2025-02-23T00:38:39-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-200363%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T00:38:39-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-200363%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T00:38:39-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-23T00:38:39-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
До цілющих джерел творчості
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Series: | Сiверянський літопис |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200363 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-200363 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2003632024-11-29T16:45:12Z До цілющих джерел творчості Забарний, О. Літературознавство 1997 Article До цілющих джерел творчості / О. Забарний // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 87-109. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200363 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літературознавство Літературознавство |
| spellingShingle |
Літературознавство Літературознавство Забарний, О. До цілющих джерел творчості Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Забарний, О. |
| author_facet |
Забарний, О. |
| author_sort |
Забарний, О. |
| title |
До цілющих джерел творчості |
| title_short |
До цілющих джерел творчості |
| title_full |
До цілющих джерел творчості |
| title_fullStr |
До цілющих джерел творчості |
| title_full_unstemmed |
До цілющих джерел творчості |
| title_sort |
до цілющих джерел творчості |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Літературознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200363 |
| citation_txt |
До цілющих джерел творчості / О. Забарний // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 87-109. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT zabarnijo docílûŝihdžereltvorčostí |
| first_indexed |
2024-12-01T04:14:14Z |
| last_indexed |
2024-12-01T04:14:14Z |
| _version_ |
1818524394148855808 |
| fulltext |
Сіверянський літопис
•
87
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО
Олександр Забарний
ДО ЦІЛЮЩИХ ДЖЕРЕЛ ТВОРЧОСТІ
На півночі України, по обидва береги тихоплинної красуні Десни,
розкрилатилась уславлена віками Чернігівська земля, перлина україн-
ського Полісся. Полісся — слово навдивовижу містке, воно увібрало в
себе праслов’янські корені поля та лісу і надзвичайно точно означує
цей край. Чернігівщина багата на розлогі колгоспні поля, на предковіч-
ні буйночубі ліси, багата своїми хлібами, нафтою, цукром та льонами,
але найбільше її багатство — це напрочуд працьовиті і талановиті лю-
ди. Саме вони стали окрасою цього древнього і одвічно юного краю.
Виколисані кронами лісів, гаїв, садків, скупані в росах отав та водах
Дніпра, Десни, Убіді, Сейму, Удаю, Снову, Остра та ще в сотні малих
річок і озер, опромінені золотом сонця та достиглих хлібів, полісяни
серцем вкорінилися в оцей чарівно-неповторний край.
Краса землі і люди... Саме це хвилювало і надихало на творчість
впродовж багатьох століть майстрів пера та пензля, музик і будівничих.
І прославилася ця земля у «Слові о полку Ігоревім», у зболено-чарів-
них рядках творів Олександра Довженка і Павла Тичини, у думах Ос-
тапа Вересая, у музиці Левка Ревуцького, у піснях Григорія Вірьовки,
у картинах Миколи Касперовича та Сергія Шишка, у золотоверхому
сяйві Спаського і Борисоглібського соборів, у дзвонах Спасо-Преобра-
женського, Троїцько-Ільїнського та Густинського монастирів.
Краса землі народжує красу душі. Тож і не дивно, що багата Чер-
нігівщина на таланти. Близько ста тридцяти письменників, наших зем-
ляків, шукали і продовжують шукати свої стежки на терені україн-
ської літератури. Ще кілька десятків літераторів, приїхавши на Чер-
нігівщину, зачарувавшись красою краю, назавжди пов’язали з ним
своє життя.
Літературні традиції Чернігівщини сягають своїм корінням у сиву
давнину. Аж до перших писемних згадок про уславлений край: літопи-
сів «Повість временних літ» та Іпатіївського літопису, а також літера-
турних пам’яток «Життя і ходіння Даниїла» і «Слово о полку Ігоре-
вім». Культура Чернігівського князівства відзначалася різноманітністю,
багатством і високим рівнем. В основі її розвитку лежала писемність.
Чернігів був одним із центрів переписування книг. Тут уже в X ст. ви-
никли школи, бібліотеки. Високого рівня досягло будівництво храмів.
Серед унікальних творінь людського генія — П’ятницька та Катеринів-
ська церкви у Чернігові, Спасо-Преображенський собор у Новгороді-
Сіверському, Покровська церква у Ніжині, собор Різдва Богородиці у
Козельці. Велика кількість храмів, монастирів, духовних навчальних
закладів та друкарень сприяла тому, що у XVI—XVII століттях Чер-
Сіверянський літопис88
нігівщина стала одним з найбільших культурницьких центрів України.
Полісся було колискою багатьох творів давньої літератури.
У Придеснянському краї народилися відомі письменники — церковні
діячі І. Максимович, С. Яворський, Р. Ракушка-Романовський (Ніжин),
Я. Горленко (Йосаф), Я. Маркович (Прилуки), А. Стаховський (Ріп-
ки). Тут жили і працювали відомі Європі проповідники, церковні діячі
та літератори: Кирило Транквіліон-Ставровицький (Чернігів), Захарій
Копистенський (Густинський монастир поблизу Прилук), Антоній Ра-
дивиловський, Олександр Бучинський-Аскольд (Новгород-Сіверський),
Іоаникій Галятовський (Чернігів), Лазар Баранович (Новгород-Сівер-
ський, Чернігів), Дмитро Туптало (Густинський монастир, монастир у
с. Максаках поблизу Мени, Чернігів), Ігнатій Максимович, Іван Вели-
чковський, Лавреній Крщонович, Леонтій Боблинський, Іполіт Вишен-
ський, Іван Орновський, Климентій Зінов’їв, Василь Лащевський (Чер-
нігів).
У XVII столітті Чернігівська земля дала життя Георгію Конисько-
му — письменнику, ректору Київської духовної академії (Ніжин); Ан-
тону Антонському-Прокоповичу — письменнику, ректору Московського
університету; Павлу Білецькому-Носенку — письменнику-педагогу
(обидва з Прилук). Цим краєм мандрували, оспівуючи, його, україн-
ський філософ і поет Григорій Сковорода, російський вчений і поет
Михайло Ломоносов.
Розквіт культури на Україні у першій половині XIX століття спри-
яв тому, що у краї інтенсивно розвивалася мережа навчальних закла-
дів. На цей час у Чернігівщині налічувалось 128 парафіяльних шкіл,
10 середніх, кілька приватних пансіонів, єдина на той час у Російській
імперії школа бджільництва.
4 вересня 1820 року у Ніжині була відкрита Гімназія вищих наук,
яка з перших років свого існування стала помітним культурним цент-
ром Лівобережжя України. Ніжинська гімназія займала проміжне ста-
новище між університетами та губернськими гімназіями, давала ен-
циклопедичну освіту, користувалася особливими правами та привілея-
ми. Викладання в навчальному закладі здійснювали відомі в Україні
вчені. При гімназії був створений струнний оркестр, Ніжинської гімна-
зії вищих наук театр, видавалися рукописні журнали. То ж не дивно,
що епіцентр літературного життя губернії перемістився до Ніжина. Се-
ред випускників гімназії відомі українські та російські письменники
М. В. Гоголь, Н. В. Кукольник, Є. П. Гребінка, наші земляки В. М. За-
біла, Я. П. де Бальмен, художник А. М. Мокрицький.
Згодом Гімназія вищих наук була реформована у фізико-матема-
тичний ліцей, а потім у юридичний. Проте перепрофілювання закладу
не вплинуло на його мистецьке життя і літературні традиції. Серед
випускників навчального закладу відомі літературознавці, етнографи,
письменники М. В. Гербель, О. С. Афанасьєв-Чужбинський, брати Се-
меновські, Л. І. Глібов, білоруський поет Ф. К. Богушевич.
Осередком культури на півночі Чернігівщини стала Новгород-Сі-
верська гімназія — один з найстаріших навчальних закладів України.
Заснована вона у 1804 році на базі Головного народного училища, від-
критого ще у 1789 році. Серед випускників гімназії перший ректор Ки-
ївського університету, історик, фольклорист і письменник М. О. Макси-
мович; уродженець містечка Воронеж, яке тоді належало до Чернігів-
ської губернії, історик і письменник П. О. Куліш; вчений і письменник,
наш земляк, А. П. Заболоцький-Десятовський; основоположник вітчиз-
няної педагогіки і народної школи К. Д. Ушинський; письменник
Я. І. Костецький; літературознавець, перший біограф Т. Шевченка
М. І. Чалий.
Сіверянський літопис 89
Чернігівська земля викохала для української літератури XIX сто-
ліття письменників О. М. Бодянського з Варвинщини, Ганну Барвінок
(О. М. Білозерську-Куліш), Л. Яновську з Борзнянщини, О. П. Сто-
роженка, М. І. Стороженка, С. В. Васильченка з Ічнянщини, П. С. Кузь-
менка з Коропщини, С. Д. Носа та В. П. Горленка з Талалаївки,
О. В. Шишацького з Козелеччини, О. Я. Кониського з Ніжинщини. У
с. Погорільцях народився і тривалий час жив російський письменник
О. О. Петровський (Погорільський), на х. Рогізки письменник Данило
Мороз (Д. Костянтинович).
Рідною стала поліська земля для багатьох діячів української куль-
тури XIX століття, які жили і працювали на Чернігівщині, черпаючи з
її краси своє натхнення, примножуючи свій талант, створюючи свої
кращі твори. Серед них українські письменники Марко Вовчок, Опанас
Маркович, Леонід Глібов, Панас Мирний, Анатолій Свидницький, Ми-
хайло Коцюбинський, Володимир Самійленко, Борис Грінченко, Мико-
ла Костомаров; російські письменники Олексій Толстой та Гліб Успен-
ський, польський прозаїк Мстислав Чайковський, художники Микола
Ге та Михайло Врубель.
У 1817 та 1836—40 p.p. у с. Переволочній Прилуцького повіту у
маєтку своїх родичів перебував відомий російський поет Михайло Лер-
монтов. У Чернігові пройшли дитячі роки англійського прозаїка Джо-
зефа Конарда.
У цей період Чернігівщина стає добре відомим культурницьким
центром не лише на Україні, але і у всій Російській імперії. Її відвіду-
ють відомі письменники Д. І. Фонвізин, О. С. Пушкін, О. С. Грибоєдов,
Адам Міцкевич, брати Жемчужникови, Л. М. Толстой.
Рідною і коханою стала поліська земля для Тараса Григоровича
Шевченка. Щоразу приїжджаючи на Україну, він відвідував Чернігів-
щину. Закоханий у цей край, Кобзар створив тут багато своїх творів,
як літературних, так і живописних. Мав багато друзів. Гостював у
В. М. Забіли на хуторі Кукуріківщина поблизу Борзни; відвідував у
Линовиці Якова де Бальмена, якому присвятив згодом свій неперевер-
шений «Кавказ»; банкетував на весіллі Пантелеймона Куліша та Ган-
ни Барвінок у Оленівці; слухав кобзарські пісні у Сокиринцях, коли
гостював у Григорія Галагана, якому подарував з дарчим написом по-
ему «Тризна»; милувався краєвидами чарівної Качанівки, яку неодно-
разово відвідував, гостюючи у Г. С. Тарновського. Близько двадцяти
п’яти населених пунктів у області зберігають нині ті місця, які відві-
дував Кобзар. Багато наших земляків стали прототипами героїв його
повістей «Музыкант», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не
без морали». З поліської землі полетіли у світ його численні думи-вір-
ші, тут намальовано кілька десятків малюнків, декілька картин.
