З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.)

Роль «Просвіти» в українській історії значна: протягом довгого часу вона була певною мірою школою національної державності в чужій російській державі. «Просвіта» несла в широкі народні маси світло культури, науки, згуртовувала навколо себе передову українську інтелігенцію, пропагувала й плекала рі...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	1997
Автор:	Давиденко, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1997
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Розвідки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200361
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.) / Ю. Давиденко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 75-81. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-200361
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2003612024-11-29T16:45:00Z З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.) Давиденко, Ю. Розвідки Роль «Просвіти» в українській історії значна: протягом довгого часу вона була певною мірою школою національної державності в чужій російській державі. «Просвіта» несла в широкі народні маси світло культури, науки, згуртовувала навколо себе передову українську інтелігенцію, пропагувала й плекала рідне слово, українську книжку. 1997 Article З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.) / Ю. Давиденко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 75-81. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200361 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки Розвідки
spellingShingle	Розвідки Розвідки Давиденко, Ю. З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.) Сiверянський літопис
description	Роль «Просвіти» в українській історії значна: протягом довгого часу вона була певною мірою школою національної державності в чужій російській державі. «Просвіта» несла в широкі народні маси світло культури, науки, згуртовувала навколо себе передову українську інтелігенцію, пропагувала й плекала рідне слово, українську книжку.
format	Article
author	Давиденко, Ю.
author_facet	Давиденко, Ю.
author_sort	Давиденко, Ю.
title	З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.)
title_short	З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.)
title_full	З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.)
title_fullStr	З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.)
title_full_unstemmed	З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.)
title_sort	з історії ніжинської «просвіти» (1907—1920 р. р.)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	1997
topic_facet	Розвідки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200361
citation_txt	З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.) / Ю. Давиденко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 75-81. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT davidenkoû zístoríínížinsʹkoíprosvíti19071920rr
first_indexed	2024-12-01T04:14:10Z
last_indexed	2024-12-01T04:14:10Z
_version_	1818524390024806400
fulltext	Сіверянський літопис • 75 Юрій Давиденко З ІСТОРІЇ НІЖИНСЬКОЇ «ПРОСВІТИ» (1907—1920рр.) Питання, пов’язані з історією української культури, з утверджен- ням національної самосвідомості, збереженням самобутніх народних традицій, вимагають першочергового вивчення. Перш за все, ці про- блеми тісно пов’язані з історією громадських організацій і товариств, які діяли в різних регіонах України в другій половині XIX — початку XX століття. Серед великої кількості таких організацій, котрі мали вплив на українське суспільно-політичне і культурне життя, чільне міс- це належить товариству «Просвіта». Роль «Просвіти» в