійло, ієремонах Афанасій.
40 Сіверянський літопис
Рід Пантелеймона Мокрієвича: Карно, Сава, Павло, Самійло, Іва-
никій, Даміан, Хома, Пилип, Василь, Корнилій, Василь, Марія, Ганна,
Параска, Стефанида, Іван, Іван, Сусана, Агрипина, Самійло, Параска.
Аналіз поминальних рядів свідчить, що батьком Карпа Мокрієвича
був священик Іван.
У четвертому поминальному ряді бачимо Самійла Карповича (по
мер до 17І1 р.), його брата Іоаникія (помер до травня 1700 р.),
Дем’яна (помер до 1709 р.), сестру Марію Карпівну (Ломиковську).
Пантелеймона не поминали, де означає, що він був ще живий. Таким
чином, поминальник було записано між 1760 і 1768 рр. Як бачимо, до
того часу його дружина Агрипина померла, підтверджує цей поминаль
ник і думку В. Модзалевського про те, що її батьками були Параска і
Пилип (значний військовий товариш) Спичинські, їх обох бачимо в
поминальному ряді.
БІЛОУСІВСЬКІ
Товстоліс Павло (?— 1669— 1681.09. — раніше 1691), Ярошевицький
Іван Федорович, Товстоліс Андрій Романович (?—1694—?), Затиркевич
Юрій, Стефанович Клим (?— 1696.03.—1699.06.—?), Красовський Ми
хайло (бл. 1700), Стефанович Клим (?— 1710.06—?), Оліферій, Богун
Кирило (1723.10., нак.), Товстоліс Іван (1725, за сотника), Маленський
Дем’ян) (?— 1740— 1749—?), Дубовик Григорій (?—1753— 1759), Давон-
кевич Георгій Васильович (1759.7.01.— 1767—?), Корсун Василь, Кра
совський Василь Дмитрович (1773— 1779—?).
Ярошевицькі вийшли на Лівобережжя з Мозирського повіту. Фе
дір, будучи писарем полковим Ніжинським, «за многие службы» отри
мав гетьманський універсал у грудні 1708 р. Син же його Іван був сот
ником Білоусівським.
Стефанович Клим отримав маєтності від полковника Юхима Лизо
губа, який називав його «милым родичем».
ВИБЕЛЬСЬКЇ
Даніель (?— 1656—?), Шуба Степан Васильович (?— 1659— 1661
—?), Дунін-Борковський Василь (?— 1668—?), Близниченко Яків (?—
1672—?), Лобко Юхим (?— 1679— 1682—?), Устимович Василь (?—
1701—?.), Томара Василь Іванович (?— 1704— 1716—?), Михайловський
Іван Михайлович (?— 1721—?), Тризна Микола Іванович (1728.27.01 —
1748.30.06), Губар Стефан (1736, нак.), Тризна Андрій Миколайович
(1748.30.06— 1769.6.10.), Тризна Олександр (1767—?), Тризна Петро
Андрійович (1771.10.04.— 1782.29.06.).
Семен Григорович Ясновський розпочав службу з 1764 р., став пи
сарем сотенним, а в 1784 записаний у військові товариші. Одружившись
з донькою бунчукового товариша Івана Булавки Софією, отримав у при
дане с. Буду.
ВОЛИНСЬКІ
Скоченко Григорій Степанович (?— 1654—?), Олещенко Василь
(?— 1669—?), Коляда Василь (?—1672—?), Богданович Іван (?—1676
—?), Лобина Федір (?— 1676—?), Борисенко Василь (?—1681—?), Ло-
бина Федір (?— 1684—?), Милорадович Стефан (?— 1691—?), Леневич
Петро Демиденко (?— 1695— 1697—?), Дорошенко Василь Андрійович
(?— 1699—?), Журба Роман (?— 1700.05.—?), Леневич Петро Демиден
ко (?— 1715—?), Леневич Карпо Петрович (?— 1723— 1734—?), Бре-
жннський Олександр (1735.26.01.— 1736.—?), Максимович Василь (?—
1742— 1743—?), Журба Роман (1743.10— 1752.10.—?), Брежинський
Богдан (?— 1762—?), Журба Іван (?— 1763—?), Лисенко Василь Васи
льович (?— 1782).