На півдні губернії справжнім осередком культури стала Качанів-
ка. Збудований у 70-х роках XVIII століття генерал-губернатором Ма-
лоросії П. О. Рум’янцевим-Задунайським маєток зазнав кілька перебу-
дов, двічі змінив господаря, аж поки у 1824 році не перейшов у влас-
ність родини Тарновських.
Випускник Ніжинського юридичного ліцею В. В. Тарновський (мо-
лодший) був на Україні відомим громадським і культурницьким дія-
чем, збирачем української старожитності, власником унікальної колек-
ції художніх творів, творів живопису, рукописів, речей побуту тощо.
Він зумів перетворити Качанівку не лише в перлину української ба-
рокової архітектури, але й в місце спілкування видатних людей того
часу.
У Качанівці неодноразово бував М. В. Гоголь, тут вперше була
прочитана його комедія «Одруження». Влітку 1838 року в маєтку від-
Сіверянський літопис90
почивав відомий світові композитор М. І. Глінка. Тут відбулися його
зустрічі з етнографом М. А. Маркевичем, художником В. І. Штернбер-
гом, поетом В. М. Забілою, на слова якого написав романси «Гуде ві-
тер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку», зустрівся з українським
співаком та композитором С. С. Гулаком-Артемовським. У виконанні
невеличкого кріпацького оркестру вперше тоді прозвучали увертюра і
перші частини майбутньої опери «Руслан і Людмила».
У 1843 році, на запрошення Г. С. Тарновського, до Качанівки при-
їздить Тарас Шевченко. Привозить свою картину «Катерина», яку Тар-
новські дають згоду купити. Кобзар часто згадує Качанівку у своїх
листах, а Тарновський стає прообразом одного з героїв повісті «Му-
зикант». В. В. Тарновський зібрав велику колекцію речей, рукописів
та документів, пов’язаних із життям і творчістю Тараса Шевченка.
У серпні-вересні 1854 року у маєтку Тарновських жили О. В. Мар-
кович та його дружина, письменниця Марко Вовчок.
Влітку 1880 р. до Качанівки приїздять художник І. Ю. Рєпін зі
своїм учнем В. О. Сєровим. Велика колекція українських старожитно-
стей, можливість замальовок народних типів, та й сам володар садиби
з характерною зовнішністю, дали можливість видатному художнику зі-
брати підготовчий матеріал для майбутньої картини «Запорожці пи-
шуть листа турецькому султану». Тут були намальовані «Вечорниці»
та інші картини.
До Качанівки часто приїздили український історик, етнограф,
письменник Д. І. Яворницький, композитор М. В. Лисенко та інші діячі
української культури. Багата колекція Тарновських стала згодом ос-
новою експозицій багатьох музеїв України.
На кінець XIX століття центром літературного життя краю знову
стає Чернігів. Тут проживають відомі українські письменники М. М. Ко-
цюбинський, В. І. Самійленко, Б. Д. Грінченко, М. А. Вербицький,
М. К. Вороний. Навколо їх групується талановита молодь: Павло Ти-
чина, Василь Елланський, Іван Цитович, Аркадій Казка та інші.
Помітний внесок у розвиток літературного процесу на Чернігівщи-
ні в кінці XIX — початку XX століття зробив Михайло Михайлович
Коцюбинський. Переїхавши з родиною до Чернігова у 1897 році, він
активно включився у літературно-мистецьке та громадське життя краю.
У 1898 році він редагує «Земский сборник». У 1899-му брав активну
участь у впорядкуванні альманаху «Хвиля за хвилею», виданого у Чер-
нігові Борисом Грінченком. У 1906 році М. М. Коцюбинський був об-
раний головою чернігівської «Просвіти».
У місті над Десною письменник написав свої кращі твори: «Відь-
ма» (1898), «В путах шайтана» (1899), «По-людському» (1900), «До-
рогою ціною», «Лялечка» (1901), «На камені», «Цвіт яблуні» (1902),
«З глибини» (1903), «Fata morgana» (1903—10), «Сміх», «Він іде»
(1906), «Intermezzo» (1908), «Тіні забутих предків» (1911) та інші.
У будинку Коцюбинського щопонеділка збиралася демократична
українська інтелігенція (ці літературні вечори завдяки поезії Павла
Тичини «На суботах Коцюбинського» більше відомі як літературні «су-
боти»). Їх відвідували письменники Б. Д. Грінченко з дружиною Ма-
рією Миколаївною (псевдонім М. Загірня, М. Чайченко), В. І. Самій-
ленко, М. Ф. Чернявський, Г. О. Коваленко, М. К. Вороний, І. О. Во-
роньківський, письменник і художник М. І. Жук. У будинку грав на
роялі український композитор М. В. Лисенко. Велику увагу приділяв
«великий сонцепоклонник» вихованню обдарованої молоді. Відкривши
для української літератури Павла Тичину, благословивши його на не-
легкий письменницький хліб, він немовби передав у спадок молодому
Сіверянський літопис 91
поколінню літераторів оту величезну любов до України і її людей, яку
пронесли через своє життя письменники XIX століття, прийнявши її з
дум і серця великого Кобзаря. Разом з Павлом Тичиною літературні
вечори почали відвідувати юні Василь Елланський (Блакитний), Олек-
сандр Соколовський, Григорій Верьовка, Іван Цитович, Аркадій Казка.
Зароджувалась нова генерація українського письменства.
Значний внесок у розвиток літературно-мистецького життя краю
зробив Борис Дмитрович Грінченко. Оселившись у Чернігові у 1881 ро-
ці, він три роки вчителював, очолював роботу по впорядкуванню ко-
лекції українських старожитностей В. В. Тарновського, створенню іс-
торичного музею, збирав і публікував етнографічні матеріали. Потім
доля повела його іншими шляхами. Повернувся до Чернігова у 1894
році і заснував у місті власне видавництво. За 8 років перебування
Грінченка у Чернігові було видано 50 книг тиражем понад 200 тисяч
примірників, серед них — твори Т. Шевченка, П. Грабовського,
Ю. Федьковича, переклади з Г. Гейне, Ф. Шіллера, В. Гюго. У Черні-
гові письменником були написані п’єси «Нахмарило» (1895—98 p.p.),
«Степовий гість», «Серед бурі» (1897), повісті «Серед темної ночі»
(1900), «Під тихими вербами» (1901), впорядкована і видана збірка
народних дум «Думи кобзарські» (1897).
У 1879 році у містечку Ічня народився відомий український пись-
менник Степан Васильченко (справжнє прізвище С. В. Панасенко). Тут
пройшли дитячі роки, роки навчання у початковій школі. У 1895 році
стежина від батьківської оселі повела письменника у далекі світи. По-
вернувся до Ічні лише у 1908 році. У рідному краї створив кращі свої
твори «Волошки», «На чужині», «У панів», «Мужицька арихметика»
та інші. З 1910 року і до останніх днів життя письменника було по-
в’язане з Києвом, але за найменшої можливості він приїздив на бать-
ківщину, а описи її чарівних краєвидів можна знайти практично у всіх
подальших творах письменника.
З Ніжинським історико-філологічним інститутом пов’язана корот-
кочасна доля українського письменника Олексія Плюща, який народив-
ся в Оленівці неподалік Борзни у 1887 році. Жив з батьками у Варша-
ві, де закінчив гімназію, майже щорічно приїздив до рідного села. Пи-
сати почав рано. У 16 років переклав «Слово о полку Ігоревім» україн-
ською мовою. У 1906 році став студентом Ніжинського історико-філоло-
гічного інституту. Написав повість «Великий в малім та малий у вели-
кім», драму «Смерть поета», чимало поезій. Помер у 1907 році.
У останнє десятиріччя XIX століття Чернігівська земля дала
Україні низку надзвичайно самобутніх і талановитих письменників,
творче обдарування яких розкрилося у повній мірі вже у XX столітті.
Серед них: поет Павло Тичина з Пісок, що поблизу Бобровиці, прозаїк,
кінодраматург Олександр Довженко з Сосниці, поет Григорій Чуприн-
ка з с. Гоголів, що неподалік Остра, драматург Іван Кочерга з Носівки,
поет Василь Елланський з села Козел, що поблизу Чернігова, драма-
тург Софія Левітіна з Новгорода-Сіверського та інші.
На розвиток літературно-мистецького життя Чернігівщини початку
XX століття не могли не вплинути ті соціально-політичні зміни, які ста-
лися у житті суспільства. Незадовго перед 1917-м роком пішли з життя
Б. Д. Грінченко, М. М. Коцюбинський, виїздять з Чернігова М. К. Во-
роний, П. Г. Тичина, І. А. Кочерга, В. М. Елланський. Нова література
творилася переважно молодими письменниками, митцями, покликаними
часом.
Літературний процес початку XX століття в Україні позначений
тим, що в художніх творах зникла етнографічна обмеженість, перева-
га сільської тематики, фольклорність мови і засобів зображення. В ук-
Сіверянський літопис92
раїнську літературу ввійшли нові стилі і напрями, вона перестала бути
провінційним відгуком літератури російської.
Нова доба заговорила спершу вустами своїх поетів. Вони чутливо
вслухалися в «музику революції», хоч й по-різному сприймали та оці-
нювали навколишню дійсність, сповідували відмінні творчі принципи,
дотримувалися несхожих стильових напрямів. Різною була політична
орієнтація і у наших земляків, письменників Чернігівщини. На грунті
народництва продовжує розвиватися проза Любові Яновської та Ми-
коли Чернявського; ліберально-демократичним шляхом з орієнтацією
на Європу йде Петро Савицький, який невдовзі по тому емігрує за кор-
дон; лідером партії українських лівих есерів стає Василь Блакитний; у
боротьбі за встановлення Радянської влади гине дев’ятнадцятирічний
поет Василь Чумак з Ічні; знаходиться у пошуку активної громадської
позиції, яка згодом приведе його до напівщирості, Павло Тичина.
Мистецький процес 20-их років визначався наявністю різноспрямо-
ваних ідейно-естетичних тенденцій, а відтак і численних літературних
угруповань. Покликане до буття новими суспільними умовами літера-
турне життя Чернігівщини мало виразно національне обличчя, широ-
кий ідейно-тематичний, морально-психологічний діапазон.
Літературно-мистецька палітра Чернігівщини поповнюється нови-
ми іменами. Серед них: Марко Вороний, Данило Соколов, Микола Ят-
ко, Олексій Полторацький з Чернігова, Володимир Кузьмич з Бахма-
ча, Анатолій Олійник з Борзни, Василь Басок з Солов’ївки, що непо-
далік Чернігова, Григорій Саченко з Хаєнок, що на Ічнянщині, Іван Са-
вич з с. Савенків поблизу Корюківки, Микола Скуба з с. Горбового,
Олександр Ведміцький з Прилук, Михайло Івченко з Срібнянщини,
Борис Коваленко з Хотуничів, що неподалік від Щорса, Олекса Десняк
з с. Бондарівки, що поблизу Сосниці.
Закінчення громадянської війни, зруйнування традиційного побу-
ту, утвердження нових взаємин у суспільстві — все це виступало бла-
годатним матеріалом для літератури та її молодих творців.
У середині 20-х років у різних регіонах Чернігівщини створюються
філії літературних організацій. У Чернігові діє філія «Гарту». У Прилу-
ках створено філію спілки селянських письменників України «Плуг».
Видавалася літературна сторінка «Перша борозна», де друкували свої
твори Олександр Ведміцький, Василь Станко, Євген Хоменко, Дмитро
Гордієнко, Григорій Плискунівський. Активно діє ніжинська філія
«Плуга». В ній беруть активну участь і друкують свої твори у газеті
«Нове село» П. Ященко, В. Квітницький, С. Голінко, Я. Соловей, П. Па-
лений, І. Горбань, С. Яровий, Б. Калиновський, М. Олешко, С. Карди-
наловський, І. Мостовий.
