Історія міських гербів Чернігівщини
Міські герби існують на Чернігівщині із XVI століття. Протягом наступних віків виникають символи, які можна зачислити до кращих клейнодів європейської геральдики. Те ж можна сказати і про протогербові знаки містечок Чернігівщини. Вони, звичайно, дещо молодші, мали менший час побутування, але мають н...
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200334 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історія міських гербів Чернігівщини / І. Желіба, О. Желіба // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 38-41. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200334 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2003342024-11-26T15:36:08Z Історія міських гербів Чернігівщини Желіба, І. Желіба, О. Історія міст і сіл Міські герби існують на Чернігівщині із XVI століття. Протягом наступних віків виникають символи, які можна зачислити до кращих клейнодів європейської геральдики. Те ж можна сказати і про протогербові знаки містечок Чернігівщини. Вони, звичайно, дещо молодші, мали менший час побутування, але мають настільки обширний змістовний, художній вираз, що їх не можна недооцінювати. Зберегти ці пам’ятки минулого (а тепер, після тривалої перерви, ми, нарешті, маємо змогу без обмежень відновлювати історичні герби у їхньому справжньому, несфальсифікованоіму вигляді) — наш обов’язок. 1997 Article Історія міських гербів Чернігівщини / І. Желіба, О. Желіба // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 38-41. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200334 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія міст і сіл Історія міст і сіл |
| spellingShingle |
Історія міст і сіл Історія міст і сіл Желіба, І. Желіба, О. Історія міських гербів Чернігівщини Сiверянський літопис |
| description |
Міські герби існують на Чернігівщині із XVI століття. Протягом наступних віків виникають символи, які можна зачислити до кращих клейнодів європейської геральдики. Те ж можна сказати і про протогербові знаки містечок Чернігівщини. Вони, звичайно, дещо молодші, мали менший час побутування, але мають настільки обширний змістовний, художній вираз, що їх не можна недооцінювати. Зберегти ці пам’ятки минулого (а тепер, після тривалої перерви, ми, нарешті, маємо змогу без обмежень відновлювати історичні герби у їхньому справжньому, несфальсифікованоіму вигляді) — наш обов’язок. |
| format |
Article |
| author |
Желіба, І. Желіба, О. |
| author_facet |
Желіба, І. Желіба, О. |
| author_sort |
Желіба, І. |
| title |
Історія міських гербів Чернігівщини |
| title_short |
Історія міських гербів Чернігівщини |
| title_full |
Історія міських гербів Чернігівщини |
| title_fullStr |
Історія міських гербів Чернігівщини |
| title_full_unstemmed |
Історія міських гербів Чернігівщини |
| title_sort |
історія міських гербів чернігівщини |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Історія міст і сіл |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200334 |
| citation_txt |
Історія міських гербів Чернігівщини / І. Желіба, О. Желіба // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 38-41. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT želíbaí ístoríâmísʹkihgerbívčernígívŝini AT želíbao ístoríâmísʹkihgerbívčernígívŝini |
| first_indexed |
2024-11-27T04:18:00Z |
| last_indexed |
2024-11-27T04:18:00Z |
| _version_ |
1818524331356979200 |
| fulltext |
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
Ірина Желіба, Олександр Желіба
ІСТОРІЯ МІСЬКИХ ГЕРБІВ ЧЕРНІГІВЩИНИ
Міські герби існують на Чернігівщині із XVI століття. Протягом
наступних віків виникають символи, які можна зачислити до кращих
клейнодів європейської геральдики. Те ж можна сказати і про прото-
гербові знаки містечок Чернігівщини. Вони, звичайно, дещо молодші,
мали менший час побутування, але мають настільки обширний змісто
вний, художній вираз, що їх не можна недооцінювати. Зберегти ці па
м’ятки минулого (а тепер, після тривалої перерви, ми, нарешті, маємо
змогу без обмежень відновлювати історичні герби у їхньому справж
ньому, несфальсифікованоіму вигляді) — наш обов’язок.
Розвиток міських гербів Чернігівщини потрібно розглянути по пе
ріодах, коли міські символи мали ті чи інші ознаки, ті чи інші тенден
ції розвитку. Тому, на пащу думку, розвиток міських гербів Чернігів
ського регіону (як і гербів колишньої Гетьманщини в цілому) можна
поділити на такі періоди: а) польсько-українська традиція (кінець XVI
— кінець XVIII ст.); б) російська модифікація (1782— 1919 рр.); в) ра
дянська емблематика (кін. 60—80 рр.); новоукраїнська традиція (з
90-х р р. XX ст.).
