Роїщенські звичаї та обряди
Життя народу — це його пам’ять, пам’ять яка пов’язує у єдине ціле колишні, нинішні та прийдешні покоління одноетнічних представників. Ця пам’ять — це, перш за все, духовне життя народу, його серцевинна суть, його душа. Головною ж складовою частиною цього є звичаї та обряди, які не тільки уособлюют...
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200366 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роїщенські звичаї та обряди / О. Ляшев // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 116-128. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200366 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2003662024-11-29T16:45:32Z Роїщенські звичаї та обряди Ляшев, О. Народознавство Життя народу — це його пам’ять, пам’ять яка пов’язує у єдине ціле колишні, нинішні та прийдешні покоління одноетнічних представників. Ця пам’ять — це, перш за все, духовне життя народу, його серцевинна суть, його душа. Головною ж складовою частиною цього є звичаї та обряди, які не тільки уособлюють у собі народні знання, вірування та погляди на оточуючий світ, а й виділяють певну етнічну спільноту з загалу людності Землі і є обличчям. Це духовне обличчя усього народу складається з дрібних штрихів і фрагментів, якими є звичаї та обряди окремих місцевостей, округ та сіл. Такою невеличкою складовою частиною духовного життя українського народу є й духовна спадщина села Роїще Чернігівської обл. Чернігівського р-ну. 1997 Article Роїщенські звичаї та обряди / О. Ляшев // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 116-128. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200366 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Народознавство Народознавство |
| spellingShingle |
Народознавство Народознавство Ляшев, О. Роїщенські звичаї та обряди Сiверянський літопис |
| description |
Життя народу — це його пам’ять, пам’ять яка пов’язує у єдине
ціле колишні, нинішні та прийдешні покоління одноетнічних представників. Ця пам’ять — це, перш за все, духовне життя народу, його серцевинна суть, його душа. Головною ж складовою частиною цього є
звичаї та обряди, які не тільки уособлюють у собі народні знання, вірування та погляди на оточуючий світ, а й виділяють певну етнічну
спільноту з загалу людності Землі і є обличчям.
Це духовне обличчя усього народу складається з дрібних штрихів і фрагментів, якими є звичаї та обряди окремих місцевостей, округ
та сіл. Такою невеличкою складовою частиною духовного життя українського народу є й духовна спадщина села Роїще Чернігівської обл.
Чернігівського р-ну. |
| format |
Article |
| author |
Ляшев, О. |
| author_facet |
Ляшев, О. |
| author_sort |
Ляшев, О. |
| title |
Роїщенські звичаї та обряди |
| title_short |
Роїщенські звичаї та обряди |
| title_full |
Роїщенські звичаї та обряди |
| title_fullStr |
Роїщенські звичаї та обряди |
| title_full_unstemmed |
Роїщенські звичаї та обряди |
| title_sort |
роїщенські звичаї та обряди |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Народознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200366 |
| citation_txt |
Роїщенські звичаї та обряди / О. Ляшев // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 116-128. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT lâševo roíŝensʹkízvičaítaobrâdi |
| first_indexed |
2024-12-01T04:14:20Z |
| last_indexed |
2024-12-01T04:14:20Z |
| _version_ |
1818524400905879552 |
| fulltext |
Сіверянський літопис
•
116
НАРОДОЗНАВСТВО
Олександр Ляшев
РОЇЩАНСЬКІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ
В С Т У П.
«Ojczyzna to ziemid і groby, narod tracac pamiec — ttaca zycie»1 —
написано на вхідній брамі цвинтаря культурно-політичного центру
Польщі XIX ст. Закопане.
Життя народу — це його пам’ять, пам’ять яка пов’язує у єдине
ціле колишні, нинішні та прийдешні покоління одноетнічних представ-
ників. Ця пам’ять — це, перш за все, духовне життя народу, його сер-
цевинна суть, його душа. Головною ж складовою частиною цього є
звичаї та обряди, які не тільки уособлюють у собі народні знання, ві-
рування та погляди на оточуючий світ, а й виділяють певну етнічну
спільноту з загалу людності Землі і є обличчям.
Це духовне обличчя усього народу складається з дрібних штри-
хів і фрагментів, якими є звичаї та обряди окремих місцевостей, округ
та сіл. Такою невеличкою складовою частиною духовного життя укра-
їнського народу є й духовна спадщина села Роїще Чернігівської обл.
Чернігівського р-ну.
Історична довідка про с. Роїще.
С. Роїще розташоване на відстані 25 км від м. Чернігова на правому і лівому
березі р. Стрижня, правого допливу р. Десни. Люди на цій території мешкають з
давніх часів, свідченням чому є знайдений біля села могильник II—І тис. до н. е.1
Перша письмова згадка про село з’являється 1657 р. в універсалі Б. Хмельницького.2
У 1700 р. до села було перенесено сотенне правління з містечка Сібержа, і з того
часу від назви села сотня називалась — Роїська.3
Сучасне село Роїще складається з 6 кутків: Коробковщина, Бабічовщина, Слобо-
да, Зєнковщина, Балатянщина та Скіток. Такого вигляду село набуло протягом свого
існування. Історичне Роїще — це Коробковщина та Бабічовщина, інші ж кутки окре-
мими населенними пунктами були аж до 1951 р. У цьому році при укрупненні кол-
госпів були об’єднані слобідський колгосп ім. Будьоного, скітянський колгосп «По-
літвідділ» та роїщанський колгосп «Перекоп» у один колгосп «Зоря комунізму» з
розташуванням центральної садиби у с. Роїщі.4 З цього часу село і отримує сучас-
ний територіальний устрій.
На 1988 р. у селі налічувалось 600 дворів та 1456 мешканців.5
При роботі над даним дослідженням збережені діалектні особливості мови
с. Роїща у текстах пісень, у висловах та приказках, взятих в лапки, а також деяких
слів, літературно-український еквівалент яких поданий у дужках. У ході збирання
матеріалу було опитано 13 літніх мешканців села, але, на жаль, тільки 6 з опитаних
змогли дати інформацію, на підставі якої зроблена дана праця.
1 Вітчизна — то земля і могили, народ, який втрачає пам’ять, — втрачає життя.
Сіверянський літопис 117
Джерела та література:
1 Чернігівщина, енциклопедичний словник. — К., 1990. — С. 714.
2 Черниговские губернские ведомости. — 1896. — № 826.