українській історії значна: протягом довгого часу вона була певною мірою школою національної державності в чу- жій російській державі. «Просвіта» несла в широкі народні маси світ- ло культури, науки, згуртовувала навколо себе передову українську інтелігенцію, пропагувала й плекала рідне слово, українську книжку. Фундація товариства «Просвіта» на Наддніпрянщині відбулася у пору російської революції 1905—1907 pp. Формально юридичним пош- товхом до цього став царський маніфест 17 жовтня 1905 року, в якому проголошувалось створення самодіяльних об’єднань і товариств. І нев- довзі в Східній Україні утворились дев’ять філій «Просвіти». Однією з них стала Чернігівська. Її діяльність поширювалась фактично на більшість повітів і міст Чернігівщини з початку і до 20-х років XX століття. Саме тоді просві- тянські організації, без сумніву, були своєрідними центрами культурни- ської та національно орієнтованої діяльності, посиленням інтелектуаль- но-духовної та ментальної єдності верств українського суспільства. Як випливає з аналізу архівних джерел, Ніжинську філію «Прос- віти» започатковано влітку 1907 року, містилася вона в той період на Гімназійній вулиці, будинок Скоробагатька.1 Її фундатором став член Чернігівської «Просвіти», а через деякий час її секретар Є. С. Шульга. Ніжинська філія «Просвіти» на початок 1907 року нараховувала у своєму складі 40 чоловік.2 Більшість з них — представники української інтелігенції, вчителі, студенти. Одним з найактивніших членів «Про- світи», як засвідчують мемуарні джерела, був О. Плющ.3 Талановитий поет і прозаїк, який навчався в Історико-філологічному інституті, він певний час виконував обов’язки книгаря та писаря Ніжинського това- риства. О. Плющ самовіддано, з відчайдушною енергією проводив про- пагандистсько-просвітницьку роботу серед студентської молоді. Резуль- татом цієї наполегливої праці стала організація декількох товариств, що складалися із студентів. Крім того, О. Плющ бував на зборах Чер- нігівської «Просвіти», де виступав із читанням своїх рефератів. Як вда- лося з’ясувати з мемуарних джерел, найбільш значним був його рефе- рат «На роковини Т. Г. Шевченка».4 Цікавим, на наш погляд, є такий архівний факт, що в діяльності товариства брали участь ніжинські соціал-демократи, зокрема Г. Чу- прина. Це пояснюється перш за все тим, що «Просвіта» в означений період була легалізованою організацією і мала можливості впливати на населення. Соціал-демократи використовували товариство у своїх Сіверянський літопис76 цілях. Так, через місцеву «Просвіту» київські соціал-демократи розпов- сюджували в Ніжині та повіті свою літературу, наприклад, газету «Сло- во».5 Досліджуючи умови діяльності Ніжинської «Просвіти», варто за- значити, що вони були подібними до тих, в яких функціонувала і гу- бернська чернігівська «Просвіта». Місцева адміністрація переслідува- ла товариство, за більшістю його членів вівся постійний поліцейський нагляд. У 1908 році за наказом Чернігівського губернського жандарм- ського управління була ліквідована Ніжинська «Просвіта».6 Товариство в Ніжині закривали ще двічі в 1911 та 1914 р.7 Останнє закриття санкціонував Чернігівський губернатор. У своє- му звіті начальнику Київського жандармського управління за 5 бе- резня 1914 року він писав: «...