Сіверянський літопис 41
Борисенко Василь мав сина козака Олексія, онука Спиридона, пра
внука Євсея (бл. 1747—?). Проживали Борисенки в с. Ольшані Сосни-
цького повіту.
Петро Демиденко Леневич, сотник Карпо, сотник Матвій, бунчуко
вий товариш Петро, полк, хор.; Павло, військовий товариш (15).
Леневич Корнелій у вересні 1754 р. з військових канцеляристів
ГВК за власним проханням призначається сотенним отаманом Волин
ським (16).
ГОРОДНИЦЬКІ
Романів Грицько (?— 1672—?), Півень Василь, Войцехович Іван
Богданович, Герасим, Стахович Андрій (?— 1691— 1699), Стахович Ва
силь (1700— 1715), Жданович Яків (?— 1717— 1726—?), Холодович Са-
мійло (1725, нак.), Молявка Федір Іванович (1729.3.10— 1738), Леме-
шовський Петро (1734, нак.), Молявка Григорій Федорович (?—1744
—?), Пирятинський Іван (?— 1748—?), Красовський Іван Дмитрович,
Серафимович Леонтій (1739, нак.: ?— 1751—?), Дубовик Григорій Кор-
Лелійович (1759— 1767—?), Харченко Микифор (1771 — 1779—?).
КИСЕЛІВСЬКІ
Вовк Влас (?— 1650—?), Киселівський Тихін Мартинович (?— 1654
—?), Свіонтицький Федір (?— 1659—?), Тищенко Мартин (?—1660—?),
Свіонтицький Федір (?— 1668—?), Михайлів Герман (?— 1669—?), Ти
щенко Василь Мартинович, Бутожалов Кіндрат (?— 1672— 1675—?), Ти
щенко Андрій (?— 1681—?), Сахновський Гнат Васильович (?— 1681
—?), Лазовський Тимофій (?— 1685— 1687), Доценко Григорій (1687—
?), Яценко Василь, Якименко Іван, Пікуль Назар Іванович (?— 1698
—?), Ковтунович Омельянович, нак., Ковтунович Степан, нак., Купчин-
ський Михайло (?— 1700— 1706—?), Стаховський Василь Антонович
(?— 1709—?), Андрусенко Роман (?—1715—?), Шарий Дмитро (?—
1720—?), Ковтун Яків (1717, нак), Омельянович Павло (?— 1722—
1723.02.), Лавринович Василь (1723, нак.), Лисенко Іван (1723.02.—
1735—?), Лисенко Василь (?— 1744— 1760—?), Шаршанович Іван Юхи
мович (1760.20.10.— 1769.31.05.), Демидовський Іван (1770.04.— 1783).
Вовк Влас, сотник Киселівський (1650.04.), мав синів Андрія, Тара
са, Микиту, які були всі значними військовими товаришами, очевидно,
теж на сотництві Киселівському заслужили це. Від них же пішли Тка-
ченки, Хмари і Волковицькі. З останніх в кінці 18 ст. відомий козак
Козьма Олексійович (бл. 1737— 1787—?),
Бутожалов Кіндрат мав синів Микиту і Івана, які іменувалися вже
Бутожалови-Шкляренки. їх нащадки проживали в с. Лаві на Соснич-
чині.
Від сотника Киселівського Василя Яценка вели свій родовід Яцен-
ко-Тютюнники: Василь— Сава— Федір— Лаврін (бл. 1727—?).
Відома одна з гілок роду Пікулів-Невлинських: Іван— Назар—
Самійло— Кіндрат— Іван (бл. 1742—?), козак, в 1787 р. вдівець, про
живав у м. Синявці Сосницького повіту.