3 Историко-статистическое описание Черниговской епархии. — Чернигов, 1878. Кн. 5.
— С. 144.
4 Мартыненко П. Д. История колхоза «Заря коммунизма». — М., 1976. — С. 127.
5 Чернігівщина... — С. 714.
I
Календарний цикл.
Січень.
6 січня, Різдво Христове. У цей день пекли хліб, робили кутю (товкли варений
ячмень або варили розсипчату перлову кашу), варили юшку (відвар із сушених фрук-
тів). На покуті ставили горщик з кутьою, накритий сушеним капустяним листом, ми-
сочку юшки, мисочку солі і клали шмат сіна. Вважалось, якщо на капустному листі
буде роса, то літо буде мокрим, а якщо лист буде сухим, то літо теж буде сухе.
На Святвечір всі сідали за стіл. Батько піднімався із-за столу і промовляв: «Мо-
роз, мороз, іді кутю єсті, а на літо нє бувай, будємо біть рєміннимі пугамі». На-
передодні ж Різдва дітям казали, що по дворах ходить дядько і краде коней, а з
кимось із сусідів чи родичів домовлялись, щоб він став під вікном і відповів після
батькових слів. Цей чоловік після батькових слів казав: «Спасібо єв, на кобілу сєв,
зачіняйте ворота бо втєчє і лоша на болото» — після чого він ховався, щоб його
не побачили діти. Діти ж, почувши це, бігли до вікна дивитись, чи й вправду хто
вкрав коня. Після цього всі сідали за стіл.
Спочатку їли кутю. Її їли з юшкою або з олією, цукром, або з маком (мак ош-
парювали, а потім м’яли, не товкли, отриману масу розводили з цукром і добав-
ляли у кутю). Святковий стіл був накритий соломою з першого снопу, яку після ве-
чері знову збирали у сніп і ставили на покут.
Записано зі слів Т. Куценко та Г. Кулик.
10 січня. З цього дня по хатах ходив батюшка разом з дяком і у хатах на стінах
олівцем малювали знак, який нагадував спрощену літеру Ж.
Зі слів У. Кулик.
13 січня. Щедруха. У цей день робили кутю, млинці з ячневої муки, ладки (олад-
ки). Стіл накривали соломою з першого снопу. Млинці їли дорослі, а діти їли ладки.
Коза.
Увечері по хатах ходили ряжені і водили козу, когось із хлопців чи дівчат, одяг-
нутого у вивернутий хутром догори кожух. Ряжені заходили до хати і коза співала:
Ого-го коза, ого-го яра,
Недавно з Москві з довгімі косьмі.
У доліні вовк з вовченятамі,
На горє коза з козєнятамі.
Дє взявся вовчок за козу чок-чок,
А вовченята за козєнята.
Дурная коза, нєразумнає,
Побєгла в лєсок. да взяла сєрпок.
Своїх діточок нагодовала,
В чистом озєрці поїть почала.
Добрий вечір, щедрий вєчір,
Добрим людям на здоров’я.
Потім коза качалась по долівці, її піднімали господарі, давали гостинці, кормили та
поїли.
Щедрування.
Щедрувати ходили до родичів чи сусідів, під вікнами співали щедрівки:
Якщо в хаті є господар:
Що в пана, пана умная жена,
свєтий вечір.
Бог єму дав, Бог єму послав,
свєтий вечір.
Умная жена сємєчкі мєла,
свєтий вечір.
Сіверянський літопис118
Сємєчкі мєла, червонєц знайшла,
свєтий вечір.
Червонєц знайшла в церковку пошла,
свєтий вечір.
В церковку пошла, хрєстік купіла,
свєтий вечір.
Добрий вечір, добрим людям на здоров’я.
Якщо в хаті неодружений хлопець:
Шо под хатою каліна стоїть,
каліна стоїть.
Под каліною Пєтєчка сєдіть.
Пєтєчка сєдіть.
Пєтєчка сєдіть, коніка держіть,
коніка держіть.
Коніка держіть з коньком говоріть,
з коньком говоріть.
Добрий вєчір, добрим людям на здоров’я.
Гадання.
Увечорі дівчата гадали:
— брали перший млинець з сковороди, клали його за пазуху і бігли на вулицю.
Якщо на вулиці першим зустрічним буде чоловік, то в цьому році дівчина
піде заміж, звати ж майбутнього чоловіка будуть, як того, кого зустріла;
— знімали з ноги чобіт чи валенок і кідали через паркан, і куди покаже но-
сок, туди дівчина й заміж піде;
— вибирали з печі попіл і виносили на город, де собака гавкав — туди і заміж.
— Обхоплювали руками жерді і приказувли: «Вдовець, молодець». Якщо дів-
чина обхопить жердей до пари, то вийде заміж за хлопця, а якщо не до па-
ри — то за вдовця.
— На долівці дівчата насипали по жмені зерна і вносили півня, з чієї купки пі-
вень клюне зерно перший раз, та і піде перша заміж.
Зі слів Т. Куценко та А. Анікіної, пісні — зі співу Т. Куценко.
14 січня, Засівання. Зранку ходили засівати, теж по родичах або сусідах. Засіва-
ючи, приказували: «Сію, сію, посіваю, з Новим годом поздравляю. Хай родить жи-
то, пшениця та усяка пашниця, добрим людям на добро».
Якщо першим приходив засівати хлопець, то вважалось, що все у новому році
буде добре.
Зі слів Т. Куценко.
19 січня, Хрещення Господнє. Водосвятки. З ранку мати йшла до церкви, звід-
ки приносила святу воду. Батько робив кропільце і цією святою водою кропив ха-
ту, хлів, город (щоб бур’ян не ріс). Робили кутю. Святковий стіл застилали соломою
з першого снопу.
Після вечері хліб, сіль і сіно, що стояли всі свята на покуті, віддавали худобі, а
решту куті курям і птахам. Із соломи першого снопу робили перевьосла і ними об-
кручували фруктові дерева.
Дівчата увечорі гадали: трусили у ночвах свої стрічки або каблучки і якої пер-
ше випаде з ночв, та і заміж піде перша.
Зі слів Т. Куценко та М. Зіненко.
Лютий.
15 лютого, Срєтіння Господнє. Набирали у чашку сніг і ставили у хаті, якщо сніг
розтане швидко — то і весна буде швидка, а якщо буде танути повільно — то і
весна буде повільна.