в г. Киеве существует отделение «Просвиты», которое не прояв- ляет в своей деятельности ничего предосудительного, но большинство членов следует считать политически неблагонадежными. По мнению губернатора, дальнейшее существование вь губернии общества «Про- свита» нежелательно».8 Таким чином, з 1914 року ніжинська організація «Просвіта» оста- точно припинила свою діяльність. Спираючись на досить обмежені архівні матеріали, можна сказа- ти, що в цілому› культурно-просвітницька діяльність товариства в Ні- жині в 1907—1914 pp. була епізодичною і малоефективною. Причини цього — переслідування та утиски з боку уряду, недостатня соціальна база, низький рівень національної свідомості нашого регіону. Нова доба в історії Ніжинської «Просвіти» почалась у 1917 році. В умовах піднесення національно-визвольного руху переживала своє відродження. 9 квітня 1917 року в залі міської Думи відбулося україн- ське віче, на якому офіційно було поновлено діяльність товариства.9 На зібранні був прийнятий новий статут «Просвіти». В ньому була затверд- жена принципова умова членства в «Просвіті»: приймати в члени то- вариства тільки тих, хто обстоює широку національно-територіальну ав- тономію України.10 Виходячи з революційних умов, в яких діяла організація, в статуті досить специфічно визначався організаційний принцип сплати член- ських внесків. Передбачалося право кожного члена товариства самостійно вирі- шувати розмір грошового внеску в просвітянський бюджет. Більш того, за скрутних, умов дозволялось взагалі не сплачувати внески (пара- граф 4.). Аналізуючи дані пункти, можемо дійти до таких висновків: діяльність товариства на цьому етапі починає набирати більш вираже- ного національно-політичного характеру. «Просвіта» почала пристосо- вуватись до нових революційних умов. На цих вічових зборах було обране керівництво товариства. Го- ловою його став І. Ковалевський, до складу ради увійшли Г. Чубина, І. Будучко та В. Федорина.11 Дозволимо собі зупинити увагу на постаті голови Ніжинської «Про- світи» Іполиті Дмитровичі Ковалевському. Народився він у 1895 році в сім’ї священика, закінчив Кутянське духовне училище, а потім в 1915 р. — Харківську Духовну семінарію. В цьому ж році став студен- том історико-філологічного інституту князя Безбородька. У 1917 році був повітовим комісаром Української Центральної Ради.12 Цікаві, хоча епізодичні відомості про діяльність І. Ковалевського на цьому посту ми знаходимо в спогадах Д. І. Дорошенка «Війна й революція на Украї- Сіверянський літопис 77 ні».13 Як свідчать мемуарні джерела, він був «енергійним, активним ад- міністратором...».14 Але його молодість та повне незнання законів і ад- міністративних справ привело до того, що на нього у 1918 році урядом УНР була заведена кримінальна справа. Подальша його доля невідома і потребує вивчення. Що ж стосується діяльності І. Ковалевського як голови «Просвіти», то він у 1917 р. написав і видав брошуру «Хто ми, що ми і чого ми хо- чемо». В ній використав широкий історичний матеріал, написана вона доступною мовою. У своїй праці І. Ковалевський окреслює завдання і цілі українсько- го національного руху на даний історичний момент. Брошура була попу- лярною серед читачів, особливо на селі. Отже, Ніжинське товариство «Просвіта» в 1917 році розгорнуло свою діяльність. При сприянні і прямій участі «Просвіти» в місті були відкриті курси української мови для вчителів. За пропозицією «Просвіти» міська Дума своєю постано- вою змінила назву міського саду. Він став носити з 1917 р. ім’я Т. Г. Шевченка, а до цього був Миколаївським. Ніжинська організація поширювала свою мережу. На грудень 1917 року у Ніжинському повіті нараховувалось сім повітових просвітніх товариств.15 Це міське у м. Ніжині, а також волосні філії в с. Бакаївці, Вертіївці, Дроздівці, Філовці, Вересочі, Носівці. Найбільш активним у своїй діяльності було Вертіївське товариство. «Просвіта» у Вертіївці була заснована в 1917 році. Головою її була лікар В. О. Гриценко, до складу товариства входили вчителі, селяни. Всього ж товариство нараховувало 12 