Але в 30-их роках настає інша історична смуга. Одним із важли-
вих наслідків реорганізації літературних структур стало пряме підпо-
рядкування української письменницької Спілки Всесоюзній. Організа-
ційний рівень уніфікації був підкріплений «методологічним»: форму-
ванням і дерективним впровадженням єдиного для всіх митців «мето-
ду соціалістичного реалізму». Цей принцип фактично, попри всі декла-
рування свободи творчості й заклики писати правду, означав певну
ідеологізовану схематизацію життя й «колонізацію» художнього ба-
чення.
Нова структурна перебудова літературних організацій значною мі-
рою обмежила творчу самостійність письменників, що в свою чергу
призвело до нової хвилі еміграції. До Канади виїздить наш земляк із
Ічнянщини, випускник Прилуцької учительської семінарії, поет Іван
Кмета. Здобувши загальну і теологічну освіту в університеті Лос-Ан-
джелеса, він захищає докторську дисертацію. Літературну діяльність
Сіверянський літопис 93
Іван Кмета-Ічнянський розпочав у 1919 році. У його доробку десять
книг. Остання, «Хвилі блакиті», вийшла 1990 року у Нью-Джерсі. За-
кінчує він її поемою-пророцтвом «Рік 2000-ий». Письменник і нині живе
у США.
На початку 30-х років до Чернігова приїздить цікавий, самобутній
поет Андрій Михайлюк. У його доробку — щойно видана поетична збір-
ка «Вірші». Молодий працівник газети «Більшовик» відзначався уні-
кальною спостережливістю, винятковим слухом щодо слова, бо значна
частина рим у його віршах вражала новизною, свіжістю, незвичайністю.
Разом з чернігівськими письменниками Олексою Десняком та Михай-
лом Хазаном поет гаряче відгукувався на злободенні теми життя по-
ліського краю. Працював надзвичайно плідно. Протягом шести років
перебування на Чернігівщині видав ще дві збірки «Кінець ідилії»
(1933) та «Сонячний день» (1936). Ніщо, здавалося, не віщувало по-
етові біди. Але вона вже чатувала на нього...
Літературу у 30-ті роки перетворюють у пропагандистське дер-
жавне відомство, з неї зникає ідеал людинолюбства і справедливості,
а натомість протиставляється класова солідарність та класова нена-
висть. Наслідком такої політики стали репресії сотень українських пись-
менників, чим, фактично, вигублено молоду талановиту літературу.
Хвиля репресій покотила і поліським краєм. Розстріляно Марка
Вороного, Миколу Скубу, Олександра Соколовського. Не витримавши
тортур, повісився у камері Аркадій Казка. Гинуть у таборах Василь
Басок, Михайло Івченко, Борис Коваленко, Андрій Михайлюк, Григо-
рій Саченко, Анатолій Олійник, Василь Локоть (Зорич), Ладя Моги-
лянська. Репресовано і засуджено на тривалі строки ув’язнення Олек-
сандра Ведміцького, Григорія Кочура, Василя Нефеліна, Івана Сави-
ча, Олександру Свеклу, Хаву Волович.
Втікаючи від репресій та переслідувань НКВС, великий гурт чер-
нігівської інтелігенції емігрує за кордон. Серед них: викладач Ніжин-
ського педінституту Федір Великохатько, професор, згодом голова Ук-
раїнської спілки літераторів у еміграції; прозаїк, драматург Анатолій
Калиновський (Іван Евентуальний), який народився на Новгород-Сі-
верщині, автор двадцяти книжок, помер у США; прозаїк Ольга Доро-
шенко (Ольга Мак) — дружина закатованого професора Ніжинського
педінституту Вадима Дорошенка, авторка численних творів для дітей
і юнацтва, нині живе у Канаді; поет з Ніжина Ігор Качуровський, ві-
домий нині у діаспорі поет, перекладач, дослідник літератури, автор 20
книг, професор Українського Вільного Університету у Мюнхені.
Певна річ, література творилася і далі, з’являлися нові твори, про-
те такого творчого злету, як впродовж першого пореволюційного деся-
тиліття, українське письменництво в передвоєнний час вже не могло
сягнути. Хоч критерієм оцінки кожного з відтинків літературного про-
цесу є не тільки й не стільки те, що він дав значущого в тих чи інших
межах, а те, чим він послужився майбутньому. Саме як процес, а не
арифметична сума кращих і гірших творів, кожен з яких свого часу був
по-своєму і необхідним, і закономірним.
Серед молодих літераторів, які почали друкуватися у місцевій пре-
сі в середині 30-х років, були Любов Забашта з Прилук, Абрам Кац-
нельсон з Городні, Зельман Кац з с. Тупичева, Кузьма Журба з с. Хре-
щатого Козелецького району, Олекса Ющенко — студент Ніжинського
педінституту.
Про роботу літературної студії Ніжинського інституту цього періо-
ду варто розповісти більш детально. Ще у серпні 1933 року в Черніго-
ві за участю письменників І. Кириленка, Л. Первомайського, І. Сенчен-
ка, С. Голованівського, які приїхали з Києва, був проведений обласний
Сіверянський літопис
зліт радянських письменників та літгуртківців області. Про стан справ
у літературному житті краю зробив доповідь чернігівський прозаїк Ми-
хайло Хазан. Спрямовані постановою ЦК ВКП(б) «Про літературно-
художні організації» (1932) письменники, замість допомоги молодим
літераторам, вчинили справжнісінький розгром ніжинським студійцям.
Ось як про це писала місцева газета «Нове село» (1933, 10 серпня):
«Оцінюючи роботу літгуртків Чернігівщини, облзліт відмітив, що ні-
жинська літературна група, хоч і має всі умови для розгортання робо-
ти, але й досі перебуває в «організаційному» стані. На Ніжинщині є
близько двадцяти письменників-початківців та кілька критиків, що до
останнього часу, за винятком окремих, не виявили себе якісною про-
дукцією». Студентам помстилися за непокору. Це був відголосок тих
репресивних заходів, які застосовувалися в інституті до деяких викла-
дачів.
Проте літературне життя в інституті розвивалося. До Ніжина при-
їздили Павло Тичина, Павло Усенко, Петро Панч, Володимир Сосюра,
Остап Вишня. Вони брали участь у роботі інститутської літературної
студії. На сторінках ніжинської міськрайонки друкували свої твори
М. Бузюк, Г. Горський, Я. Курдюк, М. Лисогор, О. Ющенко.
У 1935 році літературну студію очолив вчений-філолог, поет Мико-
ла Пилипович Сайко. Родом він з Київщини. Після закінчення Полтав-
ського учительського інституту та аспірантури, працював учителем, ви-
кладачем Київського університету, завідуючим кафедрою Лубенського
учительського інституту. Коли ліквідували філологічний факультет у
Лубнах, М. П. Сайко разом з студентами переїздить до Ніжина. Літе-
ратурною діяльністю Микола Пилипович зайнявся ще перебуваючи на
Київщині. У 1925 році став членом літературної організації «Плуг». У
1930 році вийшла перша книга віршів М. Сайка «Жайворонок степу»,
яка отримала схвальну критику. Сайко листується з П. Тичиною,
В. Сосюрою, П. Усенком. Вони приїздять до Ніжина, дають позитивну
оцінку творам Прокопа Мисника, Олекси Ющенка, Леоніда Стеценка,
Андрія Бурмаки, Петра Артеменка, Бориса Левіна, Івана Москаленка
та інших. Тепло про творчість молодих поетів відгукнулася у 1936 ро-
ці московська «Литературная газета» у статті «Ніжин — місто літера-
турне».
Проте вже у 1937 році керівника студії М. П. Сайка піддали різ-
кій критиці як викладача української літератури за так звані «помил-
ки націоналістичного характеру», звільнили з роботи, арештували. Але
через п’ять місяців його відпустили і поновили на роботі у вузі.
Не варто наголошувати на тому, що значна частина літераторів
нашого краю у передвоєнний період на місце життєвої правди у своїх
творах була змушена ставити ідеологізовані стереотипи «класово чис-
того» і «чужого». Насаджуваний уподовж 30-х років стереотип позна-
чився і на літературі початкового періоду війни, але поступово феєрич-
на ідея «швидкої перемоги над ворогом» замінюється поглибленим
творчим пошуком моральних підвалин фронтового подвигу.
До справжніх, непроминущих здобутків української прози 1942—
1945 років належить тогочасний доробок О. П. Довженка. Переважна
більшість його творів грунтувалася на реальних подіях із життя рід-
ного Полісся. Кожне з оповідань цього майстра з його правдиво-точни-
ми картинами народних поневірянь і народної незламності засвідчує,
що в особі О. П. Довженка вітчизняна література здобула найсокро-
венніші духовні уроки, винесені країною із поєдинку з фашизмом. Це
стосується таких оповідань митця, як «Ніч перед боєм», «Мати» та ін-
ших. Це стосується повісті «Україна в огні» (1943), де митець у гло-
бальному масштабі осмислює трагедію війни.
94
Сіверянський літопис
З перших днів війни великий гурт письменників-чернігівців ви-
рушає на фронт, серед них прозаїки Олекса Десняк, Михайло Хазан,
Василь Бережний, Борис Левін, Олексій Полторацький, Володимир
Кузьмич, Анатолій Дрофань, Микола Костенко, Іван Сочивець; літера-
турознавці і критики Володимир Ковалевський, Василь Лесин, Михай-
ло Пригодій; драматург Олекса Корніенко, перекладач Йосип Дінке-
вич; поети Борислав Степанюк, Андрій Данник, Дмитро Куровський,
Олекса Ющенко, Абрам Кацнельсон, Петро Дорошко, Зельман Кац,
Григорій Коваль, Михайло Шолома, Микола Шеремет, Кузьма Журба.
Всі вони чесно пройшли нелегкими дорогами війни, не зігнулися у лютій
січі з ворогом, про що свідчать їхні бойові нагороди. Та не всім суди-
лося повернутися до рідної домівки.
У травні 1942 року в бою під Харковом гине Олекса Десняк, один
із перших керівників обласного літературного об’єднання, автор рома-
нів та повістей «Десну перейшли батальйони», «Удай-ріка», «Полк Ти-
мофія Черняка», «Кров кличе» та інших.
У цьому ж, 42-му, у Лубнах був розстріляний фашистами поет,
вихованець ніжинської літературної студії, Петро Артеменко. Після
закінчення педінституту він працював у чернігівській газеті «Молодий
комунар», а згодом переїхав до Лубен. Через хворобу П. Артеменко
був звільнений від служби в армії, та коли наблизився фронт, він дає
згоду працювати у підпільній диверсійній групі.
Потрапивши у оточення, з якого не мав змоги вийти, змушений був
повернутися до рідної Вертіївки поет Михайло Шолома. Згодом він
стає членом ніжинської підпільної організації, якою керував Яків Ба-
тюк. У 1943 році М. Шолома разом з іншими підпільниками був за-
арештований. В тюремній камері знаходить томик «Енеїди» І. Кот-
ляревського. На сторінках цієї книги надламком олівця пише цикл вір-
шів, звертання до коханої та друзів, прозові замальовки. У камері
смертників написані кращі вірші поета «Я заздрю зорям», «Яблуні ма-
тері моїй», «Розмова з невідомою», «Ой, шумлять гаї, тополі», «Мрій-
нику» та інші.