ЛЮБЕЦЬКІ
Герасим (1656, нак.), Внучко Сава (?— 1656— 1669—?), Кгрищенко
Хилько (1658, нак.), Водоволенко Петро (1656, нак.), Васильович Гав
рило (?— 1661—?), Войцехович Стефан (?—1671.08.—?), Решутько Іван
Матвійович (?— 1673— 1676—?), Устимович Василь (?— 1681—1686—?),
Олександрович Юрій (?— 1688—?), Устимович Василь (?— 1689—?),
Михайлович Мина (1691, нак.), Юркевич Тимофій (?— 1689— 1691—?),
Мокрієвич Ян (?— 1693—?), Юркевич Тимофій (?—1695— 1697—?), Во
рошило Павло (?— 1698.01.—?), Устимович Василь (?— 1698.05.—?), Ху-
42 Сіверянський літопис
долій Кирило Гапонович (1695, нак), Ворошило Павло (?— 1699.02.—
1700—?), Васильович Семен (1699, 1703, нак.), Половецький Василь
(1701—?), Силич Василь (?— 1706—?), Половецький Василь (?— 1708
—?), Савич Іван (1709— 1733), Савич Іван Іванович (1733.03.— 1745.
03.—?), Константинович Тихоній (1735, 1740, 1742, нак.), Савич Василь
Іванович (1747— 1760—?), Посудевський Іван Федорович (?— 1763—
1773), Репчинський Семен (1773—?), Корицький Матвій (?— 1781 — ?).
Рід Сави Внучка: Флор, Олена, Потапій, Наталія, Карпо, Стефан,
Василь, Михайло, Матрона, Настасія, Настасія, Харитон, Євдокія, Га-
фія Георгій, Олексій, Мойсей, Євдокія, Павло, Євдокія, Яків, Хома,
Марія, Прохір, Устинія, Пелагея, Ганна.
Докладний родовід Внучок-Посудевських надав В. Модзалевський.
МЕНСЬКІ
Данилів Степан (?—1654—?), Пилипенко Михайло (?— 1669—?),
Лисенко Іван Якович (?— 1669—?), Бобир Іван, Онищенко Федір (?—
1671—?), Левченко Тарас (?— 1672—?), Корсун Роман (?— 1672—?),
Онищенко (Ониськів) Федір (1672— 1677—?), Леонтійович Іван (?—
1681—?), Крупинський Євсевій (?— 1683—?), Курський (Курка, Куроч
ка) Іван Леонтійович (?— 1685— 1696—?), Сахновський Гнат Васильо
вич (?— 1700— 1719—?), Гуринович Кузьма (1700, нак.), Васютинський
(Сахновський) Іван Гнатович (?— 1723—1731—?), Сахновський Яким,
Дейнека Костя (?— 1741—?), Кузьминський Григорій Сидорович (1742.
14.12.— 1753), Сахновський Павло (1753— 1767—?) Селиванович Кон
стантин (1770—1779—?).
Нащадки Федора Онищенка проживали у Сосницькому повіті. З
його родоводу відомо: Федір Онищенко
І
Прокіп Ященко Ілля Степан+Бучинська
^ ^ (Онищенки-Бучинські)
І
і
Петро
1
Іван
1
Петро Іван
1
Павло Петро
+
Федір
св. (бл. 1759—?) ( бл. 1765—?) (бл. 1769—?) (бл. 1771—?), (бл. 1759—?)
У Мені вкінці18 ст.проживали військовий канцелярист Кузьмин
ський і священик Роман Кузьминський, військовий товариш Кузьмин
-ський відкупив частину с. Домашлина.
ПОНОРНИЦЬКІ
Коваленко Данило Степанович (?— 1654—?), Ходко Матвій, Ков-
туненко Федір (?— 1669— 1672—?), Свириденко Василь (?— 1674—?),
Костомаха Андрій (?— 1685—?), Шаболтанський Микифор Савич (Са-
вицький), (1693— 1723), Савенко Тихін Микифоровйч (1723.11.01.—?),
Брежинський Олександр (?— 1736— 1761), Брежинський Богдан Олек
сандрович (1761.28.09,—1772), Брежинський Петро Олександрович
(1772.31.12.—1781.1.12).