чоловік. «Просвіта» влаштовувала театральні поста- новки, а на виручені кошти купувала різноманітну літературу. Так, у 1917 р. вертіївські просвітяни придбали українські букварі для першо- го класу, а також українські книги.16 Слід наголосити, що умови діяльності просвітянських товариств на Ніжинщині в період 1918—1919 pp. були своєрідними. Політичні сили та партії, які брали участь в національно-визвольній війні, ставились до «Просвіти» по-різному. Так, наприклад, уряд П. Скоропадського за- кривав «Просвіти», в такому ж дусі діяли і денікінці, які в 1919 році зайняли Ніжин. Вони розігнали «Просвіти»,17 ліквідували всі українські газети, з друкарні були вилучені всі українські книги. Певним рубежем в історії Ніжинської «Просвіти», гадаємо, слід назвати 1919 р. Архівні матеріали свідчать про існування в цей період системи просвітницьких організацій у Ніжинському повіті. Саме тоді склалась цілісна мережа як міських, так і волосних товариств. У Ніжині «Просвіта» набула районного принципу організації: Ов- діївська, Миголівська, Магерська, Шекеро-Гринівська — за назвами районів міста. Основними напрямками її роботи стали: лекційна, сус- пільно-мітингова, концертно-художня, бібліотечно-освітня. Особливо тяжіла до лекційної форми роботи Овдіївська «Просвіта». На її зборах систематично читались різноманітні лекції. Але особлива увага нада- валась лекціям з історичної та природознавчої тематики. Так, за 1920 рік на її зборах були прочитані лекції на такі теми: «Природа і жит- тя», «Сонячна енергія», «Історія землеробства» і т. д.18 Що стосується суспільно-мітингової роботи, то слід сказати, що «Просвіти» брали участь у святкуванні ювілею Т. Г. Шевченка в 1920 році. Першого травня давали концерти, організовували аматорські те- атральні вистави. За 1920 рік «Просвітами» було прочитано 160 ле- цій, 208 концертів, вистав та проведено 36 мітингів.19 Досить важливим, на нашу думку, була в цей час робота міських «Просвіт» з розвитку бібліотечно-освітньої справи. Овдіївською та Ма- герською організаціями були відкриті дві бібліотеки. В них були зі- Сіверянський літопис78 брані твори українських класиків, а також періодичні видання міста Чернігова, Харкова, Москви.20 Відсутність детальних даних у архівних джерелах не дозволили нам провести глибокий порівняльний аналіз просвітянської роботи усіх міських філій. Але, разом з тим, можна стверджувати, що одним з найбільш активних було Мигалівське това- риство. Його заснували 15 березня 1920 р. шкільні працівники та на- селення району міста в кількості 18 осіб.21 Робота товариства проводи- лась у традиційних просвітянських напрямках. Працювали бібліотечна, шкільно-лекційна та театральні секції. За 1920 рік просвітянами було поставлено 23 вистави, створена бібліотека, яка нараховувала 300 при- мірників.22 На початок 1920 р. значно зростає мережа волосних осередків. Ар- хівні документи засвідчують, що на початку 1920 р. в Ніжинському по- віті існувало 64 осередки, тобто в порівнянні з груднем 1917 р. їх кіль- кість збільшилась на 57.23 Форми та напрямки їхньої роботи були по- дібні до міських. Але важливість цієї діяльності була значною, бо про- світяни несли світло знань та науки в село, у широкі народні маси. Як- що говорити про соціальний склад волосних «Просвіт», то він був та- ким: до товариства входили представники інтелігенції — вчителі, сту- денти, лікарі, священики, а також селяни. Вчительство становило ядро «Просвіт», їх основний культурно-освітній потенціал. Одним з прикладів діяльності волосних «Просвіт» може бути Ма- кіївське товариство. Засноване воно було 19 січня 1918 року. У звіті даного товариства за 1920 р. знаходимо цікаві дані