Групу підпільників розстріляли 7 вересня. Другу групу мали страти-
ти восьмого. Чекав смерті і поет. Але під натиском Червоної Армії фа-
шисти вимушені були відступити. Скориставшись розгубленістю воро-
га, М. Шолома втік. У армії служив розвідником. Загинув при вико-
нанні бойового завдання у січні 1944-го у Чехословаччині.
Наш земляк з села Борсуків, що неподалік від Остра, випускник
Ніжинського педінституту, Юрій Оліферович Збанацький у час війни
очолив партизанський загін, а згодом і партизанське з’єднання. За осо-
бисту мужність і відвагу у боротьбі з ворогом у 1944 році йому було
присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У повоєнні роки Юрій Зба-
нацький стає відомим на Україні письменником, автором близько со-
рока книжок. У 1970 році за написання роману «Хвилі» він був удо-
стоєний найвищої на Україні літературної відзнаки — Державної премії
ім. Т. Г. Шевченка.
З студентської лави Ніжинського педінституту добровольцем іде
на фронт Петро Клименко. Згодом тема війни стане домінуючою у його
повоєнній прозі.
Безвусим юнаком, випускником Прилуцької педшколи, потрапляє
на фронт у 1941 році Борислав Степанюк. Вісімнадцятилітній юнак
мужньо витримав страшні лихоліття перших років війни. У перервах
між жорстокими боями йому снилася буйночуба від садків рідна Ка-
нівщина, що на Прилуччині, батьківська оселя, натруджені материнські
руки. Ненависть до ворога та туга за рідним краєм карбувалися у ри-
ми. Воював на Ленінградському та Волховському фронтах, був важко
поранений. Скалічений, але незборений повертається на рідну При-
95
Сіверянський літопис96
луччину. Згодом стає студентом Київського університету. Кавалер бо-
йових орденів, він і на літературній ниві здобув багато перемог. Заслу-
жений працівник культури України, Киргизії, Чувашії, лауреат літе-
ратурної премії імені Павла Тичини, автор більш як двадцяти книжок,
він продовжує оспівувати свою рідну поліську землю. Нещодавно у
Прилуках вийшла друком його збірка поезій «Там, за Удаєм-рікою»
(1993).
Трагедія народу складається із мільйонів особистих людських тра-
гедій. Щедрою на скалічені долі була остання війна. Попри всі нега-
разди та горе, принесені окупацією, на людей ще чатувала недовіра і
підозри з боку офіційної влади. Боротьба з «ворогами народу» все ще
тривала.
Уродженець Бахмача, прозаїк Володимир Кузьмич дві останні
свої книги «Дружина пілота» та «У грозу» видав у перший рік війни.
У 39 років він став автором двадцяти двох збірок оповідань та пові-
стей. Але у 1943 році письменника за доносом було арештовано. По-
мер у камері.
Випускник Ніжинського учительського інституту, поет Леонід Пол-
тава був захоплений німцями у полон і вивезений на чужину. Після
звільнення союзниками, боячись отримати строк вже від радянського
уряду, він залишається на Заході. Жив у Франції, США. Видав понад
шістдесят поетичних збірок. Помер у 1991 році в Нью-Йорку.
З політичних міркувань виїздять за кордон викладач Ніжинського
педінституту, нині знаний у світі літературознавець Петро Одарченко;
випускник цього ж інституту, вчитель-словесник із Ніжина Іван Яреш-
ко (Іван Кошелівець), на сьогодні — автор близько ста художніх та
публіцистичних творів.
Ейфорія перемоги не вплинула на політичну цензуру. По закінчен-
ні війни ідеологічний тиск на творчу інтелігенцію області посилився.
Керівник літературної студії Ніжинського педінституту, поет Ми-
кола Пилипович Сайко 10 серпня 1949 року був звільнений з роботи як
такий, що «не забезпечує політичного напрямку у викладанні». Сайко
не витримав наруги і постійного переслідування працівниками органів
державної безпеки і добровільно пішов із життя.
Рятуючись від репресій тридцятих років, у 1939 році до Ніжина
приїздить член Спілки письменників СРСР, автор добре відомого у ті
часи роману «Голгофа» Олександр Дмитрович Королевич, знаний у лі-
тературі під псевдонімом Лесь Гомін. Працює в інституті на різних по-
садах: бібліотекарем, завідуючим бібліотекою, викладачем кафедри
української літератури. Під час війни був евакуйований до Узбекиста-
ну. У 1944 році повернувся до Ніжина. Сумлінно працював заступни-
ком директора з заочної освіти, писав роман «Люди». Але, як тавро,
переслідують його слова з службової характеристики: «Літературні
твори, написані т. Королевичем за попередні роки за псевдонімом
Олесь Гомін, для користування заборонені».1 Після самогубства
М. П. Сайка він очолює літстудію інституту.
Літературна студія цього часу зміцніла духовно, її поповнили вчо-
рашні фронтовики, люди загартовані виром війни, поступово вона звіль-
нялася від ідеологічних залякувань та боязні репресій. У кінці 40-х—
на початку 50-х років продовжує виходити рукописний альманах літ-
студії «Зростання», де друкували свої твори П. Галактіонов, Г. Ріпка,
М. Артюх, Б. Калиниченко, Р. Шаповал, В. Телепченко, В. Костюченко,
Д. Олександренко, Д. Куровський, Т. Чикилевська та інші. Не все вда-
валося поетам, але в їхніх творах відчувались щирість, потяг до ху-
дожніх пошуків, свіжих засобів розкриття теми, самоутвердження.
О. Д. Королевич підтримував багатьох юних літераторів у після-
воєнний час, допоміг відчути творчі сили та впевненість. За його за-
Сіверянський літопис 97
прошеннями на засіданнях студії побували відомі українські письмен-
ники Володимир Сосюра, Семен Скляренко, Василь Кучер. Все ж ад-
міністрація вузу знайшла привід, щоб звільнитися від непокірного ви-
кладача. У 1957 році його безпідставно звинуватили у «послабленні по-
літичної пильності» і звільнили з інституту з вимогою терміново звіль-
нити квартиру. Це був великий моральний удар. Лесь Гомін переїздить
до Черкас, де цього ж року і помирає.
Режим не міг дозволити людям тішитися життям. «Духовна сво-
бода... була ворожою унітарному ладові, бо неодмінно мала обернути-
ся проти нього. І обернулася, про що свідчить табірна поезія М. Самій-
ленка, І. Гнатюка, П. Ротача, В. Борового, Г. Кочура та ін.».4
Доля літературознавця, поета, публіциста Петра Ротача пов’язана
із поліським краєм. Народився він на Роменщині (Сумська обл.), та
десятирічку закінчував у селі Сильченкове Талалаївського району Чер-
нігівської області. Перші спроби пера літературного опублікував у міс-
цевій районці. Велику увагу приділяв вивченню краєзнавства Талала-
ївщини. Був репресований. Нині живе у Полтаві. У колі літературо-
знавчих уподобань дослідження творчості Т. Г. Шевченка, О. С. Афа-
насьєва-Чужбинського, науково-літературної спадщини Симона Пет-
люри.
Радість перемоги над ворогом у Великій Вітчизняній війні стиму-
лювала творчість молоді. В українську літературу входить гурт моло-
дих літераторів-чернігівців, які приносять до неї нові теми, своєрідні
стилі і манери письма, особистісне трактування часу і його героїв. Це
прозаїки Юрій Мушкетик, Анатолій Дрофань, Вілій Москалець, Марія
Лісовська, Борис Сорока, Анатолій Коваль, Василь Бережний, Микола
Костенко поети Іван Цинковський, Григорій Коваль, Дмитро Головко,
Олексій Довгий, Дмитро Куровський, Валентина Ткаченко, драматург
Віктор Корнієнко, літературознавці Петро Кононенко та Іван Зуб, пись-
менники-гумористи Іван Сочивець, Віталій Коваль, Андрій Динник,
перекладачі Іван Чирко та Віра Білова.
Виростало нове волелюбне покоління дітей, а точніше «пасинків
війни», сиріт і напівсиріт, вихованих в екстремальних і безкомпроміс-
них умовах, безмежно відданих Батьківщині, її найсвітлішим ідеалам,
у чомусь наївних, світлих у своїй вірі. Визначальну роль у формуванні
їх творчого мислення відіграв XX з’їзд партії, який розвінчав культ
особи Сталіна. До людей почала пробиватися Правда.
Ім’я голови Ради Спілки письменників України, лауреата Держав-
ної премії імені Т. Г. Шевченка, автора більш як двадцяти книг ро-
манів, повістей, оповідань, новел Юрія Мушкетика нині добре відоме
читачам України. Його твори можуть правити за приклад того, що і як
українська література 50—80-х років шукала, які мала набутки, де і в
чому зазнавала втрат у намаганнях відобразити сучасність.
Народився Юрій Михайлович у селі Вертіївка Ніжинського райо-
ну в родині вчителя. Дитинство минуло за початків колгоспного життя
на селі, тобто тоді, коли це нове життя ще не встигло деформувати од-
вічну народну мораль. Недарма у творах письменника норми моралі,
віками вироблені українським хліборобським селом, стануть оцінними
критеріями людини. Людина є основним об’єктом пристрасних письмен-
никових зацікавлень. Дослідженню її внутрішнього світу, громадянської
позиції присвятив письменник свої кращі твори. Його романи «Рубіж»,
«Яса» стали провісниками нової позакон’юнктурної літератури.
У середині 50-х років у районних та обласних газетах почали з’я-
влятися вірші молодих поетів Миколи Адаменка з Сосниці та Андрія
Буренка із Прилук. Юнаками потрапили поети до беріївських таборів,
але не зламалися, не зрадили рідному українському слову, через нару-
гу і тортури пронесли святу любов до України.
Сіверянський літопис98
Миколу Адамеика забрали до табору із студентської лави, не дав-
ши змоги закінчити Київський університет. Та не зламали його табори
Північного Уралу. Гіркі табірні думи переливав у поетичні рядки. По-
вернувся на Україну з рукописом першої збірки, яка побачила світ ли-
ше через двадцять п’ять літ. Понад тридцять років поет викладав ук-
раїнську мову та літературу у Сосницькій середній школі ім. О. П. Дов-
женка. І всі ці роки щедро засівав серця своїх учнів любов’ю до Укра-
їни, до її солов’їної мови. І нині член Спілки письменників України,
автор чотирьох поетичних збірок Микола Петрович Адаменко живе у
рідній Сосниці, натхненно оспівуючи цей придесенський край.
Шлях поета-лірика Андрія Буренка до своєї першої і, на жаль, по-
ки що єдиної збірки «Листопад» виявився довжиною у сорок років. Усі
ці роки його ніжна, пісенна лірика хвилювала прилучан, проте зали-
шала байдужими бундючних чиновників літературних видавництв. Чи,
може, вони виконували вказівку всемогутнього КДБ?
Тернистим виявився шлях у літературу нашого земляка, поета Пет-
ра Качури. Народився він у селі Івангород. Ще юнаком спізнався з
професіями хлібороба і медика, учителя і кореспондента.
Потім — війна... В одному з боїв потрапив у полон. З 1947 до 1956
року працював у Англії. Друкувався у журналах діаспори «Молода Ук-
раїна» та «Пороги». У 1955 році в Німеччині вийшла його поетична
збірка «Роса суцвіть». По смерті Сталіна повернувся на Україну. Осе-
лився у Ніжині, де й живе нині. Та, на жаль, упродовж всього часу
проживання на батьківщині так і не зміг видати бодай хоч одну книж-
ку, хоч й продовжував писати. Йому не пробачили минуле...
