«Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини

«Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:1997
Автор: Шевченко, B.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1997
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Філософська скарбниця
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200403
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:«Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини / B. Шевченко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 141-143. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-200403
record_format dspace
spelling irk-123456789-2004032024-12-01T18:37:31Z «Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини Шевченко, B. Філософська скарбниця 1997 Article «Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини / B. Шевченко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 141-143. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200403 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Філософська скарбниця
Філософська скарбниця
spellingShingle Філософська скарбниця
Філософська скарбниця
Шевченко, B.
«Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини
Сiверянський літопис
format Article
author Шевченко, B.
author_facet Шевченко, B.
author_sort Шевченко, B.
title «Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини
title_short «Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини
title_full «Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини
title_fullStr «Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини
title_full_unstemmed «Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини
title_sort «повчання» володимира мономаха як підстава гуманітарної думки чернігівщини
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 1997
topic_facet Філософська скарбниця
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200403
citation_txt «Повчання» Володимира Мономаха як підстава гуманітарної думки Чернігівщини / B. Шевченко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 141-143. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT ševčenkob povčannâvolodimiramonomahaâkpídstavagumanítarnoídumkičernígívŝini
first_indexed 2024-12-03T04:16:02Z
last_indexed 2024-12-03T04:16:02Z
_version_ 1818524742122995712
fulltext «ПОВЧАННЯ» ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ЯК ПІДСТАВА ГУМАНІТАРНОЇ ДУМКИ ЧЕРНІГІВЩИНИ Історія, як сучасна наука про життя людей, специфічна методом подання та аналізу фактів. Вона підносить на вершини загального ін­ тересу, як правило, крайнощі. Репрезентантами крайнощів стають або «великі мученики», або «великі розбишаки». Причому частина «муче­ ників» переходить зусиллями істориків у стан «вічних мучеників», а ін ­ ша частина, реалізувавши свою мету, перетворюється у «великих роз­ бишак». Так само й «великі розбишаки» залишаються «великими», а ті з них, хто зазнав поразки, переходять у число «мучеників історії». Вна­ слідок акцентування крайнощів, їх персоніфікації й непомірної політи- зації та поетизації, реальна історія, як процес масової культуротворчо- сті, часто залишається безіменною. Згадка про події в історії також має різну вагу. Так, «Слово о полку Ігоревім», маючи видатне мистецьке значення, започатковує в ук­ раїнській історичній та філософській думці метод піднесення суспільних поразок і невдач на рівень перемог і видатних досягнень. Навколо «Слова» десятиліттями триває схоластича метушня, що вилилась у масу текстів, конференцій, виставок тощо, результати яких в цілому зводяться до небагатьох, зроблених ще у XIX ст., висновків: автор «Сло­ ва» невідомий; воно є твір епічного характеру; цей твір у світоглядно- філософському плані репрезентує етап «двовірства»; автор «Слова» за ­ кликає русичів до єдності; князь Ігор — народний герой не тому, що переміг половців, а тому, що зміг утекти з половецького полону. Тобто неспроможність князя захистити Вітчизну оспівується як його доблесть. Проте більш вагомі для суспільства, хоч і менш художні, більш р а ­ ціональні й доленосні твори доби «Слова о полку Ігоревім» до цього ч а ­ су залишаються у тіні, їх мало зачіпає метушня навколо історії. Саме до числа таких творів належить «Повчання дітям» Володимира Моно- маха. Разом з «Ізборником» Святослава, укладеним, вірогідно, в Черні­ гові і переписаним у Києві, «Повчання дітям» Мономаха закладає ос­ нови людинознавства на Чернігівщині і започатковує, разом із «Сло­ вом про закон і благодать» Ілларіона та іншими творами XI ст., гума­ ністичну думку України. Правда, доречно тут нагадати, що йдеться про твори києво-руської доби, котрі дійшли до нас. Нині можна тільки га­ дати про масштаб втрат джерел з української історії внаслідок воєн та інших руйнівних чинників. Проте наявні джерела, у тому числі й «Пов­ чання дітям» Мономаха, вимагають додаткових розвідок щодо обставин своєї появи. Незважаючи на відсутність точного датування, можна погоджував- тись із дослідниками, які вважають, що своє «Повчання» Володимир писав у Чернігові у 1095— 1097 pp. Князювати у Чернігові Мономах по­ чинає у 1073 p., коли чернігівський князь Святослав стає князем у К и­ єві. Цей факт фіксується у «Повісті минулих літ» та інших джерелах. У 