Зі слів У. Кулик.
Останній тиждень перед Великим постом, Маслєна. У цей тиждень «тягали ко-
лоду». Коли збиралась компанія, то комусь нишком до ноги прив’язували якусь дро-
веняку, і тоді той, кому її прив’язали, мусив «тягти її додому», тобто всю компанію
вести додому пригощати.
Ще на цьому тижні хлопці «шовк дєлілі», тобто бились вулиця на вулицю, ку-
ток на куток, або сусідні села між собою. Хто перемагав у цій бійці, той і був го-
ловніший на кутку, на селі, між селами до наступної Маслєної.
Зі слів М. Зіненка.
Квітень.
Великодень, Пасха. У суботу мати пекла паску, фарбувала крашанки (курячі
яйця). Увечері всі йшли до церкви, де святили паску, крашанки, сіль. Після церкви,
вже в неділю, приходили додому, сідали обідати. Обід починався з куштування паски.
Після обіда йшли на вулицю гуляти, на вулиці грала музика, співали, танцювали, чо-
ловіки грали в крашанки на гроші (крашанки зажимали у кулак і били одна об одну,
Сіверянський літопис 119
у кого крашанка розбивалась — той програвав). У неділю ж ходили христосуватись
по родичах. Зайшовши до хати, зайшовший казав: «Христос воскрес!», господарь від-
повідав: «Воістину воскрес!», після чого цілували один одного три рази у щоки.
У понеділок був поминальний день: увечорі йшли на могилки поминати роди-
чів, на могили яких клали крашанки, печиво, цукерки.
Увечорі понеділка молодь йшла на Храм у с. Хмельницю.
Після Пасхи 6 тижнів були «святиє вєчори»: по вечорам грала музика, співали
дівчата, робити у ці тижні не можна було.
Зі слів Т. Куценко та М. Зіненко.
Червень.
Вознесєннє Господнє, Храмове свято. З ранку йшли до церкви, а після церкви був
святковий обід, потім гуляли на вулиці.
Свята Трійця, Троїця. Ламали гілки липи, в’яза, рвали паюр (болотяна трава) і
кідали їх на підлогу хати, де вони лежали три дні. Через три дні гілки вставляли за
ікони, решту палили у печі, а також палили і ті гілки, які були за іконами з торіш-
ньої Троіці. Паюр залишали для плетіння цибулі.
Русалки, через тиждень після Троїці. Мама або бабуся плела із бур’яну бєрьоз-
кі (вінки) і надівала малим дівчатам на голови, з ціми вінками дівчата ходили увесь
день. Увечорі мама або бабуся клала ті бєрьозкі на місце, де була посаджена капу-
ста, щоб зав’язались качани.
Зі слів Т. Куценко та Г. Кулик.
Липень.
7 липня, Івана Купала. Жінки рвали на могилах квіти і якщо вони швидко в’яли,
то вважалось, що скоро прийде смерть. Також у цей день рвали липу, звіробой та
інші трави на «зєллє» (лікарські рослини).
Зі слів А. Анікіної.
Серпень.
19 серпня, Спас. У цей день жали вєтку, сноп товщиною з руку, прикрасивши його
зверху квітами, вставляли в яблука, які у рушнику несли святити до церкви.
Зі слів А. Кулик.
Грудень.
13 грудня, Андрія. У цей день дівчата гадали:
— «через трі межі пересівали коноплю», дівчата кидали насіння коноплі через
межу і приказували: «Андрій, Андрій, на тєбє коноплю сію, пріснісь во снє, з
кім буду брать на вєснє». Нареченим вважався той, хто снився тої ночі;
— робили мости. Лягаючи спати, дівчина у голові ставила чашку чи миску з во-
дою, на яку клала палочки, наче міст. І якщо насниться їй, що хтось веде її
через міст, то за того, хто її вів, вона і заміж піде.
Зі слів Т. Куценко.
II
Родинно-сімейна обрядовість у с. Роїщі складалась з весільного обряду, родів,
хрещення та поховального обряду. У названій послідовності і розглянемо їх.
Весілля, свадьба
Грали свадьбу у селі тільки у визначений час: після Хрещення Господнього, Во-
дохреща (18 січня) до Великого посту (лютий); після Пасхи до початку Петрова по-
сту, Петрівки (травень); після закінчення Петрівки (12 липня) до Успенського посту,
Спасівки (14 серпня); після Пречистої (28 серпня) до Різдвяного посту (27 листопада).
Нарада молодого зі своїми батьками.
Коли хлопцю надходила пора одружуватись, він вибирав собі наречену, це він
робив або сам, або йому радили у цьому батьки. Бажання сина і батьків не завжди
співпадали. Коли думки батьків і сина розходились, то частіше останні йшли на по-
ступки синові, але інколи примушували сина поступатись своїми почуттями. Головни-
ми критеріями вибору нареченої для сина у батьків були: по-перше, щоб вона була
гарною господаркою; а по-друге, шукали рівну собі за майновим і соціальним станом,
тобто заможні — заможню, а бідні — бідну.
Сватання.
Після того, як кандидатура молодої була затверджена, на сімейній нараді вирі-
шували, кого обрати у свати. Сватів вибирали двох із одруженних родичів. Це по-
Сіверянський літопис120
винні були бути поважні за розумом та красномовні люди, головним завданням яких
було просити згоди на шлюб з дівчиною, з якою парубок хоче побратись. Ці свати
з хлібом, з сіллю та пляшкою горілки у супроводі молодого йшли до батьків дів-
чини. Наблизившись до хати, вони стукають у вікно і розповідають про свою довгу
подорож та про близьку ніч, що примушує їх просити гостинності, після чого їх пу-
скають до хати. Як старости увійшли до хати та привітались, один з них витягує з
своєї торби хліб з сіллю і, поцілувавши його, передає голові дому. Той, поцілувавши
й собі хліб, кладе його на стіл. Після цього старости розпочинають довге оповідання
про полювання на куницю, як та куниця втекла від них та заховалась у дворі цієї
господи, і тому вони мусили прийти сюди, щоб відшукати куницю і забрати її з со-
бою. Потім свати відверто звертаються до матері, пропонуючи їй, щоб дала згоду
на шлюб своєї доньки. Мати питалась у батька, а він у дочки. Якщо донька була
згодна, то батько наказував їй принести рушники, якими вона пов’язувла сватів, а
молодому молода давала вишивану сорочку.
