Вивезений архів Мазепи
За свідченням англійського посла Чарлза Вітворта, в Батурині «зарізано жорстоко 6000 чоловік без огляду на вік і стать». Що не знищив вогонь — так це архів гетьманської канцелярії, який Меншиков вивіз до Москви, де він і був залишений на зберігання. Серед документів — переписка з багатьма російс...
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200406 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вивезений архів Мазепи / В. Сергійчук // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 22-24. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200406 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2004062024-12-01T18:37:52Z Вивезений архів Мазепи Сергійчук, В. У глиб віків За свідченням англійського посла Чарлза Вітворта, в Батурині «зарізано жорстоко 6000 чоловік без огляду на вік і стать». Що не знищив вогонь — так це архів гетьманської канцелярії, який Меншиков вивіз до Москви, де він і був залишений на зберігання. Серед документів — переписка з багатьма російськими вельможами, були тут листи, писані латинською, польською, німецькою, грецькою, білоруською і татарською мовами. Але, звичайно, особливий інтерес представляють папери самого гетьмана Мазепи. І вони, і листи до нього — це надзвичайно цінне джерело до історії України початку XVIII століття. 1997 Article Вивезений архів Мазепи / В. Сергійчук // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 22-24. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200406 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Сергійчук, В. Вивезений архів Мазепи Сiверянський літопис |
| description |
За свідченням англійського посла Чарлза Вітворта, в Батурині «зарізано
жорстоко 6000 чоловік без огляду на вік і стать». Що не знищив
вогонь — так це архів гетьманської канцелярії, який Меншиков вивіз
до Москви, де він і був залишений на зберігання. Серед документів —
переписка з багатьма російськими вельможами, були тут листи, писані
латинською, польською, німецькою, грецькою, білоруською і татарською
мовами. Але, звичайно, особливий інтерес представляють папери самого
гетьмана Мазепи. І вони, і листи до нього — це надзвичайно цінне
джерело до історії України початку XVIII століття. |
| format |
Article |
| author |
Сергійчук, В. |
| author_facet |
Сергійчук, В. |
| author_sort |
Сергійчук, В. |
| title |
Вивезений архів Мазепи |
| title_short |
Вивезений архів Мазепи |
| title_full |
Вивезений архів Мазепи |
| title_fullStr |
Вивезений архів Мазепи |
| title_full_unstemmed |
Вивезений архів Мазепи |
| title_sort |
вивезений архів мазепи |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200406 |
| citation_txt |
Вивезений архів Мазепи / В. Сергійчук // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 22-24. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT sergíjčukv vivezenijarhívmazepi |
| first_indexed |
2024-12-03T04:16:08Z |
| last_indexed |
2024-12-03T04:16:08Z |
| _version_ |
1818524747860803584 |
| fulltext |
У Г Л И Б В ІК ІВ
Володимир Сергійчук
ВИВЕЗЕНИЙ АРХІВ МАЗЕПИ
Коли першого листопада 1708 року московський самодержець П ет
ро І давав вказівку своєму підручному Олександру Меншикову вивезти з
гетьманської столиці всю артилерію, «а строения сжечь», то він, па
лаючи ненавистю до всього українського, прагнув не залишити й згадки
про козацьку вольницю. Бо через три дні наказ повторюється: «Бату
рин... другим за приклад зжечь вес».
І Меншиков старався виконати цей людиноненависницький наказ. За
свідченням англійського посла Чарлза Вітворта, в Батурині «зарі
зано жорстоко 6000 чоловік без огляду на вік і стать». Що не знищив
вогонь — так це архів гетьманської канцелярії, який Меншиков вивіз
до Москви, де він і був залишений на зберігання. Серед документів —
переписка з багатьма російськими вельможами, були тут листи, писані
латинською, польською, німецькою, грецькою, білоруською і татарською
мовами. Але, звичайно, особливий інтерес представляють папери само
го гетьмана Мазепи. І вони, і листи до нього — це надзвичайно цінне
джерело до історії України початку XVIII століття. Важливість цих до
кументів тим більша, що, як дослідив ще в дореволюційні роки петер
бурзький археограф М. К. Марченко, названі «документи в значній сво
їй частині не були в руках ні С. М. Соловйова, ні М. Устрялова, ні
М. І. Костомарова». Справді, папери Мазепи мають дуже важливе зна
чення для висвітлення нашої складної історії, коли врахувати, що пи
салася вона в цьому плані тенденційно, а тим більше, що просто не
публікувалися ті документи українського гетьмана, котрі давали б по
яснення того кроку, на який він зважився восени 1708 року, переходя
чи на бік шведського короля Карла XII.
