Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст.

Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:1997
Автор: Чорний, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1997
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Філософська скарбниця
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200419
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. / О. Чорний // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 151-152. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-200419
record_format dspace
spelling irk-123456789-2004192024-12-01T18:39:23Z Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. Чорний, О. Філософська скарбниця 1997 Article Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. / О. Чорний // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 151-152. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200419 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Філософська скарбниця
Філософська скарбниця
spellingShingle Філософська скарбниця
Філософська скарбниця
Чорний, О.
Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст.
Сiверянський літопис
format Article
author Чорний, О.
author_facet Чорний, О.
author_sort Чорний, О.
title Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст.
title_short Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст.
title_full Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст.
title_fullStr Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст.
title_full_unstemmed Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст.
title_sort гуманістична думка київської русі та антропологія чернігівського літературно-філософського кола xvii—xviii ст.
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 1997
topic_facet Філософська скарбниця
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200419
citation_txt Гуманістична думка Київської Русі та антропологія Чернігівського літературно-філософського кола XVII—XVIII ст. / О. Чорний // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 151-152. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT čornijo gumanístičnadumkakiívsʹkoírusítaantropologíâčernígívsʹkogolíteraturnofílosofsʹkogokolaxviixviiist
first_indexed 2024-12-03T04:16:31Z
last_indexed 2024-12-03T04:16:31Z
_version_ 1818524775255900160
fulltext Олександр Чорний ГУМАНІСТИЧНА ДУМКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА АНТРОПОЛОГІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНО-ФІЛОСОФСЬКОГО КОЛА XVII-XVIII ст. Сучасна філософія в Україні — це історичне напластування філо­ софських культур, у яких поєднуються національні та інонаціональні світоглядні ідеї певних епох. Причому більшість світоглядних проблем актуальні упродовж століть, нібито пронизують епохи і пов ’язують між собою пласти філософських періодів. Велику частину утворюють антро­ пологічні проблеми, котрі в українській думці були актуальні як у часи Київської Русі, так і за доби Гетьманщини. Вони не втратили своєї значущості і дотепер. Починаючи з 60-х років XX століття, історики філософії почали ак­ тивно досліджувати спадщину Київської Русі, братських шкіл, Києво- Могилянської академії, інших культурно-освітніх центрів України. Во­ ни показали, що філософська думка в Україні має давню історію. П и­ семні джерела Київської Русі теж переконують у тому, що мислителі вже тоді аналізували важливі антропологічні проблеми, які ставило життя. Дослідники також зазначають, що філософська думка Київської Русі характеризується «зближенням релігії з філософією, пропагуван­ ням античності, використанням спадщини філософів-язичників Греції і Риму для тлумачення біблійних текстів, вірою в гармонію всього су­ щого, утвердженням ідеї апокатастасісу — повернення людства до первісної чистоти ще в земному житті та ін.».20 Проте значні труднощі зустрічаються при спробах вивчити подаль­ шу долю філософської спадщини Київської Русі, особливо властиві їй гуманістично-екзистенціальні аспекти. Незважаючи на обмеженість джерельної бази, дослідники історії української філософії (В. Нічик, В. Горський, Я. Стратій, А. Бичко, С. Кримський, В. Литвинов, С. Бон­ даренко та інші) обгрунтували глибокі з в ’язки, що єднають людино­ знавчі міркування київських «книжників» і професорів Києво-Могилян- ської академії. Суттєвий інтерес в цьому плані становить аналіз того суголосся, що існує між антропологічними ідеями Київської Русі, зо ­ крема, викладеними у «Повчанні» Володимира Мономаха, і гуманістич­ ним вченням Чернігівського