Ювілейні замітки
Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник було засновано на правах філіалу Київського державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей» Держбуду України згідно з постановами Ради Міністрів УРСР № 125 від 20 лютого 1967 р. і виконкому Чернігівської обласної Ради...
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200413 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ювілейні замітки / О. Романова // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 68-74. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200413 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2004132024-12-01T18:38:40Z Ювілейні замітки Романова, О. Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник було засновано на правах філіалу Київського державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей» Держбуду України згідно з постановами Ради Міністрів УРСР № 125 від 20 лютого 1967 р. і виконкому Чернігівської обласної Ради депутатів трудящихся № 598 від 7 вересня 1967 р. Згодом, на основі Постанови Ради Міністрів УРСР № 344 від 22 червня 1978 р. і рішення виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів № 308 від 17 червня 1978 p., він одержав статус самостійного архітектурно-історичного заповідника. 1997 Article Ювілейні замітки / О. Романова // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 68-74. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200413 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років |
| spellingShingle |
Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Романова, О. Ювілейні замітки Сiверянський літопис |
| description |
Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник було
засновано на правах філіалу Київського державного архітектурно-історичного
заповідника «Софіївський музей» Держбуду України згідно з
постановами Ради Міністрів УРСР № 125 від 20 лютого 1967 р. і виконкому
Чернігівської обласної Ради депутатів трудящихся № 598 від
7 вересня 1967 р. Згодом, на основі Постанови Ради Міністрів УРСР
№ 344 від 22 червня 1978 р. і рішення виконкому Чернігівської обласної
Ради народних депутатів № 308 від 17 червня 1978 p., він одержав
статус самостійного архітектурно-історичного заповідника. |
| format |
Article |
| author |
Романова, О. |
| author_facet |
Романова, О. |
| author_sort |
Романова, О. |
| title |
Ювілейні замітки |
| title_short |
Ювілейні замітки |
| title_full |
Ювілейні замітки |
| title_fullStr |
Ювілейні замітки |
| title_full_unstemmed |
Ювілейні замітки |
| title_sort |
ювілейні замітки |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200413 |
| citation_txt |
Ювілейні замітки / О. Романова // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 68-74. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT romanovao ûvílejnízamítki |
| first_indexed |
2024-12-03T04:16:20Z |
| last_indexed |
2024-12-03T04:16:20Z |
| _version_ |
1818524763264385024 |
| fulltext |
ЧЕРНІГІВСЬКОМУ
ДЕРЖАВНОМУ АРХІТЕКТУРНО-
ІСТОРИЧНОМУ ЗАПОВІДНИКУ —
ЗО РОКІВ
Олена Романова
ЮВІЛЕЙНІ ЗАМІТКИ
Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник було
засновано на правах філіалу Київського державного архітектурно-істо
ричного заповідника «Софіївський музей» Держбуду України згідно з
постановами Ради Міністрів УРСР № 125 від 20 лютого 1967 р. і ви
конкому Чернігівської обласної Ради депутатів трудящихся № 598 від
7 вересня 1967 р .1 Згодом, на основі Постанови Ради Міністрів УРСР
№ 344 від 22 червня 1978 р. і рішення виконкому Чернігівської облас
ної Ради народних депутатів № 308 від 17 червня 1978 p., він одер
жав статус самостійного архітектурно-історичного заповідника.2 Прак
тична діяльність була розпочата 3 липня 1967 р. Створення заповідни
ка саме тут було не випадковим, бо Чернігів — це місто багатовікової
історії і культури, місто, яке ще в 1946 р. було віднесено до списку іс
торичних міст України, місто, де збереглися численні пам'ятки архітек
тури і печеробудівництва. Під час Великої Вітчизняної війни деякі з
них були зруйновані, деякі — пошкоджені. У повоєнні роки їх закон
сервовано, досліджено, відреставровано. З метою охорони, збереження,
ремонту, реставрації, подальшого і більш глибокого дослідження і п о
пуляризації цих пам'яток і прилеглих до них територій зон охорони і
створено заповідник.
Важливі і складні завдання, які були поставлені перед заповідни
ком, вимагали великих зусиль, коштів, наполегливості від працівників-
спеціалістів, зацікавлених, захоплених цією справою і добре підготов
лених.