Сіверянський літопис 43
РОЇСЬКІ
Ращенко Хома (?— 1659—?), Шихуцький Степан (?— 1680.03.—?),
Грембецький Микола (1689— 1692), Рашевський (Малик) Іван (1690,
1692), Гламозда, Шихуцький Петро Степанович (?— 1699— 1715—?),
Бакуринський Яків Юрєвич (1716— 1738), Шихуцький Микола Степа
нович (1733, нак.), Шихуцький Яків Миколайович (до 1738, нак.), Ба
куринський Леонтій Якович (1738— 1760.04.), Круп’янський Яків (1760
— 1771), Нехаєвський Іван (1771— 1781).
Серед старшин сотні викликає цікавість рід Шихуцьких, зокрема
Якова Миколайовича (1760 р. хорунжий полкової артилерії): Ларіон,
Гликерія, Стефан, Ірина, Микола, Гафія, Марія, Семен, Петро, Кирило,
Пелагея, Тимофій, Іван.
Живі на той час були Яків (став хор. полк. арт. 3.06.1738), Марія,
Ірина.
Шихуцькі за Милорадрвичем: Степан, Семен (знатний військовий
товариш у 1697 р., очевидно, перед тим теж сотник, як і батько), Тимо
фій (хорунжий сотенний Роїський), Парфен (корнет у відставці), Сте
пан (військовий товариш), Семен (козак), Іван (в службі з 1769 р.
канц. Черн. грод. суду, з 1774 р. отаман сот. Роїський, отаман сот. в
абшит), Михайло.
Семен Степанович купив с. Петрушин. Семен, Петро і Микола бу
ли синами Степана, а родоначальником роду, очевидно, Ларіон Ши-
хуцький.
СЕДНЕВСЬКІ
Григор Ничипір (?— 1658, сотник; 1659— полковник Седневський
—?), Коломбецький Ян (?— 1671.04.), Петличний Михайло Савенко
(1671.04.— 1673), Давидович Кирило (1673), Политка (бл. 1674), Пекур
Григорій (?— 1676—?), Павлович Адам (1681, 1688, нак.), Войцехович
Богдан (?— 1680—?), Давидович Рафаель (?— 1688—?), Стахович Анд
рій (?— 1694— 1695—?), Бутович Степан Іванович (?—1697— 1698—?),
Стахович Андрій (?— 1699), Фридрикович Криштоф Самійлович (1699
— 1700), Домантович Федір Павлович (?— 1705—?), Войцехович Петро
Богданович (?— 1717—1722), Базилевич Федір (1723, нак.), Милютино-
вич Дмитро (1722— 1725—?), Мокрієвич Іван (1726, нак.), Римша Іван
(1727.12.— 1760.04.—?), Римша Федір (1760— 1769—?), Дубовик Федір
(1773— 1781).
СИБЕРЕЗЬКІ
Свецький (Саваєцький, Звяцький, Звякой) Філон (Пилип) (?—
1669— 1672—?).
СИНЯВСЬКІ
Дашевич (Дашевський) Овсій (?— 1654—?), Юненко Степан Тара
сович (?— 1654—?), Тихін (бл 1660), Тихонів Андрій, Рубан Ілля Авра-
мович (?— 1662—?), Марків (Марченко) Василь (?— 1669— 1686—?),
Стефанович Яків (раніше 1690), Княгницький Іван (?— 1690—?), Про
копович Іван (?— 1690.12.—?), Грищенко Василь (?— 1691.07.—?), Ми
щенко Василь Міхайлович (?— 1694— 1696—?), Стефанович Федір
(?— 1700—?), Устинов Тихін (?— 1711—?), Свириденко Василь (раніше
1723), Полянський Андрій Олександрович (1723.02.—1753.3.03.), Боро
духа Максим Федорович (1743, пак.), Петрів Петро (1744, нак.), Пет-
рункевич Степан Опанасович (1753.12.03,— 1774.7.07.), Жуковський
Максим (1774— 1783).