літературно-філософського кола XVII— XVIII ст., яке було тісно пов’язане з Києво-Могилянською академією. Складність такого аналізу, проте, полягає в тому, що у творах ф і­ лософського характеру, написаних Л. Барановичем, І. Галятовським, І. Гізелем, І. Максимовичем та іншими відомими представниками чер­ нігівського кола, не зустрічаються прямі посилання на авторів києво- руської доби, у тому числі й на Мономаха. Та все ж при вивченні осо­ бливостей підходу до тлумачення світу, людини, центральних понять релігійного світорозуміння, виявляється значна схожість або й співпа- діння точок зору давньоруських авторів і мислителів XVII—XVIII ст. Особливо це помітно у трактуванні таких понять і символів, як «Бог», «святий дух», «утілене Слово» та інших, котрі подають автор «Ізборни­ ка» Святослава, з одного боку, і Лазар Баранович — з іншого. Сіверянський літопис 151 Зокрема, і автора «Ізборника», і Лазара Барановича у його «Тріо- діоні» цікавлять згадані вище поняття і символи, що виражають Хрис­ та, зобарженого як етичний ідеал. Тобто в «Ізборнику» і в «Тріодіоні» Христос подається як частка «безначального Бога», а останній — «тво­ рець всіх і життя податель», «премудрості і благих злив», «єдине світ­ ло». Бог, як хмара, поливає землю, але коли «капля сниде на Землю», то вона «утілиться» у плоть «от святыя Дєви Марій». Так народжує­ ться Христос — єдність Бога — Неба і Землі — Матері.21 Правда, Баранович своєму образу Христа надає більш земної, люд­ ської подоби, бо із землею люди увесь час п ов’язували свій добробут і життя. Проблема зв ’язку із довкіллям завжди була актуальна. Погляд на людське життя, як цілісне, різноманітне й багатомірне, в цілому до ­ мінує в українській філософській культурі від давньоруських часів. Відзначаючи це, В. Нічик пише, що серцевину філософської думки України, особливо з XVII—XVIII ст., «становили проблеми історіософіії людини, її соціального буття внутрішнього світу».22 Але зауважимо: митрополит Іларіон в XI ст. міркує про людину, як носій чужої філосо­ фії й віри. Такі, як він керують розгромом капищ, ведуть себе як за­ войовники, бо для них рідне — це запозичене. Баранович же рідне бачить в «українських свитках». Вони для нього є початком, а запози­ чене — додатковий спосіб зміцнення «свого» і засіб його обгрунтуван­ ня. Можливості обгрунтування людяності є у змісті «собісобства», але аргументи посилюються включенням Барановичем елементів, взятих у християнстві. Воно вже мало упорядкованішу міфологіку людини, спи­ раючись на досвід античної філософії. У XVII—XVIII ст. Чернігівське літературно-філософське коло на чолі з Л. Барановичем ініціює відкриття того, що було заборонено хри­ стиянством: людина може обновитися або «воскресити» в собі «нову людину». Це співзвучно «Повчанню» Мономаха. Та «Повчання» наці­ лює людину робити тільки добрі вчинки, а зло не приймати у жодній її подобі Мономах звертається до людей із закликом «страх божий м а­ ти в серці своєму», що в середньовічній семантиці означало безупинне прагнення відмовитися від зла, пам’ятати про тяжкий гріх. Баранович пішов далі. Добро, на його погляд, має виявитись в оновленні людини через духовне «очищення», тобто внаслідок самопіз­ нання. Але «очищення» має бути засвідчене публічно, відкрито. Звідси — людина мусить мати «відкриту душу» і «чисте серце», що може ви­ разитись у приязні та любові. Заодно це буде й «одкровенним» свідчен­ ням «сокровенного» для тих, хто не відає істини воскресіння, що має об’єднати усіх у громадській дії. Основне поняття у антропологічних шуканнях Барановича — «во­ скресіння». Проте воскресіння не де завгодно, а в Україні і для Украї­ ни. Проповідник тільки тут є глашатай воскресіння, але сам перебуває він на межі між повсякденністю «аду» і проектом нового життя. Тільки тому він провідник суспільного інтересу і наставляє людей, як і в «Пов­ чанні», чинити добрі діла. «Не хочу я лиха, — говорить Мономах, — лиш добра хочу братії і Руській землі».23 Ця гуманна позиція була актуальна в XI столітті і залишилась такою для XVII ст., за доби гетьманських усобиць в У к­ раїні. Аналізуючи філософсько-антропологічну думку України XI— XVIII ст., можна зробити висновок про те, що вона не стояла на місці. Гуманістика Київської Русі, в яку значний внесок зробили чернігівські мислителі, знаходить своє творче продовження у антропологічних тен­ денціях діячів Чернігівського літературно-філософського кола, котре та­ кож істотно вплинуло на українське людинознавство. 152 Сіверянський літопис

Схожі ресурси