Довгоочікувані видання
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200373 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Довгоочікувані видання / В. Кучер // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 160-162. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200373 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2003732024-11-29T16:46:18Z Довгоочікувані видання Кучер, В. Придеснянська книжкова полиця 1997 Article Довгоочікувані видання / В. Кучер // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 160-162. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200373 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця |
| spellingShingle |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця Кучер, В. Довгоочікувані видання Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Кучер, В. |
| author_facet |
Кучер, В. |
| author_sort |
Кучер, В. |
| title |
Довгоочікувані видання |
| title_short |
Довгоочікувані видання |
| title_full |
Довгоочікувані видання |
| title_fullStr |
Довгоочікувані видання |
| title_full_unstemmed |
Довгоочікувані видання |
| title_sort |
довгоочікувані видання |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200373 |
| citation_txt |
Довгоочікувані видання / В. Кучер // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 160-162. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT kučerv dovgoočíkuvanívidannâ |
| first_indexed |
2024-12-01T04:14:34Z |
| last_indexed |
2024-12-01T04:14:34Z |
| _version_ |
1818524414219649024 |
| fulltext |
Сіверянський літопис160
ПРИДЕСНЯНСЬКА КНИЖКОВА
ПОЛИЦЯ
ДОВГООЧІКУВАНІ ВИДАННЯ
В. Л. МОДЗАЛЕВСЬКИЙ. Матеріали до «Малороссийского родо-
словника». Вип. 1. Томари. Упорядкування Томазова В. В. — К., 1996.
— 40 с.
Модзалевський В. Л. Малоросійський Родословник. Т. V. Вип. 1.
Упорядкування С. В. Шурляксва. — К., 1996. — 96+2 с.
На початку XX ст. громадськість схвально зустріла вихід у світ
чотирьохтомної праці Вадима Модзалевського до «Малоросійського ро-
дословника». Ця робота зразу ж зайняла своє місце в ряду класичних
творів світової генеалогічної думки.
Автор продовжував працювати над п’ятим, останнім, томом. Та
світова війна, а потім буремні роки української революції не дозволи-
ли В. Модзадевському завершити задумане. Багато років його готові
генеалогічні розписи та підготовчі матеріали залишалися відомими ли-
ше вузькому колу архівістів та одиницям істориків-професіоналів.
Останнім часом помітне пожвавлення на терені генеалогічних до-
слідів. Явищем стала поява історико-генеалогічної монографії відомої
дослідниці Н. М. Яковенко «Українська шляхта з кінця XIV до сере-
дини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)» (1993). Радує читачів
низкою своїх праць, в першу чергу дослідженням «Генеалогія династії
Рюриковичів і Гедиміновичів» (1992), львівський генеалог Л. В. Вой-
тович.
Інститут історії НАН України, його відділ спеціальних історичних
дисциплін виступили фундаторами генеалогічних читань (І— (1995),
II— (1996). Значні кроки робляться і Українським геральдичним това-
риством по розвитку генеалогії на його щорічних конференціях. Про-
ведена і 1-а заочна наукова конференція з питань генеалогії і біо-
графіки (1994, Вінниця). З неакадемічних і недержавних структур ак-
тивно працюють Центр генеалогічних досліджень (Київ), приватне під-
приємство «Центр генеалогії і біографіки» (Вінниця), Українсько-
польське генеалогічне бюро (Бердичів). Прийнято рішення про засну-
вання Українського генеалогічного товариства.
Повернення (вірніше, введення) до наукового обігу творів визнач-
ного українського генеалога В. Л. Модзалевського стало потребою ча-
су. Інститут археографії і джерелознавства НАН України розпочав ко-
пітку роботу по підготовці академічного видання п’ятого тому та пе-
ревидання чотирьох попередніх. Але, зрозуміло, що підготовка видання
такого корпусу пам’яток історичної думки вимагає не одного року і,
крім того, досить значних коштів.
Серед генеалогів же ця проблема характеризувалась станом пер-
манентних розмов про можливості чи неможливості проведення цієї
акції. Кінець розмовам поклали відомі українські генеалоги Володи-
Сіверянський літопис 161
мир Кривошея (Інститут національних відносин і політології НАН Ук-
раїни), Валерій Томазов (Інститут історії НАН України), Сергій Шур-
ляков (Інститут археографії і джерелознавства НАН України). Вони
створили редакційно-видавничий колектив, в результаті діяльності яко-
го зроблені перші кроки в напрямку видання генеалогічної спадщини
В. Модзалевського.
Тепер кожен, кого цікавлять проблеми родоводів, може стати воло-
дарем двох перших книг, які репрезентують дві серії, започатковані
цим колективом.
Першими за часом з’явились упорядковані В. Томазовим матеріа-
ли відносно роду Томар як перший випуск серії «Матеріали до «Мало-
российского родословника». Поколінному розпису роду (83 особи 8 ко-
лін) передує нарис упорядника, в якому дається стисла характеристи-
ка цього старовинного українського шляхетського роду грецького по-
ходження. 53 примітки до розпису В. Модзалевського, зроблені В. То-
мазовим і М. Чорнобук, значно доповнюють наші знання про цю роди-
ну. Цінним є додаток «Томари, що не включені в розпис В. Л. Модза-
левського», в якому навадиться одинадцять і ще з застереженням п’ять
представників цього роду.
С. Шурляков упорядкував поколінні розписи дев’яти родин. Перед
читачем проходять представники козацько-старшинських родів Тан-
ських (87 представників 7 поколінь), Тарасевичів (58 представників 9
поколінь), Тарасевичів (17 представників 4 поколінь), Тарновських
(139 представників 11 поколінь), Тарновських (15 представників 7 по-
колінь), Тарновських (11 представників 4 поколінь), Тарновіотів (13
представників 5 поколінь), Томар, Тройницьких (62 представники 7
поколінь).