Минуло три десятиріччя. Багато і небагато одночасно. Що зробле
но, які підсумки, що являє собою заповідник сьогодні, які його пер
спективи на майбутнє в складних умовах реформування нашого життя?
Аналізуючи здійснене, можна говорити про великий обсяг різно
планових робіт, виконаних за цей час.
Охорона і забезпечення збереження пам'яток архітектури і при
леглих до них територій охоронних зон — найголовніше завдання за-
68 Сіверянський літопис
довідника. У цій роботі багато напрямків: облік, охорона, нагляд за тех
нічним станом конструкцій, ремонт і реставрація споруд і монумен
тального живопису тощо.
На початку діяльності до складу заповідника було включено і взя
то на облік одинадцять пам’яток архітектури.
Згодом їх кількість збільшувалася. Деякий час (1979— 1990 pp.)
на обліку були і архітектурні пам ’ятки Новгорода-Сіверського, де був
філіал ЧДАІЗу. З часом у складі заповідника було взято на держав
ний облік тридцять чотири пам ’ятки архітектури за трьома комплек
сами: десять на території Дитинця-Валу та біля неї, а саме Спасо-
Преображенський і Борисоглібський собори, П ’ятницька та Катеринин-
ська церкви, трапезна Борисоглібського монастиря (Колегіум), будин
ки полкової канцелярії, архієпископа і генерал-губернатора, ризниця-
хрещальня та меморіальна альтанка; десять (10) — в комплексі Єле-
цького монастиря і чотирнадцять у Троїцько-Іллінському монастирсько
му комплексі з Антонієвими печерами.3
Визначено і взято на облік території охоронних зон цих комплек
сів, площа яких складає 62,0 га.4
Але визначення і взяття на облік пам ’яток і зон є лише частиною
роботи з охорони і збереження. До цієї ділянки роботи належать т а
кож графічна і фотографічна фіксація, паспортизація споруд і зон, по
стійна і копітка щоденна робота з нагляду за ними, а також фіксація,
аналіз і регулювання стану температурно-вологісного режиму в них,
робота з нагляду за технічним станом конструкцій споруд, виявлення
тріщин, встановлення контрольних «маяків» і постійний нагляд за ни
ми, влаштування охоронної і охоронно-протипожежної сигналізації то
що. А головне — періодичні ремонтно-реставраційні роботи і утримання
пам’яток у належному і охайному стані.
За період 1967— 1991 pp. на ремонт і реставрацію пам ’яток архі
тектури, печеробудівництва та монументального розпису було витрачу-
но державою в особі заповідника 3 млн. 310 тисяч карбованців в цінах
до 1991 р .5
Відреставровано пам’ятки на території Дитинця, П ’ятницьку та Ка-
терининську церкви, виконано значні роботи з реставрації Троїцько-Іл-
лінського монастирського комплексу і Антонієвих печер (ремонт дахів,
укріплення фундаментів, стін, ін ’єктування тріщин, отинькування і по
білення фасадів, відновлення первісного вигляду Троїцького собору.
Укріплено і тоновано фрагменти фрескового розпису Спаського і Успен
ського соборів, відреставровано частину олійного розпису Спаського і
Троїцького соборів.
Позолочено куполи 2-х соборів, 2-х церков і 2-х дзвіниць.
У більшості споруд проведено електроосвітлення і центральне опа
лення. Здійснено благоустрій територій, вимощено доріжки, побудовано
гранітні сходи до Іллінської церкви. Обстежено із розчищено завали
Антонієвих печер, встановлено вхідні металеві двері і грати на ділян
ках, не призначених для відвідування, реставровано керамінчу підлогу в
підземних церквах св. Антонія, св. Феодосія і каплиці, влаштовано
виходи на поверхню з нижнього ярусу печер і аварійний, з верхнього
через нижній, розчищено і укріплено печерний земляний храм давньо
руського періоду.
Ремонтно-реставраційні роботи були продовжені і релігійними гро
мадами після передачі їм в користування деяких пам ’яток, а саме, в
1988 р. — Троїцького монастирського комплексу, в 1990 р. — Спасько
го собору, в 1992 р. — Єлецького монастирського комплексу, в 1993 р.
— П : ятницької церкви.