Починаючи ще з 20-х років нинішнього століття, у області сформу-
валося три літературно-мистецькі центри. У Чернігові осередком твор-
чої інтелігенції стало літературне об’єднання. Керівниками його у різ-
ні часи були О. Десняк, В. Басок, М. Ігнатенко, К. Журба, С. Реп’ях.
Літературна студія Ніжинського педінституту стала творчою май-
стернею не лише для студентів вузу, але й для багатьох літераторів-
початківців Ніжинщини, Бахмаччини, Борзнянщини. Студією у різні
часи керували І. М. Горбань, М. П. Сайко, О. Д. Королевич, А. К. Ко-
сінов, а на початку 60-х років її очолив Д. С. Наливайко, нині доктор
філологічних наук, професор, член-кореспондент АН України. Активну
участь у роботі студії в другій половині 50-х років брали Іван Хомен-
ко, Анатолій Давидов, Іван Букій, Віктор Риженко, Володимир Мор-
дань, Віталій Пригоровський, Євген Гуцало, Віктор Вовк, Микола Дьог-
тяр.
На півдні області, у Прилуках, при міськрайонній газеті «Правда
Прилуччини» діяло літературне об’єднання «Сонячні кларнети». У по-
воєнні роки літоб’єднанням керували Григорій Плискунівський, Іван
Ленець. Друкували свої твори Віталій Коваль, Ганна Ігнатенко, Вік-
тор Телепченко, Андрій Буренко та інші.
Лише тридцять чотири роки відвела доля для життя поету Вік-
тору Телепченку. Народився він у селищі Линовиця, що на Прилуччин-
ні. Тут пройшли дитячі та юнацькі роки. Творче окрилення отримав у
літературній студії гоголівського вузу. У 1958 році, закінчивши педін-
ститут, вчителював на Дрогобиччині та Прилуччині. Його поезії отри-
мали схвальну оцінку Максима Рильського, з яким юнак був особи-
сто знайомий. Твори В. Телепченка друкувалися у журналах «Вітчиз-
на», «Юність», у республіканських та місцевих газетах. Помер від сухот
у 1961 році.
Літературний процес 50-х років знаменувався тим, що започаткував
заперечення у мистецтві задавнілих стереотипів, активізував грома-
дянську відповідальність письменників перед своїм народом.
Сіверянський літопис 99
Літературне життя Чернігівщини, як і всієї України, у 60-ті роки
відзначалося ідейно-естетичним «вибухом» у художній свідомості того
часу, який ми пов’язуємо із творчістю письменників-шістдесятників. У
цей час значно поглибився аналітизм літератури, посилилась увага до
відтворення внутрішнього світу персонажів, психологічної мотивації їх
вчинків, відкидалися заексплуатовані сюжетно-композиційні схеми з
обов’язковим поділом героїв не лише «позитивних» та «негативних».
Письменники активізували боротьбу за екологію людської душі.
Нове покоління українського письменства характеризувалося спра-
вді новим політичним і естетичним мисленням. Активна мистецька на-
строєність на сучасність і її проблеми, органічний історизм образного
мислення, принципи творення глибоконародних, національно своєрід-
них характерів — це і багато іншого істотно збагачувало пошуки того-
часної літератури. Потужна експресія письменників-шістдесятників, їх
авторська розкутість, сміливе звертання до умовності, великих уза-
гальнень, синтезу мали велике значення для розвитку літературного
процесу на Україні, для формування національно свідомої позиції чи-
тача.
Вагомий вклад до літературного доробку письменників України
цього періоду внесли і наші земляки: прозаїки Володимир Дрозд, В’я-
чеслав Малець, Василь Лисенко, Віктор Кава; поети Володимир Яри-
нич, Григорій Коваль, Леонід Горлач, критик Володимир Мельник.
На початку 60-х років літературна студія Ніжинського педінститу-
ту благословила на самостійні творчі хліба своїх випускників, згодом
відомих в Україні письменників Євгена Гуцала, Володимира Морданя,
Анатолія Давидова, Леоніда Горлача.
60-ті роки — це період активної творчої діяльності молодих поетів-
літстудійців Петра Пулінця, Леоніда Дмитренка, Василя Щербоноса,
Володимира Гірича, Михайла Кушніренка, Миколи Брохи, Михайла
Крука.
Початок 60-х років відзначається ще однією важливою особливіс-
тю. Саме в цей період починається відроджуватись літературне крає-
знавство. У обласній та міськрайонній газетах з’являються статті ви-
кладачів гоголівського вузу Олександра Білана, Георгія Неділька, Лесі
Коцюби, Григорія Васильківського.
Активно діє літературне об’єднання «Сонячні кларнети» у Прилу-
ках. На сторінках газети «Правда Прилуччини» друкують свої твори
Олексій Дмитренко, який працював у той час штампувальником взут-
тєвої фабрики (згодом відомий письменник, лауреат Державної премії
ім. Т. Г. Шевченка), на той час школярка, нині знана в Україні поете-
са Наталка Віргуш, поети Володимир Бездольний, Андрій Буренко,
Іван Редько, Тамара Єжова. Очолював літоб’єднання Іван Ленець.
До болю мало відвела доля років життя поету з Ніжинщини Во-
лодимиру Яриничу. Народився він 19 травня 1938 року в селі Лосинів-
ка. Після закінчення середньої школи вступив на філософський факуль-
тет Київського університету, а далі — аспірантура в Інституті мисте-
цтвознавства, фольклору та етнографії. Він був щедро обдарований:
співав, малював, писав вірші, сценарії документальних фільмів (два з
них були премійовані: один — на Всесоюзному, другий — на Все-
світньому кінофестивалях). Та найяскравіше світла душа молодого по-
ета сяяла у віршах. Його біль за долю рідної України, за її народ пе-
реріс межі фізичного. 14 жовтня 1968 року поета не стало. Єдина, вже
посмертна, поетична його збірка «Земна сповідь» вийшла друком у
1970 році і одразу ж стала бібліографічною рідкістю.
Ім’я письменника, лауреата Державної премії України імені
Т. Г. Шевченка Володимира Дрозда добре знайоме українському чита-
чеві. Народився він у селі Петрушйи Чернігівського району в сім’ї
Сіверянський літопис100
колгоспника у 1939 році. По закінченні школи працював у редакціях
районної та обласної газети «Комсомолець Чернігівщини». Заочно за-
кінчив Київський університет. Нині автор майже трьох десятків книг,
багато з яких перекладено на німецьку, болгарську, угорську, польську,
естонську, російську, молдавську, білоруську мови. І у кожній з них
ми зустрічаємось з краєвидами рідного поліського краю.
У середині 60-х років на Чернігівщину повертається випускник Він-
ницького педагогічного інституту поет Станіслав Реп’ях. Працює ко-
респондентом газети «Комсомолець Чернігівщини», а згодом «Деснян-
ська правда». Людина творча, діяльна, він палко закоханий у деснян-
ський край, його історію і сьогодення. Багато пише. Одна за одною ви-
ходять збірки поезій, присвячених Чернігівській землі, її трудівникам.
Згодом очолює обласне літературне об’єднання, а з 1976 року — Чер-
нігівську організацію Спілки письменників України. Один із організа-
торів літературно-мистецького свята «Чуття єдиної родини». Станіслав
Реп’ях — автор більш як десяти поетичних збірок, кількох книжок
прози, багатьох краєзнавчих розвідок. Лауреат кількох літературних
премій, він і сьогодні велику увагу приділяє роботі з творчою молоддю.
У середині 60-х років літературний процес на Чернігівщині знаме-
нується припливом творчої енергії молодих літераторів. Серед них поет
із Варвинщини. Олександр Олійник, ніжинські літстудійці Микола По-
белян, Василь Нікітін, Петро Громовий, Валентина Хоменко, Любов
Будько, Анатолій Мойсієнко.
Керівник літературної студії гоголівського вузу Д. С. Наливайко
проводив величезну роботу по формуванню естетичних та літературних
смаків студентів. До Ніжина приїздили на творчі зустрічі письменни-
ки Юрій Збанацький, Василь Козаченко, Дмитро Павличко, Микола
Вінграновський, Борис Олійник, Григір Тютюнник, Іван Драч, Анатолій
Шевченко, Євген Гуцало.
Літературне покоління «шістдесятників» на повний голос загово-
рило про реальні проблеми життя, болючі питання, замовчувані в часи
сталінізму та їх літературного відлуння. Письменниками осмислюється
нерозривність зв’язку особистості зі своїм народом, рідною землею,
чуття роду як основи моральності. Без цього людина втрачає етичні
орієнтири, за якими вона має жити у суспільстві. Саме це і стало го-
ловним у творах переважної більшості літераторів Чернігівщини.
Не можна не бачити очевидного парадоксу в літературному проце-
сі кінця 60-х — початку 80-х років. З одного боку, сам час брежнів-
ського «розвинутого соціалізму» з його численними політично-правови-
ми спотвореннями, аж до репресій супроти інакомислячих, не міг не
справляти згубного впливу на художню літературу. Цей вплив виявив-
ся в заідеологізованості літератури, спрямуванні митців тільки по од-
ному шляху — соціалістичного реалізму, а як наслідок — уникнення
ними гострих суспільних проблем, поява широкого потоку кон’юктур-
них творів. Водночас — і в цьому парадокс — роки застою не були
безплідними для української літератури. Кращі свої твори у цей період
написали Олесь Гончар, Василь Земляк, Євген Гуцало, Григір Тютюн-
ник, Володимир Дрозд та багато інших письменників. Ці твори внесли
в літературу дух національно-патріотичної проблематики, яка була так
необхідна тогочасному чистачеві. Водночас ці твори зазнали безпідстав-
них звинувачень у відступах від «класових позицій», в «ідеалізуванні
національного минулого».
Організована кампанія цькування не давала можливості друку-
ватися великому гурту письменників України. За гратами таборів опи-
нилися В. Стус, І. Світличний, Є. Сверстюк, О. Бердник та ще кілька
десятків менш відомих письменників. «Суспільство театралізувалось,
Сіверянський літопис 101
грало в життя, а не жило», — так згадує про ті часи колишній студі-
єць, а нині професор гоголівського вузу Олександр Ковальчук (2). В
цих словах істина. Бо тих, хто не бажав брати участь в отому спектак-
лі, хутко «забирали зі сцени».
Саме в цей час почав писати перші сторінки своєї книги «Сповідь
у камері смертників» наш земляк, відомий правозахисник Левко Лу-
к’яненко. Книга дійшла до читача лише у 1991 році.
1 липня 1972 року судова колегія з кримінальних справ Чернігів-
ського обласного суду у закритому судовому засіданні винесла вирок
поетові з села Кучинівка Шорського району Леоніду Тереховичу. Його
звинуватили у «изготовлении стихотворений клевитнического характе-
ра». Що ж то було за «изготовление», за яке поетові дали два роки
ув’язнення у колонії суворого режиму? Певно за те, що посмів нага-
дати:
Ми — народ! Ми — великий народ!
І пора почуватись великими.
З табору привіз не лише довідку про звільнення, а ще й лантух
довідок про хвороби. Здоров’я лишилося ненадовго. Зупинилося серце...
Лише у 1993 році його посмертна збірка «Свідомо став на муку» ви-
йшла, у світ. Не стало поета і павутиння забуття обсновує його ім’я.
У цьому ж, 1972 році, органи державної безпеки наклали арешт
на вірші нашого земляка поета Миколи Холодного. Він народився у
поліському хуторі Стягайлівка на Козелеччині. Навчався у Київсько-
му та Одеському університетах. За рукописну збірку «Крик з могили»
зазнав репресій. Упродовж 70—80-х років за кордоном виходять його
збірки «Крик з могили», «Кобзар № 3», «Куди і навіщо біжить вода?».