про діяльність та специфічні обставини його роботи: «програма діяльності товариства до- сить широка, але через сучасний стан і відсутність допомоги від влади здійснено хіба половину своїх завдань».24 Та все-таки Макіївське това- риство, незважаючи на ці важкі умови, відкрило хату-читальню з 1500 книгами, а також провело за 1920 рік 15 лекцій та 25 вистав.25 Найбільш плідною у Ніжинському повіті була робота Носівського, Макіївського та Монастирищенського волосних товариств. Потрібно за- значити, що радянська влада не допомагала «Просвітам», і їх робота здійснювалась з ініціативи подвижників-просвітян, які хотіли бачити свій народ освіченим та культурним. Проведений вище аналіз принципів і напрямів діяльності повіто- вої структури організаційного підпорядкування «Просвіт» на Ніжинщи- ні дозволяє зробити висновок, що до 1920 р. осередки «Просвіти» не підпорядковувались більшовицько-партійним органам і зберегли полі- тичну нейтральність. Така ситуація була характерною для більшості «Просвіт» на Східній Україні в той період. Так, І. Д. Золотоверхий в своїй роботі відзначає: «Частина «Просвіт» продовжувала поширюва- ти ідеї невтручання у справу політики, обмежувала роботу чистим культурництвом».26 Заключним в історії «Просвіт» став період 1921—1923 pp. Така національно-культурна організація, як «Просвіта», не влаштовувала нову владу перш за все тому, що дотримувалась національних, загаль- ногуманістичних принципів і була далекою від партійності, класовості та інших більшовицьких догм. У 1920 р. ЦК КП(б)У ставить завдання «підпорядкувати» «Просвіти» комуністичній ідеології. Політбюро ЦК КП(б)У 8 та 13 червня 1920 р. розглядало питання про ставлення до «Просвіт».27 Наслідком цього стало те, що всі губернські відділи Політосвіти отримали лист-інструкцію від Політбюро щодо «Просвіт». В листі йшлось про історію товариства (1905—07 pp.), давались тенденційні роз’яснення, чому «Просвіта» схилилася на бік націоналізму під час Центральної Ради. Аналізуючи сучасний стан «Просвіт», ЦК КП(б)У Сіверянський літопис 79 відзначив, що тепер вони перетворились на «міщанські», «шовіністські» організації. В листі також підкреслювалось, що... «не тільки невірним, а й шкідливим було б ставати на шлях війни з «Просвітами»... Нашим відправним пунктом повинно стати завдання опанувати «Просвіти».28 Для опанування «Просвіт» ЦК КП (б)У пропонувало такі заходи: по- трібно зв’язати «Просвіти з селянськими, комуністичними та комсоль- ськими осередками, комнезамами, радянськими органами освіти. Біб- ліотеки товариства повинні бути заповнені комуністичною літературою: театрально-мистецьку діяльність треба взяти під свій ідейний контроль. Але в керівництві партії не всі поділяли думку про «опанування» «Просвіт». Принциповим противником цього процесу був X. Раков- ський. В одному з приватних листів від 7 вересня 1920 р. до Крестин- ського він писав: «Відносно «Просвіт» були вжиті заходи, щоб підпо- рядкувати їх комуністичному впливу. Проте я вважаю, що «Просвіти», з ім’ям яких пов’язані певні націоналістичні тенденції, лишаються фак- тично центрами націоналістичної агітації на селі».29 Спираючись головним чином на масові організації селянської бід- ноти (комнезами), партія з середини 1920 pp. все ж почала «радяні- зацію» «Просвіт». Наркомат освіти України утвердив і видав новий статут товариств. Основним завданням організації за новим статутом була пропаганда політики радянської влади, комуністичної партії та боротьба з ворожою ідеологією.30 На Ніжинщині процес «радянізації» почався з кінця 1921 року і, на нашу думку, проходив у два етапи. На першому етапі офіційна вла- да мала на меті перебудувати «Просвіту» як організацію на установу радянського гатунку. Перебудова «Просвіт» в нашому регіоні почалася з постанови Ніжинського з’їзду працівників культури. З’їзд проходив у Ніжині восени 1921 року. На ньому «Просвіти», як громадські організації національно-культурного характеру, були під- дані нищівній критиці. Організація була звинувачена в тому, що: «...