Американська туристка в Ніжині
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200372 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Американська туристка в Ніжині / В. Симоненко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 158-159. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200372 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2003722024-11-29T16:46:12Z Американська туристка в Ніжині Симоненко, В. Краєзнавча мозаїка 1997 Article Американська туристка в Ніжині / В. Симоненко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 158-159. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200372 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Симоненко, В. Американська туристка в Ніжині Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Симоненко, В. |
| author_facet |
Симоненко, В. |
| author_sort |
Симоненко, В. |
| title |
Американська туристка в Ніжині |
| title_short |
Американська туристка в Ніжині |
| title_full |
Американська туристка в Ніжині |
| title_fullStr |
Американська туристка в Ніжині |
| title_full_unstemmed |
Американська туристка в Ніжині |
| title_sort |
американська туристка в ніжині |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200372 |
| citation_txt |
Американська туристка в Ніжині / В. Симоненко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 158-159. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT simonenkov amerikansʹkaturistkavnížiní |
| first_indexed |
2024-12-01T04:14:32Z |
| last_indexed |
2024-12-01T04:14:32Z |
| _version_ |
1818524412657270784 |
| fulltext |
Сіверянський літопис158
тості, а швидше від вкрай безвідповідального ставлення до збереження історичних
пам’яток.
І не дивно. Адже не секрет: не тільки довгими роками, а й цілими століттями
від українського народу старанно приховувалась і замовчувалась історична правда з
метою якомога більше пригасити його національну гордість за своє славне минуле,
або й зовсім вивітрити її з пам’яті. Це призвело не лише до байдужого ставлення
до історичної спадщини свого народу, а й взагалі до коренів власного роду. Гірко
зізнаватися, та люби, Боже, правду: тепер далеко не кожен здатний поіменно на-
звати своїх близьких пращурів, хоча б у третьому родовому коліні. Чи не час вже
добряче замислитися: де ж наша гідність, хто ж ми врешті-решт — безбатченки з
безіменного хутірця, а чи п’ятдесятимільйонний український народ — один з най-
більших і найосвіченіших народів Європи?
Чи марна справа давати якусь однозначну відповідь на окреслену нами тему,
чи надійно сховала минуле непроглядна імла століть? Тоді повернемося до сучас-
ності. А вона приносить приємні несподіванки: Ніжин, що як і Носівка, вперше офі-
ційно згадується в Іпатіївському літописі під 1147 роком, нещодавно святкував своє
тисячоліття, а місто Глухів, що на Сумщині — остання столиця гетьманської України
— за часом виникнення зазначене у цьому ж літописі ще пізніше, відсвяткувало своє
тисячоліття ще раніше.
Як розцінити ці події? На яких офіційних засадах вони грунтуються? Вони, оче-
видно, існують, і це дає нам привід вважати: автор історичного роману «Володимир»
С. Скляренко, як мовиться, не погрішив проти правди, суворо дотримувався архів-
них першоджерел, дбайливо вплітав їх в сюжет свого твору, завдяки чому маємо
підстави сказати — Носівці більше тисячі років.
На цьому можна ставити крапку. Здається, вона на місці. Але залишається з’я-
сувати: що ж святкуватимуть мешканці нашого сивочолого міста — 850-ліття, 1000-
ліття чи якусь іншу дату від часу його заснування.
Микола ХАРКЕВИЧ.
АМЕРИКАНСЬКА ТУРИСТКА В НІЖИНІ
Сталінські лакузи були неперевершеними майстрами у галузі брехні та фальси-
фікації. Це стосувалось всіх ланок радянського життя. Починаючи від Конституції
СРСР і кінчаючи зовнішністю «полководця всіх часів і народів» Йосипа Сталіна, —
все подавалась у прикрашеному, неправдивому світлі. В Конституції говорилось про
свободу слова, зібрань, друку, а в реальному житті все діялось, як в уїдливій па-
родії на популярну пісню «Широка страна моя родная»:
Наши нивы глазом не обшаришь
Не упомнишь наших городов;
Тільки слово не до смаку скажеш,
I маршрут на Північ вже готов.
У 1933 році за неповними даними загинуло майже 7 мільйонів селян від голоду.
А ось як про цей жахливий злочин повідомлялось іноземцям. Влітку 1933 року ко-
лишньому французькому прем’єр-міністрові Е. Еріо дозволили здійснити подорож по
СРСР. У Києві його відразу повезли на Хрещатик. Звичайно, голодних колгоспників
він там не бачив, а зустрів натовп добре одягнутих, відгодованих людей, які його
весело вітали, побачив вітрини крамниць, повні смачних продуктів, марочних напоїв,
добротних товарів широкого вжитку. Сталінська фальсифікація зробила свою спра-
ву: Еріо, повернувшись до Парижа, де завжди було багато безробітних, офіційно за-
явив, що голодомор на Україні — це безсоромна вигадка петлюрівських негідників.