Матеріали відносно кожного з вказних родів дозволяють наповни-
ти історію нашої Вітчизни людськими іменами, складними долями.
Ці дві серії доповнюють одна одну. У першій серії особлива увага
звертається на подальшу розробку проблеми, пошуки нових імен, но-
вих фактів. В другій же, безумовно, сповідується принцип якомога
швидше донести до читача якомога більше матеріалу, підготовленого
самим В. Модзалевським.
Поруч з тим, дозволимо зробити деякі доповнення і зауваження до
генеалогічних розписів. В першу чергу, звернемось до родини Томар,
яка присутня в обох працях. Цікаво, що Степан Васильович Томара
(№ 9 за розписом В. Модзалевського) як бунчуковий товариш у 1782 р.
проживав у с. Каврай і володів у двох повітах (Золотоніському і Пе-
реяславському) 552 дворами. 22 грудня 1784 р. він отримав звання ко-
лезького радника у ранзі сухопутного полковника. Василь Степанович
(№ 14) звання полковника 18 серпня 1783 р. Михайло Степанович
(№ 16) 1 січня 1785 р. з сержантів лейб-гвардії Преображенського по-
лку переведений у армійські капітани. Відносно Олександра Томари
(№ 4 в додатку) маємо свідчення, що він народився близько 1759 p.,
корнет у відставці (1787), мав 8 спадкових душ у Зіньківському повіті,
одружений був з донькою священика Марією Долинською.
До родоводу Танських додамо, що В. Модзалевський помилявся,
вказуючи, що єдина донька полковника Семена Палія Марія була од-
ружена з полковником Київським Антоном Михайловичем Танським
(№ 6) з 1677 року. У церковних книгах міста Козельця зберігся запис
про її смерть 5 жовтня 1739 року у віці п’ятдесяти років. Значить, дата
народження близько 1689 року і в 1677 р. вона аж ніяк не могла одру-
жуватись.
У цілому ж, поява нових українських генеалогічних праць завжди
радує. Тим паче, що козацько-старшинські родоводи — чудовий мате-
Сіверянський літопис162
ріал для ідейно-виховної роботи серед молоді, в першу чергу вихован-
ня військово-патріотичних традицій.
Гадаємо, що подальші студії редакційно-видавничого колективу
закладуть міцний фундамент академічного видання спадщини визнач-
ного українського історика і генеалога.
Валерій КУЧЕР.
З ІСТОРИЧНИХ СХОВАНОК
Неможливо передбачити, скільки таємничих сторінок української
історії раптом відкриються тим, хто цього прагне. Така думка спадає,
коли береш до рук скромно оформлену книгу Володимира Кривошеї
«УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА СТАРШИНА І. УРЯДНИКИ ГЕТЬ-
МАНСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ. РЕЄСТР» (Київ, 1997). Автор цього
видання (кандидат історичних наук, старший науковий співробітник
Інституту національних відносин і політології НАН України) своєю
унікальною працею довів, що визнаних авторитетів можна не лише по-
важати, а й, спираючись на їхній науковий доробок, йти далі й далі у
своїх розвідках.
Такими авторитетами для Володимира Кривошеї, як і для бага-
тьох істориків і краєзнавців, є Олександр Лазаревський та Вадим Мод-
залевський — автори унікальних праць з історії Чернігівщини, Пол-
тавщини, інших регіонів України. Так, Олександр Лазаревський (з
10-ти запланованих томів три присвятив історії Ніжинського, Прилу-
цького і Стародубського полків, об’єднавши їх назвою «Описание ста-
рой Малороссии». Йдеться тут про населені пункти на території пол-
ків, кількість населення, володарів земель, ремесла, побут тощо. Істо-
рик лише торкнувся біографій окремих представників українських, в
т. ч. чернігівських, козацько-старшинських родів. Те ж саме знаходимо
у «Малороссийскому родословнику» В. Модзалевського. Відштовху-
ючись від цих вже опублікованих праць, Володимир Кривошея провів
велику дослідницьку роботу в Центральному державному історичному
архіві України в Києві. У першу чергу, автор дослідив фонди Генера-
льної Військової Канцелярії, полкових та сотенних канцелярій. У відді-
лі рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
відшукав невідомі навіть історикам рукописні матеріали, що належа-
ли не лише О. Лазаревському і В. Модзалевському, а й Л. Окиншеви-
чу та Ю. Гаєцькому.
Ім’я Л. Окиншевича ще мало відоме в Україні, а професор Гар-
вардського університету Юрій Гаєцький має авторитет в українських іс-
ториків, нещодавно він прийшов і до широкого кола краєзнавців стат-
тею «Сторінки з побуту Гетьманщини: вибір полковника» на сторінках
часопису «Сіверянський літопис» (1997. — № 1—2).
Отже, спираючись на ці джерела, Володимир Кривошея склав ре-
єстр козацької старшини від Б. Хмельницького до ліквідації полкового,
устрою в Україні.
Розділ «Генеральна старшина» вперше містить у собі реєстр гене-
ральних військових обозних, генеральних суддів, писарів, осавулів, ге-
неральних підскарбій, хорунжих та генеральних бунчужних. Неабиякий
інтерес має другий розділ «Старшини генеральних установ». Тут дає-
ться перелік імен тих, хто служив у Генеральній Військовій Канцеля-
рії, Генеральному Військовому Суді, Генеральній Військовій Артиле-
рії. Тими людьми були реєнти і старші військові канцеляристи, писарі,
осавули, хорунжі та отамани.
|