вона за весь час класової боротьби являлась нейтральною, ідейно керуючись дрібнобуржуазними інтересами».31 Далі йшлося про те, що- культурно-освітня організація не може бути аполітичною. До цих зви- нувачень критики додали ще й ярлик — «петлюрівська». З’їзд своїм рішенням ухвалив реорганізувати «Просвіти» за новим статутом, а са- ме: організація повинна стати політичною як організація пролетарська; до ради «Просвіти» повинні увійти представники комнезаму, комсомо- лу. Хати-читальні, які існують як секції «Просвіти», повинні реорганізу- ватися у самостійні організації, на чолі яких мають стати представни- ки комсомолу та комнезаму. Комсомол теж одержав вказівки щодо «Просвіт». У зверненні до комсомольців говорилося: ...«кожна ячейка повинна втягнути до себе «Просвіту», котра б під контролем ячейок преподавала селянам широкий світогляд Радянської влади на селі».32 Таким чином, «Просвіта» потрапила під новий контроль влади, хо- ча зоставалась ще автономною організацією. Товариство повинно бу- ло кожні три місяці інформувати відділи, освіти про свою діяльність, посилаючи копії протоколів, зібрань та інші матеріали. На постановку п’єс та проведення інших культурних заходів мав бути дозвіл офіцій- ної влади (відділів політпросвіти).33 Така політика призвела до розколу в товариствах. Одні з них, че- рез вказані вище обставини, почали працювати за новим статутом (та- ких на 1921 р. було 43 у Ніжинському гіовіті),34 а інші зостались на традиційних просвітянських позиціях, тобто дотримувались статуту 1917 р. Саме з цього часу «радянізовані» «Просвіти» починають брати участь в різних політичних акціях та заходах офіційної влади. У Сіверянський літопис80 1921 р. «Просвіти» Ніжинського повіту провели ряд культурно-масових заходів: спектаклів, концертів, благодійних лотерей на користь голо- дуючих Поволжя. Так, наприклад, Шекеро-Гринівське товариство перерахувало 46 тис. 675 карбованців, Безуглівське — 80 тис. карбованців, Стодольське — 33 тис. 300 карбованців.35 Другий етап «радянізації» «Просвіт» почався на Ніжинщині з жовт- ня 1922 і отримав назву «перерегістрація» членів товариства «Просві- та».36 Фактично почалася «чистка» рядів організації, і була вона спря- мована, перш за все, на ті осередки, які працювали за статутом 1917 р. і стояли на традиційних просвітянських принципах. Проводилась «перерегістрація» таким чином. Усім товариствам, місцевим і повітовим, надсилалась анкета з 10 питань. Серед них були недвозначні і «по-більшовицькому» прямі, наприклад: партійна харак- теристика діячів «Просвіти», їх ставлення до роботи, до проведення різних радянських кампаній (наприклад, помгол, натурподатки і т. д.), яку участь у «Просвіті» беруть партійні та радянські керівники і т. д. Далі анкети збирав ніжинський партком, по-більшовицьки аналізував їх і робив відповідні висновки. Наслідки цієї «перерегістрації» такі: всі керівні посади в міській раді товариства зайняли радянські і партійні працівники. Були переглянуті списки членів Ніжинської «Про- світи», внаслідок чого з товариства виключили 21 особу. Аналогічні «чистки» відбулись і в повітових філіях. Наприклад, з Вересоцької «Про- віти» виключили 58 членів (із 134).37 Йшло вростання «Просвіти» в нові умови. Філії товариства реор- ганізувались у хати-читальні, сільбуди, комнезами. Ніжинське товари- ство «Просвіта» і його філії в 1922—23 pp. припинили свою роботу або ж їхня діяльність набула суто формального характеру. Як зазначалось у відповіді Ніжинського відділу політосвіти в 1923 р.: «...