Після цього всі сідали за стіл, щоб відзначити цю подію. Молода кликала свою
подругу, яку брала у головні дружки. Ця дружка різала принесений сватами хліб
і сама обов’язково його куштувала, якщо дівчина відвідає принесеного сватами хлі-
ба, то вийде заміж у цьому році.
Але ж дівчина не завжди була згодна, траплялись і випадки відмови. У цих ви-
падках батьки могли ввічливо сказати, що доньці ще рано заміж, а могло статись
таке, що дівчина дарувала парубка гарбузом. Також не завжди сватали за коханням
молодих, траплялось й таке, що молоді вперше бачились тільки на змовинах.
Змовини.
Змовини відбувались так само, як і сватання, з тією різницею, що до хати мо-
лодої приходили її подружки, а молодий приходив не тільки зі сватами, а з усією
рідньою. На змовинах відбувалось благословіння молодих, а також вирішували, коли
будуть грати свадьбу, скільки буде бояр, дружків та дружок, як будуть йти пєрєводи.
Вибирання бояр, дружків та дружок.
У п’ятницю під вечір молода й молодий, принарядившись, йшли у село збирати
собі бояр, дружків та дружок. У бояри та дружки вибирали із неодружених знайо-
мих, друзів або родичів у будь-якій кількості. Дружків вибирали не менше двох, та-
кож із знайомих, друзів або родичів, але із одружених. Під час весільного обряду
спеціальну роль виконували тільки головний боярин та головна дружка, які тримали
вінці у церкві над головами молодого та молодої. Інші ж бояри, дружки та дружки
спеціальних ролей не мали.
Вєльце.
В суботу з ранку молодий та молода йдуть до церкви, де сповідуються та при-
чащаються, а після богослужіння повертаються кожний до своєї домівки. У цей час
до молодого та молодої приходять дівчата, з знайомих, друзів або родичів, «віті
вєльце»,
Вєльце робили з довгих смужок кольорового паперу та палочки 40—50 см зав-
довжки. З паперових смужок робили «гармошки», якими, трохи надрізав їх поперек,
обвивали дерев’яну палочку. Після цього палочку перевертали так, щоб смужки
звисали додолу, а зверху її приробляли щось навподобі опахала, теж із кольоро-
вого паперу.
Коли вєльце обвивали перший раз, його тримав хлопець, вік не грав значення,
інколи вєльце тримало, навіть, зовсім мале хлоп’я. Починаючи обвивать вєльце, дів-
чата приказували: «Благослові, Боже, отєц і маті, вєльце завіваті». А далі співали:
(у молодої та молодого)
Вілі, вілі вілєчко в трі голі,
Да й поставілі на столє.
Вілі, вілі вілєчко з бєрози,
Стоять дєвочки твєрози. (це щоб дівчатам наливали по чарці)
+ + + + + + +
Ой чуйтє, люді, чуйтє, люді, дє голуб гудє,
Ой там Ванечка, ой там Ванечка парубоцтво здає.
(речетатив)
Хлопчикі моє, приступітє ко мнє,
Забєрєть от мене парубоцтво моє.
(якщо цю пісню співали у молодої, то перероблювали її на дівочий лад)
(у молодого)
Лєтєв гарнастай через сад,
Дай погубів пєр’єчка на весь сад.
Собєрітє, дєвочкі, пєр’єчка,
Та звєйтє ві вілєчка.
Після цих пісень вже співали різні звичайні.
Як вєльце вже готово, молодий та молода йдуть запрошувати рідних, сусідів та
знайомих на свадьбу.
Сіверянський літопис 121
Каравай
У суботу ж готують і каравай, для виготовлення якого запрошують каравайницю
— молодицю (одружену жінку), родичку. Після того, як перегорало у печі, вигрібав
з неї хлопець, якого можна було запросити навіть з вулиці. Вигрібаючи, він промов-
ляв: «Благослові, Боже, отец і маті, у піч каравай сажаті». Як було вигребено з печі,
на долівці розводили невеличкий вогонь, перстрибнувши через який, каравайниця
брала, поклавши на долоні рушник, щоб молоді не були голі, полату, клала на неї
каравай і саджала його в піч. Як каравай був готовий, його ставила на стіл і встрикали
в його 5—7 (не парну кількість) вілєц. Потім пекли різні «шишки», які (роздавали ді-
тям, що приходили подивитись на весільні приготування.
Неділя. Вінчання.
Ранком молодий та молода йдуть до церкви на заутреню. Після служби вони
йдуть по домівкам і готуються до весілля.
Молодій неодружений брат, або, якщо його немає, любий хлопець, розплетає
косу. Після того, як волосся розчешуть, його знову заплітають у косу; в яку вплітають
червону стрічку, косу вкладають вже востаннє на кшталт вінка.
У молодого у цей час запрягають коней, прикрашають їх, вплетають у гриву
стрічки, у дугу вставляють вєльця. Після цього з музикою, щоб чуло все село, ідуть
до молодої. Дружків перев’язують полотном або рушниками і пришивають їм до
одягу червону квітку з паперу або тканини, молодому ж пришивають білу квітку.
З молодим іде свєтьолка, неодружена сестра молодого, або хтось із його родичок,
якщо у нього немає сестри. Свєтьолка тримає свічку, устрикану у чотири ряди жи-
том і прикрашену квітками.
Зустрівши святковий поїзд, молода дає боярам по носовій хустці, які вони за-
стиркують у кішені, свєтольці — свою свічку, а дружку — рушник, на якому молоді
будуть стояти перед аналоєм. Після благословіння батьків молоді йдуть до церкви.
Входячи до церкви, кожний з молодих намагається перший переступити поріг, бо це
йому забезпечить першу ролю у шлюбі. З цією ж метою молоді намагаються пер-
шими стати на рушник перед аналоєм. Тут у церкві по вогню свічок, які тримає
свєтьолка, визначають, як будуть жити молоді. Якщо свічки горять гарно, то і жити
будуть гарно, а якщо кволо, то і життя буде такім.
Вийшовших з церкви молодих зустрічає музика і з нею вони ідуть до батьків
молодої.
Неділя. Зустріч молодих у батьків молодої.
Переводи. Зустріч молодих у батьків молодого.