1092 p., коли помер князь Всеволод, тобто батько Володимира, остан­ ній продовжує князювати в Чернігові. З 1097 р. він стає князем у П е­ реяславі, а з 1113 по 1125 pp. — займає князівський стіл у Києві. Отже, Мономах князював у Чернігові 24 роки. Володимир Шевченко Сіверянський літопис 141 Саме «Повчання дітям» Володимир писав, будучи тяжко хворим, готуючись у подорож до предків «на санях». Точну дату, коли князь хворів, встановити складно. Але можна з великою вірогідністю припу­ стити, що це був 1095 рік або проміжок між 1095— 1097 роками. При­ наймні, текст укладався у Чернігові до Любецького з ’їзду князів 1097 p., після якого Мономах стає князем Переяславським. Києво-Пе- черський патерик містить згадку, що стосується саме вказаних років. Зокрема, Патерик у повісті про лікаря Агапіта повідомляє, що на звер­ нення хворого Володимира Мономаха, якого «прилежаще Армении, врачюя его, ничто же успе, но паче недуг, бываше болій», ігумен Іоанн (помер близько 1103 р.) «призвав Агапита, велит ему идти в Черни­ гов». Проте той не згодився, але дав ігумену «зеліе от своєя яди, да дасть болящему. И егда же князь вкуси зеліа, и ту абіе здрав бысть».1 Подія ця трапилась до нападу половецького хана Боняка на Київ і Києво-Печерський монастир у 1096 р. Сам же Володимир у 1096 р. був здоровим і разом із Святополком взяв у облогу у Стародубі князя Олега Святославовича, який, власне, і підбурив половців іти на Русь. Причому тоді ж з ’явилось і послання Мономаха до Олега, у якому він закликав князя до миру. Отже, «Пов­ чання» могло з ’явитись як до 1096 р., так і до Любецького з ’їзду 1097 р. Найвірогідніше — у 1095 p., у Чернігові. Йому, таким чином, щонай­ менше 900 років. Оскільки ж лише у «Повчанні» вперше ставиться пи­ тання «що є людина?» і пропонується концептуально розгорнута відпо­ відь на нього, ми можемо вважати цей твір початком обгрунтування проблем філософської антропології на Чернігівщині і в Україні в ціло­ му. Тому наше звертання до ідей «Повчання» нині — це не довільне на­ гадування про існування цього твору, а спроба зіставити сучасне р о ­ зуміння людини з тими його ментальними підвалинами, на яких воно віками будувалось і стоїть тепер. Таке зіставлення актуалізує пошук відповідей української гуманістики на виклики теперішньої ситуації. Першим чинником, що актуалізує розгляд концепції людини у «Повчанні» Мономаха, є факт повномасштабного відновлення в Україні державності після руйнування Київської Русі татаро-монголами. Ця не­ пересічна подія вимагає не тільки вирішення поточних питань держав­ ного будівництва, але й розуміння того, хто і як правив у Київській Русі, які були їх погляди на людину, чому їхнє бачення людини не об’єднало Русь, а призвело до втрати державності, до багатовікових поневірянь народу. Питання це залишається актуальним і сьогодні, бо і тепер в Україні є прагнення певних політичних груп демонтувати ук­ раїнську незалежну державу, спираючись на відцентрово-анархістські тенденції, які поширені були ще у Київській Русі. Зрозуміло, що сучасна Україна та її культура — це плід XX ст. Ні за доби Київської Русі, ні у часи Гетьманщини, ні в XIX ст., ні до 40-х років XX ст. не було України як теперішньої реальності. До К и­ ївської Русі і після неї, аж до 40-х років XX ст., йшов складний етноге­ нез, у якому свою специфічну роль виконували різні регіони сучасної України. Тому звертання до «Повчання» Мономаха з позицій сьогоден­ ня є плідна нагода проаналізувати внесок Чернігово-Сіверщини, а далі — Гетьманщини й просто Чернігівщини в усі аспекти буття українсько­ го народу і його культуротворчих та гуманістичних прагнень. Разом з тим, поступ світової культури, з яким нерозривно пов ’я- зане життя України, підвів людство до ознак глобальної кризи. Наука і освіта, у яких Володимир Мономах вбачав гуманно-творче начало, сьогодні стали такими ж активними чинниками дегуманізації, яким було невігластво XI ст. Наука і освіта нині є необхідними за­ собами організації і ведення війни, масового знищення людей людьми. 142 Сіверянський літопис Можливість же розмноження людей методом клонування, як одне з найважливіших досягнень генетики, містить у собі небезпеку реал і­ зації усіх найжахливіших антиутопій, починаючи від Оруелового «Скот­ ного двору» і кінчаючи фантазіями Хакслі на теми «Мавпа і сутність». Звертання до концептуального бачення людини у «Повчанні дітям» М о­ номаха сьогодні — це нагода збагнути специфіку сучасної людини та її культури на тлі історії, виробити способи захисту життя людства від зазіхань на нього з боку самих людей. Важливо мати на увазі, що «Повчання» специфічне синтетичним викладом людинознавчих ідей, що мають філософське, педагогічне, п о ­ літичне, естетичне, релігієзнавче підгрунтя. Упродовж віків ці ідеї роз­ роблялись гуманітарною думкою України. Спираючись на «Повчання», ми можемо простежити поступ гуманітарних знань в історії україн­ ської культури, тотожність та відмінність українського людинознавства на різних щаблях буття. Отже, «Повчання дітям» Володимира Мономаха — це твір великої історичної ваги. Він визначає парадигмальну умову регіонально-черні­ гівського і всеукраїнського пізнання людини. Сіверянський літопис 143

Схожі ресурси