За книгу-дослідження «Про душу в пісні тa про пісню в душі»: був удо-
стоєний почесної літературної премії Ватикану. Лише гіісля здобуття
Україною незалежності вийшли друком його поетичні збірки «Дорога
до матері» (1993) та «Усмішка Джоконди» (1995). Член Спілки пись-
менників України поет Микола Холодний живе у м. Острі.
Сімдесяті роки стали для багатьох літераторів області часом на-
ціонального загартування. Намагаючись вирватись із-під преса «інтер-
націоналізації», випускник Прилуцького педучилища Володимир Каш-
ка створює у місті альтернативну літературну студію. Його землячка,
згодом член Спілки письменників України, поетеса Олена Шульга, че-
рез несумісність політичних поглядів, змушена була полишити навчан-
ня на факультеті журналістики Київського держуніверситету.
Володимир Голобородько народився у селі Галиця Ніжинського
району у 1940 році. Вищу освіту здобув на філософському факультеті
Московського держуніверситету. Навчався також на істфаці МДУ.
Працював зварником, учителем, журналістом. За літературну і гро-
мадську діяльність у брєжнівські часи Володимир Голобородько зазнав
переслідувань, змушений був жити за межами України.
Посилився політичний натиск на викладачів і студійців Ніжинсько-
го педінституту. Це був час «перелицювання» українського вузу, коли
стирався неповторний духовний фасад інституту. Виїздить з Ніжина
Д. С. Наливайко. Організовано «громадський суд» над доцентом Коцю-
бою Л. Й. Має клопіт з органами КДБ значна частина студійців. Про-
те літстудія жила власним, лише їй притаманним життям. І прагнення
національного самоутвордження стає визначальним у цьому житті. А
ще залюбленість у рідне слово та бажання донести його до людей. Зі
студентської Лави на професійну журналістську роботу ідуть чи не
кращі поети літстудії: Анатолій Мойсієнко, Василь Струтинський, Олек-
сандр Самійленко, Олексій Нестеренко, Володимир Сапон, Володимир
Яшенко, Таїсія Шаповаленко, Катерина Дурас, згодом до них приєд-
нуються Валентина Примостко, Ніна Федоренко, Віктор Попок, Іван
Просяник, Анатолій Шкуліпа, Микола Скороспєхов, Любов Пономарен-
Сіверянський літопис
ко. Їхні імена озиваються до нас сьогодні з обкладинок книжок та пе-
ріодичних видань. А на той час журналістика стала для них чи не єди-
ним засобом утвердження своєї творчої індивідуальності.
Незважаючи на посилення політичної цензури, літературне життя
області не зачахло, а, навпаки, протистояло тиску. Активізує свою ро-
боту обласне літературне об’єднання, у якому працюють літературо-
знавець Ірина Коцюбинська, донька М. М. Коцюбинського, перекладач
Микола Слав’ятинський, поети Кузьма Журба, Станіслав Реп’ях, Пет-
ро Пулінець, Олександр Олійник, прозаїк Петро Дідович та інші.
На початку 70-х років літературну студію Ніжинського державно-
го педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя очолив член Спілки пись-
менників, доцент кафедри української літератури, критик, літературо-
знавець Павло Олександрович Сердюк. Людина високої честі, ерудо-
вана, палка у своїй любові до літератури і людей, автор семи книг і
великої кількості літературно-критичних статей, він став «хрещеним
батьком» для багатьох молодих письменників, надихав і підтримував
літературних новобранців у їхніх творчих починаннях. З його благо-
словення пішли у літературу поети Анатолій Мойсієнко, Таїсія Шапо-
валенко, Микола Луговик, Анатолій Шкуліпа, Олександр Петькун, Во-
лодимир Сенцовський, прозаїки Любов Пономаренко та Іван Прося-
ник. Усіх їх прийнято до Спілки письменників України. Авторами од-
нієї або декількох книг стали Василь Нікітін, Василь Струтинський,
Володимир Сапон, Олександр Забарний, Олександр Семененко.
Засідання літературної студії вузу на початку 70-х років става-
ли місцем не лише літературних дискусій, але й дискусій політичних.
До студії приходили не лише студенти вузу, а й молоді літератори з
Ніжина, Носівки, Прилук. Частими гостями на цих засіданнях були
працівники КДБ... Але Павлу Олександровичу завжди ставало грома-
дянської мужності і снаги, щоб захистити своїх вихованців. А їх у той
час було понад тридцять. Бажаними гостями на засіданні студії були
доценти вузу Леся Йосипівна Коцюба, Володимир Павлович Крутиус,
Олександр Васильович Жомнір, член Спілки письменників, доцент
Степан Петрович Пінчук. З цікавими творчими доробками виступали
на засіданнях студії Анатолій Мельник, Віктор Попок, Тамара Комаш-
ко, Валентина Примостко, Олександр Лисий, Ольга Тимошенко, Леся
Поліщук, Міта Руденко, Ілля Ліпес та інші.
Та все ж улюбленцем філологічного братства, надзвичайно обда-
рованим поетом літературної студії кінця 60 — початку 70-х років був
Олександр Самійленко. Доля відвела йому для життя лише двадцять
сім років, але ці роки були сповнені любов’ю до України, рідного По-
лісся, до літератури. Надзвичайно ліричні, пісенні, опромінені жагою
і любов’ю до життя вірші Леся Самійленка були окрасою поетичних
вечорів ніжинських студентів ще довго після закінчення поетом вузу.
Він готував до друку збірку, його поезії з’являлися на шпальтах газет
«Літературна Україна», «Молодь України», у журналі «Дніпро». Та
трагічний випадок у липні 1977 року вирвав із життя одного з найта-
лановитіших молодих поетів Чернігівщини.
У 1971 році до Прилук повертається поет і художник Микола Тур-
ківський. У його творчому доробку вже була поетична збірка «Ма-
теринка» (1969). Людина творча, енергійна, він одразу став одним із
самобутніх поетів літоб’єднання «Сонячні кларнети», а згодом, протя-
гом двох десятиліть, і його керівником. Після опублікування другої
поетичної збірки «Виднокол» (1974) молодого літератора прийняли до
Спілки письменників України. І нині автор десяти книг, поет Микола
Турківський живе у Прилуках.
У ті роки літературне об’єднання «Сонячні кларнети» поповнилося
обдарованою творчою молоддю. Це поети Валерій Баран, Анатолій Зі-
102
Сіверянський літопис
гора, Євген Постульга, Катерина Дурас, прозаїк Людмила Сотник. До-
ля була жорстокою до цієї дівчини, ще в дитячі роки назавжди прику-
вавши її невиліковною хворобою до ліжка. Але ні на хвилину Людми-
ла не припиняла своєї боротьби з недугою. Закінчила екстерном серед-
ню школу, стала студенткою філологічного факультету Ніжинського
педінституту. І, переборюючи біль, писала, писала... Її оповідання, оп-
ромінені глибоким ліризмом, любов’ю до життя, болем за долю люди-
ни, друкувалися у місцевій та обласній пресі. Та передчасна смерть не
дала змоги в повній мірі реалізуватися таланту. Підготовлена до друку
збірка оповідань ще й сьогодні не опублікована через нестаток коштів.
Середина 70-х років на Чернігівщині знаменувалася появою нових
літературних об’єднань у Корюківці, Бахмачі, Бобровиці, Сосниці.
У Корюківці літоб’єднання очолила прозаїк, авторка збірки опові-
дань «Початок срібного міста» (1972) Надія Петренко. Народилася во-
на у цьому ж містечку, тут пройшли роки дитинства. Потім було нав-
чання на факультеті журналістики Львівського держуніверситету. По-
вернулася додому, працювала у редакції міськрайонки. Саме навколо
неї і об’єдналася творча молодь. У 1976 році Надію було прийнято до
Спілки письменників України. Згодом вийшла друком її друга книжка
«Жіночі таємниці».
Активізується літературне життя у Бахмачі. Тут живе і працює
прозаїк Вілій Москалець. До міста приїздить для постійного проживан-
ня надзвичайно самобутній поет і прозаїк Володимир Кашка. Поверта-
ється додому після закінчення вузу Іван Просяник, публікують свої
перші літературні спроби Микола Туз та Кость Москалець.
У другій половині сімдесятих років Чернігів виборює за собою
право бути літературним центром області. Сюди переїздять і активно
включаються у літературно-мистецьке життя поети Олександр Шостак,
Дмитро Іванов, Петро Куценко, Василь Струтинський, літературозна-
вець Юлій Коцюбинський, до обласної молодіжної газети приїздить на
роботу випускниця Київського держуніверситету, наша землячка з Бах-
маччини, поетеса Наталка Матюх. Обласне літературне об’єднання очо-
лив поет Дмитро Іванов.
Дмитро Іванов належить до тієї когорти письменників, які черпа-
ють своє натхнення не від затишку письмового стола, а від невгамовної
спраги до людського спілкування. Він любить людей і це відчувається
у Дмитрових віршах. Висока повага, чуйність до людей праці, залю-
бленість у деснянський край, громадянська принциповість — все це
сприяло творчому становленню його як письменника. Члён Спілки пись-
менників з 1978 року, автор семи поетичних збірок, лауреат республі-
канської молодіжної літературної премії, він і сьогодні не зрадив своїй
любові до Полісся, багато сил докладає для становлення творчої моло-
ді краю.
Вагомою подією у літературному житті області стало створення
Чернігівської організації Спілки письменників України. 3 грудня 1976
року в читальному залі обласної бібліотеки відбулися установчі збо-
ри письменників Чернігівщини. Організація налічувала тоді десять чле-
нів: Микола Слав’ятинський, Кузьма Журба, Ірина Коцюбинська, Ста-
ніслав Реп’ях, Дмитро Куровський (Чернігів), Павло Сердюк та Сте-
тан Пінчук (Ніжин), Вілій Москалець (Бахмач), Надія Петренко (Ко-
рюківка), Микола Турківський (Прилуки).
Мине зовсім небагато часу і письменницька організація поповнить-
ся новими літераторами. Серед них поети Дмитро Іванов, Василь Бу-
денний, Петро Купенко, Таїсія Шаповаленко, прозаїки Володимир Кез-
ля, Петро Дідович, Віталій Фурніка, драматург Анатолій Ларченков.
Визначною літературною подією для читачів Чернігівщини стала
публікація книги Володимира Кезлі «Червень, початок літа» (1976).
103
Сіверянський літопис
Ця збірка оповідань була пройнята такою глибинною любов’ю до При-
десення, до його людей та історії, що не могла лишити байдужим жод-
ного, хто брав її до рук. У 1980 році, на Всесоюзній нараді молодих
літераторів у Москві книга була відзначена як одна з кращих, пере-
кладена російською мовою і перевидана у видавництві «Молода гвар-
дія». А про її автора, говорили, як про одного з найобдарованіших мо-
лодих прозаїків України.
Феномен Володимира Кезлі... Він нерозгаданий і донині. Певно, си-
ла його таланту у надзвичайно глибокому національному корінні. Всі,
хто знав письменника, були зачаровані його людською добротою і чуй-
ністю. Народився Володимир Кезля у селі Сибереж Ріпкинського ра-
йону у 1937 році. З дитинства спізнав працю на землі. Закінчив серед-
ню школу. Працював у місцевому колгоспі «Перемога» на різних робо-
тах. Турботи сільського трудівника поєднував із письменницькими. І
писав, писав... щиро і відверто. У 1977 році його приймають до Спілки
письменників СРСР. А наступного року виходить друга книга Воло-
димира «Поворот сонця». Третя..., а третя вже вийшла по смерті пись-
менника «Там, де ми є» (1986). 15 березня 1984 року Володимир Кезля
помер. Не витримало серце.