Батько й мати простилають перед воротами рушник і зустрічають молодих з
хлібом і сіллю, промовляючи: «Просімо покорно до хати». Молодий сідає за стіл, а
молоду заводить або її брат, або, якщо немає його, любий хлопець. Коли він заво-
дить молоду, то три рази повторює: «Благослови, Боже, отец і маті, молоду на посад
сажаті». Після цього він з молодого «справляє вікуп»: сідає між молодими і вима-
гає з молодого плату за молоду. Як молодий викупляє молоду, вони сідають разом
і починається весілля. Гуляння у батьків молодої триває годину-дві, далі головна
дружка запрошує всіх до себе — починаються пєрєводи. Спочатку всі гості гуляють
у старшої дружки, а потім в усіх дружок по черзі, згідно з умовленостю, укладеною
на змовинах.
Перед виправленням молодої від її батьків дружки вимагали за неї у бояр та
дружків викуп за молоду. Робили це так: на тарілку ставали чарку і, клали шматок
хліба, потім, тарабанячи ложкою по чарці над вухом у бояр та дружків, співали:
Що в нашого свата свєтілка горбата,
А на горбу хата.
А на хатє вєрба рясна,
А в хаті молода красна.
у—у—у.
Якщо ж боярі та дружкі відмовлялись давати викуп, то дружки співали шутливі
пісні:
Хвалілісє, що багаті,
Хвалілісє, шо багаті.
А ще тільки скуповаті.
у—у—у.
* * *
Говорять, що всі єхалі,
А всі пєшкі йшлі.
Молодого у мєшку нєслі.
Ногі торчалі, собакі гарчалі.
Також у цей час дружки викрадали у бояр та дружків головні убори і теж вимагали
зa них викуп.
Сіверянський літопис122
Після того, як молода була викуплена та вже виходила з рідної домівки, а та-
кож при переході з двору у двір під час переводів співали такі пісні:
Ішлі дєвочкі гарою,
Звалі Галєчку з собою.
Війді, війді, да Галечка, на часочек,
на часочек,
Да й провєді поміж намі голосочек,
голосочек.
А вже ж мєні, да дєвочкі, нє ходіті,
нє ходіті,
Поміж вамі голосочка нє водіті,
нє водіті.
Превєду я голосочек, да й нє з вамі,
да й нє з вамі,
Превєду я голосочек мєж боярмі,
мєж боярмі.
А як прийде нєдєлєчка, убєруся,
убєруся,
Да й на своє дєвовання подєвлюся.
у—у—у.
* * *
Надході, моя мамо, надході,
надході.
Рості, рості, горошина, розвівайсє,
розвівайсє,
Живі, живі та, мой татко, розживайсє,
розживайсє.
Не забуду, дітя моє, не забуду,
нє забуду,
Як здумаю, дітя моє, плакать буду,
* * *
Ой кавала зозулєчка у садочку,
у садочку,
Прихілівши голивоньку на лісточку,
на лісточку.
А що вана, та куючі, та кавала,
той кавала,
Ой чи будє да зімачка, та як лєтєчко,
як лєтєчко.
Ой чи будє та свєкруха, як мамачка,
як мамачка,
А свєкруха, да нє мамка, да й нє збудіть,
да й нє збудіть.
Толькі пойдє до сусєддєй та й осудіть.
у—у—у—.
Якщо у молодої не було матері або батька, то співали задушевні пісні, щоб молода
плакала:
Ой ходіла всє Галєчка (ім’я молодої) та по саду,
все по саду,
І буділа свого татка на пораду,
на пораду.
Устань, устань та, мой татко, з сєго саду,
з сєго саду,
Прійді, прійді сіротінє на пораду,
на пораду.
Ой нє можу, дітя моє, з сєго саду встать,
з сєго саду встать.
Наваліла сира землє, нє могу поднять,
нє могу поднять.
Наваліла сира зємлє на рукі мої,
на рукі мої,
Ой кланяйся, моя доню, чужой чужині.
у—у—у.
* * *
Двор багатий, сад зєльоний, да нє вся родіна,
Пошлю галочку на Вкраїночку по свою родіну.
Ще соловєйко, ще соловєйко нє долєта, татко промовля,
Лєті, нє лєті крильця нє томі, мені нє вставаті.
Але співали не тільки сумні пісні, а також і веселі, наприклад:
Сіверянський літопис 123
Давай, мамка, повєчєраєм, давай, мамка, повєчєраєм,
Повєчєравши поділємсє, повєчєравши поділємсє.
Тобі, мамка, борщ да галушкі, тобі, мамка, борщ да галушкі,
Мені, мамка, пєрини-подушкі.
Тобі мамка, ніти, бєрдєчкі, тобі, мамка, ніти, бєрдєчкі,
Мені, мамка, утіранічкі.
у—у—у.
У батьків молодої молодій розплітали косу, робили це, як і перший раз, після
чого їй вже голову покривали як заміжній жінці. Залишаючи батьківську хату, мо-
лода брала з собою і скриню з приданим.
Закінчувались пєрєводи увечорі приїздом молодих до батьків молодого. У ве-
сільному поїзді, який приїзжав до хати батьків молодого, була каравайниця моло-
дої, яка везла з собою три довгі пироги. Батьки молодого зустрічали молодих пе-
ред ворітьми, розстеливши полотно з хлібом і сіллю, промовляючи: «Покорно про-
сімо до хати». Молода, зайшовши в хату, посипала з рукава житом, яке їй туди за-
сипала її мати при виправленні від батьків молодої. Після гуляння коровайниця мо-
лодої і декілька дівчат з боку молодої стелили молодим у коморі.
Закасянне. Каравай. Переводи.
На наступний день (понеділок) відбувалось закасяннє, йшли за косою до молодої.
З ранку будили молодих, перевіряли свідчення дівоцтва молодої, потім знову по-
чиналось гуляння. Під час закасяння молодій розплітали косу, робили це як і перед
вінчанням, а після цього молодій вже покривали голову як заміжній жінці. Також
у цей день молода демонструвала свою вмілість розвішувала по хаті вишиті нею
рушники, скатерті, утираники. Молода ходила всім гостям кланялась, а вони дарили
їй подарунки (гроші не дарили).