Герби на Чернігівщині з’явилися як наслідок запровадження у міс
тах магдебурзького права. За.цим, правом місто звільнялось від управ
ління і суду феодала,, отримувало самоврядування і власне судочин
ство. Магдебурзьке право визначало порядок і функції бургомістра, ма
гістрату, судді, судових радників, регулювало діяльність купецьких гіль
дій і ремісничих цехів, торгівлю, опікунство, успадкування та інші місь
кі справи.1 Символом самоврядування був герб, який надавався разом
із привілеєм на магдебурзьке право.
1582 року герб отримали Прилуки, які були на той час у володін
нях князів Вишневецьких.2 Надаючи місту магдебурзьке право, мож
новладці прагнули цими пільгами залучити у прикордонні із татарами
райони якнайбільше поселенців.
Після входження до Речі Посполитої Чернігово-Сіверських земель,
магдебурзьке право надано Чернігову (1623 р.)3 і Новгороду-Сіверсько-
му (1620 р.).4 Одна із головних цілей, яку переслідував польський уряд
при цьому — здобути підтримку, прихильність в новоприєднаних зем
лях у особі міщан.
1623 року разом із привілеєм на магдебурзьке право герб отримав
Ніжин.5 Будучи чи не найбільшим перевалочним пунктом у торгівлі з
Росією, він досяг значного економічного розвитку, а привілей на само
врядування давав іще більші перспективи. 1634 року з подібних причин
38 Сіверянський літопис
герб отримала Борзна.6 Гетьмани продовжували, польську традицію на
дання магдебурзького права тим містам, які досягли знадного еконо
мічного піднесення. За допомогою цих заходів вони хотіли мати під
тримку серед міщан, як серед одного із станів новоутвореної держави.
1654 року надано герби Батурину7 і Коропу,8 1656 року — Козельцю,9
1662 року — Остру,10 згодом — Березні11 і Мені.12
Для цього періоду характерна тенденція, коли гетьманська канце
лярія, надаючи магдебурзьке право, затверджувала як герб той прото-
гербовий знак, який побутував тут раніше. Тобто більшість гербів ма
ли місцеве коріння.
Характерні гербові фігури були такі: місяць (Батурин, Борзна) —
символ мусульманства, з яким часто доводилось схрещувати зброю; зо
ря (Батурин, Новгород-Сіверський) — символ щастя, можливо, зорі,
яка повідомила про народження Ісуса (тобто символ самого спасите
ля); хрест (Батурин, Борзна, Козелець, Остер) — символ християнства,
лицарської доблесті; зброї (Новгород-Сіверський, Прилуки, Ніжин,
Чернігів) — символ того, що міщани завжди зможуть оборонити себе;
міські будівлі (Новгород-Сіверський, Остер) — символ самого міста,
його неприступності; святі — покровителі (Ніжин, Чернігів) — символ
опіки над містом вищих сил.
Цікавий той факт, що негеральдичні фігури часто носили характер
назви міста (береза — на гербі Березни, козел — на гербі Козельця,
короп — на гербі Коропа).
Переважаючі кольори на гербах: синій, червоний, рідше зелений.
Форму щита, яка найчастіше зустрічалась на міських гербах цього пе
ріоду, визначити важко з тієї причини, що вона не була, сталою і постій
но змінювалась. На нашу думку, їй просто не надавали якогось смисло
вого значення, це швидше прикраса, яка окреслює зображення із смис
ловим навантаженням. Дослідження міських печаток (а саме вони є ос
новним джерелом вивчення гербів цього періоду) дозволило зафіксу
вати в деяких гербах таку прикрасу як картуш (Козелець,13 Остер74), а
у гербі Коропа — наявність лицарського шолома, увінчаного трьома
страусиними перами і наметом.15
У містах із обмеженим магдебурзьким правом, де міська ратуша
підпорядковувалась сотенній козацькій старшині, спостерігається тен
денція до вживання печаток із повторюваним сюжетом протягом три
валого часу. Ці протогербові знаки можна назвати незатвердженими
гербами. Зображення на печатках містечок подібні до зображення на
гербах магдебурзьких міст. Наприклад, протогербовий знак Ічні є хрест
і зоря під ним,16 Басані — серце, увінчане шестикінечною зорею,17 Сріб
ного — серце, увінчане сяючим хрестом.18 Всі три зображення оточені
картушами.