Ознайомлення з архівом Мазепи, який нині зберігається в С. -Пе
тербурзькому відділенні Інституту історії АН РСР, дає можливість
значною мірою цю прогалину заповнити, як і взагалі суттєво доповнити
наші історичні знання про той період української історії. Природно, з
восьми десятків листів Івана Мазепи, які тут є, особливий інтерес ви
кликають ті, що відносяться до листопада 1708 року, коли український
гетьман уже був союзником шведського короля. Передусім це два листи
до полтавського полковника. Перший, датований 20 листопада і писа
ний з Гадяча, зберігся в уривку. В ньому гетьман повідомляє причини
свого переходу на бік шведів: «Москва чинила прикрості и разорения»,
«какое наложила была на волный наш малоросійской народ тиранско-
го свого панованя іго». Висловивши вдячність адресату за підтримку
кроку гетьмана («Мы вдячни же ваша милость горливую и оборону
22 Сіверянський літопис
отчизны Своей от тираненого московского ярма заховуешь, всегда свое
постоянство, последуя славной памяти небожчика отца своего»), Мазе
па просить, аби той був готовий до захисту полтавських земель від
вторгнення російських військ. При цьому треба зазначити, що писався
вказаний лист ще тоді, коли гетьману залишався вірним миргородський
полковник Данило Апостол, бо це підтверджує й сам Мазепа, даючи до
ручення полтавському полку. «Пану полковнику Миргородскому при
боку нашому зостаючому, дабы товарищество в полку своего совокупив
ши, всякую чинил вашей милости помощь». И если бы было наступство
неприятелское, теды абы съехавшись с полком вашей милости и не до-
пускалисте городок Полтавский в разорение».
Наприкінці цього листа гетьман «атаманом городовым всем панам
сотникам — приказываем прибывать до нас у Гадяч для певныхъ делъ».
Але змінилися обставини, і гетьман змушений був негайно виїхати
до Ромен. В зв’язку з цим він пише новий лист до полтавського полков
ника, очевидно, до Івана Левенця. Цей документ, як можна зрозуміти,
скопійований з оригіналу. Він є останнім з тих,, що хронологічно опи
сані й зберігаються сьогодні в даному архіві.
Оскільки він зовсім невідомий широкому загалу, як і історикам,
вважаю, що його публікація дасть можливість краще оцінити постать
гетьмана Мазепи в історії України, об’єктивно сприймати події страш
ної для нашого народу осені 1708 року.
«Список с письма изменника Мазепы к полковнику полтавскому
писанного из Ромна ноября въ 23 день.
Пусть то вашей милости і всему полку тамошнему полтавскому не
будет в подивленье, что мы для певныхъ, пилныхъ і велми нужныхъ
для целости отчизны нашей малоросійской стягаючихся по указу наяс-
нейшаго короля Его милости шведцкого из Гадяча на время до Ромны
съехали, зоткуда по прежнему управивши, что належить, повернемся
до Гадяча, а ваша милость яко перед симъ в верности ждали вести и
горливости к отчизне матце зоставалъ, так и ныне не уводячися жад
ными хітрьіми прелестми московскими хоти оную непорочно сохранити;
и народ тамошниї всячески утверждай, чтоб ни в чем Москве не вери
ли, и ждали бы так и в полку и всему місту, какъ в Лубенскомъ увед
ши людей бедные природным себе ошуканством. И шалберство ли не
учинила, когда певное число войска московского вернувшися в город,
імелое будто для обороны оного, у которого Александр Данилович (ма
буть, Меншиков — В. С.) не в далеком нас давался разстояниї. Со все
ми своими войсками лечъ и гды войска силные короля его милости
шведцкого тогда почали наступати в малом числе, тедві полону той
Александръ Даниловичъ, ломя голову утечкою спасся и забеглъ, где
безвести. Чи в полки слободцкие, чи ж на іншие где места в границу
московскую, а где Москва. Что в Смеломъ была забравшившехъ людей
тамошнихъ як быдло з женами и з детми, погнала в Московщину до
Курска. Что сталось в прошлый понедилок, а до того ваша милость
может отвагу и мужество московское (в которые непотреба целикомъ
жадной надейся покладати и в том разсудити. Что войска шведцкие в
двух сотнямъ своїхь людей числе в прошлую суботу напавши на ге
нерала Рена, под которого под командою под 4.000 было Москвы, не
толко ихъ разгромили, с поля збили, але аж до Корибутова гнали и на
целую милю землю трупом московским услали. Також то ихъ отвагою
мочно прото всякому горливому отчизне малоросійськой сынове разсу
дити тое, же Москва не уборон и та всей раз утогнула лечь русновати.
И народ малоросійской вскоре знати, для чего хоти ваша милость і та
лу іє затягне за целость отчизны, правь волностей войсковых засто-
новлятися, и люде утверждати. Что б были постоянные и ничего не
Сіверянський літопис 23
обовлялися, поневаж для защищения того полку войска короля его ми
лости шведцкого будут там вскоре у вашихъ містей, а то и вашей ми
лости заявим. Ему ж зычимъ доброго от господа бога здоровя.
Вашей милости зычливый приятель Іван Мазепа, гетман рукою
власного».
Подібних — неопублікованих досі — листів Мазепи у С.-Петербур
зі кілька десятків. Це — безцінна історична пам'ять українського на
роду, і вона, безумовно, має йому належати по праву. В усякому разі
копії їх повинні вже сьогодні бути в Україні.
До речі, там же, в архіві С. -Петербурзького відділення Інституту
історії АН РФ, у фонді «Похідна канцелярія Меншикова» зберігається
велика кількість документів, авторами яких є наші земляки. Так, знач
ний інтерес викликають листи вдови генерального судді Василя Кочу
бея — того, котрий писав доноси на Мазепу Петру І, миргородського
полковника Данила Апостола, котрий покинув свого гетьмана, коли цар
пригрозив репресіями його с ім 'ї тощо. Ці матеріали також мають бути
уважно вивчені українськими істориками і введені ними в науковий
обіг, що дасть можливість відтворити нашу славну і трагічну історію.
24 Сіверянський літопис
|