Після гуляння, коли всі гості розходились, ділили каравай: родичи молодого у
батьків молодого, а родичи молодої у батьків молодої. Каравай у молодого ділив
хтось з дружків, а у молодої хтось із чоловіків, при цьому він промовляв: «Благос-
лові, Боже, отец і маті, каравай роздаваті». Потім усім присутнім роздавали по шмат-
ку каравая і подарунку (хустці), а найблизьким родичам давали вєльця.
На наступний день (вівторок) починали пєрєводіться від головного боярина по
черзі в усіх бояр та дружків, знову відповідно до домовленості на змовинах. Так
могли гуляти декілька днів.
Через тиждень після свадьби мама молодої звала до себе молодих, сватів, бать-
ків молодого, хресних батьків молодих та близьких родичів. Цим гулянням закінчу-
валось весілля.
Пісні, які співали за весільним столом:
Там серед поля тополя,
Там у долині туман,
Там у зеленому гаю,
Козак з дівчиною гуляв.
Вони гуляли, гуляли,
До них циганка прийшла,
Дай мєні правую ручку,
Правду скажу тобі я.
А я циганам нє вєру,
Мілий кохає мєнє,
Війді, циганочка, з гаю,
Слухать нє хочу тєбє.
Циганочка з гаю нє вішла,
Стала вона на краю,
Чує, як плачє дівчина,
В темнім зеленім гаю.
Ой ти, козаче, козаче,
Нє зводь дівчини з ума,
Бідна вона сиротина,
Батька і нєнькі нема
Там серед поля тополя,
Там удолині туман.
Там, де гуляв я з дівчиной,
Тепер гуляю я сам.
* * *
Під вішнею, черешнею з мілим я стояла,
І з тих пір я сумна стала, як з мілим розсталась.
Е-е, і з тих пір я сумна стала, як з мілим розсталась,
Сам сідає на вороного, їде в Москівщину,
А дівчині він говорить, я тебе покіну.
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
Сіверянський літопис
2 р.
2 р.
2 р.
124
Е-е, а дівчині він говорить, я тебе покіну.
Коли ж думаєш кідати, то дари колечко,
Я згадаю чорнявого, заболить сердечко.
Е-е, я згадаю чорнявого, заболить сердечко.
Тече річка невелика та по-під горою,
Взяла дівка нові відра, пішла за водою.
Е-е, взяла дівка нові відра, пішла за водою.
Ой чи брала, чи не брала, стала постояла.
Як згадала чорні брові, зразу в річку впала.
Е-е, як згадала чорні брові, зразу в річку впала.
Біжить батько, біжить мати та й кричать ратуйте.
А дівчина отвєчає, за мной нє жалкуйтє.
Е-е, а дівчина отвєчає, за мной нє жалкуйтє.
Іде козак з Москівщини, пітає в народу,
Ой чи жива та дівчина, що подала воду.
Е-е, ой чи жива та дівчина, що подала воду.
Ой нє жива та дівчина, живая дитина,
Скітається в чужих людях бідна сиротина.
Е-е, скітається в кужих людях бідна сиротина.
* * *
По той бік гора, по цей бік друга,
Поміж тими крутимі горамі сходіла зоря.
Ой то ні зоря, дівчино моя,
З новєнькімі ой да відерцями по водіцу йшла.
Дівчинко моя, напувай коня,
З рублєної ой да криницинькі з повного відра.
Дівчино моя, сідай на коня,
Та й поїдем у чистоє полє, до мого двора.
У мєнє двора та й зроду нєма,
В чистом полі одін куст каліни прівязать коня.
* * *
Тече річечка невеличенька, схочу перескочу,
Отдай же мєнє, моя мамочка, за кого я схочу.
Мати отдала та й наказала сємь год нє буваті,
А якщо прійдеш, моя донєчка, то віжену з хати.
Прожила гадок, прожила другі, на третій гадочек
Пєретворілась сівой зєзюлькой, к роду полєтєла.
Гаєм лєтєла, голкі ламала бєлимі криламі,
Полем лєтєла, горка плакала буйнимі слезамі.
Прилєтєла в сад та й стала кавать, сідя на калінє,
Та й стала кавать, та й приказувать, як жить на чужині.
У оконечка сєдіть мамочка, рушнік вишіває,
А наймєнший брат стаїть у дверах, ружо заражає.
Позволь, мамочка, позволь, рідная, ту зєзулю вбіти,
Бо вона кує, жалю завдає, я нє можу жити.
Як зєзюлєчка ти сивєсєнька, лєті в гай кувати,
А якщо сестра та й ріднесенька, то прашу до хати.
Нє піду, браток, нє піду рідний, нє піду до хати,
Мати віддала, та й наказала сємь год нє буваті.
* * *
Ой гіля, гіля, гусаньки, і на став.
Добрій вєчір, дівчина, бо я ще,
Бо я й ще не спав.
Ой не спав, не спав, спать не буду.
Ой дай мені, дівчина, повечеряти.
Я й не топила, ой не варила,
Прийшла по водицю, відра побила.
Я й не побила, поставила,
З гори покотились, сами побились.
* * *
Котився місяць із-за хмари,
Тай бєрег річки освітив.
Та й освітив же він долину,
Та й знов за хмару закотивсь.
Сіверянський літопис
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
2 р.
125
А в тій долині є хатина,
Там бідна вдовушка жила,
Там мати дочку научала,
Дочка наплакана була.
Ой, доню, доню, моя доню,
Та в мене згадачка одна.
Не жди мілого із походу,
Його живого вже нема.
Богато хлопців поженилось,
Богато где кого нема.
Богато парочек побралось,
А ти чому сидиш одна?
Не піду, мамо, за старого,
Старий нє парочка мєні.
А віддаси мєнє за його,
Так я згнию в сирій землі.
Над вечір дівка посмутніла,
Чепляти стала рушникі.
Чепляла, слізьонки втирала,
Згадала, як колісь булі.
Рішила доленьку свою.
А тим же часом вороненький,
Заржав за річкою в гаю.
Котився місяць із-за хмари,
Та й берег річки освітив.
Пливлі по морю двє примари,
А кінь по бєрежку ходив.
* * *
Ой на горє стоїть бєроза,
А ти циганка малада.
Я много, много лєт чекала,
Щоб ти мінє погадала.
Ти дай мнє ручку, дай мнє праву,
Я на нєйо же посматру.
Хоч я циганка маладая,
Но я всю правду раскажу.
Єсть у тєбя на серце камєнь,
І в одного ти влюблєна.
Ти хочеш стать єго женою,
Но ти єму не суждена.