У кінці 18 ст. в Синявці бачимо військового товариша Петра, знач
кового товариша Самена та полкового канцеляриста Василя Юницьких.
44 Сіверянський літопис
З с. Волосковець від писаря сотенного Синявського ведуть свій ро
довід Дроздовські, від значкового товариша Олексія Шульгина з Си-
нявки — Шульгини.
СЛАБИНСЬКІ
Домонтович Іван Михайлович (?— 1659—?), Іванів Агей (?—
1669—?), Утвенко Іван Пархомович (?— 1672— 1677), Іванів Агей
(1677—?), Тризна Іван Хомич (?—1687— 1701—?), Гуневич Михайло
(?— 1710— 1711—?), Філоненко Семен Михайлович (1713, нак.; ?—1723
— 1733—?), Тризна Микола Іванович (1725, нак.), Левандовський Ми
кола (?— 1744—?), Левандовський Самійло Михайлович (?—1751—
1760—?), Будлянський Трохим, Тризна Петро (1771— 1779—?).
Рід Івана Домонтовича: Іван, Василь, Стефан, ієромонах Феодо
сий, Мелетій, Михайло, Григорій, Сафоній, Кирило, Григорій, Олек
сандр, Іван, Стефан, Григорій, Іван, Омельян, Яків, Леонтій, Григорій,
Іван, Тарасій, Матвій, Андрій, Михайло, Іван, Євдокія, Наталя, Гафія,,
Тетяна, Марія, Гафія, Настасія, Євфимія, Олена, Наталія, Ганна, Вар
вара, Катерина, Олена, Олена, Гафія, Тарасій, Іван, Іван, Олексій.
У поминальнику двічі згаданий Михайло і п’ять разів Іван. Однознач
но вказати на потрібних нам важко. Зазначимо лише, що одночасно з
першими представниками чернігівської гілки роду бачимо і представ
ників київсько-переяславської — Леонтій був сотником Г оголівським.
СТОЛЬНЕНСЬКІ
Марченко Пилип (?— 1669— 1680—?), Басличенко Григорій (?—
1688—?), Романович Сава (?— 1696—?), Марченко Пилип (?— 1697—
1698.6.), Гаврилович Юсухно (1698—?), Семенович Юхим (?— 1705
—?), Бобир Роман (?— 1707—?), Селедькйй Осип Семенович (?— 1709—
1725—?), Бобир Іван (?— 1744— 1750—?), Бобир Роман (?— 1767—?).
СОСНИЦЬКІ
Жураковський Михайло (?— 1649—?), Філонов Савелій (?— 1654
—?), Галенко Дем’ян (?— 1656—?), Василь (?— 1657.12.—?), Омелья-
ненко Василь (?—1662—?), Скидан Яків Карпович (полковник Сосни-
цький), Холод Федір (1668, полк. нак. Сосн.), Тищенко Андрій (?—
1669—?), Літовченко Микита (?— 1670—?), Зорченко Степан Тимофі-
йович (?— 1672— 1676—?), Літовчик Микита Микифорович (?— 1672
—?), Дорошенко Андрій Дорофійович (?— 1677—?), Кричевський Пав
ло (?— 1677.12.—1685.03.—?), Омельяненко Семен Васильович (?—
1696—?), Шафонський Пилип, Омельяненко Семен Васильович (?—
1710—?), Каневський-Оболенський Василь Іванович (?— 1717—?), За-
порожченко Остап (1717, нак), Сангурський Павло (?— 1719—?), До
рошенко Василь (?—1723), Запорожченко Опанас Петрович (1722,
1724, нак.), Сангурський Павло Омельянович (1723— 1727—?), Гаври
лович Кирило (1723, нак.), Волковський Василь (1734— 1735), Полета-
новський Павло (?— 1744— 1747—?), Лук’яновський Іван (?— 1755—?),
Сенецький Петр о (1771— 1779).
Сотником Сосницьким був Микита Літ — військовий товариш Ти
мофій — козак Василь — козак Мойсей (бл. 1727— 1787—?), проживав
у м. Сосниця.