Сіверянський літопис 69
З погіршенням економічного стану в Україні і припиненням асиг
нування державних коштів з кінця 90-х років ремонтно-реставраційні
роботи зведені до мінімуму. Дещо виконується за допомогою спонсорів,
дещо власними силами заповідника. Але сподіваємося, що складнощі ці
тимчасові і робота з охорони і збереження пам ’яток буде відновлена на
лежним чином. Виконанням цих робіт керує відділ архітектурно-техніч
ного нагляду за утриманням, використанням та реставрацією п ам ’яток:
архітектури.
Іншою важливою ділянкою роботи заповідника є наукові дослід
ження. Вони також ведуться у кількох напрямках, а саме:
— архітектурно-археологічні дослідження пам ’яток архітектури і
печеробудівництва;
— археологічні дослідження на території охоронних зон при прове
денні тих чи інших земляних робіт;
— дослідження пам’яток монументального мистецтва;
— наукова паспортизація пам ’яток архітектури і монументального
мистецтва;
— науково-пошукові експедиції з метою виявлення і збирання му
зейних цінностей, їх оцінка, облік та науковий опис, формування фон
дових колекцій та забезпечення їх збереження;
— пошук і виявлення архівних та літературних джерел і дослід
ження за темами з історії пам ’яток і охоронних зон, з питань комплек
тування, складу і змісту фондових колекцій, краєзнавства та музеє
знавства;
— участь в наукових і науково-практичних конференціях і семіна
рах;
— публікація наукових повідомлень;
— побудова музейних експозицій і виставок.
Наукові дослідження були розпочаті з перших місяців діяльності
заповідника і згодом здійснювалися за перспективними планами, роз
робленими в 1976, 1984, 1995 роках. За 30 років виконано певний обсяг
робіт, одержані певні результати. Подаємо основні (головні) підсумки.
В напрямку архітектурно-археологічних досліджень деяких па
м ’яток:
Спаський собор (XI ст.) — виконано обміри споруди усередині і
зовні, виявлено контури західного притвору XI—XVIII ст., фрагменти
фрескового розпису, біломармурові колони XI ст., графіті на західній
стіні; виконана їх графічна фіксація; відкрито монументальний розпис
XIX ст.; досліджено стіни і рівні підлоги різних періодів, виконані зон
дажі стін з орнаментальним муруванням;
Борисоглібський собор (XII ст.) — підтверджено відсутність роз
пису, виявлено розвалини кладок галереї XII ст. та поховання в цегель
ному саркофазі;
Комплекс споруд Єлецького монастиря (XII—XVIII ст.) — вико
нано зондування північно-західної частини Успенського собору (XII ст.),.
визначено стан його конструкцій, виявлено фрагменти фрескового роз
пису в раніше невідомих місцях, знайдено склеп XVII ст., виявлено на
північному фасаді графіті і виконана їх фіксація; здійснено графічну
фіксацію південно-західних келій і обміри руїн і підземних приміщень
монастирської трапезної;
П ’ятницька церква (XII — поч. XIII ст.) — уточнено рівень дав
ньої підлоги і виявлено залишки фрескового розпису XII — поч. XIII ст.,
виконано ескіз реконструкції прибудов XVII—XIX ст.;
70 Сіверянський літопис
Іллінська церква (к. XI — поч. XII ст.) — виявлено фрагменти
фрескового розпису, визначено рівень давньої підлоги і контури при
творів;
Антонієві печери та підземні споруди (XI—XVIII ст.) — виконано
обміри, проаналізовано розташування галерей, здійснено графічну і ф о
тографічну фіксацію підземних споруд, розкрито і звільнено від землі
приміщення кимітірія;
Троїцький собор (XVII) — виявлено раніше невідомі конструктивні
і архітектурні деталі, виконано обміри підлоги і підземних камер;
Трапезна Борисоглібського монастиря (Колегіум) (XVII—XVIII
ст.) — виявлено залишки давніх будівель, які існували на місці спо
руди, і залишки дубових зв ’язок, досліджено грунт.