«Просвиты» абсолютно бездействуют, не ведут ту работу, на которую они призваны. Ликвидируйте все нежизнеспособные «Про- свиты».38 Суто формальний партійно-дозволений характер роботи «Про- світ» призвів до їх поступової ліквідації в кінці 1923 р. Тому сумнів- ним є твердження місцевого краєзнавця М. Шкурка, що «Просвіта» однозначно припинила свою діяльність в 1928.39 На нашу думку, пере- важна більшість товариств припинила свою діяльність у 1923 p., що підтверджують архівні матеріали, а також дослідження київського іс- торика С. Білоконя.40 Ті ж «Просвіти», які продовжували діяти (за твердженням М. Шкурка), на нашу думку, були вже чисто радянськи- ми установами і відійшли від класичної, традиційної просвітянської направленості. Без сумніву, не менш цікавим може стати вивчення історії просві- тянського руху на Ніжинщині з кінця 20-х—30-х pp. XX століття, коли формувалась і затвердилась сталінська тоталітарна система. Але ця тема є предметом окремого самостійного дослідження. Джерела та література: 1 ЦДІА ГО України. — Ф. 275. — Оп. 2. — Спр. 29. Арк. 32. 2 Архів музею М. Коцюбинського в м. Чернігові. — Інв. № 2155 фо. 3 Плющ О. Сповідь. — К., 1991. — С. 56—57. 4 Плющ О. Вказ. праця. — С. 57. 5 ЦДІА ГО України. — Ф. 275. — Оп. 2. — Спр. 29. — Арк. 27. 6 ЦДІА ГО України. Ф. 1439. — Оп. 1. — Спр. 914. — Арк. 7. Сіверянський літопис 81 7 ЦДІА ГО України. — Ф. 320. — Оп. 1. — Спр. 1382. — Арк. 13, 14, 17, 24. 8 ЦДІА ГО України. Ф. 320. — Оп. 1. — Спр. 1382. — Арк. 24. 9 Известия Нежинского общественного комитета. — 1917. — 13 апреля. 10 Там же. 11 Известия Нежинского общественного комитета. 1917. — 13 апреля. 12 Філіал Державного Архіву. Чернігівської області в м. Ніжині. Ф. 320. — Оп. 1. — Спр. 1382. 13 Дорошенко Д. «Война и революция на Украине» // Революция на Украине по ме- муарах булых // Под. ред. Алексеева. — М. — Л., 1930. — С. 75. 14. Дорошенко Д. Вказана праця. — С. 76—78. 15 Архів музею М. Коцюбинського в м. Чернігові. — Інв. № 156. АФО. 16 Архів служби безпеки Чернігівської області. — Ф. 6290 — Арк. 3. 17 Шкурко М. Iсторія Ніжина мовою дат. — К., 1993. — С. 12. 18 Известия Нежинского уревкома. — 1920. — № 41. 19 Філіал ДАЧО в м. Ніжині. — Ф. 13. — Оп. 1. — Спр. 136. — Арк. 15. 20 Червоне слово. — 1921. — № 16. 21 Філіал ДАЧО в м. Ніжині. — Ф. 13. — Оп. 12. — Спр. 14. — Арк. 4. 22 Там же... — Ф. 13. — Оп. 12. — Спр. 14. — Арк. 5. 23 Там же... — Ф. 13. — Оп. 11. — Спр. 240. — Арк. 7. 24 Філіал ДАЧО в м. Ніжині. — Ф. 13. — Оп. 1. — Спр. 126. — Арк. 9. 25 ЧДОА. — Ф. 593. — Оп. 3. — Спр. 10. — Арк. 10. 26 Золотоверхий І. Д. — Становлення укр. рад. культ. (1917—1920). — К., 1961. — Там, же. — С. 330 27 Там ж? 28 Золотоверхий І. Д. Становлення української радянської культури. (1917—1920 рр.). — К., 1961. — Ст. 329. 29 Там же. — Ст. 331. 30 Там же. — С. 333. 31 Червоне слово. — 1921. — № 57. 32 Там же. — 1921. — № 57. 33 Філіал ДАЧО в м. Ніжині. — Ф. — № 2. — Оп. № 2. — Спр. 14. — Арк. 4. 34 ЧДОА. — Ф. 593. — Оп. 1. 20. — Арк. 129. 35 Червоне слово. — 1920 р. — № 131. 36 Філіал ДАЧО в м. Ніжині. — Ф. 13. — Оп. 1. — Спр. 334. — Арк. № 6. 37 Там же. — Ф. 13. — Оп. 3. — Спр. 334. — Арк. 8. 38 Філіал ДАЧО в м. Ніжині. — Ф. 393. — Оп. 6. — Спр. 665. — Арк. 4. 39 Шкурко М. — Історія Ніжинамовою дат. — К., 1989. — С. 14—16. 40 Білокінь С. Новий храм на руїнах. // Людина і світ. — 1992. — С. 2—4.

З історії Ніжинської «Просвіти» (1907—1920 р. р.)

Репозитарії

Схожі ресурси