Період «російської модифікації» почався для Чернігівщини 4 черв
ня 1782 року, коли указом імператриці Катерини II було затверджено
право мати власний герб за такими містами: Чернігів, Борзна, Город
ня, Козелець, Короп, Ніжин, Новгород-Сіверський, Остер, Прилуки,
Сосниця, Березна.19
Причини указу прості: залучити українські герби до системи росій
ської геральдики (тобто асимілювати їх), перетворити функції герба як
символу самоврядування у символ адміністративного центру (паралель
но із цим відбувалась адміністративна реформа на Гетьманщині).
Наша версія підтверджується тим, що міста Батурин і Мена, які
до цього мали свій герб, ставали лиш волосними центрами і були по
збавлені змоги користуватись цим символом самоврядування. А міста
Городня і Сосниця, ставши повітовими центрами, перетворили свої про-
тогербові знаки у герби. Протогербові знаки, які побутували в інших
містечках Чернігівщини, не здобувши затвердження зверху, виходять з
обігу.
Сіверянський літопис 39
За указом 1782 року небажані для Петербурга герби Чернігова і
Ніжина були замінені на інші. Чому небажані? Колишній герб Ніжина
(Святий Юрій) нагадував Московський герб, а Святий Владислав на
гербі Чернігова нагадував ті часи, коли місто належало Польщі. Ок
рім того, в російській гербовій традиції не розрізняли межу між понят
тями «земельний герб» і «міський герб», тому земельний герб — орел
із хрестом — затвердили і як міський герб для Чернігова.
Отже, серед негеральдичних фігур гербів Чернігівщини цього пе
ріоду зникли зображення святих, з’явився новий (чужий нам) символ,
міфологічний — кадуцей* у гербі Ніжина. Взагалі ж символіка нових
гербів вписалася в систему вже існуючих: герб Городні мав якір і три
зорі,20 Сосниці — сосна із ведмедем і бджолами.21 Окрім того, в гербі
Березни сталися зміни: додано зображення шаблі, стріли, місяців і зі
рок, що поставило герб на ступінь вище в естетичному оформленні се
ред інших гербів.22
За російською модифікацією всі герби отримали стандартний щит
французької форми і були позбавлені зовнішніх прикрас.
Завдяки тому, що на Гетьманщині міста мали герби здавна і вико
ристовували їх чи не найраніше в імперії, на затверджених гербах не
розмістили у верхній половині щита губернського герба, як це роби
лося в інших частинах імперії.
1857 року згідно з імператорським указом при канцелярії департа
менту герольдії створено Гербове відділення, метою якого було узгод
ження з вимогами геральдики уже існуючих гербів. Герби Чернігівщи
ни кардинальних змін за цією реформою не зазнали, лише герб Черні
гова, як герб губернського міста, тепер оздоблювався дубовим листом
і Андріївською стрічкою, окрім того, щит увінчувала шапка Мономаха, символ
того, що колись тут сиділи Великі князі.23
Серед багатьох пам’яток минувшини, які старалася знищити радян
ська влада, були і міські герби. Принцип «отречемся от старого мира»
діяв бездоганно, бо зразу ж нові урядовці почали використовувати ра
дянську символіку, відкидаючи традиції міського самоврядування. Та і
про яке самоврядування могла іти мова у централізованій новій ім
перії.
Лише за Хрущовської «відлиги» у 60-ті роки радянські міста поча
ли вживати герби. Для влади це був ідеологічний захід, який мусив ви
ховувати почуття любові до свого міста, особистої причетності до його
життя. Незважаючи на все це, ідеологічне забарвлення, основна функ
ція герба, зберігається — відтворити в емблемі своєрідність конкретного міста.
На жаль, конкретного в гербах радянського періоду мало. Нові
емблеми часто порушували геральдичні та історичні традиції. Симво
ліка їх до того проста і примітивна, що якби не надписи вгорі щитів,
то розпізнати б приналежність герба було практично неможливо.