У напрямку археологічних досліджень на території охоронних зон
при проведенні земляних робіт визначено рівень залягання материка і
топографію території охоронних зон Спаського собору, П ’ятницької
церкви, Єлецького монастирського комплексу; місце розташування рову
на межі дитинця і окольного граду; абрис обводного рову кургана
«Безіменний»;
виявлено залишки житла давньоруського періоду і деяких споруд
Борисоглібського та Іллінського монастирів, залишки плінфо-
випалювальної печі, наявність Ново-Антонієвих печер, напівзасипаних
приміщень XVII—XVIII ст. на території дитинця; знайдено і передано
до фондових колекцій пам’ятки матеріальної культури: фрагменти бу
дівельних деталей, конструкцій, фрескового розпису, кераміки, скла,
ювелірних виробів тощо.
Археологічні дослідження здійснювалися за допомогою членів спе-
лео-археологічної секції Чернігівської міської організації Товариства
охорони пам’яток історії і культури і студентів Чернігівського педаго
гічного інституту.
При дослідженні пам’яток монументального мистецтва взято на об
лік, графічно зафіксовано, виконано науковий опис і аналіз сюжетів
фрескового розпису XI—XII ст. Спаського і Успенського соборів, а та
кож композицій олійного розпису XVIII— XIX ст. Спаського і Троїцько
го соборів.
В напрямку пошукової роботи здійснено 23 експедиції по Черніго
ву і населенних пунктах Чернігівської області; виявлено і прийнято до
фондів заповідника предмети декоративно-прикладного мистецтва, побу
ту, стародруки, пам’ятки живопису, художні вироби з металу, будівель
ні деталі, зразки архітектурного дерев’яного різьблення тощо.
За роки існування ЧДАІЗу зібрано і зкомплектовано значні фондо
ві колекції: на 1 січня 1997 р. загальна кількість музейних предметів
складає понад 70 тис. одиниць збереження.
Фондові зібрання розподілено за трьома групами: основний фонд
кількістю 61 381 од. зб.; науково-допоміжний кількістю 10 708 од. зб. і
тимчасового зберігання кількістю 6 287 од. зб.
Музейні цінності основного фонду систематизовані за 23 інвен
тарними групами, кожна з яких має свою інвентарну книгу і свій шифр.
Дев’ять груп складають археологічні знахідки за пам ’ятками архітек
тури і зонами охорони (49 152), три групи — фотодокументи за нега
тивами і позитивами (7321), дві групи — етнографічні матеріали (236),
дві групи — архітектурно-будівельні деталі (630) і сім груп складають
вишивка і тканини — (486), стародруки (31), пам ’ятки мистецтва (777),
архітектурна графіка (790), документи (1540), художні вироби з мета
лу (199), нумізматика (117).
Сіверянський літопис 71
Всі музейні цінності взято на облік, здійснено генеральний переоб
лік (звірку наявності) облікових документів і всіх музейних предметів.
Музейні цінності більшості інвентарних груп мають науковий опис,
тобто запаспортизовані. Не закінчена ця робота з колекціями археоло
гічних знахідок.
У напрямку дослідження з історії пам ’яток архітектури і охоронних
зон ЧДАІЗ, його фондових колекцій, краєзнавства і музеєзнавства вив
чалися теми: роль і місце Чернігова в історії України; архітектурні і
археологічні пам’ятки Чернігова; топографія охоронних зон ЧДАІЗ,
давньоруські монастирі Чернігова, храмові і монастирські некрополі
Чернігова, іконостаси чернігівських храмів, стінопис, дерев ’яне різьб
лення та пластика в пам’ятках архітектури ЧДАІЗ, історія Чернігівсько
го Колегіума, цегельне виробництво Чернігівщини XIX—XX ст., істо
ріографія архітектурно-археологічних досліджень пам ’яток ЧДАІЗ, ар
хітектурне дерев’яне різьблення в будівлях Чернігова, Чернігівські чу
дотворні ікони: історія їх створення, сюжети, іконографія та значення
тощо.
За темами досліджень здійснювався і продовжується пошук і вив
чення архівних та літературних джерел, а на основі зібраного матеріа
лу — підготовка довідок, повідомлень, доповідей, наукових та популяр
них публікацій.
Зібраний матеріал використано також при підготовці методичних,
розробок і контрольних текстів 26 тематичних ескурсій (16 по музеях,
10 по зонах), 37 музейних тем, 10 тематико-експозиційних і структурних
планів виставок, 2-х каталогів, 10 буклетів.