Он любіт карти, любіт дєвок,
Он любіт водку і віно.
А ти пойдьош у дамавіну,
Для єго будет всьоравно.
А хто захочет горку правду,
Так я могу єйо спісать.
По праву ручку на кладбіщі,
Сосновий хрєст будє стоять.
А хрєст обвітий чорним шолком,
А на хрєстє моя любов.
Ой там завмєрло моє тєло,
Ой там застила моя кров.
Опис весільного обряду складений на підставі розповідей Т. Куценко та А. Кулик,
пісні списані за співом Т. Куценко.
Роди.
Для прийняття пологів запрошували бабку, родичку запрошувати не можна бу-
ло. Запрошував її чоловік породіллі, або хто-небудь з членів родини. Запрошена
жінка брала хліб, який їй приносили, і йшла до породіллі.
Народжену дитину бабка била ладошкою, щоб викликати дихання, а потім пе-
рерізала їй пуповину. Породіллю після пологів обмивали і клали на полік. Бабці
за прийняття дитини у подарунок давали тканину на запону (фартух) чи на хустку.
Якщо у селі на час народження дитини не було батюшки, то хрестили її не від-
разу ж після появлення на світ, а через декілька днів. У цей час, до хрестин, по-
роділлю відвідували родичі, які приносили з собою подарунки: для породіллі —
коржі, ладки (оладі) чи інші подібні страви, для немовляти — льняне полотно на
пелюшки (від льняної тканини дитина не пріла).
Сіверянський літопис
Хрестини.
Для хрещення дитини запрошували кумів, яких вибирали з родичів чи друзів.
Запрошував кумів чоловік, коли ж запрошували кумів під час пологів і чоловік не
міг відлучитись, то це робив хтось з присутніх у хаті. Той, хто запрошував, йшов з
хлібом та сіллю до вибраних у кумув’я, обирали двох кумів. Жінка, яку вибирали у
кумув’я, не повинна була бути вагітною. Відмовлюватись іти у кумув’я не можна
було. Одягнувшись святково, кумув’я у призначений час з хлібом приходили у хату
новонародженого.
Якщо дитину хрестили відразу після народження, то це відбувалось у хаті, а
якщо через декілька днів, то дитину для хрещення несли до церкви. Ім’я дитині
надавав батюшка, дитину називали ім’ям того святого, день якого припадав на день
народження дитини. (За радянськіх часів дитину називали ім’ям тої людини, яку зу-
стрічали першою на дорозі, коли йшли записувати її до сільради. Звичайно, якщо
це ім’я подобалось).
Після церкви приходили додому, де вже зібрались родичі, сусіди, друзі, які з
собою поприносили ковбаси, хліб, вареники тощо. Кумув’я сідали за стіл разом на
услон, застелений кожухом хутром наверх. По закінченню обіду бабуся дитини по-
давала куму у горщику кашу. Після того, як кум розбивав горщик палочкою, кашу
роздавали всім присутнім, спочатку близькім родичам, а потім усім іншим. За кашу
немовляті давали подарунки, зазвичай полотно на пелюшки. По закінченню гуляння
давали подарунки кумув’ям, які у них намагались викрасти, щоб потім йти до них
«рубіть подарок». Якщо у кумів подарунки вдавалось викрасти, то ці подарунки ві-
шали на коромисло і через усе село йшли з музикою і весіллям до кумів рубіть
подарок. Тому кумув’я всіляко намагались «нє прохавіть» подарунки.
Опис родинних обрядів складений на підставі розповіді Т. Куценко.
Поховальний обряд. Похорони.
Підготовка до погребіння.
Після того, як людина померла, її обмивали у ночвах: чоловіка — чоловіки, жін-
ку — жінки. Опісля небіжчика одягали і клали на постіль, застелену на услоні біля
стіни з двома вікнами, головою на покут. Небіжчику на грудях складали руки, пра-
ва рука була зверху лівої і в ній був стиснутий хрестик, на вікно ж ставили склянку
з водою. Коли небіжчика вже вклали на постіль, біля нього сідала запрошена жінка,
яка читала Псалтир.
Домовина.
Зазвичай, на другий день після смерті хтось з членів родини йшов до сусідів за-
прошувати робити домовину та копати могилу, родичів запрошувати не можна було.
Робітникам, які робили домовину та копали могилу, не платили, а тільки пригощали
горілкою та обідом, а тим, хто копав могилу, давали ще по хустці. Прийшовши в дім,
де лежав небіжчик, вони молились за упокій померлого і приступали до роботи, мо-
гилу тільки копали не заздалегідь, а під час відпіваня. Домовину робили з досок та
полотна, які кожний господарь мав у себе на випадок смерті. Домовину оббивали
чорним або червоним зовні і ситцем усередині, на дно домовини клали льняне
полотно.
Погребіння.
У домовину клали після того, як прийде батюшка і прочитає встановлену молит-
ву. Чоловіка клали його родичі чоловіки, а жінку — жінки. Перед тим, як виносити
небіжчика з хати, з ним прощались усі родичи та знайомі: кожний цілував його в
лице, руки, коліна, ноги. Виносили з хати ногами уперед.
Відпівали померлого з ранку або в хаті, або у церкві. До церкви і із церкви до
могилок, або з хати на могилки, якщо відпівали у хаті, небіжчика несли на марах,
які брали у церкві. Мари несли 8 мужчин, яких запрошували не з родичів. Під час
відпівання батюшці під Євангеліє клали хустку. У цей час тим, хто копав могилу на
могилках, несли снідати.
Після відпівання померлого несли на могилки, незважаючи на відстань, погре-
бальна процесія зупинялась 12 разів і кожного разу батюшка правив коротку служ-
бу над померлим. Погребальна процесія складалась:
— хрест, як небіжчик чоловік, то несе чоловік, а як жінка, то жінка. Запрошува-
лись не родичі.
— вінки несли діти і дорослі. Можуть і родичі.
— вєко (кришка домовини), також можуть і родичі.
— півша і батюшка.
— домовина. По бокам неї несли хоругві, несли завжди чоловіки.
— три хлібини і половину склянки цукру, несла стара жінка.
— родичі і всі інші, хто прийшов провести померлого в останній раз.
126
Сіверянський літопис
Всіх, хто що-небудь ніс, і півшу обв’язували полотном, а батюшці під ризу кла-
ли платок.