Один із Сангурських був підкоморієм земським (1779), в цей же
час у Сосниці проживала вдова бунчукового товариша Павла Сангур-
ського.
2-ї СОСНИЦЬКОЇ
Шатило Филимон (?—1752— 1768), Станіславський Омельян
(1768—?).
Сіверянський літопис 45
Лише цей далеко не повний перелік урядової старшини Чернігів
ського полку засвідчує, що перед дослідниками стоять проблеми як чи
сто персонального визначення тих чи інших урядників, так і їх родо
відних коренів. Слід розширити пошуки за рахунок вияснення старших
полкових канцеляристів, писарів судів полкових, осавулів, отаманів і
хорунжих артилерії полкової, сотенної старшини.
Джерела та література:
1. Лазаревский А, М. Описание, Старой Малороссии. Т. 1. — Полк Стародубский. —
К., 1888; Його ж. Описание Старой Малороссіи. Т. 2. — Полк Нъжинскии. — К.,
1893; Його ж Описание Старой Малороссіи. Т. 3. — Полк Прилукскій. — К., 1900;
Модзалевский В. Л. Очерки по истории Лохвицкой, Сенчанской, Чорноуской, Курен-
ской и Варвинской сотен, вошедших в состав Лохвицкого уезда. — К., 1906.
2. Кривошея В. В. Полтавська полкова старшина // Перша заочна наукова конфе
ренція з питань генеалогії і біографіки, присвячена 160-річчю з дня народження
О. М. Лазаревського. — Вінниця, 1994. — С. 17—19; Байда О. П., Кривошея В. В.,
Кривошея Т. В. Старшина Полтавського полку (персональний склад) // Гуманітарні
науки: проблеми, пошуки, перспективи. Збірник наукових праць. — Умань, 1994. —
Вип. ІІІ. — Ч. І. — С. 100 — 109; Кривошея В. В., Кривошея Т. В. Козацька старши
на Переяславського полку // Там само. — С. 92—98.
3. Модзалевський В. Л. Матеріали до «Малороссийского родословника». Вип. 1.;
Томари. Упорядник В. В. Томазов. — К., 1996. — 39 с.; Томари // Модзалевский В. Л.
Малоросійській родословник Упорядник С. В. Шурляков.— К., 1996. — Т. 5. —
Вип. 1. — 58. С. 58—75.
4. X. X. Краткий очерк состояния Холмской Руси в религиозном отношении, со
времени введения христианства до церковной унии на Брестском соборе // Памятники
русской старины в западных губерниях, издаваемые П. Н. Батюшковым — Спб.,
1885. — Вып. УШ.С: 45.
5. Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779—1781). — К., 1931. — С. 526.
6. Інститут рукописів ЦНБ НАН України (далі — ІР ЦНБ), Ф.83, № 52,
арк. 118.
7. Акты, издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. — Вильно,
1909 — Т. XXXIV. — С. 200.
8. Опись актовых книг Киевского Центрального Архива означеного по списку оно
го под № 1 — 8. — К., 1869. — № 1. — С. 6; АЮЭР. — К., 1863. — К 3. — Т. 1.
— С. 13.
9. Там само. — № 8. — С. 4, 23.
* Праця О. Оглоблина як історико-генеалогічие явище заслуговує на спеціальне
дослідження, яке може викликати дискусію з козацької історії Сіверщини.
10. ІР ЦНБ. — Ф. 83. — № 52. — Арк. 120.
11. Там само. — Ф. 11. — № 16911. — Арк. 2 об.
12. Центральний державний історичний архів України у Києві (далі — ЦДІАУК).
— Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 59. — Арк. 830.
13. Костомаров Н. И. Мазепинцы // Український історичний журнал. — 1990. —
№ 11— С. 144.
14. ЦДІАУК. — Ф. 51. — Оп. 3. — Спр. 12540. — Арк. 2.
15. ІР ЦНБ. — Ф. І. — № 60797. — Арк. 44.
16. ЦДІАУК. — Ф .51, — Оп. 3. — Спр. 15812. — Арк. 1.
46 Сіверянський літопис
|