Міські ради при затвердженні герба надавали перевагу ескізам із
пануючим червоним кольором (колір прапора СРСР) чи червоному у
поєднанні із синім (колір прапора УРСР). Гербові фігури, їх тлума
чення схожі до примітивізму: символ сільського господарства — колос
(Чернігів, Ніжин, Прилуки, Варва, Срібне); символи промисловості —
шестерня (Ніжин, Прилуки), колба (Чернігів), газовидобувна вежа
(Прилуки, Варва). Оригінальним гербом цього періоду можна назвати
хіба що герб Козельця, на якому зображена так звана квітка козелець
(фігура відтворює назву міста).24
З 90-х років XX століття почався новий етап у розвитку геральдики
на Чернігівщині. Стара радянська емблематика, яка не відтворювала
* Кадуцей — крилатий жезл давньоримського бога Меркурія, що був покровите
лем торгівлі.
40 Сіверянський літопис
реалій життя, зійшла нанівець. Відродження української нації дало
поштовх у розвитку міської символіки. У новоукраїнській традиції спо
стерігаємо два напрями: російський і європейський. За першим віднов
лено герби Чернігова,25 Прилук,26 спроектовано герб Семенівки,27 за дру
гим — поновлено герб Ніжина.28
Для російського напрямку характерний французький щит, сліпе
відтворення герба часів Російської імперії (у Чернігові, зокрема, не
знайшлося місця найранішому гербові — Святому Владиславу), недо
тримання правил геральдики (у гербі Семенівки гербова фігура роз
ташована непропорційно в центрі щита, голова орла на Чернігівсько
му гербі зображується поверненою так, як на губернському, а не як на
міському гербі).
Для європейського напрямку характерний напівкруглий щит, баро
ковий картуш, міська корона, надання переваги гербовим фігурам
польсько-української традиції.
Отже, як бачимо, міська геральдика на Чернігівщині пройшла
складний шлях еволюції. Найбільш характерний для регіону стиль —
польсько-український. Тому при відновленні сучасних міських гербів та
при введенні нових потрібно шукати корені саме в XVII—XVIII століт
тях. Детальний огляд символіки міст на печатках допоможе сучасним
геральдистам створити найбільш вдалий та історично правдивий герб
міста, містечка чи села.
Суцільна гербовізація міст не змусить себе чекати. За новим зако
ном про місцеве самоврядування місцеві ради отримали більше повно
важень. А найкращим виявом автономії міста був, є і буде міський герб.
Джерела та література:
1 Савчук Юрій. Міська геральдика Поділля. — Вінниця, 1995. — С. 17.
2 Ситий Ігор. Печатки Прилук XVII—XVIII ст. II Четверта наукова геральдична кон
ференція. Збірник тез, повідомлень та доповідей., — Львів. 1994. — С. 64.
3 Ситий Ігор. Герб Чернігова // Знак. — № 3.
4 Панченко Володимир. Соборний герб України. — Київ, 1993. — С. 25.
5 Морозов Олександр. Історичний герб Ніжина. // Знак. — N° 5.
6 Чернігівщина Енциклопедичний довідник. Ред, Кудрицького А. В. — Київ, 1990. —
С. 83.
7 Ситий Ігор, Герб Батурина. // Голос України. — 1993. — 30 березня.
8 Чернігівщина. — С. 344.
9 Там само, — С. 322.
10 Там само. — С. 584.
11 Там само. — С. 58.
12 Там само. — С. 443.
13 Гербы городов, губерний, областей и посадов Российской Империи — СПб., 1899.
— С. VI.
14 Яворницький Д, Історія Запорозьких коваків: — К„ 1990. — Т. 3. — С. 28.
15 Міські печатки Лівобережної України XVII—XVIII ст. Каталог. — Львів — Чер
нігів, 1995. — С. 8, 10.
16 Там само. — С. 8.
17 Там само. — С. 6.
18 Ситий Ігор, Желіба Олександр. Чи матиме Срібне власний герб? // Деснянська
правда. — 24 вересня 1996.
19 Гербы городов...
20 Там само. — С. 42.
21 Там само. — С. 140.
22 Корбач Іван. Шляхами століть. — К., 1992. — С. 166.
23 Чернігівщина. — С. 931.
24 Про герби радянського періоду дізнаємося із значків, вимпелів, вивісок при в’їзді
до міста, де ці герби часто зображували.
25 Ситий Ігор. Герб Чернігова. // Знак. № 3.
26 Ситий Ігор. Печатки Прилук., — С, 65.
27 Герб Семеновки. // Жизнь Семеновщины. — 8 июня 1996.
28 Морозов Олександр. Вказана праця.
Сіверянський літопис 41
|