У кінці 70-х нові творчі сили поповнюють літоб’єднання «Сонячні
кларнети». До Прилук переїздить поет-гуморист Олександр Климіша,
повертається поет Василь Охріменко, на роботу до редакції міськрайон-
ки за направленням Київського держуніверситету приїздить поетичне
подружжя Микола Ткаченко та Ніна Лісна.
На Срібнянщині в повну силу розцвіло творче обдарування Любо-
ві Пономаренко. Поява її першої книги «Тільки світу» була схвально
зустрінута літературною критикою.
Поповнилася нашими земляками, уродженцями Чернігівщини, пись-
менницька Спілка України. До неї було прийнято поетів Миколу Ткача
та Валерія Трохліба, перекладачів Галину Бережну та Григорія Халі-
моненка, прозаїків Василя Чухліба та Віталія Орленка, літературознав-
ця Анатолія Погрібного, критика Валерія Дяченка.
Закінчувалося перше десятиріччя «соціального застою», але літе-
ратура виробила в процесі свого розвитку необхідний імунітет і тому,
незважаючи на всі перешкоди, виявила спроможність не припиняти рух.
Уже в 70—80-ті роки література, гостро відчувши загрозу стандар-
тизації і нівіляції в житті, шукала ціннісних орієнтирів у народному
досвіді, в духовних витоках, у національній історії. Вона наполегливо
взялася розробляти тему пам’яті як підгрунтя духовності людини і цим
самим готувала ідейні, моральні, філософські передумови державного
відродження.
На початку 80-х років у Бахмачі активно діяло творче об’єднання
з незвичною назвою «ДАК», започатковане молодим поетом Володими-
ром Кашкою. Бахмацька естетична група об’єднувалася на спільному
захопленні несанкціонованими (а часом і реально небезпечними в їхній
життєвій ситуації) релігією, літературою, музикою та живописом, грун-
тувалась на глибоких побратимських стосунках. Окрім Кашки, до гур-
ту входили Микола Туз та Костянтин Москалець (згодом усі троє ви-
пускники Московського літературного інституту), пізніше до них при-
єднався чернігівський поет Андрій Деркач. Ось як лідер гурту Воло-
димир Кашка говорить про «ДАК»: «Ми належали до покоління, ви-
хованого на сторонніх спогадах про не таку вже й далеку культурно-
духовну відлигу, яка породила «шістдесятників», і на реаліях наступ-
ного в часі льодовикового періоду брежнєвщини, котрий остаточно по-
руйнував ілюзії і рештки віри в життєспроможність нав’язаних ідеа-
лів». (3) Зрозуміло, що молоді люди з такими естетичними переконан-
нями знаходилися у Бахмачі під пільною опікою КДБ.
104
Сіверянський літопис
Часопис «Сучасність», присвячуючи у 1993 році дослідження літе-
ратурно-естетичному підмурівку «ДАКу», на мою думку, досить точно
визначив: «Перед нами постає не літературна школа в традиційному
значенні цього поняття, а справді-таки осередок естетів, крихітна оаза
світла в тодішньому тоталітарному мороці» (3).
Незважаючи на те, що на сьогодні доля розлучила членів гурту
(у Бахмачі проживає лише Володимир Кашка), вони лишаються твор-
чим об’єднанням, спільно виступаючи у літературних часописах зі свої-
ми творами.
Кінець 70-х — початок 80-х років знаменувався появою на Черні-
гівщині цілого гурту цікавих самобутніх літераторів. Серед них: Ми-
хась Ткач, Станіслав Рибалкін, Ростислав Мусієнко, Борис Наріжний,
Володимир Шкварчук, Яків Ковалець, Анатолій Щербина (Чернігів),
Олександр Астаф’єв, Йосип Павлів, Анатолій Шкуліпа, Микола Сербо-
великов (Ніжин), Володимир Сенцовський (Борзна), Петро Антонен-
ко (Куликівка), Микола Гречуха, Валентина Мастерова (Мена), Вік-
тор Божок (Корюківка), Леонід Серебряков, Микола Будлянський,
Анатолій Шевченко (Носівка), Олена Шульга, Євген Постульга, Ніна
Ткаченко (Прилуки), Микола Московка (Ічня), Степан Сахон (Город-
ня), Анатолій Крупко (с. Бірки Козелецького району), Олександра
Гостра (Талалаївка).
Повнокровним творчим життям у цей період живе літературна сту-
дія Ніжинського педінституту. З кожного нового набору студентів Пав-
ло Олександрович Сердюк лише йому знаним відчуттям відбирає най-
обдарованіших і приводить до студії. І от вже нові імена, стартувавши
з факультетського «Літстудійця», озиваються зі сторінок обласних та
республіканських видань. Це — Алла Ісаєнко, Володимир Кузьменко,
Олександр Семененко, Олександр Гадзинський, Михайло Москаленко,
Олег Василишин, Олександр Шульжинський та багато інших.
Гоголівський вуз своєю магічною силою притягує до себе багатьох
відомих літераторів. У 80-ті роки на зустріч із студентами приїздять
Борис Васильєв, Леонід Вишеславський, Павло Загребельний, Віталій
Коротич, Петро Осадчук, Борис Олійник, Микола Сом, Степан та Анд-
рій Крижанівські, Микола Сингаївський, Василь Козаченко, Юрій
Мушкетик, і це ще далеко не повний перелік.
Цікаве літературно-мистецьке життя буяє у Прилуках. Активно діє
клуб книголюбів «Джерело», на засіданнях якого виступають відомі
письменники Іван Драч, Любов Забашта, Володимир Забаштанський,
Борислав Степанюк, Ганна Ігнатенко і багато інших. Перед земляками
звітують місцеві поети Микола Турківський, Андрій Буренко, Євген
Постульга, Олександр Забарний, Ліля Чорненко. Минулого року цей
літературно-мистецький клуб відзначив своє двадцятиріччя.
Відродила свою діяльність у ці роки літературна студія Прилуцько-
го педагогічного училища. З неї бере початок літературна стежина по-
етеси Лариси Слюсак, нині випускниці Київського держуніверситету,
члена літературної асоціації «500». Її вірші опубліковані у поетичній
антології «Молоде вино» (1995). З цікавими творчими доробками ви-
ступали Людмила Гнатенко, Павло Кудлай, Ірина Гладенька та інші.
Новими цікавими творами збагатилося і літертурне об’єднання
«Сонячні кларнети». Журнал «Дніпро» друкує добірки віршів Андрія
Буренка, Євгена Постульги, Олени Шульги. Видавництво «Радянський
письменник» видає збірку Олександра Климіші «Магічна сила» (1986)
та дві збірки Миколи Турківського «Земні дороги» (1981) і «Литаври
літа» (1987). Активно друкуються на сторінках обласної та республі-
канських газет Катерина Дурас, Володимир Човновий, Василь Охрі-
менко, Григорій Каліш, Ніна Ткаченко, Надія Семенченко. Розширю-
105
Сіверянський літопис106
ються творчі зв’язки. Студійці обмінюються «Літературними сторінка-
ми» з колезецьким літоб’єднанням ім. В. Нефеліна, яким тоді керу-
вав поет Микола Холодний.
У 1988 році в Чернігові було створено школярську літературну сту-
дію «Роси», котра діяла при обласній дитячій бібліотеці. Керівник сту-
дії поет Василь Струтинський, на той час автор уже трьох книг для
дітей, доклав чимало зусиль у роботі зі своїми вихованцями, щоб сту-
дія знайшла своє, лише їй притаманне, творче обличчя і своє місце у
літературному житті області. Цікавими художніми знахідками відзна-
чалися твори Наталки Мухи, Олени Брезгун, Тетяни Компанець, Ірини
Нехаєвської.
Цього ж року на філологічний факультет Київського держунівер-
ситету вступив випускник однієї з чернігівських шкіл Сашко Яровий.
Швидко промчали роки навчання в університеті, а згодом і аспіранту-
рі. У 1996 році кандидат філологічних наук, член Спілки письменників
України поет Олександр Яровий був відзначений літературною премією
імені Василя Симоненка.
Тоді ж, у 80-х роках, до Спілки письменників України були прий-
няті прозаїки Іван Сподаренко, уродженець села Стольне Менського
району, та Олександр Смоляк, який народився у селі Зміїще Щор-
ського району; поет Станіслав Шевченко, уродженець Ічнянщини; пе-
рекладач і критик Олександр Шокало з Варвинщини.
Значною подією у літературному житті області стало проведення
у Чернігові 1—2 червня 1990 року наради молодих літераторів. У час
масової перебудови, коли політичне, економічне і культурницьке життя
зав’язало у багнюці «горбачовських обіцянок», літератори все частіше
апелювали до духовності людини, вважаючи, що лише внутрішні сили
допоможуть кожному самоствердитися, виявити свої творчі здібності,
вберегти духовну цілісність. На нараді пішла відверта, принципова
розмова не лише про перспективи розвитку літературного життя, але
й про проблеми політичні. Соціально гострими були виступи Сергія
Павленка, Віталія Ростального, Олександра Астаф’єва.
Нарада виявила і благословила на творчість великий гурт моло-
дих художньо обдарованих людей. Серед них чернігівські поети Сергій
Дзюба, Діана Гірна, Ігор Веноградов, Тамара Кравченко, Віктор Поп-
ков, прилучанки Валентина Грибенко та Людмила Друченко, Катери-
на Дужа та Антоніна Московченко з Козелеччини, Людмила Цимбалюк
з Остра, Олексій Крачило з села Чемер, Олена Куліш з Бахмача, Світ-
лана Ткачук із села Киїнка Чернігівського району, Тетяна Череп із
Старої Басані Бобровицького району, Олег Мартиненко з Городні.
Вперше свою добірку віршів у обласній молодіжній газеті надрукува-
ла п’ятикласниця з Бобровиці Світлана Войтенко. Для більшості дебют
на нараді виявився вдалим.
Сьогодні вже видали свої книжки Сергій Дзюба, Катерина Дужа,
Валентина Мастерова, Тетяца Череп, на журналістських хлібах працює
Світлана Войтенко, озивається піснями поезія Олексія Кричила — та
всі вони добре пам’ятають свої витоки.
Значний вплив на формування громадської думки населення Чер-
нігівщини у другій половині 80-х років мала публіцистика, яка здобува-
ла значно більший розголос, аніж твори художні. Політичною гостро-
тою, актуальністю, високим рівнем аргументації відзначалися аналітич-
ні статті Володимира Шкварчука, Сергія Павленка, Василя Чепурно-
го, Петра Антоненка, Владислава Савенка, Олександра Астаф’єва.
Докорінно нові умови й можливості відкрилися перед літературою
після проголошення Україною своєї державної незалежності. Літерату-
Сіверянський літопис 107
ра постала перед своїм читачем у повноті імен, без «білих плям» і за-
боронених зон та тем — національна культура здобула цілісність.
Демократизувався мистецько-художній процес і на Чернігівщині.
Без цензурних обмежень та ідеологічного тиску розвивається різножан-
рова і різностильова література теперішнього дня. З’явилися нові літе-
ратурні спілки та об’єднання. Так, у 1992 році частина творчої інтелі-
генції обласного центру об’єдналася у літературну спілку «Чернігів».
