Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело
Важливим джерелом вивчення генеалогії та антропоніміки, яке збагачує нашу історію, є синодики. Синодики або поминальники, чи суботники — це рукописні книги, до яких записували імена померлих для поминання. У деяких з них є відомості про політичних і культурних діячів, згадки про історичні події...
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200412 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело / B. Кривошея // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 65-67. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200412 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2004122024-12-01T18:38:33Z Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело Кривошея, B. Церковна старовина Важливим джерелом вивчення генеалогії та антропоніміки, яке збагачує нашу історію, є синодики. Синодики або поминальники, чи суботники — це рукописні книги, до яких записували імена померлих для поминання. У деяких з них є відомості про політичних і культурних діячів, згадки про історичні події тощо. Враховуючи їх інформаційну цінність, українські історики І. Білозерський, М. Максимович активно використовували ці джерела у своїх працях. Деякі з синодиків були опубліковані (наприклад, Любецький), інші ж залишилися у рукописному варіанті. 1997 Article Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело / B. Кривошея // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 65-67. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200412 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина Кривошея, B. Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело Сiверянський літопис |
| description |
Важливим джерелом вивчення генеалогії та антропоніміки, яке
збагачує нашу історію, є синодики. Синодики або поминальники, чи
суботники — це рукописні книги, до яких записували імена померлих
для поминання. У деяких з них є відомості про політичних і культурних
діячів, згадки про історичні події тощо.
Враховуючи їх інформаційну цінність, українські історики І. Білозерський, М. Максимович активно використовували ці джерела у своїх
працях. Деякі з синодиків були опубліковані (наприклад, Любецький),
інші ж залишилися у рукописному варіанті. |
| format |
Article |
| author |
Кривошея, B. |
| author_facet |
Кривошея, B. |
| author_sort |
Кривошея, B. |
| title |
Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело |
| title_short |
Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело |
| title_full |
Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело |
| title_fullStr |
Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело |
| title_full_unstemmed |
Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело |
| title_sort |
синодик крупицько-батуринського монастиря як історичне джерело |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200412 |
| citation_txt |
Синодик Крупицько-Батуринського монастиря як історичне джерело / B. Кривошея // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 65-67. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT krivošeâb sinodikkrupicʹkobaturinsʹkogomonastirââkístoričnedžerelo |
| first_indexed |
2024-12-03T04:16:18Z |
| last_indexed |
2024-12-03T04:16:18Z |
| _version_ |
1818524761494388736 |
| fulltext |
Володимир Кривошея
СИНОДИК КРУПИЦЬКО-БАТУРИНСЬКОГО МОНАСТИРЯ
ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО
Важливим джерелом вивчення генеалогії та антропоніміки, яке
збагачує нашу історію, є синодики. Синодики або поминальники, чи
суботники — це рукописні книги, до яких записували імена померлих
для поминання. У деяких з них є відомості про політичних і культур
них діячів, згадки про історичні події тощо.
Враховуючи їх інформаційну цінність, українські історики І. Біло-
зерський, М. Максимович активно використовували ці джерела у своїх
працях. Деякі з синодиків були опубліковані (наприклад, Любецький),
інші ж залишилися у рукописному варіанті.
Ще на початку XX ст. зберігалися деякі синодики козацьких ч а
сів, місцезнаходження яких зараз (у більшості) невідоме, а саме: К и
ївський полк: Михайлівська церква м. Остра (1738 p.), Рождества-Бо-
городицька церква с. Рудки, Михайлівська церква с. Котове. Найбільш
цінним у цьому полку був, безумовно, синодик Преображенської церк
ви м. Козельця (1707 p.). Він використовувався у літописі церкви, який
вівся в 1871 р. Архів цієї церкви, як писав місцевий краєзнавець, «ко
лись добре впорядкований, було під час трудні перші роки революції,
зовсім перемішано, а почасти навіть знищено»).1 Зник і безцінний по
минальник.
Миргородський полк: Микольська церква м. Хорола (1707 p.).
Ніжинський полк: Преображенська церква м. Коропа (1752 p.), Мико
лаївської м. Глухова, м. Кролевця (1725 p.).
Стародубський полк: Микольська церква м. Погара (1761 p.), Олек-
сандро-Невська церква м. Почепа.
Чернігівський полк: Покровської церкви с. Мохнатина (1717), Микола
ївської церкви с. Жукотина (1730 p.), Миколаївської церкви с. Сла
бина, Троїцької церкви с. Слабина, Троїцької церкви м. Синявки
(1710 p.), Покровської церкви с. Тупичева.
Введення у науковий обіг матеріалів синодиків — нагальне завдан
ня істориків. Але праця з подібними джерелами вимагає деяких попе
редніх знань.
По-перше, звідки бралися імена, які записувалися у монастриські чи
церковні синодики? Кожна людина мала свій домашній родинний
поминальник. Так, у фондах інституту рукописів НБУ зберігся такий
поминальник Сахно-Устимовичів.