Науковці заповідника взяли участь в роботі 36 всесоюзних, між
народних, республіканських та обласних наукових і науково-практич
них конференцій та семінарів. В опублікованих матеріалах цих конфе
ренцій є повідомлення, тези доповідей і повідомлень співробітників
ЧДАІЗ.
Важливою проблемою для держави і для ЧДАІЗ є оптимальне
використання пам’яток архітектури та охоронних зон. З 34 пам ’яток,
які входять до складу заповідника, дві використовуються під сховища
музейних цінностей і архівних документів (будинки полкової канцеля
рії і архієпископа); сім — музеєфіковано (Борисоглібський собор і
трапезна Борисоглібського монастиря (Колегіум), Катерининська та Іл-
лінська церкви, Антонієві печери та дзвіниця біля них, будинок гене
рал-губернатора); три діють одночасно як храми для моління і як
музеї, знаходячись у спільному користуванні релігійних громад і запо
відника (Спаський і Троїцький собори, П ’ятницька церква). У спільно
му користуванні знаходяться також дзвіниця Троїцького монастирсько
го комплексу, усипальниця Я. К. Лизогуба в Єлецькому монастирі і
меморіальна альтанка біля Спаського і Борисоглібського соборів.
Останні дев’ятнадцять використовуються Чернігівським єпархіаль
ним управлінням, духовним училищем регентів-псаломщиків і Єлець-
ким жіночим монастирем.
Безпосередньо під музеї заповідника використовуються Борисогліб
ський собор з 1972 р., трапезна Борисоглібського монастиря (Колегіум)
з 1978 p., Іллінська церква та Антонієві печери з 1968 р. В них створе
но постійно діючі експозиції за 10 темами: «Борисоглібський собор —
пам’ятка архітектури XII ст.», «Фрески чернігівських храмів», «Худож
ні вироби з металу», «Професійне іконописне мистецтво XVIII ст.»,
«Іконопис старообрядців», «Народна ікона XIX ст.», «Ікони Богородиці»,
«Чернігівський колегіум: його історія і значення», «Іллінська церква—
пам’ятка давньоруської архітектури», «Антонієві печери — пам’ятка іс
72 Сіверянський літопис
торії та підземної архітектури XI—XVIII ст.», «Чернігів і чернігівці 100
років тому».
За 30 років побудовано понад 10 музейних експозицій, експонував-
лося більше 60 тимчасових виставок. Декілька разів виставлялися твори
художника Д. Б. Могучова, було розміщено виставки народних україн
ських рушників, килимів, інших витворів декоративно-прикладного мис
тецтва, цікавою була виставка «Давньоруські міста — сучасники «Сло
ва о полку Ігоревім». Відновленню і реставрації пам ’яток архітектури
ЧДАІЗ присвячена пересувна фотовиставка «Відроджені шедеври».
Використовуються архітектурні пам’ятки і під концертні зали. У
свій час концерти старовинної духовної музики відбувалися в Спасько-
му і Борисоглібському соборах. З 1993 р. Борисоглібський собор є Бу
динком хорової спадщини.
Слід сказати і про використання територій охоронних зон, а площа
їх чимала — 62,0 га. В основному це зелені зони для тривалого чи ко
роткочасного відпочинку чернігівців: парки на Валу і Болдиній горі,
сквер ім. Б. Хмельницького, де знаходиться П ’ятницька церква, бульвар
на Алеї героїв-земляків, зелені газони, зелені куточки і фруктові сади
в монастирських комплексах.
Використання пам ’яток архітектури і їх охоронних зон тісно по
в ’язано з популяризаторською і культурно-освітньою діяльністю запо
відника і безпосередньо з екскурсійною роботою. У попередні роки пе
реважали екскурсії по музеях і виставках, в останні — (1993— 1997)
більшу увагу приділено розробці, освоєнню і проведенню тематичних
екскурсій по охоронних зонах, тобто по пам ’ятних місцях Чернігова.
Вони користуються популярністю.
За роки існування заповідника його науковцями проведено 91 475
екскурсій.
Треба відзначити і те, що у минулі роки музеї і виставки заповід
ника відвідувало за рік десь близько 0,5 млн. осіб. Зараз менше. П о
гіршення економічного стану в державах, які раніше були республіками
СРСР, і в самій Україні, майже повністю припинило потік туристів.