Головою спілки було обрано прозаїка Михася Ткача. Спілка видає що-
квартальний мистецький і громадсько-політичний часопис «Літератур-
ний Чернігів».
На початку дев’яностих років літературну палітру Чернігова до-
повнили нові імена та нові художні твори. Це вірші Надії Галковської,
Людмили Пархоменко, Лариси Ткач, Миколи Колишева, Тамари Крав-
ченко, Тетяни Дзюби, Оксани Куценко; оповідання Владислава Савен-
ка, Володимира Соловйова, Сергія Яковенка.
Виникають нові періодичні видання, які велику увагу приділяють
відродженню національно-культурницьких цінностей. І серед них чіль-
не місце належить газетам «Сіверщина» та «Просвіта», часопису «Сіве-
рянський літопис».
Відроджується видавнича справа. У Чернігові виходять друком но-
ві книги Станіслава Реп’яха, Василя Буденного, Василя Щербоноса,
Віталія Леуса, Олександра Добриці, Петра Куценка, Надії Галков-
ської, Василя Струтинського, Валентини Громової, Сергія Павленка,
Миколи Малого; у Ніжині — Павла Сердюка, Андрія Сєдих; у Прилу-
ках — Миколи Турківського, Борислава Степанюка, Віталія Шевчен-
ка, Олександра Климіші; у Борзні — Володимира Сенцовського; у Го-
родні — збірка поезій Олексія Крєстініна.
У 1992 році Міністерство України у справах молоді і спорту спіль-
но із Спілкою письменників України оголосили міжнародний конкурс
творів молодих українських літераторів «Гранослов». Серед перших пе-
реможців конкурсу — вчителька математики з села Риків Козелецько-
го району поетеса Катерина Дужа та журналістка з Мени прозаїк Ва-
лентина Мастерова. Видавництво «Український письменник» видало
перші книжки наших землячок «Дві волошки» та «Так плакало дерево».
У 1993 році переможцем цього конкурсу стає молодий прозаїк зі Щор-
са Анатолій Томило, автор збірки оповідань «Афган — мій біль». Дві-
чі, у 1994 та 1995 роках, як прозаїк і поет, переможцем конкурсу ставав
Олександр Яровий. Того ж року серед переможців цього престижного
літературного конкурсу був і чернігівський поет Сергій Дзюба.
Видавництво «Молодь» видає у 1991 році збірку віршів поетеси
з Прилук Олени Шульги «Зелений листопад». Важким був шлях цієї
жінки до поетичного Олімпу, шлях довжиною у двадцять років. Все
траплялося на йому: і «загублені» у редакціях рукописи, і негативна
оцінка бундючних літературних чиновників, і розпач, і зневага, і зне-
віра у власному таланті. Проте не писати вона не могла. Прогресува-
ла невиліковна хвороба, кожен написаний вірш завдавав фізичного бо-
лю, але біль духовний був ще дошкульнішим.Її книга—це цілюще дже-
рело правди і людської гідності. Секретаріат Спілки письменників Ук-
раїни відзначив високий професійний рівень віршів Олени Шульги, і
її було прийнято до складу членів Спілки.
У цьому ж, 1993 році, до Спілки письменників України було при-
йнято поетів Анатолія Шкуліпу з Ніжина та Миколу Холодного з
Остра. У наступні роки письменницька Спілка України поповнилася
поетами Катериною Дужою (Козелець), Андрієм Деркачем та Сергієм
Дзюбою (Чернігів), прозаїками Валентиною Мастеровою (Мена), Ста-
ніславом Маринчиком (Ніжин).
Сіверянський літопис
На початку 90-х років літературну студію Ніжинського педінститу-
ту очолює член Спілки письменників України, кандидат філологічних
наук, доцент Олександр Астаф’єв. У ньому надзвичайно гармонійно
поєдналися талант поета і літературознавця. Продовжуючи славні тра-
диції студії, він у своїй діяльності всіляко сприяє розширенню загаль-
нохудожнього, жанрового і стильового спектрів творчості студентів-сту-
дійців. На сторінках періодичних видань різних рівнів усе частіше з’яв-
ляються імена молодих поетів гоголівського вузу Анатолія Дністрово-
го, Наталки Арендар, Вікторії Найдьонової, Людмили Гніп, Олени
Сафонової, Христини Ткач, Андрія Іванова, Олександра Пилипця,
Олексія Маслова, Олександра Білоуса.
Помітним явищем у мистецькому житті області став вихід колек-
тивного поетичного збірника «На пагорбах століть», приуроченого
1000-річчю Ніжина. Цей збірник об’єднав твори більше як сорока по-
етів, чия доля була зв’язана з цим древнім і одвічно юним містом.
Творчими здобутками множиться у ці роки і земля Прилуччини.
Виходять друком поетичні збірки Миколи Турківського «Струни бан-
дури» (1991), «Стодзвони» (1991), «Серця мого чорнобривці» (1992).
У співавторстві видають збірку поезій «Пастелі Полісся» (1992) Олек-
сандр Забарний та Василь Охріменко. Побачили світ дві книги гумо-
ру Олександра Климіші — «Вечір із сюрпризом» (1991) та «Совість
під наркозом» (1996). У 1995 році читач зустрічається із поетичними
збірками Ніни Ткаченко «Душа висвічує зорі» та Андрія Буренка «Ли-
стопад». Цього ж року виходить книга новел Олександра Забарного
«Лелеки не зраджують». Рік 1996 знаменується появою книги поезій
Миколи Ткаченка «Стиглих вишень тепло» та поетичного збірника
«Першоцвіт», у якому опублікували свої твори понад тридцяти поетів
Прилуччини. З цікавим творчим доробком у збірнику дебютували
Олександр Деркач, Тетяна Кондратюк, Павло Ленець, Ірина Семеню-
та та інші.
Друга половина 90-х років — це час появи на літературних об-
ріях вельми помітної когорти дебютантів, які не потрапили до лещат за-
ідеологізованості, а тому вивільнені від влади загальних ідей і знахо-
дяться в пошуку нових жанрово-стильових форм вираження художньої
думки.
У 1994 році недержавне незалежне видавництво «Смолоскип» ого-
лосило конкурс молодих українських літераторів. Головним критерієм
конкурсу у визначенні цінності творів була їх оригінальність та худож-
ня довершеність. Одним з перших перможців цього престижного зма-
гання став чернігівський поет Сергій Дзюба. У 1995 році вийшла у світ
його збірка поезій «Колись я напишу останнього вірша». Переможця-
ми конкурсу наступного року стали: випускник Київського держуні-
верситету ніжинець Андрій Кокотюха та чернігівська студентка Оксана
Куценко. Видавництво «Смолоскип» видало їхні перші кнжики.
У творчому пошуку знаходиться літературний гурт студентів Ніжин-
ського педінституту «Друзі Еліота», вірші яких опублікувала газета
«Літературна Україна» у січні нинішнього року. Лідер гурту поет, про-
заїк Анатолій Дністровий вже має у своєму доробку збірку новел «Лю-
ди і речі», він переможець кількох літературних конкурсів.
На шляху творчого зростання Оксана Ніжинець, Ірина Грабова,
Сергій Молибога, Людмила Воронюк, Марія Столярова, Ірина Мосіч,
Ольга Радченко, Анатолій Кобищев, Андрій Добровенко, і це далеко
не повний перелік молодого літературного поповнення. Творчі пошуки
молоді — це свідчення виходу поезії на вищі рівні духовної свободи.
Самобутня говірка півночі Полісся, казково-чарівний фольклор
слов’янських народів стали підгрунтям для суцвіття творів, які увійшли
108
Сіверянський літопис 109
до скарбниці російської культури. На Чернігівщині народилися росій-
ські письменники Василь Туманський, Олексій Жемчужников, Михай-
ло Полонський, Давид Золотницький, Яків Захарович, Ілля Аврамен-
ко, Варвара Андріанова-Перетц, Лідія Вакулевська, Натан Венгеров,
Йосип Горелік, Микола Городинський, Зіновій Давидов, Юлія Добро-
ленська, Галина Древновська, Йосип Кисельов, Йосип Колтунов, Іван
Кратт, Марко Максимов, Анатолій Рибаков, Михайло Толкач, Ольга
Тризна, Олександр Туницький, Володимир Фоменко.
Сивочолий Чернігів дарував натхнення Володимиру Чивиліхіну,
Станіславу Сенькову та ще ряду російських письменників, які працю-
вали у місті над Десною.
Сердечна дружба поєднала долі російських письменників Олек-
сандра Твардовського та Олександра Вампілова з нашим земляком,
поетом Петром Пиницею. Він закінчив Московський літературний ін-
ститут, але як тільки повернувся у рідні краї, потрапив під «опіку»
КДБ. По-справжньому самобутній поет живе нині у райцентрі Городня.
Рідною стала поліська земля для нащадків старого грузинського
князівського роду Кавалерідзе. Потрапивши на Україну ще на почат-
ку XVIII століття, спадкоємці цієї славетної династії протягом всього
часу свого проживання робили вагомий внесок у розвиток нашої націо-
нальної культури. Український скульптор, драматург, кінорежисер,
сценарист, народний артист УРСР Іван Петрович Кавалерідзе (1887—
1978) народився на хуторі Ладанський, тепер село Сильченкове Тала-
лаївського району Чернігівської області. Тут пройшли його дитячі ро-
ки. Згодом були роки навчання в Петербурзькій Академії Мистецтв та
приватній студії Аронсона в Парижі. Він автор пам’ятників княгині
Ользі та Григорію Сковороді у Києві, Тарасу Шевченку в Ромнах та
Полтаві. За власними сценаріями поставив фільми на Одеській кіносту-
дії: «Злива» («Офорт з історії гайдамаччини»), «Коліївщина» та інші,
на Київській кіностудії — «Наталка Полтавка», «Григорій Сковорода»
тощо. Він автор п’єс «Вотанів меч», «Перекоп», трагедії-притчі з життя
Г. Сковороди — «Григорій і Параскева» (1972). Залишив по собі спога-
ди, уривки з яких друкувалися у журналі «Україна» (1988, № 39—40).
Складними життєвими дорогами водила доля відомого грузинсько-
го письменника, кінорежисера та кіноактора Гурама Петріашвілі, ав-
тора двадцяти п’яти книг лірики і прози. Неповторна краса Полісся,
лагідна тихоплинність красуні Десни стишили болі серця, зачарували
поета. Вже кілька років живе він у Чернігові, збагачуючи культуру на-
шого краю своїм творчим доробком.
Зрозуміло, що наведена у статті градація поколінь досить умовна.
Протягом усіх періодів літератори, які мешкають у області, продовжу-
вали творити самобутній художній літопис Поліського краю. У цих тво-
рах оживає і діє традиція, є модерн, є постмодерністські віяння — та
всі вони опромінені палкою любов’ю до людини, до рідної землі.
Сіверянська моя земле! Благословенна ти у своїй красі. Не одне
покоління митців оспівувало тебе у своїх творах. Ведеш ти свій літе-
ратурний родовід від віку XI, тож хай і прийдешній, XXI вік, буде для
тебе щедрим на таланти.
Література:
1. Самойленко Г. В. Нариси культури Ніжина. Література. — Ніжин, 1995, — С. 65.
2. Ковальчук О. Г. Слово про поета // Літературний Чернігів, 1993, — № 2—3, С. 13.
3. Драпей В. Воскресіння чаю // Сучасність, 1993, № 10. С. 35.
4. Історія української літератури. XX століття. У 2-х кн. Кн. II. ч. 1: Навчальний
посібник / За ред. В. Дончика. — К.: Либідь, 1995. — С.38.
|