На могилках домовину ставили праворуч від могили, могилу копали з заходу на
схід, очима на схід. Інші учасники процесії розташовувались наступно:
— батюшка з півшею та жінка, що несла хліби, ставали у голові небіжчика,
— родичі і всі проводжаючі ставали біля домовини,
— вінки клали у ніг небіжчика,
— корогви й хрест клали на віз, що їхав за процесією.
Після того, як батюшка справив службу, домовину закривали і на полотні чи
на мотузках опускали її в могилу, робили це запрошені чоловіки. За цим батюшка
«запечатував» могилу, з усіх боків її заступом робив хрестики по краям ями, і ки-
дав в неї пригоршню землі. За батюшкою по пригоршні землі у могилу кидали ро-
дичи, а після цього її закопували, робили це ті, хто її копав. Після цього на могилі
ставили хрест, який обв’язували рушником, і клали на неї вінки. Далі всі, хто брав
участь у організації похорон, йшли до дому померлого, хліби, які несли у погребаль-
ній процесії, батюшка забирав з собою.
Повернення з могилок.
Зайшовши в хату, кожний, спочатку батюшка, а потім всі інші, куштували ко-
ліво. Коліво — це кіп’ячена вода з медом чи цукром і покришеним у неї коржем
чи хлібом (шматочків стільки, щоб вистачило всім присутнім). Їжу до обіду готу-
вали відповідно до того чи був піст, чи ні. По закінченню обіда співала півша і всі
розходились по домам.
Копачі (ті, хто копали могилу) по закінченю обіда свої заступи не забирали, а
залишали їх до наступного дня вдома у померлого. Наступного дня вони «йшли по-
кійнику ногі міть», снідали дома у померлого, а потім забирали заступи і йшли до-
дому. Тобто могилу вони копали своїми заступами.
Поминки.
У 9 днів до церкви несли хліб, чарку меду чи цукру, цукерки і у поминальнику
записували: «Новопредставлена Марія (далі всіх інших раніше померлих родичів) за
упокій». Повернувшись з церкви, робили коліво і запрошували обідати родичів. Так
само робили на 40 днів, на півроку та на рік. До року записували «новопредстав-
лена», тому як вважалось, що до року душа померлого перебуває на цьому світі і
тільки після року переходить у той світ.
Особливі випадки.
Коли на час смерті людини у селі не було батюшки, то ховали без нього по тим
же звичаю. А потім у 3 або 9 день несли землю з могили і хліб до церкви, де ба-
тюшка над цією землею та хлібом правив службу. Після цього землю і хліб закопу-
вали у голові могили.
За описаним звичаєм ховали всіх померлих, і одружених, і не одружених, і ді-
тей. Тільки самогубців ховали без батюшки та закопували біля могилок.
Опис поховального обряду зроблений на підставі розповіді У. Кулик.
III
Початок посівної
Господар виходив у поле, скидав капелюха, хрестився, кидав першу пригоршню
насіння і приказував: «Дай, Боже, щоб уродило жито, пшениця та усяка пашниця».
Зі слів М. Зіненко.
Початок жнив
Перший сніп зжинала найстарша у родині жінка. Цей сніп обмолочували і ста-
вили на покут, де він стояв до Різдвяних свят.
За колгоспних часів перший сніп зжинала найстарша жінка у селі, яка при цьо-
му вбиралась «малороскою», з нього робили вінок. Біля клубу збирались всі ком-
байнери з комбайнами, і кращому комбайнеру по підсумкам торішніх жнив цей
вінок одягали на голову. Після виступу голови колгоспу цей комбайнер давав коман-
ду: «По машинам!», і під музику всі комбайни вирушали у поле.
Заклад хати
Закладати хату можна було тільки після першої неділі місяця. Після першої не-
ділі на місці нової хати закопували стояки, на які клали підвалини, при цьому під
покут клали залізні гроші. Як хата була закладена, теслярам давали по рушнику, а
після обіду тесляри йшли по домам. Далі будувати хату можна було вже коли зав-
годно при наявності часу.
Зі слів Г. Кулик.
127
Сіверянський літопис128
Уходчини
Перед тим, як зайти до нової хати, у неї запускали півня чи кота. Якщо вони
йшли в хату, то в ній все буде гаразд, а якщо вони не хотіли йти у хату, то це було
поганою прикметою.
На уходчини приходили родичі з подарунками, був свяятковий обід.
Зі слів Т. Куценко.
Сільськогосподарські поради
Не можна саджати та класти (солити) овочі:
— на молодіку (коли ще немає місяця), саджати можна тільки, коли є місяць,
— у четвер — поїсть черв’як.
Овочі треба саджати:
— огірки — у понеділок, чоловічий день,
—- цибулю — у красну суботу, за тиждень перед Пасхою,
— капусту — на Русалки.
На Юрія, у травні, до сходу сонця батюшка справляв службу на озимі, щоб
були дощі.
Прикмети та заборони
Узимку:
— ясний місяць — буде мороз,
— затуманений місяць — буде хвища чи відлига.
Улітку:
— затуманений місяць — буде дощ.
У той день тижня, на який припадає Різдво, не можна нічого починати, а також
вирушати у дорогу — цей день невезучий.
Зі слів Т. Куценко та У. Кулик.
Матеріал складений на підставі розповідей мешканців с. Роїща:
Використана література:
Вовк X. К. Студії з української етнографії та антропології. — Київ, 1995.
Мартыненко П. Д. История колхоза «Зоря коммунизма» Черниговского района
Черниговской области. — М., 1976.
Чубинський П. П. Мудрість віків: (Укр. народознавство у творчій спадщині Пав-
ла Чубинського): У 2 кн.: — К., 1995. — Кн. 2.
Етнографія України: Навч. посібник (За ред. С. А. Макарчука). — Львів, 1994.
Историко-статистическое описание Черниговской епархии. — Чернигов, 1873. —
Кн. 5.
Чернігівщина, енциклопедичний словник. — К., 1990.
Черниговские губернские ведомости. — 1896. — № 826.
Анікіної Анастасії Ісаківни 1939 року народження,
Зіненка Миколи Федоровича 1930 року народження,
Кулик Галини Тимофіївни 1922 року народження,
Кулик Агрипини Денисівни 1915 року народження,
Кулик Уляни Романівни 1914 року народження,
Куценко Тетяни Данилівни 1939 року народження.
|