Як відомо, 1937 рік був справжнім апокаліпсисом для радянських людей. Ого-
лосивши свою тезу, що успіхи соціалізму лише посилюють класову боротьбу, Ста-
лін почав перманентний терор проти власного народу. У катівнях НКВС, на чолі якого
стояв кривавий карлик Микола Єжов, громадян країни, «где так вольно дышит че-
ловек», піддавали таким тортурам, що, напевно б видатний інквізитор Тарквемада,
побачивши їх, вмер від заздрощів. Чим більше нищив сталінський посіпака радян-
ських людей, тим більше віршомази вихваляли його. Зі шкіри пнувся «великий акин»
Джамбул, створюючи про жорстокого ката такі, з дозволу сказати, вірші:
Раскрыта змеиная вражья порода
Глазами Єжова — глазами народа, —
Всех змей ядовитых Ежов подстерег
И выкурил гадов из нор и болот.
Іноземці, частково зі своєї наївності або сліпої віри в «світлі ідеали комунізму»,
за чисту монету приймали облудну сталінську пропаганду. У березні 1937 року в
Ніжині опинилась громадянка США Анна Немцер. Перед нею було соціалістичне
Сіверянський літопис 159
місто, колишній повітовий центр. До того часу більшовики зуміли перетворити всі
церкви міста в руїни, а від Успенської церкви залишився лише фундамент та це не
вразило туристку. А може, вона була атеїсткою. Не побувала американська пані і в
ніжинському готелі, в приміщенні якого взимку була така ж температура, як і над-
ворі, на що завідуюча Авер’янова відповідала обуреним мешканцям: «Та ж на ву-
лиці мороз». Американська пані, напевно, не читала місцевої газети, сторінки якої
рясніли такими заявами мирних громадян, як уривок з резолюції робітників і служ-
бовців німецького олійзаводу: «Ми вимагаємо від пролетарського суду вжити най-
суворіших заходів до троцькістських шпигунів, диверсантів, зрадників квітучої бать-
ківщини — розстрілу». Не відставали від робітників і студенти ветеринарного техні-
куму. Вони обіцяли: «Знищимо всіх тих, хто намагається підривати та шкодити будів-
ництву безкласового комуністичного суспільства, хто посміє підривати міць нашої
батьківщини».
Місцева газета надрукувала враження американської туристки від гоголівського
вузу. Суцільне захоплення! Нині, коли нефальсифікована правда повстала перед до-
слідниками, дуже дивно читати ці розчулені слова. Адже незадовго до цих відвідин,
як тепер відомо, дуже жорстоко поплатися 24-річний студент ніжинського вузу
Василь Іванович Мартовий, який в 1936 році дотримувався такої єретичної думки:
«Москва тримається за рахунок України, без неї вона б загинула. Голод 1932—1933
років зумисно зоорганізований для того, щоб український народ зубожів до рівня
російського народу. Комуністи — шкурники, кар’єристи, між ними і фашистами жод-
ної різниці, як між Сталіном і Гітлером». Нічого цього не бачила і не чула амери-
канська пані, але все ж послухаємо краще її: «Яке приємне і дивне враження спра-
вив на мене педагогічний інститут в Ніжині. Важко собі уявити, щоб в такому неза-
видному місті в порівнянні з великим містом Америки Нью-Йорком, щоб був інсти-
тут, який вміщує тисячі молодих, здорових, веселих студентів. Яке величезне за-
доволення мені доставило бачити і розмовляти особисто із студентами. На їхніх
виразних обличчях було стільки надій на майбутнє». Не обійшлося і без докорів на
адресу вітчизняних «проклятих» капіталістів: «Як важко доводиться, — продовжува-
ла зворушена туристка, — нашим американським студентам і як важко доводиться
бідним батькам працювати і платити за університетську освіту своїх дітей». Згадує
інтуристка і директора інституту Загрецького. «Гарне враження залишили про себе
директор і професор інституту. З якою гордістю і радістю показали вони мені всі
цінності, які є в цьому інституті».
Ех, не знала американська пані, що восени того ж року Єжовські кати замор-
дували товариша директора в катівнях Ніжинського відділу НКВС. Нічого цього не
знала, бо перед її очима стояли «виразні» обличчя молодих і веселих студентів і
студенток. Відділ агітації і пропаганди Ніжинського райкому партії, секретаря якого
Литвиненка, щойно розстріляли кати з НКВС, певно був дуже задоволений своєю
роботою: чергова радянська фальсифікація повністю вдалась!
Володимир СИМОНЕНКО.
|