Але, з іншого боку, збільшилася кількість паломників і місцевого на
селення, яке виявляє інтерес до релігії і відвідує храми. Тому загальна
кількість відвідувачів до діючих храмів і музеїв ЧДАІЗ сягає до 400
тис. осіб за рік.
Посиленню інтересу до пам’яток архітектури, музеїв, виставок
сприяє висвітлення їх значення і діяльності заповідника у пресі, на р а
діо і телебаченні, а також лекційна робота, особливо серед підростаю
чого покоління. Співробітниками заповідника прочитано більше 3-х ти
сяч лекцій, надано відвідувачам понад 20 тис. консультацій.
Говорячи про заповідник, неможливо не сказати про тих, хто тут
працював і працює зараз, У далекому 1967 р. до заповідника прийшло
5 співробітників. Вони були першими, вони розпочинали, вони навчали
ся у фахівців «Софійського музею». З роками працюючих збільшилося.
Приходили і працювали фахівці з вищою освітою різного профілю. П ра
цювали сумлінно, захоплено, з натхненням, вносячи в загальний доро
бок свої знання і досвід. Назвати всіх немає можливості, згадаємо л и
ше деяких.
Це — архітектори А. А. Карнабєд, М. І. Каленський, Г. Л. Мищен
ко, С. В. Васянович, І. І. Солодаренко; інженери-будівельники Т. І. Го-
линська, Г. X. Крапівін, С. І. Казначеєва; мистецтвознавці А. К. Ад-
руг, Л. М. Ревякіна, І. М. Болгарова, Л. А. Фесенко, Т. В. Омельченко;
художники-реставратори Р. М. Боголюб, В. О. Дорошенко, В. І. Полі
щук; експозиціонери, художники-оформлювачі С. Ф. Надеїн, Ю. Ю. Си-
Сіверянський літопис 73
доров, Д. Г. Скляр; історики: О. Г. Лантух, Т. Л. Рутковська, С. А. Ру
бан, Ю. В. Ракова, Т. В. Бухаріна, О. О Носенко, А. В. Доценко,
В. Я. Руденок, О. І. Травкіна, Р. Б. Воробей, О. В. Левченко, О. Л. Сте
панова, Н. В. Ватаву, В. I. Тимошенко, А. Б. Гаркуша, О. Г. Белая,
I. М. Ігнатенко, Ю. Ю. Шевченко та ін., історики-архівісти В. А. Лев
ченко, В. В. Алпатова, О. П. Романова; філологи Л. М. Заброда,
К. П. Тіщенко, I. Г. Сидоренко, В. М. Денисенко та ін.
Багато років працювали доглядачами музейних залів, касирами,
технічними працівниками О. М. Черкасова, Л. П. Бондаренко, О. А. 06 -
мелюхіна, І. С. Костирко, О. П. Смагіна та ін.
Спрямовували діяльність колективу директори І. С. Шевченко,
І. П. Собко, І. Т. Капран, Е. К. Сидельников, М. М. Голодна.
Плине час. Когось вже немає серед живих, хтось пішов на відпо
чинок і пенсію. На зміну старшому поколінню приходить молодь, пе
реймає досвід, продовжує традиції. І продовжує жити і діяти запо
відник.
За ЗО років своєї діяльності він зробив значний внесок у справу
зберігання та використання культурної спадщини. Тому не випадково
зараз ЧДАІЗ — авторитетний і високопрофесійний центр пам'яткознав-
ства, комплекс історичного, архітектурного і природного середовища,
це скарби музейних цінностей і пам'ять народу. Він широко відомий на
Україні і далеко за її межами. ЧДАІЗ відзначає своє 30-річчя. Споді
ваємося, що попереду у нього довге життя і плідна праця.
Д ж ерела та література:
1 ДАЧО. — Ф. Р — 1533, — Сп. 1. Спр. 7. — Арк. 1. 5.
2 Там само. — Спр. 198. — Арк. 14.
3 ЧДАІЗ, поточний архів.
4 Там само.
5 ДАЧО. — Ф. Р— 1533. On. 1. — Спр. 3. 7. 19. 29. 40. 51.
1 1 4 . 1 6 8 . 1 8 4 . 1 9 8 . 2 1 1 . 2 2 6 . 2 4 1 і поточний архів ЧДАІЗ.
10.10.97 .
59. 65. 73. 84. 95. 104.
74 Сіверянський літопис
|