По-друге, хто вносив імена до синодиків? Це питання особливо ак
туальне у зв’язку з тим, що у деяких новітніх публікаціях панує повна
плутанина відносно цього, коли записи приписуються не родичам, а
ієрархам церкви. Насправді ж, теоретично, це могла бути будь-яка лю
дина, що сповідувала ту віру, до якої відповідно належала церква чи
монастир. Але ця послуга була платною. У приходській церкві одна
міра платні, у київському монастирі — інша. Тому київські синодики —
це показник матеріального становища того чи іншого роду і будь-який
запис родини з провінційного містечка чи села має колосальне значен
ня для історії цього населеного пункту. Це слід віднести і до столич
ного батуринського синодика, значна частина якого, на жаль, втрачена.
Сіверянський літопис 65
Привертає увагу той факт, що кожен монастирський чи церковний
синодик має свою специфіку черговості запису імен, при цьому ще і
кожен рід вносив свої особливості. Узагальнюючи, можна визначити
кілька варіантів записів.
Прості поминальні ряди
1. Перші двоє імен — основоположників роду, чоловіка й дружини,
потім перераховуються їх діти, діти дітей і т. д.
2. Іноді ім ’я найбільш визначного представника роду, по якому й
іменується запис поминального ряду, виноситься наперед, а далі так, як
у варіанті № 1. Наприклад, поминання роду Івана Пертенка-Петрен
ка: Іван (син), Петро (основоположник роду), Килина (його дружина). У
коротких поминальних рядах, як правило, на другому місті стоять
батько і мати.
3. Після імені представника роду йшло ім ’я його дружини, їх д і
тей і нащадків. Дописувався синодик після його смерті чи іншого чле
на роду.
Складні поминальні ряди
4. а) стародавній протопласт роду; б) гілка того, хто вносить у си
нодик імена; в) інші гілки. Класичний зразок такого поминальника—рід,
Виговських у Луцькій братській церкві.
5. Поминання двох родин, чоловіка і його дружини. У більшості
випадків такі записи зроблені жінками, які поминали як свій рід, так
і рід чоловіка у одному поминальному ряді.
6. Різновидом варіанту № 4 було поминання роду взагалі, а поруч
виділення поминання «по крові».
7. Іноді імена представників чорного і білого духовенства виноси
лися наперед, незалежно від дати смерті, а далі йшли «раби Божі».
8. У деяких записах розділялися імена на два списки: померлих s
убитих.
9. Давалися два списки: чоловіків і жінок окремо.
10. Досить часто до поминання додавалося «за здравіє».
Застерігаємо, що такий порядок внесення імен був характерним
для православних монастирів і церков у XVII—XVIII ст. і ні в якому
разі його не слід переносити на більш ранній чи більш пізній період.
Останнім часом синодики стають предметом спеціального науково
го дослідження.2 Публікація ж повного синодика у новітній історіогра
фії здійснюється вперше.
Історичне значення цього джерела безсумнівне. Тут ми знаходимо
єдиний відомий поминальний ряд роду Івана Мазепи, розшифровка яко
го — справа майбутнього. До речі, незважаючи на офіційну анафему
українського гетьмана, зберігся один із синодиків із записом після
1734 p., у якому Мазепа поминався поруч з іншими гетьманами як «по
минание благородных гетьманов благодетелей наших».3 Самого ж по
минального ряду Мазеп у інших відомих синодиках не фіксується.
Цінним є поминання родин генерального обозного Петра Забіли,
генерального судді Івана Домонтовича. Лише у батуринському мона
стирі знаходимо родинні записи генерального писаря Сави Прокопо
вича, найбільш ранній поминальник (і найбільш глибокий за часом)
Полуботків. Поминання роду полковника Ніжинського у початковій і
кінцевій частинах відмінне від відомих синодиків цього роду у київсь
ких монастирях. Поминання роду переяславського полковника Василя
Войци-Сербина зроблене, очевидно, ним самим і розпочинається згад
66 Сіверянський літопис
кою про батька і матір, частина імен поминального ряду у інших си
нодиках цієї родини не зафіксована.
Родовідні багатьох жителів навколишнього регіону можуть бути
доповнені тими даними, які ретроспективно слід використати відносно
записів початку XIX ст. Серед них для науки особливий інтерес станов
лять родини Покорської і Куравок, Покотил, Киреїв, Цитовичів, Далин-
ських, Соломок, Забіл, Флоринських, Дубянських та інших.
Публікація синодика увійде до золотої скарбниці джерел україн
ської історії.
Д ж ерела та л ітература
1 Інститут рукописів НБУ. — Ф. X. — № 11451. — Арк. 31.
2 В е рба І. В. «Помяник» М ихайлівського Золотоверхого монастиря від 1667 р. про
рід Богдана Хмельницького / / Богдан Хмельницький та його доба: М атеріали М іж
народної наукової конференції, присвяченої 4 0 0 -річчю від дня народж ення В еликого
Гетьмана. 2 4 — 25 жовтня 1995 р. — К., 1996. — С. 2 0 4 — 210; Кривошея В. В., К уз-
нець Т. В. Ц інне дж ерел о з істор ії правобереж ного козацтва / / Гуманітарні науки:
проблеми, пошуки, перспективи. — К., 1997. — Вип. IV. —
3 Титов А. А. Описание славяно-русских рукописей. — Спб., 1901. — Т. 1. — Ч. 2.
С. 7 3 — 76; ї х же. П о м ’яники про родовід Б. Хмельницького / / Там само. — С. 7 6 — 79.
— С. 393.
Сіверянський літопис 67
|